Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права

Вид материала

Документы

Содержание Ради Європи Опубліковано: Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006, № 3. Документи організації з безпеки та співробітництва Підсумковий документ Друга конференція НБСЄ з людського виміру Декларація саміту ОБСЄ Декларація саміту ОБСЄ Хартія європейської безпеки Вибори до верховної ради україни I. підсумки

Подобный материал:

• Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
• Персоналії та доробок, 5287.98kb.
• Окремі галузі законодавства України, 2520.66kb.
• Громадянами України на основі загального, рівного І прямого виборчого права шляхом, 2819.54kb.
• Тема 1: Цивільне право в системі галузей права України, 1126.62kb.
• Тема предмет, метод, система трудового права, 4272.96kb.
• Верховна Рада України; Закон від 17., 3306.25kb.
• Верховного Суду України для однакового застосування судами чанного закон, 4307.72kb.
• Верховного Суду України для однакового застосування судами чанного закон, 4149.38kb.
• Інститут виборчого права, 202.46kb.

ДОКУМЕНТИ КонгресУ регіональних І місцевих влад

Ради Європи


Резолюція 216 (2006)

про місцеві і регіональні вибори в Україні,

спостереження за якими проводилося 26 березня 2006 року

1 червня 2006 року

Конгрес,

1. Виходячи з:

a) Статутної резолюції Комітету Міністрів (2000) 1 про Конгрес міс­цевих і регіональних влад Ради Європи;

b) принципів, закріплених у Європейській хартії місцевого самовря­дування;

c) своєї Рекомендації 192 (2006) про місцеві і регіональні вибори
26 березня 2006 року в Україні;

d) своїх Рекомендацій 48 (1998) та 102 (2001) про місцеву і регіональну демократію в Україні;

e) доповідей CG/BUR (4) 132rev, CG/BUR (8) 164 про місцеві та регіо­нальні вибори в Україні у 1998 і 2002 роках, прийнятих Бюро Конгресу;

f) своїх Резолюцій 68 (1998) і 123 (2001) про місцеву та регіональну демократію в Україні;

g) висновків «круглого столу» про місцеві та регіональні вибори
26 березня 2006 року в Україні.

2. Вітає:

a) прогрес з боку влад України у проведенні виборів у відповідності з міжнародними стандартами стосовно виборів, принципів і цінностей;

b) рішення, прийняті Верховною Радою (парламентом України) на початку квітня 2006 року, зняти пункт 7 статті 30 Закону про статус депутатів місцевих рад України, який дозволяв відкривати кримінальні справи сто­совно депутатів місцевих рад тільки за рішенням відповідної ради і що внаслідок цього надавало членам місцевих рад широкий імунітет щодо кримінальних та адміністративних розслідувань і було, на думку Конгресу, явною загрозою для місцевої демократії;

c) проведення «круглого столу» з питань місцевих і регіональних виборів 26 березня 2006 року в Україні, в ході якого вдалося розробити основні критерії для оцінки передвиборної атмосфери в Україні, для під­готовки місії спостереження за виборами і для розробки програми спів­робітництва Конгресу з Україною.

3. Висловлюючи намір і далі слідкувати за діями властей України з виконання рекомендацій властям України, що містяться в Рекомендації Конгресу 192 (2006), закликає:

a) Інституційний комітет підготувати у можливо більш короткі строки доповідь про моніторинг стосовно місцевої та регіональної демократії в Україні;

b) Бюро Конгресу належним чином проаналізувати у перспективі майбутніх місій із спостереження за виборами, організацію таких підго­товчих заходів, як «круглий стіл», з питань місцевих і регіональних виборів в Україні;

c) Бюро Конгресу уважно слідкувати за заходами, яких вживають влади України при розгляді і виконанні рекомендацій, зроблених Конгресом, як вони викладені в Рекомендації 192 (2006), і розвивати діалог з владами України у зв’язку з цим;

d) Бюро Конгресу вживати усіх необхідних заходів для надання сприяння владам України для досягнення цих цілей.


Опубліковано: Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006, № 3.


Рекомендація 192 (2006)

про місцеві і регіональні вибори в Україні,

спостереження за якими проводилося 26 березня 2006 року

1 червня 2006 року


Конгрес,

1. Виходячи з:

a) Статутної резолюції Комітету Міністрів (2000) 1 про Конгрес міс­цевих і регіональних влад Ради Європи;

b) принципів, закріплених у Європейській хартії місцевого самовря­дування, яка була ратифікована Україною 11 вересня 1997 року і вступила в силу у цій країні 1 січня 1998 року;

c) своїх Рекомендацій 48 (1998) та 102 (2001) про місцеву і регіональну демократію в Україні, в яких Конгрес закликав влади України вжити ряд заходів щодо забезпечення того, щоб відповідне законодавство і політика України повністю відповідали її зобов’язанням відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування;

d) доповідей Конгресу про місцеві та регіональні вибори в Україні у 1998 і 2002 роках, у яких були викладені висновки Конгресу на доповнення до моніторингу місцевих і регіональних виборів у 1998 і 2002 роках і в яких Конгрес закликав влади України вжити ряд заходів для забезпечення повної відповідності організації і проведення місцевих і регіональних виборів міжнародним стандартам у галузі виборів;

e) Резолюцій Конгресу 68 (1998) і 123 (2001) про становище в галузі місцевої і регіональної демократії в Україні, у яких, прагнучи слідкувати за виконанням рекомендацій владами України на основі своєї другої доповіді про моніторинг становища в галузі місцевої і регіональної демократії в Україні, Конгрес доручив інституційному комітету уважно слідкувати за розвитком подій у цій галузі і вживати усіх необхідних заходів для надання допомоги владам України в досягненні цього завдання;

f) висновків «круглого столу» про місцеві та регіональні вибори
26 березня 2006 року в Україні;

g) своєї доповіді про місцеві та регіональні вибори 26 березня 2006 року в Україні, у якій детально викладені висновки місії Конгресу із спосте­реження за виборами і пропозиції, спрямовані на забезпечення повної від­повідності майбутніх місцевих і регіональних виборів міжнародним стан­дартам у галузі виборів;

h) висновків міжнародної місії спостерігачів за виборами стосовно спостереження за виборами в Україні 26 березня 2006 року і доповіді Парламентської Асамблеї Ради Європи про ці вибори.

2. Нагадує про роль Конгресу стосовно моніторингу виборів, зокрема місцевих і регіональних виборів, виходячи при цьому з того, що проведення вільних і справедливих місцевих і регіональних виборів та їх організація у відповідності з міжнародними стандартами щодо виборів є важливою умо­вою для забезпечення авторитету органів управління, будівництва демокра­тичної системи, заснованої на здоровому фундаменті, а також для створення умов для ефективного управління на місцевому та регіональному рівнях.

3. Привертає увагу Комітету Міністрів і Парламентської Асамблеї до викладених нижче рекомендацій.

4. Вітає влади України у зв’язку з тим прогресом, завдяки якому вибори 26 березня 2006 року були проведені в основному у відповідності з між­народними стандартами, принципами і цінностями у цій галузі.

5. Вітає рішення, прийняте Верховною Радою (парламентом України) на початку квітня 2006 року, зняти пункт 7 статті 30 Закону про статус депутатів місцевих рад України, котрий дозволяв порушувати кримінальні справи стосовно депутатів місцевих рад тільки за рішенням відповідної ради і що в результаті надавало членам місцевих рад широкий імунітет стосовно кримінальних та адміністративних розслідувань і було, на думку Конгресу, явною загрозою для місцевої демократії.

6. Відзначаючи, однак, при цьому, що:

a) вибори в Україні, як і раніше, регулюються різними законами і що це є джерелом плутанини, дублювання і непослідовності;

b) одночасне проведення декількох виборів 26 березня 2006 року завдало шкоди місцевим і регіональним виборам і призвело до великої кількості технічних проблем, що серйозно підірвало прогрес влад України на шляху до проведення виборів у повній відповідності з міжнародними стандартами у галузі виборів і при цьому ефективно;

c) як і раніше, зберігаються серйозні неточності при реєстрації вибор­ців в Україні;

d) Закон про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів не передбачає положення про участь незалежних місцевих спостерігачів у моніторингу місцевих і регіональних виборів;

e) існують проблеми, пов’язані з утворенням обласних і районних виборчих комісій, а також стосовно відповідної підготовки всіх членів виборчих комісій;

f) деякі виборчі дільниці, як і раніше, мало пристосовані для вико­нання своїх завдань, а більшість виборчих дільниць недоступні для інвалідів і тепер там є труднощі у доступі і для осіб похилого віку.

7. Закликає влади України вжити усіх необхідних заходів для вико­нання цих рекомендацій, і зокрема:

a) розглянути можливість зведення усього законодавства про вибори в єдиний закон;

b) організовувати майбутні місцеві і регіональні вибори окремо від виборів до парламенту;

c) продовжувати і надалі зусилля, спрямовані на вдосконалення реєстр­рації виборців, для того щоб здійснювати це акуратно і виправляючи помилки при реєстрації;

d) забезпечити, щоб Закон про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів було змінено таким чином, щоб до нього було включено положення, яке дозволяє незалежним місцевим спостерігачам здійснювати моніторинг за проведенням місцевих і регіональних виборів;

e) забезпечувати, щоб усі члени виборчих комісій проходили про­фесійну підготовку своєчасно і на відповідному рівні, і пропонує у зв’язку з цим, щоб:

I. Будь-які спеціальні програми з навчання і підготовки розроблялися й організовувалися у тому числі і за сприяння Венеціанської Комісії Ради Європи.

II. Така підготовка здійснювалася у співпраці з Конгресом, з викорис­танням у тому числі і досвіду Європейської мережі організацій з підготовки для місцевих і регіональних органів влади (ЕНТО);

f) забезпечувати, щоб виборчі дільниці були пристосовані до потреб виборців, і пропонує у зв’язку з цим:

I. Щоб виборчі дільниці були в міру можливості більш доступними для осіб похилого віку та інвалідів.

II. Щоб був переглянутий закон про кількість виборців на одну виборчу дільницю, і при цьому враховувалася кількість виборчих дільниць в одній будівлі.

8. Конгрес знову заявляє про свою готовність підтримати влади України і надати їм сприяння у виконанні викладених вище рекомендацій і у зміцненні місцевої та регіональної демократії по всій країні у відповідності із зобов’язаннями України стосовно виконання Європейської хартії місце­вого самоврядування.


Опубліковано: Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006, № 3.




ДОКУМЕНТИ ОРГАНІЗАЦІЇ З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА
В ЄВРОПІ


Зобов’язання

ОРГанізації з безпеки та співробітництва в європі

щодо виборів ТА ДЕЯКИХ СУМІЖНИХ ПИТАНЬ


Паризька хартія для нової Європи

(Париж 1990)

Підсумковий документ

Наради з безпеки та співробітництва в Європі

Париж, 21 листопада 1990 року

(витяги)

Права людини, демократія та верховенство права

Демократичне правління засновується на волі народу, яка регулярно виявляється шляхом проведення вільних та чесних виборів. (…)

Демократія є найкращою гарантією свободи вираження своїх поглядів, терпимості щодо усіх груп у суспільстві рівності можливостей для кожної людини.

Демократія, яка має представницький і плюралістичний характер, передбачає підзвітність виборцям, зобов’язання державної влади дотриму­ватися законів и безстороннє здійснення правосуддя.

Ми підтверджуємо, що без будь-якої дискримінації кожна людина (…) має право на:

свободу думки, совісті, релігії и переконань,

свободу вираження своїх поглядів,

свободу об’єднань і мирних зборів,

свободу пересування;

(...) Кожен має також право: (...) брати участь у вільних і справедливих виборах (…)


Друга конференція НБСЄ з людського виміру

(Копенгаген 1990)

Документ Копенгагенської наради

конференції з людського виміру НБСЄ

(Копенгагенський документ).

Копенгаген, 5 червня-29 липня 1990 року

(витяги)

5. [Держави-учасниці] урочисто заявляють, що до елементів справед­ливості, які є необхідними для повного вираження людської гідності, а також рівних та невід’ємних прав всіх людей, відносяться такі:

5.1 – вільні вибори, що проводяться через рівні проміжки часу шляхом таємного голосування або рівноцінною процедурою вільного голосування за умов, які забезпечують на практиці вільне вираження думки виборців при виборі своїх представників;

(...)

6. Держави-учасниці заявляють, що воля народу, яка виражається вільно й чесно в ході періодичних та справжніх виборів, є основою влади та законності будь-якого уряду. Держави-учасниці відповідно поважатимуть права своїх громадян брати участь в управлінні країною безпосередньо або через представників, які обираються ними вільно в ході чесного виборчого процесу (...)

7. Для того, щоб воля народу служила основою влади уряду, держави-учасниці

7.1 – проводитимуть вільні вибори з розумною періодичністю від­повідно до закону;

7.2 – допускатимуть, щоб усі мандати щонайменше в одній палаті національного законодавчого органу були предметом вільного суперництва кандидатів під час всенародних виборів;

7.3 – гарантуватимуть дорослим громадянам загальне та рівне виборче право;

7.4 – забезпечуватимуть, щоб голосування було таємним, або щоб застосовувалася рівноцінна процедура вільного голосування, а також щоб підрахунок голосів та повідомлення про нього були чесними, а офіційні результати були опубліковані;

7.5 – поважатимуть право громадян прагнути політичних або дер­жавних посад, індивідуально або в якості представників політичних партій або організацій, без дискримінації;

7.6 – поважатимуть право осіб та груп формувати в умовах повної свободи власні політичні партії чи інші політичні організації та надавати таким політичним партіям та організаціям необхідні правові гарантії, що надають їм можливість змагатися між собою на основі рівного статусу перед законом та органами влади;

7.7 – гарантуватимуть, щоб закони та державна політика дозволяли політичну агітацію у вільній та справедливій атмосфері, в якій ні адмі­ністративні дії, ні насильство чи залякування не заважають партіям та кандидатам вільно висловлювати свої погляди та оцінки та не перешко­джають можливості виборців знайомитися з ними, обговорювати їх чи віддавати свій голос без страху за покарання;

7.8 – забезпечуватимуть відсутність адміністративних та правових бар’єрів на шляху безперешкодного доступу до мас-медіа на недиск­римінаційній основі для всіх політичних угруповань та осіб, що бажають брати участь у виборчому процесі;

7.9 – гарантуватимуть, що кандидати, що набирають необхідну згідно з законом кількість голосів, відповідно вступають на посаду та мають мож­ливість залишатися на цій посаді до закінчення своїх повноважень чи до їх припинення в інший спосіб, передбачений законом у відповідності з демок­ратичними парламентськими та конституційними процедурами.

8. Держави-учасниці вважатимуть, що присутність спостерігачів, між­народних та місцевих, може покращити виборчий процес для країн, в яких відбуваються вибори. Вони відповідно запрошують спостерігачів від будь-яких країн НБСЄ та інших відповідних приватних інституцій та організацій, які можуть виявити бажання спостерігати за ходом їхніх національних виборчих процесів в межах, дозволених законом. Вони теж докладатимуть зусилля, щоб сприяти подібному доступу до виборчих процесів на нижчому від національного рівні. Ці спостерігачі зобов’язуватимуться не втручатися у виборчі процеси.

9. Держави-учасниці підтверджують, що:

9.1 – кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів (...) Здійснення цього права може бути предметом тільки таких обмежень, які встановлені законом і відповідають міжнародним стандартам (...);

9.2 – кожна людина має право на мирні збори і демонстрації. Будь-які обмеження, які можуть бути встановлені стосовно здійснення цих прав, встановлюються законом і відповідають міжнародним стандартам;

9.3 – право на об’єднання гарантується. (...) Ці права виключають будь-який попередній контроль.


Декларація саміту ОБСЄ

Лісабон 1996

Документ зустрічі на найвищому рівні ОБСЄ в Лісабоні

(витяг)

9. Всеосяжний підхід ОБСЄ до безпеки вимагає поліпшення ситуації з дотриманням усіх зобов’язань у галузі людського виміру, зокрема в тому, що стосується поваги до прав людини та основних свобод. Це ще більше закріпить основні цінності вільного й демократичного суспільства у всіх державах-учасницях, що є важливою основою нашої спільної безпеки. Серед гострих проблем в сфері людського виміру, продовження порушень прав людини, зокрема (...) неповна демократизація, погрози незалежним засобам масової інформації, виборчий обман (...), що продовжують загрожувати стабільності в регіоні ОБСЄ. Ми зобов’язуємось продовжувати вирішувати ці проблеми.


Декларація саміту ОБСЄ

Стамбул 1999

Декларація зустрічі на найвищому рівні ОБСЄ в Стамбулі

19 листопада 1999 року

(витяги)

26. Враховуючи велику кількість виборів попереду, ми зобов’язуємося, що вони будуть вільні та справедливі та згідні з принципами і зобов’я­заннями ОБСЄ. Це єдиний спосіб для формування стабільної основи для демократичного розвитку. Ми поважаємо роль, яку відіграє БДІПЛ, допома­гаючи країнам розвивати виборче законодавство згідно з принципами та зобов’язаннями ОБСЄ, та погоджуємося швидко діяти за результатами виборчих оцінок та рекомендацій БДІПЛ. Ми цінуємо роботу БДІПЛ та Парламентської Асамблеї ОБСЄ – до, під час та після виборів, – що додатково сприяє демократичному процесу. Ми зобов’язуємося гарантувати повне право голосу людей, що належать до меншин, та сприяти реалізації прав біженців щодо участі в виборах, що проводяться в країні їхнього походження. Ми обіцяємо гарантувати справедливе змагання серед канди­датів та партій, включно з їхнім доступом до засобів масової інформації та повагою до права на збори.


Хартія європейської безпеки

Стамбул 1999

Документ зустрічі на найвищому рівні ОБСЄ

19 листопада 1999 року

(витяги)

19. Ми знову підтверджуємо, що наша повага до прав людини та основних свобод, демократії і верховенства права займає центральне місце у прийнятій ОБСЄ всеосяжної концепції безпеки. Ми беремо на себе зобов’язання протистояти таким загрозам безпеки, як порушення прав людини та основних свобод.

25. Ми знову підтверджуємо наше зобов’язання проводити вільні та справедливі вибори згідно з зобов’язаннями ОБСЄ, особливо Копенга­генським Документом 1990. Ми визнаємо сприяння, яке може надати БДІПЛ країнам-членам в сфері розробки та втілення виборчого законодавства. Згідно з цими зобов’язаннями, ми запрошуватимемо на наші вибори спостерігачів з інших держав-учасниць, БДІПЛ, Парламентської Асамблеї ОБСЄ та відповідних інституцій та організацій, що виявляють бажання спостерігати за нашими виборчими процесами. Ми погоджуємося швидко діяти згідно з оцінками та рекомендаціями БДІПЛ.

Бюро демократичних інститутів та прав людини

ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

26 березня 2006 року

ЗАКЛЮЧНИЙ ЗВІТ

МІСІЇ ОБСЄ/БДІПЛ ЗІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ

Варшава, 23 червня 2006 р.


I. ПІДСУМКИ

На запрошення українських органів влади 23 січня 2006 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БДІПЛ) було створено Місію зі спостереження за виборами до Верховної Ради України, парламенту країни, які проходили 26 березня. Парламентські вибори оцінювалися з точки зору їх відповідності зобов’язанням у рамках ОБСЄ, іншим міжнародним стандартам демократичних виборів та вимогам націо­нального права.

Парламентські вибори 26 березня були проведені переважно у від­повідності із зобов’язаннями у рамках ОБСЄ, зобов’язаннями у рамках Ради Європи та інших міжнародних стандартів демократичних виборів. У цілому поважалися громадянські та політичні права людини, в тому числі основні свободи, такі як свобода висловлювати власну думку та свобода об’єднань і зібрань. Безперешкодний процес реєстрації кандидатів та жваве медіа-середовище забезпечили справжню змагальність. Це дозволило виборцям зробити свідомий вибір між різними політичними альтернативами. Було надалі закріплено позитивні зрушення у виборчому процесі, що стали очевидними вже під час проведення повторного другого туру прези­дентських виборів 26 грудня 2004 року.

Під час передвиборчої кампанії було відмічено такі позитивні моменти:

1. • безперешкодний процес реєстрації кандидатів сприяв участі партій та блоків, що представляють широкий політичний спектр;
   
2. • ЗМІ забезпечили всебічне висвітлення кампанії й тим самим дозво­лили партіям та блокам донести до виборців свої програмні заяви;
   
3. • передвиборна агітація проводилася в цілому динамічно та без перешкод;
   
4. • Центральна виборча комісія (ЦВК) керувала виборчим процесом загалом прозоро, узгоджено й професійно, з дотриманням майже всіх визначених законом кінцевих строків виконання;
   
5. • втілення в життя вже давно пропонованих ОБСЄ/БДІПЛ рекомен­дацій призвело до законодавчого закріплення можливості офіційної акредитації ЦВК національних незалежних спостережних органі­зацій;
   
6. • переформування списків виборців у загальнодержавному масштабі з метою усунення недоліків, виявлених протягом попередніх виборчих кампаній, незважаючи на обмежений час, стало свідченням полі­тичної волі та показником вдосконалення;
   
7. • діяльність правоохоронних органів під час передвиборчої кампанії та в день виборів була належною.
   

Однак були помічені й недоліки, зокрема, такі:

1. • значну кількість дільничних виборчих комісій (ДВК) було сфор­мовано із затримкою через те, що лише деякі політичні партії змогли своєчасно запропонувати передбачену законодавством кількість кан­дидатур до складу комісій;
   
2. • Конституційний суд не зміг працювати протягом всього виборчого процесу через те, що Верховна Рада, строк повноважень якої добігав кінця, так і не змогла зробити передбачені законом призначення;
   
3. • у близько 1400 виборчих дільницях кількість зареєстрованих вибор­ців перевищувала передбачену максимальну 2500 виборців, що залишається надто великим числом;
   
4. • труднощами процесу переформування списків виборців були його обсяги, часові рамки та тривалість, а також покладення загальної відповідальності на місцеві органи влади, що ускладнювалося через недостатні вказівки і в деяких випадках призводило до неоднома­нітного застосування;
   
5. • через одночасне проведення парламентських та місцевих виборів процеси голосування та підрахунку бюлетенів були надто трива­лими, подекуди з виникненням тісняви на багатьох дільницях;
   
6. • чинні законодавчі вимоги щодо фінансування передвиборчої кампа­нії неналежно виписані й вимагають вдосконалення механізмів звіт­ності для підвищення відповідальності й прозорості.
   

День виборів пройшов в основному спокійно та впорядковано. У більш ніж 92% відвіданих виборчих дільниць спостерігачі оцінили відкриття виборчої дільниці та процес голосування «добре» чи «дуже добре». Незважаючи на повільний хід процесу та випадки тісняви на дільницях, що іноді призводили до порушення таємності голосування, загальне враження від дня виборів було позитивним. Хоча переважній більшості виборців слід віддати належне за їх терплячість у виконанні своїх громадянських обов’яз­ків, варто визнати, що для деяких виборців право голосу могло бути поставлене під загрозу через довгі черги. Участь виборців, за даними ЦВК, склала понад 67%.

Через неналежну організацію та недостатнє розуміння процедур процес погіршився під час підрахунку бюлетенів та встановлення резуль­татів голосування, причому ситуація ще більше ускладнювалася через випадки тісняви. Заповнення протоколів часто було затягнутим і викликало плутанину серед членів ДВК. Спостерігачі оцінили процедури підрахунку бюлетенів на «погано» чи «дуже погано» у 22% виборчих дільниць, де відбувалося спостереження. Подібним чином спостерігачі оцінили процес встановлення результатів голосування в окружних виборчих комісіях (ОВК) на «погано» чи «дуже погано» у 22% ОВК, у яких здійснювалося спосте­реження.

Після завершення процесу встановлення результатів голосування низка партій вимагали перерахунку бюлетенів у загальнодержавному масш­табі, стверджуючи про масові фальсифікації. Відповідний законопроект не пройшов у Верховній Раді України. 10 квітня ЦВК оголосила офіційні результати виборів. Чотири партії та блоки¹⁸², які не подолали тривідсот­кового бар’єру, оскаржили результати виборів до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), який 25 квітня відмовив у задоволенні позовів. ОБСЄ/БДІПЛ спостерігало за судовим процесом. Результати парламентсь­ких виборів були оприлюднені ЦВК 27 квітня в офіційній газеті «Урядовий кур’єр».

Прогрес, досягнутий у виконанні зобов’язань у рамках ОБСЄ, слід надалі зміцнювати, зокрема, в таких ключових питаннях, як створення централізованого реєстру виборців, гармонізація різних пов’язаних з вибо­рами законів, можливо, в єдиному Виборчому кодексі, подальше підви­щення професіоналізму виборчих комісій нижчих рівнів.

У цьому звіті запропоновано рекомендації щодо подальших вдоско­налень у проведенні виборів в Україні. ОБСЄ/БДІПЛ і надалі залишається готовим підтримати зусилля органів влади та громадянського суспільства у проведенні виборів у відповідності із зобов’язаннями України перед ОБСЄ.