Альний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства вівчарство міжвідомчий тематичний науковий збірник Випуск 35 Нова Каховка «пиел» 2009
| Вид материала | Документы |
- Науковий вісник, 5717.63kb.
- Збірник «студентський науковий вісник» Довідки, 26.92kb.
- Про затвердження Програми інвестиційного розвитку міста Нова Каховка до 2015 року, 735.83kb.
- Про затвердження Програми інвестиційного розвитку міста Нова Каховка до 2015 року, 740.27kb.
- Перелік публікацій кафедри журналістики за 2009 рік, 185.73kb.
- Bene diagnostitur bene curatur (якісна діагностика якісне лікування)/ М. Денисенко//Науковий, 194.1kb.
- Опис сортів та гібридів сільськогосподарських культур поширених по полтавській області, 2983.38kb.
- Заявка на участь у конференції, 82.92kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 360.76kb.
- Регіональний науковий юридичний альманах молодих дослідників українська державність, 2685.65kb.
З.К. Гаджиев, канд. с.-х. наук,
И.И. Селькин, д-р с.-х. наук
Государственное научное учреждение
Ставропольский научно-исследовательский институт животноводства и кормопроизводства (ГНУ СНИИЖК), Россия
Изложены основные характеристики качества мяса, содержание влаги, жира, протеина, золы, энергетическая ценность мяса, коэффициент мясности, мышечно-жировое соотношение. Полученные данные показывают, что с возрастом увеличивается энергетическая ценность мяса у всех грубошерстных пород, вследствие увеличения содержания жира в мясе. По соотношению мышц и костей более полномясными оказались баранчики андийской породы, а по соотношению мышц и жировой ткани - баранчики тушинской породы.
Ключевые слова: грубошерстные, баранина, влага, белок, протеин, мышцы, кости, жировая ткань.
Пищевая ценность мяса в наибольшей степени зависит от его химического состава (содержания в нем жира, белка, золы, влаги), и, следовательно, от энергетической ценности и калорийности. Поэтому для питания людей необходимы знания не только количественных характеристик, но и качественных показателей этого продукта.
Молодая баранина обладает рядом высоких потребительских качеств, которые объясняются значительным содержанием в ней мышечной ткани и наименьшим содержанием соединительной и жировой.
У овец соотношение в туше мяса и костей связано с породными особенностями. Многочисленные данные свидетельствуют о том, что содержание костей в туше должно быть минимальным, но не в ущерб здоровью и конституции животного, а содержание мышц - оптимальным. Изучение роста костной и мышечной тканей с учетом генетических и паратипических факторов является необходимым условием решения задачи, предусматривающей повышение мясной продуктивности.
Материал и методика исследований. Экспериментальная часть работы выполнена на баранчиках пяти (карачаевской, лезгинской, андийской, тушинской, осетинской) грубошерстных пород в постнатальном онтогенезе, в условиях отгонно-горного содержания, в хозяйствах, занимающихся разведением грубошерстных овец и в лабораториях СНИИЖК, ДагНИИСХ, СКНИИГПСХ. Контрольный убой проведен в соответствии с методикой ВИЖ (1978) и ГОСТом 7596-81. В нашей работе химический состав мышечной ткани изучался по показателям длиннейшей мышцы спины. При этом определялись содержание влаги, протеина, жира и золы по общепринятым методикам.
Результаты исследований. Как и другие показатели мясной продуктивности, химический состав мышечной ткани зависит от породы, возраста и пола животных.
Так, если содержание влаги в мышцах 4,5-месячных баранчиков в зависимости от породы колебался в пределах 61,9-62,5%, то в 20-месячном возрасте этот показатель колебался в пределах 59,6-59,9%. Причем, эта разница у баранов карачаевской породы составила 2,6, лезгинских овец -2,2; андийских – 2,4, тушинских – 2,2 и осетинских – 2,4 абс. процента.
При отбивке в зависимости от породы содержание протеина в мясе составило 20,7-20,24% и в возрасте 20 месяцев - 19,89-20,27 %, а снижение показателя с возрастом составило от 0 до 0,45 абс. процента. В возрасте 4,5 и 10 месяцев преимущество по содержанию протеина было у баранчиков лезгинской породы. Разница с баранчиками других пород колебалась в пределах 0,24-0,41 абс. процента. Баранчики тушинской (20,27 %) и осетинской (20,21%) породы в 15 и 20-месячном возрасте характеризовались наиболее высокими показателями по сравнению со сверстниками других пород.
В отличие от содержания протеина и влаги в мышцах, с возрастом наблюдается некоторый рост жировой составляющей мышечной ткани. При практически равнозначном количестве жира в возрасте 4,5 месяцев (16,4-17,0%) у всех пород овец с возрастом происходит увеличение относительного содержания жира, которое у баранчиков карачаевской породы составляет 2,7 абс. процента и было наибольшим, а наименьшим 2,1% - у тушинских баранов. Остальные породы занимали промежуточное положение.
В целом следует отметить, что жиро-протеиновое соотношение мяса баранов грубошерстных пород наиболее благоприятное, обуславливающее питательность и вкусовые качества, так как отношение жира и протеина приближается к соотношению 1:1.
Животные разных пород во все возрастные периоды по содержанию минеральных веществ практически заметных различий не имели. Количество золы колебалось в пределах 0,92-1,13 %, при разнице между крайними вариантами равной 0,09 абс. процента.
По полученным материалам химического анализа мяса нами была рассчитана энергетическая ценность и калорийность мяса грубошерстных овец в разном возрасте.
Таблица 1. Энергетическая ценность мяса баранов разных происхождения и возраста
| Возраст, мес. | Порода | |||||||||
| Карачаевская | Лезгинская | Андийская | Тушинская | Осетинская | ||||||
| ккал | МДж | ккал | МДж | ккал | МДж | ккал | МДж | ккал | МДж | |
| 4,5 | 2351 | 9,86 | 2392 | 10,03 | 2404 | 10,08 | 2391 | 10,02 | 2364 | 9,91 |
| 10 | 2428 | 10,18 | 2445 | 10,25 | 2443 | 10,25 | 2445 | 10,25 | 2414 | 10,12 |
| 15 | 2533 | 10,62 | 2571 | 10,78 | 2562 | 10,74 | 2502 | 10,74 | 2548 | 10,68 |
| 20 | 2592 | 10,87 | 2612 | 10,95 | 2623 | 11,00 | 2589 | 10,85 | 2537 | 10,81 |
Эти данные позволяют отметить, что калорийность мяса баранчиков изучаемых пород с возрастом повышается. Если при отбивке эти показатели составляют 2351-2404ккал, то в 20-месячном возрасте они составляют 2537-2623ккал. Разница в среднем составляет 186-219 ккал, или 7,3-8,3%. Максимальные показатели калорийности наблюдались в мясе овец андийской породы. Соответственно, аналогичные результаты получены при определении энергетической ценности мяса (МДж).
Живая масса и убойные показатели не дают полного представления о мясной ценности животных, так как туша в значительной своей части (на 15-25%) является несъедобной и состоит из костей и сухожилий. Эта часть зависит от разных факторов: породы, пола, условий содержания и т.д. колеблется в довольно широких пределах.
Коэффициент мясности. Важным показателем мясных качеств овец является коэффициент мясности, показывающий количество (массу) мускулатуры, приходящееся на 1кг костей. В таблице 2 приведены коэффициенты мясности в тушах грубошерстных пород в различном возрасте. Эти данные подтверждают общепринятые показатели грубошерстных пород мясошерстно-молочного направления.
Анализируя данные этой таблицы, следует отметить довольно стабильные в одном возрасте показатели коэффициентов мясности у баранчиков разных пород. Колебания в 4,5-месячном возрасте составляли 2,80-2,84, в 10 месяцев – 2,87-2,90, в 15 месяцев – 2,89-3,02 и 20 месяцев – 3,07-3,16. Причем с возрастом этот показатель увеличивается у баранчиков карачаевской породы на 0,26, или 9,3%, лезгинской – на 0,34, или 12,1%, андийской – на 0,32, или 11,3%, тушинской – на 0,31, или 11,1% и осетинской – на 0,30, или 10,7%.
Таблица 2. Коэффициент мясности в тушах баранов разного происхождения и возраста
| Возраст, мес. | Порода | ||||
| карачаевская | лезгинская | андийская | тушинская | осетинская | |
| 4,5 | 2,81 | 2,81 | 2,84 | 2,81 | 2,80 |
| 10 | 2,89 | 2,90 | 2,9 | 2,88 | 2,87 |
| 15 | 2,93 | 2,96 | 3,02 | 2,98 | 2,89 |
| 20 | 3,07 | 3,15 | 3,16 | 3,12 | 3,10 |
Тем не менее, баранчики андийской породы имели самые высокие показатели коэффициента мясности (2,84-3,18) во все возрастные периоды, а самые низкие, исключая 20-месячный возраст, имели баранчики осетинской породы. Эти данные свидетельствуют о том, что туши андийских баранчиков были более полномясные, в них относительно больше мякотной части и меньше костей в сравнении со сверстниками других пород.
Мышечно-жировое соотношение. В последнее время выше ценится и пользуется большим спросом нежирное мясо. Поэтому важно знать какая доля мякотной части приходится на 1кг жира.
Мышечно-жировое соотношение во все возрастные периоды наименьшим было у баранчиков тушинской породы. В одном возрасте межпородные различия были существенны. Так, в 4,5-месячном возрасте разница между самым высоким и низким показателями составляла - 2,12; в 10 месяцев – 1,86; в 15 месяцев – 1,62 и 20 месяцев – 1,49.
Причем с возрастом этот показатель снижается у баранчиков карачаевской породы на 4,45, или 22,5 %, лезгинской – на, 5,86 или 28,9 %, андийской – на 5,39, или 28,0 %, тушинской – на 4,37, или 24,0 % и осетинской – на 3,99, или 21,4 %.
Таблица 3. Мышечно-жировое отношение в тушах грубошерстных баранов разного возраста
| Возраст, мес. | Порода | ||||
| карачаевская | лезгинская | андийская | тушинская | осетинская | |
| 4,5 | 19,75 | 20,3 | 19,24 | 18,18 | 18,66 |
| 10 | 18,79 | 18,76 | 17,85 | 16,93 | 17,80 |
| 15 | 17,44 | 17,04 | 16,31 | 15,89 | 17,82 |
| 20 | 15,30 | 14,44 | 13,85 | 13,81 | 14,67 |
Выводы. Проведенные исследования свидетельствуют о том, что качественные показатели мяса баранчиков изучаемых пород находились на достаточно высоком уровне. В тушах тушинских баранчиков установлено относительно лучшее развитие жировой ткани в сравнении со сверстниками других пород. При этом повышение содержания жира с возрастом привело к увеличению энергетической ценности мяса.
УДК 636.32/38
Характеристика овець буковинського типу асканійської каракульської породи
Г.В. Дроник, д-р біол. наук,
Т.О. Черномиз, О.Б. Лесик кандидати с.-г. наук,
М.В. Похивка
Буковинський інститут агропромислового виробництва
Наведено результати створення нового буковинського типу овець асканійської каракульської породи, їх біологічні особливості, показники продуктивності, економічна ефективність. Доведено, що тварини новоствореного типу добре пристосовані до вологого клімату західного регіону України, характеризуються високими показниками плодючості, молочності при високій якості смушків.
Ключові слова: смушки, тип, жакетний, плоский, ребристий, молоко, вовна, ефективність.
Смушкових овець на Буковині почали розводити 50 років тому. Всебічний попит на смушкову продукцію обумовив потребу в подальшому розвитку цього напряму вівчарства в даному регіоні. Особливості цієї породи, кон’юктура ринку і економічний ефект від розведення забезпечували перевагу їх утримання у фермерських господарствах та у населення.
Слід зазначити, що в основу створення багатьох типів овець каракульської породи покладена смушкова продукція, якість смушків та їх забарвлення [1].
В Україні у 1971 році було затверджено асканійський породний тип багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення [2].
В останні роки в господарстві інституту «Асканія-Нова» проводилася селекційна робота зі створення стада овець сірого забарвлення [3].
В середньоазіатських державах робота з каракульськими вівцями була також спрямована на одержання смушків різного забарвлення (сур, чорного, сірого, розового та інші.)
За останні роки в зонах розведення каракульських овець (Україна, Молдова, Узбекистан та інші) у зв’язку з вимогами ринку почали накопичувати тварин ребристого та плоского смушкових типів з метою одержання тонкоміздрових перших сортів.
Окремі дослідження були спрямовані на вивчення молочної продуктивності каракульських овець [4]. Однак, до цього часу селекції каракульських овець за молочною продуктивністю не приділялося належної уваги.
Вперше на Буковині протягом багатьох років проводилася робота зі створення нового типу овець з високою якістю смушків, в основному плоского і ребристого типів, надзвичайно високим виходом товарного молока.
Матеріал і методика досліджень. Робота проводилася в господарствах Кельменецького, Новоселицького, Заставнівського районів Чернівецької області.
Дослідження виконувалися згідно тематичного плану науково-дослідних робіт за програмою «Вівчарство» і входили до тематичного плану Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова «Асканія-Нова».
Метою досліджень було створення нового буковинського типу асканійської каракульської породи овець з високою якістю смушків і виходом товарного молока не менше 80 кг. При цьому передбачалось вивчення конституції тварин, екстер’єрних та біологічних особливостей, якості нащадків, основних селекційно-господарських ознак, вовнової та молочної продуктивності.
На першому етапі використовували місцевих грубововнових овець типу чушка, від яких одержували мерлушку невисокої якості, грубу вовну і товарне молоко для виготовлення бринзи. Для покращення місцевих овець було розпочато їх схрещування з плідниками чистопородної каракульської породи, які були завезені з племзаводів Узбекистану, Казахстану. Крім того, були завезені чистопородні барани, вівцематки і ярки для подальшого розмноження та одержання високопродуктивних плідників.
Від схрещування місцевих вівцематок з плідниками каракульської породи вже в першому поколінні були отримані позитивні результати. В другому поколінні більша половина шкурок, одержаних після забою ягнят, мали усі ознаки чистопородного каракулю. Тварини подальших поколінь за фенотипом практично не відрізнялися від чистопорідних. Протягом багатьох років тварин розводили в «собі». В подальші роки для підвищення плодючості, живої маси, молочності вівцематок, якості смушків використовували плідників з племзаводу «Асканія-Нова» і кращих господарств Молдови.
В основу роботи з удосконалення місцевих смушкових овець і створення нового типу було покладено методику М.Ф.Іванова:
- вивчено племінні та продуктивні якості овець;
- проведено цілеспрямований добір і підбір для одержання тварин бажаного типу та закріплення у нащадків необхідних господарсько-корисних ознак;
- систематичне вибракування тварин, що відхилилися від поставленої мети;
- цілеспрямоване вирощування молодняку та баранів бажаного типу;
- формування селекційних груп, стад овець.
Оцінку за комплексом ознак проводили під час бонітування і в перші дні життя, коли смушкові якості мають повне відображення з одночасною оцінкою розвитку, конституції, врахуванням походження і типу вовни.
Для відбору вівцематок у селекційні стада використовували розроблені цільові стандарти, які передбачали живу масу не менше 50кг (весною), настриг немитої вовни 2,8-3,0кг, плодючість 120-130%,вихід смушків I сорту 55-60%, кількість ягнят класу еліта та першого – 60-65%, вихід товарного молока не менше 80кг.
Результати досліджень. Новий буковинський тип овець каракульської породи створено у господарствах з поголів’ям 2357 голів, в тому числі 1855 вівцематок, або 78,7%.
Господарства, в яких проводили роботу невеликі за розміром від 170 до 650 голів. Вихід ягнят на 100 вівцематок становить 105-143 голови (табл. 1).
Таблиця 1. Структура поголів’я буковинського типу та показники продуктивності овець
| Поголів’я овець, всього голів | 2357 |
| в тому числі барани-плідники, голів | 51 |
| з них класу еліта, % | 84,3 |
| Вівцематки, всього голів | 1855 |
| з них класу еліта, % | 37,2 |
| перший клас, % | 34,6 |
| Вихід ягнят на 100 вівцематок, голів | 128,2 |
| Виробництво смушків І сорту, % | 66,6 |
| Одержано ягнят, всього голів | 2378 |
| Забито на смушки, % | 80,6 |
| залишено на вирощування, % | 19,4 |
Слід зазначити, що вівці буковинського типу асканійської каракульської породи знаходяться в умовах більш вологого клімату. За вологозабезпечіністю зона Буковини значно відрізняється від Одеської, Херсонської областей, Молдови, Казахстану, Узбекистану. Тут кількість опадів за рік в 1,6-2,7 разів більше.
За екстер’єром тварини новоствореного типу відрізняються від місцевих овець. У них грушоподібна форма тулуба, збільшена голова з випуклим профілем. Вуха довгі, звислі, досягають майже кінця морди, вкриті коротким шовковистим волосом. В окремих тварин зустрічаються дуже короткі вушки з ледь помітною зовнішньою вушною раковиною, але це не впливає негативно на інші ознаки. Матки в основному безрогі, барани рогаті, рідко бувають комолі. Хвіст жирний, на кінці худий, вигнутий у вигляді латинської букви S. У окремих тварин зустрічається клиноподібний хвіст (10-12%) з маленькою пежиною на кінці хвоста, іноді на голові. Спина і поясниця рівні, прямі, порівняно широкі. Ноги міцні, широко поставлені, іноді зустрічаються зближення в скакальних та п’ясних зчленуваннях.
За конституцією дорослі тварини поділяються на три типи (ніжний, міцний, грубий). Вівці міцної конституції (близько 80% від загальної кількості), мають помірно розвинутий кістяк, міцні сухожилля та ноги. Тварини високопродуктивні, їх плодючість становить130-150%. Ягнята нарроджуються середньої величини, життєздатні. Вовна у них густа, еластична, вирівняна по всьому тулубу, середньорозвинута, розкладається на 1/3–2/3 косиці і відноситься до І і ІІ класу. Вівці ніжного типу (8,2%) мають тонкий міцний кістяк, тонку шкіру з незначним відкладенням жиру на хвості, тонкою густою і короткою вовною та нагадують тощехвостих смушкових овець. Ці тварини у більшості випадків народжують ягнят дрібнозавиткової групи і продукують меншу кількість молока. Вівці грубого типу (8-11%) більш крупніші з достатньо міцним кістяком, грубою головою, мають дещо потовщену і рихловату шкіру. В них значне відкладення жиру на хвості, мають довгу грубу вовну. Ягнята від них народжуються досить великими, добре ростуть і розвиваються.
Одними з показників конституціальної міцності є жива маса овець (табл. 2). Показники живої маси весною у дорослих вівцематок різного забарвлення свідчать про те, що вони залежать від кольору вовни та умов розведення.
В стадах знаходиться 81,9% тварин чорного, 15,5% сірого і тільки 2,6% коричневого забарвлення. Слід зазначити, що тварини, яких розводять на Буковині, мають достатньо високу живу масу весною після виходу з зимівлі, що свідчить про їх добру акліматизацію і розвиток.
Таблиця 2. Жива маса вівцематок, кг
| Забарвлен-ня | В середньому в племінних господар-ствах | В тому числі | |
| ФГ «Берестецький вівчарик» | ФГ«Пасту-шок» | ||
| Чорні | 53,9±0,5 | 55,3±0,5 | 55,2±0,4 |
| Сірі | 54,9±0,5 | 57,0±0,9 | 56,0±0,7 |
| Коричневі | 55,0±0,7 | 53,0±0,7 | 54,0±0,6 |
Вовна груба з достатньо вирівняними хвилястими косицями середньої довжини, які мають велику кількість пуху, перехідного волосу і остьсередньої товщини. Рідко зустрічається мертвий волос. У овець з плоским смушковим типом вовна в дорослому віці більш шовковиста, блискуча, ніж у тварин жакетного і кавказького типів.
Плодючість вівцематок в окремих господарствах достатньо висока (130-135%). За останні роки вихід ягнят на 100 вівцематок в середньому становить 117-122,8%.
За багаторічними даними встановлено, що вівці нового типу крупноплідні. Жива маса ягнят-одинаків при народженні становить 5-6 кг, двійнят 4,5-4,7 кг. Між живою масою маток і живою масою приплоду існує позитивний взаємозв’язок. Встановлено, що від крупних вівцематок живою масою вище 50 кг одержували близько 80% ягнят живою масою 4,5-5,5 кг, а від середніх, живою масою до 50 кг народжувались ягнята 4,0-4,2 кг. Від молодих вівцематок живою масою до 44кг народжувалось близько 25% ягнят живою масою менше 4,0кг.
Тому, завданням роботи було створити стада вівцематок з живою масою весною під час стриження не менше 50 кг. Восени ці тварини досягають живої маси 55-65 кг.
Збереженість молодняку залишеного на вирощування становить 96-98%. Слід відмітити, що на вирощування залишають найбільш життєздатну частину ярок і висококласних баранчиків для ремонту власного стада та реалізації (20-30%), на смушки забивають 70-80 % ягнят.
При розподілі ягнят за смушковим типом встановлено, що з кожним роком кількість овець плоско-ребристої групи збільшується. Лише за два останні роки кількість ягнят плоского типу збільшилась з 32,5% до 46,5%. Кількість молодняку жакетного типу за три роки становила 35,1%. З переходом на використання плідників плоско-ребристої групи питома вага смушків кавказького типу зменшилася майже в два рази (табл. 3).
Встановлено, що форма завитків та їх різноманітність у овець буковинського типу в значній мірі залежить від довжини волосу, який формує завитки. Довжина волосу на крижах у ягнят плоского смушкового типу становить від 5 до 9 мм, у жакетного типу дещо більша від (9 до 11мм).
Таблиця 3. Розподіл ягнят за смушковими типами
З
| Народилися в числі | Кількість ягнят при бонітуванні, голів | Смушкові типи, % | |||
| жакет-ний | ребри-стий | пло-ский | кав-казь-кий | ||
| одинаків | 2294 | 34,5 | 17,4 | 40,5 | 7,6 |
| двійнят | 1086 | 36,6 | 13,7 | 42,7 | 7,0 |
| в середньому | 3380 | 35,1 | 16,9 | 41,3 | 7,4 |
За розміром завитків смушки розподіляються так: середній - 65,4%, крупний - 19,7%, дрібний - 14,9%. Істотної різниці між ягнятами за розміром завитка, які народилися в числі одинаків і двійнят, не відмічено. Величина смушків у значній мірі залежить від живої маси ягнят при народженні і, поряд з якістю, характеризує їх товарну цінність.
Встановлено, що розмір шкурок плоско-ребристої групи одинаків досить великий і становить від 2080 см2 до 2520 см2, двійнят 1850-2100 см2. Що стосується загального виходу смушків перших сортів, то цей показник знаходиться в межах 65-75%.
З метою збільшення виробництва смушків плоско-ребристої групи закладено три генеалогічних лінії баранів.
Баран №73000 04021(303) – чорного забарвлення, плоского типу з живою масою 82 кг, настригом вовни 4,0 кг. Потомство – міцної конституції, добре пристосовані до вологого клімату, плоско-смушкового типу з шовковистим і блискучим волосяним покривом, крупної живої маси при народженні. Щорічно отримують 55-65% смушків І сорту.
Баран №73000 04019 (200) - чорного забарвлення, плоского типу, живою масою 85 кг, настригом вовни 4,2 кг. Жива маса ягнят при народженні 4,4-4,5 кг, розмір смушків великий.
Баран №73000 04020 - чорного забарвлення, плоского типу, народжений в числі двійнят, живою масою 81 кг, настригом вовни 4,0кг і високою якістю смушків ребристого типу.
Встановлено, що ягнят з малоцінними смушками залишати для вирощування на м’ясо економічно не вигідно, в зв’язку з великими витратами на їх утримання та годівлю, в той час як вартість товарного овечого молока, одержаного від матки після забою ягнят, значно вища.
Технологія розведення овець новоствореного типу передбачає, поряд з смушками високої якості, одержання значної кількості товарного молока. Вівцям цього типу притаманна висока молочна продуктивність, що дозволяє виробляти по 90-100кг товарного молока від вівцематки для виготовлення бринзи. Доїти овець починають після забою ягнят з 1травня по першого жовтня, тобто протягом п’яти місяців.
В овечому молоці на початковому періоді доїння міститься: жиру 7,2-8,0%, сухих речовин 17,7-18,3%, на заключному – відповідно, 9,1-9,4% і 21,3-20,8%.
У ФГ «Берестецький вівчарик» середньодобовий надій молока протягом лактації в середньому становить 1,0 кг, валовий – 127,2 кг. За сезон від однієї вівцематки щороку виробляють 28-30 кг бринзи.
Враховуючи традиції місцевого населення, попит на сири і бринзу, високу їх реалізаційну вартість, постійно проводиться селекційна робота по добору тварин з високою молочністю.
Що стосується виробництва баранини, то, в основному, її одержують від вибракованого поголів’я овець (12-15%). Після забою ягнят у 7-10-денному віці, для одержання смушків залишаються тушки ягнят, які користуються великим попитом на місцевому ринку.
Економічна ефективність розведення овець буковинського типу асканійської каракульської породи встановлена з урахуванням сукупності господарських ознак, кількості та якості продукції, її реалізаційної вартості і витрат на розведення та утримання тварин.
Питома вага окремих видів продукції у валовому виробництві овець нового типу становить: вовна -4,5%, смушки – 8,9%, молоко (бринза) – 76,2%, сичуги – 3,8%, м’ясо-баранина – 6,6% (без урахування ягнятини). Таким чином, найбільшу валову продукції можна отримати від одержання товарного молока.
Висновки. Вівці буковинського типу асканійської каракульської породи добре пристосовані до розведення в умовах вологого клімату західного регіону, вони конкурентноздатні, їм притаманні високі показники плодючості, молочності при високій якості смушків.
Список використаної літератури:
- Туринський М.М. Оцінка смушкової продуктивності ягнят другого покоління від спаровування асканійських багатоплідних каракульських баранів з чистопородними матками // Вівчарство. Міжвід. темат. наук. зб. – 1995. - № 28. – С. 41-45.
2. Перегон И. Л. Методика выведения новой породы овец - многоплодный каракуль // Бюл. Научно-технической информации, т. ІV . изд. ІІ. – Аскания-Нова, 1957. – С.20-24.
3. Туринський М.М. Генетичні основи багатоплідних каракульських овець асканійського породного типу / /Вівчарство: Міжвід.тематич.наук.зб. – 1998.-№30. – С.97-100.
- Херремов Ш.Р., Виноградова М.А. Молочная продуктивность каракульских овец в Туркменистане // Овцы, козы, шерстное дело.- 2003. - №1. – С.30-31.
УДК 636.082:636.32/.38
ПОСТЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЧИСТОПОРОДНОГО ТА ПОМІСНОГО МОЛОДНЯКУ ОВЕЦЬ
С.А. Ємельянов - аспірант *
Кримський інститут агропромислового виробництва
Української академії аграрних наук
Наведено показники розвитку помісного молодняку, одержаного від схрещування вівцематок цигайської породи з баранами асканійської м'ясо-вовнової з кросбредною вовною. Показано, що помісні ягнята за живою масою при народженні переважають чистопородних ровесниць на 14,7…23,7%.
Ключові слова: вівці, цигайська порода, асканійська м'ясо-вовнова порода, схрещування, жива маса, прирости.
Інтенсифікація виробництва вовни та баранини має йти шляхом подальшого удосконалення порід, внутрішньопородних типів та ліній овець. У зв’язку з цим актуальною є проблема розробки методів удосконалення цигайської породи овець Криму не лише шляхом чистопородного розведення, але й використання генетичного потенціалу інших порід.
Ряд авторів доводить перевагу схрещування у вівчарстві, яке дозволяє підвищити м’ясну продуктивність молодняку на 0,6 – 3,2 % [1, 2]. Доведена ефективність використання плідників східно-фризької породи у схрещуванні з вівцематками цигайської, що дозволяє збільшити у помісних ярок молочну продуктивність, а в баранців – м’ясну [3]. Також доведено ефективність схрещування маток породи прекос з баранами порід тексель та пол-дорсет: передзабійна маса в помісей була на 16,7 %, забійна – на 17,8% вищою [4]. Якісні характеристики м’ясної та жирової тканин не відрізнялись від чистопородних тварин.
Позитивний вплив схрещування має й на вовнову продуктивність овець. Так, ярки, отримані від схрещування маток ставропольської породи та баранів маничський меринос, мали більшу товщину шкіри та густину волосяних фолікулів на 6,8…8,5 % [5].
* – Науковий керівник – кандидат сільськогосподарських наук П.Г. Жарук.
Враховуючи наведені дані, постає необхідним дослідити ефективність схрещування баранів асканійської м'ясо-вовнової з вівцематками цигайської породи з метою отримання помісного молодняку з поліпшеними продуктивними якостями.
Матеріал та методика досліджень. Робота проводиться в дослідному господарстві Кримського інституту АПВ “Чорноморське” Сакського району з 2008 р.
До контрольної групи відібрано тварин кримського типу цигайської породи (n=30), а до дослідної – помісний молодняк, отриманий від схрещування вівцематок кримського типу цигайської породи та баранів асканійської м'ясо-вовнової породи (n=30). Дослідний молодняк інтенсивно вирощується. Годівля – за нормами ВІТ.
З метою дослідження особливостей росту та розвитку у постембріональний період всіх тварин зважували з точністю до 0,1 кг. За даними систематичних зважувань визначався середньодобовий приріст (D), який виражався у вагових одиницях (г). При цьому було застосовано наступну формулу:
D = (W2 – W1) / ( t2 – t1), [1]
де: W1 і W2 – початкова та кінцева жива маса тварини у віці t1 и t2; t2 і t1 – час від першого до другого зважувань.
Обробка матеріалів здійснювалася методами варіаційної статистики [7] з використанням ПЕОМ в програмі Excel.
Результати досліджень. При проведенні зважування ягнят у період ягніння встановлено наступну закономірність. Помісний молодняк має достовірну перевагу над чистопородними тваринами за живою масою при народженні (Р>0,999) (табл. 1).
1. Жива маса ягнят при народженні у досліді, кг
| | Цигайська порода | Асканійська м'ясо-вовнова × цигайська | ||||||
| ярки | баранці | ярки | баранці | |||||
| одинці | двійні | одинці | двійні | одинці | двійні | одинці | двійні | |
| X | 4,27 | 3,61 | 4,58 | 3,79 | 5,21*** | 4,18*** | 5,30*** | 4,34*** |
| Cv | 12,12 | 10,54 | 13,54 | 11,34 | 5,86 | 10,52 | 12,09 | 9,67 |
| m X | 0,095 | 0,069 | 0,113 | 0,078 | 0,056 | 0,080 | 0,117 | 0,077 |
Помісні ярки-одинаки переважають чистопородних аналогів на 23,7 %, а ярки-двійні – на 15,8 %. Помісні баранці, які народилися одинаками, мають перевагу над ровесниками на 15,7 %, а баранці-двійні – на 14,5 % (рисунок 1).
Рис. 1. Жива маса ягнят при народженні
У таблиці 2 наведено показники живої маси чистопородних і помісних тварин при відлученні у віці 5 місяців.
2. Жива маса молодняку при відлученні, кг
| | Цигайська порода | Асканійська м'ясо-вовнова × цигайська | ||||||
| ярки | баранці | ярки | баранці | |||||
| одинаки | двійні | одинаки | двійні | одинаки | двійні | одинаки | двійні | |
| X | 25,26 | 21,71 | 26,29 | 24,52 | 25,97 | 23,90*** | 29,29*** | 27,29*** |
| Cv | 8,18 | 11,98 | 6,31 | 8,03 | 7,38 | 7,64 | 7,37 | 9,67 |
| m X | 0,377 | 0,475 | 0,303 | 0,359 | 0,35 | 0,334 | 0,394 | 0,482 |
При відлученні спостерігається вірогідна перевага за живою масою помісних баранчиків: одинаки – на 11,4 %, а двійні – на 11,3 % (Р>0,999). У помісних ярок-одинаків жива маса при відлученні становить 25,97 кг і не має значних розходжень із чистопородними (різниця становить 2,8 %). Лише помісні ярки-двійні вірогідно перевищують чистопородних двієн за живою масою на 10,1% (Р>0,999).
Аналогічна тенденція простежується і за показниками середньодобових приростів живої маси у чистопородного та помісного молодняку до відлучення (табл. 2). Так, чистопородні ярки-одинаки майже не відрізняються від помісних аналогів: коливання середньодобових приростів становлять від 136,5 до 138,07 г. Помісні ярки-двійні мають перевагу за цим показником над чистопородними на 8,3% (Р>0,99). У помісних баранців-одинаків прирости до відлучення склали в середньому 157,8 г і за цим показником вони переважали цигайських ровесників на 10,5% (Р>0,99). У баранців-двієн перевага помісного молодняку над чистопородним склала 14,2 г (Р>0,999).
3. Середньодобові прирости молодняка до п’ятимісячного віку, г
| | Цигайська порода | Асканійська м'ясо-вовнова × цигайська | ||||||
| ярки | баранці | ярки | баранці | |||||
| одинаки | двійні | одинаки | двійні | одинаки | двійні | одинаки | двійні | |
| X | 138,07 | 119,08 | 142,85 | 136,38 | 136,59 | 129,73** | 157,83** | 151,0*** |
| Cv | 9,31 | 14,87 | 8,74 | 9,65 | 9,14 | 8,55 | 9,23 | 11,72 |
| m X | 2,35 | 3,23 | 2,28 | 2,42 | 2,29 | 2,03 | 2,66 | 3,23 |
Висновки. Помісні ягнята, отримані від схрещування баранів асканійської м'ясо-вовнової породи з вівцематками цигайської породи, при народженні вірогідно переважають чистопородних ягнят. У одинаків ця перевага на рівні 15,7… 23,7, а у двоєн – 14,5…15,8 %.
На час відлучення помісні ярочки-двійні мають перевагу за середньодобовим приростам над чистопородними на 8,3 % (Р>0,99), а помісні баранці-одинці − на 15,0 г (Р>0,99), двійні – на 14,2 г (Р>0,999).
Список використаної літератури
- Яцкин В.И. Влияние австрализации на продуктивные качества советских мериносов / В.И. Яцкин // Зоотехния. – 2005. – № 3. – С. 28-30.
- Яцкин В.И. Мясная продуктивность помесей ставропольская × австралийский меринос / В.И. Яцкин // Зоотехния. – 2004. – № 10. – С. 25-28.
- Лушников В.П. Использование баранов восточнофризской породы в цигайском овцеводстве Саратовского Заволжья / В.П. Лушников, Б.Н. Шарлапаев, И.А. Егорова // Зоотехния. – 2005. – № 10. – С. 19-21.
- Хататаев С.А. Влияние скрещивания овец пород прекос, тексель и пол-дорсет на мясную продуктивность / С.А. Хататаев, Ф.И. Гарфанов, Л.Н. Григорян // Зоотехния. – 2006. – № 4. – С. 22-24.
- Трухачев В.И. Влияние сочетания пород овец на формирование кожного покрова ярок / В.И. Трухачев, Н.И. Белик, Н.А. Болотов, Н.В. Асеева // Зоотехния. – 2007. – № 1. – С. 30-31.
- Борисенко Е.Я. Разведение сельскохозяйственных животных / Е.Я. Борисенко. – М.: Государственное издательство с.-х. литературы, 1952. – 486 с.
- Плохинский Н.А. Биометрия / Н.А. Плохинский. – Новосибирск, Издательство Сибирского отделения АН СССР,1961. – 365 с.
УДК 636.32/38.082.23
КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК ОСНОВНИХ СЕЛЕКЦІЙНИХ ОЗНАК ОВЕЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ
Івіна-Маляренко О.С.
Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова „Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства.
Наведено результати досліджень щодо кореляційного зв’язку основних селекційних ознак вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи ДПДГ “Асканійське” з густотою вовни. Показано, що між окремими продуктивними якостями овець існує ряд позитивних та від’ємних взаємозв’язків. Кореляція господарсько-корисних ознак у дослідних вівцематок за величиною та знаком варіює у значних межах в залежності від розподілу тварин на групи за густотою вовни.
Ключові слова: вівці, вовна, густота, настриг, довжина, жива маса, тонина, кореляційний зв’язок.
Відбір тварин з урахуванням взаємозв’язку господарсько-корисних ознак підвищує ефективність селекції. При цьому має значення ступінь сполучуваності ознак та характер їх взаємозв’язку.
Істинним показником об’єктивних методів оцінки вовнової продуктивності є маса чистої вовни, величина якої визначається двома основними якостями: кількістю волокон у руні, що залежить від густоти та площі вовнового поля та середньої маси однієї вовнинки [1]. Багато вчених у своїх дослідженнях вказують на мінливість чистої вовни в залежності від її складових. Одні стверджують, що найбільший вплив має густота вовни та висота штапелю, інші дослідники вважають, що у тонкорунному вівчарстві тонина волокна має вирішальне значення [7, 10, 11]. Знаючи характер і природу існуючих кореляцій між бажаними ознаками тварин можна значною мірою керувати цими зв’язками за допомогою відповідних прийомів добору та підбору родинних пар, добиваючись у потрібному випадку навіть певного розриву існуючих у природі кореляцій [3]. Це вказує на можливість підвищення ефективності селекції для збільшення настригу вовни шляхом добору за певними ознаками, максимально впливаючих на нього.
У зоотехнічній науці та практиці давно і міцно установилася думка про існуючий позитивний вплив на настриг вовни тварин живої маси, густоти, довжини вовни, які залежать у свою чергу від породи, умов годівлі та утримання. Оскільки густота вовни – один із основних елементів величини настригу вовни, нами обраховані коефіцієнти фенотипової кореляції між усіма досліджуваними ознаками та виявлено відносний вплив кожного елементу на вовнову продуктивність.
Матеріал і методика. Робота виконана на поголів’ї овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи ДПДГ “Асканійське” Каховського району Херсонської області.
При бонітуванні весною у піддослідних тварин були відібрані зразки вовни для визначення її густоти. За одержаними даними поголів’я вівцематок розподілено залежно від рівня розвитку цієї ознаки на три групи наступним чином: до першої групи віднесені тварини з середньою густотою вовни (4,4 тис. вовн./см2 і менше) - 22 голови (26,5%); до другої – з високою густотою (4,5 – 5,5 тис. вовн./см2), їх виявилося 40 голів (48,2%) і до третьої – з дуже високою густотою (5,6 тис. вовн./см2 та більше) - 21 голова (25,3%). Таким чином, основна маса дослідних вівцематок (73,5%) представлена тваринами з високою і дуже високою густотою вовни.
Результати досліджень. Аналізуючи дані проведеного кореляційного аналізу нами встановлено ряд позитивних та від’ємних взаємозв’язків (табл. 1). Так, між густотою та тониною вовни виявлено обернено пропорційну закономірність – із збільшенням густоти діаметр вовнового волокна зменшується. Ця залежність підтверджується розрахованими показниками коефіцієнту кореляції, величина яких в усіх дослідних групах виявилася від’ємною і знаходиться у межах від - 0,020 до - 0,499. Це свідчить про те, що огрубіння вовни у овець даного стада супроводжується розрідженням волокон. Аналогічні результати підтверджуються працями авторів на тонкорунних вівцях інших порід [2, 4, 8, 9].
Заслуговує на увагу від’ємна кореляція між густотою вовни та живою масою маток. Варіація цього зв’язку знаходиться в межах від - 0,041 до - 0,310. Отже, збільшення розміру тулубу і шкіряного поля веде до значного скорочення кількості волосяних фолікулів на одиницю площі шкіри. При порівнянні тварин дослідних груп можна переконатися, що найменша кількість вовнових волокон на 1 см2 шкіри мали більш крупні тварини з відповідно більшою живою масою. У нашому випадку це матки, віднесені до першої групи. Одержані результати знаходять своє підтвердження у працях багатьох вчених [11, 7, 8].
Таблиця 1. Зв’язок густоти вовни з основними селекційними ознаками, r
| Група тварин | Вік тварин, рік | n | Густота /жива маса | Густота /довжина вовни | Густота / настриг чистої вовни | Густота /тонина вовни |
| І | 2,5 | 22 | -0,052 | -0,249 | 0,368 | -0,354 |
| 3,5 | -0,180 | -0,086 | 0,400 | -0,318 | ||
| 4,5 | -0,040 | -0,163 | 0,348 | -0,289 | ||
| ІІ | 2,5 | 40 | -0,209 | -0,059 | 0,445 | -0,020 |
| 3,5 | -0,110 | -0,028 | 0,388 | -0,094 | ||
| 4,5 | -0,310 | -0,027 | 0,385 | -0,301 | ||
| ІІІ | 2,5 | 21 | -0,073 | -0,085 | 0,407 | -0,499 |
| 3,5 | -0,011 | -0,204 | 0,425 | -0,175 | ||
| 4,5 | -0,181 | -0,281 | 0,477 | -0,044 |
При вивченні зв’язку між довжиною і густотою вовни нами встановлено також високу від’ємну кореляцію в усіх групах овець. При цьому найменші показники відмічені у піддослідних тварин другої групи (-0,027 … -0,059), а найбільші – у тварин з дуже густою вовною (-0,085 …-0,281). Очевидно, що при підвищенні густоти, тобто великій кількості волосяних фолікулів на одиницю площі шкіри, зменшується приток поживних речовин до луковиць. У результаті цього знижується енергія росту вовнинок у довжину. Від’ємна кореляція між довжиною і густотою вовни спостерігається і у овець інших порід - чим густіша вовна, тим вона коротша [8].
Загальновідомо, що особливо великий вплив на підвищення настригів вовни справляє її густота. З цього питання у літературі є багато відомостей, основаних на тривалому практичному спостереженні. Вчені у своїх працях вказують на те, що чим густіша вовна, тим вище настриг [8, 10]. Наші результати про ступінь впливу густоти на настриг чистого волокна співпадають з даними інших авторів. У піддослідних тварин встановлено досить високу позитивну кореляцію між ознаками, які розглядалися (r = 0,368…0,477).
Пряма кореляційна залежність між живою масою і настригом чистої вовни відмічалася багатьма дослідниками [8, 10, 11,]. Крім того, що жива маса характеризує конституціональну міцність і добрий розвиток тварини, очевидно, що більш крупним вівцям властива більша площа шкіри для росту вовнових волокон. Але не обов’язково породи овець, які відрізняються крупною величиною, будуть продукувати більше вовнового волокна [8]. Розглядаючи одержані результати кореляційного аналізу між настригом вовни та живою масою піддослідних тварин слід звернути увагу на від’ємний зв’язок між ознаками, які вивчалися у тварин третьої групи (r = -0,050 … -0,342) незалежно від їх віку (табл.2).
Таблиця 2. Зв’язок настригу чистої вовни з основними селекційними ознаками, r
| Групи тварин | Вік тварин, рік | n | Настриг чистої вовни /жива маса | Настриг чистої вовни /довжина | Настриг чистої вовни /Густота | Настриг чистої вовни /тонина |
| І | 1,5 | 22 | 0,092 | 0,122 | - | 0,027 |
| 2,5 | 0,110 | 0,043 | 0,368 | 0,073 | ||
| 3,5 | 0,025 | 0,122 | 0,400 | 0,015 | ||
| 4,5 | 0,098 | 0,039 | 0,348 | 0,038 | ||
| ІІ | 1,5 | 40 | 0,170 | 0,113 | - | 0,113 |
| 2,5 | 0,065 | 0,022 | 0,445 | 0,043 | ||
| 3,5 | 0,120 | 0,096 | 0,388 | 0,017 | ||
| 4,5 | 0,063 | 0,130 | 0,385 | 0,020 | ||
| ІІІ | 1,5 | 21 | -0,050 | 0,030 | - | 0,031 |
| 2,5 | -0,041 | 0,180 | 0,407 | 0,019 | ||
| 3,5 | -0,342 | 0,087 | 0,425 | 0,018 | ||
| 4,5 | -0,181 | 0,034 | 0,477 | 0,052 |
При цьому у першій та другій групах одержані позитивні показники зв’язку (r = 0,025 … 0,170). Про зміну вектору кореляційної залежності в літературі представлені чисельні праці вчених-селекціонерів [8, 11]. За їх думкою вовнова продуктивність підвищується із збільшенням живої маси до певної величини, потім вона починає падати і більш крупні вівці дають менші або однакові настриги з вівцями середньої величини, що пояснюється біологічними особливостями організму тварин [4, 10].
Вивчення взаємозв’язку між довжиною і настригом вовни також має велике значення. У дослідженнях деяких авторів на різних породах та статевовікових групах (матки, молодняк) показано, що довжина вовни позитивно взаємозв’язана з вовновою продуктивністю [2]. Також є праці, в яких автори вказують на негативний зв’язок між цими ознаками [10]. Наші результати про ступінь впливу довжини вовни на настриг чистого волокна свідчить про позитивні показники зв’язку між зазначеними ознаками, динаміка котрих знаходиться у межах від 0,022 до 0,180.
У працях ряду вчених представлені різні дані стосовно залежності між тониною та настригом вовни. Одні вказують на високий позитивний зв’язок, інші, навпаки [6, 9, 10]. У своїх дослідженнях ми встановили в усіх групах позитивні, але низькі значення з даного питання (r = 0,015…0,113). Таким чином, кореляційні зв’язки господарсько-корисних ознак у овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи за величиною та знаком варіює у значних межах в залежності від розподілу тварин на групи за густотою вовни.
Із наведених даних можна зробити висновок, що настриг чистої вовни в більшій мірі залежить від її густоти. Це ще раз підтверджує – густота є головною ознакою, яка визначає кількість вовнового волокна з одиниці поверхні, що є однією з найважливіших ознак, які визначають вовнову продуктивність тварин у значно більшій мірі, ніж інші (тонина, довжина і ін.). До того ж рівень цієї ознаки менше залежить від умов середовища, тому селекція на її розвиток може дати позитивний ефект.
Список використаної літератури.
- Глембоцкий Я.Л. Некоторые закономерности изменчивости и наследования шерстного покрова у овец и коз / Я.Л Глембоцкий // бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. Отд. биол. – 1959. - 64 (3).
- Дейхман Е.К. Результаты исследований мериносовой шерсти кавказской породы овец / Е.К Дейхман, О.В Кочетова // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. – Москва - 1974.- С172-182.
- Кушнер Х.Ф. Наследственность и повторяемость признаков животных; методы определения и значение для селекции / Х.Ф Кушнер // Животноводство. – 1964. - №8. - С 60 – 65.
- Левитина П.И Некоторые особенности гистоструктуры кожи и шерстной продуктивности овец волгоградной породной группы / Левитина П.И, Г.Р Литовченко, Н.Д.Цырендондоков // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. – Москва - 1974.- С 183-188.
- Логинова Т.И. Корреляционная зависимость длины шерсти с продуктивностью баранов различных пород / Т.И Логинова // Тонкорунное овцеводство. - Вып 6. – Ставрополь, 1973. – С 112-115.
- Михайлова Л. Изучение компонентов шерстной продуктивности / Л Михайлова //Генетика и селекція с/х животных и растений в Киргизии. – 1977. – С 86-91.
- Панфилова Е.П.. Компоненты густоты шерсти и методы их определения / П.Р Познахирев // Исследования по иммунногенетике и селекции сельскохозяйственных животных. - 1974.- С 157-165.
- Стакан Г.А. Наследуемость хозяйственно полезных признаков у тонкорунных овец / Г.А Стакан, А.А.Соскин // Академия наук СССР сибирское отделение ин. цитологи и генетики. – 1965. – С 53-62.
- Спешнева З.В.Шерстная продуктивность баранов производителей асканийской тонкорунной породы / З.В Спешнева // Труды всесоюзного н.- и и – та гибриции и акклиматизации животных Аскания – Нова. - Вып. 5. - 1953.
- Судакова А.И. Связь величины настрига чистой шерсти с длиной, густотой, тониной шерсти и живым весом у овец / А.И Судакова // Бюлл. науч. - техн. информ ВИЖа, - Вып. 2 - 1959. – С. 70-79.
- Чапа Г.Н. Наследуемость и корреляция отдельных признаков овец различного происхождения / Г.Н Чапа, Н.В Гаврилов // Тонкорунное овцеводство. - Вып 6-. Ставрополь,- 1973. – С. 60-65.