Альний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства вівчарство міжвідомчий тематичний науковий збірник Випуск 35 Нова Каховка «пиел» 2009
| Вид материала | Документы |
- Науковий вісник, 5717.63kb.
- Збірник «студентський науковий вісник» Довідки, 26.92kb.
- Про затвердження Програми інвестиційного розвитку міста Нова Каховка до 2015 року, 735.83kb.
- Про затвердження Програми інвестиційного розвитку міста Нова Каховка до 2015 року, 740.27kb.
- Перелік публікацій кафедри журналістики за 2009 рік, 185.73kb.
- Bene diagnostitur bene curatur (якісна діагностика якісне лікування)/ М. Денисенко//Науковий, 194.1kb.
- Опис сортів та гібридів сільськогосподарських культур поширених по полтавській області, 2983.38kb.
- Заявка на участь у конференції, 82.92kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 360.76kb.
- Регіональний науковий юридичний альманах молодих дослідників українська державність, 2685.65kb.
В.Д. Денисова
Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
Викладено результати досліджень гістологічної структури шкіри та вовнової продуктивності овець провідних ліній таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова”. Встановлено загальні закономірності у розвитку параметрів гістоструктури шкіри та їх вплив на якість вовни.
Ключові слова: шкіра, густота, фолікули, сальні залози, потові залози.
Основна продукція тонкорунних овець - вовна, яка є похідною шкіри, а інтенсивність її росту, кількість та якість знаходяться у тісному взаємозв’язку з функцією відповідних структур шкіри.
В процесі створення нового таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи овець використовувалися австралійські мериносові барани. Передбачалося, що вовновий і шкіряний покрив повинен був зазнати значних змін. Тому питання щодо вивчення вовнової продуктивності, морфологічних змін та фізіологічних особливостей розвитку шкіри є необхідною умовою при удосконаленні існуючих, створенні нових порід, типів та ліній овець з метою одержання тварин з високою вовновою продуктивністю.
Аналіз літературних джерел свідчить, що серед науковців немає єдиного погляду на рівномірність росту шкіри овець залежно від віку, але відмічено її здатність змінювати свою структуру під впливом прилиття крові інших порід [1, 2, 3, 4]. Параметри гістологічної структури шкіри мають проміжний характер успадкування і можуть відхилятися у бік материнської або батьківської породи. При цьому вивчення взаємозв’язку гістологічної структури шкіри з вовновою продуктивністю овець нових ліній таврійського типу асканійської тонкорунної породи не проводилося, хоча цей напрямок є актуальним і відповідає запитам селекціонерів.
Мета роботи – вивчення гістологічної структури шкіри та вовнової продуктивності у баранців та ярочок за періодами розвитку: при народженні, 4-, 8-, 15- та 18-місячному віці.
Матеріал і методика досліджень. Науково-господарський дослід проведено у племзаводі «Асканія-Нова» Чаплинського району Херсонської області на баранцях та ярках ліній 224 та 369 таврійського типу асканійської тонкорунної породи.
Ягнят відбирали при народженні від вівцематок ліній 224 і 369. Було сформовано 4 групи, в тому числі дві з баранців, по 5 голів в кожній, та дві з ярочок - по 7 голів з ліній 224 і 369.
Середня жива маса баранців при народженні становила 5,3 кг, ярочок 4,9, у річному віці - 43,9 та 39,4 кг, а настриг митої вовни та її довжина відповідно 2,35 і 2,24 кг та 10,4 і 9,6 см при виході чистого волокна 56,9 і 57,9%, тонині вовни 20,3 та 19,6 мкм.
Утримання тварин було стійлово-пасовищне, годівля згідно норм ВІТу [5].
Відбір матеріалу для гістологічних досліджень шкіри, їх обробку та аналіз отриманих даних проводили за методиками Н.О. Діомідової, Е.П. Панфілової, Е.С. Сусліної [6], Г.Д. Каци [7]. При дослідженні структури шкіри визначали: товщину шкіри та розвиток її шарів; густоту фолікулів і вовнових волокон на одиниці площі шкіри; співвідношення вторинних фолікулів до первинних; площу сальних і потових залоз.
Вовнову продуктивність досліджували за загально прийнятими методиками ВІТу [8], ВНДІВК [9]. При цьому визначали: довжину та тонину вовни за періодами розвитку молодняку; в річному віці - настриги немитої і митої вовни; вихід чистого волокна; коефіцієнт вовновості; кількість жиру та поту; співвідношення жир:піт.
Отриманий цифровий матеріал досліджень опрацьовано з використання методів варіаційної статистики [10].
Результати досліджень. Загальна товщина шкіри у баранців та ярок таврійського типу при народженні в середньому однакова – 1,48 мм, в річному віці відповідно 3,03 та 2,90 мм, з віком вона збільшується неоднаково і має свої особливості у лінійних тварин. Так, баранці лінії 224 при народженні, у 4- та 8-місячному віці мали більшу товщину шкір, ніж ровесники лінії 369, відповідно на 18,2%; 15,0 та 10,9%, а в річному віці - меншу на 14,5%. Ярки ліній 224 і 369 за розвитком товщини шкіри мали перемінну величину в межах від 2,7 до 7,2%.
Епідерміс у шкірі молодняку таврійського типу тонкий, добре розвинутий і становив у баранців і ярок при народженні 1,1...1,2% від загальної товщини шкіри, у річному віці відповідно 0,88 і 1,0%. Встановлено, що баранці лінії 224 до річного віку мали незначну перевагу над ровесниками лінії 369. У ярочок різниці між лініями майже немає.
Пілярний шар займає основне місце в структурі шкіри і становить у ягнят при народженні 70,1...70,9%, у річному віці – 49,3...50,9% від загальної товщини шкіри. Баранці лінії 224 при народженні, у 4- та 8-місячному віці мали перевагу над ровесниками лінії 369 відповідно на 19,1%; 17,8 і 6,2%, а в річному віці поступилися їм на 5,3%. У ярочок в обох лініях розвиток цього шару від народження до 8-місячного віку був рівномірним, у річному віці він був за товщиною більшим у лінії 224 на 8,5%.
Ретикулярний шар у шкірі новонароджених баранців і ярок становив відповідно 27,9 та 28,7% від загальної товщини шкіри, що свідчить про його помірний розвиток в ембріональний період, у річному віці він збільшився і склав 49,8 та 48,1%. При аналізі розвитку ретикулярного шару у молодняку в межах ліній встановлено, що баранців лінії 224 від народження до 8-місячного віку порівняно з ровесниками лінії 369 мали перевагу відповідно на 15,8%, 9,4 та 17,5%, а в річному віці поступилися їм на 24,9% (P>0,999). У ярок за розвитком цього шару між лініями великої різниці не встановлено. Ретикулярний шар у молодняку таврійського типу річного віку, порівняно з материнською породою, зменшився у баранців в 1,9 рази (1,51 проти 2,82 мм), ярочок – в 1,2 рази (1,39 проти 1,74 мм).
При порівнянні загальної товщини шкіри молодняку таврійського типу з асканійськими тонкорунними встановлено, що вона у баранців і ярок річного віку зменшилася у 1,5 та 1,1 рази (3,03 проти 4,45 мм та 2,90 проти 3,23 мм) в основному за рахунок товщини ретикулярного шару.
Первинні фолікули у шкірі баранців і ярок при народженні розташовані на глибині 1,05 та 1,04 мм, у річному віці - 1,49 та 1,48 мм; вторинні фолікули відповідно 0,55 та 0,48 мм і 0,73 та 0,90 мм. Таке розташування фолікулів позитивно вплинуло на вирівняність вовнових волокон за тониною та довжиною вовни.
У баранців річного віку таврійського типу, порівняно до асканійської тонкорунної породи, збільшилася густота волосяних фолікулів відповідно на 16,8 шт/мм2 (57,8 проти 41,0 шт/мм2) або в 1,4 рази, що позитивно вплинуло на густоту вовни. Баранці лінії 224 при народженні, у 4- та 15- місячному віці мали більшу густоту волосяних фолікулів відповідно на 5,7%, 7,5 і 3,5%. У ярок, навпаки, у лінії 369 вона була більшою у віці 4, 8, 15 і 18 місяців на 9,2%, 33,7; 22,7 і 6,9%.
Баранці таврійського типу при народженні порівняно з ровесниками асканійської тонкорунної породи мали у 2,6 рази (Р>0,999) меншу кількість первинних фолікулів, що позитивно вплинуло на вирівняність вовнових волокон за діаметром.
Співвідношення вторинних фолікулів до первинних (В/П) у баранців та ярочок від народження до 18-місячного віку майже не змінювалося і становило в середньому 15,6 та 15,3 шт.
При визначенні співвідношення В/П фолікулів у волосяній групі лінійного молодняку встановлено, що у баранців між лініями різниці майже немає, у ярок воно було більшим у лінії 369, ніж у лінії 224 у всі вікові періоди: при народженні, у 4-, 8-, 15- і 18- місячному віці відповідно на 4,6%, 6,6; 8,3; 9,7 та 7,7%. Вівці таврійського типу за співвідношенням вторинних до первинних фолікулів мали проміжне успадкування між материнською (асканійською) і батьківською (австралійською) породами. Так, австралійські мериносові барани мали на один первинний фолікул 19,5 вторинних, асканійські тонкорунні - 15,1.
Площа сальних залоз молодняку таврійського типу порівняно з асканійською тонкорунною породою зменшилася у 1,9 – 2,1 рази (0,036 проти 0,069 мм2 та 0,022 проти 0,046), у баранців річного віку - у 3,4 (0,022 проти 0,076 мм2), ярок - у 1,5 рази (0,028 проти 0,042 мм2), що суттєво вплинуло на вміст жиру у вовні та збільшення виходу чистого волокна. З віком площа сальних залоз змінювалась незначно.
Площа потових залоз у баранців річного віку зменшилася у 3,9 (0,229 проти 0,892 мм2), у ярок - в 3,0 рази (0,193 проти 0,581 мм2) (Р>0,999). За періодами розвитку ці залози у молодняку збільшувалися по - різному. Баранці лінії 224 при народженні, в 4- і 8-місячному віці переважали свої ровесників з лінії 369 у 1,3, 1,6 і 1,2 рази при вірогідності P>0,999. У ярок лінії 224 ця перевага спостерігалася у 4- та 18-місячному віці в 1,3 рази в обох періодах.
Отже, зменшення площі сальних і потових залоз у овець таврійського типу позитивно вплинуло на кількість і якість жиропоту, внаслідок чого збільшилась кількість рун з білим та світло-кремовим кольором жиропоту.
Таким чином, молодняк таврійського типу має тонку, щільну, малозажирену шкіру, яка притаманна мериносовим вівцям.
Результати досліджень щодо вовнової продуктивності у молодняку в розрізі ліній свідчать, що баранці і ярки лінії 369 порівняно з їх ровесниками лінії 224 мають більші настриги митої вовни на 370 та 110 г або на 16,9 та 5,0%, а вихід чистого волокна відповідно на 3,2 та 0,4 абсолютних відсотків та коефіцієнт вовновості на 11,1 та 0,2 г/кг.
Вівці таврійського типу характеризуються довгою та добре вирівняною за довжиною вовною. За цим показником все піддослідне поголів’я було віднесено до класу еліта згідно стандарту вимог до асканійської тонкорунної породи. При дослідженні довжини вовни у лінійного молодняку встановлено, що баранці річного віку лінії 369 мали довшу вовну на 0,5 см або 4,9%, у ярок вона довша в лінії 224 на 0,8 см або 8,7%.
Тонина вовни в комплексі характеристик мериносової вовни займає важливе місце, вона визначає технологічні властивості і знаходиться в прямій залежності від гістоструктури шкіри. З віком, в міру збільшення глибини залягання фолікулів, у молодняку збільшується діаметр вовнових волокон, тонина яких при народженні у баранців і ярок становила 17,2 і 17,5 мкм, у річному віці – 20,3 та 19,6 мкм, а після стриження у віці 18 місяців збільшилася і становила відповідно 25,5 та 22,3 мкм, або мала 58 та 64 якість.
Баранці лінії 224 мали густішу вовну, ніж ровесники лінії 369 на 3,7%, у ярок, навпаки, густішою вона була у лінії 369 на 21,7% (P>0,999).
В селекційно-племінній роботі з таврійським типом велику увагу приділяють тваринам з білим і світлим кольором жиропоту і меншим співвідношенням піт : жир. Аналіз отриманих даних показав, що співвідношення піт :жир у баранців і ярок в середньому становить 0,88 і 0,82 і є бажаним. Слід зазначити, що у баранців і ярок річного віку лінії 369 це співвідношення краще, ніж у лінії 224 і становить 0,71 і 0,75. Встановлено, що білий колір вовни у баранців і ярок річного віку мали майже 60,0% тварин, світло-кремовий відповідно 30,0 і 28,6% і кремовий - 10,0 і 14,3%. Отже, для структури вовнового покриву овець таврійського типу характерна однорідність волокон, штапельна будова руна, м’якість, еластичність та вирівняність волокон за тониною і довжиною у штапелі. Вовна в основному має білий і світло-кремовий колір жиропоту.
Висновки. Цілеспрямована селекція і використання австралійських мериносових баранів на вівцематках асканійської тонкорунної породи суттєво вплинула на гістологічну структуру шкіри і вовновий покрив овець таврійського типу, у яких вдало поєднані жива маса, тонка шкіра, яка продукує густу, довгу та тонку мериносову вовну при високому виході чистого волокна та коефіцієнті вовновості. Значно зменшилася площа сальних і потових залоз, що сприяло зменшенню кількості жиру і поту, забезпечивши тим самим високий вихід чистого волокна з якісним білим і світлим кольором жиропоту.
Список використаної літератури
1. Развитие кожи и шерсти у овец: атлас рисунков / Н.А. Диомидова. -М.: Академкнига, 1961. - 152 с.
2. Панфилова Е.П. Особенности роста кожи овец асканийской породы при разном кормлении / Е.П. Панфилова // Органогенез сельскохозяйственных животных - М., - 1971. - С.40-53.
3. Кацы Г.Д. Морфометрия кожи копытных: справочник / Г.Д. Каци – Луганск: Знания, 1997. - 30 с.
4. Помітун І.А. Вікові зміни гістоструктури шкіри та їх вплив на рівень вовнової продуктивності у овець породи прекос та їх помісей / І.А. Помітун // Вівчарство. - 1993. - Вип. 27. - С.41-44.
5. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: справочное пособие / [А.П. Калашников, Н.И. Клейменов, В.Н. Баканов и др.] – М.: Агропромиздат, 1985. – 352 с.
6. Диомидова Н.А. Методика исследования волосяных фолликулов у овец / Н.А. Диомидова, Е.П. Панфилова, Е.С. Суслина. - М., 1960. - 38 с.
7. Кацы Г.Д. Методические рекомендации по исследованию кожи млекопитающих / Г.Д. Каци. – Херсон, 1987. - 25 с.
8. Методические рекомендации по изучению качества шерсти. - М., 1985. - 75 с.
9. Методика исследования количества и качества шерстного жира и пота. – Ставрополь, 1979.
10. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников / Н.А. Плохинский. - М.: Колос, 1969. – 256 с.
УДК 636.32/38.085.8.
ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН У АСКАНІЙСЬКИХ ТОНКОРУННИХ ЯГНЯТ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ БІОЛОГІЧНО АКТИВНОГО ПРЕПАРАТУ “СПІКЕЛ”
Яковчук В.С.
Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства
У науково-виробничому експерименті на баранцях асканійської тонкорунної породи встановлено, що біологічно активний препарат “Спікел” разом із сольовою сумішшю у дозі 1 мг/кг живої маси підвищує середньодобовий приріст на 16,8%, перетравність протеїну і жиру – на 7,26 і 9,33%, засвоєння азоту – на 16,1% та забезпечує технологічність і безпечність його використання у процесі інтенсивної відгодівлі.
Ключові слова: ягнята, інтенсивна відгодівля, перетравність, обмін речовин, баланс азоту, загальний білок.
В останні роки тваринництво неможливо уявити без використання біологічно активних речовин. Цей значний резерв підвищення економічної ефективності галузі нині широко використовується у птахівництві, свинарстві та скотарстві [1, 2, 3 ]. На жаль, у вівчарстві застосування нових вітчизняних препаратів досить рідкісне явище. На сьогоднішній день закордонні виробники пропонують різноманітні біологічно активні речовини, котрі мають значну вартість та сумнівне походження. Тому пошук вітчизняними дослідниками екологічно безпечних препаратів з широким спектром дії є досить актуальним напрямом підвищення продуктивності овець. Співробітниками ІТСР “Асканія-Нова” разом із Херсонським технічним університетом розроблено новий кормовий засіб і технологічний спосіб підвищення резистентності організму ягнят та інтенсивності їх відгодівлі (патент UA №35212А) [4].
Новий спосіб базується на використанні розробленого синтетичного препарату 6,6,61,61-тетраметил-2,21-діоксо-4,41-спіробі (гексогідропірімідіну-2) або “Спікелу”, синтезованого із сечовини і янтарної кислоти ягнятам асканійської тонкорунної породи. Препарат має широкий спектр дії (впливає на мясну, вовнову та хутрову продуктивність), не накопичується у тілі, а також легко виводиться з організму тварин.
Велике значення надають способу введення біологічно активних препаратів в організм тварин. Існують такі, найбільш поширені шляхи використання препаратів для стимулювання росту і розвитку тварин: препарат згодовують тваринам із концентратами-комбікормами згідно з раціоном – зеранол, метилтіурацил, тиреопротеїн; внутрішньовенне введення – аміназин, феназепам; імплантування пігулки в тіло тварини – гіббералин, бензоат, бетазин, ралгро; внутрішньом’язове введення – азаперон [6,7,8]. Найбільш близьким до запропонованого нами способу є введення препарату до організму тварин разом із концентрованим кормом. Основна вимога – правильне дозування препарату, ретельне та рівномірне розмішування його з кормами. Недоліком застосування препарату з концентрованими кормами є нерівномірне поїдання його частиною тварин через свої фізичні можливості. Здорові тварини з’їдають більше корму, а разом з ним і біологічно активного препарату, а слабкі – менше. Тому було розроблено новий спосіб використання препарату „Спікел” з безпечним його дозуванням. Суть його полягає у згодовуванні препарату разом із кухонною сіллю, що знаходиться цілодобово в годівницях-солянках. Потреба у солі суворо лімітована фізіологією тварини. Більше того, годівниці з сіллю доступні тваринам протягом доби, тоді як концентрати задаються лише один раз на добу, порушуючи цим принцип безперервного згодовування препарату. До того ж біологічно активну речовину рівномірно розмішати з кухонною сіллю значно простіше, ніж з концентратами, що займають на два порядки більшу вагу у раціоні.
Проведена робота є одним з етапів розробки енергозберігаючої технології одержання конкурентоздатної ягнятини.
Матеріал і методика. Дослідження проведено у ДПДГ „Асканія-Нова” Чаплинського району Херсонської області на баранцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи, вирощених у період підсису за вдосконаленою ресурсозберігаючою технологією. Для проведення цього досліду за принципом груп-аналогів [5] було сформовано дві групи некастрованих баранців (контрольна і дослідна, по 20 голів у кожній), відлучених від вівцематок у 4-4,5 місячному віці. Різниця полягала у тому, що баранці дослідної групи додатково одержували біологічно активний препарат „Спікел” у сольовій суміші з розрахунку 1 мг/кг живої маси. Згідно цієї дози і зміни живої маси баранців нами кожні 15 днів здійснювалося корегування кількості препарату.
Продуктивні якості баранців оцінювали за такими показниками: середньодобовий приріст, забійна маса, забійний вихід, приріст вовни. У зразках крові, котрі відбирали з яремної вени до ранкової годівлі та водопою, визначали: гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, загальний білок і білкові фракції, резервну лужність, фагоцитарну активність і інтенсивність, бактерицидну та лізоцимну активність.
На фоні науково-господарського досліду проведено балансовий дослід щодо вивчення перетравності і балансу поживних речовин. Під дослідом перебували шість баранців семимісячного віку, обліковий період тривав 8 діб.
Біометричну обробку даних здійснювали за допомогою програмного забезпечення МS Excel з використанням статистичних функцій за алгоритмом М.О. Плохінського [6].
Результати досліджень. Протягом всього періоду використання препарату „Спікел” разом із солевою сумішшю проводилося зі спеціально розробленої нами годівниці-солянки. Вона була піднята над рівнем землі на 15-20 см, що попереджало потрапляння до суміші фекалій, рослинних залишків, землі тощо, а також на ній зверху, впродовж корита на висоті 40-50 см було закріплено двоскатний дах, який захищав суміш від потрапляння атмосферних опадів.
Враховуючи, що вівці не мають природного імунітету проти інвазійних захворювань, нами на початку експерименту було проведено дегельмінтизацію всього піддослідного поголів’я антигельмінтним препаратом “Дектомакс” (виробник фірма Pfizer, США), з розрахунку 1мл на 50 кг живої маси. Копрологічні дослідження калу тварин, а також ретельний огляд внутрішніх органів під час забою, свідчили про відсутність інвазійних захворювань піддослідних баранців.
Інтенсивна відгодівля тривала 90 днів до досягнення баранцями восьмимісячного віку і маси тіла 40-42 кг. У контрольній та дослідній групах баранців абсолютний приріст становив відповідно 13,6±0,19 і 15,9±0,53кг, (Р>0,99). Важливим показником є середньодобовий приріст (СДП), який у баранців контрольної групи за весь період відгодівлі становив 151,8±5,14г, тоді як у їх аналогів – 177,3±8,1г (табл.1). Унікальне поєднання нового кормового засобу „Спікел” і його технологічного способу використання при інтенсивній відгодівлі забезпечило перевагу дослідної групи за СДП на 16,8 %.
Відомо, що здоров’я, ріст, розвиток та продуктивність тварин у значній мірі обумовлюються рівнем обміну речовин в їх організмі. Кров є життєво необхідним середовищем для всіх клітин тварин. У ній знаходять своє відображення найтонші біохімічні та фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі. Показники еритроцитів і гемоглобіну крові характеризують інтенсивність окислювально-відновлювальних процесів в організмі і, таким чином, мають прямий зв’язок з обміном речовин. Проведений аналіз біохімічних показників крові показав, що вони у піддослідних баранців знаходилися у межах фізіологічної норми та забезпечували добрі захисні функції організму і високу життєздатність.
Таблиця 1. Характеристика відгодівельних якостей та аналіз крові піддослідних ягнят (
)| Показник | Група тварин | ||
| Контроль | Дослід | ||
| Жива маса тварин | на початку досліду | 25,92±0,68 | 25,87±0,53 |
| у кінці досліду | 39,58±0,25 | 41,83±0,69 | |
| За весь період | абсолютний приріст | 13,66±0,19 | 15,96±0,53 |
| середньодобовий приріст | 151,8±5,40 | 177,3±8,11 | |
| % до контролю | – | 116,8 | |
| Гемоглобін, г % | 12,63±0,34 | 13,10±0,21 | |
| Еритроцити, млн. / мл | 10,49±0,28 | 10,49±0,16 | |
| Лейкоцити, тис. / мл | 5,80±0,71 | 5,73±0,50 | |
| Лізоцимна активність, % | 4,50±0,29 | 4,50±0,29 | |
| Резервна лужність, мг % | 446,6±29,08 | 453,3±13,33 | |
| Фагоцитарна активність, % | 88,0±1,15 | 88,00±1,15 | |
| Фагоцитарна інтенсивність, мікроб. | 6,51±0,14 | 6,63±0,08 | |
| Бактерицидна активність, % | 74,5±0,50 | 75,00±2,89 | |
| Загальний білок, г % | 7,29±0,20 | 7,51±0,13 | |
| Альбуміни, г % | 2,40±0,07 | 2,49±0,10 | |
| α-глобулін, г % | 1,27±0,14 | 1,45±0,06 | |
| β -глобулін, г % | 1,45±0,13 | 1,33±0,13 | |
| γ -глобулін, г % | 2,17±0,12 | 2,24±0,05 | |
Інтенсивність відгодівлі тварин значною мірою залежить від кількості загального білка у сироватці крові. У баранців дослідної групи його рівень був вище на 3,0% (7,51 г%), проти 7,29 г% у контрольній (P<0,95), що свідчить про більшу кількість структурного матеріалу для забезпечення приросту живої маси.
З літературних джерел [7] відомо, що ефективність інтенсивної відгодівлі тварин тісно пов’язана з використанням поживних речовин раціону, які перетравлюються протягом доби. Так, на неї впливає багато факторів, серед яких основними можна вважати біологічну цінність раціону, доступність для організму, збалансованість поживних речовин та використання біологічно активних препаратів. Результати наведено у таблиці 2.