Проаналізувати розвиток політології як науки про політику
| Вид материала | Документы |
- План: Об'єкт та предмет політології. Політологія І суміжні науки. Загально наукові, 56.9kb.
- Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
- План и семінарських занять зпол І толог І ї вінниця 2003 Плани до семінарських занять, 392.26kb.
- Соціально-політичних показників, 2959.7kb.
- Політична програма Кирило-Мефодіївського братства, 16.17kb.
- Політичні та правові вчення давнього сходу, 114.35kb.
- Історичний розвиток соціально-політичної думки” Вступ, 304.96kb.
- Робоча програма з курсу " Загальна теорія політики " для студентів факультету політико-інформаційного, 724.65kb.
- Міністерство освіти І науки україни вінницький національний технічний університет вінниця, 55.43kb.
- Управління освіти І науки, 115.73kb.
1.Проаналізувати розвиток політології як науки про політику
Політологія- це наука про політику. Виникнення політології пов'язують з рубежем ХІХ-ХХ ст., В історії розвитку політичного знання виділяють три великих етапи: перший етап сягає корінням в історію стародавнього світу, античності і продовжується до Нового часу; це період панування міфологічних, а пізніше - філософсько-етичних та теологічних пояснень політичних явищ і поступової їх заміни раціональними трактуваннями; при цьому політичні ідеї розвиваються в загальному потоці гуманітарних знань; другий етап починається з Нового часу і продовжується приблизно до середини XIX ст.: політичні теорії звільняються від релігійного впливу, набувають світського характеру і найголовніше - стають більш прив'язаними до конкретних потреб історичного розвитку; центральними питаннями політичної думки стають проблема прав людини, ідея поділу влади, правової держави і демократії; третій етап - це період становлення політології як самостійної наукової і освітньої дисципліни; процес оформлення політології починається приблизно у другій половині XIX ст. Методологічні підходи до до дослідження політичних явищ:Позитивістська методологія;Соціологічний підхід; Біхевіористський підхід (Принципи верифікації, принцип звільнення науки від етичних оцінок і ціннісних суджень) 2.Розкрити об’єкт та предмет політології Об’єкт політології – політична сфера суспільства і всі процеси, що в ній відбуваються.Предмет: політологія - це загальна теорія політики, яка не намагається охопити всю політичну проблематику і має свій специфічний предмет дослідження: закономірності відносин соціальних суб'єктів з приводу влади і впливу, механізм владовідносин та взаємодій між владарюючими і підвладними, керованими і керуючими. предметом політології є феномен політичної влади, закономірності її функціонування та розвитку та її використання у суспільстві. 3.Визначити і охарактеризувати методи політології Історичний - полягає у вивченні політичних процесів, явищ, політичних систем в історичному плані з точки зору їх історичного взаємозв 'язку та розвитку. Інституційний - вивчення інститутів, за допомогою яких здійснюється політична діяльність (держави, партій, рухів, об'єднань тощо).Соціальний - сприяє з'ясуванню соціальної зумовленості політичних явищ і процесів, зокрема, впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, моралі, культури, релігії. Емпіричний (прикладний) -досліджує політичну дійсність шляхом спостереження, експерименту, фокусованого групового інтерв'ю, аналізу документів, анкетування і т. Системний - забезпечує цілісне сприйняття об'єкта дослідження і всебічний аналіз зв'язків між окремими його елементами в межах цілого. Структурно-функціональний - передбачає розчленування політичного явища на складові частини з подальшим аналізом вивчення їх ролі для суспільства, соціальних змін індивидів. Соціально-психологічний (біхевіорестичний) -орієнтує на вивчення поведінки груп, класів, мас і особистостей, що виконують будь-яку політичну діяльність, спрямовану на досягнення тієї чи іншої політичної мети. Порівняльний - зіставлення однотипних політичних явищ (політичних режимів, державного устрою тощо), різних способів реалізації одних і тих самих політичних функцій, політичних рішень і т. д. Дає можливість встановити спільні і відмінні риси політичного життя різних епох, народів, країн. Політичного моделювання - припускає оперативну оцінку передбачуваного розвитку політичних подій, на основі яких можна прийняти ефективні рішення. Антропологічний - вивчення зумовленості політики не соціальними чинниками, а природою людського роду. 4.Співвідношення політології з іншими науками На рубежі ХІХ-ХХ ст., політологія стала на шлях активного теоретичного і методологічного розмежування з історією, юриспруденцією, соціологією та філософією. Політологія пов'язана практично з будь-якою із соціальних наук . До таких наук відноситься філософія, теорія держави та права, політична економія, політична історія, соціологія, соціальна психологія, географія. Політологія взаємодіє не тільки з цими науками, але й з антропологією, демографією, логікою, кібернетикою, статистикою та багатьма іншими суспільними та природничими науками.
5. Суть політики. Ознаки політики як суспільної діяльності
Політика – мистецтво управління Державою Політика – мистецтво управління суспільством Політика – організаційна та регулятивно-контрольна сфера суспільства, яка є основною у системі інших таких самих сфер (економічна, ідеологічна, правова, культурна, релігійна). Політика – основна сфера організації і регуляції суспільного життя, бо вона здійсн. на основі механізмів публічної влади. 6. Характеристика структури політики У структурі політики можна виділити нормативний аспект, виражений конституціями, законами, програмними документами партій і політичних рухів. Названі елементи політичного життя можна об'єднати в більш загальні види явищ: політичну систему, політичні режими (частина політологів розглядає політичний режим як функціональну підсистему політичної системи) і політичні процеси. Політична система включає в себе відносно стійкий клас явищ (інститути, відносини, політичну культуру тощо) і характеризує устрій політичної влади у суспільстві. Політичний режим розкриває функціональні і динамічні аспекти політичної системи. Політичні процеси включають у себе відносно більш змінні явища. Політичний процес - це взаємодія суб'єктів політики, результатом яких є зміни, переміни в політичному житті суспільства. Структура політики:- Політика як організація - політичні інститути (організації, носій влади: держави, політ. партії, громад. орг.), певні норми, які регулюють відносини.- Політика як політичні відносини – взаємодія між носіями влади і суспільством, між носіями влади, між соціальними групами.- Політика як управління – організація і регулювання суспільного життя.- Політика як людська діяльність. 7.Класифікація політики У найбільш загальному вигляді за спрямованістю політика кожної окремої держави поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня політика — це діяльність держави та інших політичних інститутів, яка охоплює різні сфери суспільного життя і спрямована на збереження, реформування або докорінну зміну існуючих суспільних відносин.
Види внутрішньої політики: економічна(промислова, аграрна, фінансова, інвестиційна, структурна, науково-технічна, зовнішньоекономічна та ін), соціальна (політика соціального партнерства етнічна, або національна, демографічна, молодіжна, пенсійна, регіональна політика),культурна(політика в галузі мистецтва, у сфері науки та освіти).
Зовнішня політика- політика спрямована на регулювання відносин з іншими державами, міжнародними організаціями. Існує стратегічна і тактична політика
8. Проаналізувати розвиток світової політичної думки.
Основні етапи :1.) Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія, Асирія, Іран) –політична думка не виділялася в самостійну галузь знання, відображалася в міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади. 2.) Політичні вчення Древньої Греції та Древнього Риму - Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремлення їх як відносно самостійної частини філософії.Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення ідеальної форми правління. 3.) Політичні вчення Середньовіччя - Розвиток соціально-політичної думки в основному зусиллями політичних діячів. Обгрунтування теологічної теорії політичної влади. Роль релігії і держави в політиці. 4.) Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва - Розвиток гуманістичних начал в політичній теорії, звільнення від теології.Аналіз проблем прав і свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя..5.) Політичні вчення Нового часу і ХІХ ст. – Формування ліберальної політичної ідеології.Обгрунтування необхідності політичної влади.Характеристика правової держави і громадянського суспільства. Формування концепції прав людини і громадянина. 6.) Політичні вчення ХХ ст. – Розробка теорії демократії та теорії еліт.Дослідження політичних партій та політичних систем.Концепція політичної модернізації.Теорія планування.Розробка концепції тоталітаризму. 7.) Політична думка Київської Русі - Розвивалась під впливом політико-правової думки Візантії. Проявилась у двох концепціях "богоугодного володаря" і "князівського одновладдя" Домінувала ідея необхідності об'єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби. 8.) Політична думка перехідного періоду (XIV-перша половина XVI cm.) - Розробка ідей природного права та т.зв. "піраміди влади".Поступове визволення політичної науки від теології, відстоювання принципу невтручання церкви у державні справи. 9.) Політична думка періоду від Люблінської унії до козацько-гетьманської доби - Політична думка була в основному представлена полемічною, культурно-освітньою літературою.Паралельно співіснували два напрямки: 1)орієнтований на унію православної та католицької церков, 2) анти уніатські ідеї; акцент на необхідності реформ православної церкви. 10.) Політична думка періоду козацько-гетьманської доби - синтез традиціоналізму й новаторства покладений в основу відновлення української державності Конституція П Орлика підтвердила військово-демократичний устрій держави. Створення теорії освіченого абсолютизму. 11.) Політична думка періоду XIX cm. - Початок національного відродженню відобразився, насамперед, в програмних гаслах Кирило-Мефодіївського товариства. Розробка широкої політичної програми боротьби за визволення українського народу. Відмова від культурно - територіальної, культурно-соціальної слов'янської федерації і федерації з Росією.Представники.12.) Політична думка періоду ХХст. - Підвищення рівня національної політичної свідомості, боротьба за національне відродження і державність. Входження до унітарної радянської держави, укладання військово-господарського союзу з Росією, перетворення союзу на договірну федерацію.
9. Розвиток української політичної думки 10. «Політична система». Місце та роль політичної системи у життєдіяльності суспільства Політична система- це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб’єктів, засобами яких здійснюється влада і кправління суспільства. Політи́чна систе́ма — впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. Політична система являє собою одну з частин або підсистем сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною. Центральне становище політичної системи визначається організаційною та регулятивно-контрольною роллю самої політики. Політична система суспільства визначається формою держави, її соціальним ладом, класовою природою, формою соціально-політичних відносин (стабільні чи ні, конфліктні чи консенсусні), політико-правовим статусом держави та іншими факторами. 11.Структура політичної системи Структура політичної системи – це внутрішня організація цілісної системи, як специфічного способу взаємозв’язку і взаємодії компонентів,що її утворюють. Центральним компонентом,який зв’язує всі інші складові в систему є політична влада. До структури політичної системи входять: політичні відносини, політичні інститути (організації), політичні і правові норми, політична свідомість і політична культура.З зошита:-Інституціональна підсистема(державні, і суспільні політичні інститути,неполітичні організації)-Комунікативна (сукупність відносин і принципів взаємодії,які складаються всередині політичної системи)-Культурно-ідеологічна(сукупність політ.поглядів, теорій і концепцій, політична і правова культура)- Нормативна (сукуп. Відносин і принципів взаємодії, які складаються в середині політичної системи) -Функціональна ( об’єднує способи реалізації влади, які визначають характер взаємовідносин влади і громадянського суспільства) 12. Функції політичної системи 1)Політичне керівництво суспільством 2)Консолідація суспільно-політичного ладу на базі цінностей, ідеалів, символів 3)Регулятивна функція – вироблення певних правил поведінки, яких зобов’язані дотримуватись суб’єкти політики 4)Мобілізація ресурсів- забезпечити максимальне використання ресурсів суспільства для здійснення постійних завдань 5)Функція розподілу матеріальних і духовних цінностей
13. Типологія політичних систем сучасності 1.Залежно від політичного режиму: авторитарні, тоталітарні, демократичні; 2.За характером взаємодії з зовнішнім середовищем: відкриті, закриті; 3.З позицій формаційного підходу: рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, командно-адміністративні; 4.Системи перехідного типу: включають елементи модернізованої і старої системи; 6.Залежно від ступеня структурної диференціації: примітивні, сучасні, традиційні 14. Демократія. Ознаки та принципи Демократія – влада народу. Демократія – режим, в якому народ має можливість реалізовувати свою волю безпосередньо, або через своїх представників, а влада несе відповідальність перед громадянами за свої дії. Ознаки:визнанням народу вищим джерелом влади;виборністю основних органів держави;рівноправністю громадян і насамперед рівністю їх виборчих прав;підкоренням меншості більшості (перших останнім) при прийнятті рішень.Принципи:додержання прав людини, їх пріоритет над правами держави;конституційне обмеження влади більшості над меншістю;повага до прав меншості на власну думку і її вільне вираження;верховенство закону;поділ влади та ін.
15. Дати х-стику витокам та історичним формам демокатії
Витоки демократії. Слово «демократія» (буквально -- народовладдя) походить від давньогрецького словосполучення, яким позначали державний лад, за якого вирішальна роль у прийнятті рішень і врядуванні належала народним зборам і голосуванню. Афіняни цінували і вміли берегти демократію і, дещо змінюючи форму, вона проіснувала майже сто років -- від середини V ст. до середини IV ст. до н.е. Народні збори були найвищим органом державного правління, на яких вільні й рівноправні громадяни приймали рішення щодо найважливіших питань життя поліса. Рішення, яке підтримувала більшість учасників зборів, вважалося прийнятим і обов'язковим для виконання громадою. Народ брав участь також в адмініструванні через постійно діючі управлінські установи. Деякі з цих установ заповнювалися через вибори, інші - шляхом жеребкування, причому кожен міг займати управлінську посаду тільки раз у житті.Форми демократії: Пряма демократія — порядок, за якого рішення ухвалюються на основі безпосереднього і конкретного виявлення волі та думки всіх громадян. «+» Виявом прямої демократії є референдуми, які проводять з метою ухвалення закону або інших рішень на основі волевиявлення народу щодо найактуальніших питань державної політики і суспільно-політичного життя загалом. «-»а)складність прийняття рішень;б)недостатня компетентність і економ.неврівноваженість народу; в)високий ступінь маніпулювання сусп.думкоюз боку професійнихполітиків. Представницька демократія — порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними). »+» Особливо вагоме значення в системі цієї демократії мають парламенти, склад яких формується через загальні вибори і яким громадяни делегують свої повноваження для здійснення функцій вищої законодавчої влади. «-»а)відрив депутатів від народу і їх бюрократизація;б)зростання впливу централізованих органів які перетворюються в центри прийняття рішень.
16.Розкрити походження та сутність держави
Держава-універсальна форма організації суспільства влади малих і великих колекивів, центральний елемент політичної системи, яка має характерні ознаки, виконує чітко визначені функції і різниться за формою правління. Теорії походження:
1)теологічна-виникнення держави а також всі її рішення пов*язують з діями і санкціями божественної волі. 2)патріархальна-держава як продукт сім*ї яка розрослася до розмірів держави,при цьому влада правительства тлумачиться як влада батька в сім*ї, а відносини між підданими і керуючими, як сімейні відносини. 3)договірна-виникнення держави передує природній стан суспільства і людини, який х-зується необмеженою свободою, тільки після укладання суспільного договору,безмежна свобода була введена в розумні межі, шляхом створення держави як організації, покликаної забезпечити баланс різних суспільних інтересів, прав і свобод особистості. 4)психологічна-держава існує через наявність в людини психологічних потреб жити в межах організованого суспільства. 5)класова-держава класова за походженням (з*являється разом з поділом суспільства на класи) і за суттю органів класового панування. 6)расова- існують вищі і нижчі раси, а держава необхідна для забезпечення панування перших над другими. 7)органічна-аналогія між державою і живим організмом як в структурі так і в фун-ціях всі елементи держави взаємопов*язані і доповнюють один одного. 8)іррегаційна- дана концепція походження держави пов*язана з необхідністю побудувати велику зрошувальну систему. 9) спортивна- система фізичного виховання спрямована винекненню сильної армії і підтримки держави.
17. Типологізувати держави
Тип держави – це сукупність загальних ознак, властивих визначеній, як правило, історично відособленій групі держав. Загалом виділяють два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний. За формаційним підходом виділяють такі типи держав:рабовласницька держава (основна характеристика – політична влада знаходиться в руках рабовласників); феодальна держава (політична влада знаходиться в руках феодалів); буржуазна держава (політична влада – у буржуазії)
Держава при соціалізмі та у перехідний період до комунізму є соціалістичною, виражає волю всього народу. При цивілізаційному підході розрізняють держави традиційні та сучасні (чи конституційні) держави.Традиційні держави – це насамперед рабовласницькі та феодальні монархії. Тут народ не є джерелом державної влади, держава має практично необмежені повноваження щодо більшості населення, заперечується рівноправність людей, наявність у них природних прав.Сучасні (конституційні) держави – це в основному буржуазні республіки і конституційні монархії. Народ тут є джерелом державної влади, ним формуються законодавчі органи. Держава служить суспільству, а сфера її діяльності обмежена конституцією (тому сучасні держави називають конституційними). Тут також визнані й гарантовані права людини.
18.Визначити та дати характеристику форм правління та державного устрою
Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.Відомі дві форми правління: монархія і республіка.
Монархія - така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор і т. ін.).Монархія буває абсолютною та обмеженою. Абсолютна монархія- це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламентові, виконавча - монархові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються. Республіка - форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. У парламентських республіках:- президент обирається парламентом;- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;- уряд підзвітний парламентові;- парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку. У президентській республіці:- президент обирається всенародне або за особливою процедурою;- президент є главою держави і здійснює виконавчу владу;- законодавча влада належить представницькому органові (парламентові);- президент має право відкладного вето та інші права (скажімо, право розпустити парламент). Теорія права розрізняє просту й складну форми державного устрою.
Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Для державних органів характерна наявність: єдиної системи державних органів; єдиного законодавства; єдиної території; єдиного громадянства; єдиної загальнодержавної символіки тощо.
Складна держава - формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, а за твердженням деяких авторів - і імперія. Федерація - суверенне державне утворення (союз держав) з особливою структурою державного механізму, що криє в собі як загальнофедеративні державні (суспільні) організації, систему законодавства, так і аналогічні організації та законодавство суб'єктів федерації. Конфедерація - добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території, громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.Імперія - примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.