Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності

Вид материала

Документы

Содержание Часть III Законодавство для місцевого самоврядування в Україні складається із правових актів різного рівня, які можна умовно розділити на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Правовий статус депутатів місцевих ради та посадових осіб місцевого самоврядування Бюджетний кодекс Земельний кодекс україни.

Подобный материал:

• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 1912.63kb.
• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 3418.92kb.
• Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
• Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
• Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
• Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
• Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
• Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
• Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
• Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.

Часть I


Статья 2

Конституционные и законодательные основы местного самоуправления

Принцип местного самоуправления должен быть признан в законодательстве страны и, по возможности, в конституции страны.


Статья 3

Понятие местного самоуправления


1. Под местным самоуправлением понимается право и реальная способность органов местного самоуправления регламентировать значительную часть государственных дел и управлять ею, действуя в рамках закона, под свою ответственность и в интересах местного населения.

2. Это право осуществляется советами или собраниями, состоящими из членов, избранных путем свободного, тайного, равного, прямого и всеобщего голосования. Советы или собрания могут располагать подотчетными им исполнительными органами. Это положение не исключает обращения к собраниям граждан, референдуму или любой другой форме прямого участия граждан, там, где это допускается по закону.


Статья 4

Сфера компетенции местного самоуправления


1. Основные полномочия органов местного самоуправления устанавливаются конституцией или законом. Однако это положение не исключает предоставления органам местного самоуправления в соответствии с законом отдельных конкретных полномочий.

2. Органы местного самоуправления в пределах, установленных законом, обладают полной свободой действий для осуществления собственных инициатив по любому вопросу, который не исключен из их компетенции и не отнесен к компетенции другого органа власти.

3. Осуществление государственных полномочий, как правило, должно преимущественно возлагаться на органы власти, наиболее близкие к гражданам. Предоставление каких-либо из этих полномочий иному органу власти должно производиться с учетом объема и природы поставленной задачи, а также требований эффективности и экономии.

4. Предоставляемые органам местного самоуправления полномочия должны быть, как правило, полными и исключительными. Они могут быть оспорены или ограничены иным органом власти, центральным или региональным, только в пределах, установленных законом.

5. При делегировании полномочий центральными или региональными органами самоуправления должны, насколько это возможно, обладать свободой приспосабливать их осуществление к

местным условиям.

6. В процессе планирования и принятия любых решений, непосредственно касающихся органов местного самоуправления, необходимо консультироваться с этими органами, насколько это возможно, делая это заблаговременно и в соответствующей форме.


Статья 5

Защита территориальных разграничений органов местного самоуправления

При любом изменении местных территориальных разграничений необходимо предварительно консультироваться с соответствующими органами местного самоуправления, возможно, там, где это позволяет закон, путем проведения референдума.


Статья 6

Соответствие административных структур и средств задачам органов местного самоуправления


1. Местные органы власти должны иметь возможность, не нарушая более общих законодательных положений, сами определять свои внутренние административные структуры с тем, чтобы они отвечали местным потребностям и обеспечивали эффективное управление.

2. Условия работы служащих органов местного самоуправления должны быть такими, чтобы возможно было обеспечивать подбор высококвалифицированных кадров, основанный на принципах учета опыта и компетентности; для этого необходимо обеспечить соответствующие условия профессиональной подготовки, оплаты и продвижения по службе.


Статья 7

Условия осуществления полномочий на местном уровне


1. Статус местных выборных лиц должен обеспечивать свободное осуществление их полномочий.

2. Статус местных выборных лиц должен позволять получать соответствующую денежную компенсацию расходов, понесенных в связи с осуществлением ими своих полномочий, а также, в случае необходимости, компенсацию за упущенную выгоду или заработок и соответствующее социальное страхование.

3. Функции и деятельность, несовместимые с мандатом местного выборного лица, могут быть установлены только законом или основополагающими правовыми принципами.


Статья 8

Административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления


1. Любой административный контроль над органами местного самоуправления может осуществляться только в формах и в случаях, предусмотренных конституцией или законом.

2. Любой административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления, как правило, должен быть предназначен лишь для обеспечения соблюдения законности и конституционных принципов. Тем не менее административный контроль может включать также контроль вышестоящих органов власти за надлежащим выполнением органами местного самоуправления делегированных им полномочий.

3. Административный контроль над органами местного самоуправления должен осуществляться таким образом, чтобы степень вмешательства контролирующего органа была соразмерна значимости интересов, которые это вмешательство имеет в виду защитить.


Статья 9

Источники финансирования органов местного самоуправления


1. Органы местного самоуправления имеют право, в рамках национальной экономической политики, на обладание достаточными собственными финансовыми средствами, которыми они могут свободно распоряжаться при осуществлении своих функций.

2. Финансовые средства органов местного самоуправления должны быть соразмерны предоставленным им конституцией или законом полномочиям.

3. По меньшей мере часть финансовых средств органов местного самоуправления должна поступать за счет местных сборов и налогов, ставки которых органы местного самоуправления вправе устанавливать в пределах, определенных законом.

4. Финансовые системы, на которых основываются средства местных органов самоуправления, должны быть достаточно разнообразными и гибкими, чтобы следовать, насколько это реально возможно, за изменением издержек, возникающих при осуществлении

компетенции местных органов.

5. Защита более слабых в плане финансов органов местного самоуправления требует ввода процедур финансового выравнивания или эквивалентных мер, предназначенных для корректировки результатов неравномерного распределения потенциальных источников

финансирования местных органов и лежащих на них расходов. Такие процедуры или меры не должны ограничивать свободу выбора органов местного самоуправления в пределах их компетенции.

6. Порядок предоставления перераспределяемых средств необходимо должным образом согласовывать с органами местного самоуправления.

7. Предоставляемые местными органами самоуправления субсидии, по мере возможностей, не должны предназначаться на финансирование определенных проектов. Предоставление субсидий не должно идти в ущерб основной свободе выбора политики органов местного самоуправления в области их собственной компетенции.

8. Для финансирования расходов по капиталовложениям местные органы самоуправления должны, соблюдая законодательство, иметь доступ к национальному рынку ссудного капитала.


Статья 10

Право местных органов самоуправления на объединение


1. Местные органы самоуправления имеют право при осуществлении своих полномочий сотрудничать и в пределах, установленных законом, объединяться с другими местными органами самоуправления для выполнения задач, представляющих общий интерес.

2. В каждом государстве должно быть признано право местных органов самоуправления вступать в объединение для защиты и продвижения общих интересов и в международное объединение органов местного самоуправления.

3. Местным органам самоуправления предоставляется право на условиях, которые могут быть установлены законом, сотрудничать с подобными органами других государств.


Статья 11

Правовая защита местного самоуправления


Органы местного самоуправления должны иметь право на судебную защиту для обеспечения свободного осуществления ими своих полномочий и соблюдения закрепленных конституцией и законодательством страны принципов местного самоуправления.


Часть II


Особые положения


Статья 12

Обязательства


1. Каждая Сторона обязуется соблюдать по меньшей мере двадцать пунктов части I Хартии, в числе которых по меньшей мере десять должны быть выбраны из следующих пунктов:

- статья 2

- статья 3, пункты 1 и 2

- статья 4, пункты 1, 2 и 4

- статья 5

- статья 7, пункт 1

- статья 8, пункт 2

- статья 9, пункты 1, 2 и 3

- статья 10, пункт 1

- статья 11.

2. В момент сдачи на хранение ратификационной грамоты либо документа о принятии или одобрении Хартии каждое договаривающееся государство уведомляет Генерального секретаря Совета Европы о пунктах, избранных в соответствии с положениями пункта 1 настоящей статьи.

3. В дальнейшем любая Сторона может в любое время уведомить Генерального секретаря о том, что она обязуется соблюдать любой другой пункт настоящей Хартии, который она еще не приняла в соответствии с положениями пункта 1 настоящей статьи. Такие обязательства, принятые позднее, рассматриваются как составная часть ратификации, принятия или одобрения уведомляющей Стороны и вступают в силу с первого дня месяца, следующего за истечением

трехмесячного срока с даты получения уведомления Генеральным секретарем.


Статья 13

Органы самоуправления, на которые распространяется действие Хартии Принципы местного самоуправления, содержащиеся в настоящей Хартии, распространяются на все существующие на территории Сторон категории органов местного самоуправления. Однако в момент сдачи на хранение ратификационной грамоты либо документа о принятии или одобрении каждая Сторона может указать те категории органов местного или регионального самоуправления, которыми ограничивается применение настоящей Хартии, или категории, которые она намерена

исключить из сферы ее применения. Сторона может также путем последующего уведомления Генерального секретаря Совета Европы распространить действие Хартии на другие категории местных и региональных органов власти.


Статья 14

Предоставление информации


Каждая Сторона направляет Генеральному секретарю Совета Европы всю необходимую информацию о законодательных положениях и иных мерах, предпринятых ею для того, чтобы соответствовать положениям настоящей Хартии.


Часть III


Статья 15

Подписание, ратификация, вступление в силу


1. Настоящая Хартия открыта для подписания государствами членами Совета Европы. Хартия подлежит ратификации, принятию или одобрению. Ратификационные грамоты либо документы о принятии или одобрении сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета

Европы.

2. Настоящая Хартия вступит в силу с первого дня месяца, следующего за истечением трехмесячного срока после даты заявления четырьмя государствами - членами Совета Европы о своем согласии соблюдать Хартию в соответствии с положениями предыдущего пункта.

3. Для любого государства - члена Совета Европы, выразившего согласие присоединиться к Хартии впоследствии, Хартия вступит в силу с первого дня месяца, следующего за истечением трехмесячного срока после даты сдачи на хранение ратификационной грамоты, документа о принятии или одобрении Хартии.


Статья 16

Территориальная оговорка


1. В момент подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты либо документа о принятии, одобрении или присоединении к Хартии, каждое государство может указать территорию или территории, к которым будет применяться настоящая Хартия.

2. Каждое государство может в дальнейшем в любой момент декларацией, направленной Генеральному секретарю Совета Европы, распространить применение настоящей Хартии на любую другую территорию, указанную в декларации. В отношении этой территории Хартия вступает в силу с первого дня месяца, следующего за истечением трехмесячного срока после даты получения уведомления Генеральным секретарем.


Статья 17

Денонсация


1. Ни одна из Сторон не может денонсировать настоящую Хартию до истечения пятилетнего срока со дня ее вступления в силу для данной Стороны. За шесть месяцев Генеральному секретарю Совета Европы направляется предварительное уведомление. Такая денонсация не влияет на действие Хартии для других Сторон, при условии, что их число никогда не будет меньше четырех.

2. Согласно положениям предыдущего пункта каждая из Сторон может денонсировать любой ранее принятый ею пункт части I Хартии при том условии, что количество и категории пунктов, которые должна соблюдать эта Сторона, соответствуют положениям пункта 1 статьи 12. Каждая Сторона, которая после денонсации одного из пунктов не соответствует более требованиям пункта 1 статьи 12, будет рассматриваться как денонсировавшая также Хартию в целом.


Статья 18

Уведомления


Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет государства - члены Совета о:

a) любом подписании;

b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты либо документа о принятии или одобрении;

c) любой дате вступления настоящей Хартии в силу в соответствии со статьей 15;

d) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями пунктов 2 и 3 статьи 12;

e) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями статьи 13;

f) любом другом акте, уведомлении или сообщении, относящемся к настоящей Хартии.


В удостоверение чего нижеподписавшиеся, будучи должным образом на то уполномочены, подписали настоящую Хартию.


Совершено в Страсбурге 15 октября 1985 года на французском и на английском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в одном экземпляре, который будет сдан на хранение в архив Совета Европы.


Генеральный секретарь Совета Европы препровождает должным образом заверенную копию каждому из государств - членов Совета Европы.

Олександр Стирко,

Волинське обласне відділення Комітету виборців України

Законодавство для місцевого самоврядування в Україні складається із правових актів різного рівня, які можна умовно розділити на певні групи:


Конституція України - закладає конституційні основи місцевого самоврядування.


Закони, що регулюють засади місцевого самоврядування, повноваження органів та посадових осіб. (Про місцеве самоврядування, Про статус депутатів місцевих рад, Про органи місцевого самоврядування, Про всеукраїнський та місцеві референдуми...).


Закони, що визначають порядок формування органів місцевого самоврядування та обрання голів територіальних громад (Про вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів).


Закони, що є визначальними для формування ресурсів місцевого самоврядування, порядку формування бюджетів, встановлення податків і зборів тощо (Бюджетний кодекс, Про систему оподаткування, Про місцеві податки і збори, Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти, про плату за землю,...).


Галузеві закони, що визначають місце і роль органів та посадових осіб місцевого самоврядування у певних галузях правовідносин, що належать до предмету правового регулювання цими законами. (Земельний кодекс, Про об'єднання громадян, Про підприємництво, Про охорону навколишнього природного середовища,...).


Нормативні акти Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, та інших центральних органів виконавчої влади, що ухвалюються на основі законів України і визначають порядок реалізації певних норм цих законів. Цілий перелік актів, що випливають встановлюють підходи щодо організації тендерних закупівель, встановлення заробітних плат в системі виконавчих органів ради, виплати субсидій тощо).


Нормативні акти місцевої ради, що встановлюють особливості здійснення місцевого самоврядування в певній громаді (місцевий статут) та правила і процедури роботи органів місцевого самоврядування (регламент ради та виконкому, положення про комісії ради тощо).


Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

його структура та зміст, практика застосування.


Не зважаючи на вагомі і позитивні досягнення Конституції щодо інституту місцевого самоврядування, не всі її положення дають змогу розвитку системи місцевого самоврядування. Насамперед, це відноситься до конституційних приписів стосовно адміністративно-територіального устрою, статусу територіальних громад, регіонального рівня місцевого самоврядування.

• Законодавство про місцеве самоврядування розвивається суперечливо і не має системного, комплексного характеру. Проект державної програми законодавчого забезпечення місцевого самоврядування так і не було доведено до кондиції. В базових законодавчих актах щодо сфери місцевого самоврядування існує багато протиріч. Це стосується проблем розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різного територіального рівня, комунальної власності, земельних питань, стабільності бюджетного законодавства.
  

• Декларації про здійснення адмінреформи залишаються, на жаль, деклараціями. Вже 15 років поспіль ми займаємось перманентним реформуванням центрального рівня влади, від якого страждає, насамперед, територіальні громади, місцеве самоврядування. Проте, досвід наших західних сусідів, тієї самої Польщі, свідчить про те, що державотворення має йти знизу, із створення відповідних фінансово-економічних умов для реального розвитку базового рівня місцевого самоврядування (в Польщі – гмін, у нас – територіальних громад). Тому, політичну реформу, реформу конституційну слід перенести на рівень регіонів, місцевого самоврядування з метою зміцнення його правових, фінансових, економічних основ. Йдеться про трансформацію територіальної організації влади на засадах децентралізації державного управління, впровадження в його практику принципів субсидіарності, повсюдності місцевого самоврядування, формування європейської філософії адмінустрою, в основу якої закладається ідея базової адміністративно-територіальної одиниці. Політичне кредо Євросоюзу: «від Європи держав, до Європи регіонів», має в наших умовах перетворитись на парадигму: «становлення справжнього місцевого самоврядування – гарантія подальшого розвитку незалежної України».
  

• Встановлення чітких правил гри щодо стабілізації фінансового, бюджетного законодавства, розв'язання проблем законодавчого забезпечення інституту комунальної власності, розмежування об'єктів державної і комунальної власності, переведення із загальнодержавних до місцевих податків на землю, нерухомість, прибуткового податку з громадян; фінансового забезпечення делегованих повноважень.
  

ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАДИ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


Олександр Солонтай,

Голова «Фундації Регіональних Ініціатив»,

депутат Закарпатської обласної ради


Для суспільства питання «статусу депутата» одне з найцікавіших. В реаліях України, дуже часто щойно обраний депутат реально пізнає всю вагу і можливості депутатського мандату вже після його отримання. Найкраще, якщо повноту статусу депутат відчує одразу в перший рік своєї праці - бажано до вересня місяця, тобто до того часу коли стає реальним повноцінне управління бюджетом ради. В найгіршому випадку, депутат протягом усієї своєї каденції може так і не зрозуміти, які реальні можливості депутатського мандату, тобто не осягнути як найефективніше використати в своєму житті цей період, коли від людини насправді залежить більш ніж багато.

Розглядаючи питання статусу депутата ради, слід виділити два найголовніших підходи фактичного використання мандату:

- юридичний аспект;

- творчий підхід.

Нижче буде подане обґрунтування необхідності концентрації уваги на цих двох аспектах застосування депутатського мандату, але найголовнішим все ж таки є врахування, що жодна теоретична підготовка не може замінити практичного використання як законодавства так і реалізації ідей та задумів в статусі депутата.


Говорячи про «юридичний аспект» питання в умовах 2006 року, слід розуміти повну нестабільність ситуації. Чинний Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» був прийнятий 11 липня 2002 року. Це вже був час функціонування нових місцевих рад 4-го скликання, які на початок своєї роботи могли скористатися лише Законом України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 року, тобто прийнятим ще до схвалення чинної Конституції та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином новообрані депутати місцевих рад 2002-2006 років фактично «вивчали свій статус» безпосередньо в ході своєї депутатської діяльності, тим більш що до Закону у 2003-2006 роках вже вносилися 5 разів зміни. Останні зміни, були прийняті вже після нашого з Вами обрання до складу місцевих ради – 4 квітня 2006 року і стосувалися вони болючого питання – «особливостей порушення кримінальних справ стосовно депутатів місцевої ради та застосування запобіжного заходу стосовно депутата місцевої ради», або як казали в народі питання «депутатської недоторканості».

Аналогічна ситуація більш ніж ймовірна з депутатами 2006-2011 років. Чинний закон про статус депутата місцевої ради писався в умовах мажоритарної системи і слабо відображає моменти існуючої на даний момент закритої пропорційної системи. Особливо це стосується умов роботи депутатів районних та обласних рад, які відображають інтереси багатьох громад, що заходяться на території ради. Фактично абсолютно неможливою до застосування стала процедура відкликання депутата, потребує вдосконалення частина закону, що стосується роботи місцевих фракцій, депутатських груп, представлення у комісіях, прав більшості та меншості в раді. Така ситуація ускладнює застосування депутатом свого мандату в практичній роботі.

Тим не менш, навіть в сучасних умовах, діючий депутат ради має достатньо гарантованих законодавством можливостей застосування власного статусу. Щоб розкрити для себе повноту явлення про власні можливості, кожному депутату ради слід детально ознайомитися з Конституцією та законом «Про місцеве самоврядування», а також щонайменше з такими законами:

"Про статус депутатів місцевих рад";

«Про місцеві державні адміністрації»;

«Про державну службу» та "Про службу в органах місцевого самоврядування";

Немає абсолютно змісту копіювати у цьому матеріалі зміст даних законів і визначених можливостей для депутатів, адже фактично для ефективної роботи депутати слід майже напам’ять знати ці закони. Та й не тільки ці документи, повинні для Вас стати предметом досконалого вивчення, адже в чинному законодавстві не міститься деталізованих процедур та моментів реалізації депутатами своїх можливостей. Натомість передбачено, що кожна рада ухвалює регламент, положення про постійні комісії, а районна – ще й положення про Президії ради, а це означає, що є ще цілий ряд документів, що повинні бути «настільними» для депутата.

Враховуючи що нові ради складаються в основному з «партійних» депутатів, а також те, що у переважній більшості депутати створили фракції тих політичних сил від яких їх було обрано до складу рад, варто також пам’ятати, що діючим Законом України «Про політичні партії» гарантованою є рівність перед законом: «Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом». Фактично ця норма закону не дозволяє «партійному» голові ради, заступнику, секретарю, тощо, в умовах існування більшості та меншості ради ігнорувати, чи якимось чином не враховувати пропозиції, що надходять від інших депутатів ради.

У містах важливу роль відіграє Статут міста. Часто саме в статуті прописані правила і процедури, яких повинен дотримуватися депутат ради, і які перекочовують з регламенту в регламент ради. В інших випадках статут міста носить чисто декларативний характер.

Приклад

ВИТЯГ ІЗ СТАТУТУ територіальної громади м. Дніпропетровська (Прийнято
Дніпропетровською міською радою XXIII скликання 13 червня 2001 р.):

Стаття 10. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста

1. Систему актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста складають:

- Статут територіальної громади;

- рішення міської ради;

- розпорядження міського голови;

- рішення виконавчого комітету міської ради;

- акти інших виконавчих органів ради та їх посадових осіб.

2. Проекти актів органів місцевого самоврядування міста, що зачіпають інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, подаються до відповідних органів юстиції для проведення правової експертизи на відповідність їх чинному законодавству.

3. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста, прийняті згідно з чинним законодавством, обов'язкові для виконання всіма розташованими на території м. Дніпропетровська підприємствами, установами і організаціями незалежно від їх форм власності, а також посадовими особами, громадянами й об'єднаннями громадян.

4. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста скасовуються згідно з чинним законодавством.

5. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

6. Невиконання або неналежне виконання актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста, виданих відповідно до чинного законодавства, тягне відповідальність передбачену законодавством.

Стаття 13. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальною громадою. Вони періодично, але не менш як два рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету міста, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальною громадою про свою діяльність.

2. Територіальна громада в будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права й свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються чинним законодавством.

4. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

5. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

6. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

7. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів бюджету міста, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

8. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 31. Секретар міської ради

1. За пропозицією міського голови міська рада обирає таємним голосуванням секретаря міської ради

2. Секретар міської ради обирається з числа депутатів міської ради на строк повноважень міської ради та працює в ній на постійній основі.

3. Секретар міської ради:

- скликає сесії ради у випадках, передбачених законодавством;

- повідомляє депутатам і доводить до відома членів територіальної громади інформацію про час і місце проведення сесії міської ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

- веде засідання міської ради та підписує її рішення у випадках, передбачених законодавством;

- організує підготовку сесій міської ради, питань, що вносяться на її розгляд;

- забезпечує своєчасне доведення рішень міської ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням;

- за дорученням міського голови координує діяльність постійних та інших комісій міської ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

- сприяє депутатам міської ради у здійсненні їх повноважень;

- за дорученням міської ради відповідно до законодавства організовує заходи, пов'язані з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

- забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційного тексту цього Статуту й інших офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням територіальної громади міста;

- вирішує за дорученням міського голови або міської ради інші питання, пов'язані з діяльністю міської ради та її органів.

4. У випадку відсутності міського голови його обов'язки з питань діяльності міської ради виконує секретар міської ради.

Стаття 34. Депутати міської ради

1. Депутати міської ради обираються членами територіальної громади з правом голосу шляхом загальних, прямих, вільних, рівних та таємних виборів терміном на чотири роки відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

2. Загальний склад міської ради встановлюється в межах, що визначені законодавством, рішенням міської ради, яке приймається перед кожними черговими виборами депутатів міської ради.

3. Депутати міської ради працюють на громадських засадах. На час сесій, засідань постійних комісій міської ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок бюджету міста.

4. Депутати міської ради виконують свої депутатські обов'язки відповідно до законів України та цього Статуту, а також керуючись власними переконаннями щодо необхідності своєї діяльності на благо територіальної громади.

5. На першому пленарному засіданні новообраної міської ради депутати складають присягу такого змісту: "Вступаючи в права депутата Дніпропетровської міської ради, зобов'язуюсь усіма своїми діями дбати про благо міста Дніпропетровська та добробут його жителів, гідно представляти своїх виборців, відстоювати їх права і свободи. Присягаю дотримуватися Конституції України, законів України, Статуту територіальної громади міста Дніпропетровська, виконувати свої обов'язки в інтересах територіальної громади міста Дніпропетровська".

Текст присяги підписується особисто кожним депутатом і зберігається до припинення повноважень депутата в апараті міської ради.

6. Депутати міської ради зобов'язані брати участь у роботі сесії міської ради, засідань постійної та інших комісій міської ради, до складу яких їх обрано.


«Підхід творчий», або як кажуть, «хто шукає – той знаходить».

Інша «сторона медалі» можливого використання депутатського статусу полягає в чіткій орієнтації суті, механізмів та процесів, що відбуваються в органах місцевої влади. Адже саме по собі володіння нормативною базою, щодо формальних процедур використання депутатського статусу не представляє собою жодної цінності, якщо застосування знань не спрямоване не вплив на безпосередню роботу місцевої влади Враховуючи це, слід пам’ятати, що реальну депутату слід орієнтуватися у набагато більшій кількості питань, адже тільки так він зможе свідомо реалізовувати власний вплив на прийняття рішень у місцевій владі. Депутат у своїй дільності повинен враховувати ряд інших законодавчих документів:

Адміністративно-процесуальний кодекс;

БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС;

Закон України «Про звернення громадян»;

Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»;

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ.

Звичайно, лише орієнтація у чинному законодавстві ще не є панацеєю від неефективності у роботі депутата. Саме тому слід пам’ятати, що використання «статусу депутата» це безпосередня активна робота, з використанням «творчого підходу». Чому «творчого» ? Варто нагадати про відому алегорію – «він зробив це, тому що не знав, що цього неможливо зробити». Фактично більшість проблем місцевого значення піддаються вирішенню і можуть бути роз’язанні на місцях у тому випадку, якщо представники місцевої влади застосуються неординарні, нетрадиційні підходи, а в ринкових реаліях України будуть використовувати всі реально доступні засоби.


Що може робити депутат, щоб бути ефективним – форми та процедури ?

(кілька прикладів)

Безпосередньо: писати листи, звернення, готувати запити; виступати автором проектів рішень, доповнень, подавати пропозиції до рішень ради; відвідувати засідання, наради, робочі консультації, тощо, виконавчих органів; спілкуватися із ЗМІ; проводити прийоми, зустрічі з виборцями, тощо;

Через співпрацю з іншими депутатами: - проводити необхідні рішення через засідання постійних комісій ради; - організовувати роботу через фракцію, депутатську групу; - впливати на розподіл керівних посад в раді; - визначати правила і процедури в раді через регламент і нормативні документи; - співпрацюти в лобіюванні; - знаходити між фракційне порозуміння щодо досягнення спільних цілей;

Через партію: просити про підтримку у вирішені питань колег-однопартійців на вищих рівнях; залучати партійців до роботи над проектами рішень ради; проводити моніторинг актуальних проблем громади, настроїв виборців; популяризувати власну політичну силу через виконання передвиборчої програми партії/блоку; створювати матеріально-технічну базу для роботи; відкрити офіційну партійно-депутатську приймальню

Через раду: - ініціювати громадські слухання, обговорення, широкі консультації з виборцями; - використовувати матеріально-технічну базу ради для здійснення депутатських повноважень: ксерокс, телефон, канцелярія, приміщення, тощо; - здійснювати прямий моніторинг роботи всіх підрозділів та структур, що фінансуються радою; - отримувати копії всіх необхідних документів та роз’яснення щодо зусиль що докладаються з питань реалізації рішень ради; - вносити пропозиції до плану роботу ради та постійних депутатських комісій

Витяг із Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року N 2493-III:


Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


Стаття 7. Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування


Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), "Про статус депутатів місцевих рад" ( 3949-12 ), "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ), цим та іншими законами України.


Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.


На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.


Стаття 8. Основні обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування

Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

додержання прав та свобод людини і громадянина;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

- сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

- шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури,

спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.


Стаття 9. Основні права посадових осіб місцевого самоврядування

Посадова особа місцевого самоврядування має право:

- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи;

- на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації;

- на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови праці;

- на соціальний і правовий захист;

- отримувати в порядку, встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків;

- у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення;

- вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї;

- захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.