Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності

Вид материала

Документы

Содержание Регіон та регіоналізм Централізація та децентралізація у державному управлінні регіоном в умовах переходу до ринкових відносин Централізація

Подобный материал:

• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 1912.63kb.
• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 3418.92kb.
• Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
• Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
• Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
• Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
• Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
• Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
• Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
• Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.

Регіон та регіоналізм

 

При розгляді питань регіонального управління дуже важливо визна читися з поняттями “регіон” і “регіоналізм”. Їх детальний розгляд вико нав В. К.Симоненко у своїй книзі «Регионы України: проблеми развития» (рис. 2.1).

Поняття регіоналізму виникло в Європі в другій половиш XIX сто ліття. Захисники ідеї регіоналізму в той час протистояли уніфікації всіх сфер суспільної діяльності, тобто власне центристським тенденціям. На Україні про регіоналізм стали говорити після здобуття незалежності.



Аспекти регіоналізму.

Централізація та децентралізація у державному управлінні регіоном в умовах переходу до ринкових відносин

Централізація

У перехідний до ринкових відносин період на дер жавному рівні вирішуються такі основні задачі:

• управління країною як єдиним цілим:
  
  • визначення стратегії економічного розвитку, цілей і пріоритетів;
    
  • проведення в життя єдиної економічної, технічної, структурної та інвестиційної політики;
    
  • розробку правового і господарського законодавства (правового ста­тусу регіональних і місцевих органів управління, правової основи підприємництва, оподаткування, банківської системи і т. ін.);
    
• забезпечення функціонування ринкового механізму:
  
  • підтримка загальної збалансованості економіки;
    
  • зміна монопольного становища окремих виробників;
    
  • стимулювання конкуренції;
    
• регулювання соціально-економічних проблем, які ринковий ме­ ханізм не може розв'язувати самостійно та ефективно:
  
  • соціальний захист населення;
    
  • розвиток фундаментальних наук;
    
  • підвищення екологічної безпеки території;
    
  • розв'язання міжрегіональних проблем;
    
  • раціональне використання природних ресурсів;
    
  • підтримка боєздатності Збройних сил України.
    

Необхідно принципово переглянути сам підхід до правового забезпечення політики державного регулювання територіального розвитку. Відповідна правова база має формуватися:

• цілеспрямовано, тобто виходячи із прогнозованого уявлення про кінцеву конфігурацію правового поля, що формується його якісних та кількісних параметрів;
  
• комплексно, тобто кожного разу, приймаючи конкретний нормативно-правовий акт, необхідно чітко уявляти його місце у загальній структурі джерел цієї галузі права та забезпечення їх взаємозв'язаності;
  
• поетапно, тобто не одномоментно заміною діючого законодавства блоком нових розроблених нормативних актів, а шляхом поступового та послідовного введення в дію нових законів.
  

Правового упорядкування потребує сутність та механізми державного регулювання територіального розвитку.

Децентралізація

Органічною частиною регіональної політики є реформа місцевого самоврядування, комплекс відносин, що виникають між органами регіону та місцевого самоврядування.

Світова практика засвідчила, що для реалізації регіональної політики потрібна зв'язуюча ланка — центральна територіальна організація, яка приводила б у дію інструментарій вирішення проблем, групувала і пускала в оборот наявні ресурси.

Регіональна колегія могла б:

• визначати напрями розвитку територій, пріоритети;
  
• готувати рекомендації для певних галузей територіального розвитку, здійснювати координацію;
  
• здійснювати сприяння реалізації урядових регіональних програм;
  
• узгоджувати дії різних державних органів в регіоні.
  

Регіональна колегія має володіти фінансовими засобами, головним джерелом яких могли б стати:

• гарантовані суми із фонду розвитку територій,
  
• спеціальні центральні субсидії,
  
• деяка частина державних коштів, що виділяються органам самоврядування,
  
• а також інші фонди територіального розвитку.
  

Включення регіонів у систему ринкових відносин потребує, щоб вони дотримувалися таких основних принципів:

• відповідності нормам права, положенням теорії організації та концепції поділу влади;
  
• гарантованого проведення усіма структурними ланками регіону єдиної довготривалої стратегії розвитку України;
  
• збереження стійкості соціально-економічної і суспільно-політичної системи регіонів;
  
• адаптованості до нових проблемних ситуацій, орієнтованості структур на новації, створення умов і передумов для динамічною розвитку соціально-орієнтованих відносин;
  
• децентралізації управління, послідовної заміни вертикальних зв'язків горизонтальними, оптимальне їх поєднання;
  
• забезпечення внутрішньої рівноваги оргструктур управління. балансу прав і відповідальності перед населенням та суспільством у цілому;
  
• пріоритет функцій, потреба у здійсненні нових функцій викликає утворення нових оргструктур, а не навпаки;
  
• максимальної результативності структур управління, що полягає в тому, що:
  

дотримуючись сукупності наведених принципів, повною мірою можна гарантувати якість та кінцеві результати управління, але за умови, що механізм та процедури управління враховуватимуть особливості розвитку регіону.