Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
УДК 681.3 (075)
Козлов В.Є., к.т.н., доцент, доцент кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій АВВ МВС України, Оленченко В.Т., старший викладач кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій АВВ МВС України, Юзьков І.О., доцент кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій АВВ МВС України
МОДЕЛЬ ОЦІННИХ ФУНКЦІЙ ЕКСПЕРТА ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ ВІДБОРУ КАДРІВ ДЛЯ ВВ МВС УКРАЇНИ
Експертні методи оцінювання широко використовуються при вирішенні завдань вибору (ранжирування) у різних предметних галузях: кваліметрії (у тому числі педагогічної), економіці, соціології та, зокрема – під час відбору кандидатів для служби в підрозділах спеціального призначення ВВ МВС України. Основною процедурою будь-якого з експертних методів є порівняння (зіставлення) – встановлення рис подібності чи відмінності. Для порівняння можуть використовуватися шкала (якісних ознак) порядку (ШП) і шкали кількісних ознак: інтервалів (ШІ), відносин (ШВ), абсолютна (ША). З перелічених тільки шкали інтервалів і відносин, що мають встановлені початок відліку і одиницю вимірювань, можуть використовуватися для всіх видів інструментальних вимірювань, для яких встановлені стандартизовані методики обробки результатів. Для вірного застосування шкали порядку головним є встановлення однозначної відповідності кожного бала та критерію його визначення. Таку відповідність можна встановити, використавши для формалізованого опису будь-якої шкали порядку і інтервалів, що використовуються при експертному оцінюванні, поняття лінгвістичної змінної (ЛЗ) з теорії нечітких множин.
З точки зору однієї з аксіом теорії множин витікає, що дві упорядкованих безлічі подібні, якщо між ними можна встановити однозначну відповідність, яке зберігає порядок. А шкали порядку, інтервалів, відносин і абсолютна шкала є не що інше, як впорядковані множини, тобто такі, для яких встановлено правило порядку – прямування або передування. Це дозволяє розглядати можливість подання оцінок, наприклад, однієї з шкал через оцінки іншої.
| Таблиця 1 Шкала оцінювання | |
| Критерій | Бал |
| так | 5 |
| скоріше так, чим ні | 4 |
| скоріше ні, чим так | 3 |
| ні | 2 |
Наприклад, при оцінюванні експертами елементів деякого вектора якостей особистості (професіограми), який містить тільки позитивні якості, використовують оцінки чотирибальної шкали (табл. 1) як відповіді на запитання типу «В наявності у об'єкта вибору вказана якість?». Усереднена чотирибальна шкала дозволяє зіставляти дані, отримані від різних джерел за ША, ШІ та ШВ, типу результатів вимірювань фізичних якостей особистості – сили, швидкості, витривалості і т.п.Таким чином, використання в якості моделі оцінних функцій експерта чотирибальної та усередненої чотирибальної шкал має низку достоїнств: прозорість і чіткість критеріїв, одноманітність застосування та простоту розрахунків узагальнених показників. Це дозволяє застосовувати ці шкали для побудови ранжируваних послідовностей у будь-якій предметній галузі.
УДК 681.3 (075)
Оленченко В.Т., старший викладач кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій АВВ МВС України
МЕТОД ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ ДЛЯ КОМПЛЕКТУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Підрозділи спеціального призначення (ПСП) силових структур є повноправними правонаступниками відповідних підрозділів силових структур СРСР, що існували на території України. Вони створювались на базі підрозділів спеціального призначення СРСР, їх створювали ті, хто стояв на чолі цих підрозділів, методики відбору і підготовки кандидатів для служби у підрозділах спеціального призначення уже незалежної України застосовувались і застосовуються ті ж самі. Якщо система підготовки, в цілому, нарікань не визиває, то система відбору ввійшла у протиріччя з результатами зміни соціальних умов і морально-психологічного клімату в державі. Результат цього протиріччя – співвідношення кількості звільнених із різних причин з посад контрактників-фахівців підрозділів спеціального призначення внутрішніх військ МВС України до кількості призначених на ці посади (за даними компетентних джерел) складає понад 30 відсотків.
Існуючі методики і методи професійного відбору з великою кількістю різноманітних моделей, критеріїв, шкал, балів, оцінок та методів їх обробки, іноді занадто математизованих, не в повній мірі дають змогу визначити, хто з кандидатів і в якій мірі підходить для призначення на відповідні посади.
Пропонується метод професійного відбору, основу якого складають модель фахівця ПСП, складена із залученням в якості експертів кращих спеціалістів конкретної галузі застосування. Модель може включати складові загальних, інтелектуальних і фізичних якостей особистості, вольових рис характеру тощо. Для оцінювання відповідності кандидата моделі професійної діяльності залучаються експерти, які добре знають кандидата. Оцінювання виконується методом приписування балів за чотирибальною шкалою порядку. Результати оцінювання, які можна також візуалізувати, обробляються за нескладною методикою, яка дозволяє отримати ранжируваний список кандидатів. Аналогічне оцінювання щодо своїх якостей може виконати сам кандидат. Тоді співставлення оцінок експертів і результатів самооцінювання дає змогу визначити ступінь зазіхань кандидата.
Даний метод дає змогу підвищити якість професійного відбору за рахунок зменшення ризику прийняття невірного рішення.
УДК 355.4
Орлов М.М., к.військ.н., доцент, доцент кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України, Покотило О.О., слухач магістратури АВВ МВС України, майор
ДОЦІЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЧАСТИНІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОБОРОНІ
Суть проблеми:
Для військових частин спеціального призначення (СП) існують завдання мирного та воєнного часу. Відповідно до Закону України про внутрішні війська (ВВ) вони залучаються до виконання завдань територіальної оборони (ТрО). На теперішній час можливості цих частин для мирного часу є вкрай обмеженими, а для воєнного часу – тим паче, тому актуальним науковим завдання є визначення роль і місце частини СП в рішенні начальника управління територіального командування внутрішніх військ на виконання завдань в ТрО. Це пов’язано з тим, що існує необхідність визначення ранг важливості завдань, які необхідно цим частинам призначити за планом ТрО.
Суть підходу:
На основі аналізу можливостей частин СП і завдань, які можуть бути покладені на них за планом ТрО, для вироблення пропозицій до рішення начальника управління територіального командування, щодо необхідності залучення цих частин запропоновано порядок визначення градації (ранг) цих завдань відповідно до плану ТрО. Суть розробленого порядку полягає в варіаційному порівнянні першочергових та другорядних завдань за ступенем спроможності (здатності) виконувати їх частиною СП з урахуванням: 1) специфічного характеру регіону виконання завдання; 2) особливостей дислокації частини; 3) існуюча організаційно-штатна структура частини і особливостей професійного спрямування основних підрозділів.
Таким чином, в результаті проведеного дослідження буде запропоновано в якості пілотного проекту до розгляду на військовій раді Головного управління ВВ наступне: 1) визначене основне і другорядні завдання частині СП для умов воєнного часу; 2) універсальну організаційно-штатну структуру перспективної частини СП; 3) доцільне співвідношення особового складу основних підрозділів за категоріями.
УДК 355.4
Орлов М.М., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, Халеп В.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, підполковник
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РОЗШИРЕННЯ ІСНУЮЧИХ НОРМАТИВНИХ ЗАХОДІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК З ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У РАЙОНІ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ, ОБУМОВЛЕНОГО ВИНИКНЕННЯМ МІЖЕТНІЧНОГО КОНФЛІКТУ
В Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану” визначені заходи, які не в повній мірі забезпечують нормалізацію обстановки в районі виникнення міжетнічного конфлікту. Одним із аспектів нормалізації обстановки є відновлення державного управління.
Події останніх років в Україні та інших державах світу свідчать про необхідність обґрунтованого розширення заходів, які виконують внутрішні війська (ВВ) з відновлення державного управління у районі надзвичайного стану, обумовленого виникненням міжетнічного конфлікту. Існуючі і запропоновані заходи, які проводяться в районі надзвичайного стану подані в табл. 1.
В разі розширення спектру заходів можна очікувати на швидке відновлення державного управління. Разом з тим ці заходи дають підґрунтя щодо виділення необхідних сил і засобів ВВ для вирішення службово-бойових завдань, які їм визначені для відновлення державного управління в районі надзвичайного стану, обумовленого виникненням міжетнічного конфлікту.
Таблиця 1.Існуючі і запропоновані заходи
| Заходи | Завдання, що вирішуються ВВ |
| Існуючі | |
| Встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан | Забезпечення режиму надзвичайного стану; здійснення пропускного режиму на об’єктах, що охороняються; участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю; участь у виконанні завдань щодо попередження терористичних актів; участь у спеціальній операції з припиненні діяльності непередбачених законодавством озброєних воєнізованих формувань, диверсійно-розвідувальних груп; участь у забезпеченні безпеки вищих посадових осіб держави в районах дії надзвичайного стану; супроводження спеціальних вантажів |
| Обмеження руху транспортних засобів та їх огляд | |
| Посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства | |
| Заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом | |
| Заборона страйків | |
| Запропоновані | |
| Силове підтримання органів державного управління, а в разі необхідності очолення його в районі надзвичайно стану. Забезпечення спеціальних служб держави при виконанні покладених на них обов’язків з контролю над засобами масової інформації в зазначеному районі (населеному пункті). Ведення тактичної спеціальної розвідки в районі надзвичайного стану. | охорона особливо важливих об’єктів в тому числі органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, об’єктів життєзабезпечення; забезпечення нормальних умов роботи слідчих органів, прокуратури та карного розшуку в оперативно-розшукових заходах, документації злочинних дій, дізнання та розслідування; забезпечення комендантської години; забезпечення безпеки біженців; підтримання сумісно з працівниками ДАЇ правопорядку на автодорогах; надання допомоги населенню в доставці продуктів харчування та предметів першої необхідності; вивчення та прогнозування оперативної обстановки; збір, обробка розвідувальних відомостей для прийняття (уточнення) оптимального рішення на виконання службово-бойових завдань. |
УДК 342.72/.73
Симоненко Г.В., викладач кафедри тактико-спеціальної підготовки навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ, майор міліції
РОЛЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ У ЗАХИСТІ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ ЯК ФАКТОРУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Національна безпека України як система захисту інтересів громодян, суспільства і держави об'єктивно вимагає покращення діяльності органів внутрішніх справ України з підтримки громадського порядку, захисту прав та свобод громадян від негативних факторів, які істотно впливають на суспільну мораль та національну безпеку в державі.
Це обумовлюється необхідністю створення відповідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації захисту суспільної моралі та права на інформаційний простір, вільний від складових, що становлять загрозу суспільству.
Таким чином до основних завдань ОВС України у сфері захисту суспільної моралі та національної безпеки належать:
• гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
• охорона й забезпечення громадського порядку; попередження правопорушень та їх усунення; забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху;
• охорона навколишнього природного середовища; захист усіх форм власності від злочинних посягань;
• виявлення й розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили;
• здійснення системи заходів щодо відновлення нормального функціонування об'єктів безпеки у регіонах, що потерпіли в результаті виникнення надзвичайних ситуацій;
• виконання адміністративних стягнень та гарантування безпеки інших цінностей особи, суспільства і держави, а також участь у заходах щодо гарантування національної безпеки за межами України відповідно до міжнародних договорів і угод, укладених або визнаних Україною.
У звязку з чим, Україна під час свого становлення потребує формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад та впровадження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти, культури, досягнення збалансованості навчального процесу і духовного, морально-етичного, патріотичного, правового, естетичного та екологічного виховання молоді на основі загальнолюдських гуманістичних морально-етичних цінностей.
Таким чином, для забезпечення національної безпеки України необхідно вжити додаткові заходи для утвердження високих морально-етичних принципів у діяльності правоохоронних органів, у Збройних Силах України та інших військових формуваннях як важливої умови підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, надійної охорони правопорядку, зміцнення обороноздатності держави, захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
УДК 355.43
Сутюшев Т.А., кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник НДЦ Академії внутрішніх військ МВС України
ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА ЯК ОДНА ІЗ ПРІОРИТЕТНИХ СКЛАДОВИХ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
У КРИЗОВИЙ ПЕРІОД
В Україні протягом останніх років визначалися і різним чином позиціонувалися суб’єкти політичних відносин, що мали між собою гострі протиріччя і готові були їх вирішувати з позицій не тільки демонстрації сили, але й реалізації її можливостей як з метою зміни силового балансу політичних сил, так і з метою порушення самого балансу. Достатньо привести найбільш яскраві приклади відомих подій кінця 2004 – початку 2005 років, а також весни 2007 року, що були відзначені реальними спробами спочатку окремих політичних, а потім і державних лідерів не тільки залучити на свій бік представників силових відомств, а і їх силовий потенціал для вирішення політичних проблем.
Слід зазначити, що й сьогодні не виключена в державі проява джерела внутрішньої загрози, яка за своїми намірами можливостями і готовності одного з суб’єктів політичного протистояння завдати шкоди важливим інтересам іншого суб’єкту для вирішення існуючих протиріч, може викликати такі явища, як внутрішній і більш того − зовнішній збройний конфлікти (ВЗК). Виключенню таких подій, або їх стримуванню і нейтралізації мають бути здатні внутрішні війська, як одна з пріоритетних складових внутрішньої безпеки держави у кризовий період. Їх пріоритет в зазначених умовах має бути забезпечений концепцією вирішення ВЗК з чіткими прогнозами сценаріїв зазначених подій, (і попереду за все, в так званих потенційно-кризових регіонах держави), відповідним потенціалом (в першу чергу військовим) і готовністю його оперативного застосування на відповідній нормативно-правовій базі.
Щодо прогнозів сценаріїв виникнення або провокації і розвитку крайніх форм кризових ситуацій – внутрішнього збройного конфлікту, не виключаючи підтримки в цьому зовнішніх зацікавлених сил, то така робота в державі достатньо успішно розпочата і роль фахівців внутрішніх військ і в тому числі їх науковців безсумнівна. Розроблені на сьогодні фахівцями внутрішніх військ сценарії достатньо чітко прив’язані до мотивації сторін, що зацікавлені в провокуванні або утворенні конфлікту. Вони носять загально − описувальний характер і не деталізовані прив’язуванням до умов потенційно-кризових регіонів держави. Зазначена проблема в теперішній час вирішується в ході науково-дослідної роботи, яка передбачає розроблення пропозицій щодо складання паспортів-формулярів на зони відповідальності територіальних командувань внутрішніх військ.
Стосовно потенціалу внутрішніх військ, їх розташування за територією держави і готовності до застосування, то все це має в першу чергу відповідати ефективній реакції внутрішніх військ на самий важкий для держави варіант розвитку кризових ситуацій в умовах внутрішнього збройного конфлікту. Такий потенціал, в зв’язку з обмеженістю сил і засобів не відповідає в повній мірі необхідному. Альтернативою цьому є розрахунок на таке застосування реального потенціалу, який дозволив би рішуче локалізувати та нейтралізувати конфлікт на самому його початку так званою “малою кров’ю”, за рахунок реалізації відповідних форм застосування військової сили в рамках системи операцій внутрішніх військ, яка на сьогодні потребує якомога швидкого та ретельного розроблення. Сприяти цьому може вдосконалювання нормативно-правової бази щодо застосування військової сили з метою ліквідації проявів “внутрішньої воєнної загрози” в умовах надзвичайного або воєнного стану. Зміни щодо вдосконалення нормативно-правової бази стосовно застосування внутрішніх військ в першу чергу повинні торкатись законів України про внутрішні війська, а також правових режимів надзвичайного та воєнного станів. На сьогодні частково напрями та зміст зазначених змін визначені, і це на нашу думку буде значно сприяти підвищенню ефективності застосування наявного потенціалу внутрішніх військ у кризових ситуаціях.
УДК 355.43
Сутюшев Т.А., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, Салюк Б.І., слухач магістратури АВВ МВС України, підполковник
ПІДХІД ДО СКЛАДАННЯ ПАСПОРТІВ-ФОРМУЛЯРІВ НА ПОТЕНЦІЙНО-КРИЗОВІ РЕГІОНИ І РАЙОНИ ДЕРЖАВИ
В Україні при наявності протиріч між окремими політичними силами не можна виключати виникнення внутрішнього конфлікту, а при певних обставинах – і конфлікту з застосуванням озброєної сили, тобто внутрішнього збройного конфлікту (ВЗК). Про можливість таких явищ свідчили ознаки готовності застосування сили окремими політичними та державними діячами, що неодноразово були продемонстровані у кризових ситуаціях останнього часу.
Вирішенню ВЗК, що можуть виникнути поперед за все у потенційно-кризових регіонах та районах, мають сприяти заздалегідь складені на них паспорти-формуляри. Оскільки вирішення ВЗК з боку держави буде проводитись спільним застосуванням потенціалу її силових відомств, то й процес складання таких формулярів має бути спільним.
У зв’язку з тим, що вирішення ВЗК в більшості випадків можливо тільки з застосуванням військової сили (в умовах надзвичайного стану вона в основному буде надана формуваннями внутрішніх військ), то і паспорти-формуляри на регіони, де можливі такі явища, повинні ураховувати в першу чергу саме цей фактор. Тому на наш погляд паспорти-формуляри потенційно-кризових регіонів та районів крім опису фізико-географічних, економічних, політичних та соціальних його особливостей мають містити:
- прогноз на можливі межі території районів надзвичайного стану (НС);
- пропозиції з структури та розташування комендатури території НС (включаючи об’єднаний оперативний штаб), а також комендатур комендантських районів (ділянок);
- прогноз на потрібний склад сил і засобів щодо підтримання режиму НС, пропозиції з порядку переміщення і зосередження вищезазначених сил в районі НС;
- прогноз на можливий склад, наміри, розташування та характер дій протиправної сторони в межах території району НС, а також характер та зміст системи режимних заходів (СРЗ), що буде проводити зазначена сторона з метою утримання території, яку вона контролює (включаючи прогноз переліку ключових елементів СРЗ, від яких буде залежати її стійкість, а також опис важливих об’єктів елементи інфраструктури, проти яких може бути вчинено диверсії, або які можуть бути захоплені з метою обмеження, чи припинення діяльності окремих районів, населених пунктів, в т.ч. ділянок прокладених кабель-трас, базових станцій мереж мобільного зв’язку, пунктів топографічної прив’язки, берегові станції забезпечення річкової та морської навігації та ін.);
- прогноз межі районів, території району НС, які при певних обставинах можуть розглядатись, як райони проведення військових та військових спеціальних операцій.
Щодо складання паспортів-формулярів на можливі райони проведення військових та військово-спеціальних заходів (в першу чергу спеціальних операцій (СО), то пріоритетними особливостями їх змісту мають бути:
- прогноз кордонів районів СО, характеру їх ізоляції або блокування, а також потрібних для цього сил і засобів;
- прогноз місць можливого перебування і зосередження протиправних сил (з урахуванням наявності засобів їх всебічного забезпечення, в першу чергу питної води), та їх побудову (з урахуванням накопиченої раніше інформації під час проведення превентивних оперативно-розшукових заходів). Особливої уваги потребують такий елемент даного прогнозу, як побудова системи спостереження протиправних сил за повітряним та наземним простором;
- пропозиції щодо визначення потрібного складу тимчасового об’єднаного угрупування військ (ТОУВ), порядку його висування до району СО, зосередження та розгортання, а також варіанти прогнозів замислів на його застосування (з вказуванням ключових об’єктів, як першочергових для проведення пошуково-ударних дій, так і тих, які необхідно негайно брати під охорону чи контроль, наприклад – пункти забору води, газопроводи та ін.);
- пропозиції з способів зачищення району СО та порядку його передачі правоохоронним органам, а можливо і об’єднаним силам швидкого реагування (ОСШР), в умовах прояву ознак зовнішньої загрози і переходу від надзвичайного стану до воєнного, а також рекомендації щодо негайного відновлення боєздатності окремих підрозділів ТОУВ.
На нашу думку, своєчасне складання зазначених паспортів-формулярів буде значно сприяти ефективному застосуванню формувань внутрішніх військ, і в першу чергу – при проведенні військових і військово-спеціальних заходів.
Даник Ю.Г., д.т.н., професор, начальник навчально-наукового центру високих технологій Національного університету оборони України, Труш О.О., к.держ.упр., доцент, завідувач кафедри зовнішньої політики та національної безпеки ХарРІ НАДУ, Кливець В.В., здобувач кафедри зовнішньої політики та національної безпеки ХарРІ НАДУ
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙНО-ДІАГНОСТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ МОНІТОРИНГУ КІБЕРНЕТИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ
У сучасних високотехнологічних умовах сфера оборони все більше залежить від стану безпеки інформаційного простору країни, який є одним із складових кібернетичного простору. Кібернетичний простір – це простір в якому готуються і відбуваються процеси управління та здійснюються управлінські відносини. Його основними складовими є: інформаційний простір, комунікаційний простір, соціотехнічний простір та віртуальний компютерно-мережевий простір.
При цьому, недосконалість комунікаційно-діагностичних технологій захисту і не урегульованість міжнародного правового режиму, з зазначеної проблематики, дозволяє деяким міжнародним суб’єктам отримувати воєнно-політичні переваги використовуючи стратегію і тактику застосування кібернетично-психологічного втручання у функціонування систем управління об’єктів, що вибрані жертвами агресії.
Слід зазначити, що у провідних країнах світу для відвернення загрози втрати державного суверенітету і територіальної цілісності була залучена найбільш організована складова державного інтелектуального потенціалу – військова. Внаслідок чого, концептуальними документами у сфері оборони США, РФ, Китаю, Туреччини, Польщі та інших країн кібернетично-психологічні втручання було визнано як несиловий спосіб розв’язання політичних, економічних, соціальних і інших проблем.
Загалом, інноваційні підходи щодо використання потенціалу військової структури інформаційно-психологічних дій у інформаційній сфері дозволяють провідним країнам світу реалізовувати їх національні інтереси не силовими способами і економити при цьому бюджетні кошти за рахунок інтеграції значної кількості завдань армійських структур до загальнодержавних систем кібернетичної безпеки та її складової інформаційної безпеки.
Особливе значення має розвиток технологій виявлення ознак зовнішнього кібернетично-психологічного втручання на початкових етапах деструктивних змін у національному кібернетичному просторі, що дозволить ідентифікувати першопричини економічних, політичних етнічних, психологічних криз й звести до мінімуму можливість діагностичної помилки, як на короткострокову перспективу так і на вірогідні глобальні результати.
Застосування комунікаційно-діагностичних технологій моніторингу кібернетично-психологічного стану інформаційного простору може стати ефективним інструментом для тестування соціотехнічних систем з виявлення уражених об’єктів, щоб встановити весь патологічний ланцюжок з врахування нових його важливих показників.
Такі підходи дозволяють органічно розвивати в загальному комунікаційному просторі держави як воєнні так і цивільні системи комунікації, узгоджено та заздалегідь планувати розподіл бюджетних коштів для забезпечення розвитку всіх елементів інформаційної інфраструктури як для їх захисту, так і для активного залучення з метою сприяння реалізації національних інтересів як у мирний час так і особливий період.
Кечев М.О., к.військ.н., доцент, старший науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України
ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНОГО ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБОРУ ТА ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА КОНТРАКТОМ ДЛЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Указ Президента України № 348/2002 від 17.04.2002 “Про Державну програму переходу Збройних Сил України, до комплектування військовослужбовцями які проходять військову службу за контрактом” згідно з принципами відкритості, офіційного оформлення і вираження державної політики в Україні, адресований до громадян та суб’єктів суспільства, Внутрішніх військ та інших збройних формувань.
Від ретельно спланованої компанії та набору військовослужбовців за контактом, безпосередньо залежить створення привабливого іміджу служби в Внутрішніх військах України.
Тому дуже важливо для посадових осіб, які займаються набором військовослужбовців за контактом проводити заходи щодо аналізу потенційного контингенту людських ресурсів, виходячи із визначених цілей і завдань комплектуючої компанії.
Потенційний контингент – це частина людських ресурсів держави, яка незалежно від статі, відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом на певних посадах.
Для того, щоб військова служба за контактом була спроможна досягти своєї головної мети та взагалі мала сенс, необхідно знати, на кого вона головним чином спрямована, а щоб була більш ефективною – потрібно її сполучати з людськими бажаннями, а не намагатись змінити їх.
Весь цей процес потрібно спрямувати на конкретну людину, яка входить до певної соціальної групи людей, подібних до неї.
Робота ця повинна бути спрямована і повинна пропонувати людині саме той спосіб (стиль) життя, який хотіла б мати на той момент конкретна суспільна група.
Ця діяльність посадових осіб послідовно вимагає свідомого сприйняття потенційним контингентом звернень і свідомого здійснення свого вибору. Система розподілу населення на суспільні групи створює можливість ідентифікувати певні групи потенційного контингенту і потім визначити алгоритм та засоби, які найефективніше впливають на ці групи.
Перехід внутрішніх військ до комплектування військовослужбовцями контрактної служби потребуватиме також вирішення проблем реформування військових комісаріатів, як місцевих органів військового управління, що безпосередньо проводять роботу з обліку, інформаційного забезпечення і призову на підставі загального військового обов’язку.
Йдеться про реформування цієї системи, модернізацію та пристосування її до роботи, як у період змішаного комплектування, так і під час комплектування військ виключно на добровільній основі за контрактом. У військових комісаріатах, територіальних центрах (філіях) комплектування слід мати постійного представника від внутрішніх військ який би здійснював відбір кандидатів на військову службу за контрактом безпосередньо для внутрішніх військ.
Якщо створювати при кожній частині (з’єднанні), навчальному закладі окремі структури по відбору військовослужбовців за контрактом, це потребує великих фінансових витрат, тому доречно мати представників від внутрішніх військ в центрах міністерства оборони.
З огляду на перехід військових формувань до комплектування військовослужбовцями контактної служби, питання залучення громадян на службу стає одним з головних для органів комплектування. Тому роботу по відбору на контрактну службу організувати таким чином, щоб охопити нею найбільшу кількість потенційних кандидатів, довести до них головну ідею і мету цього заходу. Цей процес можна розподілити на декілька етапів, які послідовно поєднуються один з одним, а на кінцевому етапі є єдиним процесом відбору на військову службу за контрактом.
На першому етапі основною метою стає формування первинного попиту на військову службу за контрактом.
На другому етапі, після сформування первинного попиту, коли виникне необхідна кількість бажаючих, на перший план висунеться інше завдання, а саме: формування вибіркового попиту. На цьому етапі головним завданням буде якісний відбір на військову службу за контрактом.
Таким чином, на другому етапі виникає поєднання інформативної та переконувальної роботи посадових осіб.
На цьому етапі доцільно ширше та частіше проводити заходи щодо залучення військовослужбовців і цивільних осіб.
Світова практика показує, що проведення “Днів відкритих дверей” у військових частинах, залучення військовослужбовців для проведення цивільних святкових заходів позитивно впливають на імідж внутрішніх військ і є впливовими заходами.
Тому, для покращення та більш упорядкованому алгоритму дій по вивченню особистих якостей кандидата для проходження служби за контрактом за загальним напрямком для всіх військово-облікових спеціальностей у внутрішніх військах МВС України необхідно більш науково-методично забезпечити добір, підготовку та комплектування всіх структур ВВ МВС України військовослужбовцями за контрактом.
УДК 355.5
Лисенко О.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, Казіміров О.О., к.військ.н, доцент, доцент кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України
РОЗВІДУВАЛЬНІ ОЗНАКИ ДИВЕРСІЙНО-ТЕРОРИСТИЧНИХ АКТІВ В СЛУЖБОВО-БОЙОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗВІДКИ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
Аналіз матеріалів розслідування акцій терористичного характеру дозволяє виділити найбільш характерні ознаки їх підготовки і проведення. У усіх відомих випадках місця здійснення диверсійно-терористичних актів заздалегідь вивчалися терористами і їх посібниками.
Типові ознаки підготовки до проведення терористичних актів:
- відеозйомка і фотографування об'єкту;
- спостереження (в т.ч. із застосуванням технічних засобів розвідки - біноклів, телескопів);
та інш.
У тактичній моделі дій терориста при здійсненні диверсійно-терористичного акту з використанням саморобних вибухових пристроїв, стрілецької зброї і у першу чергу снайперського, можна виділити наступні типові стадії або фази :
1. Вибір та розвідка об'єкту злочинно-терористичної діяльності.
2. Вибір способу проведення диверсійно-терористичного акту і виконавців. При цьому залежно від цілей терористичної організації виконавці можуть заздалегідь розраховуватися, як витрачений матеріал.
3. Доведення плану операції до виконавців та додаткова їх психологічна обробка. При цьому виконавцям вселяється, що акція повністю безпечна.
4. Здійснення розстановки допоміжних сил, у тому числі і для проведення заходів щодо забезпеченню відходу, безпеки або ліквідації виконавця терористичної акції.
5. Проведення акції. Відхід та ”залягання на дно”
Арсенал методів, вживаних терористами щодо вдосконалення диверсійно-терористичних актів дуже широкий :
- використання стрілецької зброї, гранатометів, протитанкових керованих ракет, переносних зенітно-ракетних комплексів;
- використання артилерійських боєприпасів;
та інш.
Зовнішніми ознаками, що свідчать про можливі вибухові вкладення у поштових відправленнях, є:
- незвичайні розміри чи об'єм посилки;
- нерівномірний розподіл ваги по упаковці;
та інш.
Відомо, що зловмисники, перш ніж здійснити свої плани, ведуть ретельне вивчення об'єкту замаху або терористичної діяльності, за допомогою спостереження. При цьому заздалегідь уточнюється маршрут руху жертви між будинком і роботою, будинком і відвідуваними місцями ведеться активне вивчення основних рис способу життя об'єкту нападу, розпорядку дня і програми безпеки, детально відпрацьовуються дії з захоплення, підривання, використання зброї і так далі.
Для вирішення завдань щодо попередження і недопущення терористичних акцій з використанням різних засобів підривання, у тому числі саморобних вибухових пристроїв, важливе значення має вивчення і аналіз тактики терористів стандартних моделей їх дій в різних умовах, а також розвідувальних ознак їх підготовки.
УДК 004.738:[623.618.5:004.735]
Ярош С.П., к.т.н., доцент, Харківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба
ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ ТА ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ
ЄДИНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ
ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ
Основною ідеєю мережецентричних концепцій управління військами (силами) є інтеграція всіх сил і засобів у єдиному інформаційному просторі (ЄІП), що дозволяє багаторазово збільшити ефективність їхнього бойового застосування за рахунок синергетичного ефекту.
Під ЄІП розуміється множина інформаційних систем об’єднаних інформаційними відносинами, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, для задоволення інформаційних потреб користувачів.
Інтеграція з’єднань, частин, підрозділів та інших бойових формувань ЗС України у ЄІП дозволяє їм: одержувати доступ до інформаційної інфраструктури Міністерства оборони, баз розвідувальної інформації, аналітичних центрів, перебуваючи в будь-якій точці країни у будь-який час; застосовувати нову тактику дій; одержати можливість “переступити” дальність прямої видимості, скоротити швидкість перенацілювання засобів, забезпечити ведення розвідки в будь-який час доби в будь-яких погодних умовах; з високою точністю “поражати” формування противника на більших відстанях.
Роботи зі створення ЄІП плануються й проводяться багатьма міністерствами й відомствами України (зокрема МО, МВС, СБ й ін.). Ці роботи не скоординовані між собою, проводяться різними організаціями на основі різних інформаційних моделей, принципів побудови системи інформаційного обміну й візуалізації інформації. Це в подальшому може привести до виникнення комплексу проблем на рівні держави й зажадає проведення складних і дорогих заходів щодо взаємного вв’язування ЄІП державних органів у ЄІП країни.
УДК 355.43
Сутюшев Т.А., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, Пістряк П.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, майор
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ АВІАЦІЇ ВІЙСЬК СПРЯМОВАНОЇ ПРОТИ НЕЗАКОННИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПОЛЬОВИХ, ПОВІТРЯНО-ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА НАВЧАНЬ
За останній час за участю фахівців внутрішніх військ (ВВ) була проведена серія науково-дослідницьких заходів у формі тактико-спеціальних навчань, польових та повітряно-польових досліджень з залученням як експериментальної розвідувальної безпілотної авіації так і вертолітної авіації військ. Ці заходи проводились за навчальними замислами застосування формувань ВВ у спільних спеціальних операціях (СО) спрямованих проти підрозділів сил спеціальних операцій (ССО) та незаконних збройних формувань (НЗФ).
Дослідження можливостей використання розвідувальних безпілотних літальних апаратів (БЛА) з протидії підрозділам ССО націлених на об’єкт тимчасово взятий під охорону підрозділом ВВ показали:
- при обмежених можливостях системи безпосереднього та передового охоронення об’єкту БЛА малого радіусу дії може не тільки виконати розвідувальні завдання з виявлення, розпізнавання та ідентифікації противника на підступах до об’єкту, що, крім іншого, необхідно для процедури документування, яке проводять слідчо-оперативні групи, але й для здійснення функцій управління силами охорони об’єкту;
- пункт управління БЛА доцільно розташовувати в районі сил передового охоронення об’єкту, а в складі органу управління БЛА необхідно мати “льотчика-оператора” та його помічника навченого функціям авіанавідника, який повинен мати безпосередній зв'язок як зі старшим системи передового охоронення об’єкту, так і командиром підрозділу ВВ, що відповідає за охорону об’єкту в цілому.
Стосовно організації системи управління СО застосування вертолітної авіації останні повітряно-польові дослідження показали наступне:
- командний пункт (КП) тимчасового об’єднаного угруповання військ (ТОУВ) має знаходитись поза межами району СО на відстані не більш 10 кілометрів від зовнішньої межі смуги ешелону ізоляції. При цьому необхідно враховувати особливості взаємного розташування кордону території району надзвичайного стану та його комендатури, ліній державного кордону та регіональних і місцевих органів управління державної прикордонної служби, а також елементів системи управління ОСШР на випадок їх зосередження та розгортання в передопераційному районі СО;
- пункт управління групою авіації доцільно розташовувати на базі КП ТОУВ;
- командир групи авіації повинен мати безпосередній зв’язок з командиром угруповання пошуково-ударних сил, який має організовувати та підтримувати взаємодію розпорядчим методом;
- при визначенні ключової ділянки смуги ешелону ізоляції як найближче розташованої до пріоритетного ключового елементу противника, наприклад його КП, або табору його бойового злагодження буде доцільним при відстані прямої видимості (не більш 1-2 км до зовнішньої межі ешелону ізоляції) розгорнути допоміжний пункт управління з таким елементом як група бойового управління авіації з дотриманням вимог ретельного інженерного обладнання та маскування;
- пункти наведення, цілевказування, авіанавідника мають розташовуватись якомога ближче до об’єкту впливу авіації, наприклад до табору бойового злагодження НЗФ, а саме ПУ керівника бойового злагодження як пріоритетного об’єкту удару авіації.
УДК 623644
Ярошенко С.В., науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, старший лейтенант, Лісіцин В.Є., молодший науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України
ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА СИСТЕМ ГЛОБАЛЬНОГО ПОЗИЦІЮВАННЯ В СЛУЖБОВО-БОЙОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Використання геоінформаційних систем та систем глобального позиціонування (GPS) дає змогу систематизувати збір та обробку оперативної інформації, а також здійснювати контроль за переміщенням підлеглого особового складу під час виконання службово-бойових завдань та визначення його точного місцезнаходження.
За допомогою ГІС можна:
- поліпшити збір і упорядкування даних несення служби;
- перетворювати данні для більш ефективного аналізу;
- проводити просторовий аналіз даних несення служби;
- моделювати реальні дії, направлені на ідентифікацію відповідних взаємозв’язків для визначення пріоритетних напрямків несення служби;
- виводити дані в інтуїтивно зрозумілому вигляді, що значно полегшує пояснення та розуміння.
Система глобального позиціонування GPS дозволяє отримувати точні, оновлені дані у той час і в тому місці, де вимагається. З GPS можна постійно володіти інформацією про місця перебування варт, військових нарядів та інших об’єктів, а також володіти необхідною інформацією про них.
Використання цих систем дає можливість отримувати та оперативно аналізувати дані несення служби, створювати на основні отриманих даних оптимальні варіанти несення служби, а також мобільно використовувати наявні сили та засоби. За результатами обробки та аналізу попередніх даних можна визначити оптимальні маршрути несення служби військовими нарядами, наприклад збільшити кількість особового складу на маршрутах з систематичними порушення та зменшити де мала ймовірність цих порушень.
Також використання ГІС та GPS дає можливість здійснювати моніторинг, тобто систематичний збір та обробку інформації, яка може бути використана для покращення процесу прийняття рішення, а також, для інформування відповідних органів управління про обставини які склалися.
Кириченко І.О., д.військ.н., професор, головний науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України, Наливайко Ю.В., к.військ.н., доцент, докторант Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба
ОСНОВИ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ СКЛАДНИХ БОЙОВИХ СИСТЕМ
У доповіді з позицій воєнної системології наведені визначення та загальна характеристика бойових систем; розкрито зміст понять “елемент”, “підсистема” “система”, “надсистема”, “структура”, “cтан системи”, визначено основні ознаки бойової системи: цілісність і членимістъ; наявність інтегративних (системних) властивостей; цілеспрямованість поведінки; наявність інформаційних зв’язків і стійких відносин між елементами та розкрито їх зміст.
Сформульовані загальносистемні властивості і закономірності складних систем, а саме: емерджентність, адитивність, ієрархічність, адаптивність, самовдосконалюваність, самовідтворюваність, перетворювальний вплив на середовище. Складні системи мають здатність самостійно обирати поведінку, тобто реакцію на зовнішній вплив у залежності від внутрішніх критеріїв цілеспрямованості; ніяке апріорне знання не дозволяє однозначно передбачити цей вибір. Показано, що синергетичні закони самоорганізації за їх поширеністю і глобальністю є в буквальному розумінні загальними і тому ця теорія може бути покладена в основу міждисциплінарних досліджень.