Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції

Вид материала

Документы

Содержание Особливості застосування сльозоточивих речовин Ровішен Р.А. Аналіз системи підготовки професійного сержантського складу в україні Підготовка на військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Визначення системи показників службово-бойових можливостей та ефективності виконання завдань щодо охорони правопорядку силами вв Обґрунтування поняття “тактична спеціальна розвідка”, як вид бойового забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ Політичного характеру Роль внутрішніх військ у збройному конфлікті Шляхи удосконалення методики оцінювання рівня підготовленості військовослужбовців підрозділу спеціального призначення внутрішніх Аналіз відповідності існуючої системи інформаційного забезпечення виконання РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ЛОКАЛІЗАЦІЯ», «ІЗОЛЯЦІЯ». Классифікація ІЗОЛЯЦІЙНИХ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВНУТРІШНіми ВІЙСЬКами СЛУЖБОВО-БО Сутність ізоляційних дій Прогнозування кількості офіцерів, які можуть звільнитись до встановленого моменту часу Вплив воєнного мистецтва армій давнини на форми бойового шикування підрозділів внутрішніх військ

Подобный материал:

• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
• Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.

Тому, наукове завдання визначення оптимальної штатної чисельності внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, необхідної для виконання визначених законодавством завдань і функцій є актуальним.

Оптимальною штатною чисельністю вважається мінімально достатня чисельність внутрішніх військ для виконання всього обсягу служби, що існує на певний момент часу.

Такі розрахунки були проведені під час виконання науково-дослідної роботи шифр «Чисельність», яка виконувалася в науково-дослідному центрі Академії внутрішніх військ МВС України у 2010 році. Результати розрахунків наведені у табл. 1.

Таблиця 1 – розрахована штатна чисельність окремих структурних складових та внутрішніх військ в цілому

Найменування структурних складових внутрішніх військ	Штатна чисельність при змішаному (70:30%) способі комплектування	Штатна чисельність при 100% комплектуванні військовослужбовцями за контрактом
СМВЧМ	14398	9783
Військові частини з охорони ОВО	4324	2629
Військові частини з охорони АЕС	(1596)*	1596
Військові частини (підрозділи) з охорони ДПіКУ	(1578)*	1578
Підрозділ з охорони СВ	(25)*	25
Військові частини КЕОП	4348	3090
Військові частини СП	(4131)*	4131
Військові частини ОП	(1826)*	1826
Загальна чисельність структурних складових:	32226	24658
Головне управління внутрішніх військ, ТРК, частини, заклади, установи центрального підпорядкування:	6768	5179
Загальна потрібна штатна чисельність військ:	38994	29837

* – станом на кінець 2010 року військові частини повністю комплектуються військовослужбовцями військової служби за контрактом


УДК 355:424

Черкашин С.Д., молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України, майор


ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СЛЬОЗОТОЧИВИХ РЕЧОВИН

ПІД ЧАС ПРИПИНЕННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ

Масові протиправні дії та заворушення можуть супроводжуватись блокуванням шляхопроводів, адміністративних та державних будівель, перешкоджанням роботи усіх організацій, які знаходяться у відповідній зоні. Ці заворушення можуть супроводжуватись масовими бійками, підпалами домів, автомобілів, пограбуванням магазинів, мародерством та іншими груповими противоправними діями насильницького характеру. У ході припинення масових заворушень може бути застосування спеціальних засобів.

Спеціальний засіб – визначені в установленому порядку засоби примусу, що перебувають на озброєнні органів і підрозділів внутрішніх справ, військових частин і підрозділів внутрішніх військ: пристрої, речовини, зброя нелетальної дії, механізми (за виключенням вогнепальної зброї та бойової техніки) і службові тварини, які застосовуються або використовуються згідно з вимогами нормативних актів України (законодавчими, відомчими). Основним призначенням таких спеціальних засобів є здійснення фізичного та психологічного впливу на людей і тварин.

Одним з видів спеціальних засобів є засоби сльозоточивої дії. На озброєнні в органах та підрозділах МВС України, частин та підрозділів внутрішніх військ МВС України знаходяться наступні спеціальні засоби сльозоточивої дії: газові гранати “Черемуха-1”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”; дистанційні газові гранати “Черемуха-4”, “Черемуха-7”; пристрій миттєвого розпилення сльозоточивого аерозолю “Терен-6”; аерозольні упаковки “Терен-4”, “Терен-4м”, “Кобра-1”, “Кобра-1с”, “Черемуха-10”.

Кийки, електрошокери, пістолети травматичної дії можливо застосовувати тільки у безпосередньому зіткненні правоохоронців та порушників. Порушники, які як правило мають значну чисельну перевагу, проти правоохоронців можуть використовувати каміння, відрізки арматури, пляшки з запальними речовинами та інші підручні матеріали. В умовах безпосереднього фізичного контакту між бойовими порядками правоохоронців та агресивним натовпом може бути багато уражених, навіть загиблих, з обох сторін, що може мати значний суспільний резонанс та стати каталізатором посилення протиправних дій у значно більших масштабах.

Основним завданням командирів та начальників усіх ланок є збереження життя та здоров’я підлеглих та коректне відношення до протидіючої сторони (сторін). Ця вимога може бути досягнута якщо звести до мінімуму, а краще зовсім унеможливити безпосередній фізичний контакт правоохоронців з агресивним натовпом.

Так основним завданням тактики дій французької жандармерії, італійських карабінерів, німецької поліції та правоохоронних підрозділів багатьох інших країн світу є недопущення наближення агресивного натовпу до сил охорони правопорядку ближче ніж 50-70 метрів – довжина максимального кидка стороннім предметом (каміння, пляшка з запалювальною рідиною тощо). Одним із засобів утримання цієї безпечної дистанції є використання спеціальних засобів сльозоточивої дії.

В. Захматов та В. Заросило наводять статистику травмованого особового складу миротворчих підрозділів 17-18 березня 2004 розу в Косово. Аргентинський підрозділ - 50% (15 тяжкопоранені), український підрозділ -15 осіб (1 тяжкопоранений), декілька осіб поранені в румунському підрозділі. Не отримали жодного ушкодження миротворці польського підрозділу. Як з’ясувалось поляки використовували сльозоточивий газ та зупинили натовп на відстані 100-150 метрів. Усі спроби порушників пройти крізь хмару сльозоточивого газу були марними.

В залежності від ситуації правоохоронці можуть застосовувати аерозольні упаковки на відстані 0,3 – 0,9 м., пістолети з газовими патронами до 3 м, ручні газові гранати до 40 м, сигнальні пістолети з гранатою «Черемуха-4» до 165 м, ранцеві апарати (тип АР-16 “Облако”) до 300 м., 23 мм. карабіни КС-23 з гранатами “Черемуха -7”, “Черемуха-12” на відстані до 650 м. Позитивним моментом у застосуванні засобів сльозоточивої дії є те, що їх можна використовувати проти однієї особи, проти групи осіб створюючи газові хмари значних розмірів з метою блокування небезпечних напрямків. Застосування сльозоточивих речовин не спричиняє тяжких наслідків для здоров’я людини, їх дія не залежить від пори року, часу доби, але потребує урахування метеорологічних умов.

Застосування спеціальних засобів сльозоточивої дії під час масових заворушень або групових порушень громадського порядку має суттєві переваги перед іншими спеціальними засобами. Позитивними особливостями є те, що застосування таких спеціальних засобів дозволяє уникнути прямого фізичного контакту правоохоронців та агресивного натовпу, і тим самим запобігти .травмуванню та загибелі людей, забезпечує активний вплив практично на всю масу порушників в натовпі, тим самим спрямовуючи його рух згідно задуму спеціальної операції.

Таким чином розроблення науково-методичного апарату обґрунтування раціональних тактичних схем застосування таких спеціальних засобів у ході припинення масових заворушень (групових порушень громадського порядку) є актуальним науковим завданням.


УДК 351.742

Черкашин О.Д., к.пед.н., начальник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України, підполковник, Ровішен Р.А., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України, майор, Чернишенко О.Є., молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України, старший лейтенант


АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЖАНТСЬКОГО СКЛАДУ В УКРАЇНІ

Підготовка військовослужбовців за контрактом у Збройних Силах України. Наразі в Збройних Силах України створена багаторівнева система підготовки. Підготовка (навчання) сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом Збройних Сил України здійснюється за базовим, середнім та вищим рівнями.

У навчальному центрі Сухопутних військ "Десна" здійснюється первинна підготовка сержантів і кваліфікованих солдат строкової військової служби родів військ, спеціальних військ та підготовка (перепідготовка) військовослужбовців військової служби за контрактом для Збройних Сил України щодо здобуття кваліфікаційного рівня за військовими спеціальностями, який відповідає освітньому рівню "кваліфікований робітник". Професійне призначення випускника - проходження військової служби на первинних посадах головного сержанта роти, батальйону.

Підготовка на військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Базова (початкова) підготовка молодших спеціалістів державної прикордонної служби здійснюється у навчальному центрі державної прикордонної служби. Підготовка триває протягом 6 місяців із них 1 місяць практичного стажування. По закінченні навчання начальником центру присвоюється первинне військове звання "молодший сержант" із здобуттям рівня - молодший інспектор ДПСУ та врученням диплому державного зразка і знаку про закінчення навчальний центр.

На відміну від навчальних центрів Збройних Сил та Державної Прикордонної Служби у навчальному центрі внутрішніх військ МВС України система підготовки є однорівневою і переважно розрахована на підготовку сержантів строкової служби. Визначена проблема не сприяє ефективному формуванню професійного сержантського та старшинського складу внутрішніх військ. Крім того багаторівнева система має ряд переваг: дозволяє здійснювати перерозподіл обов'язків між офіцерами та сержантами і старшинами щодо навчання та виховання підлеглого особового складу, забезпечити підготовку сержантському і старшинському складу відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю, підвищити привабливість і мотивацію у проходженні військової служби за контрактом для сержантського та старшинського складу, здійснювати освітню професійну підготовку сержантського і старшинського складу усіх ланок, реалізовувати принцип кар'єрного зростання сержантського і старшинського складу за результатами отриманого рівня підготовки.


УДК 351.742

Башкатов Є.Г., ад’юнкт АВВ МВС України, підполковник


ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ СИЛАМИ ВВ У РАЙОНІ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

На сьогодні, домінуючими чинниками нестабільності в країнах світу стали такі негативні явища як внутрішні суперечності (етнічні, етнорелігійні, політичні тощо), що можуть переростати у масові порушення громадського порядку або локальні конфлікти. Як показує досвід, саме на внутрішні війська МВС України (ВВ) та подібні їм закордонні правоохоронні структури покладається виконання основного комплексу дій під час підтримання режиму надзвичайного стану (НС) щодо здійснення комплексу заходів, направлених на нормалізацію обстановки в районі введення НС.

Раціональне використання сил та засобів, передбачення розвитку подій та ефективне виконання завдань базується на обґрунтованому рішенні командира. Процес прийняття рішення не можливий без урахування показників службово-бойових можливостей (СБМ).

Показниками СБМ оперативно-тактичного угруповання внутрішніх військ щодо охорони правопорядку в районі НС, введеного за умов масових безладів можуть бути:

чисельність правопорушників (натовпу у населених пунктах), який може ізолювати та розосередити (витіснити) частина з врахуванням характеристики місцевості, умов обстановки та рівня підготовки особового складу;

визначення загальної границі та площі району НС, яку спроможне ізолювати угруповання ВВ для підтримання правового режиму НС, ізоляція районів (осередків) скупчення громадян та осередків виникнення масових безладів;

час виконання часткових заходів (приведення в готовність, пересування, розгортання бойових порядків тощо);

чисельність сил і засобів для виконання заходів з охорони правопорядку в районі НС;

очікувані втрати о/с угруповання ВВ в залежності від місця виконання завдання щодо охорони правопорядку в районі НС.

Показники СБМ частини ВВ щодо охорони правопорядку у районі НС можуть поділятись на:

часові (час приведення в готовність до виконання СБЗ, час пересування в операційний район, час розгортання бойових порядків, очікувана тривалість надзвичайного стану тощо);

кількісні (кількість сил та засобів для проведення розвідки , кількість сил та засобів для ізоляції району та чисельність натовпу в осередках масових безладів, який спроможна стримувати частина, кількість сил для проведення силової фази та чисельність натовпу, який частина спроможна розосередити (витіснити));

просторові (розміри району, який спроможна ізолювати військові частини ТрК, розміри району проведення розвідки військовими частинами ТрК, розміри осередків виникнення масових безладів в районі НС, майданів на якому знаходиться натовп, який спроможна розосередити (витіснити) частина);

імовірнісні (ймовірність своєчасного виявлення порушників громадського порядку, груп бойовиків тощо).

Таким чином, СБМ частини ВВ щодо виконання часткових завдань на кожному етапі підтримання режиму надзвичайного стану характеризується певними часовими, кількісними, просторовими та імовірнісними показниками, які повинні враховуватись при прийнятті командиром рішення на виконання поставленого завдання.


УДК 355.40

Орлов М.М., к.військ.н., доцент, доцент кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України, Гончар Р.О., ад’юнкт АВВ МВС України, майор


ОБҐРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ “ТАКТИЧНА СПЕЦІАЛЬНА РОЗВІДКА”, ЯК ВИД БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Суть проблеми: На всіх етапах підготовки та виконання службово-бойових завдань командирам та штабам частин і з’єднань внутрішніх військ потрібна достовірна і оперативна розвідувальна інформація. Розвідка є важливим видом бойового забезпечення службово-бойової діяльності військ.

До недавнього часу вважалось, що внутрішні війська, як силовий складник МВС, отримують необхідну розвідувальну інформацію від відповідних органів інших силових структур держави, що у першому наближенні задовольняє потреби військ. Однак розширення спектру завдань покладених на війська, підвищення вимог до якості їх виконання, вимагають по новому розглядати роль і місце розвідки внутрішніх військ, склад органів і підрозділів. Особливість та специфіка діяльності органів і сил розвідки внутрішніх військ потребують введення та обґрунтування поняття “тактична спеціальна розвідка” як виду бойового забезпечення службово-бойової діяльності військ.

Для обґрунтування назви розвідки внутрішніх військ враховано:

1). Класифікація військової розвідки.

2). Масштабність і призначення розвідки внутрішніх військ. Вона за призначенням, складом сил та засобів що залучаються, здійснюється на тактичному рівні і забезпечує виконання службово-бойових завдань з’єднань, частин і підрозділів внутрішніх військ.

3). Особливості завдань які виконують внутрішні війська. Ці завдання є спеціальними. Форми та способи ведення військової розвідки, як виду тактичної розвідки буде використовуватись при веденні бойових дій з нейтралізації (знищення) противника, ДРГ, НЗФ. Головним завданням розвідки внутрішніх військ є визначення, попередження та запобігання загроз порушення законності: масових безладів, терористичних актів та збройних конфліктів в державі.

Виходячи зі сказаного вище розвідку внутрішніх військ у системі розвідувальних органів держави слід розглядати як: “Тактичну спеціальну розвідку внутрішніх військ”.

Введення цього поняття дозволяє визначити напрямки подальшого дослідження:

1. Визначення місця і ролі розвідки внутрішніх військ в системі розвідувальних органів держави.

2. Провести глибокий аналіз існуючої системи розвідки внутрішніх військ.

3. Розробити рекомендації щодо удосконалення існуючої системи з метою підвищення ефективності діяльності розвідувальних органів та підрозділів внутрішніх військ.


УДК 351.742

Єманов В.В., ад’юнкт АВВ МВС України, підполковник

ВИЗНАЧЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СИЛ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ПО ЗАВДАННЯХ НА ПІДСТАВІ ПРОГНОЗУ ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ В РАЙОНІ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ, ЗУМОВЛЕНОГО ФАКТОРАМИ СОЦІАЛЬНО- ПОЛІТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Головне управління внутрішніх військ МВС України поряд з іншими структурами відповідно статті 10 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” є Військовим командуванням, якому в межах, визначених цим Законом, надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК та органами місцевого самоврядування здійснювати заходи правового режиму надзвичайного стану, але не зазначені завдання, які необхідно виконувати в рамках цих заходів. Для виконання цих заходів з’єднання (військові частини, підрозділи) застосовують у складі тимчасового військового угруповання військ. У відповідності до вимог керівних документів на спеціальні моторизовані військові частини міліції, військові частини спеціального та оперативного призначення покладаються певні завдання, але нажаль як свідчить досвід застосування ВВ МВС колишнього СРСР цей перелік доцільно доповнювати. В повсякденних умовах та в умовах введення правового режиму надзвичайного стану єдині підходи щодо прогнозування оперативної обстановки на сьогоднішній день взагалі відсутні, командири прогнозують розвиток подій інтуїтивно-логічним шляхом, тому розподіл сил для виконання певних завдань робиться спираючись лише на власний досвід. Вказані недоліки виникають у зв’язку з наявністю протиріч між вимогами існуючої нормативно-правовою базою та відомчих керівних документів щодо порядку дій частин ВВ МВС у вище згаданих умовах та відсутності єдиних підходів у розумінні повного переліку завдань, які необхідно вирішувати військам в умовах введення правового режиму надзвичайного стану, їх впливу на розподіл сил по цим завданням та прогнозування варіантів розвитку оперативної обстановки з метою підготовки пропозицій і прийнятті доцільних і обґрунтованих управлінських рішень. Саме для розв’язання цих протиріч необхідно визначитись з переліком завдань, впливом зміни завдань на розподіл сил військової частини по цім завданням, питанням прогнозування оперативної обстановки в районі відповідальності тимчасового угруповання військ, що в сукупності складе методику розподілу сил внутрішніх військ по завданнях на підставі прогнозу оперативної обстановки в районі надзвичайного стану, зумовленого факторами соціально-політичного характеру.

Вирішення цього завдання пропонується здійснити на прикладі створення типового ТрК, до складу якого включити з’єднання змішаного складу (обр), дві СМВЧМ (смпм) та два підрозділу змішаного складу(об). Визначення розміру району відповідальності, в якому буде виконувати завдання тимчасове угруповання військ самостійно або в складі зведеного загону, їх службово-бойові можливості по виставленню основних видів військових нарядів в залежності від кількості особового складу що виділяється. Завдяки прогнозуванню оперативної обстановки в районі надзвичайного стану, зумовленого факторами соціально-політичного характеру визначається перелік можливих завдань в даних умовах обстановки. Саме з урахуванням всіх вище перелічених пропозицій пропонується провести розподіл сил внутрішніх військ по завданнях на підставі прогнозу оперативної обстановки в районі надзвичайного стану, зумовленого факторами соціально-політичного характеру.


УДК 355.45

Мірошниченко Г.М., доцент кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України


РОЛЬ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК У ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ

У сучасних теоріях, які висвітлюють проблеми політичних криз і збройних конфліктів, існує лише концептуальний опис і вивчення цих явищ, а також різне розуміння ролі держави їх в локалізації, при цьому для кожної військово-політичної кризи характерне загальне й окреме в змісті і наслідках, вивчення яких має вирішальне значення у виробленні єдиної наукової концепції аналізу їх виникнення та припинення.

Аналіз воєнно-політичної обстановки в світі дозволяє зробити висновок, що держави, які мають воєнні доктрини оборонного характеру, здійснення агресії з їх боку малоймовірна, але існують впливові сили, які мають свої, відмінні від офіційних, погляди на територіальну цілісність тому загроза застосування воєнної сили на сучасному етапі зароджується та розвивається у середовищі воєнно-політичних відносин, як наслідок наявних протиріч в політичній, економічній та інших сферах безпеці держав.

Збройний конфлікт за своїми проявами, умовами виникнення і розвитку не досягає того рівня масштабності, який властивий війні та являє собою вид бойовими й іншими діями відносно невеликого масштабу між державами або соціальними групами всередині них з метою вирішення економічних, політичних, національно-етнічних і інших протиріч за допомогою обмеженого застосування кожною стороною збройних сил та незаконних збройних формувань.

Дослідження збройних конфліктів показує, що збройна боротьба ведеться між противниками з різними воєнними і економічними можливостями як із застосуванням збройних сил державами, так і між конституційними збройними силами і незаконно збройними формуваннями які протиправно створюються з метою силового захисту інтересів екстремістських політичних, етнічних, релігійних, кримінальних угрупувань і полягає у веденні протидіючими сторонами воєнних дій різного масштабу на суші, в повітрі, на воді та в космосі з метою розгрому збройних сил противника або підрив їх боєздатності, завоювання його території та примушує уряд ворожої держави до укладення мирної угоди.

За цих умов все більшого значення набувають мобільні дії, що означає не тільки можливість швидкого переміщення військ до початку, а також в ході збройного конфлікту шляхом постійного випереджання противника у діях, захоплюванні ініціативи та завданні ефективних несподіваних ударів.

Роль внутрішніх військ в обороні держави можна урозуміти при виявленні можливих завдань, форм і способів в ході застосування формувань ВВ у збройному конфлікті з метою недопущення відволікання основних сил угруповання військ ЗС на побічні завдання, які не пов’язані із боротьбою з основними силами противника і буде залежати від положення протиборчих сторін у збройному конфлікті, напрямками дій противника, завданням угруповання військ ЗС та динамікою обстановки тощо.

На теперішній час внутрішні війська являються військовим формуванням, яке створено відповідно до законодавства держави і представляють собою сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними і повинні приймати участь в обороні держави з метою захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройного конфлікту шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Різноманітність завдань внутрішніх військ, як в мирний час, так і в воєнний час в сучасних умовах потребує додаткових досліджень щодо бойових завдань, форм і способів дій, пошуку показників можливостей формувань внутрішніх військ, а також визначення достатніх сил для перемоги формування противника певного розміру в збройному конфлікті.


УДК 355.511.43 – 531.7

Городнов В.П., д.військ.н., професор, професор кафедри менеджменту та військового господарства АВВ МВС України, Овчаренко В.В., ад’юнкт АВВ МВС України, підполковник, Цис О.І., заступник командира Слобожанської окремої бригади ВВ МВС України, полковник


ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІДРОЗДІЛУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ДО ВИКОНАННЯ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ

Специфічний характер завдань покладених на підрозділи спеціального призначення (ПСП), вимагає від особового складу (о/с) високого рівня професійної підготовленості.

Основним наявним варіантом оцінювання рівня підготовленості підрозділів є проведення контрольно-перевірочних занять, тактико-спеціальних навчань по одному із завдань за надзвичайних обставин.

За результатами такого оцінювання можливість виконання майбутніх бойових завдань не оцінюється, а саме не визначаються можливі втрати сторін, не оцінюються вимірювальні параметри рівня бойової підготовки військовослужбовців: точність ведення вогню під час вогневого контакту; час реакції військовослужбовця на зміну обстановки; необхідний час виявлення противника військовослужбовцем під час спеціальної операції та інші параметри.

Існуючі перевірки не містять способу переходу від отриманих оцінок до прогнозу результатів виконання бойового завдання, тому немає можливості оцінити очікуваний ефект його виконання. Отримана оцінка не пов’язана безпосередньо з оцінкою очікуваних результатів виконання бойового завдання.

Для удосконалення методики оцінювання рівня підготовленості військовослужбовців підрозділу спеціального призначення до виконання бойового завдання по знешкодженню озброєних злочинців розроблені модель і методика, що враховують найбільш суттєві умови і базові параметри рівня підготовленості військовослужбовців, від яких залежить результат виконання завдання і які, у свою чергу, характеризують рівень підготовленості кожного окремого військовослужбовця.

Такими базовими параметрами є: ймовірність знищення озброєного злочинця у результаті вогневого контакту; ймовірність ураження військовослужбовця за результатами кожного вогневого контакту; ймовірність виявлення озброєного злочинця військовослужбовцем на шляху руху; ймовірність ураження військовослужбовця, який не виявив озброєного злочинця і не ввійшов з ним у вогневий контакт; продуктивність виконання завдання по знешкодженню озброєних злочинців одним військовослужбовцем.

Для оцінювання значення базових параметрів стосовно до кожного військовослужбовця і ПСП, розроблена відповідна методика. Сутність методики полягає у отриманні значень замірів, які проводяться багаторазово за допомогою моделі (ВІСО) та проведенням розрахунків за отриманими значеннями. Результатом проведених розрахунків є отримання значень базових параметрів підготовленості по кожному військовослужбовцю й ПСП.

Виведена залежність рівня виконання завдання від рівня підготовленості військовослужбовця та ПСП, яка дозволяє провести оцінювання рівня підготовленості, як кожного військовослужбовця ПСП так і підрозділу в цілому до виконання бойових завдань по знешкодженню озброєних злочинців в залежності від прогнозування результатів виконання завдання.

Ця методика, за допомогою приведеної моделі (ВІСО) дозволяє отримати значення базових параметрів по кожному окремому спецпризначенцю й ПСП в цілому і на основі значень базових параметрів підготовленості військовослужбовців ПСП дозволяє оцінити майбутню ефективність виконання завдання і передбачити очікувані результати його виконання.


УДК 355.4

Дробаха Г.А., д.військ.н., професор, завідувач кафедри оперативного застосування внутрішніх військ АВВ МВС України, Розанова Л.В., ад’юнкт АВВ МВС України, капітан, Зварич С.С., старший науковий співробітник ЦНДІ ЗС України


АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ІСНУЮЧОЇ СИСТЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ

СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ ВИМОГАМ

ЩОДО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ОРГАНАМ УПРАВЛІННЯ

Під інформаційним забезпеченням процесу управління внутрішніми військами розуміється сукупність даних, що необхідні для реалізації задач та функцій управління військами, а також процеси добування цих даних, їх обробки та використання під час службово-бойової діяльності.

Найбільш цінна для посадових осіб і органів управління внутрішніх військ є інформація, яка передається безпосередньо з місць виконання завдань і в першу чергу з місця проведення силової фази спеціальної операції з припинення масових заворушень. Відсутність або несвоєчасність цієї інформації, особливо за умов різких змін обстановки, робить неможливим управління частинами (підрозділами) у ході спеціальної операції, що в свою чергу може привести до зриву виконання поставлених завдань.

Аналізуючи показники повноти, достовірності та оперативності інформації, яка надходить від різних джерел в ході виконання внутрішніми військами службово-бойових завдань (СБЗ), можна зробити висновки про те, що ця інформація не повністю задовольняє потреби посадових осіб та органи управління. До існуючих на сьогодні загальних недоліків системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ слід віднести такі:

– інформаційна база службово-бойової діяльності частин (підрозділів) у ВВ не тільки практично не сформована, але і не дозволяє здійснювати прогнозування можливого розвитку подій на підставі наявної статистки, надавати потрібні для забезпечення виконання СБЗ рекомендації та довідкові дані;

– практична відсутність поточної інформації про розвиток подій та про хід виконання службово-бойових завдань, особливо за умов надзвичайних обставин та ситуацій (наприклад, проведення силової фази спеціальної операції з припинення масових заворушень), а також при виконанні СБЗ за межами пункту постійної дислокації (ППД) значно утруднює прийняття рішень командирами і роботу органів управління, знижує дійсність та якість заходів, що розробляються та провадяться у життя;

– відсутній оперативний контроль за виконанням частинами (підрозділами) поставлених завдань, а отримані з інших джерел дані не завжди є об’єктивними;

Проведений аналіз існуючої системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності ВВ МВС показує, що відсутність інформації щодо розвитку подій у районі проведення спеціальної операції, ходу виконання частинами (підрозділами) поставлених завдань, місця їх знаходження та переміщення – це ті недоліки, які негативно впливають на якість виконання СБЗ.


УДК 355.4

Обрядін В.В., к.військ.н., доцент, доцент кафедри управління повсякденною діяльністю та служби штабів АВВ МВС України, Панченко В.Ю., ад’юнкт АВВ МВС України, підполковник


ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ТА ВИДУ ФУНКЦІЙ РОЗПОДІЛУ ЙМОВІРНОСТНИХ МІСЦЬ ЗНАХОДЖЕННЯ НЕЗАКОННОГО ЗБРОЙНОГО ФОРМУВАННЯ ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО КОНТАКТУ З НИМ НА ЗОВНІШНЬОМУ РУБЕЖІ БЛОКУВАННЯ

На думку авторів, рішенню командира щодо організації пошуку або блокування НЗФ у районі, потрібні дані, що можуть бути отримані не лише за допомогою використання детермінованої моделі процесу руху НЗФ, але й імовірнісної моделі, яка за допомогою математичного апарату теорії ймовірностей формалізує процес виявлення та переміщення злочинців.

Наведений математичний апарат дозволяє командиру організувати розвідку на дальньому рубежі блокування та визначити район розподілу ймовірнісних місць знаходження незаконного збройного формування, що висувається в район (до об’єкту) проведення терористичного акту.

УДК 355.43

Панченко В.Ю., ад’юнкт АВВ МВС України, підполковник, Пістряк П.В., старший викладач кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, майор


РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ЛОКАЛІЗАЦІЯ», «ІЗОЛЯЦІЯ». Классифікація ІЗОЛЯЦІЙНИХ ДІЙ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВНУТРІШНіми ВІЙСЬКами СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ

В процесі службово-бойової діяльності ВВ МВС України, підрозділи та частини виконують завдання згідно вимог керівних документів (настанов, статутів, директив), серед яких є і такі, що містять в собі розбіжності в тлумаченні деяких термінів воєнної науки. Така розбіжність викликає суперечки, в яких кожний учасник дещо по іншому розуміє їх сутність та закладає в них різне смислове значення хоча і називає одними й тими ж термінами. Тому існує необхідність у розмежуванні цих термінів для правильного розуміння та подальшого використання в повсякденній діяльності. В зв’язку з цим й дослідження доцільно розпочати з розвитку понятійного апарату.

Як відомо, становлення предмету або явища починається з розвитку його сутності, яка в процесі використання може наповнюватися новим змістом і призводити до появи нових понять, які потребують визначення відносно сучасних умов. На сьогоднішній день це стосується і таких термінів як «Локалізація», «Ізоляція», «Ізоляційні дії», «Блокування», «Оточення». Так згідно «Тлумачного словника української мови», термін локалізація визначається як обмеження певним місцем, недопущення поширення чого-небудь, що в більшості своїй стосується неістотних явищ та процесів, наприклад пожежі, повені, конфлікту і передбачає проведення комплексу заходів з їх припинення. Згідно цього ж джерела, термін ізоляція визначається як позбавлення можливості контакту кого-небудь з ким-небудь, чим-небудь, відокремлення від зовнішнього середовища, що стосується певних осіб або суспільства в цілому.

Разом з тим, такі терміни як ізоляція операційного району, ізоляція району проведення спеціальної операції, ізоляція району бойових дій використовуються вітчизняними фахівцями у питаннях оперативного мистецтва та оперативного застосування внутрішніх військ порівняно недавно і досить часто зустрічаються в керівних документах, хоча визначення терміну «ізоляційні дії» в них нажаль відсутнє. Тому спочатку необхідно провести їх класифікацію.

Сутність ізоляційних дій полягає в обмеженні свободи пересування громадян, транспортних засобів, забезпеченні їх організованого входу та виходу, в’їзду та виїзду під час проведення режимних, культурних та спортивних заходів, недопущенні входу та виходу злочинців за межі району проведення спеціальних дій, а також знешкодженні або знищенні їх в межах окремих місць, об’єктів (районів).


УДК 355.212.5

Городнов В.П., д.військ.н., професор, професор кафедри менеджменту та військового господарства АВВ МВС України, Радіонов Г.О., ад’юнкт АВВ МВС України, майор, Зозуля А.В., старший викладач кафедри тилового забезпечення АВВ МВС України, майор


ПРОГНОЗУВАННЯ КІЛЬКОСТІ ОФІЦЕРІВ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗВІЛЬНИТИСЬ ДО ВСТАНОВЛЕНОГО МОМЕНТУ ЧАСУ

Для виконання завдань, покладених на внутрішні війська, законом встановлена штатна чисельність внутрішніх військ. З метою виконання завдань у повному обсязі укомплектованість посад в частинах та підрозділах внутрішніх військ повинна наближатись до 100%. Однак, особовий склад, у тому числі і офіцери, звільняються з внутрішніх військ за різних причин та часто у заздалегідь невідомі моменти часу. Одним з головних джерел для поповнення некомплекту офіцерських кадрів є вищі військові навчальні заклади. Для своєчасного визначення потреб потрібно мати модель, що дозволяє оцінити кількість офіцерів, які звільняться на визначений момент часу або за оцінюваний період. Моделювання процесу формування некомплекту передбачає визначення складу значущих факторів, що впливають на кількість офіцерів, які будуть звільнені з частин та підрозділів внутрішніх військ.

Звільнення офіцерів з внутрішніх військ МВС України є випадковим процесом. Кількість офіцерів, які можуть бути звільнені з внутрішніх військ може залежати від різних факторів та параметрів.

Розглядаючи факт звільнення офіцера з внутрішніх військ можна стверджувати, що на момент звільнення офіцеру притаманні такі ознаки та параметри, як:

• військове звання;
  
• вік;
  
• кількість прослужених років на останній посаді (вислуга років на останній посаді);
  
• загальна кількість років служби (загальна вислуга років);
  
• територіальне командування, з якого був звільнений офіцер;
  
• тип військової частини та інше.
  

Перераховані ознаки та параметри можуть впливати на кількість офіцерів, які можуть бути звільнені з внутрішніх військ. Окрім ознак, що притаманні офіцерам, також можуть впливати і інші ознаки та параметри, наприклад, кількість безробітного населення в Україні. На основі статистичних даних по значущим ознакам та параметрам можна стверджувати, що значення цих ознак та параметрів можуть залежати від інших ознак та параметрів.

У такому випадку для побудови моделі може бути застосований метод багатомірної екстраполяції з використанням вкладеної рекурсії, етапами якого можуть бути:

1. Виявлення актуальних факторів, що впливають на кількість офіцерів, які можуть бути звільнені з внутрішніх військ.
   
2. Генерація варіантів рекурсивних моделей.
   
3. Відбір працездатних моделей за критерієм Фішера.
   

Після розкриття вкладеної рекурсії знаходяться коефіцієнти результуючого поліному багатомірної адитивно-мультиплікативної регресійної моделі.

Таким чином, розглянуто принцип формування найпростіших моделей оцінки очікуваної кількості офіцерів, які можуть бути звільнені на визначений момент часу. Отримані результати можуть бути використані у подальшому для моделювання процесу виникнення некомплекту у внутрішніх військах та для оцінювання потреб у підготовці офіцерських кадрів для поповнення некомплекту.

Наводиться результат побудови моделі для прогнозування очікуваного числа звільнених офіцерів у відповідності з методом багатомірної екстраполяції з використанням вкладеної рекурсії, а також оцінка значимості регресійних зв’язків та адекватності моделі вихідному набору даних.


УДК 355.4

Варакута В. П., к.військ.н., доцент, доцент кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України


ВПЛИВ ВОЄННОГО МИСТЕЦТВА АРМІЙ ДАВНИНИ НА ФОРМИ БОЙОВОГО ШИКУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

Форми бойового шикування удосконалювалися відповідно до розвитку методів і способів бойових дій. Зміни викликалися появою нових засобів збройної боротьби і якісною зміною особового складу збройних сил, які здійснювалися у зв’язку з розвитком способів виробництва і соціального устрою суспільства. Так, у разі розосередження натовпу на окремі групи підрозділ може шикуватися у формі “МОНОЛІТ-КЛИН”, у голові якої знаходиться ударна група з більш фізично підготовленими військовослужбовцями. Це абсолютна аналогія “клину” – бойовому шикуванню лицарів середньовічної Європи. Для виконання завдання з пересування підрозділу через натовп або за необхідності, для розосередження натовпу застосовується форма бойового шикування “КУЛАК”. Підрозділ внутрішніх військ висувається у колонах, ідентичних “колонам” або “терціям” середньовічної піхоти (пікінерів), і шикується у формі П-подібного зімкнутого строю, який складається з колони по чотири і більше військовослужбовців. Для захисту своїх воїнів від переважаючого за чисельністю противника князь Святослав під Доростолом застосував форму бойового шикування “стіна”. Повна ідентичність цій формі – бойове шикування “ВАЛ”, яке застосовується для колективного захисту особового складу з фронту при інтенсивному киданні з боку натовпу каміння, пляшок, обрізків арматури тощо. За командою підрозділ спочатку шикується у формі “МОНОЛІТ”, після чого перша шеренга приймає положення захисту присівши, а військовослужбовці другої шеренги, прикриваючи себе і тих хто поруч, створюють суцільний “ВАЛ” . Для захисту від метальної холодної зброї (списів, стріл, дротиків, каміння, що випущені з пращі, луків) воїни давнини застосовували форму бойового шикування “черепаха”, прикриваючи себе зо всіх боків щитами. Так само підрозділи внутрішніх військ використовують “ЧЕРЕПАХУ” для колективного захисту особового складу як з фронту, так і з флангів. Для того щоб не допустити змішування особового складу з витісненим натовпом, який залежно від обставин треба пропустити, а також для захисту у разі оточення натовпом застосовується форма бойового шикування “КІЛЬЦЕ”, де в середині знаходиться командир, що керує діями підлеглих. Ця форма і абсолютно ідентична бойовому шикуванню “кільце” воїнів давнини. Подібність форм бойового шикування воїнів давнини і підрозділів внутрішніх військ під час виконання різних бойових завдань свідчить про наступність у військовій справі, але потребує постійного вдосконалювання. Вивчаючи воєнне мистецтво минулого, можна знайти для сучасної тактики дій внутрішніх військ нові форми бойових шикувань і способи виконання СБЗ. Наприклад, війська прусського короля Фрідріха II широко використовували спосіб косої атаки. При такому способі дій для стримування (витіснення, блокування) натовпу, воїни залежно від обставин шикуються по фронту в один або кілька рядів (МОНОЛІТ-1, -2, -3). Додатково на одному з флангів або на обох одразу під тупим кутом, розгорнутим у бік від “МОНОЛІТУ”, в один ряд або кілька рядів (ЦЕП-1, -2, -3 або МОНОЛІТ-1, -2, -3) вишиковуються групи для косого розсічення (витіснення, блокування) натовпу. Одночасно для вилучення організаторів та активістів масових заворушень війська шикуються у формі “МОНОЛІТ-КЛИН” з групою вилучення і групою застосування спецзасобів. За єдиним замислом і при вмілому одночасному поєднанні форм і способів бойового шикування підрозділів буде досягнута найвища ефективність дій підрозділів у різних умовах обстановки з раціональною чисельністю особового складу підрозділів внутрішніх військ, які будуть залучені до виконання СБЗ.