Geum.ru

План. Загальні риси утопічного соціалізму. Перші представники утопічного соціалізму

Вид материалаЛекція

Содержание


Економічний устрій суспільства індустріалістів
Асоціація замінить форму розподілу.
Шляхи переходу до індустріального ладу.
Сенсімоністи формують теорію експлуатації.
Характеристика капіталізму.
Майбутній суспільний лад.
Шляхи переходу до нового суспільного ладу.
Характеристика капіталізму.
Подобный материал:
Лекція. Історичні умови виникнення та розвиток

утопічного соціалізму в Західній Європі.


План.
  1. Загальні риси утопічного соціалізму.
  2. Перші представники утопічного соціалізму.


1. Загальні риси утопічного соціалізму.

Економічна теорія - основна форма переосмислення дійсності з метою її вдосконалення. Вона завжди виходила з того, що економічне життя суспільства є базовими щодо інших сторін суспільного життя і визначається певними умовами.

Утопічні ідеї – це втілення мрії про справедливе суспільство. Воно не базується на економічній дійсності, а змальовують модель “справедливого суспільства” майбутнього.

Утопічні ідеї мають тисячолітню історію. У досить визначеній формі вони представлені в релігійних ученнях Платона, а саме в працях “Політей” та “Законах” де він описує модель ідеальної держави, побудованої на суспільному інтересі та рівності.

У пізньому Середньовіччі в економічній думці Західної Європи відбуваються суттєві зміни, породжені розвитком мануфактурного виробництва. Великі географічні відкриття, зумовлювали швидке розшарування суспільства. В цей час актуальними стають ідеї “справедливого” політичного, економічного та соціального устрою суспільства – соціальні утопії.

  1. Перші представники утопічного соціалізму.

Одним з найвидатніших представників утопічного соціалізму був Томас Мор (1478-1532) – видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії.

1516 року Мор опублікував свою знамениту книжку “Утопія”, де виступив як критик капіталізму. У процесах первісного нагромадження капіталу він вбачав причину суспільних суперечностей і виступав проти приватної власності. Йому належить модель справедливого суспільства, яка побудована на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ за розумними потребами, суспільному контролі рівності, планово-організованій і обовязковій для всіх праці.

Росту ідеї утопічного соціалізму поділяв італійський мислитель Томазо Кампанелло. У творі “Місто сонця”(1623) він пропонує проект ідеальної утопічної держави – Міста Сонця, де є загальнонародна власність на майно (крім індивідуального житла) та господарство натурального типу. Його суспільство – це конгломерат сільськогосподарських общин, де суспільно корисна праця є обовзковою для всіх громадян. Споживання в такій державі буде суспільним, виходячи з потреб. Відносини між людьми будуть будуватися на принципах дружби, товариського співпраці.

Але ні Мор, ні Кампанелла не собі за завдання знайти шлях до побудови такого суспільства. Вони тільки описували справедливе суспільство.

В утопічних ідеях англійця Джерарда Вінстеллі в книзі “Закон Свободи” зявляються мотиви – мотиви “економічної свободи”. Він захищає приватну власність, вважаючи, що причиною негативних явищ у суспільстві є нееквівалентний обмін. Пропонує позбутися торговців, здійснити натуральний обмін і розподіл під контроль суспільства.

“Кодекс природи” Мареллі побудований на понятті насильства. Насильство має бути спрямоване проти приватної власності. Той хто заважає знищенню приватної власності, має бути знищений.

Утопічні ідеї було впроваджено на практиці в Парагваї (17 ст.) де 30 років існувала комуністична держава ієзуїтів, яка розпалася через існування стимулів до праці.

“Справедливе суспільство” різні автори бачили по-різному, але в цілому окреслювали певні обовякові риси соціалістичного суспільства.


Лекція. Економічні вчення західноєвропейських соціал-утопістів.

План.
  1. Утопічний соціалізм. Сен – Сімона, Фурє, Оуена.
  2. Сен-Сімон, сенсімоністи і походження колективізму.
  3. Соціалісти – асоціаністи. Фурє і Оуен.

Вступ.

Розвиток капіталізму свідчить про недосконалість нового економічного устрою. Капіталізм суворо критикували і прихильники і противники капіталізму.

Сісмонді та Прудон, завершуючи свою політекономію соціальними висновками, розширили межі, відведені цій науці основоположниками. Але висуваючи проблеми справедливого розподілу багатств, не торкалися приватної власності, визнавали її необхідною і незаконною.
  1. Утопічний соціалізм. Сен – Сімона, Фурє, Оуена.

Одним з перших науково обґрунтованих соціалістичних доктрин, що базувались на критиці приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фурє і Оуена.

Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його атвори наманись вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції – державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство може вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави.

Утопічний соціалізм зявляється майже одночасно в трьох формах, у трьох своїх різновидах: у Франції – сенсімонізм і фурєризм, в Англії – оуенізм.
  1. Сен-Сімон, сен-сімоністи і походження колективізму.

Сен – Сімон (1760-1825) виходець із французької аристократії, був великим землевласником.

Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізу суспільства базувались на історичному методі.

Сен-Сімон, як і інші утопісти вирішує питання докорінної перебудови суспільства, але щодо загальнотеоретичних поглядів він вимагає, щоб минуле людства і його сучасне вивчалося як єдиний процес прогресивного розвитку суспіства.

За Сен-Сімоном, суспільство, цілісна система політики, економіки і знання, у своєму історичному розвитку проходить три формації: рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Економіка і політика з одного боку і знання з іншого розвиваються паралельно.

Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядає як проміжну стадію між феодалізмом та індустралізмом.

Характеристика капіталізму ґрунтується на аналізі його суперечностей, долі приватної власності та індустрії, що народжувалась. Головною вадою капіталістичної системи Сен-Сімон вважав відсутність у ній організуючої, обєднуючої основи. Наслідком цього є те, що у виробництві панує приватна власність і народжувана нею анархія. За його визначенням період коли економіка і політика відокремлені, то період є перехідним. Тому капіталізм він відносить до перехідного від феодалізму до науково-індустріальної системи.

Усе сучасне йому суспільство він поділяє на два класи: на індустріалістів (елемент майбутнього) і власників (непродуктивний клас елемент феодалізму).

Економічний устрій суспільства індустріалістів.

Економічною формою нового суспільства, що вирішить проблему узгодження трьох складових суспільного розвитку стане асоціація. Формування асоціації відбувається створенням промислових угрупувань на базі існуючих капіталів та виробництв. Це буде обєднання промисловців, торговців, банкірів, фермерів, робітників і вчених. Завдяки асоціації приватна власність трасформується в колективну (поступову).

Асоціація замінить форму розподілу.

Капітал, власність підприємця – члена асоціації, є основою функціонування індустріальної системи. Справедливий розподіл благ у майбутньому суспільстві Сен-Сімон розуміє не як зрівнялівку, а як розподіл за внеском у суспільне виробництво, як частина прибутку, асоціації, що використовуються для задоволення суспільних потреб. Коли асоціація набере планетарного масштабу, розподіл взагалі здійснюватиметься за потребами.

Політичний устрій суспільства Сен-Сімон обмежує колективним управлінням асоціацією впровадженими індустріалами.

Економічний уряд прийде на зміну політичному, відбуватиметься правління речами, замість управління людьми. Як працею, так і капіталом розпоряджатиметься асоціація в особі створених нею колегій та рад.

Шляхи переходу до індустріального ладу.

Досягнення мети є, за Сен-Сімоном можливим лише тоді, коли за справу візьметься держава і поряд організатора асоціації виконуватиме функцію духовного перевиховання членів суспільства. На Сен-Сімона лише свідома діяльність забезпечує порядок і добробут суспільства.

Сенсімоністи формують теорію експлуатації.

Вони вважають, що в основі капіталістичного нагромадження леить неокласична частка праці, найманих робітників, але розрізняють прибутки від праці підприємця і прибутки від власності.

Шлях до колективізму сенсімоністи бачили по скасуванню закону успадкування власності і поступовій передачі. Промисловість також із рук приватних підприємців має ввійти у власність держави. Нетрадиційні підходи до аналізу дали змогу сенсімоністам досить докладно описати економічний лад майбутнього справедливого суспільства. Водночас прихильників сенсімонізму були активними підприємцями у фінансовій та промисловій сфері і відігравали провідну роль в економічному управлінні суспільством.
  1. Соціалісти – асоціаністи. Фурє і Оуен.

Шарль Фурє (1772-1837) народився в Безансонії в купецькій родині.

Основним змістом його праць є ідея соціальної гармонії, що можлива лише в суспільстві побудованому на засадах справедливості і рівності. Він негативно ставиться до революції, яка загарбує багатих, але капіталізм в основу якого покладено приватну власність необхідно реформувати. Вихід він бачить за впровадження суспільної власності на засоби виробництва.

Характеристика капіталізму.

Фурє бачить у торгівлі, джерело всіх пороків суспільства. Суть суперечностей полягає у боротьбі між виробниками і торговцями.

Фурє формулює логічне вчення про концентрацію та централізацію виробництва, що капіталізм розвивається через витіснення дрібних і середніх підприємств великими, а також злиття капіталів в наслідок організації акціонерного товариства. Він робить висновок, що розвиток приведе до нової фази, яка називається “промисловим” або торговельним феодалізмом.

Майбутній суспільний лад.

Фурє головним здобутком життя вважав відкриття нової форми організації суспільства – асоціації, яку він називав Соціальною Гармонією.

Господарську систему нового суспільства він бачив як сукупність окремих, економічно відособлених одиниць – фаланг. Економічною основою майбутнього ладу Фурє вважав суспільну ладу на засоби виробництва. Власність усуспільнюється не державою, а окремими товариствами – фалангами, які стають реальними власниками, де зберігається приватна власність. Вона визначає пропорції розподілу продукту. Розподіл здійснюється до внеску кожного. Фурє впевнений, що продуктивність праці у фаланзі буде високою і кожен буде мати заощадження. Власниками у фаланзі будуть не тільки багаті, а й усі. Фурє переконаний у перевагах вільної праці, таким чином буде досягнуто суспільної рівності.

Шляхи переходу до нового суспільного ладу.

Саме держава примусить робітників і капіталістів організацій і фалангів. Кошти на формування фаланг дадуть капіталісти – акціонери фаланг. На думку Фурє з часом усе світове господарство перетвориться на систему фаланг. Фаланга Фурє –це сприятливе середовище, де люди зможуть мати усі умови для праці і всебічного розвитку.

Роберт Оуен (1771-1858) народився в родині дрібного ремісника в Англії.

Оуен був одночасно теоретиком і прагматиком. Він виступав за становлення правового суспільства за допомогою просвітительства і законодавства.

В основу його програми покладено теоретичну систему, провідною ідеєю є формування соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного розвитку людства. Основними складовими суспільного середовища є інституціональні (ідеологія, мораль, право, освіта) та економічні компоненти.

Характеристика капіталізму.

Причиною недоліків він вважає приватну власність, релігію та шлюб освячений церквою Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, бо бачить в ній причину криз, безробіття та злиднів.

Шляхи реформування капіталізму.

Створення соціального середовища – провідна ідея всіх практичних заходів Оуена.

Комуністичне суспільство – головна мета теоретичної системи Олена. Реорганізацію всього суспільства на комуністичних засадах він уявляв як створення окремих громад.

Господарською основою перших капіталістичних громад мало стало землеробство. Капіталістичні громади мали стати праобразом комуністичного суспільства, де існували суспільна власність на засоби виробництва, свідоме ставлення до праці, розподіл за потребами, високий рівень освіти, моралі і культури.

Створені Сен-Сімоном, Фурє та Оуеном моделі “справедливого суспільства” різнилися між собою.

За Сен-Сімоном соціалізм – це колективізм, що передбачає соціалізацію суспільних відносин, тобто утворення асоціацій суспільного масштабу, через одержання націоналізації власності.

Фур є, Оуена називають асоціоністами, бо вони шукали вирішення всіх проблем сучасного і капіталізму у асоціації, організованій свідомо за наперед складеним планом.

Ідея соціалістичної організації суспільства – це винахід 19 ст. Про справедливу організацію “люди мріяли давно”. Соціалісти-утопісти вперше поставили питання про соціалізм, про нову систему організації виробництва.