Економіка підприємства та суспільно трудові відносини Трудова міграція в Україні та її особливості кнеу сп-економіка підприємства та маркетинг к. 3 курс алп-14 0-Я3Н-1-Ив
| Вид материала | Документы |
- Економіка праці й, 310.16kb.
- Рограми навчальної дисципліни "Економіка праці й соціально-трудові відносини" підготовки, 2155.44kb.
- За переліком дисциплін програми підгото вки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 127.29kb.
- Методичні рекомендації І тематика курсових робіт для студентів напрямів підготовки, 483.39kb.
- Міністерство освіти І науки украіни, 977.4kb.
- М. П. Пан Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством хнамг,, 1869.51kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 113.25kb.
- Економіка підприємства, 373.46kb.
- "Внутрішній економічний механізм підприємства" підготовки бакалавра галузі знань 0305, 807.13kb.
- Харківський інститут економіки ринкових, 142.64kb.
Економіка підприємства та суспільно - трудові відносини_Трудова міграція в Україні та її особливості_КНЕУ_Сп-економіка підприємства та маркетинг_к.-3_курс_АЛП-14.4.0-Я3Н-1-Ив.doc
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. СУТНІСТЬ ТА ФАКТОРИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ 5
1.1. Трудова міграція: суть та причини виникнення 5
1.2. Фактори трудової міграції населення 10
1.3. Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів в Україні 13
2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНИ 19
2.1. Аналіз трудової міграції населення України 19
2.2. Зовнішня трудова міграція в Україні як демографічна проблема 21
2.3. Засади регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні 30
3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ ЯК ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ 32
3.1. Удосконалення механізму державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили 32
3.2. Пропозиції щодо використання міжнародного досвіду регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні 36
ВИСНОВКИ 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44
ВСТУП
Актуальність теми. Міграція робочої сили як одна з ознак розвитку суспільства в умовах глобалізації і як засіб перерозподілу трудових ресурсів потребує постійного моніторингу й аналізу з боку державних органів. За даними відділу народонаселення Департаменту з економічних і соціальних питань ООН чисельність міжнародних мігрантів у світі в 1960 р. оцінювалася в 75 млн. чол., а в 2005 р. – вже 191 млн. чол. Україна посідає четверте місце у світі серед країн з найбільшою чисельністю міжнародних мігрантів (після Німеччини, Росії та США).
Міграція робочої сили, як процес перерозподілу робочої сили, потребує певного державного регулювання, без чого цей процес може трансформуватися в некеровану послідовність дій. Істотне розширення масштабів та зростання інтенсивності зовнішньої міграції робочої сили актуалізує її дослідження як чинника розвитку економіки, ринку праці, соціальної сфери, демографічних змін.
Характерною особливістю сучасного етапу є ускладнення визначення тенденцій міграції робочої сили, відсутність стандартизованих національних показників її рівня. Певні позитивні зрушення у цій сфері відбуваються завдяки прийняттю низки законів та нормативних актів, які унормовують міграцію робочої сили. Але внаслідок відсутності комплексного механізму державного регулювання, досконалого організаційно-правового забезпечення вплив держави на процес міграції робочої сили є дещо обмеженим.
Значний вклад у дослідження питань державного регулювання соціальних процесів зробили О. Амосов, В. Бакуменко, А. Дєгтяр, В. Калюжний В. Корженко, І. Кравченко, О. Лазар, М. Латинін, О. Мордвінов, Г. Одінцова, М. Орлатий, І. Терехов та ін. Ґрунтовно проаналізовано міграційні процеси та особливості впливу на них держави в роботах Е. Лібанової, О. Малиновської, В. Міненка, С. Пирожкова, А. Позняка, І. Прибиткової, О. Хомри, С. Чеховича, М. Шульги та ін. У сфері дослідження процесів міграції робочої сили, їх сутнісних характеристик виділяються праці російських науковців О. Воробйової, Ж. Зайончковської, Т. Заславської, В. Іонцева, Н. Мкртчяна, В. Перевєдєнцева, Л. Рибаковського, О. Тюрюканової, а також численних західних авторів, серед яких – М. Абелла, Р. Бонінг, В. Зелінський, С. Кастелс, Д. Массей, Г. Равенштейн, С. Сассен, П. Стокер, Т. Хаммар, Д. Холліфілд та ін.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розглядання трудової міграції в Україні та її особливостей, механізму державного регулювання процесів зовнішньої міграції робочої сили. Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
– з’ясувати сутність та уточнити поняття міграції робочої сили;
– визначити роль держави в регулюванні процесів зовнішньої міграції робочої сили;
– узагальнити досвід зарубіжних країн щодо державного регулювання міграційних процесів;
– з’ясувати особливості державного регулювання міграції робочої сили в Україні;
– визначити фактори та засоби державного впливу на зовнішню міграцію робочої сили, а також пріоритетні напрямки удосконалення державної міграційної політики.
Об’єктом дослідження є стан та особливості міграції робочої сили.
Предмет дослідження – особливості міграції робочої сили в Україні та механізми державного регулювання міграції робочої сили в Україні.
Методи дослідження. Використано історичний та порівняльно-правовий методи та метод морфологічного аналізу, методи абстрагування та узагальнення, соціологічних досліджень.
Інформаційну базу дослідження складають Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, наукова література та наукові періодичні видання за темою дослідження, статистичні матеріали.
1. СУТНІСТЬ ТА ФАКТОРИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ
1.1. Трудова міграція: суть та причини виникнення
Однією з необхідних умов ефективного функціонування ринкової економіки є мобільність факторів виробництва, їхня здатність переходити з галузі в галузь у пошуках вищого рівня доходу. Різні фактори виробництва характеризуються різним ступенем мобільності і від нульової (земля, природні ресурси) до дуже високої (капітал). При розгляді теорії міжнародної торгівлі ми припускали, що об'єктом експорту-імпорту є лише товари і деякі послуги, у той час як фактори виробництва переміщуються усередині країни, впливаючи на розподіл доходів, але не можуть експортуватися чи імпортуватися. У цих умовах, відповідно до теорії Хекшера-Оліна, пересування товарів з країни в країну компенсує низьку мобільність факторів виробництва в масштабах світового господарства. Однак у міру розвитку світогосподарських зв'язків росте і ступінь міжнародної мобільності факторів виробництва — підсилюється міграція робочої сили з країни в країну, формуються потужні потоки короткострокового і довгострокового капіталу, активно розвивається міжнародна передача технологій і т.д.[5, с. 88]
Сьогодні домінуючою тенденцією еволюції міжнародних економічних відносин стає глобалізація, одним з важливих проявів якої виступає міжнародна міграція робочої сили. Дедалі більшого поширення і значення набуває переміщення людських ресурсів між країнами світу, що зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними, релігійними та іншими чинниками. Істотне зростання планетарних масштабів міграційних процесів, залучення до них значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з основних форм світових господарських зв’язків та її впливу на світове господарство.
Міжнародна міграція робочої сили є однією з об'єктивних підстав становлення цілісної світогосподарської системи. Водночас проблема вільної міграції є найнебезпечнішою для урядів як у політичному, так і в соціальному аспекті. Етнічні, релігійні забобони і пряма економічна загроза інтересам окремих груп, котрі побоюються конкуренції з боку іммігрантів, роблять цю проблему надто гострою.
Міжнародна міграція робочої сили -• це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Вона включає два основні взаємопов'язані процеси: еміграційний та імміграційний.
Еміграція – це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.
Імміграція - це в'їзд робочої сили до приймаючої країни. Рееміграція - повернення робочої сили в країну еміграції (на батьківщину).
Основні форми міграційних процесів:
• постійна міграція. Ця форма переважала до Першої снігової війни і характеризувалася тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Переселення у зворотному напрямку було незначним;
• тимчасова міграція, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченню певного строку. У зв'язку з цим слід відзначити, що сучасна трудова міграція набула ротаційного характеру;
• нелегальна міграція, яка надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.
Різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони, утворюють міжнародний ринок .праці, який функціонує у взаємозв'язку з ринками капіталу, товарів та послуг. Інакше кажучи, міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової мі грації.
Міжнародна міграція робочої сили зумовлена чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни і зовнішніми чинниками: станом міжнародної економіки в цілому та економічними зв'язками між країнами. У певні періоди рушійними силами міжнародної трудової мобільності можуть виступати також політичні, військові, релігійні, національні, культурні, сімейні та інші соціальні чинники. Причини міжнародної трудової міграції можна також зрозуміти лише як конкретну сукупність названих чинників.
Традиційно (в неокласичній теорії) основну виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов'язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.
1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють відмінності сил притягання або відштовхування робочої сили в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому підсумку визначає напрямки переміщення цього чинника виробництва між країнами.
2. Рівень та масштаби накопичення капіталу справляють безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного населення і, отже, на розміри відносного перенаселення (безробіття), яке є основним джерелом трудової міграції.
3. Темпи і розміри накопичення капіталу у свою чергу до певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і можливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам дозволяє знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.
Така ж мета досягається шляхом організації виробництва в країнах з дешевою робочою силою. Транснаціональні корпорації з метою прискорення накопичення капіталу використовують або рух робочої сили до капіталу, або переміщують свій капітал у праценадлишкові регіони.
4. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, спричиняє науково-технічним прогресом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах.
Отже, міжнародна трудова міграція - це насамперед форма руху відносно надлишкового населення з одного центру накопичення капіталу до іншого. В цьому полягає суть економічної природи трудової міграції і її головна причина.
Щорічно в пошуках роботи у світі мігрує 25 млн. осіб. Із врахуванням обсягів нелегальної міграції загальна чисельність міжнародних трудових мігрантів у 3-5 разів вища. Це певною мірою віддзеркалює міграційну ситуацію і в нашій країні, де, за різними оцінками фахівців, за останні роки за межі України з метою працевлаштування виїхало близько 3 млн. українців.
Сьогодні населення України постійно відчуває на собі сукупний вплив економічної, фінансової, демографічної, соціальної криз, які підсилюють одна одну і гальмують вихід нашої держави на шлях суттєвого підвищення якості життя і сталого господарського розвитку. Традиційний підхід до регулювання міграції, що на практиці реалізується як прагнення або спроба розв’язувати проблеми в окремих сферах суспільного життя, часом нехтуючи системністю та комплексністю підходів, не може бути достатньо ефективним за умов розвитку України як цілісного державного утворення. Саме тому сьогодні дослідження основних елементів міжнародних міграційних процесів, аналіз різних підходів до їх регулювання, визначення впливу стану економіки та соціальної сфери на динаміку і обсяги міжнародної трудової міграції в Україні, вивчення та імплементація міжнародного досвіду набувають актуального значення. [17, с. 267]
Міжнародна мобільність факторів виробництва, як правило, штучно обмежується державою, яка піддає її більш жорстким обмеженням, ніж торгівлю товарами і послугами. Це пояснюється тим, що переміщення факторів виробництва з країни в країну часто породжує не тільки економічні, а й значні політичні і соціальні проблеми.
Поширення продуктивних сил — об'єктивний процес незалежно від того, розвивається він стихійно чи регулюється державою. Але історично за ним закріпилися два терміни: міграція — для стихійного або непрямого керованого процесу і переселення — для організованого процесу.
Під міграцією населення розуміють зміну постійного місця проживання між різними адміністративними одиницями.
Міграція як просторове явище — спрямована величина, викликана розбіжностями соціальних, економічних, політичних і культурних умов двох місць. У сучасному світі ці розбіжності величезні і проявляються на рівні різних територіальних одиниць. Але, незважаючи на це, не скрізь спостерігаються переміщення, пропорційні масштабу розбіжностей, і навіть навпаки, найменші міграційні потоки існують між країнами з найбільшими розбіжностями економічних потенціалів (Індія й Австралія, Єгипет і Західна Європа). Отже, поряд з факторами, які стимулюють міграції, необхідно враховувати також стримуючі фактори (інгібітори). У сучасних дослідженнях на перше місце висувається роль відстані, збільшення якої стримує міграції і скорочує їхні розміри. Серед стримуючих факторів можна назвати расові бар'єри, бар'єри соціально-економічного становища, економічні у вигляді високої вартості проїзду, психологічні, релігійні (.
До числа найефективніших належать інституціональні бар'єри у вигляді офіційної міграційної політики. Прикладом таких обмежень є система імміграційних квот, яка діє в США з 1921 року, нині замінена так званою системою переваг. [8]
Поряд з міграцією всього населення розрізняють міграцію окремих груп — етнічних, статевовікових і т.д., виділяють міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, яке викликається змінами в розміщенні виробництва, умовами існування. За класифікацією ООН, постійними працюючими мігрантами вважаються особи, які прибувають у країну, щоб знайти оплачувану роботу на термін, що не перевищує одного року. Провідними економічними факторами трудової міграції є наявність безробіття, експорт капіталу, діяльність ТНК, а також розвиток транспортних засобів.
Для сучасної міграції робочої сили характерні такі тенденції.
Основу міграційних потоків становлять робітники, а не службовці. Новою формою є переміщення науково-технічних кадрів. Основним спонукальним мотивом є матеріальні фактори, однак, мають місце і політичні й етнічні причини.
1.2. Фактори трудової міграції населення
Сукупність явищ і подій, під впливом яких виникають і протікають переміщення, визначаються як фактори міграції. Фактори, які служать пульсом прийняття самого рішення про міграцію, називаються стимулами міграції.
Серед найважливіших спонукальних мотивів і причин міжнародної міграції трудових ресурсів знаходяться різні фактори економічного і неекономічного характеру.
До причин економічного характеру слід віднести такі:
1) розбіжності в рівні економічного і, зокрема, промислового розвитку окремих країн. Як свідчить практичний досвід, робоча сила мігрує в основному з країн з низьким рівнем життя в країни з вищим рівнем;
2) наявність національних розбіжностей у розмірах заробітної плати;
3) існування органічного безробіття в деяких країнах і насамперед слаборозвинених;
4) міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій.
До причин міграції робочої сили неекономічного характеру фахівці відносять політичні, національні, релігійні, расові, сімейні й ін.
Помітний розвиток засобів зв'язку і транспорту, у свою чергу, здійснив стимулюючий вплив на активізацію процесів сучасної міжнародної трудової міграції.
Суперечливість явища трудової міграції приводить до висновку, що основний зміст політики держави у відповідній сфері повинен складатися з мінімізації її негативних наслідків і максимальному використанні позитивних для громадян.
На сьогоднішній день сформувалися такі напрямки міжнародної міграції робочої сили:
• міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;
• міграція в межах промислово розвинутих країн;
• міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;
• міграція наукових працівників та кваліфікованих фахівців з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються;
• міграція з колишніх соціалістичних країн до розвинутих країн;
• міграція робочої сили в межах колишнього СРСР.
Протягом останнього десятиліття міграційні процеси відбувалися за нових географічних, правових та економічних умов, пов'язаних з виникненням нових незалежних держав, ринковими реформами, входженням України до міжнародної системи обміну населенням. Істотно зменшилася кількість мігруючого населення (якщо наприкінці 80-х р. цей показник становив 3,9 млн., то нині - 1,6 млн.), змінилася його структура.
Раніше більшість мігрантів становила молодь, яка абсолютно переважала у навчальній та трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Вищою була частка чоловіків. Нині переїзди набули переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.
Якщо на початку 90-х р. євреї становили 61,2% емігрантів, то 2001 р. - лише 18,1%, натомість 49,2% - українці, 16,8% - росіяни. [24]
Основними центрами тяжіння залишаються Ізраїль, Німеччина, США. Зростання еміграції до Німеччини (9,8 тис. осіб у 1995 р., 11,5 тис. осіб у 2006 р.) відбувається на тлі зниження ролі Ізраїлю і загального зменшення обсягів виїзду за межі колишнього СРСР (у 2006 р. виїхало 36,5 тис. осіб, що вдвічі менше, ніж у 1991 р.). Крім вичерпання ресурсів етнічної еміграції, обмежувальної політики країн в'їзду, така ситуація обумовлена також здійсненням права на вільне пересування, що створило можливість досягти основної мети еміграції - підвищення доходів через тимчасові заробітчанські поїздки за кордон. За експертними оцінками, у 2001 р. за межами України працювало щонайменше 1 млн. українських громадян, хоча за сприяння офіційних українських посередницьких структур за кордоном було працевлаштовано лише 36,3 тис. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних дозволів та контрактів, що часто призводить до серйозних порушень їхніх прав.
Імміграція в Україну з-за меж колишнього СРСР обмежується приблизно 5 тис. осіб на рік. у 2001 р. в Україні навчалися 22,6 тис. іноземних студентів, що на третину менше, ніж 10 років тому; працювало 3,5 тис. іноземців; з'явилися біженці - 3 тис. осіб переважно афганці та інші з 48 країн світу. Притулок в Україні отримали також понад 3 тис. жертв воєнного конфлікту з Абхазії.
Територія країни активно використовувалася для незаконного переправлення людей з деяких азіатських та африканських країн до Західної Європи. Завдяки цілеспрямованим заходам забезпечення охорони кордону, передусім на його північно-східній ділянці, удосконаленню візового контролю цей негативний процес вдалося припинити.
Україна залишається майже не привабливою для іммігрантів, продовжує відігравати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора.
Процес імпорту-експорту робочої сили як будь-який ринковий процес має свої позитивні та негативні соціально-економічні наслідки. Вони подані в таблиці 1.1. [23, с. 188]
Таблиця 1.1
МОЖЛИВІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ
| | Позитивні | Негативні |
| Країна-експортер робочої сили | Набуття працівником нової кваліфікації | Втрата кваліфікованої робочої сили |
| Скорочення дефіциту платіжного балансу | Посилення залежності від іноземного попиту не лише на товари, але й на робочу силу | |
| Послаблення напруги на національному ринку праці | Переорієнтація капітальних вкладень з освоєння виробничих ресурсів на споживання | |
| Полегшення структурної і технологічної перебудови виробництва | Зростання інфляції | |
| Країна-імпортер робочої сили | Здійснення регіональних структурних зрушень | Блокування запровадження працезберігаючих технологій |
| Сприяння вертикальній мобільності місцевих працівників | Ускладнення ситуації на внутрішньому ринку праці | |
| Зменшення вартості робочої сили, загальних витрат, пов'язаних зі скороченням чисельності власної робочої сили | Збільшення видатків на утримання безробітних іноземців та їх сімей | |
| Гальмування зростання цін, внаслідок підвищення попиту з боку іноземних працівників | | |
| Підвищення якості робочої сили шляхом відбору більш молодих, кваліфікованих працівників | |
У цілому, міграція робочої сили веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах. У результаті міграції сукупний обсяг світового виробництва збільшується внаслідок ефективнішого використання трудових ресурсів за рахунок їх міжкраїнового перерозподілу.