Економіка підприємства та суспільно трудові відносини Трудова міграція в Україні та її особливості кнеу сп-економіка підприємства та маркетинг к. 3 курс алп-14 0-Я3Н-1-Ив

Вид материала

Содержание

2.3. Засади регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні
3. Удосконалення механізму регулювання зовнішньої міграції робочої сили як демографічної проблеми
3.2 Пропозиції щодо використання міжнародного досвіду регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні
Рис. 3.3. Система державного управління зовнішньою міграцією в Україні

Подобный материал:

1 2 3 4

2.3. Засади регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні

Для визначення напрямків, засобів і стратегічних орієнтирів державного регулювання зовнішньої трудової міграції важливим етапом є виокремлення позитивних та негативних наслідків міждержавного обміну трудовими ресурсами. Тут виявлено найважливіші, на думку дисертанта, позитивні і негативні наслідки міграційного обміну між країнами.

Рішення про зовнішню трудову міграцію людина приймає, зіставляючи пов'язані з цим витрати з очікуваними вигодами, причому і ті й інші не можна зводити тільки до грошей. Загальна універсальна формула, що показує доцільність зміни людиною місця працевлаштування, заснована на порівнянні величини чистої дисконтової вартості очікуваних вигід від цієї зміни з очікуваними при цьому витратами. Тому автор пропонує розглядати рішення про зовнішню трудову міграцію як інвестиційне, що дає змогу обчислити віддачу від трудової міграції та знайти відповідні важелі державного регулювання:

(2.1)

де: ТМB — чиста поточна вартість очікуваних чистих вигід від зовнішньої трудової міграції;

B1t— очікувані вигоди на новому місці роботи за кордоном (1) у році t;

В0t — вигоди на старому місці роботи на батьківщині (0) у році t;

t – рік дисконтування,

Т — час (у роках), протягом якого очікується перебування на роботі закордоном;

С — матеріальні і моральні витрати міграційного переміщення;

— індивідуальна ставка дисконтування.

Аналіз процесу трудової міграції як об‘єкта державного регулювання визначив необхідність виокремлення поняття державного регулювання зовнішньою трудовою міграцією.

Трудова міграція, в тому числі міжнародна, є об‘єктом соціально-економічного державного регулювання. Державне регулювання зовнішньою трудовою міграцією доцільно визначати, як складову державного регулювання економіки (системи методів та інструментів, що забезпечують позитивний соціально-економічний ефект), її соціально-економічного напрямку, в контексті демографії і зайнятості населення із врахуванням впливу правового регулювання та основних і конкретних функції державного управління.

Важливо на державному рівні організовувати підтримку заробітчанам, що повернулись на батьківщину, оскільки вони є носіями різноманітного досвіду (технологічного та управлінського характеру), що був набутий в країнах прикладання робочої сили, інвестують кошти в економіку країни (не тільки на споживчому, освітньому та ринку нерухомості) відкриваючи власний бізнес. Отже, доцільно створювати умови, які б заохочували трудових мігрантів повертатись і максимально ефективно використовувати зароблені кошти та набутий досвід в Україні. Це можна реалізувати через державні програми, в яких має бути сформована конкретна процедура надання пільг (наприклад, для відкриття власної справи) тощо.

Передумовою визначення напрямів державного регулювання зовнішньої трудової міграції є аналіз міграційного середовища та рівня працезабезпеченості в адміністративній області. Для виявлення причин і наслідків міжнародної трудової міграції в конкретно взятому середовищі необхідно здійснити його діагностику. Ця діагностика передовсім має базуватися на офіційних статистичних даних щодо міждержавної трудової міграції, ринку праці в регіоні, демографічної ситуації, динаміці перетину кордону, кількості отриманих віз, динаміці міжнародних переказів тощо.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ ЯК ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

3.1. Удосконалення механізму державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили

Заходи державного втручання у міграційні процеси трудових ресурсів передбачають: 1) надання пільг мігрантам, які вкладають валютні заощадження у розвиток малого бізнесу; 2) запровадження митних пільг для трудових мігрантів на ввезення інвестиційних товарів; 3) географічну і професійну диверсифікацію міграційних потоків робочої сили через створення агенцій із працевлаштування українських громадян за кордоном; 4) регулювання оплати за посередницькі послуги агенцій із працевлаштування; 5) забезпечення потенційних емігрантів необхідною інформацією шляхом надання консалтингових послуг; 6) вдосконалення фінансових важелів через діяльність Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Зокрема, йдеться про встановлення пільгових тарифів на інвалютні перекази трудових мігрантів; запровадження системи платності з боку іноземних фірм, які запрошують українських трудових мігрантів (розмір оплати повинен включати величину людського капіталу, обчислену на основі врахування терміну трудової діяльності до моменту досягнення особою пенсійного віку, щорічного доходу особи, яка емігрує, дисконтуючи його за показником процентної ставки по кредитах).

Формування цілісної системи державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні ще не завершено, що підтверджується відсутністю концепції міграційної політики, яка б об’єднувала зусилля всіх гілок влади, громадських організацій, ЗМІ та інших політичних суб’єктів для досягнення конкретної спільної мети. Внаслідок цього недостатня увага приділяється найважливішим напрямам здійснення міграційної політики, а саме, регулюванню трудової еміграції громадян та імміграції іноземної робочої сили, які попри масштабність та соціально-економічну значущість фактично відбуваються поза державним впливом.

Стратегічною метою міграційної політики України повинно стати збереження та поповнення трудових ресурсів. Потреба у цьому обумовлена демографічною кризою, несприятливими прогнозами майбутнього демографічного розвитку, за якого у разі позитивної динаміки економіки дефіцит робочої сили обмежуватиме економічне зростання. Тактичні цілі, які випливають із стратегічної мети, полягають у скороченні еміграції, стимулюванні повернення емігрантів на батьківщину, в першу чергу тих, хто виїхав тимчасово із трудовими цілями, робітників, спеціалістів, науковців, а також сприянні в залученні робочої сили із зарубіжних країн на основі селективного відбору.

Нагальною потребою є створення єдиної міграційної служби України шляхом перерозподілу повноважень і функцій державних органів, що займаються вирішенням проблем міграції, біженців, громадянства. У її складі пропонується виокремити Департамент зовнішньої міграції робочої сили (для забезпечення розвитку легітимних форм залучення і використання іноземної робочої сили на території України, а також здійснення програм трудової міграції українських громадян за кордон).

Наявність певної кількості державних міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування, недержавних, громадських та міжнародних організацій, засобів масової інформації, які беруть участь в регулюванні міграції робочої сили, зумовлює необхідність узгодження їхніх дій, усунення паралелізму та дублювання функцій, забезпечення відповідної пропорційності в роботі. Одним із шляхів удосконалення механізму державного регулювання процесом міграції робочої сили, а також його важливою функцією є саме координація управлінських дій, що зводиться до налагодження зв’язку і фактичної взаємодії суб’єктів, що регулюють процес міграції. [24]

Для координації діяльності суб’єктів регулювання міграції робочої сили в Україні та реалізації єдиної державної міграційної політики доцільно створити при Кабінеті Міністрів України Національну комісію з міграційної політики.

Комплексний механізм державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили (рис. 3.1) включає в якості основних складових принципи, методи і засоби.

Рис. 3.1. Схема комплексного механізму державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили

Складники концепції державного регулювання зовнішньої трудової міграції включають такі етапи:

аналіз соціально-економічної ситуації в Україні: аналіз сучасного стану міжнародних відносин, оцінка масштабів зовнішньої трудової міграції, оцінка напрямків здійснення зовнішньої трудової міграції, аналіз складу учасників зовнішньої трудової міграції (за статтю, віком, професіями), виявлення регіональних особливостей зовнішньої трудової міграції, оцінка демографічної ситуації в Україні, в тому числі в регіонах, оцінка впливу на національний ринок праці масштабів зовнішньої трудової міграції, аналіз стану та розвитку підприємництва в регіональному розрізі, вплив на його розвиток інвестування, здійсненого трудовими мігрантами;

виявлення переваг і недоліків зовнішньої трудової міграції і напрямків її регулювання: виявлення та розробка заходів щодо зменшення негативного впливу від зовнішньої трудової міграції (відтік “мізків”, соціальна напруженість, скорочення чисельності населення), підтримання позитивного впливу від зовнішньої трудової міграції (інвестування в економіку України (пряме та непряме), отримання досвіду (технологічного, управлінського), самозайнятість населення, підвищення його добробуту, зменшення навантаження на національний ринок праці, розвиток підприємництва);

координація органів виконавчої влади в процесі регулювання зовнішніми трудовими міграціями: створення ефективної системи регулювання зовнішньої трудової міграції в Україні з врахування регіональних особливостей, фінансове і кадрове забезпечення процесу регулювання зовнішньої трудової міграції, застосування економіко-математичного моделювання в регулюванні міграційних процесів;

соціальний захист трудових мігрантів за кордоном і сприяння трудової реміграції: укладання міжнародних договорів щодо працевлаштування українських громадян за кордоном, приєднання та ратифікація Верховною Радою України міжнародних конвенцій у сфері трудової міграції, створення сприятливих умов для трудових ремігрантів.

На підставі цієї концепції можна сформулювати стратегію регулювання зовнішньою трудовою міграцією, як на державному, так і на регіональному рівнях.

Напрями вдосконалення системи регулювання зовнішньої трудової міграції повинні враховувати регіональні особливості ринку праці, сучасні підходи до формування дієвих регуляторних принципів і заходів .

3.2 Пропозиції щодо використання міжнародного досвіду регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні

Державне регулювання міграційних процесів передбачає мінімізацію негативних наслідків територіального перерозподілу трудових ресурсів, покращання їх якості та демографічної ситуації в цілому. Ефективною формою посилення державного впливу на зовнішню міграцію робочої сили є пряме державне регулювання, інструментарій якого складають певні нормативно-правові акти та цільові комплексні програми. Крім заходів правового характеру, дієвим засобом державного регуляторного впливу на об’єкт дослідження слід вважати розробку державних, а також, за потреби, регіональних чи галузевих міграційних програм, реалізація яких забезпечить системний підхід до вирішення існуючих проблем.

Аналіз досвіду зарубіжних країн щодо державного регулювання зовнішньої міграції робочої сили показує, що заслуговує на увагу практика селективного відбору іноземної робочої сили у Канаді, Австралії та Новій Зеландії, методи боротьби з нелегальною міграцією в США, запровадження спеціальних програм, спрямованих на скорочення кількості іноземних іммігрантів у Німеччині та Франції, проведення програм амністії нелегальних трудових мігрантів в Португалії та Іспанії, досвід державного регулювання еміграції робочої сили шляхом створення спеціалізованих державних агенцій у Китаї, Індії та Пакистані та ін.

З’ясування особливостей державного регулювання міграції робочої сили в Україні, його правового та організаційно-адміністративного забезпечення дозволило виявити суперечності у цій сфері та опрацювати пропозиції щодо вдосконалення форм і методів діяльності владних органів. Головними протиріччями є відсутність координації державної політики на різних рівнях управління, затвердженої стратегії державної міграційної політики та відповідної системи контрольних показників і структури відповідальності, системи статистичного обліку та моніторингу міграційних процесів. Недоліком нормативно-правового забезпечення є розбіжність та неузгодженість їх окремих статей, що вимагає внесення до них відповідних доповнень та змін.

В Україні відсутня виважена концепція державної міграційної політики, неврегульованими залишаються еміграція та імміграція робочої сили, а невизначеність пріоритетів міграційної політики спричиняє невиправдану розпорошеність владних дій і дублювання управлінських функцій, що потребує запровадження ефективних організаційно-адміністративних інструментів щодо реалізації державної політики зайнятості.

Задля створення комплексного механізму державного регулювання процесів зовнішньої міграції робочої сили автори пропонують створення в Україні єдиної міграційної служби, а в її складі – Департаменту зовнішньої міграції робочої сили, Національної комісії з міграційної політики при Кабінеті Міністрів України (для координації діяльності суб’єктів регулювання), підкомітету у Верховній Раді України, який би опікувався питаннями законодавчого забезпечення державної міграційної політики.

Стратегія державного регулювання міграційних процесів в Україні повинна реалізовуватися в двох напрямах: на загальнонаціональному та регіональному рівні, що зумовлює необхідність виконання низки заходів з боку держави. При цьому слід враховувати систему міграційних інтересів, що спонукають українців до виїзду за кордон.

Важливою складовою стратегії державної міграційної політики повинно стати забезпечення законності перебування українських громадян за кордоном. Це передбачає необхідність розв’язання таких проблем: вдосконалення системи вербування емігрантів; визначення оптимальних умов для трудових контрактів, які б мали забезпечити соціальний захист, умови та оплату праці за кордоном; обмеження виїзду певних категорій працівників.

Ефективна реалізація стратегії управління міграційними процесами потребує координації заходів щодо регулювання імміграційних та еміграційних процесів. Зокрема, для вирішення поставлених завдань, доцільним є створення спеціалізованої організації, яка має забезпечити здійснення завдань державної міграційної політики щодо регулювання еміграційних процесів, розширення яких є значною проблемою для України. Доцільне позиціонувати її як Бюро з еміграції України, роль та функції якого представлені на рис. 3.2.

Механізм реалізації міграційної політики в Україні

Рис. 3.2. Система реалізації міграційної політики в Україні

На ефективність регулюючих заходів міграційної політики і на загальнодержавному, і на регіональному рівні значною мірою впливає ступінь розвитку нормативно-правової бази, що передбачає здійснення організаційно-правового забезпечення процесу регулювання внутрішніх і зовнішніх міграцій населення.

На основі аналізу наявної системи нормативно-правового регулювання міграційних процесів в Україні, можна зробити висновок про те, що важлива роль має бути відведена дотриманню таких умов:

а) виконання міжнародних правових норм регулювання міжнародного руху і міграційних переміщень населення;

б) вивчення міждержавних правових норм щодо регулювання міграційних процесів;

в) подальша розробка і вдосконалення міграційного законодавства України.

Зважаючи на вищезазначене, доцільно вироблення комплексного підходу до розв’язання міграційних проблем. Він полягає в розробці та обґрунтуванні створення системи державного управління зовнішньою міграцією (рис. 3.3).

Роль державного втручання в міграційні процеси трудових ресурсів чітко окреслює спрямованість функцій спеціальних державних установ у напрямі підвищення мобільності робочої сили шляхом переміщення деякої її частини за межі держави в такі умови праці та побуту, за яких можна здійснювати ефективну трудову діяльність, спрямовану на зростання добробуту і країни-донора, і світового співтовариства. В цьому аспекті вирішального значення набуває розробка автором системи ознак для класифікації основних організаційно-економічних заходів державного втручання у міграційні процеси. Серед них виділено спрямованість заходів державного втручання, їх характер, зміст, об'єкт впливу у структурі груп населення, джерела фінансування.

Error: Reference source not found

Рис. 3.3. Система державного управління зовнішньою міграцією в Україні

Невирішеність низки організаційно-правових і економічних питань в галузі зовнішньої трудової міграції породжує негативні наслідки, а саме: 1) відплив за кордон представників дефіцитних професій; 2) зростання масштабів нелегальної трудової міграції і, як наслідок, з одного боку, втрати валютних надходжень від трудових емігрантів, з другого – перетворення місць дислокації іноземних працівників у криміногенні зони; 3) соціальна незахищеність громадян, які працюють за кордоном. Вони можуть бути усунені лише за умов вироблення чіткого механізму їх подолання.

Принципове значення для України має створення пріоритетних умов мігрантам, що повертаються, для інвестування в сферу економіки. З цією метою доцільно створити спеціальну структуру, що буде займатися консультуванням, інформаційним забезпеченням мігрантів, поданням їм конкретної допомоги.

ВИСНОВКИ

Економічна природа спрямованості трудової міграції населення проявляється в тому, що будь-який іммігрант, що залишається тривалий час у країні-імпортері, буде шукати засобів до існування. До працеорієнтованих мігрантів необхідно зачислити: по-перше, безпосередньо трудових мігрантів, що мають визначену трудову мету; по-друге, тих, у кого трудова функція завуальована (стаціонарні мігранти), але які здійснюють помітний тиск на перерозподіл трудового потенціалу між країнами, оскільки в їх структурі до 75-90 % становить населення працездатного віку

На сучасному етапі розвитку світового господарства склався досить стабільний і структурно оформлений національними та наднаціональними системами регулювання потоків трудових ресурсів міжнародний ринок робочої сили. Це якісно нове явище, яке характеризується постійним зростанням попиту і пропозиції іноземної робочої сили, участю в ньому не лише економічних агентів, але й країн. Основою формування міжнародного ринку робочої сили є процеси міжнародної трудової міграції – переміщення працездатного населення з одних держав в інші терміном більше, ніж на рік, що обумовлено причинами економічного характеру. За своїми ознаками міжнародний ринок праці має сегментований характер. В його сегментації віддзеркалено як міжнародний поділ праці, так і якісні вимоги щодо кваліфікації робочої сили, в результаті чого формується попит на неї.

До характерних рис міжнародної міграції робочої сили належать такі: 1) тенденція міжнародного переміщення працездатного населення має стійкий характер щодо зростання; 2) міжнародна трудова міграція стає важливим об’єктом державної економічної політики; 3) міжнародна економічна інтеграція створює цілі регіони, де переміщення людей через кордони держав, з метою заробітку, повністю лібералізовано. Дедалі більшу роль відіграє міграція висококваліфікованих спеціалістів, носіїв наукових, медичних, військово-технічних технологій, діячів культури, спорту та ін.; 4) грошові перекази мігрантів збільшуються із зростанням міграції і стають важливою частиною валютних надходжень і платіжних балансів; 5) з’явилися нові типи міграції, викликані прихованням коштів, які незаконно отримані на батьківщині, укриттям від податків, створенням бази на всяк випадок для виїзду сім’ї за кордон тощо; 6) продовжується переселення на постійне проживання в країни, що традиційно приймають емігрантів: США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію та інші; 7) з’явилися стійкі центри тяжіння міграційних потоків: Західна Європа, нафтодобувні країни Перської затоки та Близького Сходу, деякі розвинуті країни Південного Сходу, Півдня Африки, Росія; 8) з’явилися держави, які одночасно відправляють робочу силу за кордон і приймають її на своїх ринках праці.

Передумови та особливості розвитку міжнародних міграційних потоків в Україні знаходять прояв в утворенні кордонів між державами, що функціонують на пострадянському просторі, та пов’язаних з ними митних кордонів. Це призвело до різкого зниження господарських та економічних зносин, інформаційного та культурного обміну, занедбаного транспортного сполучення та інших негараздів, і наштовхнуло багатьох людей, у минулому громадян єдиної держави, до прийняття рішення про необхідність возз’єднання родин на своїй історичній або етнічній батьківщині.

Заходи державного втручання у міграційні процеси трудових ресурсів передбачають: 1) надання пільг мігрантам, які вкладають валютні заощадження у розвиток малого бізнесу; 2) запровадження митних пільг для трудових мігрантів на ввезення інвестиційних товарів; 3) географічну і професійну диверсифікацію міграційних потоків робочої сили через створення агенцій із працевлаштування українських громадян за кордоном; 4) регулювання оплати за посередницькі послуги агенцій із працевлаштування; 5) забезпечення потенційних емігрантів необхідною інформацією шляхом надання консалтингових послуг; 6) вдосконалення фінансових важелів через діяльність Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Зокрема, йдеться про встановлення пільгових тарифів на інвалютні перекази трудових мігрантів; запровадження системи платності з боку іноземних фірм, які запрошують українських трудових мігрантів (розмір оплати повинен включати величину людського капіталу, обчислену на основі врахування терміну трудової діяльності до моменту досягнення особою пенсійного віку, щорічного доходу особи, яка емігрує, дисконтуючи його за показником процентної ставки по кредитах).

Blog

Содержание