Geum.ru

Стратегія соціально-економічного розвитку

Вид материалаДокументы

Содержание


Заходи щодо підвищення рівня життя та подолання бідності
1.4. Розвиток соціальної сфери
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Заходи щодо підвищення рівня життя та подолання бідності:

1. Збільшення доходів від трудової діяльності. У перспективі пріоритетним напрямом має бути підвищення рівня заробітної плати – основного джерела доходів населення на основі випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з підвищенням споживчих цін.

З цією метою необхідним є введення регульованого державою мінімального рівня погодинної заробітної плати (обов’язкового для всіх секторів економіки). У поєднанні з встановленням оптимальних ставок оподаткування для зменшення податкового тиску на господарюючих суб’єктів. Необхідно підвищити неоподаткований мінімум до рівня мінімальної заробітної плати, а у подальшому (за умов економічної стабільності) – до вартості мінімального споживчого бюджету, який забезпечує просте відтворення робочої сили.

Передбачити формування стимулів для індивідуальних інвестицій у людський капітал на основі відрахування з бази оподаткування витрат на охорону здоров’я, освіту для себе та членів сім’ї, виплат до фондів пенсійного та медичного страхування, індивідуальне житлове будівництво тощо.

Забезпечити стійке зростання ціни робочої сили на основі суспільних фондів споживання та підвищення купівельної спроможності населення шляхом: посилення мотивації до зростання продуктивності праці; подолання галузевих і територіальних диспропорцій в оплаті праці; істотне звуження сфери дії не грошової форми оплати праці.


2. Запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг. Необхідно сформувати ефективну і дієву систему надання державної соціальної допомоги вразливим верствам населення на основі об’єктивної оцінки середньодушового доходу сім’ї з урахуванням усіх можливих його джерел.

Важливо здійснити адміністративно-фінансову консолідацію програм надання соціальної допомоги з використанням єдиної бази даних щодо одержувачів усіх видів соціальної допомоги та послуг. Пріоритетним є розвиток мережі нестаціонарних установ різних типів, що надають соціальні послуги (центри комплексного соціального обслуговування) з активним залученням громадських організацій, волонтерської праці; перехід від бюджетного фінансування відповідних установ до їх програмного фінансування на конкурсних засадах. Необхідно розширити функції органів місцевого самоврядування щодо планування, фінансування та організації надання соціальних послуг.


3. Розвиток системи соціального страхування. Необхідно прискорити активне реформування діючої пенсійної системи з регулярним індексуванням розміру пенсій з урахуванням цін і динаміки середнього розміру заробітної плати; сприяти формуванню добровільної системи пенсійного забезпечення, основу якої становитимуть недержавні пенсійні фонди, та впровадити дієвий контроль за їх функціонуванням з боку держави.

Важливо забезпечити узгоджене функціонування реформованої солідарної та добровільної системи недержавного пенсійного страхування, удосконалення системи її державного регулювання та контролю; забезпечити своєчасне надходження внесків до обов’язкової накопичувальної пенсійної системи.


Етапи реалізації заходів та очікувані результати.

Перший етап (2004-2007 рр.) передбачає реалізацію комплексу заходів щодо подолання найгостріших проявів бідності, створення об’єктивних передумов для стабільного зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення оптимального рівня зайнятості, на основі закріплення позитивних тенденції соціально-економічного розвитку області.

Другий етап (2008-2015 рр.) передбачає посилення соціальної орієнтації економічного розвитку на задоволення потреб людини, трансформацію галузевої структури в напрямі збільшення питомої ваги сфери послуг та споживчого сектора економіки в цілому. Важливо забезпечити реалізацію усіх розроблених програм соціального захисту населення.

За умов сталого соціально-економічного розвитку Сумської області, дотримання соціальних пріоритетів її розвитку, низьких темпів інфляції можна очікувати, що темпи зростання реальних доходів населення становитимуть у середньому 11–15 % щорічно; перевищення середньої заробітної плати над прожитковим мінімумом більш, ніж у 2 рази буде цілком реальним до 2010 р., при цьому спостерігатиметься поступове наближення мінімального рівня оплати праці до прожиткового мінімуму. Очікується зміна структури сукупних доходів населення області до 2015 р.: зростання питомої ваги заробітної плати до 65–70 % із відповідним скороченням частки соціальних виплат і доходів від особистого підсобного господарства.


1.4. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ


Соціальна сфера Сумщини представлена широкою мережею об’єктів матеріально-побутового та соціально-культурного призначення, які забезпечують населення відповідними послугами. Стратегія її розвитку на період до 2015 р. визначена з урахуванням особливостей внутрішнього і зовнішнього середовища, зокрема:
  • необхідності підвищення ефективності господарського комплексу регіону і виходу його продукції на рівень кращих державних і європейських показників;
  • забезпечення пріоритету галузей соціального призначення в умовах становлення постіндустріальної, соціально орієнтованої ринкової економіки;
  • збалансування обмежених ресурсів (насамперед, фінансових) та діяльності з нарощування обсягів і покращення якості продукції, направленої на задоволення суспільно важливих потреб населення;
  • низької ефективності соціальної політики, що проявляється в поглибленні суттєвого майнового розшарування жителів регіону;
  • відставанням кількісних і якісних характеристик матеріально-технічного і кадрового забезпечення соціальної сфери не лише від європейських, але й вітчизняних норм та нормативів;
  • надмірної ресурсомісткості та низької результативності окремих видів діяльності соціальної сфери.

Перспективи розвитку соціальної сфери області залежатимуть від характеру впливу різноманітних факторів (дод. 1.4).

Основні орієнтири розвитку соціальної сфери регіону характеризуватимуться:
  • спрямованістю основних показників на підвищення ефективності функціонування цієї системи життєзабезпечення при збереженні державного нормативно-правового регулювання і контролю, в тому числі завдяки модернізації системи фінансування бюджетних підприємств і закладів соціального призначення (зокрема, за схемами подушового та страхового відшкодування витрат, державного соціального замовлення) та стимулювання їх господарської самостійності;
  • розширенням попиту на послуги соціального призначення та посиленням його важливості як каталізатора економічного зростання;
  • підвищенням оплати праці працівників бюджетної сфери і закладів на основі реальної ціни робочої сили, першим етапом якого є доведення її до рівня прожиткового мінімуму;
  • удосконаленням комплексності, адресності та якості соціального захисту вразливих верств населення;
  • посиленням впливу інституцій громадянського суспільства та споживачів на процеси фінансування, обсяги і структуру їх надання, контролю за якістю послуг соціального призначення.

1.4.1. Житлово-комунальне господарство


Стан та тенденції розвитку. Житлове господарство регіону включає 334,2 тис. будинків на 19023,2 тис. квартир площею 1031,7 м2. За 1995-2002 рр. забезпеченість населення Сумської області житловими площами підвищилася на 9,8 %, досягши 21,3 м2 на одну особу (дод. 1.5.-1.7). В регіоні активно здійснюється реформування житлово-комунального господарства. Якщо на початку вказаного періоду в структурі житлового фонду державний, комунальний та колективний житловий фонд склав 29,0 %, то наприкінці – він знизився до 16,6 % і відповідно підвищився приватний фонд, який перевищив 80 %. Поступово підвищується облаштованість загальної площі будинків. Питома вага облаштованої житлової площі на початок 2003 р. склала: водопроводом 43,4 %, каналізацією – 40,6 %, центральним опаленням – 53,5 %, ваннами (душовими) – 38,9 %, газом (включаючи балонний) – 88,6%, гарячим водопостачанням –25,9 %, підлоговими електроплитами – 1,5%  (дод. 1.5). Постійно збільшується кількість встановлених приладів обліку холодної і гарячої води на підприємствах, в квартирах і приватних будинках (дод. 1.6).


У перспективі комплексного розв’язання потребують такі проблеми:
  • підвищення рівня житлової забезпеченості регіону та якості житлового фонду;
  • розвитку та покращення техніко-технологічних і санітарно-гігієнічних характеристик інженерних мереж і санітарної очистки;
  • удосконалення архітектурно-планувальної структури забудови;
  • впровадження ефективних у ринкових умовах організаційно-економічних механізмів функціонування житлово-комунального господарства усіх форм власності.


Метою розвитку житлово-комунального господарства на період до 2015 р. є нарощування обсягів надання та кардинальне поліпшення якості відповідних послуг згідно з сучасними засадами організації регіонального середовища життєдіяльності населення, зорієнтованого на забезпечення належних передумов ведення здорового способу життя.


Першочерговими заходами розвитку житлового фонду є:
  • модернізація та реконструкція фізично і морально застарілого житлового фонду;
  • розвиток житлового фонду, призначеного для відселення мешканців вищезгаданих житлових будинків у всіх містах і районах області;
  • здійснення інвентаризації комунальних об’єктів житлово-комунального господарства;
  • здійснення інвентаризації заборгованості підприємств житлово-комунального господарства з вжиттям відповідних заходів реагування щодо її ліквідації згідно чинного законодавства;
  • формування муніципального фонду “соціального житла”, що безоплатно надаватиметься малозабезпеченим та іншим пільговим категоріям населення на умовах оренди;
  • стимулювання та виконання програм молодіжного житлового будівництва;
  • сприяння комплексному розвитку мікрорайонів міст та селищ області, насамперед нової та садибної забудови;
  • подальша реконструкція будівель історичної забудови. З цією метою передбачається здійснити паспортизацію житлового фонду, перш за все, підпорядкованого районним ЖКГ.

Водночас повинен зберігатись пріоритет щодо введення в дію житла підвищеної комфортності за кошти інвесторів і фізичних осіб (у тому числі на засадах різних видів довгострокового кредитування).


Стратегічними напрямами реформування комунального господарства є:
  • формування конкурентних засад експлуатації житлового фонду, заснованих на подальшому впровадженні договірних ринкових відносин між споживачами і виробниками послуг усіх форм власності;
  • завершення прийняття у комунальну власність територіальних громад безгосподарних об’єктів житлово-комунального призначення, в тому числі, збанкрутілих підприємств та розташованих у сільській місцевості;
  • створення об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків як найбільш ефективних їх господарств та організація навчання представників органів місцевого самоврядування та домових комітетів з цих питань;
  • завершення передачі в комунальну власність відомчих об’єктів житлово-комунального господарства;
  • удосконалення тарифної політики в галузі житлово-комунальних послуг;
  • продовження реорганізації управлінь житлово-комунального господарства в службу замовника, ЖЕКів – у ремонтно-експлуатаційні організації;
  • удосконалення процесів обліку споживання комунальних послуг (за рахунок подальшого оснащення житлової забудови індивідуальними лічильниками питної води, газу, електроенергії) та їх оплати, перехід до комп’ютеризованої системи розрахунків за послуги;
  • своєчасна та якісна підготовка до сезонної експлуатації і підвищення надійності функціонування інженерних мереж в осінньо-зимовий період.


Покращення ефективності теплопостачання та водопостачання житлово-комунальної інфраструктури передбачає:
  • поєднання його централізованих (існуватимуть, насамперед, у районах старої забудови) і децентралізованих форм (поширення малих котелень та індивідуальних теплових котлів для окремих будинків, зокрема, в нових житлових масивах);
  • створення в області корпорації теплопостачальних, водопровідно-каналізаційних підприємств і з санітарної очистки населених пунктів;
  • здійснення систематичної перевірки стану дотримання підприємствами в галузі централізованого водопостачання та водовідведення ліцензійних умов на території області;
  • реконструкцію теплових станцій і котелень, ліквідацію і заміну фізично і морально застарілих джерел тепловиробництва;
  • застосування новітніх технологій прокладки відповідних інженерних мереж та енергозберігаючих матеріалів для зведення житлових і громадських будівель;
  • визначення переліку зсувонебезпечних об’єктів та протизсувних заходів;
  • здійснення оцінки надійності та працездатності мереж теплозабезпечення, водопостачання та водовідведення;
  • розробку та експериментальне впровадження нетрадиційних і відновлюваних джерел і систем енерго- та теплопостачання;
  • заміна котлів з низьким ККД комунальних об’єктів теплозабезпечення на високоефективні, енергозберігаючі;
  • впровадження автоматизованих систем управління процесом спалювання палива та управління роботою котлів на режимах регулювання;
  • заміна енергообладнання комунальних об’єктів на менш енергоємне;
  • доопрацювання існуючих місцевих програм енергозбереження в частині забезпечення зменшення питомих витрат енергоносіїв на виробництво теплової енергії до 164,7 кг у. п./Гкал, витрат електроенергії на реалізацію води до 0,84 кВт–год/куб.м. і на перекачку стоків до 0,45 кВт-год/куб.м.;
  • визначення заходів забезпечення надійності напірного каналізаційного колектора по вулиці Прокоф’єва в м. Суми, особливо в місці переходу його через р. Псел (дюкер).


Підвищення надійності каналізаційних мереж повинно забезпе-чуватися:
  • постійним удосконаленням техніко-технологічних характеристик функціонування та прокладання каналізаційних мереж, спрямованих на мінімізацію аварійних ситуацій (зокрема, викидів із каналізаційних колекторів) ;
  • введенням в експлуатацію дублюючих магістральних колекторів і нових станцій аерації.

Вирішенню проблем санітарної очистки міст буде сприяти:
  • подальше оновлення парку автотранспорту зі збирання та вивозу побутових відходів;
  • активне впровадження прийнятих для міського середовища регіону технологічних рішень щодо утилізації побутових відходів (зокрема, за допомогою біотехнологій) та прибирання територій;
  • розвиток мережі громадських туалетів;
  • забезпечення житлової та громадської забудови контейнерами для роздільного збирання цінних компонентів побутових відходів (макулатури, полімерних матеріалів, скла, чорних і кольорових металів) проведення відповідної агітаційно-роз’яснювальної роботи серед населення;
  • будівництво сортувальних станцій побутових і промислових відходів та сміттєпереробних заводів.



1.4.2. Торгівля, ресторанне господарство

та побутове обслуговування


Стан та тенденції розвитку. Кількість магазинів у розрахунку на кожні 10 тис. населення Сумської обл. за 1995-2002 рр. зменшилась із 26 до 19 од., об’єктів ресторанного господарства – до 6 од. Водночас забезпеченість відповідного контингенту жителів торговими площами у підприємствах роздрібної торгівлі та потужностями об’єктів ресторанного господарства з 1995 р. зменшилась на 27,0 і 25,0 %, в 2002 р. склавши 1261 м2 та 369 місць на 10 тис. населення. Стрімко розширюється участь в обслуговуванні населення приватних підприємств. На об’єкти роздрібної торгівлі у 2002 р. припадало 9,4 % їх сукупної кількості та 9,0 % торгових площ, приватні об’єкти ресторанного господарства складали 25,0 % та концентрували 54,0 % місць (дод. 1.8.-1.11).

Обсяг реалізованих послуг (у розрахунку на 1 жителя у порівняних цінах 2002 р.) з 2000 р. збільшився на 7,6 %, в т. ч. послуг, оплачених населенням – на 8,7 %.


Стратегічні пріоритети удосконалення сфери торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування населення полягають у :
  • нормативно-правовому, економічному (в тому числі податковому) й адміністративному стимулюванні підприємницької активності та потенційних інвесторів;
  • сприянні подальшого розвитку мережі загальнодоступних (за критерієм вартості товарів і послуг для споживачів) підприємств і закладів;
  • жорсткому контролі за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і галузевих нормативів у функціонуванні об’єктів;
  • поступовому перетворенні ринків області з продажу продовольчих та непродовольчих товарів у сучасні торговельні підприємства нового типу – торговельно-побутові комплекси, забезпеченні належним архітектурно-художнім оформленням і санітарно-гігієнічним станом ринків, їх території;
  • створенні на ринках необхідних умов для продажу сільськогосподарської продукції безпосередньо її виробниками;
  • підвищенні рівня культури торгівлі та надання послуг, технічної оснащеності торгових місць;
  • розширенні функції ринків по наданню послуг, інфраструктурного обслуговування, активізації власної підприємницької діяльності;
  • поширенні практики використання в оптово-роздрібному торгівельному процесі штрихкодів та автоматизованих систем товаропросування та обліку.


У ближчій перспективі через обмеженість інвестицій на нове будівництво розвиток мережі підприємств торгівлі та ресторанного господарства здійснюватиметься шляхом перепрофілізації приміщень та об’єктів. Зростатиме кількість місць роздрібної торгівлі виробами продовольчої групи і транспортними засобами, продовжуватиметься активне формування мережі великих багатопрофільних і спеціалізованих торгових підприємств (магазинів, універсамів, супермаркетів з широким асортиментом продовольчих і супутніх товарів, будматеріалів), які вирізняються кращими можливостями раціоналізації технологій обслуговування та інших торгівельних процесів, розширення спектру додаткових послуг. Динаміка мережі об’єктів ресторанного господарства характеризуватиметься збільшенням кількості та частки закладів швидкого обслуговування, технологіями організації виробництва яких зорієнтована на використання продукції високого ступеня готовності.


Поліпшення якості та розширення асортименту продовольчих і непродовольчих товарів, що реалізуються через мережу підприємств і закладів торгівлі й ресторанного господарства та міські й селищні ринки, підвищення рівня конкурентоспроможності та рентабельності регіональних виробників потребують:
  • створення системи спеціалізованих оптово-роздрібних товарних ринків – (з продажу м’яса, риби, овочів і фруктів, квітів тощо) та універсальних, які розміщуватимуться в районах області поблизу транспортних вузлів та надаватимуть виробникам продукції і посередникам різноманітні транспортні, експедиційні, банківські, поштові, юридичні та маркетингові послуги;
  • відновлювання оптової торгівлі непродовольчими товарами (насамперед меблями, телерадіоапаратурою, побутовою технікою тощо);
  • проведення постійних (наприклад, сезонних) загальноміських і районних ярмарків продовольчих і непродовольчих товарів із залученням виробників (зокрема, сільськогосподарських підприємств та фермерів).

Перспективні напрями розвитку побутового обслуговування населення включають:
  • активізацію діяльності органів виконавчої влади з усунення недобросовісної конкуренції в процесі ствердження на ринку послуг конкурентноспроможних підприємств;
  • розширення регіональної мережі комплексних сервісних центрів з ремонту та утилізації побутової і комп’ютерної техніки та телерадіоапаратури, ремонту, обслуговування і прокату транспортних засобів;
  • залучення недержавних та іноземних інвестицій до розвитку сфери побутового обслуговування населення в містах, районних центрах і в сільській місцевості;
  • подальше зростання кількості закладів (особливо в сільській місцевості), які надають послуги по догляду за людиною (перукарські, косметологічні, оздоровчі, лікувального масажу) та санітарно-гігієнічні (хімчистка, прання), а також підприємств з ремонту і догляду за житлом, виготовлення теслярських і столярних виробів, ремонту взуття, надання фото- і ритуальних послуг;
  • підвищення технічного рівня підприємств сфери послуг на основі впровадження сучасного обладнання, прогресивних енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;
  • розвиток економічно доступних і дрібних об’єктів побутового обслуговування в поєднанні з підприємствами, зорієнтованими на надання комплексу послуг та послуг вищої якості найбільш платоспроможним споживачам (салони краси, авторські салони з пошиття одягу, сауни, фірмові сервісні центри з ремонту і техобслуговування побутової і комп’ютерної техніки, телерадіоапаратури тощо);
  • впровадження системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації фахівців сфери побутового обслуговування з метою забезпечення високої якості послуг та ефективної діяльності суб’єктів господарської діяльності в умовах ринкових відносин.


Техніко-технологічна модернізація закладів торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування дозволить:
  • пожвавити конкурентні відносини;
  • запровадити відповідні економічні (у тому числі податкові) стимули їх подальшого розвитку;
  • підвищити оперативність та достовірність контрольно-ревізійної діяльності.


1.4.3. Охорона здоров’я


Стан і тенденції розвитку. Ядро системи охорони здоров’я Сумської області у 2002 р. складали 95 лікарняних закладів потужністю 11,6 тис. ліжок, 230 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів сукупною ємністю 26,8 тис. відвідувань за зміну (в тому числі 30 обласних та 11 міських закладів, 18 центральних районних і 20 сільських дільничних лікарень, 117 лікарських амбулаторій), 560 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів, 20 станцій (відділень) швидкої допомоги, діяльність яких забезпечували 4,6 тис. лікарів усіх спеціальностей та 14,0 тис. середнього медичного персоналу. Зумовлене особливостями реформування галузі, реорганізацією мережі об’єктів, економічною нестабільністю перехідного періоду та недоліками в системі оплати праці скорочення рівня забезпеченості населення ліжковим фондом, середнім медичним персоналом та інфраструктурою швидкої допомоги (з 1990 р., відповідно, на 35,3 %, до 90,8 ліжок на 10 тис. жителів; на 4,0 %, до 109,3 осіб на 10 тис. жителів; на 35,5 %) поєднувалося зі зростанням показників забезпеченості лікарями та амбулаторно-поліклінічними потужностями (на 12,5 та 27,0 %, до 36,1 осіб та 209,7 відвідувань за зміну на 10 тис. жителів) (дод. 1.12.-1.15).


Особливостями медико-демографічної ситуації в Сумській області є: високий рівень депопуляції; переважання в структурі смертності серцево-судинних захворювань, онкопатологій, нещасних випадків, отруєнь і травм; стрімке підвищення смертності від ряду інфекційних хвороб; загострення проблем дитячої та материнської смертності; стабільно високий останнім часом рівень самогубств; зростання показників захворюваності населення, в тому числі працездатного, та дітей на соціально небезпечні хвороби; наявність значного контингенту інвалідів; недостатнє розуміння важливості здорового способу життя, який веде лише 7 % населення тощо. Безперечно, все це тісно пов’язано з невирішеністю наступних проблем сфери охорони здоров’я:
  • обмеженість фінансування (за 1997-2003 рр. рівень задоволення реальних потреб у коштах знизився з 47 до 44 %) та нормативно-правова неврегульованість механізмів багатоканального ресурсного забезпечення, зокрема, на засадах обов’язкового медичного страхування;
  • слабка матеріально-технічна база (89 % лабораторно-діагностичного обладнання морально застаріло; корисна площа в розрахунку на 1 ліжко в ряді спеціалізованих медичних закладів у 2-3 рази нижча за санітарні норми);
  • недосконала система оплати праці зайнятих, у першу чергу лікарів та середнього медичного персоналу;
  • нестача та незадовільна якісна характеристика кадрового потенціалу (на кожні 10 тис. населення в 2002 р. припадало 36 лікарів проти 47 – в цілому по Україні; повільно впроваджується сімейна лікарська практика);
  • диспропорції в розвитку амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної ланок медичного обслуговування;
  • низька доступність та якість безоплатної медичної допомоги, недоліки в організації роботи дільничних закладів;
  • “тінізація” медичного обслуговування, незадовільна доступність лікарських засобів, санаторно-курортного відпочинку та оздоровлення;
  • несприятлива динаміка показників захворюваності та смертності, зумовлених передусім негативними антропо- і техногенними факторами життєдіяльності (в тому числі забрудненням довкілля в результаті катастрофи на ЧАЕС) та постарінням населення.


Основні ризики розвитку сфери охорони здоров’я містяться в різкому погіршенні медико-демографічної та санітарно-епідеміологічної ситуації (прискоренні темпів депопуляції та інвалідизації населення, стрімкому поширенні захворюваності на соціально небезпечні хвороби, зоонози – холеру, туляремію, малярію, а також кишкові інфекції), швидких несприятливих змінах екологічного стану, викликаних виникненням надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, внаслідок чого перелічені проблеми створюють загрози сталому розвитку галузі та економіки регіону загалом. Незбалансованість організаційно-економічного механізму та слабка ресурсна забезпеченість системи охорони здоров’я регіону проявлятимуться в обмеженій готовності до цілеспрямованого коригування медико-санітарних показників, підтримання санітарно-епідеміологічного благополуччя та ліквідації наслідків зазначених явищ.


Головна мета розвитку системи охорони здоров’я регіону на період до 2015 р. полягає у: забезпеченні якісної і доступної медичної допомоги, а також санітарно-епідеміологічного благополуччя всіх верств населення області в межах законодавчих гарантій і державних стандартів; покращанні стану його здоров’я та продовженні тривалості життя; поширенні здорового способу життя шляхом розвитку мережі спеціалізованих центрів, з’єднаних автономною системою транспортного і телефонного зв’язку; формування організаційно-економічного механізму функціонування галузі, дієвого в умовах трансформації економіки та становлення ринкових відносин; координації діяльності зі збереження та зміцнення людського капіталу між усіма гілками влади, підприємствами і організаціями всіх форм власності і громадськістю.


Пріоритетними напрямами розвитку системи охорони здоров’я є:
  • формування у відповідності з сучасними організаційно-економічними та технологічними засадами, системи надання медичної допомоги, створення достатнього багатоканального фінансового забезпечення галузі в повному обсязі до затверджених нормативів (із залученням позабюджетних джерел фінансування – коштів лікарняних кас, недержавних і благодійних фондів, внесків обов’язкового і добровільного медичного страхування тощо), повномасштабне становлення ринку медичних послуг та пожвавлення конкурентного середовища за рахунок стимулювання приватної медичної діяльності;
  • зміцнення та підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу, в тому числі оптимізація територіальної організації мережі закладів охорони здоров’я, удосконалення матеріально-технічної бази державних і комунальних лікувально-профілактичних установ та служби швидкої і невідкладної медичної допомоги (в першу чергу за рахунок досягнення нормативів забезпечення медичною апаратурою й обладнанням, санітарним автотранспортом);
  • створення передумов для збалансування кадрового потенціалу, доукомплектування штатів державних і комунальних лікувально-профілактичних закладів, закріплення медичних працівників, передусім у первинній ланці системи охорони здоров’я;
  • покращення якості медичної допомоги населенню шляхом впровадження новітніх технологій її надання, збалансування та підвищення своєчасності лікувально-діагностичного процесу;
  • посилення профілактичної спрямованості медичного обслуговування та всього комплексу заходів зі стабілізації й поліпшення медико-демографічної ситуації, підвищення якості профілактичних оглядів та диспансеризації населення;
  • зниження показників захворюваності на інфекційні та соціально небезпечні хвороби, а також рівнів інвалідизації та смертності (насамперед, за рахунок лікування і профілактики хвороб та інших станів зовнішнього генезису, що впливають на інвалідизацію та смертність населення у віці молодшому за працездатний і працездатному);
  • реорганізація та підвищення ефективності первинної медико-санітарної допомоги, в тому числі через поширення загальної лікарської практики (сімейної медицини) та стаціонарозаміщуючих технологій;
  • забезпечення доступної стаціонарної допомоги, зокрема, завдяки розвитку мережі спеціалізованих центрів;
  • підтримка ефективного функціонування акушерсько-гінекологічної та педіатричної служби, посилення її ролі в збереженні та поліпшенні стану здоров’я жінок фертильного віку, дітей і молоді (зокрема, репродуктивного);
  • медичне та медико-соціальне обслуговування вразливих верств, задоволення потреб пільгових категорій у медикаментах і виробах медичного призначення;
  • активізація діяльності зі стимулювання здорового способу життя населення;
  • виконання загальнодержавних і регіональних програм та комплексних заходів розвитку охорони здоров’я, зокрема, обласної міжгалузевої програми “Здоров’я нації” та обласної програми “Сумщина-2010”.

Досягнення зазначених пріоритетів передбачає реалізацію заходів щодо:
  • зміцнення взаємодії усіх ланок системи охорони здоров’я, посилення спадкоємності в організації лікувально-діагностичного процесу (зокрема, шляхом узгодження діяльності бюджетних, відомчих і недержавних закладів);
  • заміщення кошторисного фінансування бюджетних об’єктів охорони здоров’я подушовим відшкодуванням витрат на надання медичних послуг та оплатою державного замовлення (в тому числі в межах проектів обов’язкового медичного страхування);
  • урізноманітнення джерел фінансування гарантованої державою медичної допомоги за рахунок співпраці зі страховими комісіями та Лігами страхових організацій зі страхування життя, подальшого розвитку мережі (з охопленням кожного міста та району області) та підвищення значущості лікарняних кас, залучення міжнародних благодійних фондів до виконання національних програм боротьби з туберкульозом, профілактики ВІЛ/СНІДу та онкопатологій;
  • доведення частки витрат на амбулаторно-поліклінічну ланку, яка надає населенню основний обсяг первинної медико-соціальної допомоги, до 50 % сукупного фінансового забезпечення охорони здоров’я, збільшення нормативів вартості надання стаціонарної допомоги;
  • удосконалення організаційно-економічних механізмів реалізації та коригування загальнодержавних і регіональних комплексних програм профілактики, зниження захворюваності (зокрема, на онкопатології й соціально небезпечні хвороби – туберкульоз, наркоманію і токсикоманію, ВІЛ/СНІД, венеричні тощо) та поліпшення репродуктивного здоров’я населення, а також підвищення в бюджеті області частки видатків на відповідні цілі;
  • продовження реструктуризації медико-санітарної допомоги завдяки розвитку ефективних амбулаторно-поліклінічних форм її надання, впровадження стаціонарозаміщуючих технологій (денних стаціонарів, стаціонарів на дому), розвитку мережі оснащених згідно з табелем лікарських і сімейних амбулаторій, відділень сімейної медицини при центральних районних та дільничних лікарнях (в тому числі шляхом перепрофілізації інших об’єктів охорони здоров’я, насамперед на селі – сільських дільничних лікарень, фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів);
  • подальшої розбудови інфраструктури спеціалізованої стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги, зокрема, введення в дію та реконструкцію обласних психоневрологічного, онкологічного і кардіологічного диспансерів, клінічної та інфекційної лікарень, інфекційного відділення психіатричної лікарні № 1, центру профілактики ВІЛ/СНІДу, бюро судово-медичної експертизи, а також корпусів Охтирської, Недригайлівської, Великописарівської та Конотопської центральних районних лікарень (сумарна кошторисна вартість робіт складає 216,41 млн. грн.);
  • зміцнення техніко-технологічної бази лікувально-діагностичного процесу, насамперед за рахунок придбання обладнання реанімації новонароджених, фетальних моніторів і кольпоскопів для акушерсько-педіатричної служби, лапараскопічного та ендоскопічного обладнання для обласних клінічної лікарні та онкологічного диспансеру, ендоскопічного обладнання для центральних районних лікарень, рентгенологічної апаратури (в тому числі для проведення ангіографій) для обласних, міських і центральних районних лікарень, анестезіологічного обладнання (наркозно-дихального, моніторів, пульсоксиметрів тощо), артроскопічного обладнання для міської клінічної лікарні № 1 у м. Суми, апаратів штучної нирки для міської лікарні № 5 (3 од.), лазерного обладнання для мікрохірургії ока, лазернокоагуляційного обладнання для мікрохірургії хребта (сумарна вартість – 10,628 млн. грн.);
  • впровадження інноваційних технологій медичного обслуговування (в тому числі в галузі ранньої діагностики та профілактики в умовах складної екологічної ситуації), цільового постачання конкурентоспроможного вітчизняного медичного обладнання, інформатизації системи охорони здоров’я;
  • посилення ролі дільничних закладів охорони здоров’я і лікарів загальної практики (сімейних) у проведенні профілактичних заходів та пропагуванні здорового способу життя; розширення мережі центрів здоров’я;
  • вдосконалення кадрового потенціалу державних і комунальних лікувально-профілактичних закладів, оптимізації показників забезпеченості населення медичним персоналом та його структури, зокрема, за рахунок збільшення набору сільської молоді до вищих медичних навчальних закладів за державним замовленням, нарощування обсягів періодичної атестації працюючих (насамперед лікарів) як вагомого стимулу підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня;
  • зростання оплати праці зайнятих, посилення залежності між кількісними і якісними характеристиками медичного обслуговування та заробітною платою;
  • сприяння розвитку мережі суб’єктів господарювання недержавної форми власності (приватних медичних центрів, клінік, кабінетів тощо) як засобу прискорення процесів становлення ринку медичних послуг, розширення їх асортименту та поліпшення якості;
  • впровадження механізмів регулювання взаємовідносин суб’єктів ринку медичних послуг, у тому числі в аспекті соціального захисту пацієнтів та медичного персоналу бюджетних закладів охорони здоров’я;
  • зміцнення матеріально-технічної бази санітарно-епідеміологічного нагляду, підвищення його ефективності та оперативності протиепідемічних заходів (зокрема, в закладах охорони здоров’я, освіти, торгівлі та ресторанного господарства).

1.4.4. Освіта


Стан та тенденції розвитку. Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного та соціально-економічного розвитку регіону. В області функціонує 420 дошкільних закладів, які відвідує 28,2 тис. дітей; 670 загальноосвітніх шкіл (із них 5 гімназій та 2 ліцеї, 101 навчально-виховний комплекс тощо), в яких навчається 148,6 тис. учнів (дод. 1.16.-1.20). Охоплення дітей відповідного віку регіону дошкільними закладами є одним із найвищих в Україні та складає 60 %, повною загальною середньою освітою – 99,8 %.

Область виділяється з поміж регіонів України за рівнем освіченості населення, де загальну середню освіту у розрахунку на 10 тис. населення отримали 667 осіб (по країні цей показник становить – 651 особу). Поступово вирішується проблема доступності закладів освіти, першим кроком до вирішення якої було зроблено через реалізацію обласної програми "Шкільний автобус", зокрема, в Роменському і Шосткінському районах. У результаті поступово збільшується питома вага випускників дев’ятих класів, які продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

Однією з важливих ланок освіти є професійно-технічна підготовка і перепідготовка кадрів. Підготовку кваліфікованих робітників у регіоні здійснюють 35 професійно-технічних закладів, у яких навчається 15,2 тис. учнів, з них 14,9 тис. разом із професією отримують повну загальну середню освіту. Більше 70 % випускників отримують дві і більше професій, що покращує можливість їх працевлаштування.

У регіоні активно розвивається вища освіта. Нині тут функціонує 23 ВНЗ усіх рівнів акредитації, в яких навчається 53,3 тис. студентів. З кожним роком збільшується питома вага студентів, зарахованих до вузів для навчання на платній основі.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах практично забезпечує потребу економіки області у спеціалістах (рис. 7).





До головних проблем (ризиків розвитку) системи освіти належать:
  • зменшення кількості дошкільних закладів і комплексів "Школа-дитячий садок" (спричинене перш за все малою кількістю дітей відповідного віку та зменшенням видатків на їх утримання, особливо в сільській місцевості);
  • високий рівень зношеності основних фондів;
  • недостатня забезпеченість шкіл сучасними підручниками та наочними приладами, низький рівень комп’ютеризації (особливо в сільській місцевості, де школи здебільшого оснащені морально і фізично застарілими комп’ютерами);
  • неукомплектованість педагогічних колективів, що безпосередньо пов’язано з низьким рівнем заробітної плати;
  • недостатнє бюджетне фінансування загальноосвітніх шкіл, закладів професійної та вищої освіти;
  • зниження доступності отримання молоддю якісної освіти, особливо в сільській місцевості;
  • низький рівень замовлення на підготовку кваліфікованих працівників професійно-технічними закладами і фахівців з вищою освітою.


Стратегічними пріоритетами розвитку системи освіти регіону, реалізація яких сприятиме динамічному просуванню на шляху досягнення головної мети її функціонування, втіленої у забезпеченні конституційних га-рантій доступності та рівності прав громадян на отримання освіти, поліп-шенні інтелектуальних та професійно-кваліфікаційних характеристик люд-ського капіталу, вдосконаленні моральних засад і світогляду населення, є:
  • оптимізація мережі закладів освіти відповідно до основних потреб населення, розширення мережі закладів нового типу, що відповідає потребам населення регіону та структурі освіти України в цілому;
  • створення можливостей для здобуття населенням області якісної загальної та вищої освіти;
  • здійснення належного матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів;
  • поліпшення рівня забезпеченості навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками, що потребує додаткових коштів із державного бюджету;
  • створення умов для розвитку творчих здібностей дітей та молоді, а також всебічного розвитку особистості як найвищої соціальної цінності;
  • забезпечення соціального захисту працівників освітньої галузі, перш за все шляхом підвищення рівня оплати праці до середньої зарплати у промисловості;
  • впровадження системи безперервної багатоступеневої освіти;
  • забезпечення конституційних прав громадян на освіту та зростання освітнього потенціалу регіону.


Реалізація заходів щодо поліпшення якості освітніх послуг полягає у:
  • розвитку загальноосвіченої особистості шляхом піднесення рівня її доступності до якісного виховання в дошкільних закладах, створення більш сприятливого психолого-педагогічного середовища та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
  • розвитку і покращенні структури змісту освіти, вихованні економічно активної особистості, яка відповідає вимогам часу;
  • нормативно-правовому регулюванні ринку освітніх послуг, спрямованому на дотримання їх стандартів, поліпшенні їх якості та конкурентоспроможності;
  • забезпеченні навчальних закладів сучасною комп'ютерною технікою та необхідною інформаційною базою;
  • забезпеченні змістовного дозвілля та екскурсійної активності учнів і студентів;
  • поглибленні співробітництва навчальних закладів, громадських організацій та благодійних фондів, а також відкритості процесу освіти тощо.

Послідовна реалізація вказаних вище напрямів і заходів сприятиме зміцненню та подальшому зростанню ресурсного потенціалу системи освіти, удосконаленню організаційно-економічних механізмів її функціонування, поліпшенню доступності освітніх послуг.


1.4.5. Культура


Стан та перспективи розвитку. Область володіє значним культурним потенціалом, представленим закладами культури клубного типу, бібліотеками, музеями, яких в області, станом на початок 2003 р., налічувалось відповідно 674, 615 і 11 одиниць. Зазначені установи виконують важливі суспільно виховні функції. На жаль, негативні прояви реформування економіки мали вплив на функціонування всіх ланок сфери культури, ресурсний потенціал яких залежить передусім від бюджетного фінансування. Кількість масових та універсальних бібліотек з 1995 р. скоротилась на 30,4% (дод. 1.21.-1.23). Фізичне і моральне старіння книжкового фонду, незадовільні темпи його оновлення і поповнення, низька технічна оснащеність бібліотек спричинили зменшення контингенту читачів. За 1995-2002 рр. значно скоротилась мережа закладів культури клубного типу на 169 од., або на 18,7 %. Забезпеченість же населення області місцями у відповідних закладах залишилась на рівні 1995 р. і становить 16 од. на 100 чол. Із 1995 р. спостерігається помітне збільшення кількості відвідувань театрів за рік (на 41,6%) населенням області (рис. 8).

Сприяючи духовному відродженню українського народу, крім закладів системи Міністерства культури і мистецтв України, в області функціонує ще мережа профспілкових закладів, яка нараховує 62 палаци і будинки культури та 23 бібліотеки; заклади культури нового типу (обласне громадське





об’єднання “Мистецький центр “Собор”, громадське об’єднання “Органум”); плідно працюють в області творчі спілки.


Головна мета розвитку культури до 2015 року полягає у відродженні її самобутності, формуванні культурно-мистецького й архітектурно-планувального середовища, здатного органічно поєднати кращі риси історичної спадщини та національних культур, представники яких населяють Сумську область, а також у підвищенні якості та доступності послуг, що сприяють культурному та естетичному розвитку, духовному збагаченню особистості та всього населення.


Подальше функціонування сфери культури пов’язано із наступними проблемами (ризиками розвитку):
  • нестачею бюджетного фінансування галузі, яке тільки на 30 % забезпечує її потребу в коштах;
  • недостатністю виділення коштів на здійснення капітальних ремонтів і реставрацію приміщень (по області 260 закладів потребують проведення капітальних ремонтів, а 16 – знаходяться в аварійному стані);
  • потребою впорядкування мережі закладів культури згідно затверджених нормативів;
  • необхідністю матеріально-технічного переоснащення галузі (потребує оновлення світлове та звукопідсилююче оснащення клубних закладів, поповнення музичними інструментами шкіл естетичного виховання, покращання охорони музейних закладів, забезпечення сучасною оргтехнікою тощо);
  • погіршенням умов для надання платних послуг населенню на рівні європейських стандартів, неможливістю їх урізноманітнення, а, відповідно, й отримання за надані послуги достатніх доходів для розвитку галузі;
  • погіршенням соціального захисту працівників культури (65 % працівників галузі працюють на неповні ставки, отримуючи заробітну плату від 50 до 90 грн.).


Пріоритетними напрямами розвитку умов культурного та естетичного відпочинку є:
  • сприяння духовному відродженню українського народу, особливо творчому становленню талановитої молоді;
  • створення належних умов для розвитку та відтворення творчого потенціалу громади;
  • підтримка розвитку сільської культури;
  • формування системи моніторингу стану та використання пам’яток історії та культури, збереження предметів музейного, архівного, бібліотечного фондів та кінофондів, ефективності роботи галузі;
  • оновлення бібліотечних фондів та формування на їх основі електронних інформаційних ресурсів;
  • створення в державних музеях нових експозицій, які б відповідали сучасним науковим і технічним вимогам;
  • оптимізація мережі закладів культури та мистецтва;
  • укрупнення організацій, які займаються реставрацією пам’яток історії і культури, охорона, збереження і використання предметів та об’єктів культурної спадщини (облаштування пам’ятних місць, пам’ятників та прилеглих територій);
  • створення належної матеріально-технічної бази, зокрема через суттєве покращання цільового фінансового забезпечення, прискорення масштабів будівництва нових закладів культури та капітального ремонту діючих;
  • реалізація регіональних програм, соціально-економічного і культурного розвитку області, а саме: “Програми збереження бібліотечних та архівних фондів Сумської області на 2000-2005 роки”; “Програми розвитку краєзнавства в області на період до 2010 року”; “Регіональної програми поліпшення кінообслуговування населення Сумської області на період до 2005 року” та інших;
  • створення умов для залучення в галузь культури та мистецтва ресурсів із недержавного сектору, а також розвиток меценатства та спонсорства;
  • соціальний захист працівників культури перш за все шляхом суттєвого підвищення рівня оплати праці.


Забезпеченню даних пріоритетів сприятиме реалізація заходів щодо:
  • створення можливостей для широкого доступу до творів мистецтва всіх прошарків населення;
  • залучення, поряд із державними, коштів українського та закордонного підприємництва, банківського капіталу, прибутків від платних форм діяльності закладів культури;
  • відродження, збереження та зміцнення ресурсної бази закладів культури та мистецтва, їх технічне переоснащення;
  • реформування системи оплати праці працівників закладів культури та мистецтва;
  • розробки та реалізації комплексної програми паспортизації пам'яток історії та культури Сумської області;
  • створення сприятливих умов для творчої діяльності письменників, композиторів, художників, майстрів народного мистецтва, музичних і театральних діячів регіону шляхом формування регіональної програми підтримки творчих спілок;
  • сприяння передачі в державну власність об’єктів культури, які знаходились при підприємствах та інших структурах, забезпечення їх фінансування за рахунок відповідних бюджетів;
  • формування максимально сприятливих умов для розвитку недержавних закладів культури.

Поєднання ресурсів державного, обласного та районного бюджетів, приватних підприємців, спонсорів, меценатів і благодійних фондів дозволить створити надійну економічну основу розвитку сфер культури та мистецтва на тривалу перспективу.


1.4.6. Очікувані результати реалізації

стратегії розвитку соціальної сфери


Виконання комплексу заходів у межах окреслених пріоритетних напрямів розвитку галузей соціального призначення на період до 2015 р. сприятиме помітному вдосконаленню якісних характеристик середовища життєдіяльності населення, підвищенню рівня задоволення його потреб, ефективності функціонування всіх ланок даної сфери та регіонального господарського комплексу – загалом, розширенню сфери зайнятості, суттєвому пом'якшенню гострих проблем на ринку праці та зростанню доходів зайнятих (насамперед, на підприємствах і в закладах з переважно бюджетним фінансуванням), поліпшенню архітектурно-планувального та естетичного вигляду, інвестиційної й туристсько-екскурсійної привабливості Сумської області (рис. 9).

Комплексність міської та селищної забудови, територіальна та економічна доступність до життєво і суспільно необхідних товарів та послуг залежатимуть, зокрема, від подальшого розвитку мережі матеріально-побутових і соціально-культурних об'єктів, урізноманітнення форм їх власності та джерел фінансування.


Р
ис. 9. Структура мережі закладів соціально-культурного

призначення Сумської області, %


Житлово-комунальне господарство. Збереження та нарощування обсягів житлового будівництва дозволить довести показник забезпеченості населення загальною площею житлового фонду в 2015 р. до 23,7-24,4 м2 на 1 особу (дод. 1.5). Сумська область наблизиться до мінімального стандарту забезпеченості – 25 м2. Розвиток приватизаційних процесів, прискорення житлового будівництва за кошти інвесторів та фізичних осіб сприятиме помітному підвищенню питомої ваги житлової площі приватної форми власності.

Значно покращиться комфортність житлового фонду, що проявлятиметься в рівні його благоустрою (питома вага житлової площі, обладнаної водогоном і каналізацією збільшиться відповідно до 45,1%–46,5% та 44,7–46,8 %, гарячим водопостачанням – до 27,5–29,0 %, ваннами – до 41,2–43,0 %, центральним опаленням – до 56,7%–60,8%), розширенні переліку комунальних зручностей та площі пересічної квартири, підвищенні комплексності та компактності забудови, яка розвиватиметься передусім за рахунок швидкого зростання кількості багатоповерхових багатоквартирних будинків та формування садибних мікрорайонів. Удосконалення будівельних технологій, якості інженерних мереж (у тому числі розгалуження централізованих та впровадження автономних систем енерго-, тепло- і водопостачання), санітарної очистки позитивно впливатиме на ресурсозберегаючі характеристики житлово-комунального господарства та економічну ситуацію.


Торгівля, ресторанне господарство та побутове обслуговування. Розширення пропозиції продовольчих і непродовольчих товарів та побутових послуг, розрахованих на відмінні за платоспроможністю верстви споживачів, зробить відчутний внесок у підвищення рівня життя населення загалом. Торгівля, ресторанне господарство та побутове обслуговування залишатимуться серед лідерів реформування майнових відносин. Дедалі зростатиме частка колективних і приватних підприємств та закладів (дод. 1.5). Обсяг реалізованих послуг (у порівнянних цінах 2002 р.) наприкінці прогнозованого періоду складе 470-490 грн. на 1 особу (дод. 1.10).

Зростання кількості та товарообороту великих за потужністю універсальних об’єктів, які надаватимуть широкий спектр додаткових послуг, вплине на динаміку показника забезпеченості торговими площами, який може підвищитись до 2580 м2 на 10 тис. осіб. Потужність підприємств ресторанного господарства в розрахунку на 10 тис. жителів, у свою чергу, сягне 310-330 місць.


Охорона здоров’я. Реалізація комплексу заходів за пріоритетними напрямами розвитку системи охорони здоров’я дозволить зміцнити її матеріально-технічну і технологічну базу та кадровий потенціал, вдосконалити мережу та потужності лікувально-профілактичних закладів у відповідності з особливостями системи розселення та потребами громадян, підвищити збалансованість, спадкоємність та результативність процесів діагностики, лікування і профілактики, поліпшити якість та доступність медичного обслуговування для всіх верств населення, що позитивно вплине на ефективність функціонування галузі, сприятиме стабілізації та покращенню медико-демографічної ситуації, пом’якшенню соціально-психологічної напруги в суспільстві та оптимізації якісних характеристик людського капіталу як вагомого фактору сталого розвитку економіки області.

Динаміка основних показників розвитку системи охорони здоров’я на період до 2015 р. відображена в дод. 1.12.-1.15. Залежно від рівня фінансування, особливостей та темпів реалізації стратегії реформування медичного обслуговування і, зокрема, стаціонарної допомоги мережа лікарняних закладів може дедалі скоротитися (до 80 од. наприкінці прогнозного періоду), або буде дещо розширена (до 100 од.). Натомість, рівень забезпеченості населення ліжковим фондом ймовірно збільшиться до 96-100 од. на 10 тис. осіб. Зростатиме також кількість амбулаторно-поліклінічних закладів (до 242-245 од.), у результаті чого їх розрахункова ємність у 2015 р. здатна досягти нормативного рівня та становитиме 237-243 відвідування за зміну на 10 тис. жителів. У свою чергу, інфраструктура швидкої медичної допомоги буде стабілізована або (внаслідок заходів з удосконалення її територіальної організації) незначно розширена та охоплюватиме 22-25 об’єктів. Очікується підвищення рівнів забезпеченості населення кадрами системи охорони здоров’я – наприкінці прогнозного періоду на кожні 10 тис. осіб припадатиме 37-42 лікаря всіх спеціальностей та 116-132 середніх медичних працівників.


Освіта. Головні результати виконання заходів із підвищення ефективності функціонування системи освіти пов’язуються з розвитком її на засадах безперервності, спадкоємності змісту та прикладної спрямованості, що забезпечить поліпшення доступності послуг, професійно-кваліфікаційних характеристик і конкурентоспроможності економічно активного населення. Незважаючи на негативні тенденції в дошкільному вихованні, кількість закладів поступово зростатиме. На кінець прогнозного періоду їх кількість за варіантами становитиме відповідно 440-490 од. (найкращі показники спостерігатимуться в м. Суми, де за першим варіантом цей показник становитиме 46 од., за другим – 48). Найкращі показники матимуть Сумський та Кролевецький райони. Паралельно зростатиме кількість дітей в згаданих закладах, особливо у містах Суми, Конотоп, Шостка (дод. 1.17). Подальшого поширення набудуть заклади "початкова школа - дитячий садок".

У перспективі очікується збільшення приватних закладів, подальше урізноманітнення типів загальноосвітніх шкіл, в першу чергу, навчально-виховних комплексів, гімназій та ліцеїв, спричинене зміною вимог учнівського контингенту до рівня та якості навчання. Прогнозування контингенту тих, хто навчатиметься в системі професійно-технічної освіти та у вищих навчальних закладах виходить із потреб зменшення кількості відповідних фахівців. У 2015 році кількість підготовлених фахівців професійно-технічними закладами становитиме 10,9 тис. осіб (згідно першого варіанту) та 11,2 тис. осіб (другого).

Зростаючий попит на послуги вищої освіти знайде відображення в подальшому збільшенні чисельності студентів у вищих навчальних закладах до 61,3-65,5 тис., обсягів прийому – до 25,3-28,9 тис. осіб, випуску – до 13,5-14,2 тис., із них понад 85 % припадатиме на контингент студентів і фахівців, підготовлених у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації (дод. 1.16).

Розширення пропозиції професійноосвітніх послуг поєднуватиметься з впровадженням дієвих механізмів кредитування освіти. Важливими факторами поліпшення якості навчально-виховного процесу стануть участь міських, районних органів влади та громадських організацій у модернізації його змісту, посиленні вимог до ліцензування установ післясередньої освіти та визначенні обсягів державного замовлення на підготовку фахівців; зміцнення матеріально-технічної бази державних загальноосвітніх і професійно-технічних закладів (у тому числі реалізація програми їх комп'ютеризації, реконструкції та розбудови), економічне й адміністративне стимулювання цих процесів.


Культура. Покращенню умов культурного та естетичного розвитку населення, пожвавленню обласного культурно-мистецького життя сприятиме вдосконалення ресурсного забезпечення закладів, які надають суспільно необхідні послуги, реалізація міських, районних, селищних програм змістовного дозвілля дітей, підлітків та студентської молоді, стимулювання ініціативи зі створення культурно-розважальних центрів і зон відпочинку, а також туристсько-екскурсійної діяльності. Впровадження ефективних механізмів фінансування та розбудови закладів низових ланок, розвиток спонсорсько-меценатської активності, продовження діяльності з масової комп'ютеризації робочих місць читачів і працівників бібліотек, формування електронних каталогів бібліотечних та музейних фондів проявлятимуться в зростанні книжкового фонду бібліотек (до 735 примірників на 100 жителів), кількості відвідувань музеїв за рік (до 203,5-252,6 тис. у розрахунку на 100 чол. населення), учнів у школах естетичного виховання (до 6342-6549 тис.), показника забезпеченості місцями в клубах (до 16 од. на 100 жителів, що приблизно відповідає рівню 1995 р.). Результати відповідних розрахунків наведені у додатках 1.21.-1.23.

Підвищення ефективності функціонування та зміцнення ринкових відносин у галузі культури і мистецтва засвідчуватиметься, зокрема, стрімким нарощуванням кількісних показників роботи закладів і організацій, орієнтованих передусім на платне обслуговування. Рівень відвідуваності концертів та музеїв наприкінці прогнозного періоду сягне, відповідно, 56,9-66,2 та 203,5-252,6 тис. чол. за рік.

Посилення уваги до пам’яткоохоронної справи, збереження та музеєфікації історико-архітектурної спадщини втілюватиметься у відновленні історичної забудови по містах і районах області та покращенні естетичного вигляду останніх, розгалуженні мережі та збільшенні кількості туристсько-екскурсійних маршрутів, що охоплюватимуть територію приміської та сільської зони і всієї області.