Верховна Рада України ухвалила закон

Вид материала

Закон

Содержание Список використаної літератури

Подобный материал:

• Верховна Рада України ухвалила закон, 21.74kb.
• Верховна Рада України ухвалила закон, 145.84kb.
• Верховна Рада України постановляє: Стаття Уцьому закон, 344.45kb.
• Верховна Рада України прийняла закон, 82.86kb.
• Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року. Востанньому варіанті закон, 299.86kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
• Верховна Рада України ухвалила закон, 256.34kb.
• Верховна Рада України єдиний орган закон, 30.95kb.
• 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української рср ухвалила Акт проголошення незалежності, 128.29kb.

ВИСНОВКИ:

В ході підготовки дослідження виявилось, що більшість країн Центрально-Східної Європи обрали парламентську форму правління. І хоча більшість з досліджених країн задекларували у своїх положеннях саме парламентську форму правління, це не означає що вона є оптимальною для України особливо на даному етапі.

Автори дослідження вважають, що панівна на даному етапі напівпрезидентська форма правління в Україні цілком відповідає одному з напрямків європейського розвитку форм демократії за французькою моделлю. Не зважаючи на закиди деяких аналітиків на недосконалість напівпрезидентської форми правління, дослідники дійшли висновку, що як чисті парламентські і президентські, так і змішані форми (президентсько-парламентські, парламентсько-президентські) не є основним чинником гарантії стабільності в державі. На стабільний розвиток процесу державотворення та владного балансу впливає значною мірою культурність, моральність, свідомість, професійність та патріотизм політичних еліт й їх лідерів. В Україні, як у молодій державі, що динамічно розвивається, формування вище перерахованих якостей у представників партій та блоків, як власне й самої партійної структуризації і відповідальності партій перед електоратом, ще триває, а подекуди лише зароджуєтсья. Внаслідок незбалансованої ситуативної конституційної реформи 2004 р., яка повністю вступила в законну силу після парламентських виборів 2006 року, наша держава набула ексклюзивного причинно-наслідкового досвіду. Базуючись на ньому та виходячи з історії розвитку українського конституціоналізму від Конституції Пилипа Орлика, у якій спостерігається вплив германського конституційного устрою; авторитарним традиціям започаткованим при вході України до складу Московської держави; періоду радянського конституціоналізму, заснованого на ідеї обмеження влади, її поділу та судового контролю за діями влади; в ході становлення сучасного українського конституціоналізму Україна як і сусідня Росія, запозичують французьку напівпрезидентську форму правління. Вона базується на взаємопроникненні у системі поділу влад та дуалізмі виконавчої влади. Ця форма правління передбачає в залежності від результатів парламентських виборів існування або сильного уряду на чолі з Прем’єр-міністром (у випадку складання коаліції на чолі з опозиційними до глави держави силами), або сильного Президента (якщо більшість у парламенті складатимуть пропрезидентські сили).

Для стабільного функціонування напівпрезидентської системи необхідна дисциплінована, відповідальна діяльність партій, що мають ідеологічне підґрунтя, та чітку структуру і територіальне представництво. Такі політичні партії є основним суб’єктом стратегічного планування та впровадження курсу національної політики. За умов наявності у партій розгалуженої мережі територіальних осередків, виконання партійних програм та передвиборчих обіцянок, системної взаємодії з виборцями, відповідальності перед виборцями (передбаченої через механізми відповідальності – запровадження відкритих партійних списків та запровадження механізму відкликання депутата, скасування депутатської недоторканності), відстоювання інтересів та прав виборців. При слабких політичних партіях напівпрезидентська система скочується до т.зв. „кучмізму” (президент стає вирішальною фігурою у прийнятті рішень, всі стратегічні функції, рішення та дії ініціюються та контролюються адміністрацією глави держави та регіональними адміністраціями) та застосування главою держави необмеженого адмінресурсу.

До ситуації, що склалася у квітні 2007 р. з розпуском Верховної Ради Президентом України, призвели, як зазначалося раніше, незбалансованість змін до Конституції, внесених внаслідок узгоджень між центрами політичних сил для уникнення суспільного протистояння у грудні 2004 р. Політична система набула відносної структуризації у якості слабо розвинених партій, які виголошують популістські гасла, мають формальну територіальну мережу, формально проголошують роботу з виборцями, використовують засоби демократії, такі як право на вільні збори та демонстрації, як механізм лобіювання власних корпоративних бізнес-інтересів. Парламент за участю глави держави сформував уряд, спираючись на коаліцію сформовану більшістю опозиційних сил, що пройшли в результаті виборів до парламенту. Причому міністри, подані від глави держави та затвердженні парламентом, через певний термін відправляються тим же парламентом у відставку. Депутати із опозиційних фракцій переходять до лав парламентської більшості для набуття нею вирішальної кількості голосів – кваліфікованої більшості у 300 голосів. За таких умов терези взаємовідносин у владі хитнулася у бік з’ясування стосунків між парламентською більшістю та опозицією.

В ході аналізу хроніки політичних та владних криз країн Південно-східної Європи та Прибалтики аналогів масштабної весняної кризи 2007 року в Україні в історії європейських країн не було. Отже українські політики та законотворці мають унікальну можливість для вирішення конституційної і політичної кризи, шляхом внесення інноваційних збалансованих змін до основного закону, які б унеможливили повторення подібних ситуацій у майбутньому. Значну роль в аспекті вирішення цих непростих доповнень може відіграти експертна оцінка представників громадянського суспільства.

Виходячи з конкретних умов, що є на даному етапі розвитку української держави, автори дослідження пропонують внести зміни до Основного Закону України, врахувавши таке:

• унеможливити падіння демократії інституційним шляхом (позбавлення повноважень інститутів влади);
  
• зберегти ознаки президентсько-парламентської форми правління, яка є оптимальною для України в даний період її розвитку та становлення як унітарної цілісної держави, оскільки безвідповідальний парламент (з огляду на його формування на базі пропорційних виборів за закритими партійними списками) і коаліційний уряд, який формується на хиткій системі кулуарних домовленостей бізнес-груп, що представлені в парламенті різними фракціями, все вищевказане не дозволяє позбавити Президента як гаранта конституційних норм і посадовця, що отримав незалежний мандат безпосередньо від виборців, конституційних важелів впливу на парламент та формування Уряду;
  
• удосконалити систему стримування та противаг заради забезпечення балансу повноважень і відповідальності між владними інститутами, для їх стабільної, ефективної взаємодії з метою досягнення загального суспільного блага (як один з профілактичних механізмів можна запровадити латвійський аналог винесення спірних законопроектів чи питань за межі органів влади, а саме – на референдум; а також запровадити механізм відповідальності як в естонській Конституції, який передбачає юридичну відповідальність парламентаря за голосування та політичні заяви у парламенті, чи його органах);
  
• внести зміни до виборчого законодавства щодо відкритості партійних списків, механізму відкликання депутата виборцями, механізмів відповідальності партій за дотримання проголошеного партійного курсу та здійснення передвиборчих програм;
  
• створити ( у разі відсутності законопроектів), узгодити та прийняти наступні базові конституційні закони, а саме: закони про Регламент ВРУ, про парламентські тимчасові комісії, про Президента, про органи ЦОВВ, про парламентську опозицію, про референдум, привести Закон про КМУ у відповідність до Конституції України, з ухвалою КСУ, а також з урахуванням відповідних європейських стандартів та висновків Венеціанської комісії.
  

При остаточному внесенні змін до Основного закону перед затвердженням у парламенті вони мають:

• Отримати позитивний висновок Конституційного суду щодо відповідності їх чинній Конституції та міжнародним демократичним стандартам.
  
• Врахувати при розробці Основного закону рекомендації міжнародних інституцій, таких як Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) Моніторинговий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи (МК ПАРЄ) та Венеціанської комісії.
  
• Пройти процедуру громадської експертизи і бути винесеними на громадське обговорення, та отримати позитивні відгуки від представників громадянського суспільства.
  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 ), ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV ( 2222-15 ) від 08.12.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.44 )
   
2. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV// Голос України. - № 233. – 2004. – 8 грудня
   
3. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 19.04.2007.
   
4. Авер”янов В. Український уряд у вимірі конституційно-правових вимог // Вибори і демократія. 2004.- № 2. – С.58-65.
   
5. Авер”янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. – 2005. № 4. – С.10-15.
   
6. Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави // Право України. – 2001.- № 7.- С. 102-104.
   
7. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). – М.:Наука, 1994.- 127 с.
   
8. Журавський В.С. Становлення та розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) – К.:Парламентське видавництво, 2002.- 344 с.
   
9. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К.: Парламентське вид-во, 1999.- 247 с.
   
10. Кампо В. «Український конституціоналізм на порозі ХХІ ст..: «Проблеми і перспективи».
    
11. Конституційно-правові засади становлення української державності / В.Я Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г.Данилян та ін.; За ред. акад. НАН України В.Я.Тація, акад. АПрН України Ю.М.Тодики.- Х.: Право, 2003.- 328 с.
    
12. Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. - 2000.- № 9.- С.19- 36.
    
13. „Конституційна реформа: погляд громадянського суспільства”, аналітична доповідь, ГО Лабораторія законодавчих ініціатив, круглий стіл, 16-18.02.2007, Одеса
    
14. Малишко М. І. „Конституції зарубіжних країн та України” (Основи конституціоналізму”, Київ - 2000, МАУП
    
15. Основи демократії: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів/ Авт. Колектив: М. Бессонова, О. Бірюков, С Бондарчук та ін..; За заг. ред. А. Колодій; М-во освіти і науки, Академія педагогічних наук України, Укр..-канад. Проект „Розбудова демократії”, Ін-т вищої освіти. – Вид.2-ге, стереотипне. – К.: Вид-во „Ай Бі”, 2004.-668 стор.
    
16. Павленко Р. «Парламентська відповідальність уряду: світовий та український досвід» - К., 2002. - С. 50.
    
17. Сборник «Конституции государств Европы». Издательство НОРМА, 2001 г
    
18. Скакун О. «Український конституціоналізм:історична ретроспектива і перспектива», -Харків: Авеста, 1995.
    
19. Сравнительное конституционное право / РАН Ин-т государства и права; [Топорнин В.Н Чиркин В.Е., Юдин Ю.А. и др.; Ред. колл.: В.Е.Чиркин (отв. ред.) и др.].- М.: Изд. фирм "Манускрипт," 1996.- С.454-467
    
20. Шаповал В. «Конституційне право зарубіжних країн», Підручник. - Вища шк., 1997.
    
21. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: Програма Л, 1995.
    
22. Шаповал В.М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України, 1998.- С.25-29.
    
23. Шаповал В. „Форма держави в конституційному праві”, Вісник Конституційного суду 2/2003.
    

Електроннії джерела

Офіційний сайт Верховної ради України - www.rada.gov.ua

Видавнича організація „ЮСТИНІАН”- ссылка скрыта

Журнал «Власть денег» - ссылка скрыта

Журнал Кореспондент - www.korespondent.net/

Журнал «Эксперт» - www.expert.ua/

Дзеркало тижня - ссылка скрыта

Українська правда – ссылка скрыта