Верховна Рада України ухвалила закон

Вид материала

Закон

Содержание Шляхи реформування Конституцій Гнучкі Конституції Жорсткі Конституції Процедура перегляду. Процедура перегляду.

Подобный материал:

• Верховна Рада України ухвалила закон, 21.74kb.
• Верховна Рада України ухвалила закон, 145.84kb.
• Верховна Рада України постановляє: Стаття Уцьому закон, 344.45kb.
• Верховна Рада України прийняла закон, 82.86kb.
• Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року. Востанньому варіанті закон, 299.86kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
• Верховна Рада України ухвалила закон, 256.34kb.
• Верховна Рада України єдиний орган закон, 30.95kb.
• 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української рср ухвалила Акт проголошення незалежності, 128.29kb.

Шляхи реформування Конституцій

Найбільш поширені форми прийняття Конституції:

• Дарування Конституції актом глави держави (монарха, президента), в тому числі і дарування метрополіями Конституції своїм колоніям. Наприклад, Конституція Монако 1962 р.;
  
• Прийняття Конституції органом, який спеціально скликається (Установчими зборами, Конституантою, Конституційним конвентом ті ін.). В окремих випадках це орган, який спеціально скликається для того, щоб прийняти Конституцію в її кінцевому варіанті; в інших – орган, який лише виробляє текст Конституції, що підлягає затвердженню в інший спосіб, наприклад, референдумом;
  
• Прийняття звичайним представницьким (законодавчим) органом;
  
• Прийняття референдумом (іноді Конституції, вже прийняті референдумом, потім затверджуються обраним на основі цих конституцій парламентами).
  

У зв’язку зі змінами у співвідношенні політичних сил у країні, зі змінами в суспільно-політичному житті або державному розвитку, до Конституції можуть бути внесені зміни та поправки. За способом внесення змін та доповнень Конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.

Гнучкі Конституції змінюються та доповнюються у тому ж порядку, як і звичайні закони. Так змінюється Конституція Великобританії, яка є поліактним документом (складається з низки законодавчих актів, формально не об’єднаних в один документ).

Жорсткі Конституції змінюються та доповнюються в більш складному порядку в порівнянні з прийняттям звичайного закону. Такі зміни можуть вимагати:

• затвердження змін/поправок до Конституції на референдумі (Наприклад: Конституція Франції 1958 р.);
  
• схвалення змін/поправок до Конституції частиною або всіма суб’єктами федерації (До прикладу: Конституція США, Конституція Австралії);
  
• затвердження змін/поправок до Конституції кваліфікованою більшістю в палаті або палатах парламенту;
  
• затвердження змін/поправок до Конституції повторним голосуванням парламентом того ж скликання через визначений термін (Конституція Болгарії 1991 р.);
  
• затвердження шляхом повторного прийняття змін/поправок до Конституції парламентом наступного скликання (Конституція Греції 1975 р. в редакції 2001 р.);
  
• затвердження шляхом скликання спеціального органу (ст. 158 Конституції Болгарії 1991 р.).
  

   В Конституціях може бути передбачений єдиний порядок змін для всієї Конституції, який може бути єдиним (наприклад, Японія) або альтернативним (США, Франція). Поширеною є практика внесення змін до різних розділів Конституції у різний спосіб.

Конституції можуть бути змінені повністю або частково. Повний перегляд Конституції здійснюється двома шляхами – прийняттям нової Конституції у відповідності до правил що передбачені попередньою Конституцією (прийняття Конституції Швейцарії 1999 р.) або прийняття нової редакції Конституції при збережені її попередньої дати (Конституція Нідерландів 1815 р. в редакції 1983 р.).

Процедури внесення змін до конституцій надзвичайно різноманітні. Суб’єкти права ініціативи конституційного перегляду зазвичай ті ж самі що і в звичайному законодавчому процесі. Іноді до них встановлюються додаткові вимоги (у Франції ініціатива конституційного перегляду належить не тільки парламентарям, але й главі держави, який діє на пропозицію глави уряду).

Процедуру конституційного перегляду умовно можна поділити на два етапи – прийняття змін/поправок парламентом та їх ратифікація, хоча це не завжди передбачено в нормах Конституції.

В більшості конституцій немає обмежень щодо їх перегляду, однак в деяких містяться обмеження щодо суті перегляду (Основний закон ФРН 1949 р. не передбачає внесення змін, що можут стосуватися порядку поділу Федерації на землі і принципів співробітництва земель) або часове обмеження на здійснення змін (Конституція Португалії 1976 р. передбачала заборону на внесення змін до Конституції протягом 5-ти років після її прийняття). В низці конституцій закріплюються заборони на перегляд в умовах надзвичайних ситуацій в країні (Конституція Іспанії 1978 р.).

Зміна конституцій може бути легітимною (тобто відбуватися в установленому порядку та вповноваженим органом) та нелегітимною (наприклад в результаті революції). Іноді в діючій Конституції зазначається, що вона має бути відмінена в результаті певної події (ст. 146 Основного закону ФРН 1949 р.).

Фактична зміна Конституції має місце при повному її перегляді.

     

Болгарія

У Болгарії зміни до Конституції можуть бути внесені двома органами: Народними зборами і Великими народними зборами (орган установчого характеру, що спеціально скликається для прийняття Конституції).

Перше з питань, що належать до відання Народних зборів – це ініціатива перегляду Конституції. Право ініціативи щодо змін та доповнень Конституції належить чверті народних представників, і Президенту.

Процедура перегляду. Пропозиція розглядається Народним зборами не раніше місяця і не пізніше трьох місяців, з моменту її надходження. Народні збори приймають закон про зміні чи доповнення до Конституції більшістю в 3/4 всіх народних представників, трьома голосуваннями у різні дні.

Для найістотніших конституційних змін мають бути скликані Великі народні збори (обираються в загальному порядку). Вони скликаються для того, щоб: 1) ухвалити нову Конституцію; 2) вирішити питання зміни території Республіки Болгарії і ратифікувати міжнародні договори, що передбачають такі зміни; 3) вирішити питання про зміну форми державного устрою і управління; а також питання що стосуються прав та свобод громадян.

Ініціатива перегляду. Право на ініціативу у вище вказаних випадках має не менше як 1/2 народних представників, і Президент.

Процедура перегляду. Проект нової редакції Конституції чи зміни до діючої, як і зміни території країни, розглядаються Народними зборами не раніше як за 2 місяці і не пізніше п’яти місяців, після його внесення, а після цього приймають рішення про проведення виборів у Великі народні збори, які більшістю у дві третини від всіх представників, трьома голосуваннями у різні дні затверджують ці зміни.

Естонія

Ініціатива перегляду. Право порушувати питання про зміну Конституції мають не менше однієї п’ятої членів Державних Зборів та Президент Республіки.

Процедура перегляду. Конституцію можна змінити законом, прийнятим: 1) внаслідок референдуму; 2) двома складами Державних Зборів поспіль; 3) Державними Зборами в порядку розгляду термінового питання.

Латвія

 Порядок зміни Конституції визначено у розділі про законодавство (ст. 76-79). Використовується правило "захищених" статей, що передбачає різний процес зміни конституційних норм відповідно до їхньої формальної ієрархії. Так, всі, крім шести статей Конституції, можуть бути змінені парламентом шляхом проведення трьох читань законопроекту. Для цього необхідна присутність щонайменше 2/3 членів Сейму і запровадження відповідного законопроекту більшістю щонайменше у 2/3 голосів присутніх депутатів.

Для зміни "захищених" статей Конституції передбачений складніший механізм, що доповнює звичайну процедуру конституційним референдумом. Тож, якщо Сейм змінить ст. 1, 2, 3, 4, 6 і 77, він зобов’язаний винести своє рішення на всенародне голосування. Зміни вважаються прийнятими, якщо із ними погодилася щонайменше половина виборців, які мають право голосу. Причому у голосуванні мають взяти участь не менше половини громадян, які брали участь у останніх парламентські виборах, більшість із яких має проголосувати за ухвалення законопроекту.

Литва

Тут встановлюється ієрархічний принцип захисту різних конституційних статей. Залежно від "захисту" статті Конституції, вона може бути змінена або шляхом проведення референдуму, або голосуванням у парламенті під час двох читань. Коло суб’єктів, котрі мають право ініціювати зміни до Конституції, збільшено у порівнянні з правом законодавчої ініціативи. Внести в Сейм пропозицію про зміну чи доповнення Конституції можуть лише члени Сейму (щонайменше 1/4) або виборці (щонайменше 300 000 чол.).

Тільки шляхом референдуму за підтримки щонайменше 3/4 громадян, які мають право голосу, можна змінити дві глави Конституції – "Литовська держава" і "Зміна Конституції".

Решта положень Конституції можуть бути змінені після дворазового голосування парламенту, проведеного з інтервалом щонайменше у три місяці. Поправки вважаються прийнятими тоді, коли на кожному з голосувань їх схвалять 2/3 членів Сейму. При цьому відхилена конституційна поправка може бути представлена на новий розгляд парламенту не раніше як за два роки. Заборонено вносити зміни у період дії режиму надзвичайного чи військового стану.

Німеччина

За способом зміни Конституція ФРН належить до "жорстких". Відповідно до ст.79 зміни мають бути схвалені більшістю у дві третини депутатів обох палат парламенту окремо. Протягом часу існування Конституція ФРН зазнала понад сотні змін. Одна з причин такого частого внесення поправок – відносна простота їх внесення, вона не може зрівнятися з відповідними процедурами інших країнах Європейського Союзу (Франція, Іспанія, Данія, Греція та ін.), які передбачають процедуру пропозиції і ратифікації поправок.

Польща

Конституцію було прийнято Народними зборами і затверджено референдумом 1997 року.

Ініціатива перегляду. Проект змін до Конституції можуть внести щонайменше 1/5 конституційного числа депутатів, Сенат або Президент Республіки.

Процедура перегляду. Існує дві процедури внесення змін: 1) Зміна Конституції оформлюється у вигляді закону, ухваленого в одній редакції Сеймом, а у термін, який не перевищує 60 днів – сенатом. Сейм приймає більшістю не менше 2/3 голосів у присутності щонайменше половини складу депутатів, а Сенат – абсолютною більшістю голосів у присутності щонайменше половини складу сенаторів. 2) Перегляд розділів I, II чи XII здійснюєтсья Сеймом не раніше 45 днів від моменту першого читання законопроекту. 1/5 законного складу депутатів, Сенат чи Президент Республіки можуть протягом 45 днів із дня прийняття Сенатом Закону про внесення змін до Конституції вимагаит проведення референдуму, який підтвердить легітимність внесених змін.

Словаччина

Ініціатива перегляду. Проект закону можуть внести комітети Національної ради, депутати і Уряд.

Процедура перегляду. Для ухвалення Конституції або внесення до неї змін необхідно отримати згоду щонайменше трьох п’ятих від загальної кількості депутатів.

Хорватія

Частина VIII ("Зміна Конституції") регламентує порядок зміни Конституції Республіки Хорватія. Право виходити з ініціативою внесення змін до Конституції належить щонайменше 1/5 депутатів Палати представників, Президентові й Уряду.

Рішення про порушення процедури внесення змін до Конституції приймає Палата представників більшістю голосів від загальної кількості депутатів після отримання згоди Палати жупаній. Остаточне внесення змін до Конституції здійснюється більшістю в 2/3 голосів від загальної кількості депутатів Палати представників за наявності згоди Палати жупаній.

Усі зміни до Конституції проголошуються Палатою представників Хорватського державного сабора.

  

Чехія

Доповнення і зміна Конституції може здійснюватися тільки конституційними законами.

Ініціатива перегляду. Проект закону вноситься у Палату депутатів Урядом, депутатом, групою депутатів, Сенатом, представництвом територіальної самоврядної одиниці.

Процедура перегляду. Для ухвалення рішення необхідно згоду трьох п’ятих депутатів й трьох п’ятих присутніх сенаторів. Президент не має права накласти на ухвалений акт своє вето.

Обмеження з перегляду. Зміна основних атрибутів демократичної правової держави заборонена.

Франція

Конституція 1958 р. за способом зміни є "особливо жорсткою", оскільки для її перегляду потрібне проведення двох етапів: прийняття поправок та їх ратифікація. Проект перегляду відповідно до ст.89 має бути схвалений палатами парламенту в ідентичній редакції. Під час цієї процедури Національні збори і Сенат перебувають у рівних умовах. Після прийняття поправок потрібно їх обов’язково ратифікувати, що може бути здійснено двома шляхами: або на референдумі (основна процедура), або у Конгресі – на спільному засіданні парламентських Палат більшістю в 3/5 голосів від загальної кількості депутатів. Право вибрати спосіб ратифікації належить Президенту Республіки. Проте задля ратифікації у Конгресі потрібно, щоб автором перегляду виступав Уряд, а не члени парламенту. Процедура ратифікації у Конгресі спочатку передбачалася для внесення в неї незначних поправок, коли проведення референдуму вважалося недоцільним. Парадоксальним, є те, що з 1958 р. практика ратифікації у Конгресі стала основною процедурою, тоді як у змісті абз. 2 і 3 ст. 89 Конституції нормою може бути й проведення референдуму.

Угорщина

Право ініціювання змін до Конституції належить Президенту, Уряду, всім комісіям Державних зборів, будь-якому депутату Державних зборів. Для зміни Конституції необхідні дві третини голосів депутатів Державних зборів. Державні збори, у межах своїх повноважень, можуть приймати нову редакцію Конституції.

***

В ході проведеного аналізу з’ясувався цікавий факт, що в залежності від політичної культури певної країни та традицій з внесення змін та доповнень до конституцій, держави розділилися приблизно порівну на ті, що потребують легалізації прийнятих парламентом поправок чи нових редакцій основного закону шляхом референдуму в залежності від процедури їх проведення (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Франція), і ті держави, в яких виключно парламент вносить зміни (Болгарія, Німеччина, Словаччина, Хорватія, Чехія, Угорщина). У всіх досліджених країнах за способам внесення змін до Основного закону їх можна розділити на жорсткі і особливо жорсткі (Франція) конституції.