Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства"
| Вид материала | Конспект |
- Господарства, 730.29kb.
- Рабоча навчальна програма Нормативної дисципліни „Фінанси підприємств" для спеціальностей, 557.38kb.
- Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501"Економіка І підприємництво",, 1960.18kb.
- Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального, 2613.75kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної, 882.83kb.
- Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальностей 030508 І 030508 "Фінанси І кредит" денної, 4154.08kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» заочної форми навчання, 799.86kb.
- Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
- Конспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту», 2178.24kb.
Тема 5
СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ Й РОЛЬ БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ
Питання 5.1 Сутність бюджету.
Питання 5.2 Бюджетний устрій і бюджетна система України.
Питання 5.3 Бюджетна класифікація.
Питання 5.4 Склад і структура доходів бюджету.
Питання 5.5 Склад і структура видатків бюджету.
Питання 5.6 Бюджетний дефіцит: сутність, причини, наслідки.
Питання 5.7 Бюджетний процес в Україні.
Питання 5.8 Основи кошторисного фінансування.
Ключові терміни
Бюджет, Закон про Державний бюджет України, бюджетний устрій, бюджетна система, місцеві бюджети, бюджети місцевого самоврядування, зведений бюджет, зведений бюджет України, доходи бюджету, бюджетна класифікація, видатки бюджету, витрати бюджету, бюджетний надлишок (профіцит), бюджетний дефіцит, бюджетний процес, кошторис.
5.1 Сутність бюджету
Фінансова система, як уже говорилося у попередніх темах курсу, містить 5 сфер:
1) фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);
2) державні фінанси (макрорівень);
3) міжнародні фінанси (світове господарство);
4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера);
5) страхування.
Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Бюджет є провідною ланкою державних фінансів. Суть його розкривається в призначенні - фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської й оборонної.
Відповідно до Бюджетного кодексу, бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Як економічна категорія бюджет відображає відносини із приводу формування на загальнодержавному й регіональному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.
Специфічними ознаками таких відносин є:
1 Перерозподільчий характер — бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
2 Всеохоплюючий характер — ними охоплені всі юридичні й фізичні особи.
3 Законодавче регулювання. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:
1) Конституція України;
2) Бюджетний кодекс;
3) закон про Державний бюджет України (який приймається Верховною Радою України щорічно);
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й для виконання Бюджетного кодексу; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Закон про Державний бюджет України – закон, що затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року й того ж року закінчується 31 грудня. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Для оцінки бюджетної системи становить інтерес рівень централізації ВВП у бюджеті. У колишньому СРСР у бюджеті централізувалося, за різними оцінками, близько 80-90 % виробленого ВВП.
За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно в теорії виділяють три моделі бюджетної системи:
- американську (централізація ВВП у бюджеті становить 25-30 %);
- західноєвропейську (30-40 %);
- скандинавську (50-60 %).
Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою і юридичними й фізичними особами. Цим відносинам властивий суперечливий характер. Існує два способи вирішення фінансових протиріч:
1 Установлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП і його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності пропорцій – забезпечення економічного зростання й установлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого – створювати утриманські тенденції в суспільстві.
2 Зростання ВВП – основний показник, що характеризує економіку країни. Економічне зростання дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то у випадку зростання ВВП його відносна частка може зменшуватися.
Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів і видатків держави, затверджується органами законодавчої й представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність держави визначаються двома факторами:
а) масштабами державного сектора економіки;
б) економічною політикою держави (чому віддається перевага - бюджетному фінансуванню або податковому регулюванню).
Рівень соціальних витрат визначається фінансовою моделлю суспільства. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
- Бюджетний устрій і бюджетна система України
Структура бюджету розглядається в горизонтальному й вертикальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади й управління й характеризується взаємозалежними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».
Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи, її розподіл на окремі види бюджетів на основі державного й територіального устрою країни.
Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету й місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.
Бюджетний устрій базується на таких основних положеннях:
1 Розподіл видів бюджетів, що створюються у даній країні.
2 Встановлення принципів побудови бюджетної системи.
3 Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
4 Визначення характеру й форм взаємовідносин між бюджетами.
Теоретично можливі три варіанти виділення видів бюджетів:
а) створення єдиного бюджету для всієї країни;
б) створення окремих регіональних бюджетів.
Як перший, так і другий варіанти мають істотні недоліки й не знайшли застосування в цей час; тому в реальному житті використовується третій варіант:
в) створення на будь-якому рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.
Відповідно до такого підходу в бюджетній системі України виділяються:
• державний бюджет;
• місцеві бюджети.
Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що входять у нього за доходами і видатками, ці показники використовуються для аналізу й прогнозування економічного й соціального розвитку держави, розроблення напрямків розвитку бюджетної політики. Даний бюджет не затверджується законодавчим органом влади.
Зведений бюджет України містить показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим і зведені бюджети областей і міст Київ і Севастополь.
Зведений бюджет Автономної Республіки Крим містить показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів і бюджетів міст республіканського значення.
Зведений бюджет області містить показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведений бюджет району містить показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних і сільських бюджетів цього району.
Зведений бюджет міста з районним поділом містить показники міського бюджету й бюджетів районів, які входять до його складу. У випадку, якщо місту або району в місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища або села, зведений бюджет міста або району в місті містить показники бюджетів цих міст, селищ і сіл.
Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв'язок і підпорядкованість бюджетів.
Бюджетна система України базується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості – повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
4) принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та видатки бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості – інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
У цілому реально функціонуюча бюджетна система України може бути подана такою схемою. Розмежування доходів і витрат між окремими бюджетами починається з розподілу витрат. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування витрат лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може базуватися на двох принципах: відомчої підпорядкованості й територіального розміщення об'єктів фінансування.
Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт бюджетного фінансування дістає кошти з того бюджету, який відповідає рівню органа управління цим суб'єктом (наприклад, СумДУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підлеглий Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України).
Принцип територіального розміщення означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої перебуває суб'єкт фінансування (наприклад, фінансування загальноосвітньої школи № 6 здійснюється з міського бюджету, бо школа знаходиться на території міста Суми і належить до міського відділу освіти).
На сьогодні основним є принцип відомчої підпорядкованості. Розподіл доходів є похідним від розподілу витрат. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів і місцевих податків і зборів.
Про взаємовідносини між різними бюджетами мова йтиме в темі «Місцеві фінанси».
В основі побудови бюджетної системи, як уже говорилося вище, лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні утворюється один для декількох сіл орган влади. Таким чином, для декількох сіл створюється одна сільрада, яка і формує один бюджет.
Б
юджетну систему України можна зобразити у вигляді схеми на рис. 5.1.1-й рівень
2-й рівень
3-й рівень
Рисунок 5.1 – Бюджетна система України
5.3 Бюджетна класифікація
Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Бюджетна класифікація, що діє сьогодні, впроваджена згідно з Наказом Міністерства фінансів України №11 від 14.01.2011 р. (зі змінами і доповненнями) «Про бюджетну класифікацію».
Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних і економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Бюджетна класифікація має такі складові частини:
- класифікація доходів бюджету;
- класифікація видатків бюджету;
- класифікація фінансування бюджету;
- класифікація боргу.
Докладніше бюджетна класифікація доходів і видатків буде розглядатися в наступних питаннях даної теми.
Класифікація фінансування бюджету визначає джерела одержання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, й напрямки витрачання фінансових ресурсів, які утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).
Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:
1) фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;
2) фінансування за типом боргового зобов'язання – за коштами, які використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.
Борг класифікується за типом кредитора й типом боргового зобов'язання.
5.4 Склад і структура доходів бюджету
Доходи бюджету – всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).
Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації коштів:
• пряме вилучення доходів з державного сектора;
• одержання доходів від державних угідь, майна й послуг;
• перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
• залучення позик.
У державному секторі функціонування держави характеризує її підприємницьку діяльність. Як і будь-який підприємець, держава має право на одержання підприємницького доходу — прибутку. Весь створений в державному секторі прибуток за правом власності належить державі. Однак певні права на цей прибуток належать і колективам підприємств. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається в бюджет. При цьому у взаємовідносинах державних підприємств із бюджетом може застосовуватися як пряме вилучення доходів (шляхом платежів із прибутку), так і оподаткування прибутку на загальних підставах. В умовах ринкової економіки, якщо переважає приватний сектор, застосовується податковий метод. В умовах адміністративної економіки домінує пряме вилучення доходів.
Надходження від державного сектора найчастіше незначні. Це пояснюється двома причинами:
а) держава, як правило, працює у непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності;
б) у більшості випадків діяльність державних підприємств має неприбутковий характер, вона спрямована на виробництво певних товарів або послуг, а не на одержання прибутку.
Доходи від державних угідь, майна й послуг формуються на основі прав власності держави. Всі угіддя, надра, корисні копалини належать державі. Тому доходи від їх використання спрямовуються в бюджет держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин. Надходження від державних прав власності навіть в Україні мінімальні – 2%.
Податковий метод формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів у державному секторі може здійснюватися тільки на підставі законів.
Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі.
При нормальних умовах основу доходів бюджету становлять податки (95–98%) і позики (2–5%).
Крім реальних доходів, які формуються на основі зазначених методів, у теорії держава може використовувати емісійний доход. Однак під час емісії внаслідок інфляції збільшується тільки номінальна кількість грошей, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється. У Бюджетному кодексі зазначено, що сьогодні забороняється використовувати емісійний доход як джерело доходів бюджету України.
Джерелами формування доходів бюджету можуть бути:
• створений ВВП;
• національне багатство (відображає накопичені матеріальні цінності й розвідані природні ресурси). Використовується тоді, коли не вистачає ВВП або є певний надлишок природних ресурсів.
Найнадійніше джерело – створений ВВП.
Джерела формування доходів бюджету також поділяються на внутрішні й зовнішні. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватися на основі таких методів:
1) прямий перерозподіл (наприклад, репарація);
2) міжнародний кредит;
3) оподатковування експортно-імпортної діяльності;
4) валютне регулювання – відхилення встановленого курсу валют від реального їх співвідношення;
5) ціновий механізм – у світі склався певний масштаб цін, що приводить до міжнародного перерозподілу ресурсів.
Відповідно до існуючої в Україні бюджетної класифікації доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
Податкові надходження – передбачені податковими законами України загальнодержавні й місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподаткові надходження:
1) доходи від власності й підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори й платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності ;
3) інші неподаткові надходження;
4) власні надходження бюджетних установ.
Доходи від операцій з капіталом містять надходження від продажу основного капіталу (спорудження, устаткування, літаки, безгосподарське майно, дорогоцінні метали й камені й т.д.); надходження від продажу державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні й стратегічні запаси); кошти від продажу землі й нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом.
Трансферти – це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. Офіційні трансферти відповідно до бюджетної класифікації можуть бути від органів державного управління (у т. ч. з інших бюджетів) та від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій.
У таблиці 5.1 наведені приклади бюджетної класифікації доходів бюджету із зазначенням їх кодів.
Таблиця 5.1 – Доходи бюджету за кодами бюджетної класифікації (витяг)
| Код | Назва |
| 10000000 | Податкові надходження |
| 11000000 | Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості |
| 11010000 | Податок на доходи фізичних осіб |
| 11010100 | Податок на доходи найманих працівників |
| 11010200 | Податок на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності |
| 11010300 | Податок на доходи фізичних осіб на дивіденди та роялті |
| 11010400 | Фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, нарахований до 1 січня 2011 року |
| 11010500 | Надходження сум реструктурованої заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб |
| 11010600 | Податок на доходи фізичних осіб у вигляді виграшів або призів, отриманих внаслідок проведення конкурсів та інших розіграшів, виграшів в азартні ігри |
| 11010700 | Податок на доходи фізичних осіб - нерезидентів |
| 11010800 | Податок на доходи фізичних осіб - військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу |
| 11010900 | Податок на доходи фізичних осіб - працівників закордонних дипломатичних установ України з фонду оплати праці в іноземній валюті |
| 11011000 | Податок на доходи фізичних осіб - працівників закордонних дипломатичних установ України з фонду оплати праці в національній валюті |
| 11011100 | Податок на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності |
| 11011200 | Податок на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) |
| 11011300 | Податок на доходи фізичних осіб від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) |
| 11011400 | Податок на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав |
| 11011500 | Податок на доходи фізичних осіб - шахтарів |
| 11011600 | Фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю |
| 11020000 | Податок на прибуток підприємств |
| 12000000 | Податки на власність |
| 13000000 | Збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів |
| 14000000 | Внутрішні податки на товари й послуги |
| 15000000 | Податки на міжнародну торгівлю й зовнішні операції |
| 16000000 | Окремі податки і збори, що зараховуються до місцевих бюджетів |
| 17000000 | Рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси |
| 18000000 | Місцеві податки і збори |
| 19000000 | Інші податки та збори |
Продовж. табл. 5.1
| 20000000 | Неподаткові надходження |
| 21000000 | Доходи від власності та підприємницької діяльності |
| 22000000 | Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності |
| 23000000 | виключено |
| 24000000 | Інші неподаткові надходження |
| 25000000 | Власні надходження бюджетних установ |
| 30000000 | Доходи від операцій з капіталом |
| 31000000 | Надходження від продажу основного капіталу |
| 32000000 | Надходження від реалізації державних запасів товарів |
| 33000000 | Надходження від продажу землі й нематеріальних активів |
| 34000000 | Податки на фінансові операції й операції з капіталом |
| 40000000 | Офіційні трансферти |
| 41000000 | Від органів державного управління |
| 42000000 | Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій |
Така класифікація, як у Бюджетному Кодексі, називається ще класифікацією за методами стягнення. Далі доходи можуть деталізуватися за видами податків, неподаткових надходжень і т. д. Крім того, доходи бюджетів поділяються на доходи державного бюджету й місцевих, що називається класифікацією за рівнями бюджетної системи.
Розглянемо класифікацію доходів бюджету за іншими ознаками.
Так, за соціально-економічними ознаками доходи поділяються на:
- доходи від господарської діяльності;
- доходи від використання природних ресурсів;
- доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
- доходи від банківської діяльності;
- доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
- державне мито;
- митні платежі;
- збори й інші неподаткові доходи;
- доходи від приватизації;
- доходи від громадян і т. д.
За умовами формування державні доходи можуть бути безповоротні (власні доходи держави й доходи, що надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин) і поворотні (державні позики, за користування якими потрібно платити й повертати їх у встановлений термін).
5.5 Склад і структура видатків бюджету
Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини із приводу розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.
Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надмірно сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.
Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
Видатки та кредитування бюджету згідно з новим Бюджетним кодексом класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.
Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.
До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, що затверджується Міністерством фінансів України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".
Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.
На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням даних єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Таблиця 5.2 – Приклади відомчої класифікації видатків бюджету
| КВКВ | Назва |
| 11 | Апарат Верховної Ради України |
| 30 | Державне управління справами |
| 41 | Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України |
| 60 | Верховний суд України |
| 70 | Вищий господарський суд України |
| 80 | Конституційний Суд України |
| 90 | Генеральна прокуратура України |
| 100 | Міністерство внутрішніх справ України |
| 110 | Міністерство енергетики та вугільної промисловості України |
| 120 | Міністерство економічного розвитку і торгівлі України |
| 140 | Міністерство закордонних справ України |
| 170 | Державний комітет телебачення і радіомовлення України |
| 180 | Міністерство культури України |
| 210 | Міністерство оборони України |
| 220 | Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України |
| 230 | Міністерство охорони здоров'я України |
| 240 | Міністерство екології та природних ресурсів України |
| 250 | Міністерство соціальної політики України |
| 260 | Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном |
| 280 | Міністерство аграрної політики та продовольства України |
| 300 | Державна служба статистики України |
| 310 | Міністерство інфраструктури України |
| 311 | Державна служба автомобільних доріг України |
| … | |
| 771 | Рада міністрів Автономної Республіки Крим |
| … | |
| 788 | Сумська обласна державна адміністрація |