Geum.ru

Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4

ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання конкретного наукового завдання, що виявляється у науковому обґрунтуванні кримінальної відповідальності за порушення чинних на транспорті правил та створенні удосконаленої моделі норми, яка встановлює кримінальну відповідальність за цей злочин; виробленні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування.

1. Проведений комплексний системний аналіз складу злочину, який містить ст. 291 КК, дає підстави для висновку, що використаний законодавцем у КК України підхід, згідно якого передбачено окрему кримінально-правову норму, що встановлює відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, за наявності у КК виваженої кількості норм, які відображають специфіку конкретних суспільно небезпечних діянь у сфері охорони безпеки руху та експлуатації транспорту, є цілком обґрунтованим.

2. Ставлення законодавця до визначення ступеня суспільної небезпеки порушень правил безпеки на транспорті на різних історичних етапах було неоднозначним. Сьогодні кримінально караними є лише такі порушення вказаних правил, що призводять до настання або можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

3. Порівняльний аналіз вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, із аналогічним законодавством зарубіжних країн дозволяє стверджувати, що охорона безпеки руху на транспорті кримінально-правовими засобами здійснюється у більшості країн світу. Проте у кримінальному праві цих країн не вироблено єдиних уніфікованих критеріїв криміналізації щодо встановлення відповідальності за порушення чинних на транспорті правил, що не сприяє ефективності боротьби з аварійністю на транспорті.

4. Конструювання диспозиції аналізованої норми як бланкетної слід визнати оптимальним і достатньо обґрунтованим, оскільки такий спосіб здатний забезпечити без внесення відповідних змін і доповнень сталий характер кримінального законодавства, тобто безпрогальність кримінально-правової охорони безпеки руху та експлуатації транспорту при порівняно швидкому удосконаленні і, відповідно, зміні правил, чинних на транспорті. Зазначимо, що доцільність побудови диспозицій аналізованих норм як бланкетних є визнаною у більшості країн світу.

5. У роботі обґрунтовується думка, що спричинення великої матеріальної шкоди внаслідок порушення чинних на транспорті правил не становить підвищеного ступеня суспільної небезпеки, а тому підлягає декриміналізації. Цим діянням ефективно можна запобігати шляхом застосування більш оперативних, а тому у вказаних випадках більш доцільних, засобів адміністративного та цивільного права.

6. Тлумачення диспозиції ст. 291 КК дозволяє зробити висновок, що законодавець не виділяє у цій нормі предмет як обов’язкову ознаку злочину, оскільки не вказує у ній на речі матеріального світу. Транспортні засоби слід розглядати як ознаку предмета суспільних відносин, охоронюваних цією нормою. Найчастіше зазначені злочини вчиняються під час руху транспортних засобів автомобільного (автобуси, вантажні та легкові автомобілі), мотоциклетного (мотоцикли, мопеди, скутери, моторолери, мотоколяски), іншого дорожнього (велосипеди, гужові повозки), морського та річкового (водні мотоцикли, катери, моторні човни) транспорту.

Проте за аналізованою нормою необхідно кваліфікувати і випадки спричинення суспільно небезпечних наслідків в результаті порушення правил безпеки на залізничному, повітряному, електричному транспорті, зокрема, на пасажирських канатних дорогах та підйомниках.

З метою подальшого вдосконалення та уніфікації нормативних актів, які використовуються при кваліфікації злочинів, пов’язаних з порушенням чинних на транспорті правил, пропонується законодавчо закріпити таку класифікацію транспортних засобів на автомобільному транспорті: моторні, маломоторні (приводяться в рух за допомогою двигуна, робочий об’єм якого не перевищує 50 куб. см або електродвигуна потужністю до 3 кВт) та безмоторні.

7. Вбачається за доцільне класифікувати види транспорту за єдиним критерієм і внести зміни до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про транспорт”, у якій визначити, що до транспорту загального користування відносяться залізничний, морський, річковий, повітряний, дорожній та електричний транспорт.

8. У роботі доведено, що під іншими тяжкими наслідками у ст. 291 КК маються на увазі спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження, великої матеріальної шкоди. Обґрунтовується думка про доцільність обмеження використання оціночних понять при конструюванні кримінально-правових норм, а тому пропонується встановлення визначеного критерію визнання порушення чинних на транспорті правил злочинними – спричинення середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень потерпілому або загибелі людей.

9. Аналіз суб’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 291 КК, та практики її застосування дозволяє зробити висновок, що диспозиція вказаної норми не виділяє додаткових спеціальних (особливих) ознак суб’єкта цього злочину, а тому ним є фізична, осудна особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16 років. До суб’єктів цього злочину належать: пішоходи, пасажири, погоничі тварин, особи, які керують всіма видами транспортних засобів залізничного, водного, повітряного, автомобільного або електричного транспорту чи є відповідальними за безпеку їх руху, крім випадків, передбачених ст. 276, 281, 286-288 КК.

10. Стаття 291 КК не визначає форми вини, а також як обов’язкові ознаки мотиви та мету цього злочину. Обґрунтовується, що порушення чинних на транспорті правил не належить до злочинів зі змішаною (подвійною, складною) формою вини. Саме по собі порушення чинних на транспорті правил, як правило, є адміністративним правопорушенням, психічне ж ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків цього діяння характеризується лише необережною формою вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Встановлення мотивів та мети поведінки особи, що передували та були наявними безпосередньо під час вчинення цього діяння мають важливе значення для індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання.

11. Встановлення за спричинення різних за ступенем суспільної небезпеки наслідків однієї санкції не відповідає принципу справедливості і значно зменшує можливість гнучкого застосування покарання, тому пропонується передбачити у аналізованій нормі кваліфіковані склади злочинів. Дослідження кримінально-правових норм про відповідальність за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту дозволяє зробити висновок про відсутність єдиних критеріїв визначення покарання в санкціях цих статей. У роботі запропоновано підходи щодо оптимізації видів та розмірів покарань за вчинення порушень правил безпеки на транспорті з урахуванням диференціації кримінальної відповідальності: передбачення у декількох частинах статті залежно від тяжкості суспільно небезпечних наслідків відповідних видів та розмірів покарань; покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинно застосовуватись лише у злочинах, що спричиняють загибель однієї або більше осіб, і не перевищувати десяти років; у злочинах невеликої та середньої тяжкості всі без винятку санкції повинні містити кілька видів основних покарань залежно від діапазону ступеня суспільної небезпеки злочину або майнових можливостей злочинця; всі санкції повинні передбачати як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

12. У роботі запропоновано нову редакцію ст. 291 КК, при вдосконаленні якої використані такі положення: 1) диференціація відповідальності залежно від визначених суспільно небезпечних наслідків: середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень, спричинення загибелі одного або декількох потерпілих, та передбачення у нормі відповідно ступеня суспільної небезпеки вказаних наслідків трьох частин; 2) декриміналізація злочинів, пов’язаних із спричиненням великої матеріальної шкоди внаслідок порушення чинних на транспорті правил; 3) визначення у диспозиції норми ознак суб’єкта цього злочину.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Адміністративний кодекс УСРР 1927 р. // Збірник Узаконень УСРР, 1927. – № 63–65. – Ст. 240.
  2. Бабанін С.В. Вина при злочинному порушенні чинних на транспорті правил / С.В. Бабанін // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 22. – С. 126–131.
  3. Бабанін С.В. Витоки та сучасний стан проблеми кримінально-правової охорони безпеки руху на транспорті (ст. 291 КК України) / С.В. Бабанін // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 18. – С. 199–204.
  4. Бабанін С.В. Деякі питання вдосконалення системи транспортних злочинів / С.В. Бабанін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 1. – С. 181–187.
  5. Бабанін С.В. Кваліфікація злочинів з бланкетними диспозиціями в діяльності слідчих підрозділів ОВС (ст. 291 КК України) / С.В. Бабанін // Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика: збірник тез. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008 – С. 129–131.
  6. Бабанін С.В. Кваліфікація злочинних порушень чинних на транспорті правил: Науково-методичні рекомендації / С.В. Бабанін. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – 12 с.
  7. Бабанін С.В. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України, що встановлює відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, із зарубіжним законодавством / С.В. Бабанін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Спеціальний випуск. – 2007. – № 1. – С. 42–47.
  8. Бабанін С.В. Проблеми диференціації кримінальної відповідальності за порушення чинних на транспорті правил / С.В. Бабанін // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: наук.-практ. семінар, 21 березня 2008 р.: тези доп. – Дніпропетровськ, 2008. – С. 52–54.
  9. Бабанін С.В. Проблеми кваліфікації порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК України) на досудовому слідстві / С.В. Бабанін // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства. Частина 2: Всеукраїнська наук.-практ. конф., 20-21 травня 2005 р.: тези доп. – Запоріжжя, 2005. – С. 3–6.
  10. Бабанін С.В. Проблеми практики застосування деяких норм про транспорті злочини / С.В. Бабанін // Актуальні проблеми кримінального, кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Регіональний круглий стіл, 21-22 лютого 2003 р.: тези доп. – Хмельницький, 2003. – С. 121–124.
  11. Бабанін С.В. Проблемні питання встановлення покарання за злочинні порушення чинних на транспорті правил / С.В. Бабанін // Вісник Запорізького національного університету. – 2006. – № 1. – С. 185–188.
  12. Бабанін С.В. Суб’єкт злочинного порушення чинних на транспорті правил / С.В. Бабанін // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 222–226.
  13. Бабанін С.В. Удосконалення кримінального законодавства, регулюючого охорону безпеки руху на транспорті / С.В. Бабанін // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: наук.-практ. конф., 20 червня 2003 р.: тези доп. – Х., 2003. – С. 43–45.
  14. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть / М.И. Бажанов. – Д.: Пороги, 1992. – 168 с.
  15. Бантишев О. Відмовитись від бланкетних диспозицій кримінально-правових норм / О. Бантишев // Радянське право. – 1990. – № 6. – С. 57–58.
  16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія / Ю.В. Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
  17. Белокобыльский Н.Н. Безопасность движения и эксплуатации железнодорожного транспорта. Уголовно-правовые и криминологические проблемы / Н.Н. Белокобыльский. – Саранск: Саранский филиал Саратовского университета, 1988. – 104 с.
  18. Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі / І. Богатирьов // Право України. – 2004. – С. 21–25.
  19. Богатирьов І. Поняття кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (теоретико-прикладний аспект) / І. Богатирьов // Юридична Україна. – № 3. – С. 72–76.
  20. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения / В.И. Борисов, С.В. Гизимчук. – Х.: Консум, 2001. – 160 с.
  21. Борисов В.І. Необережність та її види: Текст лекції / В.І. Борисов. – X.: Харківський юрид. ін-т, 1991. – 23 с.
  22. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я.М. Брайнин. – М.: Юрид. лит., 1963. – 274 с.
  23. Бюлетень Верховного Суду СРСР. – 1970. – № 6.
  24. Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / І.А. Вартилецька. – К., 1997. – 19 с.
  25. Вартилецька І.А. Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі мають відповідати принципам законності та гуманізму / І.А. Вартилецька // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 164–166.
  26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
  27. Вербенський М.Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування / М.Г. Вербенський // Новий КК України: питання застосування і вивчення: міжнародна наук.-практ. конференція “Питання застосування нового КК України”, 25-26 жовтня 2001 р.: тези доп. – К. – Х., 2002. – С. 86–89.
  28. Водний кодекс України від 06.06.95 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
  29. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений / Б.С. Волков. — Казань: Казан. ун-т, 1968. – 166 с.
  30. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С.Б. Гавриш. – Х.: Основа, 1994. – 638 с.
  31. Галахова А.В. Уголовно-правовая характеристика транспортных преступлений: учебное пособие / А.В. Галахова. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 56 с.
  32. Газета „Факты” від 02.03.05. – № 39 (1831).
  33. Гізімчук С.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / С.В. Гізімчук. – X., 1999. – 17 с.
  34. Гізімчук С.В. Кримінально-правова характеристика об’єкта злочинного порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху / С.В. Гізімчук // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 191–198.
  35. Гринберг М.С. Технические преступления / М.С. Гринберг. – Новосибирск: Новосиб. ун-т, 1992. – 144 с.
  36. Гуславський В.С. Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації транспорту (ст. 215-2 КК України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.С. Гуславський. – К., 1997. – 18 с.
  37. Дагель П.С. Неосторожность: уголовно-правовые и криминологические проблемы / П.С. Дагель. – М.: Юрид. лит., 1977. – 144 с.
  38. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1974. – 240 с.
  39. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю.А. Демидов. – М.: Юрид. лит., 1975. – 182 с.
  40. Денисова Т.А. Кримінально-правові функції покарання у контексті реалізації кримінально-правової політики держави / Т.А. Денисова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 50–55.
  41. Денисова Т.А. Покарання та його мета / Т.А. Денисова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наук. праць. – 2006. – № 3. – С. 209–215.
  42. Довженко Є. Щодо необхідності систематизації законодавства у транспортній галузі / Є. Довженко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 73–76.
  43. Доненко В.В. Керування транспортом у стані сп’яніння: адміністративно-деліктні проблеми: монографія / В.В. Доненко, В.К. Колпаков. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2003. – 196 с.
  44. Елисеенко Н.Е. Вопросы применения ст. 213 УК РСФСР в связи с преступными нарушениями правил безопасности движения на речном транспорте / Н.Е. Елисеенко // Проблемы повышения эффективности уголовной ответственности и исполнения наказания: Собрание науч. трудов адъюнктов и соискателей. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 23–31.
  45. Емельянов В.П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступления / В.П. Емельянов // Право и политика. – 2003. – № 2. – С. 67–77.
  46. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: Затверджені постановою Кабінету міністрів України № 198 від 30.03.94 р. // Зібрання постанов України. – 1994. – № 7. – Ст. 182.
  47. Жулев В.И. Ответственность участников дорожного движения: практическое пособие / В.И. Жулев, С.И. Гирько. – М.: Юристъ, 1997. – 160 с.
  48. Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий / В.И. Жулев. – М.: Юрид. лит., 1989. – 224 с.
  49. Жулев В.И. Транспортные преступления. Комментарий законодательства / В.И. Жулев. – М.: Спарк, 2001. – 190 с.
  50. Захаров С.Н. Водно-транспортные преступления: расследование и предупреждение / С.Н. Захаров. – М.: Юрид. лит., 1977. – 128 с.
  51. Злобин Г.А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г.А. Злобин, С.Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права: Собрание науч. трудов. – М.: ИГиП АН СССР, 1978. – С. 102–119.
  52. Зубкова В. Проблемы построения и взаимообусловленности санкций и категорий преступлений в УК РФ / В. Зубкова // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 18–20.
  53. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика / В.И. Зубкова. – М.: Норма, 2002. – 304 с.
  54. Иванова В.В. Проблемы совершенствования практики борьбы с нарушениями правил безопасности дорожного движения / В.В. Иванова // Особенности развития уголовной политики в современных условиях: Труды Академии. – М.: Академия МВД России, 1996. – С. 138–141.
  55. История советского уголовного права (1917 – 1947) / [А.А. Герцензон, Ш.С. Грингауз, Н.Д. Дурманов, М.М. Исаев, Б.С. Утевский]. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 466 с.
  56. Інструкція з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 04.11.2004 р. № 963 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 47. – Ст. 3145.
  57. Інструкція з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України: Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 8 липня 1995 р. № 260 [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта. – Заголовок з екрану.
  58. Інструкція з руху поїздів і маневрової роботи на Харківському та Дніпропетровському метрополітенах: Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 04.11.2003 р. № 854 [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта. – Заголовок з екрану.
  59. Інструкція з улаштування та експлуатації залізничних переїздів: Затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.01.2007 р. № 54 // Офіційний вісник України. – 2007. - № 16. – Ст. 630.
  60. Інструкція про порядок видачі бланків свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, здійснення контролю за організацією підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та обліку суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що провадять зазначену діяльність: Затверджена наказом МВС України від 31 липня 2003 р. № 825 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 33. - Ст. 1811.
  61. Інструкція про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв: Затверджена наказом МВС України від 22.08.2005 р. № 364 [Електронний ресурс] – Режим доступу: ссылка скрыта. – Заголовок з екрану.
  62. Інтерпол повідомляє // Кримінальна панорама. – 2008. – № 1. – С. 14.
  63. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / [А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.] – К.: Ін юре, 1996. – 368 с.
  64. Капішинський Є. Про подальше правове удосконалення кримінального покарання за необережні злочини / Є. Капішинський // Вісник прокуратури. – 2001. – № 5 (11). – C. 18–21.
  65. Квашис В.Е. Преступная неосторожность. Социально-правовые и криминологические проблемы / В.Е. Квашис. – Владивосток: Дальневосточный ун-т, 1986. – 192 с.
  66. Квашис В.Е. Профилактика неосторожных преступлений / В.Е. Квашис. – К.: НИИ и РИО КВШ МВД СССР, 1981. – 78 с.
  67. Келина С.Г. Об основаниях и последствиях декриминализации деяний / С.Г. Келина // Советское государство и право. – 1988. – № 11. – С. 12–19.
  68. Ковалев М.И. О технике уголовного законодательства / М.И. Ковалев // Правоведение. – 1962. – № 3. – С. 142–146.
  69. Ковалев М.И. Причинная связь в уголовном праве / М.И. Ковалев, П.Т. Васьков. – М.: Госюриздат, 1958. – 72 с.
  70. Коваленко С. Водію заважають зони. Геопатогенні / С. Коваленко // Іменем Закону. – № 11. – 2007. – С. 10–11.
  71. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.95 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: