Міністерство внутрішніх справ україни національний університет внутрішніх справ

 Вироком Котовського міського суду Одеської області підсудний П. засуджений за ст. 94 КК 1960 р. (ч.1 ст. 115 КК). Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Одеського обласного суду вирок залишений без змін. Як визнав суд, П. увечері, приблизно о 23 г., разом із потерпілою Т. у м. Котовську вживав спиртні напої, потім прийшов разом із нею у вагончик на території БМД-623, де Т. запропонувала йому вступити в статевий зв’язок, частково оголив себе, а коли П. відмовився від цього, вона стала дорікати йому в статевому безсиллі, ударила триногою теодоліту по голові. У ході сварки, яка виникла, П. вихопив у потерпілої Т. триногу й заподіяв їй численних ударів по голові, інших частинах тіла, унаслідок чого від завданих черепно-мозкових травм настала смерть Т. Перший заступник Голови Верховного Суду України вніс протест в президію обласного суду, в якому ставив питання про зміну судових рішень, що склалися, перекваліфікацію дій П. зі ст. 94 КК 1960 р. (ч.1 ст. 115 КК) на ст.95 КК 1960 р. (ст. 116 КК). У протесті також зазначається, що суд достатньо повно й всебічно дослідив докази по справі, правильно встановив фактичні обставини справи, але разом із тим неправильно їх оцінив, і те, що Т. поводилася непристойно, глибоко образила чоловічу гідність П., а потім вдарила його триногою теодоліту по голові. Президія обласного суду протест задовольнила, відзначивши таке. Як вбачається з матеріалів справи, П. засуджений за ст. 94 КК 1960 р. (ч.1 ст.115 КК) за умисне вбивство під час сварки у вагончику між ним і потерпілою Т. Разом із тим, засуджений П. як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні показав, що він дійсно з Т., іншими особами в кочегарці вживав спиртні напої до 23 год., потім він з Т. прийшов у вагончик, де вона запропонувала вступити у статевий зв’язок, знявши з себе нижній одяг. Коли ж він відмовився, то Т. почала поводити себе непристойно, ображала, дорікала у статевому безсиллі, а потім вдарила триногою теодоліту по голові. Показання П. об’єктивно відповідають матеріалам справи. Так, із фототаблиць до протоколу огляду місця пригоди видно, що одяг з нижньої частини тіла потерпілої спущений до ступень ніг, а це підтверджує показання П. у тій частині, що Т., оголившись, пропонувала йому вчинити з нею статевий акт, оскільки яких-небудь даних, що свідчать про зґвалтування потерпілої, або замах на зґвалтування, у справі немає. З висновку судово-медичного обстеження П. вбачається, що в тім’яній ділянці його голови є синець. Він міг утворитися від впливу тупого предмета, і не виключається, що від удару штатива теодоліту. Цю обставину підтверджує П., говорячи про те, що коли він, відмовившись від статевої близькості з Т., хотів піти, вона нанесла йому удар триногою теодоліту по голові. Показання З. і Д. свідчать про непристойну поведінку потерпілої, дані акту судово-медичної експертизи указують на наявність у крові 4,2, а у сечі 6,7 етилового спирту, що могло свідчити при житті Т. про тяжкий ступінь сп’яніння. Суд у вироку показання П. визнав достовірними, однак по суті не дав їм правильної оцінки у сукупності з наявними доказами. Між тим, така образа й насильство збоку потерпілої Т. дали підстави й можливість визнати їх тяжкими та протизаконними, такими, що раптово викликали у П. сильне душевне хвилювання, і в цьому стані від позбавив потерпілої життя. У силу викладеного дії П. слід перекваліфікувати зі ст. 94 КК 1960 р. (ч.1 ст. 115 КК) на ст. 95 КК 1960 р. (ст. 116 КК). [Судебная практика убийства, изнасилования и другие преступления против личности. Сборник судебных решений по уголовным делам. Киев. Издательско-полиграфический центр „ЗНАННЯ”, 1993].

 12 січня 1999 р., приблизно о 21 год. 30 хв., у квартиру до Ч. зайшла її знайома Ш., яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння і почала вимагати у Ч. гроші для купівлі спиртних напоїв, а отримавши від Ч. відмову, почала ображати її нецензурними словами, погрожувати фізичною розправою щодо неї та її сина, спробувала присвоїти косметичку, яка належала Ч. Остання спробувала вигнати Ш., однак Ш. схопила ніж, який лежав на столі і почала погрожувати ним Ч., розмахуючи перед її обличчям. У зв’язку з цим Ч., діючи в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник у неї внаслідок погроз її життю з боку Ш., а також образ, умисно, з метою вчинення вбивства, нанесла їй кілька ударів молотком по голові, а коли Ш. впала, відібрала у неї ніж і нанесла ним декілька ударів в ділянку грудини і шиї, потім нанесла один удар шилом в ділянку грудини і шнуром від електрозапальнички здавила шию Ш. У результаті дій Ч. Ш. було заподіяно: 5 колото-різаних ран, які є проникаючими у грудну клітину з пошкодженням легенів і серця, 4 колото-різаних рани шиї, 1 колото-різана рана у підключичну ділянку без пошкодження внутрішніх органів, 3 різані рани на долонній поверхні пальців лівої кисті, 3 забиті рани на лівій вушній раковині. // Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова. Справа № 1/10 – 389. 2000 р.

 Вироком Бериславського окружного суду Ц. засуджений за ст. 95 КК (ст. 116 КК). 20 січня 1992 р., приблизно о 20 год. 30 хв., в с. Золота Балка Нововоронцовського району, будучи в нетверезому стані, Ц. зайшов до будинку свого знайомого В. Під час конфлікту, після того, як В. вдарив його в обличчя, Ц. із ревнощів металевою швайкою завдав потерпілому удар у ліву половину грудей. Смерть В. настала від ушкодження легеневої артерії. Ухвалою судової колегії Херсонського обласного суду цей вирок було змінено: дії Ц. касаційна інстанція перекваліфікувала за ст. 94 (ч.1 с. 115 КК) на ст. 95 (ст. 116 КК). Заступник Генерального прокурора України вніс до колегії протест, у якому ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильною кваліфікацією злочинних дій Ц. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи протесту, судова колегія вважає, що він підлягає задоволенню. Як видно з матеріалів справи, причиною конфлікту між засудженим та потерпілим було те, що Ц. ревнував свою дружину до В. У той же час із показань засудженого, потерпілої, свідків С., М. та інших вбачається, що такі почуття у Ц. були давно, протягом кількох останніх років і що дружина засудженого своєю поведінкою не давала підстав для відповідних підозр. За таких обставин і враховуючи те, що відповідальність за ст. 95 (ст. 116 КК) настає тільки у випадку раптового виникнення сильного душевного хвилювання, рішення касаційної інстанції про необхідність перекваліфікації дій Ц. є необґрунтованим. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, № 3, 1996 р. с. 126-128.