Знайомтесь Хустщина”
| Вид материала | Документы |
- Край наш хустщина, 379.85kb.
- Відділ освіти віньковецької райдержадміністрації інформаційно – методичний центр районного, 32.18kb.
Михайло Андрелла (Оросвиговський)
1637-1710
Священик, письменник-полеміст, богослов антикатолицького спрямування. Противник унії, висував ідею возз’єднання карпатських русинів з усім православним світом. Похований в с. Іза.
Іван Орлай
1770-1829
Уродженець м. Хуст
Доктор філософії і медицини, вчений секретар Російської Медико-хірургічної Академії, почесний член кількох європейських наукових товариств, ректор Ніжинської гімназії вищих наук (у період навчання Миколи Гоголя) та Рішельєвського ліцею в Одесі.
Василь Довгович (Довганич)
1783-1849
Уродженець с. Золотарьово на Хустщині.
Священик, вчений природознавець, філософ, поет, член-кореспондент Угорської Академії наук (1831), перший закарпатський академік. Похований у м. Хуст (місце поховання не відоме).
Іштван Лошшу
1797-1852
Уродженець смт. Вишково.
Науковець, один із засновників статистики в Угорщині, видав географічний опис Росії (1827), член-кореспондент Угорської Академії наук.
Йожеф Дьєрдь
1813-?
Жив і працював у Хусті. З 1839 р. – головний лікар Мараморошського комітату, угорський еволюціоніст додарвінської епохи, дослідник лікувальних властивостей місцевих мінеральних вод. Організатор перших лікарень і системи надання медичної допомоги населенню краю.
Його сини, уродженці Хуста:
Аладар Дьєрдь (1844-1906) - угорський літератор, журналіст, історик, поліглот, перекладач. Здійснив переклад літературної європейської класики в т.ч. російської на угорську мову.
Ендре Дьєрдь (1848-1927) – угорський економіст, розробник теорії кооперативного руху і банківської системи. Генеральний директор кооперативного банку у Будапешті. Депутат угорського парламенту. За здобутки в галузі економічної теорії обраний членом-кореспондентом (1879), дійсним членом (1919) Угорської Академії наук.
Іван Раковський
1815-1885
Священик, публіцист, педагог, культурний діяч. Викладач і віце-ректор Ужгородської вчительської семінарії. Автор кількох підручників. Видавець газет. Один з краєвих діячів що вели боротьбу проти мадяризації греко-католицької церкви. Відійшов на позиції русофільства та православ’я. З 60-х років 19 століття служив священиком в с. Іза де і похований.
Августин Єнковський
1833-1923
Священик, художник, видатний самодіяльний технічний винахідник. Сконструював жатку-снопов’язалку, працював над удосконаленням двигуна кораблів та літаків, розробив оригінальний вулик, самопрядку, ткацький верстат та ін. Сприяв встановленню курантів на Кафедральному Хрестовоздвиженському соборі в Ужгороді. В 1892 р. удостоєний премії на виставці в Будапешті. Лауреат (Велика золота медаль) та почесний член Паризької академії технічних винаходів (1893). Жив, служив священиком і похований в с. Стеблівка на Хустщині.
Антал (Антон) Годинка
1864-1946
Русинського походження змадяризований діяч угорської науки і вищої школи.
Історик, етнограф, педагог.
Народився у русинському селі на Пряшівщині (Східна Словаччина), але у ранньому дитинстві його сім’я переїжджає у Мараморош в с. Сокирницю на Хустщині. Тут пройшло його дитинство, а тому він вважав Сокирницю рідним селом, назву якого взяв за псевдонім своїх праць по історії русинів – «сокирницький сирохман», «сокирницький сиротюк».
Професор Будапештського, Братиславського, Пейчського університетів. Член-кореспондент (1911), дійсний член (1933) Угорської Академії наук.
Почесний голова «Подкарпатского Общества наук» (1941-1943). Залишив велику історіографічну проугорського спрямування спадщину. Автор праць з історії Угорщини, понад двадцяти праць з історії Закарпаття, Мукачівської греко-католицької єпархії, а також збірника народних русинських пісень, русинсько-угорського словника та ін.
Августин Волошин
1874-1945
Найактивніший, провідний громадсько-політичний, культурно-освітній, церковний діяч першої половини 20 століття на Закарпатті, письменник, журналіст, педагог українофільського спрямування. Найавторитетніший лідер краю 30-х років, якого називають “батьком українського національного відродження на Закарпатті”. Засновник, організатор, член керівництва ряду громадсько-політичних організацій, товариств, видавництв, Підкарпатського банку, Кооперативного союзу. Депутат Чехословацького парламенту (1925-1929). Автор багатьох навчальних підручників, кількох літературно-драматичних творів. Директор Ужгородської вчительської семінарії.
В 1938-39 р. в Хусті пройшов короткий але найвідповідальніший і драматичний період його життя. Прем’єр-міністр автономного уряду, Президент Карпатської України. Після вимушеної еміграції оселився в Празі де викладав в Українському вільному університеті, був його ректором. В травні 1945 р. заарештований радянською військовою контррозвідкою “СМЕРШ”, перевезений у Москву і ув’язнений в Лефортівській тюрмі. В процесі допитів і пред’явлення звинувачення у “проведенні ворожої діяльності проти Радянського Союзу” стан здоров’я різко погіршився. Помер 19 липня 1945 року в лікарні Бутирської тюрми від серцевого паралічу. В 2002 р. йому посмертно присвоєно звання Героя України.
Алексій Кабалюк
1877-1947
Відомий діяч відродження православної церкви на Закарпатті, ініціатор будівництва храмів і фундатор багатьох монастирів. В 1923 році возведений в сан архімандрита. Зазнав переслідувань з боку угорської влади. В грудні 1944 року брав участь у складі делегації духовенства краю на переговорах у Москві щодо переходу Мукачівсько-Пряшівської єпархії під юрисдикцію Московського патріархату. Однак у післявоєнній радянській “православізації” краю вже участі не брав. Усамітнився в Свято-Миколаївському чоловічому монастирі (с. Іза-Карповтлаш). В 1947 р. прийняв велику схизму і невдовзі помер. Був похований на братському монастирському кладовищі. В 1999 р. нетлінні мощі о. Алексія були знайдені та перенесені до нової будівлі монастиря де нині почивають. В 2001 р. був канонізований УПЦ на чолі з Володимиром (Сабаданом) під святим іменем преподобного Алексія Карпатського (Карпаторуського) сповідника.
Юлій Віраг
1880-1949
Уродженець м. Хуст.
Художник, педагог. Вчився в художніх закладах Мюнхена, Будапешта, Парижа. Прихильник класичного, академічного стилю. Більше відомий як художник монументального живопису. В 1928 році іменований головним живописцем Мукачівської греко-католицької єпархії.
Микола Аркас
1881-1938
Син українського історика і композитора М. Аркаса (“Історія України-Руси”, опера “Катерина”), внук адмірала М.Аркаса – головнокомандувача Чорноморського флоту і портів в 70 роках 19 ст.
Український актор, композитор. Полковник армії УНР. Після еміграції до Чехословаччини один з провідних діячів Закарпатського українського театру. Режисер театру “Нова сцена” та головний режисер Державного театру Карпатської України в Хусті (1937-38 р.). Помер і похований в Хусті в грудні 1938 року.
Юлій Бращайко
1879-1955
Михайло Бращайко
1883-1969
Брати, висококваліфіковані юристи, адвокати, провідні громадсько-політичні та культурно-освітні діячі Закарпаття українофільського угрупування. Організували проведення у Хусті в січні 1919 р. Всенародного з’їзду, рішенням якого було об’єднання Закарпаття з Соборною Україною. Засновники і керівники політичних партій і товариств. Видавали і редагували газету “Українське слово”. Активні просвітяни. Юлій – перший голова краєвої “Просвіти”, Михайло – директор театру “Просвіти”. Вагому роль відіграли у період Карпатської України в Хусті. Юлій був призначений міністром фінансів промисловості і торгівлі останнього складу автономного уряду. Депутати Сойму Карпатської України.
Олександр Маркуш
1891-1971
Народився, жив, працював і похований у Хусті.
Письменник, авторитетний педагог, редактор, видавець, краєзнавець українофільського спрямування. Автор низки підручників для початкової школи (23), літературних творів для дітей. Засновник і редактор журналу “Наш рідний край”.
Василь Гренджа-Донський
1897-1974
Громадський діяч, журналіст, письменник. Перший із закарпатських літераторів що писав і друкував свої твори українською літературною мовою. Редактор україномовних журналів та газет. Активну громадсько-політичну і напружену журналістську діяльність проявив у Хусті в період Карпатської України. Редагував офіційні газети “Нова свобода” та “Урядовий вісник”. В ході окупації Карпатської України був заарештований і пережив жах утримання в концтаборі. Влітку 1939 був звільнений, переїхав до Братислави де жив, працював і творив до кінця життя. Пережите виклав у своєму щоденнику “Щастя і горе Карпатської України” та спогадах. Повне 12-ти томне видання його творів здійснене старанням його доньки в США (1981-1992).
Юрій-Августин Шерегій
1907-1990
Педагог, просвітянин, актор, режисер, драматург, історик Закарпатського театру. Ще з студентських років захопився театром. Великий вплив на формування творчого смаку мали майстри українського театру Микола Садовський та Олександр Загаров (Фессінг), які в 20-х роках працювали режисерами театру “Просвіти” в Ужгороді.
Разом із своїм братом
Євгеном Шерегієм
1910-1985
Диригентом, актором, композитором створили в 1934 році в Хусті, при філії “Просвіти”, аматорський український театр “Нова сцена” залучивши місцеву молодь – студентів, вчителів, службовців. Окрім популяризації української театральної класики, здійснювали постановки новітньої драматургії а також власні п’єси, комедії, водевілі і оперети. В 1938 році посилений акторськими кадрами в т.ч. з числа українських емігрантів театр “Нова сцена” у Хусті став Державним українським театром Карпатської України.
Діяльність цього театру була припинена угорською окупацією краю в березні 1939 року (14 березня 1939 року не відбулася підготовлена прем’єра постановки “Гайдамаки” з нагоди 125-річниці народження Т. Шевченка).
Ю.А. Шерегій емігрував за межі Карпатської України, продовжував займатись театральною діяльністю за кордоном. Згодом поселився у Братіславі де прожив до кінця життя.
Написав і здійснив постановки понад 30 власних драматичних творів, деякі у співавторстві із братом (музика): “Нова генерація”, “Флірт і кохання”, “Діти 20 століття”, “Часи минають”, та інші. В 1993 році Наукове Товариство ім. Т. Шевченка здійснило видання енциклопедичної праці Ю.А. Шерегія – “Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року”.
Теодор Ромжа
1911-1947
Греко-католицький священик, педагог, владика Мукачівської греко-католицької єпархії.
Вчився у Хустській гімназії 1922-30 роках, яку закінчив з відмінними оцінками. Здобув духовну освіту в Ужгороді та Римі. В кінці 30-х служив священиком в селах Березово та Нижній Бистрий на Хустщині. У 33-річному віці очолив єпархію (вересень 1944 р.) у найважчий для неї період. Греко-католицька церква не дивлячись на проявлену лояльність до нової влади стала неприйнятною для радянського режиму. Єпископ Т. Ромжа відмовився від “пропозиції” перейти до православ’я і підпорядкуватися Московському патріархату. В 1947 р. радянські спецслужби вдалися до фізичного знищення владики через імітацію автокатастрофи, в результаті чого він помер мученицькою смертю в Мукачеві. Після цього відбувся розгром структур єпархії, репресії, знищення священиків і ліквідація греко-католицької церкви на Закарпатті. Єпископ Т. Ромжа причислений до лику блаженних.
Степан Пап
1917-1990
Народився у селі Березово. Журналіст, редактор, драматург, історик. Отримав духовну освіту, служив священиком, був репресований угорською владою за участь в українському національному русі. Після війни опинився на словацькій території. Цивільну роботу поєднував з плідною літературною та дослідницькою діяльністю. Автор багатьох книг та підручників релігійної тематики, історичних драматичних творів “Князь Лаборець”, “Драма життя Олександра Духновича” та ін. Головним доробком є його монографії “Початки християнства на Закарпатті” та “Історія Закарпаття” у 3-х томах (опублікована після смерті автора). Помер і похований в м.Кошиці.
Іван Чендей
1922-2005
Український письменник, культурно-громадський діяч. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка (1994).
Вчився і закінчив Хустську гімназію (1935-1944).
Самий плодовитий із письменників Закарпаття повоєнного часу. Очолював Закарпатську обласну Спілку письмнників України. Автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Найвідоміші – “Березневий сніг”, “Птахи полишають гнізда”, “Скрип колиски”. Співавтор сценарію фільма Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”.
Юрій Шкробинець
1928-2001
Народився в Хусті. Перекладач, поет, літературознавець. Член Спілки письменників України. Відомий як майстер перекладу угорської прози та поезії на українську мову і української на угорську. Здійснив літературну редакцію творів русинських поетів. Критик і дослідник історії українсько-угорських літературних зв’язків. Лауреат республіканської премії ім.Максима Рильського (1983). Удостоєний багатьох угорських нагород.
Василь Вовчок
1933-2002
Український поет, письменник, публіцист, уродженець с. Нижній Бистрий, вчився у Хустському педагогічному училищі. Був секретарем обласної організації Спілки письменників України. Від першої збірки віршів “Добрий день” (1956) до поезій останнього періоду – “Підкарпатська Русь”, “Прип’ять”, “Ти встала, мово!”, “Давати не брати”, “Брате мій, Тарасе” та ін. Опублікував понад 12 поетичних збірок та 10 видань прозаїчних творів.
© Олег Мельник, 2009, м.Хуст