$ 1 Причини виникнення та особливості масонства в Україні

Вид материала

Документы

Содержание Занепад масонства в першій чверті хiх сторіччя. Розділ ііі 3. Масонство та декабристський рух

Подобный материал:

• Реферат на тему: Гроші, виникнення грошей, історія виникнення грошей, 85.78kb.
• К. Г. Коваленко, студ гр. Фк 08–1, 54.05kb.
• Причини виникнення та класифікація, 250.83kb.
• Ярмак Ольга Валерьевна, 85.58kb.
• План. Вступ. Поняття злочину, як суспільно небезпечного діяння. Визначення поняття, 392.15kb.
• План вступ розділ Основні причини виникнення та історичний розвиток монополії І конкуренції, 596.46kb.
• Обґрунтування навчальної дисципліни «релігієзнавство», 78.82kb.
• Потенційно небезпечні виробництва в Україні, особливості їх розміщення”, 263.99kb.
• План Еволюційні уявлення до Чарлза Дарвіна. Виникнення вчення Чарлза Дарвіна, 68.5kb.
• Голодомор 1932-33 рр. Причини Голодомору, 393.82kb.

ЗАНЕПАД МАСОНСТВА В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХIХ СТОРІЧЧЯ.


Пишний розквіт масонства в 1812-1820 закінчився офіційним закриттям лож в 1822 році.

Причину закриття лож яскраво сформулював Є.Кушелєв в своїй останній доповідній записці : “ Безпорядки і спокуси, що виникли в інших державах від існування різних таємних товариств , з коїх деякі - під ім`ям лож масонських, першопочатковою метою благотворення маючих , інші займалися ... предметами політичними, потім повернулися до шкоди спокою, держави і змусили в деяких сії таємні товариства заборонити”⁷⁷.

Цікаво, що самі ж масони і запропонували уряду закрити масонські ложі. Є.Кушелєв, який деякий час перебував на посаді керуючого масонським Союзом Великої ложі “Астреї”, він як ніхто інший бачив процеси, що відбувалися в масонстві в 20-х роках 19 ст. Ці процеси були пов`язані з підвищенням свідомості російського і українського дворянства. Багато з членів масонських лож, хто прийшов туди в пошуках відповідей на гострі питання сучасноті, нічого не знайшли в масонстві, крім суперечок з приводу належності до різних масонських систем та містики. Якщо спочатку масонські ложі стали організаційною ланкою прогресивно настроєних дворян , то згодом через кілька років, воно вичерпало свої можливості з виконання цієї функції. ”Основним догматом дійсного масонства є не ставити собі ніякої політичної мети...масонство ставить ісходним пунктом моральне та інтелектуальне вдосконалення людини , його природу та мистецтво, а тому працює поза політикою і незалежижно від різних розбіжностей в релігії , хоч до глибини проникнуто чистими християнськими ідеями” - стверджує невідомий автор рукопису про масонів⁷⁸. Більшість же дворян вже не могло перебувати поза політикою, бо сучасне життя диктувало перехід до більш рішучих дій. Ці процеси в свідомості найбільш радикальних і прогресивно настроєних дворян дуже яскраво показав Л.М. Толстой в своєму романі-епопеї " Війна та мир " на прикладі пошуків П"єра Бєзухова.

Фактичне закриття лож пов`язано з наказом Олександра І , проблему стосунків якого з масонськими організаціями піднімало чимало істориків, зокрема один з перших дослідників масонського руху О. Пипін, а також Т. Бакуніна. Джерела щодо вивчення проблеми дуже обмежені : багато матеріалів було знищено під час заборони масонських організацій та повстання декабристів. Це гальмує роботу істориків. Може тому, на жаль, ще жодному досліднику не вдалося ні встановити остаточно, чи належав Олександр І до якоїсь масонської ложі, ні висвітлити загальну картину ставлення імператора до масонського руху., що був дуже поширений в Україні та Росії того часу і відігравав значну роль в супільно-політичному житті першої чверті ХIХ сторіччя. Спробуємо зробити ще кілька кроків на шляху висвітлення цієї проблеми , яка може допомогти зрозуміти і деякі аспекти ставлення Олександра Павловича до декабристського руху.

По-перше, треба сказати, що за часів Олександра І масонські ложі в Російській імперії , до складу якої входила більшість території України , були зовсім не тими ложами , які почали з`являтися в середні XVIII сторіччя . З початку ХІХ сторіччя масонство стає осередком суспільного і політичного життя. Ложі відігравали роль клубів зі інтересами, а також роль політичних клубі в. По-друге, Олександр І прийшов до влади в результаті перевороту, тобто не міг ігнорувати нових потреб суспільства в розвитку політичної свідомості. Все це, звичайно, мало відбиток на свідомості та політичних поглядах самого імператора.

Царювання Олександра І принесло російському масонству повторний розквіт та небувале розповсюдження, а потім закриття лож, із збором у всіх членів підписів більш ніколи не брати участь в масонських роботах.

Щоб зрозуміти причини цієї кардинальної зміни в ставленні до масонських організацій, треба прослідкувати розвиток політичних поглядів Олександра І протягом всього його правління.

Отже, в березні 1801 року до влади прийшов молодий і енергійний правитель, який ще з дитячих років усвідомлював своє імператорське призначення. Його виховання і освіта відповідали потребам Російської імперії, його політичні вислови задовольняли верхівку ліберального дворянства, вихованого в дусі ідей французького просвітництва, розпочалося, за словами О.Пушкіна, “Дней александровских прекрасное начало”. Російська імперія ще з дужчою силою продовжувала рухатися західним шляхом цивілізації. Вихователем Олександра І був швейцарець Лагарп, який, за твердженнями сучасників, навіть в Росії продовжував залишатися палким республіканцем, не робив ніяких зусиль, щоб вивчити Росію. Саме Лагарп намалював Олександру картину республіканського правління, яка, як ми бачимо, глибоко врізалася в свідомість майбутнього імператора однієї із самих великих імперій в світі.

Природно, що Олександр І , вступивши на престол, не міг не звернути увагу на такий цікавий феномен в західноєвропейському суспільному житті, як масонство, тим більше, що і в Росії в масонських ложах зосередилась прогресивно настроєна молодь, на яку тоді розраховував спиратися молодий імператор при здійсненні своїх політичних планів. Можливо, що і сам Олександр був масоном про що вже писалося вище.

Загадкою лищається приїзд Олександра в Ложу ”Трьох добродетелів” . З одного боку імператор поводить себе, як особа, що не має ніякого відношення до масонства, з іншого боку - в ложах приймалися тільки члени масонської організації. Можливо, що для імператора було зроблено виняток. Про дві версії щодо належності Олександра І до масонської організації ми вже писали. Відомо також, що один з накращих друзів та соратників імператора в перші роки його царювання Адам Чарторийський був масоном. Є також не перевірені свідоцтва, що і сам вчитель Олександра Лагарп теж був зв`язаний з масонськими ложами.

Все ж таки в 1801 році Олександр підтвердив наказ батька Павла І про заборону масонства. Невже після цього в 1803 році імператор вступив в масонську ложу, як писав анонімний автор “Масонства или великое царственное искусство...” ? Своєю царською рукою одним махом Олександр міг скасувати наказ батька і дозволити існування масонським ложам, але він цього не зробив. Можна було б, звичайно, зробити висновок, що Олександр не був масоном, але, як розумний політик не міг ігнорувати масонський рух в своїй діяльності. Такий висновок можна було б зробити щодо будь-якої історичної постаті, але тільки не щодо Олександра I. Цілком можливо, що він дійсно був масоном, навіть немає різниці - французьким чи російським. Нам здається, що в тому чи іншому випадку Олександр залишався вірним собі. Його офіційне ставлення до масонства на початку царювання обумовлювалося потребами часу і разом з цим потребами самодержавства. Легше було б дозволити масонські організації, але це б вивело їх з під контролю царського апарату, що уряду було не вигідно. Як людина розумна та освіччена, Олександр розумів, що в масонському середовищі можуть вирости бунтарі, схожі на французьких революціонерів. Він спирався на простий розрахунок. : з одного боку - масонські ложі заборонені, з іншого боку - на їх відкриття уряд дивиться крізь пальці, але з умовою звітності керівників масонства щодо діяльності своїх лож перед відповідними установами.

“Реформатор” М.Сперанський в 1822 році після заборони масонства згадував, що в 1810 році був прийнятий з відома уряду в масонську ложу під керівництвом доктора Фесслера ⁷⁹. О.Н. Пипін робить також посилання на записку М.М. Сперанського, який стверджував, що вступив до масонської ложі Фесслера за наказом Олександра І, тобто за згодою уряду ⁸⁰.

Метою Олександра I було поставити під контроль діяльність всіх таємних організацій, і він свого добився. В 1817 році на нараді керівників двох Великих масонських лож було винесено таку постанову : " не визнавати ніяких лож законними , котрі не були визнані урядом" ⁸¹. Імператор, напевно, бажав, щоб Сперанський під час розробки своїх проектів врахував масонські ідеї.

Отже, на початку ХІХ ст. масонські ложі почали виникати, як гриби після дощу.

Уряд дізнавався про діяльність лож з лістів, що поступали в Особисту канцелярію Міністерства внутрішніх справ від самих керівників масонства, наприклад в Державному архиві Російської Федерації можна знайти " В?писки из писем о деятельности масонских лож в России со списками членов их"⁸², "Рапорт? мастеров Великой Провинциальной Ложи Жеребцова А.А. и графа Вейельгорского М.Ю. и других главнокомандующему Петербурга о деятельности ?той и других лож с приложением протоколов заседаний, списков членов лож и других материалов", тощо ⁸³. Тобто, Олександр І був обізнаний з діяльністю ніби-то заборонених, але разом з цим цілком дозволених організацій.

Звичайно, отримуючи таку інформацію, Олександр одразу ж міг відчути, коли в середовищі масонства з"явилися нові, тепер цілком політичні течії.

Спочатку ці організації були, як дві краплини схожі на масонські ложі, мали ті ж атрибути. Наприклад, в Кам"янці-Подільському в 1815-1816 рр. існував гурток "Залізні персні", який був утворений "першим декабристом" Володимиром Раєвським. Члени цього гуртка, як і члени маонських лож, носили особливу відзнаку - залізний перстень, але в Статуті мова йшла про боротьбу за свободу ⁸⁴.

В листопаді 1820 року надійшов перший донос на майбутніх декабристів - це був донос лейб-гвардії Уланського полку А.Н.Ронова, який був товаришем члена Союзу благоденства поручика Н.Д.Сінявіна⁸⁵. Реакції з боку уряду не відбулося. Тут до речі згадати рядки з листування Олександра І з графом О.А. Аракчеєвим. Після повстання в Семенівському полку 5 листопада 1820 року імператор писав із Тропау : "Но с тобой прив?к говорить со всей откровенностью; скажу тебе, что никто на свете меня не убедит, что сие происшествие б?ло в?полнено солдатами, или происходило единственно, как показ?вают от жестокого обращения с ними полковника Шварца. Он б?л известен всегда за хорошего и исправного офицера... Внушение, кажется, б?ло невоенное, ибо военн?е сумели заставить их взяться за ружье, чего из них никто не сделал...По всему в?шеписанному, заключаю, что б?ло тут внушение чужое, но невоеннное. Вопрос возникает - какое же ? Трудно решить, признаюсь, но я его припис?ваю тайн?м обществам, котор?е, по доказательствам, котор?е м? имеем, все в сообщении между собой..." ⁸⁶.

Отже, Олександр знав, що крім масонських "таємних" організацій, існують вже ще і інші таємні товариства, що відрізняються від перших суто політичною і навіть антиурядовою спрямованістю. Але імператор поки що ніяк на це не відреагував. Можливо, він розумів, що діяльність нових товариств дійсно відповідає потребам часу, адже в 1814 році, перебуваючи в Лондоні, Олександр звернувся до лорда Грея з проханням розробити проект створення політичної опозиції в Росії ⁸⁷. Можна було б сприйняти це, як жарт, але через рік в листопаді 1815 року імператор "дарує" Польщі Конституцію, за якою вона отримує деяку "незалежність" : можливість мати власні органи самоврядування, виборчі асамблеї, тощо. Але одночасно він своїми ж власними руками припинив розробку Конституції для всієї Росії.

Врешті, в 1822 році Олександр заборонив діяльність всіх таємних організацій, зокрема і масонських. В 1821 році Олександру І була подана Записка Кушелєва Є.А. , який вже протягом року перебував на посаді великого майстра Ложі " Астреї".

Кушелєв запропонував перетворити Ложу якісно чи поступово закрити їх ⁸⁸. Природно, що Олександр використав цю пропозицію. Імператор розумів : масонство виховало в своєму середовищі справжніх революціонерів, які замахнулися не тівльки на устої держави ( кріпацтво), але й навіть на його корону ( самодержвство ). На прикладі повстання в Семенівському полку Олександр збагнув, що ці нові "масони", більшістю військові, мають великий вплив в армії. Це по-перше. По-друге, забороняючи всі таємні організації разом з масонськими ложами, Олександр ніяк не відокремлював перших від останніх, тим самим уникаючи репресій щодо своїх політичних опонентів.

На території Царства Польського масонські ложі було закрито 25 вересня 1822 року ⁸⁹. "В Польщі прийнято підозрювати в належності до вільних каменярів всякого, хто бореться за свободу совісті, свободу науки, свободу громадську, суспільну та економічну" ⁹⁰. Можливо, спочатку урядовці не зрозуміли , що масонство - це тільки одна із ступенів зростання політичної свідомості дворянства. Але вже в 1822 році було заборонено всі таємні організації - і масоньскі, і не масоньскі. З чиновнікив взяли підписи, що вони не належать до таємних товариств ⁹¹. Разом с цим суворий нагляд було встановлено за друком, заборонені деякі літературні твори політичного змісту, наприклад "Політика" Аристотеля, "Історія революції" Тьєра і навіть твори Байрона, який брав участь у грецькій революції. Швейцарьский історик, письменник і дипломат А.Валлотон наводить слова французького посла в Санкт-Петербурзі, написані 28 листопада 1821 року: "У кабінета немає ніякой певної спрямованності, його система, плани, рішення не чіткі, змінліви, непостійні, як характер та думки государя, людини самих благородніх почттів та чистих помислів " ⁹².

Дійсно, що сучасники називали Олександра І людиною, що мала дуже нестійкі погляди. Відомий політичній діяч Меттерніх першим зробив спробу прослідкувати еволюцію світогляду царя, встановивши тим самим певну систему зміни політичних позицій імператора. Меттерніх вважав, що кожний період тривав приблизно п"ять років : Імператор засвоював якусь ідею і незабаром починав пливти по течії в руслі цієй ідеї. Потрібно було біля двох років, шоб ідея досягла повного розвитку і мало по малу набрала в його очах значення системи. Протягом третього року він залишався вірним обраній системі, пристосовувся до неї і з справжьою схільністю вислуховував ії захисників. На четвертий рік, коли ставали очевидні можливі наслідки, пелена починала спадати з його очей. П"ятий рік представляв собою картину бесформеної суміші системи і нової ідеї. Часто ця нова ідея була повною протилежністю тількі-но залишеної ⁹³. Нам здається, що у Олександра І, по-перше, не було ні якого терміну щодо зміни його політични симпатій; по-друге, процес формування його світогляду дуже важко поділити на якісь певні періоди. В одному Меттерніх прав: сум"яття в голові імператора завжди було великим. І обумовлено воно було з одного боку, вихованням бабусі - великодержавної Катерини II, що пестила свого онука і готувала його мало не з народження до трону, з іншого боку - впливом вихователя - швейцарця Фридриха-Цезаря Лапарга, через якого ще юнаком майбутній імператор був обізнаний з найкращими працями французького просвітництва. Олександр I чимало разів був за кордоном, і сам міг бачити, як скасування кріпосного права позитивно впливає на розвиток єкономіки. Напевно, в масонах імператор хотів бачити своіх соратників в справі європеїзації Росії. Але одночасно Олександр I, як справжній онук своєї бабусі, боявся духу французьскої революції. Ось саме тут перехрестилися два протилежні погляди на розвиток Росії, саме відсіль та суміш політичних думок та прихильностей Олександра, що обумовила, наприклад, такий факт, як паралельну роботу М.М.Сперанського та О.А.Аракчеєва в 1810 - 1811 роках, постатей в політичному плані майже протилежних. Переміг Аракчеєв. Це означае, що перемогла та частина душі Олександра, яка була випестована його бабкою Катериною II. Не зважаючи на існування військових поселень, імператор доручає самому Аракчеєву розробити новий проект визволення селян до чого фаворит приступив біля 1818 року. Проект, що був написаний графом Аракчеєвим, ще не знайдено. Його зміст відомий завдяки повідомленням інших осіб : на кожну душу держава могла викупити по дві десятини землі, і самих селян за згодою панів викуповувала також держава ⁹⁴. Цей проект не був втілений в життя, але декабристи вважали, що Олександр І завжди бажав полегшити долю кріпаків : не роздавав в нагороду державні садиби і тим самим не примножував чисельність кріпацтва : “ В скасуванні кріпацтва Олександр зустрів опір з боку панів та вельмож, які його оточували та представляли йому, що ця дія може дати губні для Россії наслідки. В нього не вистачало твердості уникнути цих своєкорисних уяв“⁹⁵.

Отже, заборона масонських лож та взагалі всіх політичних організацій була з боку Олександра І кроком досить закономірним. Але, незважаючи на цю заборону до останніх часів імператор думав про ті процеси, що відбувались в суспільно-політичному житті в Росії, зокрема про масонство та таємні товариства : в кабінеті імператора після його смерті було знайдено Записку про масонські ложі, копію рукопису “Дровосеки“ та уривки із Кримінального кодексу, що був викрадений із Сейму в 1818 році (про таємні товариства) ⁹⁶.

Отже, не зважаючи на обмеженість кола джерел, можна гадати , що в молоді роки Олександр І був масоном, але потім він злякався зміни поглядів деяких із своїх “братів“ в радикальний бік і не тільки залишив масонську організацію, але й і заборонив її діяльність взагалі.

Таким чином, причини заборони масонства в Російській імперії, зокрема в Україні, своїми коріннями сягають насамперед в зміну політичного, економічного та соціального становища імперії після війн з Наполеоном. Розвиток суспільно-політичної свідомості освічених верств населення призвів до якісного переродження масонства, що не було на руку консервативній частині масонських лож та уряду. Останні вирішили прибігнути до такого рішучого кроку, як повна і остаточна заборона всіх таємних організацій в імперії, в тому числі і масонських лож. Вони сподівалися, що тим самим масонство буде очищено від "скверни" політичного впливу. Але вже ніякі заборони не могли припинити зростаючий суспільно-політичний рух, який, народившись в глибинах масонських лож, врешті виріс з них, пустив глибокі коріння в свідомості прогресивної молоді, про що мова буде ідти далі в ІІІ розділі.


РОЗДІЛ ІІІ

ВПЛИВ МАСОНСТВА НА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХИ В УКРАЇНІ

1. Масонство та декабристський рух

2. Масонство на національний рух


3. МАСОНСТВО ТА ДЕКАБРИСТСЬКИЙ РУХ


Зв”язок масонства з декабристським рухом є чи найбільш вивченою сторінкою в історії російського масонства. Це пояснюється не тільки великим взаємовпливом декабризма з масонством, але й небувалим розвитком декабристознавства в радянській історіографії із-за класових мотивів.

Завдяки конспирації, масонські ложі були як найбільш здатні стати передвістниками таємних антиурядових організацій.

Декабристський рух виник набагато пізніше, ніж масонська організація. Причини виникнення масонства та зародження декабристського руху перегукаються між собою, хоч мета и направленість діяльності відрізняються корінним чином:

причини виникнення масонства	причини виникнення декабристського руху
1. Подальший економічний розвиток України і взагалі Російської імперії.	____________”___________________ Нездатність існуючого в Російській імперії кріпацтва забезпечити потреби подальшого економічного розвитка країни.
2.Формування прошарку інтелігенції	______________”__________________
3.Політичні : потреба в новому осмисленні існуючої організації суспільства та пошуки нової організації останього.	____________”________________ Буржуазні революції на Заході. Вітчизняна війна 1812 року.Розбудження політичної свідомості дворянства на прикладі західних країн.
4. Релігійні : пошуки нової релігії, яка б підтримала християнські гасла православної церкви.
5. Ментальні : - авторитет Заходу - мода на масонство	Авторитет заходу мав вплив на розробку конституційних документів.