Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності
| Вид материала | Документы |
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 2548.97kb.
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 3418.92kb.
- Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
- Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
- Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
- Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
- Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
- Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
- Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.
Приклад:
У 2002 року нова влада смт. Перечина (голова – Погоріляк І.М.) провела громадські слухання з метою інформування населення про роботу органу місцевого самоврядування та селищного голови, а також передусім з метою визначення пріоритетних напрямків роботи місцевої влади. Під час проведення слухань було проведене анкетування учасників, було надано слово представникам громади, селищній та районній владі. За підсумками слухань було визначено що серед багатьох проблем життєзабезпечення Перечина одним з найважливіших питань є відкриття нового цвинтаря. Таким чином за результатами громадських слухань розпочалися роботи з облаштування нового місця під міський цвинтар.
Закінчемо з цю важливу частину знову ж таки витягом із Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” - Стаття №13 „Громадські слухання»:
1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
Громадянська просвіта
Громадянська просвіта є базовим елементом залучення громадськості до розвитку місцевого самоврядування, а також виступає передумовою формування “культури участі”.
Для того, щоб висловити свою думку та взяти участь у процесі прийняття державних рішень, громадянам потрібна інформація щодо питання, якого стосується те чи інше рішення. Громадськість не може бути активною, не маючи високого рівня освіченості та поінформованості щодо такого питання. Чим більший рівень поінформованості громадян з того чи іншого питання – тим більші ваші шанси як лобістів !
Шляхом громадянської просвіти можна:
- визначити, наскільки високою є поінформованість громадян щодо конкретних питань;
- поінформувати їх щодо проблем, у вирішенні яких вони можуть взяти участь;
- переконати їх змінити свою поведінку та брати активну участь у житті своєї громади.
Громадянська просвіта є першим кроком до залучення громадян до суспільного життя та створення культури громадянської активності. За допомогою громадянської просвіти можна змінити ставлення громадян до суспільно-політичної системи чи її окремих елементів. Громадянська просвіта є методом впровадження певної політики, формування громадської думки та визначення ролі суспільного блага.
Громадянська просвіта – це заходи з поінформування та мотивації великої кількості громадян з метою вирішення проблем, які турбують громаду. Важливим методом цього процесу є проведення кампаній громадянської просвіти. Кампанія громадянської просвіти спрямована на поширення інформації серед великої кількості громадян, що підвищує їх розуміння проблеми та, як наслідок, заохочує їх змінити свою поведінку і вирішити цю проблему. Процес планування для організації кампанії громадянської просвіти є комплексним, але не складним. Як правило, він триває від трьох місяців до року.
Плануванням має займатися спеціальна група, що складається з людей, зацікавлених у підготовці кампанії, та професійних експертів у сфері громадянської просвіти. Проведенням кампанії керує група з планування. Як правило, люди, що виконують щоденні обов’язки з ведення кампанії, водночас є членами групи з планування, яка складається не більш, ніж з 20 чоловік. Їх уміння ефективно планувати та приймати рішення залежать від попередньої підготовки. Група з планування повинна навчитися:
- визначати цілі кампанії;
- правильно визначати цільову групу;
- проводити дослідження та аналізувати дані щодо цільових груп;
- обирати стратегію комунікації;
- планувати, впроваджувати та керувати кампанією.
Група з планування та організатори кампанії повинні пройти навчання перед початком кампанії. Також група з планування повинна спочатку зрозуміти, що собою являє процес планування. Взаємозалежними етапами проведення кампанії, що визначають її успіх, є:
1. Комунікативне планування
Успіх та вартість кампанії залежать від ефективності комунікативного плану, озробленого групою з планування. Завданнями цього етапу є:
Визначення проблеми – Якою, на думку групи, є проблема громади, яку група повинна і може допомогти вирішити, і які верстви населення найбільше страждають від цієї проблеми? Чи знає група, як вирішити чи, принаймні, пом’якшити проблему? Чого сподівається досягти група за допомогою кампанії?
Формулювання загальної мети – Чого прагне досягти група за допомогою кампанії? Загальна мета визначає цілі кампанії. Чи може група досягти своєї мети? На яку групу населення націлена кампанія і яким чином спонукати цих людей змінити свою поведінку, щоб вирішити проблему?
Розуміння причин проблеми та можливих шляхів її вирішення – Що є причиною проблеми? Хто відповідальний за виникнення цієї проблеми і чому? Які технічні/соціальні/психологічні фактори пов’язані з цією проблемою? Зміна поведінки цільової групи може допомогти вирішити проблему або, принаймні, пом’якшити її наслідки.
Визначення цільової групи – На кого буде спрямована кампанія? Перед тим, як почати планувати будь-який захід з проведення кампанії, група повинна визначити, хто відповідальний за виникнення проблеми і хто страждає від цієї проблеми. Чию поведінку необхідно змінити, щоб вирішити проблему? На початку етапу планування необхідно провести дослідження, щоб отримати більше інформації про причини та наслідки проблеми, а також про людей, на яких буде націлена кампанія.
Цільова група повинна:
- Бути поінформованою про існування проблеми
- Визнати існування проблеми
- Зрозуміти природу проблеми
- Повірити, що проблему можна вирішити, а краще – знайти шлях до її вирішення
- Повірити, що проблему можна вирішити з психологічної, соціальної, політичної та матеріальної точок зору
- Мати необхідні для вирішення проблеми ресурси
- Відчувати, що більшість інших членів групи і, особливо, лідери групи погодяться на здійснення заходів, необхідних для вирішення проблеми
- Розглядати вирішення проблеми як винагороду, що дасть людині, яка змінить поведінку, можливість жити краще і краще себе почувати
Дослідження цільової групи – Методи дослідження під час кампанії включають: опитування, інтерв’ю, фокус-групи, спостереження, дослідження знань, ставлення й способу діяльності та дослідження знань, ставлення, способу діяльності, переконань та ресурсів. Для збору даних використовуються процедури “швидкої оцінки”, що вимагають небагато часу та ресурсів. Вони включають:
- Пряме спостереження
- Спостереження зацікавленого учасника
- Напівструктуроване та неформальне інтерв’ю
- Неформальну розмову (структуровану або формальну)
- Інтерв’ю з групою громадян
- Фокус-групи.
Інформаційне повідомлення – Інформаційне повідомлення – це інформація, яку треба передати цільовій групі, щоб вирішити проблему. Зміст складається зі знань, ставлення, переконань та діяльності, яких не має група, але повинна мати, щоб вирішити проблему. Повідомлення повинні бути привабливими, зрозумілими, прийнятними та вірогідними, щоб кампанія привернула увагу цільових груп. Однак для того, щоб ці повідомлення заслуговували на довіру, цільова група повинна знати, що на повагу та довіру заслуговує джерело інформації, яке є чесним, престижним та говорить від свого імені.
Тривалість кампанії – Досить часто кампанії планують на 2-5 років. Це залежить від того, наскільки ймовірною є зміна поведінки цільової групи. Також тривалість кампанії залежить від кількості цільових груп, обраної стратегії комунікації та необхідних ресурсів.
Вибір найкращої стратегії комунікації – Стратегія повинна відповідати трьом умовам:
- Стратегія повинна інформувати та створювати інтерес до проблеми.
- Вона повинна інформувати/ підвищувати рівень знань про проблему.
- Переконувати та мотивувати людей до дій, спрямованих на вирішення проблеми.
Використання каналів комунікації – Канали комунікації – це різні шляхи передачі інформації від джерела до реципієнта. Щоб канал комунікації був корисним для кампанії, він повинен бути:
- доступним;
- досяжним;
- достовірним;
- недорогим.
Рекламування кампанії – Члени цільової групи повинні чути про кампанію, відчувати її корисність для своїх інтересів та бути зацікавленими в отриманні інформації під час кампанії.
Зворотній зв’язок – Зворотній зв’язок дозволяє цільовим групам ставити запитання, отримувати більше інформації та давати свої зауваження щодо кампанії. У відповідь експерти кампанії повинні відповісти на них. Якщо вони самі не можуть дати відповіді на запитання, їх слід передати відповідним структурам, інституціям або тим особам, які можуть дати відповідь.
Моніторинг та оцінка – Моніторинг – це щоденне або щотижневе відслідковування заходів кампанії та перевірка, чи є ознаки проблем у проведенні кампанії. Оцінка стосується змісту інформації та мотивуючих матеріалів, стратегій комунікації та успіху у досягненні поставлених цілей.
Календар кампанії – Перед завершенням процесу планування необхідно наглядно зобразити план проведення кампанії. План повинен відображати етапи підготовки та проведення кампанії. Також він повинен містити список заходів, що відбудуться кожного місяця. Це дасть можливість наочно зобразити календар заходів.
Структура управління кампанії – Необхідно призначити відповідальних за планування, підготовку, проведення та оцінку кампанії. Призначення повинні відбутися одразу після завершення підготовки календаря кампанії.
Приблизний бюджет – Необхідно оцінити, якою буде вартість кампанії. Якщо виявиться, що ресурсів на проведення кампанії не вистачає, група повинна буде вирішити, чи варто відмовитися від деяких заходів. Чи варто скоротити кількість цільових груп? Чи можливо, скоротивши тривалість кампанії, досягти бажаних результатів?
Залучення ресурсів – Ресурси включають: кошти, експертів та матеріали. Ресурсами можуть бути співпраця й внесок зовнішніх структур та осіб, а також політична та бюрократична підтримка кампанії.
Матеріали кампанії. Одним з важливих кроків ефективної просвітницької кампанії є підготовка матеріалів. Щоб привернути увагу цільової групи, необхідно розрекламувати кампанію, щоб люди почули про проблему та її важливість, звернули увагу на інформаційні повідомлення кампанії та намагалися вирішити проблему.
Для успіху рекламної кампанії необхідно продумати, як привернути увагу цільових груп з допомогою інформаційних повідомлень, стратегії та роботи зі ЗМІ.
Існує декілька кроків та критеріїв ефективної підготовки матеріалів та рекламування кампанії.
Підготовка, перевірка, перегляд, виготовлення та розповсюдження матеріалів – Найбільш ефективні матеріали:
- привертають увагу до кампанії та пробуджують інтерес громадськості до проблеми, яку прагне розв’язати група;
- заохочують цільові групи взяти участь у кампанії;
- надають інформацію щодо проблем, які намагається вирішити група;
- пропонують та відстоюють новий спосіб поведінки, необхідний для вирішення проблеми;
- є привабливими, зрозумілими, достовірними та переконливими.
Організація стратегії комунікації – Перед початком кампанії необхідно розробити ефективну стратегію комунікації. Для цього необхідно відповісти на такі організаційні запитання:
- Хто організовуватиме групи?
- Як і коли вони будуть організовані?
- Коли вони зустрінуться?
- Як найняти та навчити лідерів дискусії в групах?
- Як розповсюджувати матеріали для обговорення?
- Як опрацьовувати відповіді учасників?
- Які кошти необхідні для проведення засідань (наприклад, на оренду приміщення та каву)?
- Чи враховано всі організаційні деталі?
Зворотній зв’язок – Відповідальні за проведення кампанії повинні забезпечити можливість зворотного зв’язку для учасників кампанії. Необхідно намагатися передбачити можливі запитання, які виникнуть в учасників та бути готовими подати інформацію щодо кампанії.
Будь-яка кампанія просвіти як правило потребує значної кількості ресурсів. Нестача ресурсів може зашкодити організації заходів та знизити якість матеріалів, які мають переконати громадян змінити свою поведінку.
Також бажаним є довірливі відносини з органами влади. Інколи посадові особи не бажають співпрацювати з громадянами, оскільки вони вважають, що такі заходи лише ускладнюють їх роботу.
Громадські дорадчі комітети
Місцева влада в демократичних країнах зазвичай співпрацює з громадськими дорадчими комітетами, комісіями або групами спеціалітів, що надають рекомендації міським радами та міським адміністраціям з багатьох питань. Вони є важливим компонентом органів місцевої влади і сприяють залученню громадян до процесів управління, а також інформують владу про потреби громадян. Такі комітети передають владі пропозиції та думку громадськості щодо важливих питань муніципальної сфери управління.
Бажаний результат діяльності громадських дорадчих комітетів (ГДК) як методу участі громадськості включає такі аспекти:
- По-перше, ГДК підвищують як якісний, так і кількісний виміри участі громадськості в місцевому управлінні, будуючи таким чином місток довіри між владою та громадянами та посилюючи громадянське суспільство.
- По-друге, для влади, що бажає бути прозорою та повністю демократичною, вони надають конкретні та видимі методи реалізації цього зобов’язання перед громадськістю.
- По-третє, вони є механізмом залучення технічних навичок та думки громадськості для вирішення проблем місцевого управління.
- По-четверте, вони створюють для громадян з різними уміннями та поглядами форум, де вони можуть інформувати один одного і, таим чином, посилюють діалог, необхідний для розв’язання конфліктів.
- По-п’яте, вони посилюють комунікацію між законодавчою та виконавчою гілками влади, між урядом та громадськістю та між різними гілками місцевої влади.
- По-шосте, вони є джерелом нових думок, ідей та альтернатив для обраних та призначених службовців, які відчувають, що щоденні проблеми та тиск придушують творчість.
- І нарешті, в громадах, що мають глибокий політичний, соціальний або етнічний поділ, ГДК, які широко представляють все суспільство, можуть допомогти знизити напругу та деполітизувати процес управління.
Ініціатива створення ГДК може виходити від громадян, місцевої влади або від тих та інших. Більш логічним видається, коли ініціатива виходить від громадян, коли вони збираються разом, щоб вирішити проблему. Однак досить часто місцева влада сама ініціює створення такого комітету, щоб почути думку громадян та запросити їх до участі.
Для забезпечення максимальної ефективності при створенні дорадчого комітету та підтримці його діяльності, необхідно замислитися над деякими питаннями. ГДК може бути створена, коли орган місцевої влади має завдання, яке краще вирішувати за умови постійної участі громадян. Орган місцевої влади має визначити, яким питанням займатиметься ГДК, скільки членів він матиме, як вони обиратимуться, скільки часу працюватимуть (зазвичай, комітет працює 1-5 років) та як часто засідатиме ГДК.
Міська влада надає ГДК матеріально-технічну підтримку, в тому числі, місце для засідань, а також помічника для організації засідань, підготовки порядку денного, ведення протоколів та забезпечення доступу до інформації міської влади.
Членами ГДК є волонтери. Їх може призначити міська влада або обрати громадяни. Інколи вони зголошуються самі, відгукнувшись на відповідне оголошення або подаючи заяву про бажання працювати. Призначення членів комітету має затвердити міська рада.
ГДК можуть мати різні графіки роботи та різне навантаження. Наприклад, ГДК, що працює в сфері розробки міського бюджету, може засідати раз на місяць в період підготовки бюджету. Однак в інтенсивний період, коли міська адміністрація готує остаточну версію бюджету для представлення в міській раді, дорадчий комітет може засідати щотижня. Інші ГДК можуть засідати щомісяця, але їх члени виконуватимуть додаткову роботу в період між засіданнями. Є випадки, коли ГДК засідають лише раз на квартал і виконують всю роботу безпосередньо під час засідань.
Існують два типи ГДК: постійні та тимчасові. Деякі ГДК є постійними та виконують свої функції з року в рік. Інші ж можуть мати конкретні завдання. Тимчасові ГДК мають конкретне завдання, яке вони мають виконати за певний час. Вони завершують свою роботу письмовим звітом, в якому пропонують свої рекомендації.
Інколи робота тимчасового ГДК призводить до створення постійного дорадчого комітету. Наприклад, тимчасовий ГДК, що займається упорядкуванням дворових територій, у своєму звіті рекомендує, щоб міська влада запровадила фонд щорічних грантів для фінансування пропозицій з даного питання. Міська влада приймає рекомендацію і створює постійний ГДК, що переглядає пропозиції та висуває їх на отримання фінансування. Такі рішення, які приймаються відкрито та ґрунтуються на опублікованих критеріях, переконують громадян, що програма здійснюється прозоро та неупереджено.
Приклади тимчасових ГРОМАДСЬКІ ДОРАДЧІ КОМІТЕТИ:
- Дорадчі комітети, що займаються конкретними проектами (благоустрій дворів або план місцевого транспорту)
- Комітет зі створення можливостей для молоді
- Комітет з дослідження питань приваблення нового бізнесу
- Комітет з перегляду Хартії міста
Комітет “Орденська стрічка” (групи експертів-волонтерів, що займаються вузькими та складними завданнями, наприклад, покращення системи охорони здоров’я)
Громадський дорадчий комітет повинен бути створений відповідно до місцевого та національного законодавства. Дорадчий комітет повинен мати чітко визначену сферу повноважень, мету діяльності та обсяг обов’язків.
Мандат, який отримує ГДК від місцевої влади, має містити письмові інструкції з таких питань:
- Назва та мета дорадчого органу.
- Членство та спосіб обрання чи призначення членів, а також визначення терміну їх повноважень.
- Продукт або результат діяльності комітету (наприклад, періодичні звіти про діяльність, остаточний звіт тощо).
- Повноваження комітету – визначає сферу впливу комітету.
- Часові рамки – тимчасовий чи постійний комітет. Якщо тимчасовий – термін діяльності та частота засідань.
- Ресурси – підтримка від органів влади, доступ до документів, витрати (якщо вони покриваються), місце для засідань тощо.
- Відносини із ЗМІ та питання конфіденційності й конфлікту інтересів.
Важливо оприлюднювати ці інструкції через ЗМІ, громадські інформаційні дошки, веб-сторінки тощо, а також надавати їх на прохання громадян. Також необхідно оприлюднювати графік засідань комітету і зробити їх відкритими для громадськості, за винятком випадків, коли необхідно зберігати конфіденційність.
Кожний дорадчий орган повинен діяти відповідно до певного регламенту. Часто ініціатори діяльності комітету можуть визначати його самостійно та мають повноваження його змінювати. Деякі з питань, які слід врегулювати:
- Час, місце та тривалість засідань.
- Головування, роль голови, процес виборів та тривалість перебування на посаді.
- Процес прийняття рішень та досягнення консенсусу (звичайним є голосування, однак альтернативою є обговорення для досягнення консенсусу, про що в комітеті оголошує голова).
- Ведення документації та підготовка звіту.
- Інформування нових членів щодо заходів та рішень комітету.
| Контрольний список заходів для членів ГДК:
|
Конкретними результатами діяльності ГДК можуть бути кращий процес підготовки бюджету, підвищення якості громадського транспорту, краща система управління школами тощо. Також важливо, щоб комітет отримав визнання громади та міської ради. Показниками ефективної діяльності ГДК є краще управління ОМВ, підвищення задоволеності громадян системою надання державних послуг, підвищення кількості ГДК та їх членів.
ГДК може добре функціонувати в тому разі, якщо його місія є серйозною та необхідною; громадськість розуміє та підтримує роль дорадчого комітету; до його рекомендацій прислуховуються як громадяни, так і місцева рада.
Зазвичай, люди неохоче беруть участь у справах громади, якщо не мають безпосереднього інтересу в них. Завоювання інтересу громадськості вимагає часу. Після створення ГДК громаді та місцевій владі необхідно показати переваги від його діяльності. Підтримка цієї концепції є ключовою для участі громадськості, особливо в країнах Центральної та Східної Європи.
Незважаючи на те, що ГДК є найбільш ефективним та дешевим засобом отримання корисних рекомендацій громадян для діяльності та рішень місцевої влади, громадськості важко зрозуміти переваги цього методу. Однак зарубіжний досвід свідчить, що створення ГДК в органах місцевого самоврядування значно посилює засади демократії.
Поради щодо спілкування з ключовими персонами в процесі лобіювання
Коли ви готові до часто кульмінаційної частини лобіювання - контакту з особою, що приймає рішення - у вас є такі шляхи: говорити особисто, зателефонувати по телефону, написати листа, тощо. Метод або методи які ви оберете, будуть залежати від часу і ресурсів якими ви розпоряджаєтеся. Враховуючи, що в українських реаліях розмова „обличчям до обличчя” є зазвичай найбільш ефективною просимо Вас ознайомитися з 6 практичних порад з лобіювання тим, хто вирішив спілкуватися з відповідальними людьми, громадськими діячами, політиками від яких залежить прийняття того чи іншого рішення, а також поради, щодо спілкування з ключовими особами Вашої лобістської кампанії:
1. Визначне Ваш порядок денний і цілі
- Визначте, про що Ви будете говорити. Не перегружайте політика вашими проблемами, обговорюйте одразу не більше двох-трьох питань/проблем.
- Визначте, що ви хочете отримати від візиту до політика, відповідальної особи чи законодавця. Наприклад: обіцянку проголосувати "за" з вашого питання, виступити з необхідною ініціативою, очолити кампанію з просування вашого питання, - чи ви просто хочете повідомити політику, відповідальній особі чи законодавцю яку-небудь інформацію.
- Виділіть трохи часу для приємної бесіди на початку, але не занадто багато. Пам’ятайте: це ваш візит!
- Якщо це відвідування групою, то домовтесь заздалегідь, хто почне обговорення і сформулює ваш порядок денний.
2. Слухайте уважно
- Вміле лобіювання включає в себе вміння слухати - намагайтесь зрозуміти переконання політика, відповідальної особи чи законодавця і шукайте можливість дати йому таку інформацію, яка може вплинути на його погляди.
- Якщо Ви зустрічаєтеся з особою, яка відноситься до категорії мовчунів, задавайте йому побільше запитань, з метою її розговорити.
- Якщо Ви зустрічаєтеся з особою, яка відноситься до категорії людей що мають звичку багато говорити, дочекайтеся паузи і намагайтеся повернути його до теми.
3. Підготувавшись, пам’ятайте, що вам не потрібно бути експертом в даному питанні
- Більшість виборних чиновників, як і більшість із нас, володіють тільки загальною інформацією. Підготуйтеся, але не думайте, що Вам необхідно знати всі дрібні питання проблеми. Висловлюйте ваші особисті думки і побажання тільки там, де це потрібно. Розповідайте про те, що турбує ваших колег, друзів, сусідів.
- Вмійте сказати: "Я не знаю", коли це потрібно, і запропонуйте зібрати для політика, відповідальної особи чи законодавця додаткову інформацію
- Будьте відкриті для контраргументів, але не застрявайте та не „гальмуйте” на них. Не будьте занадто непереконливі та агресивні.
4. Не засиджуйтесь
- Намагайтеся отримати рішення від вашого політика, відповідальної особи чи законодавця з вашого питання. Якщо ви почуєте те, за чим прийшли, виразіть подяку та йдіть. Якщо розмова зайшла в глухий кут, подякуйте йому – навіть якщо ви розчаровані – та йдіть. Але не забудьте сказати що ви розчаровані. Вийдіть з кабінету і почніть планування продовження обговорення питання/проблеми наступного разу.
5. Пам’ятайте, що ви прийшли для того, щоби започаткувати ділові стосунки
- Якщо політик, відповідальна особа чи законодавець підтримує вашу позицію або підтримував її в минулому, обов’язково виразіть його подяку у часи прийому.
- Якщо справа має інший характер, згадайте приказку: не буває ні постійних друзів, ні постійних ворогів. В один прекрасний день, з іншого важливого для вас питання, політик, відповідальна особа чи законодавець може передумати і висловити вам підтримку. А поки що ваш візит може допомогти у тому, щоб дана особа не перетворилася у противника всього, що ви пропонуєте. Інакше кажучи, ви можете трохи збити полум’я, яке підігріває ваших опонентів.
6. Важливе доповнення
- Не забудьте після візиту надіслати відповідальній особі, політику, законотворцю лист - подяку. Якщо в результаті зустрічі були досягнуті які-небудь домовленості, ще раз повторіть в листі, в чому вони по-вашому полягають. Якщо на зустрічі були присутніми представники апарату, напишіть їм також. Часто вони можуть стати важливими спільниками. Також можна їм зателефонувати.
Телефон. Коли ваш час обмежений або приїхати на зустріч є неможливим можливим для контакту є застосування телефону. Окрім тих факторів, які подані вище як поради у випадку зустрічей слід враховувати що при контакті по телефону, особливо важливо бути лаконічним, чемним і добре підготованим. Особа що приймає рішення як правило не має багато часу для телефонної розмови і ваш дзвінок буде одним з небагатьох, які він отримує протягом дня. Найкраще представити Вашу справу таким чином, щоб вона залишила приємне враження.
Лист. Часто, наприклад якщо у вас мало часу та ресурсів для лобіювання, написання листа може бути єдиним засобом для вашого контакту з особою що приймає рішення, політиком, громадським діячем, і т.д. Лобіювання листом може бути ефективним, так як воно дозволяє вам організовувати ваше бачення проблеми і інформацію про нього в такій формі, яка дозволяє особі що приймає рішення або впливає на нього тримати все це в руках і при потребі перечитати повторно.
Складайте листа чіткого та ясного. Вкажіть на особливість вашої справи, чому ви підтримуєте або відкидаєте деякі моменти справи, яку дію Ви б хотіли, щоб її застосувала особа що впливає на рішення чи приймає його. Не включайте непотрібну або ту що не відноситься до справи інформацію. Будьте чемними. Відрекомендуйтесь, і викладіть ваші аргументи в найкращому світлі та подякуйте за виявлене зацікавлення. Обов’язково напишіть вашу зворотню адресу і телефон, загалом зазначте максимум реальним ваших координатів, щоб адресат міг відповісти на вашого листа, чи вчинити іншу комутаційну дію. Електронна пошта або фах почти також можуть виявитися ефективними.
Уникайте петицій, по-перше тому що склався стереотип про те, що їх підписують люди без дійсного розуміння справи.
Золоті правила лобіювання:
1. Знати про рішення що приймається, всі ключеві моменти, хто є відповідальним за його прийняття, його політичну орієнтацію, корисні та використовувані зв’язки.
2. Бути уважним: шукати інформацію, створити робочу мережу контактів, розвивати і адаптувати ваші резюме, вивчати розстановку сил.
3. „Прокидатися” зрання: вступати у справу так швидко як це можливо, народжувати ініціативи, представляти конкретні проекти, бути готовими, вибудувати аргументацію.
4. Діяти в солідарності: створювати альянси, представляти себе як міжнародну інстанцію, йти на компроміси, шукати підтримку в адміністрації.
5. Примножувати Ваші зусилля: завжди зустрічатися с кількома людьми, що приймають рішення, ніколи не нехтувати низькими рівнями в ієрархії, примножувати ваші аргументи і підходи, перевіряти, щоб Ваша інформація була точною.
6. Бути визначеним: забути крайні судження, визначити ясні цілі, бути готовими "осаджати" довгий час, бути готовому раніше дати, ніж отримати, бути стійкими.
7. Бути комунікабельними: приймати логіку влади, поставити себе в ситуацію свого противника, пропрацювати план и зміст вашого послання.
Додаток №3
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості
у діяльності органів державної влади
З метою створення додаткових умов для реалізації конституційних прав громадян на інформацію, участь в управлінні державними справами, положень Послання Президента України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" п о с т а н о в л я ю:
1. Визначити забезпечення відкритості формування та реалізації стабільної та зрозумілої громадянам економічної та соціальної політики держави пріоритетним завданням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
2. Кабінету Міністрів України:
1) організувати у тримісячний строк за участю представників засобів масової інформації, громадських організацій вивчення практики виконання у 2000-2002 роках органами державної влади та органами місцевого самоврядування Закону України "Про інформацію", інших нормативно-правових актів, зокрема в частині:
- забезпечення додержання прав громадян на отримання в установлені строки достовірної інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- обов'язкового опублікування відповідних нормативно-правових актів;
- оперативного оприлюднення інформаційними службами органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформації про діяльність цих органів;
- здійснення систематичного відкритого публікування статистичної інформації про явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя, забезпечення відкритого доступу до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених законами;
- недопущення обмеження права на одержання відкритої інформації, зокрема шляхом необгрунтованої відмови в її наданні, а також запровадження плати за надання інформації в розмірах і випадках, не передбачених законодавством, встановлення економічно необгрунтованих цін та тарифів на надання інформації;
2) проаналізувати у тримісячний строк повноту, точність, об'єктивність основних офіційних публікацій органів виконавчої влади за період 2000-2002 років, доступність таких публікацій для широкої громадськості, а також відомості про фактично надану зазначеними органами на запити інформацію, додержання встановлених строків, розміри оплати, кількість та причини відмов у наданні інформації, їх обгрунтованість;
3) підготувати у шестимісячний строк за результатами проведеного вивчення та аналізу доповідь, організувати її громадське обговорення та внести в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення діяльності в інформаційній сфері та проекти відповідних нормативно-правових актів, у яких, зокрема, передбачити:
- покладення на зберігачів відкритої інформації обов'язку щодо ведення загальнодоступних баз даних про наявну в них відкриту інформацію, створення умов для вільного доступу до них заінтересованих суб'єктів, забезпечення систематичного опублікування найважливішої інформації з економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших питань за визначеною в установленому порядку та заздалегідь оприлюдненою усталеною структурою;
- вичерпний перелік видів інформації, вільне збирання, зберігання, використання і поширення якої в будь-який спосіб може бути обмежено в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя та вдосконалення порядку здійснення контролю за наданням такої інформації;
- удосконалення порядку подання запитів щодо надання інформації, запровадження системи надання допомоги в оформленні таких запитів, процедури відповіді на запити та відмови у їх задоволенні, оскарження таких відмов, розв'язання спорів з цих питань;
- упорядкування системи плати за надання інформації, визначення випадків безоплатного або частково оплачуваного надання інформації;
- запровадження регулярного оприлюднення звіту зберігача інформації про її надання;
- обов'язковість ведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування Веб-сторінок та оперативного (не пізніше п'яти робочих днів) розміщення на них офіційної інформації про діяльність відповідних органів, виконання програм, планів, чинних та скасованих нормативно-правових актів, форм і зразків документів, архівної та іншої інформації, а також необхідність завчасного розміщення на таких Веб-сторінках проектів нормативно-правових актів з повідомленням про це засобів масової інформації;
- визначення спеціально уповноваженого органу з питань захисту права на інформацію з наданням йому повноважень щодо вжиття заходів для припинення порушень законодавства у сфері надання інформації, здійснення моніторингу, підготовки і опублікування доповідей про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо надання інформації;
підвищення відповідальності зберігачів інформації за достовірність наданої інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, додержання інших вимог законодавства щодо доступу до інформації;
4) забезпечити починаючи з січня 2003 року щоквартальну підготовку за заздалегідь оприлюдненою усталеною структурою та опублікування для широкого обговорення громадськістю доповідей про роботу Кабінету Міністрів України з розв'язання актуальних соціальних, економічних та інших проблем, здійснення реформ, виконання загальнодержавних програм, заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України;
5) забезпечити в установленому порядку організацію та фінансування періодичних соціологічних досліджень громадської думки щодо найважливіших дій Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади з визначенням виконавців таких досліджень на конкурсній основі, а також обов'язкове урахування результатів досліджень у діяльності зазначених органів.
3. Керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади забезпечити:
проведення регулярних за заздалегідь оприлюдненим розкладом прес-конференцій, в тому числі з використанням засобів глобальної інформаційної мережі Інтернет, а також періодичне надання публічних відповідей на запитання громадян через засоби масової інформації;
постійне оновлення Веб-сторінок відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, створення за їх допомогою можливості для оперативного оприлюднення відповідей на найбільш поширені звернення та іншої інформації, широкого обговорення актуальних суспільних проблем та вивчення громадської думки про шляхи їх розв'язання.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 1 серпня 2002 року
N 683/2002
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА: