Програма та методичні рекомендації з дисципліни „ соціальна антропологія" для магістрів усіх спеціальностей Затверджено Методичною радою нтуу „кпі"

Вид материала

Содержание

Навчальна програма
Препотенська Марина Петрівна, канд. філос. н.
Розподіл навчального часу за темами та видами занять
3.Людина розумна. Homo sapiens
Мета і завдання дисципліни
Тематика лекцій
Тема 1. 2. Огляд історії антропологічних знань. Філософське обґрунтування антропології. Антропологічне обґрунтування філософії
Лекція 2 Тема 2. Концепції антропогенезу. Людина і тварина. Перспективи морфологічної еволюції людини.
Плани семінарських занять
Положення про модульний контроль з дисципліни
2. Модульний контроль.
3. Виступ на диспуті
Самостійне соціально-антропологічне дослідження
Штрафні та заохочувальні бали за
Розрахунок шкали (R) рейтингу
R = RC + RE = 170 балів.
Оцінка ESTS
Homo sapiens
Homo mortem
Homo parasiticus
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ДИСЦИПЛІНИ

„СОЦІАЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ”

для магістрів усіх спеціальностей

Затверджено Методичною радою НТУУ „КПІ”

Київ

„Політехніка”

2007

Навчальна програма та методичні рекомендації з дисципліни „Соціальна антропологія” для бакалаврів усіх спец. / Уклад. М.П. Препотенська. –

К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2007. - с.

Гриф надано Методичною радою НТУУ „КПІ”

(Протокол № від 2007 р.)

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ДИСЦИПЛІНИ „СОЦІАЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ”

для магістрів усіх спеціальностей

Укладачі: Препотенська Марина Петрівна, канд. філос. н.

Відповідальний

редактор

Рецензент

За редакцією укладачів

Комп’ютерна

Верстка

Темплан 2007 р., поз.

ЗМІСТ

Робоча навчальна програма з дисципліни „Соціальна антропологія”.........................................................................................................

Загальні відомості....................................................................................................

Розподіл навчального часу за темами і видами занять.......................................

Мета і завдання дисципліни...................................................................................

Тематика лекцій.......................................................................................................

Теми семінарських занять......................................................................................

Положення про модульний контроль з дисципліни „Соціальна антропологія”.........................................................................................................

Додатки....................................................................................................................

Додаток № 1. Теми рефератів (для студентів заочного відділення)...................

Додаток № 2. Положення про диспут....................................................................

Додаток № 3. Керівництво з підготовки та проведення соціально-антропологічного дослідження................................................................................

Додаток № 4. Запитання до модульного контролю...............................................

Додаток № 5. Контрольні запитання до заліку.......................................................

Додаток № 6. Реєстр типів Homo ............................................................................

Література до курсу.................................................................................................

Загальні відомості

Сучасну гуманітарну складову людської культури в її наукових вимірах з повним правом можна вважати людиноцентрованою. Філософія, психологія, соціологія все більше орієнтуються на вивчення феномену людини не в абстрактних категоріях метанаративів, а безпосередньо у модусах повсякденного життя. Антропологічний поворот в науці ХХ століття зробив людину головним предметом осягнення. Досліджуючи різноманітні прояви людського у структурах мови, у моделях поведінки, у засобах соціалізації, вчені намагаються при цьому створити цілісний образ людини. Проте знамените кантівське питання „Що є людина ?” багато у чому залишається відкритим. Амбівалентність людської природи, суперечливість Homo sapiens - Homo demens у добу антропологічної кризи, глобалізації, проявів тероризму, трансформації базових цінностей зумовлюють актуальність розгляду людини в її еволюції від витоків до перспектив. У зв’язку з цим є сенс дослідити специфіку типових екзистенційних феноменів (модусів) індивідуального людського буття та їх взаємодетермінацію з проявами життя соціуму.

Такий соціально-антропологічний підхід дасть змогу майбутнім менеджерам, соціологам, соціальним працівникам більш глибоко аналізувати соціальні явища, враховуючи закономірності взаємодії індивідуального та соціального у базових модусах буття людини: в реалізації її розумових здібностей, у волі до влади, до гри, у ставленні до життя і смерті, у професійній реалізації, у проявах любові.

Дисципліна „Соціальна антропологія” призначена для навчання студентів-магістрів, які пройшли базові курси з філософії, соціології, психології, риторики та здатні синтезувати набуті знання задля самоаналізу та аналізу соціальних явищ з точки зору антропологічних розвідок.

Розподіл навчального часу за темами та видами занять

Тема	Кількість навчальних годин	Лекція	Семінар	Модульний контроль	Самостійна робота студентів	Семестрова атестація (залік)
1. 1.Предмет соціальної антропології та її методи 1.2.Огляд історії антропологічних знань. Філософське обґрунтування антропології. Антропологічне обґрунтування філософії		1 1	1 1
2.Концепції антропогенезу. Людина і тварина: соціальне та біологічне в людині. Перспективи морфологічної еволюції.		2	2
3.Людина розумна. Homo sapiens		2	2
4.Людина працююча. Homo faber		2	2
5. Людина, що розмовляє. Homo loquens. Homo verbo agens (людина, діюча словом)		2	2
6.Людина агресивна. Homo agressios. Ноmo militaris (людина войовнича) 7. Homo ludens. Людина, що грає		2	2
8.Людина смертна. Homo mortem		2	2
9.Людина любляча. Homo amoris		2	2

Мета і завдання дисципліни

Метою викладання дисципліни „Соціальна антропологія” є оволодіння соціально-антропологічним методом в дослідженні модусів індивідуального буття людини (мова, праця, панування, смерть, любов, гра) та пов’язаних з ними соціальних феноменів. Завданням дисципліни є також узагальнення знань студентів з соціально-філософських підходів до феномену людини у історичному ракурсі та ознайомлення з новітніми науковими ідеями щодо антропосоціогенезу Homo sapiens. Також в завдання курсу входить розвиток комунікативних здібностей студентів у дискурсі диспуту щодо актуальних соціально-антропологічних проблем.

В результаті вивчення цієї дисципліни випускники мають

Знати:

• теоретичні передумови виникнення соціальної антропології;

• головні напрямки дослідження людської природи у історії філософії,

соціології, психології;

• сучасне поле антропологічних проблем;

• специфіку модусів людського буття (праця, гра, смерть, любов, мова, панування) у взаємодії індивідуального, природного та соціального;

Вміти:

• робити соціально-антропологічний зріз взаємодії природного і соціального у дослідженнях людської діяльності в професійній та приватній сферах; вбачати у соціальних феноменах відображення екзистенційних феноменів, модусів індивідуального буття людини;

• прогнозувати соціальні наслідки людської поведінки у волі до панування, гри, праці, реалізації потреби у любові, у прагненні подолати танотофобні настрої;

• відстоювати власну думку з соціально-антропологічної проблематики, будуючи наукову аргументацію.

Тематика лекцій

Лекція 1

1.1. Предмет соціальної антропології та її методи

Антропологія - наука про людину у різноманітності форм її життєдіяльності. Різноманітність сучасних уявлень про предмет соціальної антропології: ототожнення соціальної антропології з культурною антропологією, з етнографією, з вивченням культури первісних суспільств, традиційних суспільних систем. Соціальна антропологія у системі комплексного пізнання людини. Теоретичні засади та принципи виділення соціальної антропології у самостійну наукову дисципліну. Основні поняття соціальної антропології.
Концепція даного курсу: соціальна антропологія - наука про взаємодію людини із соціально-природним оточенням, виявлену в універсальних феноменах, модусах, екзистенціалах людського буття, які корелюються з ознаками сутності людини, встановленими у процесі соціоантропогенезу. Е. Фінк про п’ять феноменів людського буття: працю, любов, смерть, гру, панування. Предмет соціальної антропології – людина у певному модусі буття, конституйованому в засобах ідентифікації та комунікації. Визначення соціальних феноменів, відповідних модусам особистісного буття, – завдання соціальної антропології. Необхідність дослідження витоків соціально-природного буття людини через розгляд концептів антропогенезу та шляхів еволюції Нomo sapiens. Методи соціальної антропології: герменевтичний, семіотичний, системний підхід, опис, статистика, емпіричні польові дослідження. Спостереження як метод соціоантропологічного дослідження. Дискурс-аналіз як форма наукового пізнання. Археологія, палеонтологія у соціальній антропології.

Види сучасних антропологічних знань. Кіберантропологія, візуальна антропологія, антропогеографія. Маргінальна антропологія. Педагогічна, релігійна, християнська антропологія. Гендерна антропологія. Психологічна, психоаналітична антропологія. Економічна, історична, юридична, прикладна антропологія. Біоантропологія. Структурна антропологія. Палеоантропологія. Антропологія міста. Антропологія сім’ї. Антропологія лідерства. Зв’язок антропології з іншими сферами знань про людину. Київська світоглядна антропологічна школа. Напрямки досліджень. Метаантропологія як вчення про три екзистенційні виміри людського буття (буденність, граничне буття, метабуття). Обґрунтування метаантропологічного методу. Сучасний реєстр визначень Homo.

Тема 1. 2. Огляд історії антропологічних знань. Філософське обґрунтування антропології. Антропологічне обґрунтування філософії

Людина у міфах та сказаннях давнини. Головні риси античного світогляду щодо людини. Антропоцентризм. Геракліт, Парменід, Сократ, Платон, Аристотель про людину і світ. Людина і Бог у християнській філософії. Августин, Тертулліан про подвійну природу людини. Фома Аквінський, П. Абеляр, А. Данте про людську свідомість, самосвідомість, любов, призначення. „Людина-титан” епохи Відродження. Антропологічні ідеї Д. Бруно, Г. Галілея, М. Кузанського, Е. Роттердамського. Антропоцентризм та Людина розумна в теоріях Нового часу (Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Г. Лейбніц, Б. Паскаль). В. Шекспір: „життя – театр”. Людина епохи Просвіти. Ж. Ламетрі: „Людина – машина”. Ж.-Ж. Руссо про цілісність людини. Антропологія І. Канта. Й. Фіхте про „самостійну людину”. Гегель про розвиток людини і розвиток людства. Антропологія Л. Фейєрбаха. „Теорії людини” у А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, З. Фрейда, К. Г. Юнга. Антропологічний поворот ХХ століття. Філософська антропологія М. Шелера. Пошуки місця людини у космосі. Г. Плеснер, Е. Кассірер про природу людини. Теоморфна антропологія. Екзистенційна філософія і філософська антропологія про людську сутність. Ж.-П. Сартр, А. Камю, М. Гайдеггер, К. Ясперс, Г. Марсель про людину. М. Бердяєв про „боголюдину”. Логотерапія В. Франкла як пошук сенсу людського життя.

Людина у постмодерністській антропології. Деконструкція. Психо- і - шизоаналіз. Сучасні психоаналітичні практики. Ж. Лакан. Ж. Дельоз. Гваттарі, Ж. Дерріда. М. Фуко про „смерть людини”. Відкриття кафедри соціальної антропології у 1960 році в Коледжі де Франс – „народження” сучасної соціальної антропології у якості антропології культурної. Французька школа соціальної антропології Е. Дюркгейма та М. Мосса. Англійська школа соціальної антропології: Б. Малиновський, А. Радкліф-Браун (позиції структурного функціоналізму). Структурно-функціональна соціологія Т. Парсонса, її роль у розвитку антропологічного знання. Соціально-структурна антропологія К. Леві-Стросса. Американська соціальна антропологія: Ф. Боас, Б. Уорф. Внесок А. Шютца, П. Бергера, Т. Лукмана у розвиток соціальної антропології ХХ ст. Концепція інтерсуб’єктивности у феноменологичній соціології (А. Шюц). Еволюціонізм та дифузіонізм. Етнопсихологічна школа у США: Р. Бенедикт та М. Мід. Напрямки досліджень сучасної Київської світоглядної антропологічної школи.

Лекція 2

Тема 2. Концепції антропогенезу. Людина і тварина. Перспективи морфологічної еволюції людини.

Поняття антропогенезу та соціогенезу. Антропосоціогенез. Гіпотези про виникнення та розвиток свідомості. Основні позиції у поясненні природи людини: античність (Платон, Аристотель), німецька класична філософія (Гегель, Л. Фейєрбах, Дільтей), французький матеріалізм (Ж.-Ж. Руссо, Дідро, Гольбах), марксизм (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, Грамши), фрейдизм та неофрейдизм (З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фром), екзистенціалізм (К. Ясперс, М. Бердяєв, Л. Шестов, М. Гайдегер, Ж.-П. Сартр). Філософсько-антропологічний напрямок (М.Шелер, А. Гелен, Плеснер). Креаціонізм та його форми: теїзм, деїзм, катастрофізм. Фаталістичні погляди на еволюцію. Людина як Homo Dei – твар божа. Теорії природного відбору. Еволюційна теорія Ж.Б. Ламарка. Ламаркізм. Логічна структура дарвінізму. Вчення про боротьбу за існування. Криза класичного дарвінізму. Метод потрійного паралелізму: еволюційної палеонтології, ембріології та порівняльної анатомії (тріада Е. Геккеля). Пошуки перехідних форм. Неодарвінізм (А. Уоллес, А. Вайсман, Ф. Гальтон). Генетичні теорії еволюції. Синтетична теорія еволюції у ХХ столітті. Роль мутацій та генетики. Комп’ютерні моделі природного відбору. Концепція М. Опаріна. Космоцентричні фізичні теорії біогенези. Концепція панспермії. Теорія Великого біологічного (кембрійського) вибуху. Основні етапи еволюції людини та дивергенції приматів.

Соціальний дарвінізм та расизм як світоглядні помилки у поглядах на людину. Наукова неспроможність расистських, євгенічних, соціал-дарвіністських теорій. Хибність біполярних моделей світу. Феномени ксенофобії та антисемітизму. Специфіка боротьби за існування у сучасному людському суспільстві. Новітні наукові уявлення про морфологічну та соціальну еволюцію людини. Фактори становлення сучасної людини. Стресонепохитність як потреба виживання. Цикл досліджень Дж. Морисона „Тварина на ім’я Людина”: обґрунтування феноменів людського буття як суто тваринних за своїми витоками. Езотеричні теорії: „діти Індиго”, „шоста раса людства”. Поняття антропологічної кризи.

Лекція 3

Тема 3. Людина розумна. Homo sapiens

Характеристика виду Нomo sapiens у системі антропосоціогенезу. Історичний нарис філософії розуму. Піфагор про розум і пристрасть. Геракліт про Логос. Аристотель про форму форм. Неоплатоніки про розум. Ідея розуму у середньовічній конструкції людської суб’єктивності. Ф.Бекон, Р.Декарт, Б. Спіноза, Дж. Локк, Юм про розум і свідомість. І. Кант про розум і розсуд. Антиномії. Практичний та інструментальний розум. Логіка Гегеля. Українська філософія бароко про серце як „орган” мислення. З. Фрейд про свідоме, підсвідоме, позасвідоме. Р. Рорті про філософію свідомості як „єдину корисну дисципліну”. К. Попер, Д. Еклз про зв’язок думок і бажань, ментальних та фізичних аспектів буття людини. Дихотомія „розум – тіло” у теорії психофізичного паралелізму, в оказіоналізмі М. Мальбранша, в епіфеноменалізмі, в емерджентному матеріалізмі Д.Чалмерса. Фізікалізм Дж. Смарта та Ю. Плейса (уявна тотожність ментальних станів та станів мозоку).

Місце розуму у структурі людської особистості. Ментальність як рівень індивідуальної свідомості. Буденний розсуд. Інструментальний розум у системі маніпулятивного впливу. Здатність розуму осягати усезагальне. Розум і мова. Розум і досвід. Розум і віра. Розум і мозок. Розум і свідомість. . Розум як арбітр у питаннях істини. Розум і ерудиція. Чи є IQ універсальним показником розуму. Технології розвитку інтелекту. „ТРІЗ” – технологія розвитку творчого мислення. Розум і тіло як елементи єдиної кібернетичної системи позасвідомого. Чоловічий розум та „жіноча логіка”. Експерименти над мозком. Психоделіки та ноотропні речовини в їх впливі на людський мозок. Теорії „промивання мозоку” у США та Європі ХХ ст. Чи завжди розумна „людина розумна”? Прийоми впливу на свідомість. Деструктивні секти. НЛО-культи. Психокульти. Проблема зомбування. Розум у єдності духовно-душевного як досконалість нomo sapiens. Перспективи створення штучного інтелекту.

Лекція 4

Тема 4. Людина працююча. Homo faber

Поява та розвиток нomo faber (у антропогенезі додатково - нomo нabilis), роль свідомості у еволюції знарядь праці. Праця як креатор людського. Ф. Енгельс про формування людини через працю. Природниче, міфологічне, релігійне, філософсько-соціологічне пояснення виникнення праці, співвідношення „людина-праця”. Історично: Аристотель про виробничу активну працю як заняття, не гідне вільної людини. Антична контроверза: Scolh – дозвілля та А-scolia – праця. Ідеал життя у спогляданні та філософуванні. Гесіод про працю як нестерпну муку. Vita contemplativa (життя споглядальне) для людини гідної та vita activa (життя діяльне) як нижчий спосіб життя (у середньовічній думці). Ф. Бекон про vita contemplativa. Т. Мор про працю як „тілесне рабство” („Утопія”). Т. Кампанелла про „покарання працею”. Реабілітація vita activa Реформацією. Схвалення працелюбства у протестанській етиці. Праця як благо. Праця як “прокляття”. Відображення цієї позиції у А. Сміта та Ш. Фур’є. Філософсько-соціологічне пояснення співвідношення „людина-праця” (П. Гольбах, Гельвецій, К. Маркс, Чернишевський ). Відчуження праці людини : уявлення Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Гегеля, Й. Фіхте, І.Канта. Головні висновки К. Маркса про подолання відчуження праці. А. Дж. Тойнбі про відчуження в індустріальному суспільстві. Уява про працю як специфічно цілераціональну діяльність, що зумовлює існування-людини-у-світі, - стереотип індустріального та постіндустріального суспільства. Ставлення homo faber до праці як суворої необхідності: „працювати – щоб жити”. Розуміння праці як регламентованої професійної діяльності, що пов’язана з виробництвом та споживанням. Цілераціональна праця як сенс життя. Х. Аренд про користь як головний мотив сучасної праці. В. Франкл про виробничу гіперінтенцію Homo faber (орієнтацію на матеріальні задоволення) як шлях до загублення сенсу життя. М. Шелер про ресентімент як спонукальний мотив праці. Е. Фром про відчужену активність. Психологічна залежність від праці. У. Бек. „Суспільство ризику”..

Професія як ідентифікаційний шаблон сучасної людини. Особливості чоловічого та жіночого ставлення до праці. Ножиці інтелектуальної та фізичної праці. Феномен роботоголіків. Емоційне вигорання. Постмодерністська орієнтація на продуктивну працю поза економічним інтересом - утопія чи реальність? Ідея „відміни” праці. Праця у буденності та у граничному бутті. Екзистенційна потреба у сродній (Г. Сковорода) праці. Праця як поклик та творчість.

Лекція 5

Тема 5. Людина, що розмовляє. Homo loquens. Homo verbo agens (людина, діюча словом)

Характеристика Homo loquens у системі соціоантропогенезу. Теорії виникнення мови, їх суперечливість та недоведеність. „Мова” тварин та мова людей. Сутнісні відмінності.

Огляд основних концепцій філософії мови. Платон та Аристотель про людську мову. Середньовічні суперечки між реалістами та номіналістами щодо слів, ідей та божественного розуму. Слово як деміург у християнській антропології. Ф.Бекон, Р.Декарт, Г. Лейбніц, Дж. Локк про мову. Ідея штучної мови. В. Гумбольдт, Е. Сепір, Б. Уорф про нерозділеність мови, мислення та культури. Мова як „дух народу”. Ф. Де Соссюр: конвенційність мови, протиставлення мови та мовлення. Соціальна природа людської мови. Л. Вітгенштейн про „мовленнєві ігри” як цілісні комунікативні системи. Структури мови як детермінанти світогляду. Структуралісти. К. Леві-Стросс про мову. Ж. Лакан про мову і психоаналіз.

Теорії про відносини між мовою та мисленням. Г. Фреге про зміст та мову. Мова як знакова система. Мова як „дім буття” (М. Гайдеггер). Мовленнєва експансія у сучасній філософії. Поширення ідеї мови на інші об’єкти. Семіотика. Мова як особлива самостійна сутність. Homo loquens як суб’єкт комунікації. Соціолінгвістика про структуру соціальної взаємодії, виявлену у комунікації. Психолінгвістика про механізм розуміння мови. Дискурс як мовна ситуація. Дискурс як зброя влади (М. Фуко, Р. Барт, Ж. Деррида). Легалізація риторики у ХХ ст. А. Моль про чотири категорії людей у відношенні до мови (творці слів, користувачі слів, носії професійних слів, пасивні). Філософія діалогу, німецька комунікативна філософія – обґрунтування дискурсивної етики, толерантності спілкування.

Мова і нейрофізіологічні особливості людини. Мозок і мова. Зона Брока. Мова як суспільний продукт. Мова як форма вираження людських думок, почуттів, засіб зберігання знань про світ. Етапи засвоєння мови дитиною. Мова і світ. Порядок слів і порядок Всесвіту. Єдність людського виду та розмаїття мов. Особливості чоловічого та жіночого мовлення. Мова і письмо. Скриптофіли та вербофіли. Спосіб, стиль мовлення як репрезентативна система людини. Мова як відтворення внутрішньої організації інтелекту людини та тлумачення змісту і його створення. Буденне мовлення як відображення інерції життя. Мовленнєва агресія. Мовлення і мовчання. Проблема білінгвізму.

Розповсюдження зниженої лексики у пострадянських країнах як соціальний феномен. Риторика граничного буття. Мова й мовлення як мистецтво актуалізуючого спілкування. Мова сучасних ЗМІ. Злиття мови та візуальних систем. Інфляція слова. Інформаційний бум. Свобода слова.

Лекція 6

Тема 6. Людина агресивна. Homo agressios. Ноmo militaris (людина войовнича)

Панування та підкорення у тваринному царстві. Дискурс панування та підкорення як соціальна норма життя людини. Панування та агресія. Біогенетичне та етологічне пояснення агресії. Панування і влада. Ф. Ніцше про волю до влади. К. Лоренц про „природний потяг до агресії” та „агресії в історії людства”. О. Шпенглер про людину як „хижого звіра” за своєю природою. Психоаналітичне пояснення агресії. З. Фрейд про початкову ворожість людей одне до одного, про компенсаторну агресію. Інтелект як засіб економії агресії. Соціальне пояснення агресії, насильства. К.Маркс: „насильство як повивальна бабка історії”. Інтеракціоністський погляд на насильство як природний конфлікт людських інтересів. Когнитивізм: агресивність як когнітивний дисонанс (Л. Фестингер). Два види агресії: емоційне насильство та антисоціальне насильство. К. Хорні про неврози сучасності – детермінанти агресії. Проблема агресії, насильства та фанатизму у наш час. Домінування над іншими як феномен існування людини у соціокультурному середовищі. Насильство як засіб панування, його роль у суспільній історії. Роль насильства у життєвій боротьбі сучасної людини. Ідеологічне насильство та його форми. Тип людини-фанатика. Форми фанатизму та їх соціальні вияви. Фази самоідентифікації особистості з ідеєю. Чоловіча та жіноча агресія.

Психоаналіз про фактор необхідності духовного виживання в умовах боротьби. Прагнення людини до панування, конкуренції як природна чи соціальна риса. Найбільш соціально небезпечна форма прагнення до панування – війна. Види війн (світові, релігійні, міжетнічні, міжконфесійні). Зв’язок між війнами та природною агресивністю людини. Тероризм. Як долати прояви індивідуальної та масової агресивності. Проблема влади як одна з головних проблем, що постає перед людством в наш час. Постмодерністи про людину і владу (М. Фуко, Ж. Деррида, Р. Барт тощо).

Лекція 7

Тема 7. Homo ludens. Людина, що грає

Гра у тварин. Природа людського потягу до гри. Історія розробки питання. Гра як постійний феномен людського існування. Концепції гри (Й.Хейзінга, С Г-Х. Гадамер. Б. Смирнов, Е.Берн ). Гра у теоріях М. Бахтіна. Классификація гри за типами, планами, стилями. Характеристики гри- agon, гри-alea, гри-mimicry та гри-ilinx. Характеристика грання (Play), виду, структури та правил гри (Game), мотивацій гравця (Performance). Антропологічний підхід до гри - специфіка гри-мімезис, гри-екстазис. Аполонівський та діонісійський витоки ігор.

Антропологічна характеристика спорту. Специфіка виявлення в спорті прагнення людини до домінування. Фактори поведінки вболівальників – співучасників гри. Агресивний вболівальник. Природа азарту. Гра у людській комунікації. Рівні маніпулятивних ігор. Теорія трансакцій у дослідженнях Е. Берна. Дитячі, чоловічі та жіночі ігри.

Небезпека програмних ігор. Ігроманія. Заппінг. Гра як форма емоційно-фізичної залежності. Шляхи звільнення від ігроманії. Гра у житті, гра як життя та гра життям. Грайливе ставлення до життя – „звичка” сучасної людини. Погляд на соціальне життя як на гру. Соціально-драматургічний підхід Дж. Морено, К. Бьорка, X. Данкена, Е. Гофмана. Соціальне життя як реалізація „драматургічної метафори”. Поняття соціального "акту", "актора", "маски", "сцени", "куліси" тощо. Гра як засіб навчального моделювання. Гра як форма психотерапії (психодрама, казкотерапія).

Лекція 8

Тема 8. Людина смертна. Homo mortem

Життя та смерть – контраверза буття. Світові релігії як стратегії надії на безсмертя душі. Танатологія – вчення про відношення до смерті. Страх смерті – базова емоція людини. Дамаскін про філософію як „помірковування про смерть”. Тема Homo mortem у працях Платона, Епікура, Сенеки, А. Августина, П. Абеляра, Б. Паскаля, М. Монтеня, Г. Лейбніца, І. Канта, Г. Гегеля, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше. Р.Декарт про „тілесні критерії смерті”. Російська література та філософія у осягненні феномена кінцевості людського буття (М. Гоголь, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, Ф. Тютчев, В. Соловйов, С. Булгаков, С. Франк, П. Флоренський, В. Розанов, Л. Шестов, М. Бердяєв, М. Федоров). Природничо-науковий дискурс проблеми (І. Мечніков, В. Вернадський, І. Павлов, К. Ціолковський). З. Фрейд про природний потяг то танантосу. Жах людини перед Ніщо як гранична ситуація буття. Поняття Grenzsituacion у К. Ясперса. Філософи-екзистенціалісти про абсурд та екзистенційний бунт. „Міф про Сізіфа” А. Камю. Визначення небуття буттям у М. Гайдегера. Осмислення відчуження смерті від людини в працях М. Унамуно, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра. Е. Левінас про подію смерті як сенсотворну по-дію людини. Позитивний та негативний вимір сенсу смерті. Смерть як форма соціальних стосунків у міркуваннях М. Фуко, Ж. Дерриди, Ж. Батая, Ж.Бодрийяра, Ж. Дельоза. Феномен суїциду.

Традиція витіснення танатофобії. Природна віра у особистісне безсмертя. Сучасна реаніматологія та інтенсивна терапія у боротьбі за життя людини. Головна ознака закінчення життя – руйнація активності мозку. Р. Моуді. „Життя після життя”. Аналогічні дослідження К. Рінга, доктора Сейбома. Створення Асоціації по вивченню феномену NDE під керівництвом д. Л.-В. Тома. Дослідження П. Дьюаврина як доказ NDE. Логотерапія В. Франкла як подолання страху смерті та знайдення сенсу життя. Феномени некрофілії, некромантії, спіритизму. Е. Бернард, батько біоетики, про смерть як суто фізичну, а не особистісну кінцевість. Установка сучасної епохи на заперечення (елімінацію) смерті. Апологія безсмертя. Відчуження смерті від людини – традиція сучасної антропології.

Лекція 9

Тема 9. Людина любляча. Homo amoris

Любов тваринна та людська. Любов як життєстверджуюча сила у духовній, сексуальній, сакральній, трансцендентній сферах. Прагнення до співіснування в любові – сутнісна риса людини. Єдність світу любові. Характеристики буття людини люблячої.

Любов - „ерос”, - „філія”, - „агапе”. Феномен любові як тема наукових досліджень. „Бенкет” Платона: міф про андрогінів. Аристотель про любов-філію. Християнська антропологія про любов-агапе. Б. Паскаль про любов як основу пізнання, „Метафізика любові” А. Шопенгауера. Українська філософія любові (Г. Сковорода, П. Юркевич). „Ерос і агапе” у С. К’єркегора. Ідеї В. Соловйова, С. Франка, С. Булгакова, Т. Де Шардена, П. Де Лоб’є про любов як вищу цінність життя. Ж.-П. Сартр про любов як ідеальне спілкування. „Таємниця енергії любові” П. Сорокіна. Х. Ортега-і-Гасет про любов „як основну тему нашої доби”. Ф. Тьонніс про любов в умовах спільноти. „Ерос і цивілізація” Г. Маркузе. П. Рикер про любов як надморальне явище. Г. Йонас про любов як відповідальність. З. Фройд, Е. Фромм про статеву любов. Ідеї Ч. Ламброзо про „жінку-злочинницю та проститутку”. Осмислення „ситуації нелюбові” у працях Е. Каннетті, М. де Унамуно, П. Зюскінда, В. Пілєвина. Любов в утопіях та антиутопіях. М. Бубер та Е. Левінас про любов як головну категорію філософії діалогу. В. Шинкарук, О. Забужко, С. Кримський про феномен любові. С. Крилова про виміри любові („любов до себе”, „еротична”, „надеротична”). Різниця між любов’ю до себе і жалістю до себе. Поняття любові-цілісності, любові-співтворчості. Андрогін-аналіз Н. Хамітова.

Сексуальна революція і любов. Проблема вільної любові. Природна моногамність чи полігамність людини. Любов, закоханість, кохання. Феномен „нещасної любові”. Любов „справжня” і „несправжня”. Любов і суїцид. Любов і побут. Криза сім’ї як загальноєвропейська проблема. Любов як вияв довіри та втілення повноти буття, шлях до солідарності, життєвого оптимізму та досконалості виду Homo amoris.

Плани семінарських занять

Семінар № 1

Загальна характеристика феноменів людського буття.
Соціально-філософське обґрунтування антропології. Осягнення людини в історії філософії (автори за вибором студентів).
Антропологічний поворот ХХ століття, його сутнісні риси (автори за вибором студентів).
Диспут: „Чи є 5 феноменів буття вичерпними універсаліями життя

людини?”

Рекомендована література:

Кант И. Антропология с прагматической точки зрения. - М.1998.
Марков Б. В. Философская антропология: Очерки истории и теории. - СПб.,1997.
Минюшев Ф.И. Социальная антропология. Курс лекций. - М.,1997.
Плеснер Г. Ступени органического и человек // Проблемы человека в западной философии. – М., 1988.
Поповіч М. В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.
Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989.
Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.
Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии.- М., 1988. С. 357-403.
Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.
Хайдеггер М. Письмо о гуманизме. – Время и бытие. – М., 1993.
Хамитов Н. Пределы мужского и женского. Введение в метаантропологию. – К., 1997.
Шелер М. Положение человека в Космосе // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
Эко У. Постмодернизм, ирония, занимательность // Имя розы. Вып.2. - М., 1989.

Семінар № 2

Антропогенез

Тваринне та людське в людині.
„Білі плями” в теорії еволюції Чарльза Дарвіна
Перспективи морфологічної еволюції людини майбутнього.
Диспут: - „Як виникла людина? Еволюціонізм, креативізм чи їх сполучення? Чи є людина вінцем природи?”

Рекомендована література:

Борисковский П.И. Найдавніше минуле людства. М., 1979.
Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора

или Сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь (Лондон,

1872). - СПб., 2001.

Древні цивілізації. Під загальної редакцій Г. М. Бонгард -Левина.

- М., 1989.

Ибраев Л. И. Походження людини. - М., 1994.

Иванов-Шиц А.К. Концепции современного естествознания. - М.,

2000.

Історія первісного суспільства. У 3-х тт. - М., 1983-1988.
Лаптинская С.В. Метафизические основания концепций

происхождения жизни. – Ижевск, 1999.

Монгайт А.Л. Археологія Західної Європи / Кам'яний вік.- М.,

1973.

8. Соловьев В.А. История развития эволюционных учений: учеб.

Пособие. – СГУ, 2001.

9. Урьенсон М.И. Джерела роду людського у світлі новітніх даних /

Питання історії, - К., 1976, № 1.

Тейяр де Шарден П. Феномен людини. - М., К., 1987.

Семінар № 3

Homo sapiens

Традиційний погляд на розвиток Homo sapiens.
Історико-філософські, соціологічні, психологічні засади аналізу людської свідомості (автор за вибором студентів).
Людська свідомість як поле для маніпуляцій. Релігійні секти та психо- культи.
Диспут: „НЛП й інші технології програмування – міф чи емпірична епістемологія сучасності?”.

Рекомендована література:

Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. - М., 2000.
Видинеев Н.В. Природа интеллектуальных способностей человека. - - М.,1989.
Винер Н. Машина умнее своего создателя. – М., 1953
Винер Н. Творец и робот (God and Golem). – М., 1964
Гроф С. Области человеческого бессознательного. – М., 1994.
Дельгадо X. Мозг и сознание. - М., 1971.
Джемс У. Существует ли сознание? // Новые идеи в философии. – М.,1910.
Доценко М. Психология манипуляций. – М., 1999.
Кант И. Критика чистого разума. Собр. соч. В 8 т. Т. 3. – М., 1994.
Люгер, Дж.Ф. Искусственный интеллект. Часть 1-2. 2001.
Назаретян А.П. Интеллект во Вселенной. - М.,1991.
Петрович Н.Т. Люди и биты. - М., 1986.
Проблемы человека в западной философии. - М.,1988.
Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии. – М., 1998.
Фуко М. Воля к истине. По ту сторону знания, власти и сексуальности. - М., 1996.
Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини. – К., 2000.
Энциклопедия преступлений и катастроф. Катастрофы сознания. - М., 1996.

.

Семінар № 4

Homo faber

Історичний погляд на Homo faber , Homo Habilis.
Проблема відчуження людини від праці (автор – за вибором студентів).
Диспут: „Праця за гроші та праця за покликом. Чи є вибір?”

Рекомендована література:

Арендт. Vita activa, или о деятельной жизни. - СПб., 2000.
Баумгартен Г. // Человек и труд. - 1998.
Дубина И.Н. Творчество как феномен социальных коммуникаций: Монография. - Новосибирск, 2000.
Иванова Е.М. Психотехнология изучения человека в трудовой деятельности. - М., 1992.
Магун В.С Два типа соотношения продуктивности труда и удовлетворенность работой. – М., 1983.
Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года. – М., 1974.
Международные стандарты прав человека и свободы объединения в сфере труда. - М., 2000.
Михайлова Т.М. Труд как историко-философская проблема. - М., 1998.
Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге XXI века. - М.: Изд-во АН СССР, 1999.
Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии. – М., 1998.
Фукуяма Ф. Доверие // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. - М., 1999.

Семінар № 5

Homo loquens

Філософія мови і соціолінгвістика про Homo loquens (автор за вибором студентів).
Проблема білінгвізму та перспективи її вирішення.
Толерантна комунікація як потреба часу.
Ділова гра „Переговори”.

Рекомендована література:

Андрос Е. Комунікативна природа людського буття.// В кн. “Філософія. Світ людини».- К.,2001.
Выготский Л.С. Мышление и речь. - М., 1998.
Габермас Ю. Комунікативна дія і дискурс // Першоджерела комунікативної філософії. – К., 1996.
Пенфильд В., Л. Робертс. Речь и мозговые механизмы, - М., 1964.
Потебня А. А. Мысль и язык. – К., 1993.
Поршнев Б.Ф. Вторая сигнальная система как диагностический рубеж между троглодитидами и гоминидами. – М., 1994.
Рікер П. Толерантність, нетолерантність, несприйняття. – К., 1995.
Савицька Леся. Кровозмісне дитя двомовності. Критика, 2001 р., № 10.
Фуко М. Слова и вещи. - М., 1997.
Хайдеггер М. Путь к языку // Время и бытие. – М., 1993.

Семінар № 6

Homo agressios

Наукові теорії агресії.
Воля до влади та „втеча від свободи” як стратегії життя людини.
Перспективи позбавлення людства від війн. Футурологія перестороги.
Диспут: „Чи позбавиться людство від тероризму?”

Рекомендована література:

Антропология насилия. - СПб., 2001.
Бэрон Р., РичардсонД. Агрессия. - СПб., 1997.
Деррида Ж. Насилие и метафизика. – М., 1967.
Лебон Г. Психология народов и масс. - СПб,1898.
Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики. - СПб., 1997.
Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры. - М.,1995.
Ницше Ф. Воля к власти. – К., 1994.
Райх В. Психология масс и фашизм. – СПб., 1997.
Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии. – М., 1998.
Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М.,1994.
Хамитов Н.В. Философия человека: от метафизики к метаантропологии. – К., 2000.
Холличер В. Человек и агрессия. - М., 1975.

Семінар № 7

Homo ludens

Наукові концепції гри.
Класифікація ігор.
Проблема ігроманії та перспективи її подолання.
Диспут: „Чи можна жити не граючись? Чи існують ситуації життя „поза грою”?

Рекомендована література:

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди... - М., 1989.

2.Гадамер Х.-Г. Истина и метод. -М., 1988.

3. Кальве Л.Ж. Игры в обществе//Апокриф. - М., 1992. № 2.

4. Кентавр. Методологический и игротехнический альманах. – М.,

1995. № 3.

5. Книга рекордов Гиннеса. - Москва; Лондон, 1993.

6. Столович Л.Н. Искусство и игра. - М., 1987.

7.. Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема

человека в западной философии. - М., 1988. С. 357-403.
8. . Хейзинга И. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. М., 1992.
9 .Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1978.

Семінар № 8

Homo mortem

Напрямки сучасної танатології (автор за вибором студентів).
Страх смерті та засоби його подолання.
Наукові та езотеричні докази „життя після життя”.
Диспут: „Суїцид – сила чи слабкість?”

Рекомендована література:

1. Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание, врачевание

от древности и до наших дней. - М., 1995.

Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. - М.,1992.
Бехтерев В.М. Бессмертие человеческой личности как научная проблема. – М., 1916.
Блаватская Е. Перевоплощение // Переселение душ. – М., 1994.
Бородай, Ю.М. Эротика – смерть – табу: Трагедия человеческого сознания. – М., 1996.
Бодрийяр Ж. Смерть и символический обмен. - М., 2000.
Брэгг П. Здоровье и долголетие. - М., 1996.
Демичев, А.В. Дискурсы смерти: Введение в философскую танатологию. – СПб., 1997.
Дюркгейм Э. Самоубийство: социологический этюд. - М.,1994.
Крилова С. Безсмертя особистості: ілюзія чи реальність? – К., 1999.
Моуди Р. Жизнь до жизни. Жизнь после жизни. – К., 1994.
Рассел Б. Есть ли жизнь после смерти. – М., 1936.
Рассел Б. Что такое душа. – М., 1928.
Рэндлз Д., Хог П. После жизни.- Ярославль, 1994.
Фейербах Л. Вопрос о бессмертии души с точки зрения антропологии // Избр. филос. пр .- М., 1955. – Т.2.
Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблема человека в западной философии. – М., 1998.
Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.,1990.

Семінар № 9

Homo amoris

Огляд філософії любові (автор за вибором студентів).
Осягнення феномену андрогінності у сучасних наукових теоріях.
Сучасна проблематика любовних стосунків людей.
Диспут: „Що таке „справжня” любов?”

Рекомендована література:

Бердяев Н. Метафизика пола и любви // Эрос и личность. – М., 1989.
Вейнингер О. Пол и характер. – М., 1992
Льюис К.С. Любовь // Философия любви. – М., 1990.
Марков Б.В. Разум и сердце. - СПб.,1993.
Платон. Пир. // Собр. Соч. В 4 т. –М., 1993. Т. 2.
Тэннэхилл, Р. Секс в истории. – М., 1995.
Соловьев В. С. Смысл любви // Философия искусства и литературная критика. – М., 1991.
Танатография Эроса. – СПб., 1994.
Фромм Э. Искусство любить // Душа человека. – М., 1992.
Фуко М. История сексуальности: забота о себе. – К., М., 1998.
Хамитов Н. Философия одиночества. Одиночество мужское и женское. – К., 1995.
Хамитов Н. Философия и психология пола. – К., М., 2001.
Хамитов Н.В. Философия человека: от метафизики к метаантропологии. – К., 2000.
Шинкарук В.І. Віра, надія, любов // Віче. – 1994.
Юркевич П. Серце и его значение в духовной жизни человека (...) – М., 1990.

Blog

Програма та методичні рекомендації з дисципліни „ соціальна антропологія" для магістрів усіх спеціальностей Затверджено Методичною радою нтуу „кпі"

Содержание

3.Людина розумна. Homo sapiens

Лекція 2

Тема 2. Концепції антропогенезу. Людина і тварина. Перспективи морфологічної еволюції людини.