Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Вид материала

Документы

Содержание 3.1. Фізико-географічне положення та місце в системі фізико-географічного районування 3.2. Геологічна будова 3.3. Мінерально-сировині ресурси 3.4. Геоморфологічні особливості території Вид на Кременецькі гори Дівочі скелі 3.5. Характеристика кліматичних умови та поверхневі води 3.7. Ландшафтна характеристика 3.8. Рослинний покрив Кременецьких гір 3.9 .Тваринний світ Insecta Ряд твердокрилі - Coleoptera

Подобный материал:

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
• Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління, 6100.26kb.
• Міністерство екології та природних ресурсів україни державне управління охорони навколишнього, 6497kb.
• Форма оголошення про проведення відкритих торгів, 18.34kb.
• Форма оголошення про проведення відкритих торгів, 20.04kb.
• Охорони навколишнього природного середовища україни Державне управління охорони навколишнього, 3996.75kb.
• Затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України, 3007.33kb.
• Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
• Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.

1.	Тилявська сільська рада	1454,4	1373,0	-	1373,0	81,4	10,4	71,0
2.	Залісцівська сільська рада	193,5	-	-	-	193,5	-	193,5
3.	Угорська сільська рада	3044,8	887,0	-	887,0	2157,8	0,3	2157,5
4.	Стіжоцька сільська рада	4,4	4,4	-	4,4	-	-	-
ВСЬОГО		8381,2	5662	120,7	5541,3	2719,2	247,2	2472

3. Природні умови та ресурси території. Екологічна та біологічна цінність


3.1. Фізико-географічне положення та місце в системі фізико-географічного районування


Кременецькі гори розташовані на півночі Тернопільської області, де межують з Рівненською областю, і входять у склад Волино-Подільської височини. Вони простягаються з північного сходу на південний захід на довжину близько 60 км. Вони не є суцільним хребтом, а складаються з окремих підвищень – гір-останців, є яскравим прикладом ерозійних гір. Відносні висоти сягають близько 200 метрів, абсолютні – понад 400 м. Нижня і середня частина схилів вкриті лісами штучного походження.

Національний природний парк «Кременецькі гори» планується створити в межах двох фізико-географічних районів. У Кременецькому районі Середньоподільської області Західно-Української фізико-географічної провінції лісостепової зони ( охоплюється фрагмент Кременецького кряжу між долинами рік Іква та Вілія у межах Кременецького і Шумського районів Тернопільської області).

У Смизько-Славутському районі Малого Полісся Поліської мішано-лісової фізико-географічної провінції зони мішаних лісів (охоплюється фрагмент Кременецько-Дубненської денудаційної рівнини від урочища “Заброддя” до с. Стіжок Шумського району).

З півночі Кременецькі гори обмежовуються лісовим урочищем «Бущенська дача» Дубненського держлісгоспу, із заходу верхів’ями річки Ікви, із південного сходу і півдня заболоченою долиною р. Вілія та невеличкою балкою Колосовою, через яку вони поступово переходять у хвилясту рівнину північного Поділля. У склад парку ввійде найбільш припіднята північно-західна та центральна частини кряжу з абсолютними висотами 350 400 метрів і шириною до 5 кілометрів та протяжністю з південного заходу на північний схід до 35 кілометрів, лісове урочище «Заброддя» та найменш порушена частина боліт між с. Лішня Кременецького району та с. Стіжок Шумського району.


3.2. Геологічна будова


Кременецькі гори займають північний край Волино-Подільської височини, геоструктурну основу якої складає Волино-Подільська плита, розташована між Українським щитом і Карпатською геосинклінальною областю. Основа плити складена архейсько-протерозойський кристалічний фундамент, перекритий осадовими породами верхнього протерозою, палеозою (кембрій, силур, девон), мезозою (верхня крейда) і палеогену та неогену (еоцен, олігоцен і сармат). В межах Кременецьких гір найбільш древніми породами, що виходять на поверхню, є відклади крейди, які перекриваються палеоген-неогеновими відкладами.

Породи кристалічного фундаменту розміщені на значній глибині і ніде в межах парку на поверхню не виходять. Фундамент розчленований рядом регіональних розломів.

Поверхня фундаменту в районі міста Кременця знаходиться на глибині 2700 – 2800 метрів. У східному напрямку ця глибина поступово зменшується і в околицях Шумська, за 30 кілометрів на схід від Кременця, дорівнює 1700 метрів.

Кременецькі гори розташовані у східній частині Гологоро-Кременецького кряжу Подільської височини. Це своєрідна за будовою та походженням морфоструктура третього порядку, що є струтурно-денудаційною височиною, де поверхня верхньотортонських і нижньосарматських пісковиків займає найбільш високі відносні висоти. Передбачають, що в основі гряди лежить великий розлом земної поверхні, який простягається з південного заходу на північний схід. Кременецька монокліналь чітко виражена у рельєфі вигляді піднятої сильнорозчленованої гряди північно-східного простягання.

Сумарні амплітуди неотектонічних піднять з кінця раннього сармату (з часу встановлення континентальною режиму) тут становлять 380 – 400 м. Спостерігається, порівняно з сусідніми ділянками підняття кристалічного фундаменту та поверхні крейди.

На захід від Кременця фундамент поступово занурюється все глибше й глибше, досягши у межах Львівської мульди глибини, близько 1500 метрів. У північному і південному напрямках різких змін у заляганні фундаменту не спостерігається. На розмитій поверхні кристалічних порід (переважно гранітів і грінодіоритів), які за віком відносяться до архею-середнього протерозою, залягає кількасотметрова товща слабометаморфізованих осадів вендського комплексу верхнього протерозою. Зверху вендські відклади перекриваються потужними товщами нижньо- і середньопалеозойських порід, які в межах Кременецького кряжу на поверхню не виходять. Палеозойські відклади вкриті верхньокрейдяними третинними і четвертинними утвореннями.

Мезозой у межах Кременецьких гір представлений верхньокрейдовими відкладами сеноманського, туронського, конь’якського ярусу. Найбільш поширеними серед них є відклади сеноманського і туронського ярусів. Літологічний склад їх різноманітний: глауконітові піски та пісковики, вапняки, мергелі. Туронські відклади представлені білою писальною крейдою, потужні поклади якої відслонюються на берегах річок, ярів та в нижній частині всього північного уступу Поділля, і крейдоподібними вапняками. Характерною особливістю туронських відкладів є присутність у них декількох горизонтів стяжінь кременю чорного і сірого (Свинко, 1963). В них зустрічаються численні скам’янілі рештки морських організмів (іноцерамів, брахіопод, морських їжаків, спордилюсів та ін.). Вверх по розрізу туронські відклади поступово переходять у дуже близькі за зовнішнім виглядом і складом відклади коньякського ярусу. Міоценові відклади представлені потужною товщею порід різного літологічного складу: знизу-дрібнозернисті буруваті, сірі і білі кварцові піски, зверху-сильно карбонатні ясно-сірі пісковики та оолітові вапняки. За дослідженнями Свинка Й.М. (1963) у характері нашарувань нижніх верств міоценових відкладів в околицях м. Кременця спостерігається деяка відмінність між утвореннями західної і східної частини міста. На східних околицях Кременця безпосередньо на нерівній поверхні крейди залягає тонкий шар (до 20 см) сірої пластичної мергелистої глини, покритої зверху шаром (6-8 м)зеленого кварцово-глауконітового дрібнозернистого піску. Вище зелені піски переходять у потужну (35-40 м) товщу бурувато-жовтих, сірих і білих кварцових пісків, що поступово змінюються у верхній частині розрізу щільними вапнистими ясно-сірими пісковиками. Завершується вся товща третинних утворень сарматською плитою щільних піскуватих оолітових вапняків та пісковиків, з яких складені вершини Кременецьких гір.

У нижніх шарах міоцену зустрічаються значні поклади бурого вугілля (до 2 м завтовшки) та скупчення бурих залізняків завтовшки 0,5 – 0,7 м (гори Замкова, Куличівка, Підлісці та ін.). Наймолодшими утвореннями, що вкривають вершини і пологі схили Кременецьких гір, є жовті четвертинні лесовидні суглинки і леси. Товщина їх місцями досягає 10-15 метрів. У четвертинних відкладах, що заповнюють ніші, печери і тріщини, виявлені сліди плейстоценових та голоценових хребетних тварин (печерний ведмідь, олені, песець, різні дрібні птахи і ссавці, земноводні).

Характер третинних відкладів (знизу пухкі, сипкі піски, зверху – товстий шар (до 8–9 метрів), пісковиків і масивних оолітових вапняків) відіграє велику роль у формуванні сучасного рельєфу поверхні Кременецьких столових гір.

Завдяки пухкості, незцементованості верстви третинних пісків легко руйнуються, виносяться водою, вітром, а тверді оолітові вапняки та пісковики, що залягають зверху, зберігаються у вигляді стрімких карнизів, скель на вершинах схилів. Під скелями видно ряд ніш, печер, що виникли в результаті виносу водою і вітром пухких підстилаючих карбонатних пісків.


3.3. Мінерально-сировині ресурси


Мінерально-сировинні ресурси території, яку планується відвести під національний парк мають досить важливе значення. Серед їх видів особливо виділяються запаси будівельної сировини.

Неогенові вапняки, які використовуються у дорожньому будівництві для випалювання вапна та в цукровій промисловості.

Умови залягання, поширеної в регіоні, крейди сприятливі для видобування. Якість висока. Промислова розробка крейди ведеться в околицях Кременця. Добута крейда використовується в основному для виробництва комбікормів, вапнування грунтів, випалювання вапна та виготовлення шкільних крейдяних олівців. Фізико-хімічні властивості крейди дають змогу значно розширити її використання і в інших галузях народного господарства.

Родовища кварцового піску пов’язані з відкладами неогену (тортону і сармату). В основному це піски будівельні, які використовуються для виробництва будівельних розчинів у дорожньому будівництві, виробництві черепиці тощо. За мінералогічним складом піски переважно мономінеральні кварцові з вмістом зерен кварцу від 90 до 100 %.

Корисні копалини

Кварцовий пісок окремих родовищ придатний для виробництва високоякісного скла. В околицях Кременця є поклади зеленого кварцово-глауконітового піску.

На базі місцевої сировини можна виробляти достатню кількість цементу, цегли, вапна, гіпсу, стінових блоків, черепиці, облицювальних матеріалів не лише для задоволення потреб місцевого населення. Між тим саме видобуток мінеральної сировини несе найбільшу загрозу порушення унікальних ландшафтів Кременецьких гір.

З паливних ресурсів у межах території, яка пропонується бути відведеною під національний парк є невеликі поклади бурого вугілля і торфу.

Буре вугілля є в Кременецького та Шумського районів пов'язані з неогеновими відкладами. Деякі з родовищ розробляли раніше, але внаслідок нерентабельності шахт вони законсервовані.

Родовища торфу зосереджені в основному у сприятливих для експлуатації умовах. Торф використовується як паливо, а також для потреб сільського господарства.

Невеликі поклади бентонітових глин виявлені поблизу, Кременця, Жолобів, Ст. Почаїв, Стіжка та інших населених пунктів. Вони залягають переважно серед відкладів неогену (тортону і сармату). Якість глин висока.

Таким чином, мінерально-сировинні ресурси території в межах Кременецьких гір мають місцеве значення. В основному вони є сировиною для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Паливні ресурси (буре вугілля, торф) мають невеликі запаси і тому не використовуються.


3.4. Геоморфологічні особливості території


У рельєфі гори виражені плосковершинними пасмами, плато і останцями.




Вид на Кременецькі гори


Схили асиметричні: північний – крутий, місцями урвистий, глибоко розчленований балками та ярами. Він підноситься над прилеглою рівниною Малого Полісся на 120–150 метрів, на південь поступово знижується. В поверхні гір чітко виражені окремі гори-останці – г.Замкова (Бона), висотою близько 400 метрів, г.Стіжок – 386 м, г.Маслятин – 398м, г.Бужа – 366м.

Кременецько-Дубненська денудаційна рівнина характеризується плоским, порівняно одноманітним рельєфом із низькими (210–220, рідко 240–250 метрів) абсолютними позначками, яка дренується верхів’ями рік, у межах яких, тераси розвинені слабо. Найбільш повно вони виражені у долинах Горині та Ікви. Крім заплави, на подільській ділянці Горині є три, а Ікви – дві надзаплавні тераси. У Горині добре виражена заплава появляється від с. Устечко і дальше вниз по течії. Ширина її у верхів'ї 0,1... 0,2 км. Але на окремих ділянках ця закономірність порушується різкими звуженнями локального характеру. Аномальне розширення заплави спостерігається на ділянці від с. Борсуки до м. Ланівці. На цьому відрізку ріка приймає ряд бокових приток, які разом з основною рікою утворюють добре виражений доцентровий план річкової сітки. Потужність заплавного алювію коливається у межах від –3 м до 7–12 м і більше.

Із сучасних геоморфологічних процесів характерні водно-ерозійні, водно-акумулятивні, карстові та денудаційні морфоскульптури. Серед водно-ерозійних та водно-акумулятивних форм слід виділити долини рік Потік Ірви, Іловиця, Жолобівка та ін. Денудаційні форми рельєфу в межах Кременецьких гір представлені останцевими групами столових вершин із крутими схилами окремих гір. Уздовж північного схилу Кременецьких гір відбувається дренаж підземних вод. У місцях їхнього вантаження зустрічаються зсувні форми рельєфу, інтенсивний ріст ярів та інших денудаційних форм. Зі зсувних форм рельєфу широко поширені прості і східчасті зсуви, опливини. Площинами сповзання зсувів переважно служить змочена підземними водами поверхня крейди або верстви вугленосних глин у відкладах міоцену. Найбільші зсуви, які час від часу пожвавлюються, виявлені біля села Підлісці Кременецького району.

З карстово-суфозійним утвореннями тісно пов’язані обвальні процеси, широко розвинуті на крутих схилах Північно-Подільського уступу. Обвали розповсюджені майже виключно у межах Кременецького горбогір'я та обривистих схилів долин Дністра й Серету, де на поверхню виходять потужні шари стійких сарматських вапнистих пісковиків (Кременецькі гори) або альбських органогенних вапняків (околиці с. Касперіиці у нижній течії Серету). У названих пунктах обвалені брили густо покривають схили, надаючи їм своєрідного вигляду. їх об'єм досягає 500–1000 м³. Найбільші обвали спостерігаються на схилах урочища "Дівочі скелі".

Рельєф

Дівочі скелі


Крім описаних вище геоморфологічних явищ і утворень на території Кременецьких гір широко розвинуті процеси дефляції, коразії, фізичного, хімічного та органічного вивітрювання. У результаті спільної дії названих процесів на поверхні стрімких обривистих стінок скель утворюються чисельні дрібні заглибини, розширюються тріщини, окремі брили набувають округлої, грибкоподібної та інших форм. Внаслідок вказаних причин Кременецькі гори мають інтенсивно-порізаний вертикальний профіль та звивисті обриси в плані.

Найбільш цінними геологічними та геоморфологічними об'єктами у науковому, дидактичному, та естетичному відношеннях є:

- мальовничі останцеві гори з відносними висотами 160-170 метрів, схили яких вкриті рослинністю, - типові ерозійні утворення, що майже повністю позбавлені ознак рівнинно-пластового рельєфу (гори Бужа, Бона, Стіжок та ін.);

- велика кількість ярів і балок різних типів;

- численні понори, карстові колодязі, ніші, карнизи, печери довжиною десятки і сотні метрів, утворені внаслідок широкого розвитку карстово-суфозійних явищ у сарматських піскуватих оолітових вапняках на вершинах гір.

Частина Кременецько-Дубненської низовини на межі Кременецького і Шумського районів та Рівненської області розташована в межах Волино-Подільської монокліналі, що характеризується денудаційним рельєфом, близьким заляганням до поверхні крейдових відкладів.


3.5. Характеристика кліматичних умови та поверхневі води


Для Кременецьких гір характерний помірно-континентальний клімат із переважанням північно-західних і західних вітрів. Кременецькі гори розташовані у центральному кліматичному районі на межі двох кліматичних провінцій – західноєвропейської та східноконтинентальної, із сумами активних температур вище 10⁰ С 2400 ... 2500 і сумами опадів 550–600 мм за рік. Вплив експозиції й крутизни схилів гір зумовлює додаткову мікрокліматичну диференціацію розподілу сум активних температур балансу. Найвищі суми радіаційного балансу припадають на червень-липень – 7,8–7,7 ккал/см², а найнижчі на січень – 0,4 ккал/см². Річна сума балансу 39,8 ккал/см². Циркуляція атмосфери характеризується частим вторгненням повітряних мас Атлантики і таким же частим проходженням циклонів. Переважає західний перенос повітряних мас. Описана закономірність вітрового режиму зберігається у всі пори року, включаючи літній період, для якого особлива перевага західних і північно-західних вітрів. Активна циклонічна діяльність і термічна конвенція (у теплу пору року) сприяють тут випаданню порівняно великої кількості опадів.

Термічний режим Кременецьких гір характеризується континентальним типом річного ходу температури повітря. Середня температура найтеплішого місяця (липня) – 18 ... 19⁰ C, а найхолоднішого (січня) – -4,5 ... -5,5⁰ C. В пониженнях рельєфу зимова температура на 1⁰ C вища, ніж на його підчищеннях. Амплітуда річних коливань – 23⁰ C, що свідчить про помірну континентальність клімату. Середня річна температура повітря становить 7,4⁰C. Для річного ходу характерна перевага опадів за теплий період (квітень–жовтень), коли випадає близько 74 ... 75% річної норми(443 мм). Особливо дощовими є три літні місяці (253 мм).

У цілому для Кременецьких гір характерна м’яка зима з частими відлигами та тепле і прохолодне літо, що є сприятливим для використання території у рекреаційних цілях.

Ріки в районі Кременецьких гір відносяться до басейну р. Прип'ять. Переважні довжини потічків – до 10 кілометрів. Серед них найбільші – Людомирка, Жолобівка, Чорний міст, Потік Ікви, Іловиця тощо.

Площа земель, зайнятих під ставки 32,7 га. Найбільшими серед них є ставки в ур. "Заброддя" – 26,0 га та у лісі поблизу с. Антонівці – 1,6 га. Біля підніжжя Кременецьких гір витікає багато джерел. Часто виникають тимчасові водостоки, пов'язані з таненням снігу та зливами.

Із заболочених масивів слід відмітити торфовище біля с. Лішня Кременецького району площею 15,3 га.


3.6. Ґрунти


У межах Кременецьких гір під широколистяними сосново-дубово-грабово-буковими лісами сформувались ясно-сірі та сірі лісові ґрунти на лесовидних суглинках і мергелях, чорноземи опідзолені і чорноземи на твердих карбонатних породах та інші ґрунти.

Ясно-сірі лісові ґрунти розміщені невеликими острівками серед інших ґрунтів. У цих ґрунтах найбільш проявлений підзолистий процес ґрунтоутворення, а за будовою ґрунтового профілю вони подібні до дерново-підзолистих. Від поверхні залягає неглибокий (15–20 см) ясно-сірий за кольором з великою кількістю крем’янки безструктурний гумусово-елювіальний горизонт. Під ним лежить сірувато-жовтий елювіальний горизонт (близько 10–15 см) виразної пластинчатої структури. Він сильно вилугуваний, містить багато присипки SiO_2-. Ілювіальний горизонт займає більше половини профілю ґрунту, чіткий. За механічним складом важчий від інших горизонтів. Колір – червоно-бурий, малюнок – мармуроподібний. Материнською ґрунтотворною породою є леси та лесовидні суглинки з глибини 100120 см.

Сірі лісові ґрунти за генезисом дуже подібні до ясно-сірих. У них дещо слабше виражений підзолистий процес ґрунтоутворення, що проявляється у відсутності окремого елювіального горизонту, незначному збільшенні товщини гумусового горизонту та вмістом перегною. Елювіальні горизонти сильно вилуговані, пухкі безструктурні, містять мало колоїдів Натомість ілювіальні, навпаки, збагачені колоїдами, важкі за механічним складом щільні водонепроникні. В умовах надмірного зволоження це призводить до оглеєння верхніх горизонтів.

Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти містять у гумусовому горизонті мало перегною (відповідно 1,8 і 2,1 ... 2,3%), мають кислу реакцію ґрунтового розчину (рН сольової витяжки 5,1 ... 5,6), але порівняно низьку гідролітичну кислотність (2,3 ... 3,4 мг-екв на 100 г ґрунту). Сума увібраних основ коливається в межах 7,3 ... 12,1 мг-екв на 100 г ґрунту, а ступінь насичення основами дорівнює 70,9–83,5%, що вказує на потребу внесення вапна у невеликих і середніх дозах (у межах 1,5 ... 6 т на 1 га).

Вміст поживних речовин у цих ґрунтах, особливо у ясно-сірих, невисокий. Це стосується в першу чергу азоту, який залежить від кількості гумусу, а також фосфору. Рухомим калієм ґрунти забезпечені дещо краще. За п'ятибальною системою оцінки запасів поживних речовин їхній вміст у цих ґрунтах оцінюється у два бали.

Знижена природна родючість ясно-сірих і сірих опідзолених грунтів вимагає проведення ряду агротехнічних заходів для підвищення їхньої продуктивності. Це, насамперед, внесення значної кількості поживних речовин (гною і компостів) та фізіологічно лужних та нейтральних мінеральних добрив, вапнування.

Темно-сірі ґрунти зустрічаються у південній частині Кременецьких гір на пологих і спадистих схилах до Подільського плато. За морфологією, фізичними та хімічними властивостями ці ґрунти виразно відрізняються від сірих опідзолених грунтів. Гумусово-елювіальний горизонт має інтенсивне темно-сіре забарвлення, розпорошену структуру, товщу 28 ... 35 см. Ілювіальний горизонт поділяється на дві частини. Верхня частина, до глибини 50 ... 65 см, добре гумусована, має горіхувато-дрібнопризматичну структуру. Нижня частина, власне ілювіальний горизонт, має всі характерні риси вмивання: важкий механічний склад, червонувато-бурий колір від великої кількості вмитих колоїдів, міцну призматичну структуру.

Темно-сірі опідзолені грунти у верхньому горизонті містять 2,9... 3,1% перегною, реакція ґрунтового розчину у них слабокисла (рН сольової витяжки дорівнює 5,5... 5,7). Порівняно висока у них сума увібраних основ (15,8... 19,2 мг-екв на 100 г ґрунту), але й значна гідролітична кислотність (2,8 ... 3,5 мг-екв на 100 г ґрунту). Ступінь насичення основами дорівнює 84,4 ... 87,8%. Поживними речовинами ці грунти забезпечені порівняно добре. За п'ятибальною системою вміст поживних речовин у них можна оцінити у три бали.

Чорноземи опідзолені займають центральну частину Кременецьких гір. Профіль цих ґрунтів виражається глибокою гумусоватістю. Гумусові горизонти глибиною 80–90 см, а гумусове забарвлення спостерігається іноді і в материнській породі. Гумусовий горизонт нетривкої порохувато-зернистої структури досягає 30-35 см.

Темно-сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені належать до найбільш родючих ґрунтів Тернопільської області. Вони придатні для вирощування основних зернових і технічних культур, районованих для лісостепової зони. Для підвищення родючості цих ґрунтів необхідно вносити органічні та мінеральні добрива. Внесення гною і різних компостів збільшує вміст гумусу та поживних речовин, поліпшує структуру та водно-повітряний режим ґрунтів, збільшує протиерозійну їх стійкість. Позитивні результати дає також внесення повних (азот, калій, фосфор) мінеральних добрив, особливо їх нейтральних і слаболужних форм. Ці ґрунти зайняті орними землями.

Інші типи ґрунтів займають незначну площу у межах майбутнього парку.


3.7. Ландшафтна характеристика


Відповідно до ландшафтного районування [18] територія НПП «Кременецькі гори» в основному входить до Кременецького горбогірного лісового району. Це місцевість з абсолютними висотами 350-400 м, які фіксуються по північному краю горбогір’я, а на південь від цього краю вони поступово знижуються, поверхня вирівнюється і переходить у долини річки Іква і Вілія. Значні абсолютні висоти обумовлюють значно більшу кількість опадів, ніж райони Полісся та тернопільського плато. В середньому кількість опадів складає 700 мм. Середні температури також відрізняються від термпереатур сусідніх районів і складають для січня –6^оС, а в липні +18 ^оС. Відповідний клімат сприяв формуванню ґрунтового покриву та рослинності, характринх для зони широколистяних лісів, а не лісостепу. Так, серед грунтів переважають сірі та ясно-сірі опідзолені, на яких ростуть соснові, дубово-грабові, дубові, дубово-ясенево-модринові, вільхові та інші ліси, багаті чагарниками та трав’янистими рослинами.

В той же час, є певні відмінності у природних ландшафтах, що зумовлено наявністю окремих ярів і балок, горбів і невеликих плоских місць, ручаїв, в межах яких створюється певний мікроклімат, є певні відмінності у рослинному і тваринному світі, грунтах. У північній частині території розповсюдженими є денудаційні рівнини на крейдяній основі з піщаним покривом, сосновими лісами і дерново-підзолистими грунтами. Вони утворились на площинних виходах крейдових мерегелів, так званих опок. Крейдові мергелі мають мають на собі малопотужну кору вивітрювання, місцями перекриту пісками або лесовими суглинками, яка подекуди є ґрунтоутворюючою породою. В межах національного природного парку переважають урочища піщаних рівнин, вкриті сосновими лісами на дерново-слабопідзолистих грунтах.

Окремими природно-територільними комплексами є останцеві горби, які виникли внаслідок інтенсивної ерозії стрімкого краю Кременецького горбогір’я. Яри шматують край Кременецького горбогір’я і своїми бічними притоками відділяють від від міжяружних «півостровів» горбогір’я окремі його частини. Схили таких частин плато згладжують дощові та снігові води інадають поступово їм форму, близьку до конічної. Ці горби також називають «гори-свідки». Їх місцезнаходження свідчит про колишній розмір височини, передній фронт якої «відступив» на декілька кілометрів. Найбльшими останцевими горами Кременецького горбогір’я є Красна, Божа (Бужа), Гостра, Лиса, Маслятин, Стіжок ті ін. Ядро останцевого горба утворено крейдовими мергелями або крейдою, зверху прикрито неогеновими пісками, пісковиками та вапняками. Вершини, як правило, плоскі, а схили вкриті дубово-грабовим лісом багатого флористичного складу. На вершинах гір та їх схилах, особливо південних, трапляються галявини різнотрав’я з численними ендемічними та реліктовими видами.

Значну площу майбутнього НПП «Кременецькі гори» складають горбогірні місцевості. Горби складені в своїй основі мергелями крейдового віку, місцями чистою, так звною писальною, крейдою, а на вершинах вкриті глинисто-піщаними відкладами неогенових морів і лесових суглинків. Горби Кременецької гряди різко асиметричні: їхні північні схили круті й обривисті, а південні – дуже пологі. Крім того, вершини Кременецької гряди вкриті вапняками, вапнистими пісковиками та пісками, внаслідок яких на вершинах горбів утворилися в процесі їх денудації скелясті обриви з численними нішами та печерами.

Морфологічна структура горбогірної місцевості в межах Кременецьких гір схематично така: на пологих вершинах горбів, вкритих лесовидними карбонатними суглинками, утворились під свіжими бучинами сірі і ясно-сірі опідзолені глеюваті ґрунти; на урочищах схилів, розчленованих як правило балками, ростуть буково-дубові ліси на сірих опідзолених ґрунтах, підніжжя схилів при цьому виположені відкладами змитих лесовидних суглинків, які були зайнятті в минулому дубово-грабовими лісами на темно-сірих опідзолених ґрунтах, а нині – переважно, полями, городами, садибами. Широкі долини річок часто заболочені, зайняті ставами.

Горбогірні місцевості також не однорідні. Так, виділяються ландшафти філії державного заповідника “Медобори” – “Кременецькі гори” площею 1003 га в якій представлені типові та найбільш репрезентативні ландшафти Кременецьких гір. Ця територія розташована в центральній частині горбогірного поясу на захід від м. Кременець, і межує з урбанізованими та агрокультурними ландшафтами. Недоліком даного ядра є відсутність чітко вираженої буферної зони. Строкатий рельєф і своєрідний мікроклімат створили сприятливі умови для існування тут великої кількості рідкісних рослин. Схили гір вкриті дубом звичайним і червоним, липою серцелистою, кленом гостролистим, грабом, явором, вербою козячою, вовчим ликом звичайним, бруслиною бородавчастою, нижня частина схилів переважно вкрита сосною звичайною.

Ландшафти

В межах природного ядра наявні ділянки наскельно-степової рослинності. На них збереглися рідкісні реліктові та ендемічні види рослин палеогенового періоду: змієголовник австрійський, сонцесвіт сизий, клокичка периста, кадило сарматське, самосил передгірний, гвоздика Роговича та інші. На вершині гори Страхова росте кілька дерев унікальної берези Клокова, на стику ділянок наскельно-степової і лісової рослинності на схилах місцями трапляється таволга та клокичка периста.

На схід від м. Кременець виділяються ландшафти Веселівського (ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 151 га), Довжоцького (ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 105 га), Білокриницького (загальнозоологічний заказник місцевого значення площею 457 га) заказників та 2 ботанічних пам’яток природи місцевого значення (вони є резерватом генофонду бука європейського) площею 17,3 га. На цій території представлені дубово-грабово-ясеневі ліси віком 70–90 років з домішкою берези бородавчастої, ялини європейської, дуба, ясена, граба з домішкою клена та ялини. У підліску зростають ліщина, горобина, бузина. У трав’яному покриві особливу цінність має цибуля ведмежа, яка утворює суцільні зарості, астранція велика, коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, скополія карніолійська, підсніжник звичайний та інші рідкісні рослини. Зустрічається борсук звичайний – вид занесений до Червоної книги України, заєць-сірий, білка звичайна, лисиця звичайна, куниця лісова, козуля звичайна – цінні мисливські види тваринного світу та ряд інших тварин.


3.8. Рослинний покрив


У природному рослинному покриві зарезервованої території переважають ліси (понад 60% території покрито лісом ). Так на сірих лісових грунтах ростуть дубово-грабово-ясеневі, дубово-грабові, дубово-соснові, соснові, ялинові, та похідні від них грабові ліси, рідше - соснові та дубово-сосново-грабові. На невеликих площах зустрічаються букові, буково-соснові та інші насадження.

Серед хвойних лісів зустрічаються такі асоціації соснових лісів: сосново-лишайникова, сосново-чебрецево-лишайникова, сосново-зеленомохова, сосново-брусницева, сосново-вересова, сосново-чорницева, сосново-низькоосокова, сосново-різнотравна. Сосново-дубові ліси представлені сосново-дубово-ліщиновими, сосново-дубово-орляковими асоціаціями. Дубово-грабові ліси представлені такими асоціаціями: веснівковими, волосисто-осоковими, маренковими, яглицевими, копитняковими, осоковими (о. волосистої), папоротевими, скополієвими, розрив-травовими. Грабові ліси представлені волосисто-осоковими, квасеницевими, мертвопокривними асоціаціями. Букові ліси представлені буково-чагарниковими та буково-мертвопокривними асоціаціями. Чагарники представлені формаціями вишні кущової, терену колючого, таволги середньої та мішано-чагарниковими.

За структурою порід хвойні породи займають 45% від загальної площі, м’яколистяні - 6,0%, твердолистяні - 49%. За віковою структурою молодняки займають 44% від загальної площі лісів, середньовікові насадження - 30%, пристигаючі - 12%, стиглі - 12%, перестійні 2%.

Степова рослинність займає невеликі площі. Найбільш поширені асоціації: різнотравно-типчаково-осокова та різнотравно-типчакова, причому обидві утворюють петрофільні варіанти. Характерним для західної частини Кременецьких гір є наявність костриці валіської. Незначні ділянки займають асоціації чебрецево-типчакова, різнотравно-бородачева, різнотравно-пирієва та формація чебрецю Бессера.

Рослинний покрив

Лучна рослинність представлена суходільними та заплавними луками. Перші представлені крупнозлаковими та дрібнозлаковими луками. Степові луки представлені формацією тонконога вузьколистого. Суходільні луки займають значні площі на схилах гір, ярів, лісових галявинах, по узліссях, тобто там, де з певних причин не здійснювалось розорювання земель. Вони представлені формаціями мітлиці тонкої (Agrostis tenuis), костриці червоної (Festuca rubra), самосилу гірського (Teucrium montanum), чебрецю подільського (Thymus podolicus).

Заплавні луки займають певні площі по дну долин із невеличкими потічками. Через надмірне випасання більшість лучних ділянок перебуває у незадовільному стані з незначною густотою трав'янистого покриву.

Петрофільна рослинність представлена формаціями чебрецю подільського, самосилу гірського, сонцецвіту сивого. Чагарники представлені формаціями вишні степової, таволги середньої, сливи степової та змішаних чагарників. З рідкісних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України (1987), зустрічаються чотири степових та одне лісове угрупування. Зі степових - формації ковили волосистої, осоки низької, ковили пірчастої, костриці бліднуватої а також асоціація грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого (старі типові насадження).

На сучасному етапі в межах території, зарезервованої під створення національного природного парку, негативний вплив на природу призвів до різкого скорочення видового багатства рослинного світу окремих районів. Саме тому наукового і практичного значення набуває охорона рідкісних видів та біоценозів.

Флора Кременецьких гір багата й різноманітна. На основі здійснення комплексу досліджень встановлено, що на території Кременецького кряжу зростає 978 видів вищих судинних рослин, які належать до чотирьох відділів, п'яти класів, дев'яносто трьох родин та триста шістнадцяти родів (Мшанецька, 1999), Б.В. Заверуха для Кременецьких гір наводить зростання 10 видів. Основне ядро сучасної флори Кременецьких гір складає група лісових рослин - біля 42%, степова рослинність становить біля 15%, петрофільно-вапнякова - біля 6%, інша рослинність 37%.

За даними Заверухи Б.В. (1964) найбільшими за обсягом у флорі Кременецьких гір є родини айстрові, злакові, розоцвіті, губоцвіті, бобові, хрестоцвіті: осокові, гвоздичні, зонтичні, ранникові, жовтецеві, шорстколисті, лілійні, зозулинцеві, гречкові, маренові, багатоніжкові, які складають понад 70 % від загальної кількості видів.

Фору Кременецьких гір протягом багатьох років вивчала значна кількість науковців. Певний вклад внесли В.Г.Бессер (Besser, 1809, 1822), І.Ф. Шмальгаузен (1866), А.Л. Андржієвський (1861, 1862), І.Мотика (Motyka,1947), П.С. Рогович (1969), Заверуха Б.В (1962, 1964,1965, 1985), М.В. Клоков (1974) С.В. Зелінка (1972,1974,1979,1995, 1998), Н.В. Мшанецька(1995,1998), О.О. Кагало(1984,1992), В.А. Онищенко (1998), Г.І. ОлІяр (1996), Шиманська В.О., В.М.Черняк (1988) та багато інших.

За даними цих дослідників в запроектованому національному парку “Кременецькі гори” зростає значна кількість рідкісних, ендемічних та реліктових видів рослин. Особливу групу, згідно зі зведеним списком по результатах досліджень флори Кременецьких гір, становлять ті види, які занесено до "Червоної книги України"(1996):


Види рослин, які перебувають під загрозою зникнення:


1. Береза Клокова (Betula Klokovi Zaverucha) - зустрічається на вапнякових схилах у західній частині вершини г. Страхова. Ендем Кременецьких гір.

2. Жовтозілля Бессера (Senecio besseranus Minder.) - зустрічається рідко на степових схилах та узліссях. Околиці Кременця. Ендем Кременецьких гір.

3. Шавлія кременецька (Salvia cremenecensis Bess). -зустрічається на степових схилах на кам'янистих пісках.

4. Цибуля пряма (Allium strictum Schrad.) - зустрічається на виходах вапняків. Околиця м. Кременця (Бессер, Рогович, Мотика, Шмальгаузен, Кочвар, Мацко), околиці с. Жолоби, Діброва (Мацко),гори Страхова, Маслятин, Дівочі скелі, Сокілля. Європейський диз'юнктивний вид.
   

5. Надбородник безлистий (Epipogon aphyllus (F.W.Schmidt) SW.) - зустрічається у тінистих вогких лісах. Околиці м. Кременця (Бессер). Палеоарктичний вид.

6. Шолудивник високий (Pedicularis exaltata Bess) - зустрічається рідко на горбах у лісах. Дуже рідко на околицях Кременця Середньоєвропейський вид.

7. Відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia Bess.) - зустрічався на степових кам'янистих схилах. Кременець. Залісці (Шмальгаузен). Волино-подільський вид. На Кременецьких горах уже винищений або можливо зберігся в дуже невеликій кількості.

8. Лещиця дністровська (Gypsophila thyraica A.Krasnova) – зустрічається на схилах г. Страхова.


Вразливі і потенційно зникаючі види:


9. Сонцецвіт сивий (Heliаnthemum canum (L.) Baumg.) - зустрічається на вапнякових скелях та осипах лише на горі Страховій та Дівочих скелях. Середньоєвропейський вид.

10. Клокичка периста (Staphylea pinnata L.) - зустрічається в широколистяних лісах, чагарникових заростях, на вапнякових скелях. Рідко в західній частині гір. Дівочі скелі, Маслятин, Страхова, Антонівецькі гори. Середземноморсько-європейський вид.

11. Скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.) -

12. Лілія лісова (Lilium martagon L.) - зустрічається у листяних і мішаних лісах та чагарниках усіх лісових масивів, спорадично. Палеоарктичний вид.

13. Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) - зустрічається у всіх листяних лісах та чагарниках. У західній і центральній частині гір. Європейський вид.

14. Билинець найзапашніший (Gimnadenia odorattisima (L.) Rich.)

15. Булатка великоквіткова (Cephalonthera damasonium (Mill.)

16. Булатка довголиста (Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch) - зустрічається у світлих листяних лісах, рідко. Гора Страхова. Середземноморсько-європейський вид.

17. Булатка червона (Cephalonthera rubra (L) Rich.) - зустрічається у вологих листяних, соснових і мішаних лісах по всій території спорадично. Гора Страхова, околиці с. Теремне. Середземноморсько-європейський вид.

18. Гудайєра повзуча (Goodyera repens (L.) R. Br.) - зустрічається зрідка в мішаних і соснових лісах. Околиці с. Жолоби, урочище Тарнобір. Голарктичний вид.

19. Зозулині черевички справжні (Cyprypedium caleeolus L.) - зростає у світлих лісах, у чагарниках. Спорадично по всій території. Гора Страхова, урочище Тарнобір, околиці села Теремне. Палеоарктичний вид.

20. Коручка морозниковидна (широколиста) (Epipactis helleborine (L.)Crantz.) - зустрічається зрідка у листяних і мішаних лісах. Околиці с. Веселівка, Теремне. Палеоарктичний вид.

21. Малаксис однолистий (Malaxic monophyleos (L.) Sw.)

22. Ковила пірчаста (Stipa pennata Ls. Str.) - зустрічається на вапнякових схилах степових ділянках лише в західній частині гір Страхова, Сокілля, Маслятин, Черча. Центральноєвроазіатський вид.

23. Сон великий (Pulsatilla grandis Wend.) - зустрічається дуже рідко в ур. “Маслятин”.

24. Зозулинець салеповий (Orchis morio L.) - зустрічається на сухих луках, трав'янистих схилах, серед чагарників, зрідка. Гора Маслятин. Європейський вид.

25. Неотіанта каптурувата (Neottinathe cucullata (L.) Schlechter) - зустрічається у соснових лісах, біля підніжжя гір, рідко. Околиці м.Кременця. Палеоарктичний вид.

26. Коральковець тричінадрізаний (Corallorhiza trifida Chatel.) - зустрічається зрідка у листяних лісах. Околиці Кременця. Голарктичний вид.

27. Осока затінкова (Carex umbroza Host) - зустрічається у лісах, чагарниках, рідко. Околиці м. Кременця. Європейський вид.

28. Костриця блідувата (Festuca pallens Host)- зустрічається дуже рідко на пісках, крутих схилах. Наводиться для вапняків на Дівочих скелях, околиці Кременця. Часто на відслоненнях і степових угрупуваннях гір Замкова, Дівочі скелі, Страхова, Маслятин. Паннонський вид.

Плаун річний (Lycopodium annotinum L.) -


Рідкісні види, популяції яких на

території невеликі і їм загрожує небезпека


30.Береза темна (Betula obscura A.Kotula)

31. Молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess.ex Szaf.,Kulcz.etPawol.) - зустрічається на узліссях, на краях чагарникових заростей на осипах. Дуже рідко - на горах Маслятин, Маслятин, Страхова, у підніжжі гори Страхової, на околиці с. Новородчиці. Волино-подільський вид.

32. Змієголовник австрійський (Droocephalum austriacum L.) -зустрічається на вапнякових схилах гори Маслятин. Гірськоєвропейський вид.


33. Гніздівка звичайна (Neottia nidusavis (L.) Rich.) - зустрічається у тінистих листяних і мішаних лісах по всій території. Західнопалеоарктичний вид.

34. Зозулинець шоломоносний (Orchis militaris L.)

35. Зозулині сльози яйцелисті (Listera ovata (L.) R.Br.) - зустрічається по вогких місцях у листяних лісах, серед чагарників. Спорадично - в західній частині гір. Палеоарктичний вид.

36. Коручка темно-червона (Epipactis atrorubens (Hofm. ex. Bernh.) Zchust.) - зустрічається у світлих лісах на узліссях, по чагарниках, переважно на вапнякових грунтах. По всій території - звичайно. Західнопалеоарктичний вид.

37. Любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.) - зустрічається у листяних лісах, тінистих чагарниках, по всій території спорадично. Околиці сіл Новосілка, Жолобки. Палеоарктичний вид.

38. Любка зеленоквіта (Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb.) - зустрічається у тінистих листяних і мішаних лісах, по всій території - звичайно. Європейський вид.

39. Ковила волосиста (Stipa cappilata L.) - зростає на степових ділянках на вапняках. Лише в західній частині Кременецьких гір. Гори Сокілля, Маслятин, Страховій, Дівочі скелі. Центральноєвроазіатський вид.

40. Зіновать біла (Chamacytisus albus (Hacq.) Rothm.) - зустрічається на горах Дівочі скелі, Маслятин, Страхова.

41. Зозулинець пурпуровий (Orchis purpurea Huds.) - зустрічається у лісах, чагарниках, на узліссях, переважно на вапнистому грунті. Рідко - гора Страхова. Європейський вид.

42. Билинець довгорогий (Gymnadenia conopsea L.) - Цибуля ведмежа (Allium ursinum L.) - зустрічається у тінистих широколистяних і мішаних лісах Довжоцького та Веселівського ботанічних заказників загальнодержавного значення.


Види рослин, про які відсутня достовірна інформація, яка б

дозволяла визначити до якої із категорій їх віднести.


44. Тонконіг різнобарвний (Poa versicolor Bess.) - зустрічається на горі Дівочі скелі.


До Європейського Червоного Списку тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), відносяться жовтозілля Бессера (Senecio besseranus Minder.) та шавлія кременецька (Salvia cremenecеnsis Bess.).

Про значний вік даної флори та високий рівень її самобутності свідчить велика кількість реліктових та ендемічних видів рослин. Зокрема, за зведеними даними досліджень минулих років на території майбутнього національного природного парку з ендеміків зустрічаються:


подільських:


- таволга пиківська (Spiraea pikoviensis Bess.) -

- самосил гірський (Teucrium montanum L.) - дуже рідко на степових схилах гір Страхова та Дівочі скелі;

- сонцецвіт сивий (Heliаnthemum canum (L.) Baumg.) - на виходах вапняків та скелях гори Страхова та Дівочі скелі;

- липучка напівоточена (Lapulla semicinkta (Stew.) M.Pop.) - степових ділянках, дуже рідко;


північно-подільських:

- мінуарція побільшена (Minuartia aucta Klok.) - на горах Дівочі скелі, Черча, Бона;

- юринея товстосім'янкова (Jurinea pachysperma Klok.) - зрідка на вапнякових схилах;


подільсько-покутськи:

- костриця макутринська (Festuka markutrensis Zapal.) -


волино-подільських:

- гвоздика несправжньопізня (Dianthus pseudoserotinus Blocki) - на степових схилах лісових масивів;

- молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess.ex Szaf., Kulcz.et Pawol.) - дуже рідко на г. Страхова;

- чебрець Маршалів (Thymus marschallianus Willd.) -

- чебрець повзучий (Thymus serpyllum L. ) -

- чебрець подільський (Thymus podolicus Klok) -

- жовтозілля Бессера (Senecio besseranus Minder.) - дуже рідко на степових схилах;

- живокіст Бессера (Symphytym besseri Zaverucha) - у лісових масивах дуже рідко;

- заяча конюшина Шиверека (Anthyllis schiwereckii (DC.) Blocki.) - зрідка на степових схилах ур. “Маслятин”, гір Страхова, Дівочі скелі;

- підмаренник забутий (Galium exoletum Klok.) - зрідка на степових схилах усіх масивів.

- шавлія зарослева (Salvia dumetorum Andrz.) - звичайно на степових схилах усіх урочищ


Кременецьких гір:


- береза Клокова (Betula klokovii) - на вершині гори Страхової;

- незабудка Людмили (Mysotis ludomilae Zaverucha) - рідко на степових схилах гори Страхової;


З реліктових видів на даній території зустрічаються:


1. Зимолюбка зонтична (Chimaphila umbellata (L.) W.Barton) -

2. Ортилія однобока (Orthilia secunda (L.) House) -

3. Плющ звичайний (Hedera helix L.) - рідко на Дівочих скелях.

4. Підмаренник забутий (Galium exoletum Klok.) - зрідка на степових схилах усіх масивів.

5. Арум Бессера (Arum besseranum Schott.) - зрідка у лісових масивах.

6. Багатоніжка звичайна (Polypodium vulgare L.) - на вапнякових скелях та ущелинах.

7. Багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum (L.) Roth.) - зустрічається зрідка у лісових масивах;

8. Вишня кущова (Cerasus fruticosa Pall.) - я рідко в урочищі "Маслятин".

9. Вівсюнець пустельний (Helictotrichon desertorum (Less.) Nevski) - на степових ділянках в ур. “Маслятин” та горі Страховій.

10. Вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum L.) - зрідка в лісових масивах.

11. Жовтозілля дібровне (Senecio nemorensis L.) - на степових схилах гори Страхова, в ур. “Маслятин”

12. Заяча конюшина Шиверека (Anthyllis schiwereckii (DC.) Blocki.) - на степових схилах гори Страхова, в ур. “Маслятин”,зрідка на Дівочих скелях.

13. Змієголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.) - зрідка на Дівочих скелях.

14. Кадило сарматське (Melittis sarmatica Klok.) - зустрічається зрідка в ур. “Маслятин”, на горі Страхова, звичайно - на горі Божа.

15. Кизильник чорноплідний (Cotoneaster melanocarpus Fisch. ex Blytt) - на виходах скельних порід степових ділянок в усіх урочищах.

16. Клокичка периста (Staphylea pinnata L.) - дуже рідко на Дівочих скелях.

17. Клопогін європейський (Cimicifuga europaea Schipcz.) - рідко на Дівочих скелях.

18. Лілія лісова (Lilium mortagon L.) - у листяних лісах та чагарниках.

19. Молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess.ex Szaf., Kulcz.
    

et Pawl.) - дуже рідко на горі Страхова.

20. Осока низька (Carex humilis Less.) - на всіх степових ділянках.

21. Перстач білий (Potentilla alba L.) - зрідка на узліссях.

22. Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis L.) - у всіх листяних лісах.
    

23. Сон великий (Pulsatilla grandis Wend.) - дуже рідко на горі в ур. “Страхова".
    

24. Цибуля гірська (Allium montanum F.W.Schmidt.) - звичайно на
    

виходах вапняків степових ділянок усіх масивів.


25. Шавлія зарослева (Salvia dumetorum Andrz.) - вичайно на степових схилах.


3.9 .Тваринний світ


У системі зоогеографічного районування ( Сокур І.Т. Зоогеографічне районування УРСР. К. 1952) територія проектованого національного природного парку "Кременецькі гори" відноситься до Подільсько-Придністровської дільниці та дільниці Малого Полісся Української лісостепової зоогеографічної округи, що входить до лісостепової провінції Європейсько-Сибірської підобласті Палеоарктичної зоогеографічної області.

Подільсько-Придністровська зоогеографічна дільниця охоплює лівобережжя Дністра та дністровське правобережжя, захоплюючи північні райони республіки Молдова. Фауна Кременецьких гір має типовий видовий склад лісових зооценозів з невеличкими змінами кількісного характеру, у порівнянні з іншимии регіонами Подільсько-Придністровської степової зоогеографічної дільниці.

Основне ядро сучасної фауни хребетних зарезервованої території склпдають такі родини: коропові, ропухові, жаб‘ячі, вужеві, ящіркові; голубині, пастушкові, зозулеві, сиворакшеві, одудові, дятлові, воронові, шпакові, в‘юркоаві, ткачикові, вівсянкові, жайворонкові, синицеві, мухоловкові, славкові, дроздові, ластівкові, горобині; кротові, землерийкові, підковоносі, гладконосі, кунячі, собачі, оленячі, зайцеві, білячі, мишині, хом‘якові.

Багаторічні дослідження викопного палеозоологічного матеріалу (Татаринов К., Підоплічко І., Марисова В., 1957-1977) свідчать про величезний відрізок формування сучасної фауни Кременецьких гір -з верхнього пліоцену до кінця голоцену.

Так в нішах і ущелинах Дівочих скель в свій час були знайдені рештки-кістки печерного ведмедя, волохатого носорога, первісного коня і зубра, гігантського і північного оленів, печерної гієни, песця, копитного лемінга, мамонта та ін. Загальний видовий склад викопних хребетних тварин Дівочих скель перевищує 90 форм. Недалеко від грота Печерного ведмедя Дівочих скель у вузькій ущелині, яка утворилась між брилами вапнистого пісковика сарматського віку, виявлено масове скупчення кісток антропогенних тварин, які тут нагромаджувались протягом тривалого часу, Тут знаходяться рештки як типових плейстоценових, так і голоценових хребетних тварин. У результаті п‘ятирічних розкопок (1957-1961рр.) в цій ущелині зібрано понад 23 тисячі кісткових фрагментів, з яких 98% становлять кістки земноводних та дрібних ссавців.

Сучасна фауна Кременецьких гір має типовий видовий склад лісових зооценозів з невеличкими змінами кількісного характеру, у порівнянні з іншими регіонами Тернопільської області. Наприклад, тут значно більше часничниць, ропух, прудких ящірок, веретільниць. Може трапитись мідянка. У цих місцях збереглися такі рідкісні в наш час птахи як підорлик малий, лелека чорний, пугач, червоний шуліка, малий строкатий дятел, кам‘яний дрізд. Із ссавців у горах є ще три види вовчків (сірий, лісовий, горішковий), лісова куниця, борсук, яких уже практично немає в інших лісових масивах. У дуплястих липах знаходять надійний притулок руді вечірниці та інші рукокрилі, а також сірі сови, голуби, синяки, сиворакші.

З мисливських видів тварин тут зустрічаються борсук звичайний (Meles meles), занесений до Червоної книги України, білка звичайна (Sciurus vulgaris), заєць сірий (Lepus europeus), лисиця звичайна (Vulpes vulpes), куниця лісова (Martes martes), борсук лісовий (Meles meles), козуля звичайна (Capreolus capreolus), свиня дика (Sus scrofa), інколи заходять лось, вовк. Останнім часом у регіоні інтенсивно розширив свій ареал бобер річковий (Castor fiber).

Рідкісні види тварин та їхня характеристика.

На території Кременецьких гір зустрічаються види, що занесені до Європейського Червоного списку та до Червоної книги України:

Клас Черевоногі молюски - Gastropoda

Ряд Стебельчастоокі - Stylommatophora

Слимак виноградний (Helix pomatia). Зустрічається у всіх лісових масивах Кременецьких гір. Занесений до Європейського червоного списку.

Клас КОМАХИ - Insecta

Ряд твердокрилі - Coleoptera

Вусач великий дубовий західний (Cerambyx cerdo cerdo), рідкісний вид. Зустрічається спорадично у дібровах. Занесений до Європейського червоного списку та Червоної книги України.

Ряд лускокрилі - Lepidoptera

Бражник Прозерпіна (Prozerpinus prozerpina). Метелик невеликих розмірів /розмах крил до 4 сантиметрів /. Зазначений на узліссі листяного лісу з чагарниковими заростями. Занесений до Європейського червоного списку та Червоної книги України.

Аполлон (Parnassius appolo). Метелик, розмах крил якого сягає до 8 сантиметрів. Селиться на схилах Кременецьких гір, які добре прогріваються сонцем. Занесений до Європейського червоного списку та Червоної книги України.

Стрічкарка малинова (Catocala sponsa), дуже рідко зустрічається на території Кременецьких гір. Розмах крил до 8 сантиметрів. Зазначена біля листяного лісу. Занесена до Червоної книги України.

Махаон (Papilio machaon). Метелик, розмах крил якого до 7-9 сантиметрів. Зустрічається здебільшого на відкритих місцях схилів Кременецьких гір. Занесений до Червоної книги України.

Тваринний світ