Звернення до читачів

Вид материала

Документы

Содержание Що таке концентрація? Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання Навіщо контролювати структуру ринку? Не потребує дозволу У яких випадках Штраф за участь у картелі, зловживання домінуючим становищем або невико­нання рішень органів АМКУ становить до 10 відсотків суку Дозвіл на узгоджені дії, на концентрацію суб'єктів господарювання Положенням АМКУ про узгоджені дії та про концентрацію. Перевірки суб'єктів господарювання Планова перевірка Позапланова перевірка Перевірка та перегляд рішень амку Що таке недобросовісна конкуренція? Форми недобросовісної конкуренції

Подобный материал:

• Як подати письмове звернення до мвс україни, 7.58kb.
• Ці бібліотека здійснювала свою роботу відповідно до «Положення про бібліотеку загальноосвітнього, 119.74kb.
• Закон україни про звернення громадян, 30.29kb.
• Назва реферату: Розробка ефективного рекламного звернення Розділ, 159.89kb.
• Звіт про підсумки роботи зі зверненнями громадян за 9 місяців 2011 року, 40.37kb.
• Тернопільська обласна державна адміністрація розпорядження голови обласної державної, 87.63kb.
• П. М. Барбара про звернення до Одеської міської ради щодо недопущення перейменування, 48.13kb.
• Акт звернення стягнення на предмет застави та передачі права власності на нього, 19.01kb.
• 3. Організація інформаційно-маркетингової діяльності, 571.56kb.
• Відділ освіти Нікопольської райдержадміністрації, 160.77kb.

ЩО ТАКЕ КОНЦЕНТРАЦІЯ?

Концентрація суб'єктів гос­подарювання - це злиття суб'єктів господарювання або набуття контролю одними суб'єктами господарювання над іншими, що призводить до довгострокових змін в струк­турі компаній та відповідного ринку. Також концентрацією визнається придбання акцій, часток, паїв, що забезпечує досягнення чи перевищен­ня 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкту господарю­вання.


Не вважаються концентрацією:

• операції зі створення суб'єкта господарю­вання з метою координації ринкової пове­дінки (ці операції розглядаються як узгодже­ні дії);
  
• придбання акцій фінансовими посеред­никами з метою їх подальшого перепродажу протягом одного року;
  
• передача активів чи контролю «всере­дині» суб'єкта господарювання, тобто між особами, які вже мають законні відносини контролю;
  
• набуття контролю за рахунок права розпо­ряджатися майном суб'єкта господарювання арбітражним керуючим, службовою чи поса­довою особою органу державної влади.
  

закон україни «про захист економічної конкуренції»

Стаття 22. Концентрація суб'єктів гос­подарювання

1.З метою запобігання монополізації то­варних ринків, зловживання монополь­ним (домінуючим) становищем, обмежен­ня конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів гос­подарювання (далі - концентрація).

2. Концентрацією визнається:

1. злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарю­вання до іншого;
   
2. набуття безпосередньо або через ін­ших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:
   

а) безпосереднього або опосередкованого
придбання, набуття у власність іншим
способом активів у вигляді цілісного
майнового комплексу або структурно-
го підрозділу суб'єкта господарювання,
одержання в управління, оренду, лізинг,
концесію чи набуття в інший спосіб пра-
ва користування активами у вигляді ціліс-
ного майнового комплексу або структур-
ного підрозділу суб'єкта господарювання,
в тому числі придбання активів суб'єкта
господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду
керівника, заступника керівника спосте-
режної ради, правління, іншого наглядо-
вого чи виконавчого органу суб'єкта гос-
подарювання особи, яка вже обіймає одну
чи кілька з перелічених посад в інших
суб'єктах господарювання, або створення
ситуації, при якій більше половини по-
сад членів спостережної ради, правління,
інших наглядових чи виконавчих органів
двох чи більше суб'єктів господарювання
обіймають одні й ті самі особи;

3. створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарюван­ня, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську ді­яльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурент­ної поведінки між суб'єктами господарю­вання, що створили цей суб'єкт господа­рювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;
   
4. безпосереднє або опосередковане при­дбання, набуття у власність іншим спо-
   собом чи одержання в управління часток
   (акцій, паїв), що забезпечує досягнення
   чи перевищення 25 або 50 відсотків голо-
   сів у вищому органі управління відповід-
   ного суб'єкта господарювання
   

Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отриман­ня дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Ан-тимонопольного комітету України:

1. у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, коли су­купна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентра­ції, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Націо­нальним банком України, що діяв в остан­ній день фінансового року, і при цьому:
   

• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуван­ням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та
  
• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концен­трації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національно­го банку України, що діяв в останній день фінансового року;
  

2. у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, неза­лежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учас­ників концентрації, коли:
   

• частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з ураху­ванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбуваєть­ся на цьому чи суміжному з ним ринку товару.,,,,
  

НАВІЩО КОНТРОЛЮВАТИ СТРУКТУРУ РИНКУ?

Взаємодія ринкових сил обумовлює постійні змі­ни в структурі ринку - створюються та ліквіду­ються компанії, консолідується управління бізне­сом, відбувається придбання та обмін активами. Структурні зміни можуть сприяти або, навпаки, призводити до послаблення умов функціонуван­ня та розвитку конкуренції, ефективності ринку для добробуту споживачів та економіки в цілому.

Аби не допустити виникнення домінуючого/моно­польного становища, зростання ризику зловжи­вань значною ринковою владою існує система по­переднього контролю за концентрацією суб'єктів господарювання. Закон зобов'язує суб'єктів гос­подарювання звертатися до АМКУ за дозволом на злиття чи набуття прав, які забезпечують мож­ливість контролювати діяльність учасника ринку. Концентрація суб'єктів господарювання без по­переднього дозволу Комітету тягне за собою від­повідальність (штраф у розмірі до п'яти відсотків річної виручки учасника концентрації).

чи всі операції з концентрації потребують дозволу?


Сфера контролю за концентрацією обмеж­ується характером операцій та економічною потужністю її учасників. Не потребує дозволу концентрація суб'єктів господарювання, які не досягають встановленого законом порогового рівня - певної сукупної вартості активів, або су­купного обсягу реалізації товарів, або сукупної частки відповідного ринку у 35 відсотків.


У ЯКИХ ВИПАДКАХ

КОНЦЕНТРАЦІЯ мОЖЕ БУТИ ЗАБОРОНЕНА?


Дозвіл на концентрацію надається, якщо вона не призводить до суттєвого обмеження конку-


ренції чи монополізації на ринку. Монополізація розглядається як досягнення, підтри­мання або посилення монопольного (домінуючого) становища на ринку. Наприклад, консолідація ринкової частки до 35 відсотків внаслідок концентрації розглядатиметь­ся як монополізація, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що і за таких умов він зазнаватиме значного конкурентного тиску.

Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, яка не отримала дозволу АМКУ, якщо позитивний ефект такої операції для суспільних інтересів переважатиме негативні наслідки обмеження конкуренції.


відповідальність

за порушення правил конкуренції

Штраф за участь у картелі, зловживання домінуючим становищем або невико­нання рішень органів АМКУ становить до 10 відсотків сукупного річного доходу підприємства-правопорушника (групи осіб, що визнаються єдиним суб'єктом гос­подарювання з фірмою-правопорушником).

У разі отримання незаконного прибутку, що перевищує максимальний штраф у де­сять відсотків річного доходу, сума штрафу може становити потрійний розмір не­законно одержаного прибутку.

Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушень правил економічної конкурен­ції, можуть отримати відшкодування за рішенням господарського суду. При цьому, за шкоду, заподіяну картелем, зловживанням монопольним (домінуючим) стано­вищем, недотриманням правил концентрації або обмеженням діяльності суб'єкта господарювання з причини його звернення до АМКУ із заявою про правопорушен­ня, відшкодування стягується у подвійному розмірі.

Посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування можуть притя­гуватися до адміністративної відповідальності за невиконання рішень Комітету, за неподання інформації або за подання недостовірної інформації органам АМКУ. Працівники підприємств, об'єднань несуть адміністративну відповідальність за створення перешкод при проведенні перевірок органами АМКУ

Українським законодавством також передбачена специфічна санкція за порушення законодавства у формі зловживання монопольним домінуючим становищем - при­мусовий поділ суб'єкта господарювання.

процедури комітету СПРАВИ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Справи про порушення законодавства про захист конкуренції можуть відкриватися органами АМКУ з таких підстав:

•за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань організаціій;

•за поданням органів влади та місцевого самоврядування;

•з власної ініціативи органів Комітету.

Не всі заяви та подання, що надходять до АМКУ, дають підстави для початку прова­дження та прийняття рішення у справі про порушення законодавства. Справа роз­починається за умови, що виявлено ознаки правопорушення, зазначеного в Законах України «Про захист економічної конкуренції» або «Про захист від недобросовісної конкуренції». інформація береться Комітетом до уваги за умови, що вона є правомір­но отриманою та достовірною.

Відповідна заява учасника ринку має відповідати вимогам, встановленим Правилами розгляду справ (Розпорядження АМКУ №5 від 19.04.1994, із змінами). Вирішальною умовою порушення справи за заявами є обґрунтованість зв'язку між діями (бездіяль­ністю) учасників ринку або державних органів й охоронюваним законом правом чи інтересом заявника.

Державні органи та органи місцевого самоврядування можуть вносити подання про порушення законодавства про захист конкуренції, виявлені у сфері їх безпосередньої відповідальності.

Комітет може розпочати справу з власної ініціативи, якщо ознаки правопорушення виявлені органами АМКУ у ході виконання ним своїх функцій. Комітет також може роз­почати справу з власної ініціативи, коли учасник ринку звертається з обґрунтованим клопотанням про можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з по­данням відповідної заяви про порушення конкуренційного законодавства.

Важливою особливістю правоохоронної діяльності АМКУ є спрямованість на захист суспільного інтересу - ефективної ринкової конкуренції, а не індивідуальних інтер­есів учасників ринку-конкурентів. Тому, закон дозволяє Комітету відмовити у розгляді справи, якщо заявлені протиправна поведінка чи бездіяльність не мають відчутного впливу на умови конкуренції на ринку.

ДОЗВІЛ НА УЗГОДЖЕНІ ДІЇ, НА КОНЦЕНТРАЦІЮ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Процедури розгляду заяв щодо отримання дозволу на узгоджені дії (винятки із забо­рони) і на концентрацію суб'єктів господарювання є подібними.

Заяви про дозвіл на узгоджені дії розглядає Комітет та його територіальні відділення, а про дозвіл на концентрацію - виключно Комітет. За подання заяви про дозвіл на кон­

центрацію справляється плата, яка дорівнює 5100 грн (станом на час цієї публікації). Заяви повинні відповідати Положенням АМКУ про узгоджені дії та про концентрацію. Заява вважається прийнятою до розгляду якщо протягом 15 днів АМКУ не повернув її через невідповідність встановленим вимогам. Протягом 15 днів заявник має можли­вість усунути формальні недоліки заяви.

Заяви про дозвіл на узгоджені дії розглядаються органами АМКУ протягом трьох мі­сяців з дати прийняття їх до розгляду.

Заяви про дозвіл на концентрацію, а також на зміни в узгоджених діях, на які було ра­ніше отримано дозвіл органу АМКУ, розглядаються протягом 30днів. Якщо протягом цих строків рішення Комітету не прийнято, вважається, що дозвіл надано.

У разі виявлення підстав для відмови у дозволі на узгоджені дії, на концентрацію або за необхідності проведення поглибленого дослідження чи експертизи, органи АМКУ починають розгляд справи про узгоджені дії (або справи про концентрацію). Строк розгляду справи починається з дня подання заявниками всієї необхідної АМКУ інфор­мації, або з дати отримання відповідного висновку експерта, і не може перевищувати трьох місяців.

Підприємство може звернутися до Комітету з проханням надати попередній висновок щодо допустимості узгоджених дій або концентрації. Попередні висновки надають­ся протягом місяця. Попередній висновок не звільняє суб'єктів господарювання від необхідності одержання відповідного дозволу АМКУ, коли такий дозвіл є необхідним. Причому плата за попередні висновки зараховується до плати за подання у подаль­шому заяви щодо отримання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію.


ПЕРЕВІРКИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Уповноважені особи Комітету та його територіальних відділень мають право проводити перевірки суб'єктів господарювання. Для цього утворюється спеціальна Комісія, до ро­боти в якій крім фахівців АМКУ можуть залучатися також працівники інших підприємств, установ і організацій та окремі експерти. Строки проведення перевірок та склад Комісії з перевірки визначаються з урахуванням необхідного обсягу роботи під час перевірки.

Планова перевірка суб'єкта господарювання проводиться не частіше одного разу на календарний рік. За десять календарних днів до проведення планової перевірки суб'єкту господарювання надсилається письмове повідомлення із зазначенням дати проведення перевірки.

Позапланова перевірка проводиться без письмового попередження суб'єкта госпо­дарювання зокрема:

• за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та спеціальних ор­ганів із боротьби з організованою злочинністю;
  

• за заявами (скаргами) суб'єктів господарювання, організацій, громадян про по­рушення конкуренційного законодавства, а також за поданнями органів влади;
  

• за ініціативи органів АМКУ для забезпечення доказів у справі про порушення за­конодавства, а також у разі надання недостовірних відомостей чи ненадання по­яснень, підтвердних документів на обов'язковий запит Комітету. Перевірка проводиться на підставі таких документів:
  
• наказу (розпорядження) про проведення перевірки та створення відповідної Комісії;
  
• плану перевірки, підготовленого Комісією та затвердженого членом Комітету або голо­вою територіального відділення АМКУ, із зазначенням завдань та строків перевірки;
  
• доручення члену Комітету або голови відповідного територіального відділення АМКУ, що уповноважує працівників органів АМКУ на проведення перевірки.
  
• Уповноважені працівники АМКУ під час проведення перевірки мають право:
  
• безперешкодно входити на підприємства та установи за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, що підлягають перевірці, у тому числі до інформації з обмеженим доступом;
  
• вимагати усних та письмових пояснень від посадових осіб, громадян;
  
• вилучати письмові та речові докази, зокрема документи, предмети, носії інфор­мації, що можуть бути доказами у справі про порушення законодавства, а якщо вилучити докази немає можливості, накладати арешт на такі предмети;
  
• залучати спеціалістів, депутатів місцевих рад до проведення перевірки.
  

ПЕРЕВІРКА ТА ПЕРЕГЛЯД РІШЕНЬ АМКУ

Рішення органів АМКУ можуть бути перевірені та переглянуті Комітетом за заявою учасника справи або з власної ініціативи. Перевірки рішень комітетом стосуються за­конності та обґрунтованості рішень підпорядкованих органів АМКУ Заява про проведення перевірки рішення може бути подана у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Перегляд рішення здійснюється тим же органом АМКУ, що прийняв відповідне рішення, у випадках, коли певні обставини не були і не могли бути відомими під час збирання доказів у справі, що призвело до прийняття незаконного чи необґрунтованого рішення. У разі відсутності підстав для перевірки або перегляду рішення органу АМКУ Комітет письмово повідомляє заявника із зазначенням мотивів відмови у перегляді рішення.

За результатами перевірки або перегляду рішення АМКУ може:

• залишити рішення без змін;
  
• змінити рішення;
  
• скасувати рішення;
  
• скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині (пе­ревірка рішення);
  
• прийняти інше рішення.
  

Проведення перевірки або перегляд рішення може зупинити його виконання до за­кінчення відповідної процедури. Рішення органів Комітету можуть бути оскаржені за­



явником, відповідачем або третьою особою до господарського суду протягом двох місяців з дня одержання відповідного рішення. Особа, що пропустить цей строк, втра­чає право на оскарження.


захист від недобросовісної

конкуренції


ЩО ТАКЕ НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ?


закон україни «про захист від недобросовісної конкуренції»

Стаття 1. Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській ді­яльності.

Можливість споживачів обирати між товарами та послугами, віддаючи перевагу компа­ніям, які здобули гарну репутацію, є принципом економічної конкуренції. Лідери ринку вкладають значні кошти у власну індивідуальність, впізнаваність власної продукції, у підтримання стандартів виробництва та управління, контроль за виконанням правил та зобов'язань перед діловими партнерами та споживачами. Якщо витрат на репутацію та розвиток якості продукції можна уникати, скориставшись досягненнями інших підпри­ємців, конкуренція не спрацьовує. Змішування споживачами продукції та послуг різних виробників є основним негативним результатом недобросовісної конкуренції.

Забезпечення та розвиток чесних звичаїв у господарській діяльності є одним із за­вдань конкурентної політики. Державний захист від недобросовісної конкуренції на­дається суб'єктам господарювання та споживачам.


ФОРМИ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» охоплює будь-яку пове­дінку підприємців, що суперечить правилам, торговим та чесним звичаям у підприєм­ницькій діяльності. Основними категоріями недобросовісної конкуренції визначені:

• неправомірне використання ділової репутації суб'єктів господарювання (Глава 2 Закону);
  
• створення перешкод суб'єктам господарювання та досягнення неправомірних пе­реваг у процесі конкуренції (Глава 3 Закону);
  
• неправомірне збирання, розголошення, схилення до розголошення та викорис­тання комерційної таємниці (Глава 4 Закону).
  

Ділова репутація формується на підставі інформації, що дозволяє споживачам інди­відуалізувати, розрізняти учасників ринку, їх продукцію та послуги. Зміст шкоди ді­ловій репутації полягає у використанні матеріальних носіїв такої інформації (імені, фірмового найменування чи позначення, знаку для товарів та послуг, рекламних ма­теріалів, дизайну продукції, позначки місця походження товару) без дозволу суб'єкта господарювання, який має пріоритет (почав їх використовувати раніше). Відсутність державної реєстрації позначень, торговельних марок тощо, не позбавляє права на державний захист. Діловій репутації може бути завдано шкоди внаслідок:

• використання товару іншим виробником - ця стратегія реалізується шляхом за­міни або зняття оригінального позначення і продажу високоякісного товару іншим виробником під власним позначенням;
  
• копіювання зовнішнього вигляду товару та введення його у господарський обіг без зазначення виробника підробки. Фактично підробка позбавляє необхідності до­кладати зусиль та витрачати ресурси на поліпшення якості власної продукції;
  
• негативної порівняльної реклами - поширення не підтверджених фактами відо­мостей про продукцію, послуги чи результати діяльності суб'єкта господарювання у порівнянні з товарами чи діяльністю інших виробників.
  

До недобросовісної конкуренції законом віднесено такі види ринкової поведінки:

• дискредитація конкурента - оприлюднення завідомо неправдивих, неточних або неповних відомостей про конкурента у пресі, на радіо, телебаченні, в інших засо­бах масової інформації, в усних публічних заявах;
  
• схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) - спонукання по­стачальника до створення додаткових переваг для певного покупця, порівняно із іншим покупцем-конкурентом;
  
• схилення до бойкоту конкурента - спонукання суб'єкта господарювання до повної або часткової відмови від ведення ділових стосунків або від належного виконання договірних зобов'язань перед конкуруючою фірмою;
  
• підкуп працівника замовника (постачальника) - пропонування винагороди чи пев­них благ посадовій особі або працівнику підприємства-замовника (постачальника) з метою схилити його/її до неналежного виконання службових обов'язків, що при­зведе до невиконання договірних зобов'язань перед фірмою-конкурентом;
  
• поширення інформації, що вводить в оману (різновид негативної реклами). Під такою інформацією розуміють неправдиві, неточні або неповні відомості про про­дукцію, а також про власні права чи ділові відносини, яких насправді не існує, пе­ребільшення чи, навпаки, замовчування фактів про власну діяльність, що формує хибні враження у споживачів.
  

Закон відносить до недобросовісної ринкової поведінки також неправомірне пово­дження з комерційною таємницею. Зокрема, збирання, розголошення та схилення ін­ших осіб до розголошення таких відомостей та будь-яке використання їх без дозволу уповноваженої особи. Неправомірним визнається впровадження у виробництво, або планування чи здійснення підприємницької діяльності з використанням неправомірно здобутої комерційної таємниці.


цивільний кодекс України.

стаття 505 «поняття комерційної таємниці».

1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в ці­лому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
   
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційно­го, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.