К. Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор
Вид материала | Документы |
Содержание6. Усна і писемна форми літературної мови Усне і писемне мовлення Писемне мовлення Літературне мовлення |
- Програма київ − 2010 оргкомітет, 174.75kb.
- В. О. Соболь доктор філологічних наук, професор, 3194.35kb.
- Удк 37. 013. 42(075) ббк74. 6я7, 2614.78kb.
- Парламентське видавництво, 5723.42kb.
- Історія зарубіжної журналістики (від античності до іі пол. Хvііі ст.), 4492.09kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 4637.05kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3416.48kb.
- С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор, 3090.43kb.
- України Суми "Видавництво СумДУ", 1850.09kb.
- Завідувач кафедри біології, доктор біологічних наук, професор Романенко, 346.35kb.
6. Усна і писемна форми літературної мови
Літературна мова, ділове мовлення реалізуються у двох формах (писемній та усній).
Писемна форма – основна форма мовлення ділових людей (листи, звіти, квитанції). Більше вимог щодо добору лексики, точності викладу. Часто вживаються складні синтаксичні конструкції: вживаються загальноприйняті структури документів, традиційні форми викладу. Писемна форма, в основному, монологічна, є вторинною у порівнянні з усним мовленням, фіксує чиюсь висловлену думку. Словесну інформацію доповнюють цифрові дані, схеми, таблиці.
Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Зміст вислову залежить від інтонації, наголосу, жестів. Менше уваги приділяється формі вислову, вживаються незакінчені, неповні речення, допускаються повтори: доповідь, промова, повідомлення.
Мовлення буває монологічним і діалогічним.
Монолог (від грецьких слів monos – один і logos – слово, мовлення) – особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що становить розгорнуте висловлення однієї особи, звернене до себе або до глядача (у спектаклі, кінофільмі).
Монолог має певну композиційну організацію і змістову завершеність. Розрізняють внутрішній монолог – роздум уголос, драматичний монолог – поєднання мовлення з мімікою, жестами, ліричний монолог – лірична сповідь у поезії.
Діалог (від грецького dialogos – розмова, бесіда) – одна з форм мовлення, розмова між двома або кількома особами. Діалог характеризується короткими висловленнями, простотою синтаксичної будови його частин, використанням неповних і незакінчених речень. Особливістю діалогу є взаємозумовленість синтаксичної будови реплік співбесідників, яка об’єднує діалог в єдине ціле. Розрізняють внутрішній діалог – фігуру мовлення, що є зверненням мовця до самого себе.
Розмова кількох осіб називається полілогом (від грецьких слів poli – багато, logos – слово, мовлення).
Для літературної мови, що реалізується в літературному мовленні, властиві усна і писемна форми її існування.
Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна подати за такою схемою:
літературне мовлення
усне писемне
діалогічне монологічне монологічне
(полілогічне)
рукописне друковане
Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.
Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприйняття. Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці.
Літературне мовлення
Усне | Писемне |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 10. Самоаналіз написаного |
Усне і писемне мовлення широко застосовуються в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез конспекту, реферату [22].