Geum.ru

К. Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор

Вид материалаДокументы

Содержание


Фразеологічні зрощення
Фразеологічні єдності
Фразеологічні сполучення
Далеко куцому до зайця. Приший кобилі хвіст. Молоко на губах не обсохло. За царя Гороха, коли було людей трохи.
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

14. Предмет фразеології. Роль стійких словосполучень у текстах ділової української мови. Фразеологічні звороти, їх типи та використання у професійному спілкуванні.


Фразеологія(від грецького phrasis – вираження, logos – вчення) – розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично.

Фразеологізм подібний до слова і словосполучення такими ознаками:

1) не конструюється щоразу у процесі мовлення, а відтворюється як готова значеннєва одиниця;

2) має стійку структуру;

3) входить у синонімічні зв’язки зі словами;

4) виконує синтаксичні функції у реченні.

Об’єктом фразеології як науки є, насамперед, власне фразеологізми, що мають повний набір категоріальних значень, за якими відрізняються від слова як значеннєвої одиниці мови:
  1. лексичне значення виражається словосполученням кількох слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; семантично неподільне на значення окремих слів, що входять до його складу;
  2. компоненти фразеологізму не можуть вільно сполучатися з усіма словами, а лише з обмеженим рядом (кількома словами);
  3. фразеологізм характеризується стійкістю граматичної форми й усталеністю порядку слів;
  4. слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення.

Фразеологізм відрізняється і від вільного синтаксичного словосполучення і речення тим, що відтворюється як цілісна структура, а не будується щоразу за певними синтаксичними моделями і функціонує як один член речення на відміну від вільного словосполучення, яке членується мінімум на два компоненти з різними синтаксичними функціями.

Крім основних ознак фразеологізмів можна назвати й такі, як контекстуальна зумовленість їх уживання, стильова закріпленість, неможливість перекладу на іншу мову, а тому утруднений пошук відповідника у кожній мові тощо.

Фразеологія тісно пов’язана із соціально-економічними, політичними, культурними умовами життя. У фразеології відбивається багатовіковий життєвий досвід народу, вона є багатою скарбницею людського духу, що передається від покоління до покоління.

Науці відомі кілька класифікацій фразеологічних одиниць. В.В. Виноградов започаткував класифікацію за семантичним принципом, згідно з якою виділяються три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – це стійкі неподільні словосполучення, зміст (значення) яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму: розводити антимонії, дати драла, врізати дуба, не до солі, точити ляси.

Семантичне злиття у таких фразеологізмах пояснюється наявністю застарілих, незрозумілих слів: притча во язицех, темна вода в облацех. Фразеологічні зрощення за семантикою найближчі до окремого слова: живе на широку ногу (живе заможно).

Фразеологічні єдності також семантично неподільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково мотивована значеннями слів, що становлять фразеологізм: закинути вудку, тягнути лямку, мілко плавати, покласти на полицю, товкти воду в ступі.

Фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднання слів, як зрощення. Якщо фразеологічні зрощення неможливо поповнювати іншими компонентами, то у фразеологічних єдностях це іноді допускається: зітерти в порошок (зітерти в дрібний порошок), але не можна у зрощенні – врізати високого (чи зеленого) дуба.

Фразеологічні сполучення – такі стійкі мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується у постійному зв’язку з іншими словами. Так, наприклад, слово брати утримує своє лексичне значення, але у поєднанні з різними іменниками виявляє конкретні значення єдиного цілого фразеологізму: нічого в рот не брати (нічого не їсти), брати рушники (свататися), брати гору (перемагати когось / щось); брати близько до серця (болісно переживати що-небудь); брати на глум (глузувати) тощо.

Л. Г. Скрипник пропонує генетичну класифікацію, виділяючи фразеологізми двох груп:
  1. фразеологічні одиниці, організовані за моделлю словосполучення (рідше – речення), які за семантикою і структурою співвідносятся з окремим словом: функціонують як один член речення: без задніх ніг, і нашим і вашим, ні кола ні двора, танцювати під чужу дудку;
  2. фразеологічні одиниці – фрази, що мають організацію простих або складних речень: Далеко куцому до зайця. Приший кобилі хвіст. Молоко на губах не обсохло. За царя Гороха, коли було людей трохи.

До фразеологізмів за ознакою відтворюваності у мовленні та

усталеності компонентного складу можна віднести і прислів’я, приказки та крилаті слова і вирази.

Прислів’я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, який у стислій формі узагальнює, типізує різні явища життя. Прислів’я має повчальний характер. За інтонацією і граматичним оформленням прислів’я співвідносятся з реченням: Яка головонька, така й розмовонька. Не все те золото, що блищить. Суха ложка рот дере.

Приказка – влучний, часто римований вислів, близький до прислів’я, але без повчання. Приказки в образній формі констатують предмет чи явище: тягти лямку, міряти на свій аршин, як котові сало.

Крилаті слова – стійкі образні вислови, засвоєні з фольклорних, літературних, наукових джерел, вислови видатних людей, історичних діячів: ви любите на братові шкуру, а не душу! (Т. Шевченко) Гомеричний сміх (Гомер). Живильна вода (Нар. творчість). Залізом і кров’ю (Бісмарк).

Фразеології також властиві явища синонімії: бити байдики – гав ловити – сидіти сиднем; ні се ні те – ні богу свічка ні чорту кочерга – він такий, як хліб м’який; антонімії: ні пари з уст – роззявити пельку; взяти в голову – викинути з голови.