1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська
| Вид материала | Документы |
- 1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська, 4017.7kb.
- 1. Нейтральність грошей, 1042.65kb.
- Класична кількісна теорія грошей І сучасний монетаризм, 158.21kb.
- Реферат на тему: Вартість грошей Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема, 54kb.
- Теми для контрольних робіт, 46.82kb.
- Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на продовження навчання, 81.52kb.
- Обсяг: 22ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн, 18.22kb.
- Реферат на тему, 66.75kb.
- Сутність та функції грошей походження грошей. Роль держави у творенні грошей, 7187.67kb.
- План Розвиток форм вартості та виникнення грошей > Суть І функції грошей, 134.8kb.
19 Грошово-кредитна система Великої Британії
Належить до числа найстаріших і найрозвинутіших систем у світі й має добре організовану інфраструктуру. Національною грошовою одиницею є фунт стерлінгів.
Грошово-кредитна система Великої Британії належить до числа найстаріших і найрозвинутіших у світі. Вона має добре організовану дворівневу структуру, спирається на потужний грошовий ринок і має тісні зв'язки з головними фінансовими центрами світу.Особливістю банківської системи Великої Британії є відносно обмежений державний сектор. Ця система перебуває переважно під контролем приватного капіталу, тому можливості державного регулювання грошово-кредитної сфери, його методи й ефективність визначаються діяльністю комерційних банків, які утворюють головний елемент інституційної основи грошово-кредитного регулювання економіки країни.На першому рівні знаходиться Банк Англії.
На другому рівні знаходяться комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи.
Система комерційних банків Великої Британії відзначається складністю та спеціалізованістю. Велику роль у функціонуванні банківської системи держави відіграє високий рівень самоконтролю фінансових інституцш, суворе дотримання ними давніх традицій. Загальна структура грошово-кредитної системи Великої Британії представлена на мал. 14.
До універсаііьних комерційних банків належать-Депозитні банки. Депозитні банки становлять основу банківської системи Великої Британії. На їх частку припадає 70% обсягу стерлінгових депозитів усіх банків країни. За умов загострення конкуренції з боку інших кредитно-фінансових інститутів депозитні банки все більше долучаються до сфери їхньої діяльності, — як, приміром, значне розширення послуг із кредитування, надання спектра послуг зі споживчого кредиту тощо.
Мал. 14. Загальна структура грошово-кредитної системи Великої Британії.
20. Грошова система Японії
Національна грошова одиниця Японії – єна, введена в 1870 р. (одна єна дорівнює 100 сенів). У цей період у Японії існував біметалізм, карбувались монети, єна та срібні монети. У 1897-1933рр. існував золотий монометалізм
В період ІІ Світової війни зростають військові асигнування і бюджетний дефіцит. Емісія банкнот використовується для їх фінансування. Спостерігається дефіцит продовольства і предметів першої необхідності. Це стимулює зростання цін, що також обумовлюється підвищенням непрямих податків і політикою державного монополістичного ціноутворення.
У післявоєнний період Банк Японії проводив політику перекредитування (на пільгових умовах кредитував монополістичні банки, а ті надавали кредити іншим комерційним корпораціям у розмірах, що перевищували суму їх депозитів). Ця політика звузила можливості маневрування за допомогою грошово-кредитної емісії. У такому самому напрямку проводилася політика розміщення державних цінних паперів у Банку Японії до здійснення фінансово-адміністративної реформи.
Підвищення внутрішніх цін на товари (у зв'язку з політикою монополій і зростанням цін на імпортне паливо, сировину і продовольство), підвищення непрямих податків та транспортних тарифів призводили до підвищення темпів інфляції та перетворення її у "галопуючу".
Стабілізації грошового обігу сприяли і структурна перебудова економіки в умовах НТР, зростання продуктивності праці, зниження витрат на виробництво і вжиття заходів щодо стимулювання зовнішньоекономічної експансії. Значну роль у досягненні стабілізації відіграли і такі чинники, як фінансово-адміністративна реформа, котра супроводжувалась зменшенням емісії державних позик як засобу бюджетного фінансування, а також скорочення розмірів "перекредитування".
З реформуванням кредитно-фінансової системи Японії зросла її роль як світового інвестора. Основний шлях приросту економіки - експортні операції з кредитно-інвестиційного фінансування у світовому масштабі. Основою для вирішення цього завдання має стати збільшення обсягів фінансових потоків і спрямування їх на ринки, що розвиваються. З цією метою створено ринки "самурайських" і євроєнових облігацій. У 1995р. чисті інвестиції японських інвесторів у цінні папери іноземних держав досягли 93 млрд дол. США і продовжують зростати.
На сучасному етапі єна використовується як міжнародний резерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні.
Незважаючи на відносно сильні позиції єни, її роль у міжнародній валютній системі залишається незначною. Ділові кола і уряд Японії не бажають висувати єну на роль міжнародної резервної і розрахункової валюти, оскільки в цій ролі валюта перебуває під негативним впливом зовнішніх чинників. В умовах стійкості резервної валюти, і особливо за тенденції зростання її курсу, невідворотним є посилений приплив у країну капіталів.
Наприкінці 2000 р. Японія встановила новий світовий рекорд за обсягом золотовалютних резервів, які дорівнюють 354,6 млрд дол.
Важливою перевагою національної валюти, використовуваної як міжнародний резервний і платіжний засіб, є те, що вона виключає можливість валютних ризиків при використанні єни як резервної валюти для японських зовнішньоекономічних угод. Це означає перекладання їх на іноземних контрагентів, які також для запобігання валютних ризиків заінтересовані проводити розрахунки у своїй національній валюті або традиційній широко використовуваній валюті третьої країни, наприклад такої; як долар. Цю заінтересованість японські ділові кола використовують як важливий інструмент у конкурентній боротьбі на світових товарних ринках, беручи на себе валютні ризики. Ось чому Японія так само віддає перевагу розрахункам за міжнародними угодами у національних валютах іноземних покупців і продавців, а також в американських доларах.
21. Грошова система США.
Кількість грошей в економіці країни — вирішальний чинник, що впливає на рівень цін, швидкість економічного розвитку та рівень зайнятості. Гроші є еквівалентом, який люди приймають в обмін на власний товар чи послуги; вони також є одиницею розрахунків, коли йдеться про ціни чи борги. До того ж їх у вигляді майна та цінних металів заощаджують на майбутні покупки.
У XVIII ст. грошовий обіг на американському континенті регламентувався англійським законодавством і обслуговувався переважно іноземними грошима. У 1785 р. Конгрес США оголосив національною грошовою одиницею долар (перебуває в обігу з 1786 р.).
Гроші у США випускають у формі монет і паперових купюр. Згідно з федеральним законом тільки Міністерство фінансів США та ФРС можуть виготовляти валюту США. Міністерство фінансів карбує монети, а Федеральна резервна система разом з Міністерством фінансів випускають кожний окремий тип паперових грошей відповідно до купюри США та купюри ФРС. На банкнотах США міститься офіційний девіз держави: "Ми віримо в Бога".
Монети випускаються у кількох номіналах відповідно до їх вартості: "пенні", або один цент, — одна сота долара; "нікель", або п'ять центів, — п'ять сотих долара; "дайм", або 10 центів, — десять сотих долара; "чвертка", або 25 центів, — четверта частина долара; монета у 50 центів, або півдолара, і монета в один долар.
Паперові гроші, що друкуються у США, складаються майже виключно з купюр ФРС, які випускають 12 регіональних резервних банків ФРС. Ці купюри друкуються номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 дол. До 1946 р. федеральні резервні банки випускали також купюри вартістю 500, 1000, 5000 та 10000 дол. (за межами США як платіжний засіб їх не приймають).
Міністерство фінансів випускає сьогодні лише один тип паперових грошей — купюри вартістю 100 дол. Як на купюрах Сполучених Штатів, так і на купюрах Федеральної резервної системи містяться надруковані підписи міністра фінансів та скарбника США.
США запроваджують в обіг паперові гроші з новими елементами захисту. Так, нещодавно запропоновано нові банкноти номіналом 50 дол. Як і 100-доларові банкноти, впроваджені в 1996 р., нові 50-доларові купюри поступово витіснятимуть купюри старого зразка, які надходитимуть із депозитарних установ до ФРС, де й будуть замінені на нові.
Втім, грошова маса у США складається не лише з монет і паперових грошей. Депозити чекових рахунків також вважаються різновидом грошей, оскільки люди витрачають їх. Фактично майже три чверті всіх платежів у США здійснюються чеками. Коли комерційні банки дають позики, вони можуть створювати чеково-депозитні гроші, надаючи позичальникові додатковий кредит на його депозитний рахунок. Федеральна резервна система контролює процес створення грошей за допомогою резервних вимог, тобто правил, згідно з якими комерційні банки повинні зберігати частину грошей у власних сховищах або в депозитах федеральних резервних банків у певній мінімальній пропорції відповідно до своїх депозитних пасивів. Контролюючи резервну масу доларів, ФРС контролює у такий спосіб доларовий обсяг банківських позик.
22 Грошові системи: а) античності; б) Римська монетна система; в) грошові системи середньовіччя
Монета - слово латинського походження, яке набуло поширення в античній Греції і Римі. Монета має три блоки: лицьовий - аверс, зворотний - реверс, бічний -гурт. Грошовий обіг є одним із проявів товарно-грошових відносин у суспільстві. Особливостi грошового обігу минулого:
гроші переходили від одного власника до іншого шляхом грабунків, захоплення воєнної здобичі, отримання контрибуцій, викупу полонених, а не згідно з актом купівлі-продажу; перехід монети з грошового обігу у скарби; певне місце займали конфіскаційні акції; торгівля.
Способи виготовлення монет: лиття; карбування. У добу античності карбування монет велось одним штемпелем (карбували лише лицьовий бік. - аверс). Такі монети мали назву -нумісератті. Загалом, монетне карбування велось двома штемпелями - для виконання зображення на аверсі та реврсі.
Монети випускалися трьох видів: регулярні; пам'ятні або ювілейні; подарункові або донотивні (їх емісія досить незначна, оскільки призначені вони суто для подарунка).
а) Грошові системи античності. Перші монети на території античної Греції з'явилися у І тис. до н.е. Дослідники виділяють острови Лесбос, Егіни, іракузи як найбільші центри поширення монетної справи.
Причинами, що спричинили таку ранню появу монет, називають всезростаючий розвиток товарного виробництва і пожвавлення торгівлі.Стародавні монети карбувались з електру (сплав золота і срібла). На них не позначали номіналів, але відрізняли їх за зображенням, розміром, вагою. Монетних систем античності існувало досить багато: мілетська, фокейська, перська, егінська, евбейська, аттична, корінфська
б) Римська монетна система. Історію становлення римської монетної системи слід розпочати з V ст. до н.е., коли у Римі при храмі Юнони-Монети було створено перший монетний двір. Перші монети мали форму злитків. У період республіки (509 - 31 рр. до н.е. з'являються срібні і золоті монети із міфічним зображенням. З 338 р. до н.е. розпочали виготовлення монет "аси" із зображенням бика, метал мідь і бронза. 269 рік до н.е. - початок карбування римського срібного динарія вагою 4,55 г. У 217 році до н.е. відбувалась грошова реформа, в результаті якої вага денарія зменшилась до 3,9 г срібла, а співвідношення між міддю і сріблом 1/12 : 1-У зв'язку із додаванням до срібла лігатури вага денарія у І ст. н.е. зменшується до 3,01 грам і розпочато карбування золотої монети під назвою ауреус, вага якої 8,19 г (1 ауреус = 25 денаріям).
в) Основні етапи грошових відносин доби феодалізму і нового часу в країнах Європи. Розвитку грошових відносин середньовіччя виділяють шість основних етапів (періодів).Перший період - період варварського карбування. Хронологічно охоплює V - VIII століття нашої ери. Найбільшого поширення набуло в королівствах Лангобардів, франків, держави англо-саксів. В основі грошового обігу цих земель - пізньоримські або ранньовізантійські монетні випуски (карбування із золота). Емісії їх були незначні, оскільки більше значення вони відігравали у політиці, аніж в економіці. Другий період (середина VIII -X ст.) - період каролінзького динарія. Монетна справа в державі Каролінгів регламентувалася окремими ями Вернонського (755 р.), Мантуанського (781 р.), Франкфуртського, Тюнвільського (805 р.) капітулярів Піпіна Короткого (751-768) та Карла Великого (768-814). За Мантуанським капітулярієм, вага денарія (як основної грошової одиниці) збільшилась до 3,3 г. а тюнвільський капітулярій (805 р.) Регламентував діяльність монетних дворів. Царським вердиктом були запроваджені єдині правила і норми щодо зовнішнього оформлення монет. У всіх монет на аверсі було зобов'язано вміщувати королівську монограму, на реверсі -зображення хреста, навколо якого - назву місця карбування монет.Третій період (X - XIII ст.) - період феодального динарія.VХ - XI століттях формуються нові економічні відносини. Протягом XI - XII ст. виявлено великі поклади срібла (Чехія, Німеччина, Словаччина, Англія), що сприяло розвитку монетної справи. В Англії перші монети було відкарбовано в 957 - 976 рр. фальшування монет. У першій половині XIII ст. для уніфікації монетної системи було створено Тосканську монетну лігу, до складу якої ввійшли міста Лукка, Флоренція, Сієнне, Піза. 1252 року в Генуї було випущено першу золоту монету, яка називалася "дженовіно" (вага - 3,52 г). У 1360 році вперше з'являється франк. Вага золотого франка - 3,78 г. У Чеському королівстві на високому рівні була розвинута монетна справа. Цьому сприяли великі поклади срібла. Флорентійські майстри випустили універсальну монету країн Центральної і Східної Європи - празький гріш, що карбували зі срібла вагою 3,7 г. Празькі гроші карбували до 1547-го. В Англії у 1257 році карбували золотий пенні вагою 2,93 г, а у 1504 року Генріх VII Тюдор випустив перший срібний шилінг, карбування якого тривало до 1871-го. Одночасно с флоринами (1351 р.) почали карбувати ноблі. У XVI ст. їх карбували у Нідерландах, Росії, у'ХУІІ ст. -Данії, а у 1526 році карбували золоті крони. З відновленням у XIII ст. масового золотого карбування в Європі відновилася епоха біметалізму. Четвертий період (середина XIII - початок XVI століть) - період гроша і флорина. На межі ХШ і XIV століть розпочався процес впорядкування грошового господарства країн Європи. Розвиток держав потребував сталої єдиної монети, яка викликала б довір'я на внутрішньому і зовнішньому ринках. На зміну емісійній стихії, що призвела до появи тонких, мізерної ваги і вартості брактеатів, з'являється повновартісна велика монета (вагою - 4 г.). Нові монети, були так і названі - грош (великий). П'ятий період (початок XVI - XIX ст.) - період талера. У XV ст. відбувається процес псування гроша. Тому у грошовому господарстві у другій половині XV - початок XVI століть розпочалось карбування нової грошової одиниці під назвою "талер". Однією з причин його появи було зростання торгівлі. У 1524 році німецькі князі прийняли талер за загальнонімецьку монету. З цього часу талер перебував в обігу в усій Європі і одержував національну назву той чи іншої держави, на території якої був поширений Розвитку монетної справи також сприяло створення 1514 року рдо да Вінчі верстата для карбування монет, а також гуртильного
, завдяки якому у 1576-му вперше в історії з'явився напис на гурті. г) Грошовий обіг давньоруської держави на території сучасної уісраїнн. Перші монети, які знали давньославянські народи, були грецькі монети. Проте найбільшого розповсюдження набули срібні денарії Римської
У II ст. н.е. найбільшого поширення в Україні набувають денарії
Пія, Марка Аврелія. Пізніше - до масової появи арабських монет наприкінці VIII ст. - в перебувають візантійські монети V - VII ст., а також сасанідські ІVI- VII ст. і дірхами азійського карбування (VIII -Хет.). У середині УІП-УП ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря виникає місто-держава Ольвія. У VI-V ст. до н.е. розбудовуються такі грецькі міста-держави, як Херсонес, Пантікапей, Тіра, Феодосія, Танаіс. В Ольвії монетне виготовлення почалось ще у VI -IV ст до н.е. Перші монети мали назву "аси" із зображенням на аверсі голови богині Афіни чи Деметри, а на реверсі - орла, що несе у кігтях дельфіна. Цікаво, що Ш монети за своїм виглядом нагадували дельфіна. У наступні століття, а саме у III - середині І ст. до н.е. в Ольвії карбували мідні монети із зображенням голови бога Геракла, богині Деметри. Одночасно з появою монет в Ольвії розпочато монетне виготовлення у місті Пантікапей (друга половина VI ст. до н.е.). Монети віготовляють зі срібла із зображенням на аверсі лева, на реверсі - квадрата, на якому пізніше з'явився напис :"РА", "РАК" (значення "Пантікапей"). У IV ст. до н.е. у Пантікопеї відбувається випуск золотих монет - статерів. На початку III ст. до н.е. успішний розвиток грошового господарства Пантікопея змінюється грошовою кризою (зникає золота і срібна монети, в обігу перебуває лише мідна).
23. Грошово-кредитна політика центрального банку
Грошового-кредитна політика являє собою комплекс взаємопов’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк
Цілі монетарної політики поділяють на 3 групи:
- стратегічні: зменшення безробіття, стримання інфляції, збаланс платіжн балансу, зрост ВВП;
- проміжні: регулюв обігу грош маси;
- тактичні: варіація облікової ставки, норми резервування
Інструменти грошово-кредитної політики
1) процентна політика – встановлення облікової, ломбардної та ін видів проц ставок ЦБ. Найнажчою процентною ставкою є облікова. Облік стKM; облік стKM. Ломбардна ставка – ставка за кредитами центробанку, забезпеченням за якими є ЦП;
2) операції на відкритому ринку – купівля-продаж ЦП з метою впливу на грошову масу. ЦБ купує держ ЦПKM; продаж ДЦПKM;
3) регулювання норми обов’язкових резервів, яка застосовується до залучених коштів; кошти, сформовані таким чином збер-ся на спеціальному рахунку в ЦБ, який наз кореспондентський рах-к. rKM; rKM, де К – обсяг кредитування, М – грошова маса.
Залежно від стану господарскої конюнктури ЦБ-ом реалізуються два основні типи ГКП:
- рестрикційна ГКП (політику “дорогих грошей”), спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування тампів росту грошової маси в обігу. Застосовується як з метою зглажування різких коливань фаз економічного циклу, так і з метою боротьби з інфляцією та стабілізації грошової системи.
- експансійна ГКП (політика “дешевих грошей”), яка супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси. Політика грошової експансії застосовується з метою подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності шляхом стимулювання інвестиційних процесів та збільшення платоспроможного попиту на товари і послуги.
24. Державний кредит: сутність, функції та призначення.
Специфічним різновидом кредитних відносин є державний кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних витрат, особливо коли державний бюджет є дефіцитним. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження "або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гарантований дохід.
Державні позики поділяються:
1) залежно від того, хто є позичальником: централізовані (позичальником є уряд або вповноважене ним міністерство фінансів); децентралізовані (позичальниками є місцеві органи влади);
2) залежно від місця одержання кредиту: на внутрішні (розміщуються в середині країни); зовнішні (надаються МВФ, МБРР та іншими міжнародними і державними кредитними установами країн);
3) залежно від строку погашення: короткострокові (до одного року); середньострокові (понад 5 років);
4) залежно від порядку оформлення кредитних відносин: облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій); безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету).
Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифікатів
Державний кредит виконує наступні ф-ції: Фіскальна - здійснюється формування централізованих грошових фондів держави, тобто формування додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств, установ та організацій. Регулююча - ступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан кредитного обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Свідомо використовуючи державний кредит як інструмент регулювання економіки, держава може проводити необхідну їй.
25. ЄБРР: причини виникнення, принципи діяльності, джерела формування та напрямки використання ресурсів.
Європейський банк реконструкції й розвитку був заснований в 1991 р і є регіональним між нар банком. Банк створено зі спеціальною метою – сприяти переходу до відкритою ек-ки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у кр Центр та Сх. Європи та кр – колишніх республіках СРСР.
Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринк ек-ки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.
ЕБРР надає підтримку країнам - членам у проведенні структурних і галузевих реформ, включаючи демонополізацію й приватизацію з метою повної інтеграції їхніх економік у світову економіку шляхом сприяння: організації, модернізації й розширенню виробничої, конкурентоспроможної й приватнопідприємницької діяльності, насамперед - малих і середніх підприємств; мобілізації національного й іноземного капіталу й ефективному керуванню ними; інвестиціям у виробництво з метою створення конкурентного середовища й підвищення її ефективності, якості життя й поліпшення продуктивності праці; наданню технічної допомоги в підготовці, фінансуванні й реалізації проектів; стимулюванню й заохоченню розвитку ринків капіталу; реалізації солідних і економічно обґрунтованих проектів, що включають більш ніж одну країну - реципієнта; екологічно стійкому розвитку.
Програми ЄБРР спрямовані на:
- створення і зміцнення структури
- підтримка приватизації
- розвиток сільського господарства
- розвиток приватного сектору
Кредитні продукти ЄБРР: кредитні лінії, спів фінансування, дольова участь в інвестиційних фондах, програми розвитку торгівлі і банку.