1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська
| Вид материала | Документы |
- 1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська, 4017.7kb.
- 1. Нейтральність грошей, 1042.65kb.
- Класична кількісна теорія грошей І сучасний монетаризм, 158.21kb.
- Реферат на тему: Вартість грошей Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема, 54kb.
- Теми для контрольних робіт, 46.82kb.
- Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на продовження навчання, 81.52kb.
- Обсяг: 22ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн, 18.22kb.
- Реферат на тему, 66.75kb.
- Сутність та функції грошей походження грошей. Роль держави у творенні грошей, 7187.67kb.
- План Розвиток форм вартості та виникнення грошей > Суть І функції грошей, 134.8kb.
11. Грошова одиниця Індії
Національна грошова одиниця Індії - індійська рупія.
1 рупія = 100 пайсам.
Система готівкового грошового обігу Індії характеризується великою кількістю банкнот, що знаходяться в обороті. Існують наступні номінали: 1 рупія (вісім різновидів), 2 рупії (дев'ять різновидів), 5 рупій (сім різновидів), 10 рупій (дев'ять різновидів), 20 рупій (два різновиди), 50 рупій (три різновиди), 100 рупій (дев'ять різновидів), 500 рупій (три різновиди, включаючи випущену). Разом 50 різних банкнот. Більшість старих банкнот, особливо низьких номіналів, захищені дуже слабо. Але банкноти, прикрашені портретами Махатми Ганді, належать до останніх випусків і мають більш високий ступінь захисту.
В обігу знаходяться монети вартістю 1, 5,10, 20, 25, 50 пайсів і 1, 2, 5, 20 рупій.
Найлегше в Індії обміняти долари США і фунти стерлінгів. Кредитні картки MasterCard, American Express, Diners Club і Visa обслуговуються у великих містах. Туристичні чеки (краще в доларах США і фунтах стерлінгів) приймаються скрізь і їх можна обміняти в банках. Найбільше поширені туристичні чеки Thomas Cook і American Express. При обміні чеків бажано мати при собі чеки в кількох валютах, оскільки відділення деяких банків іноді можуть не приймати чеки в тих чи інших грошових одиницях. Великі суми краще обмінювати нечасто і тільки у великих банках великих міст (у дрібних банках операція з обміну грошей займає багато часу). Обмінні квитанції треба зберігати. У деяких готелях можуть попросити їх показати, коли ви будете оплачувати послуги готелю в індійських рупіях. Якщо залишатися в Індії більше чотирьох місяців, потрібно збирати ці квитанції для проведення розрахунків прибуткового податку.
Необхідно звертати увагу на зовнішній вигляд індійських банкнот. Рупії, особливо дрібні купюри, часто можуть бути в дуже поганому стані, тому в деяких місцях їх можуть просто не прийняти. Можна обміняти старі купюри на нові в більшості банків або використати їх як чайові.
12. Грошова одиниця Китаю.
До початку XX сторічча основною грошовою одиницею в Китаї був срібний Лян (таель англ. tael), рівний 10 мао і 100 феням. Для крупніших платежів існували також срібні злитки-ямби (yuanbao) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходіння мали стародавні мідні монети — цяні, або кеши. Широке розповсюдження мали банкноти і монети різних іноземних держав.
Юані почали випускатися у вигляді срібних монет в 1835 році. Проте лян продовжував знаходитися в обігу як грошова одиниця. У лянах обчислювалися митні збори (до 1930 року) і податки (до 1933).
6 квітня 1933 року був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані (гобі) в Північно-східному Китаї, санги в Тибеті, синьцзянські юані і юані Внутрішньої Монголії відповідно в Синьцзяні і внутренній Монголії, місцеві паперові гроші у ряді інших провінцій. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.
До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. З 15 жовтня 1934 року курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку у зв'язку з встановленням мита на срібло, що вивозиться з Китаю.
У 1935 була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені і замінені паперовими — «фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія привела до інфляції юаня. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США складав 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар.
Грошова одиниця країни - китайський юань (CNY) =10 цзяо=100 финям, також називається женьмінбі (буквально - "народні гроші"). Китайський юань - одна з найбільш стійких валют у Східній Азії й у цілому у світі. Після девальвації юаню на початку 90-х, протягом останніх років утримується курсу близько 8 юанів за долар.
Сучасна грошова одиниця була введена в обіг у січні 1994 року. Сьогодні в обігу знаходяться банкноти номіналом у 1, 2, 5, 10, 50 і 100 юанів. Обмежень на ввезення і вивезення валюти для іноземців (крім, зрозуміло, особливо великих сум) не існує. У митну декларацію зведення про ввезену валюту не заносяться.
Станом на 26 вересня 2008 року 1 долар США коштував 8.27 китайських юанів.
13 Грошова од. Росії.(не все)
Грошова одиниця = рубль - 100 копійок. Грошові знаки в обігу банкноти - 10, 50,100,500,1000 рублів
монети 1, 2, 5 рублів 5, 10 і 50коп.. Офіц. співідн.між рубл і золотом та інш дорогоцін мет не встан. За ЦБ РФ закріпл виключ право здійсн емісію готівковизх грош, організ їх обігу та вилуч з обігу на терит РФ.рада директорів банку Росії (БР) приймає рішення про випуск в обіг нових монет та банкнот і про вилуч старих, затвердж номінали і зразки нових гр знаків. КБ також приймають участь в емісійному проц:випуск безготівк гроші в проц кред-ня, а при погаш позики – вилуч грош з обігу. В Законі “ПроЦБ РФ (БР)” встанолені правові основи функціон гр системи, завдання, функції , повноваження БР в організації гр обігу. В РФ готівк гр обіг значно менший безготівкового.
14. Кредитна система Канади.
Кредитная система Канады имеет сложную институциональную структуру, на создание которой оказали сильное воздействие кредитные системы США и Великобритании.
Эти страны стремились укрепить свои позиции в Канаде путем овладения национальными источниками финансирования. Кредитные институты возникли еще в колониальный период, функции банкиров выполняли торговые компании.
В Канаде действовали различные филиалы иностранных кредитных институтов. Впервые коммерческий банк Канады был образован в 1817 г. — «Бэнк оф Монреал».
Затем появляется ряд специализированных институтов: страховые компании, трастовые и ипотечные компании и др.
Первая мировая война оказала сильное воздействие на усиление коммерческих банков, а после нее более быстро развиваются небанковские институты: компании по финансированию продаж в рассрочку и потребительскому кредиту, страховые и траст-компании.
Мировой экономический кризис 30-х гг. отрицательно повлиял на кредитную систему, на коммерческие банки, в частности, и другие кредитные институты.
В этот период создается Банк Канады, усиливается государственное вмешательство в кредитную систему, активизируется деятельность специализированных государственных институтов кредитования жилищного строительства и сельского хозяйства.
Совершенствование кредитной системы продолжалось в годы Второй мировой войны и после нее, появились новые типы специализированных кредитных институтов: лизинговые компании, государственные страховые компании, компании пенсионного обеспечения.
Кредитная система Канады включает: центральный эмиссионный банк, коммерческие банки, специализированные учреждения. Центральный эмиссионный банк — Банк Канады — единый. Число коммерческих банков небольшое; на территории провинций действуют кредитные учреждения провинциального уровня.
Кроме Банка Канады, в кредитную систему страны входят коммерческие банки и другие кредитно-финансовые институты. Банковские учреждения подразделяются на три вида:
* чартерные банки, имеющие множество отделений по всей стране;
* трастовые компании, которые могут быть как общенацио¬нальными, так и провинциальными;
* кредитные объединения, функционирующие только на уров¬не провинций.
отмечается и у кредитных учре¬ждений на уровне провинций.
Развитие таких специальных кредитно-финансовых институ¬тов, как страховые компании, кредитные союзы и т.д., не полу¬чило столь широко распространения, как в других странах, но они занимают определенное место на финансовом рынке Канады. В стране действуют около 2500 кредитных союзов, 150 страховых фирм, 200 инвестиционно-брокерских компаний, а также 18 спе¬циализированных компаний по выпуску кредитных карточек. К финансовым учреждениям страны также относятся:
» Корпорация фермерского кредита, которая была создана в 1959 г. для предоставления долгосрочных ипотечных кре¬дитов фермерам;
» Канадская ипотечная и жилищно-строительная корпора¬ция (Canada Mortgage and Housing Corporation), ранее Цен¬тральная ипотечная и жилищно-строительная корпорация (Central Mortgage and Housing Corporation), была зарегист¬рирована в качестве акционерной компании в 1945 г. и вы¬полняет две функции: страхование ипотечных кредитов, предоставляемых кредиторами, и предоставление прямых ипотечных кредитов;
14 (?) Етапи розвитку грошової системи Канади
Грошова система Канади утворилася в історично короткий відрізок часу. Вона сформувалася до 1867 р.
До утворення Канади як держави на її території існував грошовий обіг колоніального типу. В обігу в якості грошей використовувалися французькі, іспанські, португальські срібні монети, серед яких було задоволено багато неповноцінних грошових знаків. Крім того, в обігу ходили і паперові сурогати. Монети . надходили з країн-метрополій для виплати платні військовим і місцевої колоніальної адміністрації в обмеженій кількості.
В Франції спеціально для Канади з 1670 р. чеканилася срібна монета — соль, але її питома вага у внутрішньому обігу була невеликою, частина торгових операцій виконувалася шляхом прямого товарообміну. Деякі торгові фірми як гроші застосовували свої власні грошові сурогати «бони», щоб продавати індіанцям товари тільки у своїх крамницях.. Специфічні умови розвитку Канади вплинули на введення в в обіг паперових грошей, випуск яких був санкціонований у французьких колоніях у Північній Америці ще в 1685 р. «Гроші на гральних картах» — паперові сурогати проіснували в Канаді до закінчення колоніального панування Франції, їхнє повне знецінення відбулося наприкінці XVIII в.
У 1825 р. після переходу Великобританії до золотого монометалізму офіційною грошовою одиницею в Канаді став фунт стерлінгів. Закон про грошовий обіг 1841 р. визнав платіжними засобами поряд з англійськими фунтами стерлінгів американські золоті і срібні долари і французькі срібні монети. З 1870 р. у Канаді національною грошовою одиницею став канадський долар, золотий вміст канадського долара встановлювався на базі англійського фунта стерлінгів і прирівнювався до нього. Фактично канадський долар прирівнювався до долара США, що мав такий же золотий вміст. Перші срібні долари, викарбувані у Великобританії, з'явилися в Канаді в 1858 р. З 1908 р. монети стали чеканитися в Канаді, в основному зі срібла, золоті монети чеканилися з 1908 по 1919 р.
З 1849 р. у Канаді емісію паперових грошей проводили влади окремих провінцій. Поступово контроль за грошовим обігом став переходити до федерального уряду, а в 1870 р. право приватних банків на випуск банкнот було обмежено.
Припинення розміну банкнот на золото 3 серпня 1914 р. з метою збереження золотого запасу країни. Крах золотого стандарту відбувся під час світової економічної кризи 30-х рр.
Перед Другою світовою війною в грошовому обігу держави знаходилися банкноти комерційних банків, а частка банкнот федерального уряду була невелика. Централізації емісії банкнот сприяли створення Банку Канади в 1935 р. і його націоналізація в 1938 р. За законом протягом 10 років комерційним банкам необхідно було скоротити банкнотную емісію в чотири рази. З цього часу банкнотная емісія стає привілеєм Банку Канади. Протягом 1950—1956 р. банкноти комерційних банків були виведені з обігу і замінені банкнотами Банку Канади достоїнством у 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 дол. У середині країни між фірмами й організаціями переважає безготівкова форма розрахунків, основним інструментом якої є чек. Чеки обслуговують до 90% грошових розрахунків. Готівка поступово витісняються зі сфери роздрібного обороту і кредитних карток. Але при здійсненні дрібних угод готівка зручні і кращі.
Застосовується і менш радикальний метод безготівкових розрахунків - жирооборот. Суть його в тім, що банки відкривають своїм клієнтам жиросчета, на які зараховуються внески тільки для безготівкових взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів з рахунка на рахунок без участі готівки і чеків
15 Грошова одиниця Японії. Становлення, купюрність.
Емісійний інститут - Банк Японії був заснований у 1882 р. За законом 1889 р. він одержав право фидуціарної банкнотної емісії. Золотий стандарт у Японії був введений у 1897 р.
Золотий вміст був встановлений у 0,75 м чистого золота. Грошова одиниця Японії - ієна містить 100 сен, а одного сіна десять рин. Однак внаслідок інфляції гроші достоїнством менше однієї ієни були скасовані в 1953 р. - сіна і рина були вилучені зі звертання.
У Японії в звертанні знаходяться банкноти номіналом у 1 000 ієн - з портретом імператора Нацуме; 5 000 - з портретом імператора Натобэ, 10 000 з портретом імператора Фукудза-ва. Колір серійного номера в банкнот кожного наступного випуску мінявся, спочатку він був чорним (випуск 1984 р.), потім синім (випуск 1990 р.), а на останніх - коричневим (випуск 1993 р.). Банкноти всіх зазначених випусків є в обігу.
Банком Японії випускається велика кількість пам'ятних монет з мідно-нікелевих сплавів, а також з дорогоцінних металів. У звертанні знаходяться монети з медно-никедевых сплавів номіналом у 100, 50, 10, 5 і 1 ієну.
16. ГРОШОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ.
У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи.
Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні припини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей.
Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:
- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;
- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;
- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.
Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:
- перший етап (січень - листопад 1992 p.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі;
- другий етап (листопад 1992 - серпень 1996 p.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;
- третій етап (вересень 1996 p.), яким успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одиниці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготовлено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витісненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання.
Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи1. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою.
Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи .
Створення нового- (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин:
- до початку реформи такого механізму в Україні не було;
- для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання.
Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення.
В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівкових) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запасів грошей і розміру поточних доходів.
17-18 Грошові реформи і методи їх проведення, Грошові реформи: сутність та класифікація.
Грошові реформи мають кілька різновидів. Це:
а. Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої заміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо. Прикладів проведення грошової реформи формального типу маємо вдосталь. Заміна в колишньому СРСР 1990 р. купюр вартістю в 50 і 100 карбованців може розглядатися як грошова реформа формального типу. Подібна процедура обміну грошей була проведена в Росії і в 1992—93 pp.
б. Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Це дещо складніша форма грошової реформи, чоловою метою якої є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін. Така грошова реформа була проведена в колишньому СРСР 1961 р. Упродовж двох місяців — од 31 січня до 1 квітня — старі грошові знаки було вилучено з обігу та обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 10:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної платні, пенсій, стипендій, платіжних зобов'язань тощо.
в. Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни). В 1944—52 pp. у країнах Західної Європи проведено 24 грошові реформи. Кожна з цих реформ була реформою конфіскаційного типу. Елементи конфіскації було застосовано і в процесі грошової реформи 1947 р. в колишньому СРСР. Під час її проведення було використано диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. Це торкнулося, насамперед, власників готівкових та безготівкових грошей. Якщо наявна готівка обмінювалася у співвідношенні 10:1, то вклади населення в ощадних касах до 3000 рублів взагалі не піддавалися переоцінці, від 3000 до 10 000 руб. обмінювались у співвідношенні 3:2, понад 10 000 — відповідно 2:1.
За часовим лагом здійснення обмінних операцій теорія і практика розмежовують одномоментні грошові реформи (строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7 —10 днів) і грошові реформи паралельного типу. Перші називають іще «шоковими» реформами. Названий тип реформ застосовується у більшості випадків, коли йдеться про використання конфіскаційної процедури. Названі вище реформи конфіскаційного типу передбачали здійснення обмінних операцій протягом всього декількох днів. Це були одномоментні реформи, або реформи «шокового» типу.
Реформи паралельного, або, як їх ще називають, консервативного, типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витісняє старі гроші поступово. В результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці — стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу.
Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза завчасного знецінення «падаючої» валюти (грошової одиниці, що витісняється), сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій, корупції. Водночас система паралельного обігу має і явні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дозволяє не вдаватися до заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці за умов відсутності достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.
Світова історія грошових відносин дає досить багато прикладів використання механізму паралельного обігу з процесі проведення грошових реформ. Розглядаючи це питання, слід розмежовувати поняття «подвійний грошовий обіг», що здійснюється на стабільних засадах (обіг золотих і срібних монет, золотих і паперових грошей), і поняття «паралельний обіг» як одну з форм запровадження нових грошей.
У теорії грошей класичною за змістом вважається реформа паралельного типу, здійснена в колишньому СРСР у 1922—24 pp. Зміст цієї реформи розглядається нижче. В 1958—60 pp. у Франції була проведена деномінаційна реформа франка у співвідношенні 100:1. Протягом цього періоду в обігу знаходилися новий, або «важкий», франк із вмістом 0,18 грама золота і старий — із вмістом 0,018 грама золота. В 1960 р. старий франк було вилучено з обігу. Відповідно до цього було перераховано ціни, заробітну платню та змінено співвідношення франка до долара (з 493,7 франка до 4,937 франка за долар).
Прикладом грошової реформи паралельного типу може служити мексиканська реформа 1993 р. З 1 січня 1993 р. в цій країні було запроваджено в обіг нове песо, що дорівнювало 1000 старих песо. При цьому стара грошова одиниця залишалася законним платіжним засобом протягом усього 1993 р. Характерним є й те, що про наступну реформу населення Мексики попередили майже за рік до її проведення. До того ж у липні 1992 p., тобто за півроку, було оприлюднено декрет, де детально визначалися цілі, порядок і строки проведення реформи. Такий підхід щодо завчасного оповіщення населення у проведенні реформи паралельного типу є типовим.