1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська

Вид материала

Документы

Содержание 60. Натуралістична теорія кредиту Позитив теорії відображається у наступному 62. Непрямі кредитні операції комерційних банків 63.Облігації та казначейські зобов’язання. Казначейські зобов'язання (векселі) держави 64. Облігаційні кредити як різновид фірмових кредитів. За колом обігу виділяють Основні умои випуску облігацій 65. Організація операцій на відкритому ринку та їх вплив на грошову пропозицію 67. Фактори, що впливають на обсяг пропозиції. Тінізація підприємницької діяльності 66. Основні етапи розвитку грошових. 68 (?) Валютна політика, країн, що розвиваються. Аспекти.not all 70. Пенсійний фонд У: сутність формування ресурсів та напрямки використання ресурсів.

Подобный материал:

• 1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська, 4017.7kb.
• 1. Нейтральність грошей, 1042.65kb.
• Класична кількісна теорія грошей І сучасний монетаризм, 158.21kb.
• Реферат на тему: Вартість грошей Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема, 54kb.
• Теми для контрольних робіт, 46.82kb.
• Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на продовження навчання, 81.52kb.
• Обсяг: 22ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн, 18.22kb.
• Реферат на тему, 66.75kb.
• Сутність та функції грошей походження грошей. Роль держави у творенні грошей, 7187.67kb.
• План Розвиток форм вартості та виникнення грошей > Суть І функції грошей, 134.8kb.

60. Натуралістична теорія кредиту

Найвідомішими представниками цієї теорії кредиту були класики політичної економії А.Сміт, Д.Рікардо, А.Тюрго, Дж.Міль. Ці видатні ек-ти виводили сутність кредиту з особливостей процесу вир-ва. Об’єктом кредитування при цьому вважалися засоби вир-ва і засоби існування робітників. В загальних рисах теорія зводиться до наступних положень:

- об'єктом кредиту стає тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;

- кредит - це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

- позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;

- банки виступають лише як посередники в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх у позику;

- пасивні операції є первинними порівняно з активними.

Позитив теорії відображається у наступному:

- відзначали, що вир-во є первинним, а кредит – вторинним;

- обґрунтовували, що позичковий процент відзначається нормою прибутку (рентабельність вир-ва).

- кредит має сприяти розвитку вир-ва, тому що інакше від перетворюється на дестабілізуючий фактор.

Варто зазначити також, що негативним моментом натуралістичної теорії було те, що її представники не обґрунтовували можливість впливу за допомогою кредиту на ек процеси в країні.


62. Непрямі кредитні операції комерційних банків

До непрями кредитних операцій належать:

* акцептний кредит;

* звальний кредит.

Акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов'язань. Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств як порівняти з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між звальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк


63.Облігації та казначейські зобов’язання.

Боргові цінні папери - засвідчують внесенння к-ми суб’єктами гр коштів на певний час, внаслідок чого виникає забовязання їх повернен із сплатою певої винагородию. Виділяють:

Облігації — це цінний папір, який, по-перше, засвідчує вне­сення її власником певних грошових коштів на її придбан­ня (в даному випадку — на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати пов­ну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк. Випускаються облігації вн і зовн держ і місц позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах.

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних елек­тронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави — це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власни­ком грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими папе­рами, казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові. Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщують­ся на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Казначейські векселі можуть передаватися Державним казначейством бюджетним установам на здійснення платіж­них операцій за витратами, що передбачені в бюджеті, але які фактично не профінансовані через нестачу бюджетних коштів.

Іпотечний сертифікат .

Інвестиційний сертифікат .


64. Облігаційні кредити як різновид фірмових кредитів.

Облігаційні кредити(ОК) - це випуск під-м облігацій які засвідчують внесення їх власником грошових коштів і зобов’язання відшкодувати їм номінальну вартість у передбачений строк з виплатою %. ОК являють собою здатність підпр-ва залучати кошти шляхом розміщення облігацій на нац і між нар рівнях.

За колом обігу виділяють: 1) облігації, що вільно обертаються(власник будь-хто); 2) облігації з обмеженним колом(наперед вказані особи); 3) облігації з додат. забезпеченням, яким може бути гарантія фін установи.

Основні переваги: 1. не потребують застави; 2. незалежність від кредиторів; 3. диверсифікація кредиторів, що дає можливість домовитися з окремою групою кредиторів про продовження строку запоз.; 4. сприяння формування публічної кредитної історії; 5. спроможність емітента впливати на строки, обсяги та вартість кред-х ресурсів.

Основні умои випуску облігацій: -строк до погашення як правило в У. 2-3р.; -періодичність виплати %; -плаваюча купонна ставка(в У.); -оферта-це можливість інвестора пред’явити облігації емітенту для дострокового викупу.


65. Організація операцій на відкритому ринку та їх вплив на грошову пропозицію

Операції на відкритому ринку. Ці операції є найважливішим зна­ряддям, за допомогою якого центральний банк контролює пропози­цію грошей.

Припустімо, що центральний банк купує державні цінні папери, їх можна купити у населення, фірм або комерційних банків, але в усіх випадках результат однаковий: резерви комерційних банків збільшуються. Якщо, наприклад, центральний банк купує державні цінні папери у комерційних банків, то він оплачує ці папери збіль­шенням резервів комерційних банків на суму купівлі.

У результаті цієї операції цінні папери перемістяться від комер­ційних банків до центрального банку. Тому перед цінними папера­ми у підрозділі "Активи" балансу комерційних банків стоїть знак мінус, що означає зменшення їхньої кількості. І навпаки, перед цін­ними паперами у підрозділі "Активи" балансу центрального банку стоїть знак плюс.

Центральний банк оплачує купівлю цінних паперів у комерцій­них банків, збільшуючи їхні резерви. Тому у балансі комерційних банків перед резервами стоїть знак плюс. Це означає, що резерви комерційних банків збільшилися, а отже зросла їхня здатність нада­вати позики.

Якщо ж центральний банк купує цінні папери у фірм чи насе­лення, вплив цієї операції на резерви комерційних банків аналогіч­ний. Річ у тім, що населення або фірми, продавши цінні папери, збільшують свої вкілади у банках, а водночас і фактичні резерви ко­мерційних банків. Загалом, коли центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків збільшуються. Якщо банки надаватимуть у позику більше грошей, то пропозиція грошей у національній економіці зросте.

Продаж центральним банком цінних паперів комерційним бан­кам зменшує їхні резерви. Купуючи цінні папери, комерційні банки виписують чеки нД свої вклади, тобто на резерви у центральному банку. Центральний банк ураховує чеки і відповідно зменшує резер­ви комерційних банків. Знак мінус перед резервами у підрозділі "Активи" комерційних банків вказує на їх зменшення; можливості до створення комерцій­ними банками грошей звужуються. Продаж центральним банком державних цінних паперів населенню чи фірмам спричиняє анало­гічний результат. Отже, коли центральний банк продає цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків зменшуються. Зменшен­ня резервів комерційних банків спричиняє зменшення пропозиції грошей у національній економіці.

Операції на відкритому ринку поділяють на два види: динамічні та захисні. Динамічні операції спрямовані на зміну обсягу резервів і грошової бази. Захисні операції мають на меті нейтралізувати впли ви інших чинників, що можуть змінити пропозицію грошей у націо­нальній економіці.

Прикладом захисних операцій є угоди про зворотний викуп (їх часто називають "репо"). Такі угоди передбачають, що центральний банк купує цінні папери за умови, що продавець викупить їх через короткий період часу, - - як правило, менш ніж за тиждень. Операції "репо" чинять лише тимчасовий вплив на обсяг банківських резер­вів - - після їх завершення цей обсяг встановлюється на попередньо­му рівні. Якщо центральний банк хоче здійснювати тимчасовий продаж цінних паперів на відкритому ринку, то він укладає угоди про їх продаж-купівлю ("зворотне репо"). За цих угод центральний банк продає цінні папери, а покупець погоджується продати їх назад центральному банкові у близькому майбутньому.

Прикладом динамічних операцій є угоди у формі "аутрайт", які означають остаточну купівлю чи продаж центральним банком цін­них паперів з негайною їх оплатою. Ці операції мають на меті оста­точно змінити пропозицію грошей у національній економіці. З усіх знарядь монетарної політики у розвинутій ринковій еко­номіці найважливішими, безперечно, є операції на відкритому ринку, які мають кілька значних переваг. По-перше, центральний банк пов­ністю контролює обсяг операцій на відкритому ринку, тоді як, на­приклад, він може заохочувати брати дисконтні позики, але не може контролювати /їхній обсяг.

По-друге, операціям на відкритому ринку притаманна гнучкість. Якщо виявлено помилки у проведенні операції на відкритому рин­ку, то центральний банк може негайно змінити цю операцію на про­тилежну. Крім того, державні цінні папери можна продавати у вели­ких або малих кількостях, і вплив цього знаряддя на резерви банків буде негайним.

По-третє, операції на відкритому ринку порівняно зі зміною норми резервування працюють витонченіше. Річ у тім, що зміна норми резервування може різко позначитися на прибутках банків, тоді як операції на відкритому ринку не впливають помітно на при­бутковість банків.


67. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОБСЯГ ПРОПОЗИЦІЇ.

Пропозиція грошей - друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринкуЗміна пропозиції грошей може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора.
Фактори, що впливають на пропозицію грошей:
- норми обов'язкових резервів;
- облікової ставки;
- типової ринкової процентної ставки;
- процентної ставки за депозитами до запитання;
- обсягу багатства економічних суб'єктів;
- тінізації підприємницької діяльності;
- стану довіри до банків, банківської паніки.
Розглянемо механізм впливу кожного з цих факторів на пропозицію грошей.
Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта (m) мультиплікації грошової маси, оскільки він визначається за формулою m =1/r, де r - нор-
ма обов'язкового резервування.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.
Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками і облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей.
Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова - ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.
Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.
Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень.
Зміну пропозиції грошей через коливання коефіцієнта мультиплікації можуть викликати й інші чинники, зокрема сезонні зростання потреби населення в готівці, що призводить до зменшення поточних депозитів і зниження процесу мультиплікації, а отже - зменшення пропозиції грошей. У цьому ж напрямі діє збільшення банками надлишкових резервів напередодні сезонного чи будь-якого іншого очікуваного зростання відпливу вкладів для забезпечення своєї ліквідності.
Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням.


66. Основні етапи розвитку грошових.

Розвиток грошових систем країн світу відбувався водночас з еволюцією товарного господарства та властивих йому економічних відносин. Грошові системи набували того чи іншого виду залежно від форми, в якій функціонують гроші - як товар (загальний еквівалент) або як знаки вартості.

Історично першим типом грошової системи була система металевого обігу, за якої грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на грошовий метал.

Металеві грошові системи виступали у формах біметалізму та монометалізму.

В епоху первісного накопичення капіталу (XVI-XVIII ст.) грошові системи, як правило, базувалися на біметалізмі, що виник ще за часів феодалізму.

Біметалізм - це грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Монометалізм - грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

Золотий монометалізм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, за якого:

* золото виконувало всі функції грошей;

* в обігу перебували золоті монети. Уведення в обіг золотих монет не викликало ажіотажного попиту на них. Навпаки, їх часто намагалися позбутися як незручних в обігу;

* відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом. Англійський фунт стерлінгів містив 7,32 г золота, долар - 1,5, франк - 0,29, марка - 0,35, російський рубль - 0,77 г;

* вільний рух золота та іноземної валюти між особами та країнами, завдяки чому відхилення валютних курсів від валютних паритетів відбувалося лише в межах "золотих точок".

За паперової системи грошового обігу емісія грошових знаків, які мають форму казначейських білетів, здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту. У такому разі емісія грошей не пов'язана з потребами товарного обігу, а визначається виключно необхідністю покриття дефіциту державного бюджету, що зумовлює переповнення ними каналів грошового обігу та їх знецінення. До таких систем, як свідчить історія, країни, як правило, вдавалися за часів якихось екстраординарних подій, таких як війни, кризові явища.

Під час грошових реформ (1924-1929 pp.) повернення до золотого стандарту відбулося у двох нових формах - золотозливкового та золотодевізного стандартів.

Золотозливковий стандарт - це така грошова система, за якої на відміну від золотомонетного стандарту, в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Характерними рисами сучасних грошових систем є такі:

1. Втрата зв'язку із золотом унаслідок витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обороту.

2. Випуск грошей в обіг не тільки для кредитування господарства, а й для кредитування держави.

3. Широкий розвиток безготівкового обігу та зменшення готівкового.

4. Хронічна інфляція.

5. Державне регулювання грошового обігу.

6. Скасування офіційного золотого вмісту, забезпечення та розміну банкнот на золото.

7. Розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.


68 (?) Валютна політика, країн, що розвиваються. Аспекти.not all

Основною причиною нестабільності національних грошових оди-ниць є слабка їх контрольованість державою. Спроможність урядів країн Третього світу регулювати масу грошей в обігу обмежується, по-перше, відкритістю їх економік, по-друге, нестабільністю такого важ-ливого для економіки джерела внутрішніх фінансових ресурсів, як прибутки в іноземн.ій валюті. Виміряти розмір грошової маси дуже важко, ще складніше для центральної банківської установи контролю-вати її.

Внаслідок нестабільності національної грошової одиниці, що є також результатом неефективного контролю, більшість країн, що роз-виваються, стикаються з проблемою Валютного заміщення. Ефект ва-лютного заміщення виникає, коли іноземна валюта править за альтер-нативний інструмент вимірювання вартості та нагромадження (наприк-лад, долари США у північній Мексиці).

Кредитні системи країн з нерозвиненими ринками забезпечують необхідні фінансові послуги: мобілізацію заощаджень, розміщення кредитів, обмеження ризику, страхування та управління валютними коштами. Крім того, їх використовують для грошово-кредитного ре-гулювання держави з метою подолання макроекономічної нестабіль-ності, характерної, наприклад, для багатьох країн Латинської Америки (висока інфляція, великий бюджетний і торговий дефіцит). Кредитна система є основним інструментом здійснення політики стабілізації.

Спроможність центральних банків розвинених країн ефективно виконувати адміністративні й регулюючі функції зумовлена тим, що ці країни мають високоінтегровану цілісну економіку, складну й розви-нену фінансову систему, освічене, професійно навчене й добре інфор-моване населення.

Особливістю державного регулювання грошово-кредитних систем країн, що розвиваються, є сильний політичний вплив і контроль з боку центрального банку за процентними ставками, валютними курсами, ліцензуванням імпорту тощо.

Основні завдання центрального банку у регулюванні грошової системи — зміцнити довіру місцевих громадян та іноземних торго-вих партнерів до національної валюти як життєздатної стабільної оди-ниці розрахунку; переконати в надійності національної грошово-кре-дитної системи.

Центральні банки багатьох країн Третього світу обмежено конт-ролюють надійність валют цих країн. Це зумовлене передусім такими факторами, як здійснення урядом фіскальної політики та великий бюджетний дефіцит, який повинен фінансуватися або за допомогою друкування грошей, або за допомогою іноземних і внутрішніх позик. Дефіцит неминуче призводить до збільшення інфляції і втрати дові-ри до місцевої валюти.

Для переважної більшості країн Третього світу характерно те, що центральні банки не мають необхідної гнучкості й незалежності для виконання макроекономічних та регулюючих функцій, властивих цент-ральним банкам розвинених країн.


70. Пенсійний фонд У: сутність формування ресурсів та напрямки використання ресурсів.

Пенсійний фонд У – це самоврядна неприбуткова організ, яка здійснює керівництво та управління солідарною сист, здійснює акумуляцію внесків та виплату пенсій.

Види пенсій: пенсія за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника.

Джерела формуван рес: страхові внески фіз. ос (1-2%від з/п) та юр осіб (31,8%); благодійні внески; ін види внесків

Напрями використ коштів (види резервів формув коштів):

1. резерв для поточних потреб, що = міс потребі у виплаті пенсій
   
2. резерв коштів для покрит дефіциту бюджету в майбутн періодах. Його можна використ для інвестув.