Geum.ru

Навчально-методичний комплекс львів 2010 передмова

Вид материалаДокументы

Содержание


Виборча інженерія.
Грофман Б., Рейнольдс Э.
Рябець М. М., Шевченко В. Г., Вовк О. Н.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 7. Значення та політичні наслідки виборчих систем.

Виборча інженерія.


План:


1. Роль та значення виборчих систем.

2. Політичні наслідки виборчих систем.

3. Виборча інженерія.


Головні поняття теми: політична інженерія, виборча інженерія, методи виборчої інженерії, нормативний, емпірично-статистичний та емпірично-історичний методи аналізу виборчих систем, конституційні альтернативи, модель виборчої системи, теорема неможливості (Теорема Ероу).


Завдання для самопідготовки.


Реферати:

  1. Соціально-політичні поділи та виборчі системи.
  2. Наукова дискусія про співвідношення між виборчою та партійною системами.
  3. Вплив виборчої системи на процеси національної інтеграції у гетерогенних суспільствах.
  4. Методологічні основи аналізу виборчих систем.
  5. Оцінка виборчої системи України.


Повідомлення, есе:

  1. Базові характеристики оцінювання виборчих систем.
  2. Виборчі системи та політична стабільність.
  3. Виборчі системи і багатопартійність.
  4. Виборчі системи і ефективне державне врядування.
  5. Виборчі системи та тактика проведення виборчих кампаній.
  6. Виборчі системи та міжпартійні союзи.
  7. Виборчі системи та кадровий добір.
  8. Суть та особливості нормативного методу аналізу виборчих систем.
  9. Суть та особливості емпірично-статистичного методу аналізу виборчих систем.
  10. Суть та особливості емпірично-історичного методу аналізу виборчих систем.
  11. Cоціально-історичні детермінанти впливу на характер виборчих систем.
  12. Виборча система та легітимність політичних інститутів.
  13. Роль і значення виборчої інженерії у політичній інженерії.
  14. А. Лейпхарт про оптимальні моделі виборчих систем для нових демократій.
  15. Пастки та загрози конструювання виборчих систем.
  16. Теорема неможливості (Ероу) та її значення для виборчої інженерії.


Контрольні запитання:

  1. За якими критеріями оцінюють виборчі системи?
  2. Які існують наукові підходи до проблеми співвідношення виборчої та партійної систем?
  3. У чому полягає комплексний характер оцінювання виборчих систем?
  4. Назвіть основні методологічні підходи дослідження виборчих систем.
  5. За якими головними ознаками оцінюють виборчі системи?
  6. Якими є загальні політичні наслідки виборчих систем?
  7. Як впливають виборчі системи на легітимність політичної влади?
  8. Якими є головні правила розробки виборчих систем?
  9. З чого слід починати розробку виборчої системи?
  10. Що таке політична та виборча інженерія?
  11. Які існують основні методи та суб’єкти виборчої інженерії?
  12. Суть і значення теореми неможливості (Ероу).


Тестові завдання:


1. Відзначте головні критерії оцінки виборчих систем: а) вплив на партійну систему, б) забезпечення соціально-політичного представництва, в) забезпечення політичної стабільності, г) рівень пропорційності, д) рівень легітимності, е) рівень демократичності.

2. Продовжіть висловлювання Д. Горовіца: ”Для того, щоб оцінити виборчу систему чи обрати нову, потрібно спочатку поставити питання про те… а) для чого виборча система має призначатися, б) чиї соціально-політичні інтереси вона має обслуговувати, в) на який історичний період вона запроваджується.

3. Відзначте який критерій оцінки виборчих систем є визначальним для: 1) малих _______ і для 2) великих _______ партій: а) стабільне врядування, б) справедливе представництво.

4. Відзначте про який із методів дослідження виборчих систем йдеться: а) оцінка виборчих систем відбувається у контексті теорії демократії та доброго врядування ____________________ б) концентрується на тому, що можна виміряти, а також піднімає спробу такого аналізу історичного матеріалу, який дозволить вживати його до статистичного аналізу ___________________

_________________ в) зорієнтований на вивчення конкретного прикладу виборчої системи і аналізі соціополітичного контексту в якому вона функціонує ________________________________________________________

5. Відзначте визначальні критерії оцінки політичних наслідків виборчих систем: а) вплив на партійну систему, б) забезпечення соціально-політичного представництва, в) забезпечення політичної стабільності, г) рівень пропорційності, д) рівень легітимності, е) рівень демократичності.

6. Який з типів виборчих систем сприяє: а) політичній стабільності_________

________________________б) формуванню багатопартійності _____________

_______________ в) формуванню двопартійності ________________________

__________________________________________________________________

7. Відзначте засадничі політичні наслідки, притаманні усім виборчим системам: а) ефект диспропорційності; б) зростання рівня політичної конкуренції, в) зменшення ефективної кількості парламентських партій; г) вплив на тактику виборчих кампаній політичних партій, д) формування штучної більшості.

8. Відзначте головні чинники, які визначають політичні наслідки виборчих систем: а) історичні традиції, б) соціально-політичні поділи, в) політична культура населення, г) партійна система.

9. Що таке виборча інженерія? а) маніпулювання виборами, б) сукупність правил і процедур, які визначають параметри виборчої системи, в) керівництво (менеджмент) виборчими кампаніями.

10. Відзначте головні змінні, з допомогою яких здійснюється виборча інженерія: а) структура виборчого бюлетеня; б) виборчий бар’єр, в) величина округу; г) спосіб голосування, д) виборча формула, е) реєстрація виборців.


Література:


Навчальна:


Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: Підручник.- К., 2009, Виборча інженерія, с. 413-417.

Маклаков В. В. Избирательное право и избирательные системы буржуазных и развивающихся стран. Учебн. Пособие.- М., 1987.

Сучасний виборчий PR / кер. авт. кол. В. В. Лісничий.- К., 2004, с. 42- 48.


Методична:


Недяк И. Л. Политический маркетинг. Основы теории.- М., 2008, c. 117-119. Рейнолдс Е., Рейллі Б. та ін. Посібник з розробки виборчих систем. - К., 2003. Уоллерстайн М. Избирательные системы, партии и политическая стабильность // Полит. исследования, 1992, № 5-6.

Lijphart A. Electoral Systems and Party Systems: A Study of Twenty-Seven Democracies, 1945-1990.- Oxford: Oxford University Press, 1994.

Nohlen D. Prawo wyborcze i system partyjny. O teorii systemow wyborczych.- Warszawa, 2004.

Sartori G. Political Development and Political Engineering // Public Policy, 1968, № 17, p. 293-298.

Taagepera R., Shugart M. Seats and Votes: The Effects and Deterninants of Electoral Systems.- New Haven: Yale University Press, 1989.


Закони та нормативні акти:


Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи / Міжнародна Фундація Виборчих систем (IFES).- Вашингтон, 2002.


Монографії та збірники:


Айвазова С., Кертман Т. Мужчины и женщины на выборах. Гендерный анализ избирательных кампаний 1999 и 2000 гг. в России.- М., 2000.

Барабаш О. та ін. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій.- К., 2003.

Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на

політичному Олімпі. Соціопсихологія і технологія політичної боротьби.- К.,

1993, ”Виборча інженерія” як інструмент політичної боротьби, с. 59-67.

Вишняк О. І. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи.- К., 2000.

Вишняк О. І., Ревель І. П. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми (1990-1998).- К., 1998.

Избирательные системы. Сравнительное исследование мирового опыта. Межпарламентский союз.- Женева, 1993.

Каюнов О. Н. Незримая логика избирательных законов.- М., 1997.

Корниенко Н. И. Выборы – важное звено политической реформы (стенограмма лекции).- К., 1989.

Кушерець В., Півторак В. Вибори до Рад і громадська думка.- К., 1990.

Лейкман Э., Ламберт Дж. Исследования мажоритарной и пропорциональной

избирательной систем.- М., 1958.

Мазур О. Г. Виборчі системи: світовий досвід.- Луганськ, 1999.

Оцінка виборчої системи в Україні.- К., 1993.

Пилипенко Г. Аналіз факторів електоральних процесів в Україні // Освіта

регіону: Політологія. Психологія. Комунікації., 2009, № 1, с. 52-57.

Постников А. Мажоритарные и пропорциональные избирательные системы:

плюсы и минусы // Народный депутат, 1993, № 12.

Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика.- Львів, 2005, с. 132

169.

Demokracje zachodnioeropejskie. Analiza porownawcza / Pod red. A.

Antoszewskiego i R. Herbuta.- Wroclaw: Wyd-wo Wroclawskiego Un-tu, 1997.

Farrel D. Electoral Systems: A Comparative Introduction.- NY: Palgrave, 2001.

XIII.

Lipset S. M. Party systems and voter alignments: cross-national perspectives.- NY:

Free Press, 1967.

Pomper G. M. Voters, Elections, and Parties. The Practice of Democratic Theory.-

New Brunswick and London: Transaction Publishers, 1992.


Cтатті:


Анохина Н. В. Возможности прогнозирования результатов выборов на посткоммунистическом пространстве // Выборы в посткоммунистических обществах. Проблемно-темат.сб.- М.: РАН ИНИОН (Политическая наука, 2000, № 3), 2000, с. 152-168.

Базів В. Конституційна реформа в Україні у контексті євроатлантичних трендів державно-політичного менежменту // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації, 2008, № 1-2, с. 46-49.

Баранов І. ”Найкраща в світі” виборча система // Вибори та демократія, 2008, № 4, с. 4-23.

Бебик В. Воля виборців і виборча інженерія // Політика і час, 1993, № 7, с. 50-

52.

Бекешкіна І. Партійні вибори в Україні: чи справді відбулося політичне

визнання суспільства? // Підтекст, 1998, 3-9 чераня, № 23.

Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з

деякими країнами ЄС та Східної Європи // Нова політика, 1999, № 1, с. 2-5.

Богашева Н., Колісецька Л. Спроба попереднього аналізу виборів Президента України 2004 року в законодавчому виборчому окрузі // Вибори та Демократія, 2005, № 1 (5), с. 73-76.

Гельман В. Я. Изучение виборов в России: исследовательские направления и методы анализа // Выборы в посткоммунистических обществах. Проблемно-темат.сб.- М.: РАН ИНИОН (Политическая наука, 2000, № 3), 2000, с. 16-50.

Гельман В. Я. Создавая правила игры: российское избирательное

законодательство переходного периода // Полис, 1997, № 4, с. 125-147.

Голосов Г. В. Пределы электоральной инженерии: смешанные “несвязанные”

избирательные системы в новых демократиях // Полис, 1996, № 4.

Грофман Б., Рейнольдс Э. Избирательные системы и искусство конституционной инженерии: обзор основных открытий // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, соц-экон. Систем и цивилизаций, 2005, Вып. 3, с. 47.

Дешко Т. Інструментарій аналізу виборчих систем // Наукові записки НаУКМА. Політичні науки, 2005, Т. 45, с. 50-55.

Долежан В., Василюк С. Оновлення виборчого законодавства: на користь чи на шкоду? // Право України, 2001, № 3, с. 35-38.

Зеленько Г. Прогностичний ефект нового виборчого законодавства в Україні // Віче, 2004, № 11, с. 16-21.

Избирательные системы – шарады демократии // За рубежом, 1993, № 38.

Кіс Т. Виборчі системи та їхні політичні наслідки // Нова Політика, 1996, №№ 2, 4.

Ключковський Ю. Вибір виборчої системи: деякі уроки українського досвіду // Вибори та демократія, 2009, № 4, с. 80-85.

Ключковський Ю. Потреба зміни виборчої системи // Вибори та демократія,

2007, № 2, с. 5-10.

Конотопцев О. Партійно-пропорційна виборча система: доцільність і

своєчасність //Aспекти самоврядування, 2005, № 6 (32), с. 1-6.

Костенко Р. Ф. Роль територіального фактора у виборах (на прикладі України 1990-1994 років) // НаУКМА. Наукові записки, Політичні науки, Т. 18, 2000, с. 46-55.

Кочубей Л. Категоріальне осмислення виборчих процесів // Політичний менеджмент, 2004, № 4(7).

Мазур О. Інститути громадянського суспільства як чинник модернізації виборчої системи // Політичний менеджмент, 2006, № 5, с. 53-66.

Надаис А. Выбор избирательной системы // Полис, 1993, № 4.

Павлова Л. Теоретико-методологічні засади дослідження інституту парламентаризму // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації, 2008, № 1-2, с. 42-45.

Пантин В. И. Опыт ретроспективного анализа российских электоральных процессов // Выборы в посткоммунистических обществах. Проблемно-темат.сб.- М., 2000, c. 179-184.

Пилипенко Г. Аналіз факторів електоральних процесів в Україні // Освіта Регіону, Політологія, Психологія, Комунікації, 2009, № 1, с. 52-56.

Романюк А. Оцінка переваг і проблем пропорційної виборчої системи на

прикладі країн Західної Європи та у світлі парламентських виборів в Україні

у 2006 році // Вибори та демократія, 2006, № 3, с. 7.

Шведа Ю. Політичні наслідки виборчих систем: теорія та зарубіжна практика

// Віче, 2007, № № 15, 17.

Gunther R. Electoral Laws, Party Systems and Elites: the Case of Spain // American Political Scince Review, 1989, № 83 (3), p. 835-858.


Інтернет-джерела:


Жданов І. Яка виборча система необхідна Україні? - http: //www. dt.ua

Задорожній О. Чи потрібні пропорційні вибори? - http: //www.ua-pravda.com

Парламентские выборы в Украине: региональный анализ избирательных списков ведущих политических сил // ua


Тема 8. Референдуми та плебісцити в системі представницької демократії.


План:


1. Демократія участі та її форми.

2. Політичні наслідки референдумів.

3. Референдуми в Україні. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.


Головні поняття теми: демократія участі, пряма (безпосередня) демократія, референдум, обов’язкові (облігаторні) та факультативні референдуми, ратифікаційні та консультативні референдуми, прогегемонічні та антигегемонічні референдуми, референдумкратія, плебісцит, народна ініціатива, народне вето, всеукраїнський, республіканський та місцеві референдуми.

Завдання для самопідготовки.


Реферати:

  1. Демократія участі та її інституційні форми.
  2. Референдум як форма безпосереднього врядування народу.
  3. Референдуми в політичному житті країн розвиненої демократії.
  4. Референдуми в політичному житті Швейцарії.
  5. Демократія участі в політичному житті України.


Повідомлення, есе:

  1. Співвідношення прямої та представницької демократії.
  2. Форми прямої демократії.
  3. Референдуми в системі сучасної представницької демократії.
  4. Застосування референдумів в політичному житті європейських країн після Другої світової війни.
  5. Плебісцити в політичному житті сучасних демократій.
  6. Демократія участі – форма народовладдя чи інструмент маніпулювання?
  7. Місце референдумів у політичній системі суспільства.
  8. Партійні стратегії та референдуми.
  9. Міжнародно-правові акти про процедури належного проведення референдумів.
  10. Закон України ”Про всеукраїнський та місцеві референдуми” та напрямки його вдосконалення.
  11. Форми прямої демократії в політичному житті України.


Контрольні запитання:

  1. Що таке демократія учсасті і як вона співвідноситься з представницькою демократією?
  2. Які ви знаєте форми прямої демократії?
  3. Що таке референдум? Яке його місце в системі сучасної демократії?
  4. Які функції референдумів?
  5. Назвіть, які ви знаєте види референдумів.
  6. Що таке референдумкратія?
  7. Які особливості застосування референдумів у Швейцарії?
  8. Що таке народна ініціатива та народне вето?
  9. Яке місце референдумів у політичній системі сучасних держав?
  10. Яка роль референдумів в діяльності політичних партій?
  11. Законодавче забезпечення демократії участі в Україні.


Тестові завдання:


1. Що таке демократія участі? а) безпосередня участь громадян у роботі представницьких органів, б) безпосередня участь громадян у роботі державних органів, а) безпосередня участь громадян у вирішенні найважливіших питань суспільного буття.

2. Відзначте найважливіші форми безпосередньої (прямої) демократії: а) участь у роботі законодавчих органів, б) референдум, в) участь у діяльності політичних партій, г) плебісцит, д) правибори, е) відкликання депутатів, є) народна ініціатива.

3. Що таке референдум? а) опитування громадської думки, б) форма законодавчої ініціативи, в) всенародне голосування стосовно найважливіших питань суспільного життя.

4. Відзначте які риси притаманні референдумам: а) безпосередня участь громадян, б) обов’язкова участь громадян, в) право лише на один голос, г) обов’язкова імплементація у законодавство рішень підтриманих на референдумі, д) визнання волі більшості.

5. Референдум – це: а) інструмент демократизації, б) механізм обмеження демократії.

6. Зазначте про який різновид референдуму йдеться: а) референдум, рішення якого мають обов’язковий характер ____________________ б) референдум, який проводиться після прийняття якогось рішення парламентом _________________________ в) референдум, який підтримує та зміцнює правлячі політичні сили_______________________ г) референдум, що контролюється правлячими політичними інституціями _________________ д) референдум, який проводиться до прийняття рішення парламентом _____________________ е) референдум, рішення якого не мають обов’язкової сили ____________________ є) референдум, який підриває авторитет і послаблює правлячі політичні сили________________________ ж) референдум, який контролює опозиція ______________________________

7. Відзначте, що таке референдумкратія: а) участь громадян у здійсненні політичної влади шляхом референдумів, б) процес підготовки та проведення референдумів, в) форма правління в Швейцарії.

8. Відзначте про яку з форм безпосередньої (прямої) демократії йдеться: а) участь громадян в голосуванні, наслідки якого мають обов’язкову силу ____________________ б) участь громадян у голосуванні, наслідки якого не мають обов’язкової сили ___________________ в) право громадян подавати свої пропозиції до законопроектів, які повинні бути розглянуті представницькою владою ____________________________________________

9. Чи пов’язана частота проведення референдумів з рівнем задоволення станом демократії? а) так, б) ні.

10. Які політичні інституції виступають основними прихильниками чи противниками проведення референдумів: а) виборці, б) парламенти, в) президенти, г) політичні партії.

11. Якою є тенденція участі громадян у референдумах: а) до зростання, б) до зменшення.

Література:


Навчальна:


Конституции зарубежных государств. Учебн. Пособие.- М., 1989.

Основи демократії. Посібник / За заг. ред. А. Колодій.- Львів., 2009, Референдуми, c. 491-492.

Рябов С. Політичні вибори. Навчальний посібник.- К., 1998.

Шаповал В. Конституційне право зарубіжних країн.- К., 1997.

Методична:


Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики.- К., 2001.

Дунаєв В. І., Нікітський А. А. Нариси науки про державу. Розділ ІХ. Референдум і народна // Вибори та демократія, 2009, № 3, с. 110-122.

Зєльонка Я. Нові інститути у старому Східному блоці // Глобальне відродження демократії / За заг. ред. Л. Раймонда і М. Ф. Платтнера.- Львів, 2004, с. 271-288.

Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. Погорілка В. Ф.- К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.

Лоуренс ЛеДюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці.- Харків, 2002.

Nohlen D. Prawo wyborcze i system partyjny. O teorii systemow wyborczych.- Warszawa, 2004.

Huntington S. Political Order in Changing Societies.- New Haven: Yale University Press, 1968.


Закони та нормативні акти:


Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права. Матеріали Венеціанської Комісії, органів Ради: пер. з англ. / За ред. Ю. Ключковського. Вид. 2-е, випр. і доповн.- К., 2009, Керівні принципи для конституційних референдумів на національному рівні, 262-268, Кодекс належної практики щодо референдумів, с. 268-290, Резолюція ПАРЄ “Про Кодекс належної практики щодо референдумів”, c. 467-468, Декларація Комітету Міністрів Ради Європи ”Про Кодекс належної практики щодо референдумів”, c. 493-494

Закон України ”Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 3, ст. 443.

Закон України ”Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Текст, підписаний Головою Верховної Ради України 7 липня 2001 р. // http: / ссылка скрыта.

Конституции государств Европейского Союза.- М., 1999.

Конституции государств Центральной и Восточной Европы / Ред. Н. В. Варламова.- М., 1997.

Пропозиції Президента України до Закону України ”Про всеукраїнський референдум” 13 квітня 2004 р. // http: // gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zwed_n/webproc34?id=&pf3511=12108&pf35401=21179.


Монографії та збірники:


Дмитриев Ю. А., Комаров В. В. Референдум в системе народовластия.- Смоленск, 1996.

Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В. Ховхун- К., 1996.

Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність.- К., 2000.

Demokracje zachodnioeropejskie. Analiza porownawcza / Pod red. A. Antoszewskiego i R. Herbuta.- Wroclaw: Wyd-wo Wroclawskiego Un-tu, 1997.

Democracy in Developing Countries / Ed. by Diamond L., Plattner M.: Boulder, 1988.

Hertz J. From Dictatorship to Democracy.- Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1982.

Pomper G. M. Voters, Elections, and Parties. The Practice of Democratic Theory.- New Brunswick and London: Transaction Publishers, 1992.


Cтатті:


Абросимова Е. Б. Принятие и изменение Основного закона: из мирового опыта конституционных процедур // Конституционный вестник, 1991, № 8.

Барабаш Ю. Питання додержання Конституції при ініціюванні та проіеденні всеукраїнських референдумів // Вибори та демократія, 2009, № 3, с. 10-17.

Геттінг Д. Елементи прямої демократії: плебісцити // Складові демократії / За ред. Д. Геттінг, В.-Д. Міхаелі.- К., с. 28- 29.

Дерев’янко С. Джерела фінансування всеукраїнського референдуму: проблеми і перспективи законодавчого регулювання // Вибори та демократія, 2008, № 2, с. 11-21.

Доманська А., Ерхардт К. Розвиток інституту конституційної скарги: західноєвропейський та польський досвід // Вибори та демократія, 2006, № 2, с. 60-65.

Кальченко С. Деякі аспекти нормативної регламентації передвиборної агітації через призму рішень судів за наслідками розгляду виборчих спорів // Вибори та демократія, 2008, № 1, с. 48-58.

Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів: окремі проблеми // Право України, 2003, № 8.

Книгін К. Референдум в Україні – головний прояв безпосередньої демократії // Вісник академії правових наук, 2001, № 2 (25).

Козюбра М. Щодо необхідності визначення предмету референдуму // Вибори та демократія, 2006, № 4, с. 113-115.

Кривенко Л. Референдум. Наближення до горизонту // Віче, 2004, № 11.

Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України, 2003, № 8, c. 30-35.

Леухіна А. Драбина громадянської участі: багатосходинковий аналіз практики громадянської участі в Україні // Вибори та демократія, 2008, № 1, с. 37-48.

Овчар І. Референдум 1991 року та подальші спроби ”забезпечити народ владою”: політико-правове підгрунтя українських реалій // Вибори та демократія, 2009, № 2, с. 54-62.

Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України // Право України, 2005, № 5, c. 42-44.

Приходько Х. Інституалізація конституційного процесу в аспекті пріоритетних форм безпосереднього народовладдя в Україні: до постановки проблеми // Вибори та демократія, 2009, № 2, с. 10-15.

Ротар Н. Основні форми участі громадян України у передвиборчих кампаніях як механізм засвоєння цінностей демократії // Науковий Вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія., Вип. 9, 2008, с. 154-159.

Рябець М. М., Шевченко В. Г., Вовк О. Н. Фінансування виборів і референдумів за рахунок коштів державного бюджету: правове регулювання і практика // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики.- К., 2001, с.184-211.

Федоренко В. Інститут всеукраїнського референдуму в умовах конституційної реформи // Вибори та демократія, 2007, № 3, с. 13-23.

Шаповал В. М. Основний Закон України і референдум: до питання про стабільність Конституції // Право України, 2000, № 2.

Шаповал В. Референдум як форма безпосередньої демократії // Вибори та демократія, 2005, № 3, с. 4-19.

Шведа Ю. Референдум як політичний інститут в умовах сучасної демократії // Політичний менеджмент, 2007, № 4, с. 112-124.

Copyright © 2023. All rights Reserved.