Стратегія розвитку м. Дніпропетровська до 2025 р

Вид материала

Документы

Содержание У галузі економіки У галузі демографії У соціальній сфері У галузі екології

Подобный материал:

• Зауваження та пропозиції до проекту документу «Стратегія розвитку Києва до 2025 року», 129.59kb.
• Стратегія економічного І соціального, 2985.74kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
• Реферат на тему: Стратегія розвитку підприємства І бізнес-планування, 104.42kb.
• Дипломна робота, 296.69kb.
• Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека, 1093.44kb.
• Проект  стратегії розвитку києва до 2025 року: пропозиції бізнес-асоціацій та неурядових, 364.11kb.
• Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
• Районна програма розвитку Варвинської дитячої музичної школи на 2011-2025 роки, 87.52kb.

Розділ 3.

Основні тенденції функціонування

та розвитку міста


Аналіз економічного розвитку міста, демографічних та міграційних тенденцій, особливостей розвитку соціальної та економічної сфери проводився на основі даних Головного управління статистики у Дніпропетровській області, щорічних звітів щодо виконання планів соціально-економічного розвитку міста, які готує управління економіки Дніпропетровської міської ради та статистичних даних профільних управлінь та департаментів Дніпропетровської міської ради. Отримані дані та їх аналіз дозволяють зробити деякі прогнозні висновки та узагальнення на період розробки стратегії, тобто до 2025 року.


У галузі економіки


Динаміка зміни структури економіки дозволяє зробити такі висновки:

• темпи зростання сфери послуг у найближчому десятиріччі перевищать темпи зростання промисловості;
  
• загальний рівень зайнятості демонструватиме тенденцію до відновлення після кризи в період, починаючи з 2011 року, з переважним зростанням у напрямку сфери послуг та у соціально-культурній сфері;
  
• швидкість розширення ринку демонструватиме поступове збільшення до 2020.
  

У розвитку сфер виробничо-господарської діяльності стабільно зменшується частка промислової сфери у покращенні провідних показників функціонування та розвитку міста. Дніпропетровськ поступово втрачає переважно промислову спеціалізацію виробничо-господарського комплексу.

Процеси структурної перебудови економіки міста відбуваються під впливом ринкових вимог. На даний час потенціал непромислових видів діяльності у місті (торгівля, фінанси, транспорт, зв’язок, освіта, охорона здоров’я, інші послуги) за масштабами зайнятості працівників, обсягів інвестицій, обсягами виробництва наданих послуг, отриманого прибутку, виплаченої заробітної плати, за питомою вагою у доданій вартості) практично зрівнявся з промисловими видами діяльності. У сфері промислового виробництва зайнятість із 1995р. скоротилася на 50 тис. чол. У планах майбутнього розвитку 11 найбільших підприємств міста (а це - підприємства важкої промисловості та машинобудування) на наступні 4 роки не передбачається збільшення кількості робочих місць. Отже, місто фактично стоїть перед фактом диверсифікації діяльності і зміни існуючої спеціалізації великого промислового центру національного масштабу.

Залишається виключно важливою роль важкої промисловості у розвитку експортного потенціалу міста (експорт зараз перевищує імпорт товарів і послуг на 250 млн. дол. США). Але в якісному плані - це продукція з низьким рівнем доданої вартості. Така структура експортно-імпортних операцій економіки міста поглиблює проблему так званого нееквівалентного обміну товарами із світовим ринком.

Прогнозування параметрів інвестиційної діяльності дозволяє зробити висновок про стагнацію інвестиційного процесу до 2011 року, якщо не будуть вжиті спеціальні заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату, підвищення інвестиційної привабливості міста.

Крім того, відмінною рисою інвестиційного процесу в Дніпропетровському регіоні є той факт, що при існуючому стані речей, інвестиції роблять досить слабкий вплив на процес технічного переоснащення виробництва. Про це свідчить позитивний зв’язок між інвестиціями й рівнем зайнятості. Тобто в місті за рахунок інвестицій створюють нові робочі місця із темпами, що істотно випереджають вивільнення, пов’язані з модернізацією та підвищенням продуктивності праці.

Зростання інвестицій пов’язане позитивно з обсягом імпорту й обсягом торгівлі, що побічно (опосередковано) свідчить про існування механізмів перерозподілу потоків інвестицій у товарні потоки, в тому числі імпортного походження.


У галузі демографії


Дніпропетровськ належить до найбільших міст України. Зростання чисельності населення міста після Другої Світової війни відбувалося переважно за рахунок додатного міграційного сальдо. З початку 90-х років минулого століття внаслідок різкого зниження народжуваності та зростання смертності у Дніпропетровську окреслилась тенденція до зниження чисельності населення. Так, з 1991 р. сукупний темп скорочення чисельності мешканців Дніпропетровська за період 1999–2009 рр. випередив відповідний загальнонаціональний показник на 19%. Місто поступово «старіє» - у структурі населення меншає осіб працездатного віку, але більшає жителів пенсійного віку.

Сумарний коефіцієнт народжуваності у Дніпропетровську вкрай низький – 1,05, тоді як у міських поселеннях України в середньому народжувалось 1,13, а в Україні в цілому – 1,22 дитини на одну жінку. Загальний коефіцієнт народжуваності також нижчий від середнього по країні і становив 8,6%.

Вікові показники смертності в Дніпропетровську близькі до середніх по Україні. Характерною рисою є дещо нижчий рівень смертності осіб віком 10-24 роки, натомість гіршою є ситуація для 35-39-річних. У результаті очікувана тривалість життя становить 62,3 року для чоловіків і 73,8 - для жінок, проти 62,0 та 73,7 року для України в цілому.

За реалістичним прогнозом кількість населення Дніпропетровська постійно знижуватиметься і в другій половині 20-х років місто може втратити статус мільйонного. Якщо не буде прийнято спеціальних заходів щодо збільшення чисельності населення міста, то наприкінці прогнозованого періоду - у 2025 році мешканців міста може бути менше 950 тис. осіб. Зменшення смертності не приведе до перелому депопуляції: природний приріст лишатиметься від’ємним протягом усього прогнозованого періоду за рахунок незначного зростання кількості народжених. Втрати населення від природного руху певною мірою можуть компенсуватися додатнім сальдо міграції, але на сьогодні міграційне сальдо також має від’ємний характер.

За умови прийняття ефективних дій щодо зміни напрямку міграції і збільшення за цей рахунок кількості жителів, можливий оптимістичний варіант, при якому синергетичне поєднання різних факторів приведе до повільного зростання чисельності населення Дніпропетровська. У цьому випадку на кінець прогнозованого горизонту чисельність мешканців становитиме близько 1100 тис. осіб.

При будь-якому варіанті розвитку подій неминучим є активний процесу старіння населення, але за умови підвищення народжуваності збільшиться число дітей у населення. Як наслідок, протягом прогнозованого періоду спостерігатиметься зменшення як абсолютної чисельності осіб працездатного віку, так і їх частки в загальній кількості населення.


У соціальній сфері


Соціальна структура Дніпропетровська за останнє десятиліття значно змінилася, що пов’язане із загальними трансформаційними процесами в Україні. Насамперед це привело до різкої диференціації рівня життя населення. У місті переважають низькодоходні групи населення, але існує, хоч і вповільнений, процес формування середнього класу.

Аналіз процесів виникнення й розвитку нерівності дає підстави говорити, що період первісних ринкових реформ характеризується досить високим значенням нерівності, що обумовлено, передусім, тіньовими процесами первісного нагромадження капіталу й суттєвою нерівністю доступу до матеріальних ресурсів, що стримує становлення середнього класу і звужує базу його формування.

Аналіз динаміки зайнятості населення на період розробки стратегії дозволяє зробити висновок, що відновлення колишнього рівня зайнятості населення слід очікувати тільки у 2011 році, разом з тим необхідно зазначити, що кризові явища не вплинули катастрофічно на офіційні параметри безробіття.

У сфері надання соціальних послуг комерціалізація діяльності привела до зниження доступності ряду послуг, зокрема медичних, освітніх, культурно-спортивних. Місто має недостатній потенціал розвитку масової фізичної культури, яка є запорукою здорового способу життя і важливим фактором забезпечення соціально-коректного дозвілля молоді, зниження рівня злочинності.

Аналіз динаміки освітньої сфери та прогноз на період розробки стратегії дає підстави зробити такі висновки:

• кількість загальноосвітніх навчальних закладів демонструють загальну тенденцію до скорочення, причому дана тенденція не залежить від фінансово-економічної кризи, а пов’язана з різким зниженням народжуваності в 90-ті роки. Разом з тим кількість вихованців дошкільних закладів повільно зростає, можна очікувати зміни ситуації і початку поступового збільшення учнів ще до 2015 року;
  
• кількість вищих навчальних закладів демонструє тенденцію до стабілізації, що свідчить про досягнення певного балансу в даному сегменті освітньої сфери;
  
• кількісні показники наукової діяльності засвідчують тенденцію до стагнації і скорочення. Дана тенденція також не залежить від кризових явищ, а є породженням глибинних суспільних процесів, які зводяться до зниження престижності наукової й освітньої діяльності.
  

У галузі екології


У м. Дніпропетровську є значні території, що підлягають архітектурно-планувальній реконструкції. Місто має перспективи розширення, високий потенціал забезпеченості водними ресурсами.

В той же час високий рівень розвитку промислового комплексу на території міста зумовив екологічні проблеми. Забруднення природного середовища - атмосферного повітря, ґрунтів, підземних і поверхневих вод - створило умови, що негативно впливають на здоров’я населення.

Питома вага п’яти найбільших стаціонарних джерел забруднення (Придніпровська ТЕС, ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Дніпрошина») складає понад 90% загального обсягу викидів шкідливих речовин в атмосферу. Збільшується питома вага забруднення атмосферного повітря міста автотранспортом, а тому концентрація забруднення поступово зосереджується навколо міських транспортних магістралей.

При одночасному впливі газопилових викидів промпідприємств і автотранспорту на території міста практично постійно, включаючи нічний час, забруднюється повітря, що перевищує ГДК в 1,5 – 2 рази. Залежно від сили і напряму вітрів по районах міста постійно виникають мігруючі ореоли забруднення з сумарною концентрацією забруднюючих речовин до 3-5 ГДК.

У посушливі періоди на вулицях з інтенсивним рухом автотранспорту і на вулицях без твердого покриття пил піднімається в повітря, забруднюючи його. Пилове забруднення в пішохідних зонах, що досягає 3-10 ГДК, створює автотранспорт у вигляді вузьких смуг. Пилові викиди містять високі концентрації токсичних забруднюючих речовин з величиною сумарного забруднення 5-30 ГДК.

Питна вода, що подається в міську розподільну мережу для господарчо-побутових потреб, за багатьма показниками не відповідає стандартам якості. Це пояснюється недостатнім ступенем очищення води і незадовільним станом магістральних водопроводів і розподільної мережі, що експлуатуються 45-80 років.

Підтоплення територій значно погіршує соціально-побутові умови проживання населення, особливо в зонах індивідуальної забудови, й ускладнює експлуатацію підземних комунікацій, транспортних магістралей та інших інженерних споруд. Погіршення якості ґрунтових вод, для господарчо-побутових цілей і для поливу присадибних ділянок у секторах індивідуальної забудови, веде до забруднення сільськогосподарської продукції і накопичення токсикантів у продуктах харчування.

Інтенсифікація зсувних і просадних процесів порушує функціонування транспортних магістралей та експлуатацію житлових будинків.

Згідно з прийнятими показниками і критеріями, розподіл території міста за рівнем екологічної безпеки виглядає наступним чином:

• сприятливе – 38 %;
  
• задовільне – 26,6 %;
  
• критичне – 29,4 %;
  
• кризове – 6 %.
  

Аналіз поточного стану та динаміки основних соціально-економічних показників розвитку міста Дніпропетровська дозволяє висунути такі припущення та гіпотези щодо перспектив у наступні 15 років:

• Внаслідок існуючих демографічних тенденцій у місті і зниження міграційного потенціалу сільської місцевості регіону (переважний відтік їхніх мешканців у міста вже відбувся, а рівень народжуваності у попередній період був дуже незначний) та невжиття спеціальних заходів щодо забезпечення позитивного сальдо міграції число населення міста впаде до рівня менше 1 млн. чол.
  
• Промисловий комплекс міста, втративши значну кількість зайнятих порівняно з 1990 р., стабілізує необхідну чисельність працівників і, незважаючи на негативний вплив на екологію міста, надалі залишиться важливим джерелом доходів до міського бюджету, провідним джерелом експортних надходжень, роботодавцем для висококваліфікованих інженерних кадрів. На думку експертів, добрі перспективи розвитку мають машинобудування та харчова промисловість. Досить ймовірним є зростання дефіциту висококваліфікованих менеджерів у промисловій сфері у зв’язку з недостатньою кількістю та якістю їх підготовки в попередні роки економічного спаду, втратою престижності відповідних професій. Поглибиться реструктуризація великих промислових підприємств міста, їхні території поступово стануть місцем концентрації малих та середніх підприємств промислового, можливо інноваційного, профілю.
  
• Непромислова сфера – сфера послуг (інформаційного, фінансового, освітнього, медичного, рекреаційного характеру, зв’язок, торгівля, відпочинок та дозвілля тощо) надалі збільшуватиме відносну частку у зайнятості жителів міста та податкових надходженнях до бюджету. У подальшому зростатиме роль сфери фінансово-банківських послуг. Місто буде й надалі диверсифікуватися від суто промислового центру в напрямах розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій, науково-інноваційної діяльності, а також у нетрадиційних напрямах (ярмарково-виставкової діяльності, туризму, дозвільно-розважальної діяльності і культурного відпочинку). Але без цільової підтримки на міському та регіональному рівнях у вигляді спеціальних програм розвитку відповідних видів діяльності ця сфера не зможе набути високотехнологічного, зокрема експорто-орієнтованого, потенціалу. Крім того, для розвитку міста у зазначених напрямах необхідним є подолання кризи в комунальному господарстві та екологізація міського простору.
  
• У комунальній сфері подолання існуючого кризового стану найбільш вірогідно на засадах впровадження ринкових підходів та механізмів, у тому числі із застосуванням корпоративних підходів (зокрема акціонування комунальних підприємств із широким залученням громадян до управління комунальною власністю, цільові муніципальні позики тощо), через спеціальні програми залучення інвестицій шляхом співробітництва з міжнародними інституціями і фондами. Зростання енерговитратності міського середовища в цілому (перш за все, електро-, теплокомунікації та транспортний комплекс), зростання вартості житлових послуг у подальшому будуть відчутними факторами впливу на «собівартість» життя в місті, а отже, і його привабливості для потенційних інвесторів та мігрантів.
  
• У сфері екології, враховуючи сучасну орієнтованість управління на принципи сталого розвитку та посилення контролю з боку держави, зокрема через фінансові важелі, і суспільства за забрудненням середовища, посилення негативного впливу промисловості на екологію не слід очікувати. Проте вірогідним є посилення на екологію негативного впливу технічно застарілих складових міської інфраструктури (міський транспорт, водопостачання й водовідведення з наслідками підтоплення міста, збільшення обсягів побутового сміття і труднощі його утилізації тощо). Ускладнення екологічної ситуації унеможливлює розвиток міста у нетрадиційних напрямах диверсифікації, негативно впливає на політичну ситуацію в громаді міста.
  
• У соціальній сфері подальший розвиток отримають ринки освіти, медичних послуг, житла, дозвілля та рекреації тощо, що може поглибити проблему доступності відповідних послуг, зокрема з урахуванням збільшення частки пенсіонерів, внаслідок чого підвищуватиметься специфічне навантаження на соціальну інфраструктуру міста. Тому перспективними будуть напрями діяльності, пов’язані із сферами соціально-привабливого кредитування, соціального страхування, зокрема пенсійного. Інтенсивний розвиток ринку освіти і збільшення кількості студентів вимагають створення якісних робочих місць у різноманітних сферах життєдіяльності міста для майбутнього працевлаштування освіченої молоді і запобігання виникнення проблеми структурного безробіття.
  
• Становлення цивілізованої людини, зокрема як ключового елемента високоякісного трудового потенціалу, переважною мірою (за умов створення належної соціально-культурної інфраструктури) залежить від базових умов існування та виховання, які створюються в сім’ї; тому критично важливим стає різноплановий розвиток інституту сім’ї.