Борисов Вячеслав Іванович, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Харків 2006 зміст вступ розділ Об’єкт незакон

1   2   3   4   5   6

кредитные либо расчетные карты или иные платежные документы, не являющиеся ценными бумагами» (ст. 205 КК Азербайджанської республіки) “кредитные или расчетные карты, иные платежные документы или документы удостоверяющие имущественные правомочия, которые не являются ценными бумагами» (ст. 210 КК Грузії), “кредитные либо расчетные карты, а также иные платежные документы не являющиеся ценными бумагами” (ст. 203 КК Киргизької республіки), “платежный инструмент” (ст. 214 КК Литовської республіки), “кредитные либо расчетные карты, а также иные платежные документы не являющиеся ценными бумагами” (ст. 187 КК Російської Федерації), “кредитные или расчетные карты, а также иные платежные документы не являющиеся ценными бумагами” (ст. 253 КК Туркменістану), “платежные документы, то есть ценные бумаги или валюта либо иные документы не считающиеся ценными, но свидетельствующие об имущественных правах, устанавливающие или предоставляющие эти права” (ст. 203 КК Республіки Вірменія), “банковские пластиковые карточки, чековые книжки, чеки иные платежные средства не являющие ценными бумагами» (ст. 202 КК Республіки Бєларусь), «кредитные карты или иные платежные документы не являющиеся валютой или ценными бумагами, но удостоверяющие, устанавливающие либо предоставляющие имущественные права или обязанности» (ст. 237 КК Республики Молдова), «платежные карточки, а также иные платежные и расчетные документы, не являющиеся ценными бумагами» (ст. 207 КК Республіки Казахстан), «кредитные или расчетные карты либо иные платежные документы или другие документы не являющиеся валютой либо ценной бумагой, но удостоверяющие, устанавливающие или предоставляющие имущественные права и обязанности» (ст. 282 КК Республіки Таджикистан), «ценная бумага, кредитная карта или иной денежный документ» (ч. 2 ст. 193 КК Латвійської Республіки).

2 Енциклопедія банківської справи України / Ред. кол. В.С. Стельмах та ін. – К.: Молодь, Ін Юре, 2001 – С. 73.

1 Такі документи були предметом злочину у 22% з усіх вивчених кримінальних справ осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності за цією статтею Кодексу.

2 ЗУ от 5.04.2001 г. № 2346 // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 29. – Ст. 137.

1 Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.

2 Там само. – 1991. – № 38. – Ст. 508.

3 Платіжні картки були предметом 60 % кримінальних справ, за якими винні особи притягалися до кримінальної відповідальності за ст. 200 КК.

1 Офіційний вісник України. – 2005. – № 20. – Ст. 1084.

1 Під цим терміном ми розуміємо систему не тільки законів, що регулюють діяльність суб’єктів фінансово-кредитних відносин, а й підзаконні акти, які своїм предметом регулювання (на рівні цих нормативно-правових актів) мають указані суспільні відносини.

1 Андреев А.А. Пластиковые карты. – М.: Изд. гр. «БДЦ – Пресс», 1999. – С. 349-355.

1 Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Высш. шк., 1988. – С. 58.

1 Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – С.8; Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: “Право”, 1997. – С. 91.

2 У даному дослідженні поняття “бездіяльність” не розглядається, оскільки це виходить за межі предмету дослідження.

3 Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер; Право, 2001. – С. 107; Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Правові джерела, 2002. – С. 110; Матишевський П.С. Кримінальне право: Заг. ч.: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 80, 81.

1 Краткий психологический словарь. – М.: Политиздат, 1985. – С. 224, 244-246; Психология. Словарь / Под общ. ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – С. 257, 276, 277.

2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-ге вид. – Т. 1. – М.: Політвидав. – С. 14.

3 Уголовное право: Общ. ч.: Учебник. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 125-132; Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 118-124; Панов М.І., Тихий В.П. Поняття злочину (Коментар до Кримінального кодексу України) // Вісн. КС України. – 2004. – № 1. – С. 88-95.

1 Див. указ. вище (35).

2 Див.: Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – С. 44-61.

1 Див.: Никифоров Б.С. Объект преступления. – М.: Юрид. лит., 1960. – С. 137.

2 Див.: Тучков С.С. Указ. роб. – С. 4.

3 Див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – С. 779.

1 Термінами «підроблений» чи «підроблення» визначається предмет даного злочину у всіх КК держав СНД і відповідно таким же терміном характеризується і дія (дії) цього злочину.

2 Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності. Кримінально-правова характеристика. – К.: Юрид. практика, 2003. – С. 46.

1 Там само – С. 45.

2 Там само – С. 46.

3 Там само.

1 Там само.

2 Див.: архів Золочівського районного суду Львівської обл. за 2001 р.

1 Маркс К., Энгельс Ф. Сочинение. – Изд. 2-е. – Т. І. – М.: Госполитиздат, 1955.– С. 14.

2 Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления.– М.: Госполитиздат, 1960. – С. 12, 13.

3 Воронович Б.А. Объективное и субъективное в социальных процессах // Философ. науки. – 1984. – № 4. – С. 42, 43.

4 Див. напр., Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х.: Высш. шк., 1975. – С. 128.

1 Ярмиш Н.М. Дія як ознака об'єктивної сторони злочину (проблеми психологічної характеристики). –X.: Основа, 1999.– С. 5 та ін.

2 Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник для юрид.вузів й фак. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х., 1997. – С. 129.

1 Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. –С. 180.

2 Аналіз судової практики свідчить, що у всіх випадках особи, засуджені за ст. 200 ККУ діяли з корисних мотивів і переслідували корисні цілі.

1Гносеологія (або теорія пізнання) – розділ філософії, що вивчає взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі пізнавальної діяльності, відношення знання до дійсності, можливості пізнання людиною світу, критерії істини й достовірності знання (Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1987. – С. 95, 480.

1 Там само. – С. 465.

2 Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975. – С. 574.

3 Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов: Пер. с фр. Н.Д. Андреева. – М., 1960. – С. 215.

4 Юридический словарь-справочник / За ред. Шемшученко Ю.С. – К., 1996. – С. 623; Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособ. / Под общ. ред. Н.И. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – С. 155.

5 Коржанский М.Й. Уголовное право Украины: Ч. Общ.: Курс лекций. – К., 1996. – С. 173.

6 Кримінальне право України: Заг. ч.: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер; Право, 2001. – С. 130.

1 Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субьект преступления по советскому уголовному праву: Лекция. – М.: Высшая школа МООП СССР, 1964. – С. 6.

2 Див.: Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. – № 2346 – Ш / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – С. 137.

1 Постанова Пленуму Верховного суду України від 25 грудня 1992 р. – № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності»: Зб. постанов Пленуму ВСУ (1963-1997). – Сімф.: Таврія, 1998. – С. 208.; Постанова Пленуму Верховного суду України від 7 жовтня 1997 р. – № 12 «Про судову практику в справах про хабарництво»: Зб. постанов Пленуму ВСУ (1963-1997). – Сімф.: Таврія, 1998. – С. 260; Постанова Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 р. – № 6 «Про судову практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів»: Зб. постанов Пленуму ВСУ (1963-1997). – Сімф.: Таврія, 1998. – С. 141.

1 Див.: Советское уголовное право: Общ. ч.: Учебник / Под. ред. Г.А. Кригера, Н.Ф. Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1988. – С. 211.

1 Див.: Курс советского уголовного права: Общ. ч. / Отв. ред.: Беляев, М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – Т. 2. – С. 208.

2 Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. – С. 25.

3 Никифоров Б.С. К вопросу об изучении эффективности уголовно-правовых мер борьбы с преступностью // Эффективность уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. – М., 1968. – С. 25.

4 Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 152.