Доповіді

Вид материала

Документы

Содержание Трансформація змісту історії повсякденності Аналіз досліджень і публікацій. Мета і завдання статті – Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження Ключові слова: трансформація, історія повсякденності, навчальна програма. Ключевые слова: трансформация, история повседневности, учебная программа. Key words: transformation, the history of everyday life, the training program.

Подобный материал:

• Рекомендації до структури серпневої доповіді начальника управління освіти З. В. Дмитрієвої, 74.36kb.
• Тези доповідей до конференції "нансис 2004", 36.14kb.
• Матеріали до доповіді академіка нан україни Б.Є, 491.79kb.
• Програма конференції передбачає: пленарні доповіді провідних науковців та представників, 93.09kb.
• До доповіді про демографічну ситуацію І її демоекономічні впливи в Україні (І. Курило), 117.99kb.
• Тема доповіді, 35.28kb.
• Для включення доповіді до програми конференції необхідно не пізніше 28 серпня 2011, 67.91kb.
• Тема доповіді, 169.98kb.
• Родіна Віктор Володимирович, 17.28kb.
• Матеріали до доповіді начальника головного управління освіти І науки облдержадміністрації, 683.61kb.

ЗАЯВКА

учасника Міжнародної наукової конференції

«КРИХТИ БУТТЯ: ЛІТЕРАТУРА І ПРАКТИКИ ПОВСЯКДЕННЯ»

Прізвище, ім’я, по батькові	Федчиняк Артур Олександрович
Науковий ступінь, звання, посада	старший викладач кафедри політології та правознавства
Установа (повна назва)	Бердянський державний педагогічний університет
Тема доповіді	«Трансформація змісту історії повсякденності в шкільних курсах нової історії»
Форма участі (очна / заочна)
Секція (орієнтовно)	«Теорії повсякдення і літературознавча наука», або «Практики повсякдення і літературні жанри».
Контактна адреса, телефон	+380996497684
e-mail (заповнити обов’язково, адреса повинна бути діючою)	Leo_21@rambler.ru
Потреба в запрошенні в паперовому вигляді (так / ні) – тільки для очних учасників	Ні

УДК 372.894:94


Федчиняк А.О.,

старший викладач

(Бердянський державний

педагогічний університет)


ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗМІСТУ ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ

В ШКІЛЬНИХ КУРСАХ НОВОЇ ІСТОРІЇ

Постановка проблеми. Розвиток в Україні процесів державотворення, національно-культурного відродження й становлення громадянського суспільства, а також прискорення процесів інтеграції України в європейське та світове співтовариство значною мірою змінили місце і значення історії як базової навчальної дисципліни, якій у цьому процесі відводиться особлива роль. Саме вона має сприяти формуванню особистості, котра шанує загальнолюдські й національні цінності, керується морально-етичними критеріями у власній поведінці. Разом з тим, це має бути громадянин, вихований у дусі любові й поваги до рідної країни, причетний до її споконвічних історичних, політичних і культурних цінностей і толерантний до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, здатний знаходити порозуміння з іншими людьми.

Реалізувати ці завдання неможливо без подальшої антропологізації змісту шкільних курсів історії, коли головними стають не абстрактні соціологічні категорії, а людина та її повсякденне життя. Разом з тим, потреба у вивченні питання трансформації змісту історії повсякденності пов’язана з переважанням політичної спрямованості шкільної історії та необхідністю вивчення різних сторін людського буття в минулому, що й зумовило вибір та актуальність теми дослідження.

Аналіз досліджень і публікацій. У сучасній методиці навчання історії питання запровадження повсякденності до змісту навчальних програм частково досліджувались І. Акіншевою, К. Бахановим, О. Малієнко, О. Пометун, Г. Сєровою, О. Удодом, Н. Яковенко, в межах певного шкільного курсу: історія стародавнього світу – Я. Камбаловою, Л. Куліковою, П. Морозом, історія середніх віків та нового часу – Ю. Малієнко, Н. Подаляк, історія України – Г. Сєровою.

Не зважаючи на вивчення широкого кола проблем, пов’язаних з повсякденням, недостатньо дослідженим, на нашу думку, залишається питання трансформації змісту історії повсякденності в шкільних історичних курсах.

Мета і завдання статті – визначити характерні зміни у змісті, обсязі та структурі навчального матеріалу з історії повсякденності в шкільних курсах нової історії, що відбулися впродовж 1989-2010 рр.

Історія повсякденності – це складова змісту шкільної історичної освіти, що відображає життєвий світ людини з усіма його духовними (світогляд, ідеали, стереотипи, релігійність) та матеріальними (життєве середовище, побутові речі) вимірами, що має властивість трансформуватися під впливом історико-культурних, політико-подієвих, економічних, етнічних, конфесійних, ґендерних чинників. Структура повсякденності, як правило, визначається у відповідності до дидактичних вимог: висока наукова і практична значущість змісту; відповідність складності змісту матеріалу реальним пізнавальним можливостям учнів певного віку й обсягу змісту дійсним навчальним годинам; цілісність відображення в змісті завдань розвитку особистості й формування її базової культури.

Для виявлення змін, які відбулись в змісті історії повсякденності протягом останніх десятиліть, нами було проаналізовано програми з історії 1989-2005 рр. та проект програми з історії України (2009 р.) за такими критеріями: співвідношення історії повсякденності з політичною, економічною, соціальною, культурною складовою змісту шкільних курсів історії; урахування різних аспектів історії повсякденності при відборі та структуруванні навчального змісту; рівень вивчення різних прошарків суспільства (за національною, соціальною, майновою, конфесійною, ґендерною ознаками).

Так, перших перетворень програми з історії зазнали наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. у зв’язку з поширенням "нового політичного мислення", яке було спробою орієнтації на загальнолюдські цінності, зберігаючи формаційний підхід до тлумачення історичного процесу та його інтерпретації радянськими схемами. Зокрема, у навчальній програмі з історії (1989 р., 1992 р.) поступово почали з'являтися окремі сюжети, присвячені життю, побуту, звичаям, віруванням людей, однак лише як складові тем, присвячених особливостям культури певного періоду [10; 11; 12].

Уже в середині 90-х рр. у програмах починає стверджуватись нова схема подання історії, спостерігається відхід від формаційного підходу як єдино правильного, перші спроби впровадити цивілізаційній підхід та підсилити "людський особистісний вимір" в історії. Тому програмою з історії (1996 р.) передбачалося вивчення окремих аспектів історії повсякденності, але дещо епізодично, крізь призму соціально-економічного життя країни. Так, у курсі історії України (8 клас) сюжети, пов'язані з повсякденністю, знайшли своє відображення у п’яти темах: "Виникнення українського козацтва" (життя і побут козаків); "Виникнення Запорізької Січі" (військове мистецтво, життя і побут січовиків); "Література, музика, архітектура і мистецтво" (деякі аспекти буденного життя, дозвілля (театр, музика, усна і пісенна народна творчість) та будівництва (замки і укріплення, містобудування, культове і світське будівництво)); "Господарське життя й політичний устрій Гетьманщини у другій половині XVII ст." (розвиток міст і соціальна структура населення); "Українська культура у XVIII ст." (окремі питання побуту і звичаїв українського народу). У курсі історія України (9 клас) лише одна тема "Економічний розвиток українських земель у 60-90-х рр. ХІХ ст." передбачала ознайомлення учнів з розвитком транспорту, міст і соціальним розшаруванням селянства. Ще менше уваги приділялося цьому питанню у програмі зі всесвітньої історії (8-9 клас): лише у темах "Франція у XVI – першій половині XVIІ ст." (8 клас) та "Культура першої половини ХІХ ст." (9 клас) висвітлювалися окремі аспекти повсякденного життя людини (засоби пересування та зв’язку, нові джерела енергії, зміни у забудові багатоповерхівок) [9].

У 1998 р. до шкільної програми було внесено корективи, згідно з якими історія повсякденності тлумачитися здебільшого у контексті духовності та національного життя. Так, у курсі історії України (8-9 класи) до теми "Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі" (8 клас) було додано питання про роль церкви в житті козаків, а до теми "Загальна характеристика становища українських земель наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст." (9 клас) – положення про чисельність та етнічний склад населення, національне життя та соціальне становище українського народу. У програмі із всесвітньої історії (8-9 класи) питання повсякденного життя було продубльовано з попередньої програми (1996 р.) [7].

У 2001 році програма з історії зазнала суттєвих змін, що було зумовлено реформуванням загальної середньої освіти, переходом на 12-річний термін навчання, введенням 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень і пов’язаної з нею системи тематичного оцінювання, яка потребувала групування матеріалу у пропорційно рівні тематичні блоки [8]. До того ж, необхідність внесення змін до програми було продиктовано розвитком історичної освіти – введення до наукового обігу нових документів, ліквідації "білих плям" в історії, нових трактувань подій і явищ, у тому числі певних аспектів повсякденного життя людей, які не увійшли до програми редакції 1998 р.

Так, у програмі з історії України (8 клас) у темі "Розвиток літератури, музики, архітектури, образотворчого мистецтва в Україні в другій половині XVI – першій половині XVII ст." з'явилися питання містобудування, а у програмі для 9 класу питання історії повсякденності було внесено до змісту шести тем. Перші три пов'язані з висвітленням регіональних особливостей окремих територій України: "Українські землі у другій половині XVIII ст." (Південна Україна), "Українські землі у складі Російської імперії" та "Західноукраїнські землі наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст." – і наводять інформацію про культуру та побут різних народностей (російської, української, кримсько-татарської), додатково виокремлюючи чисельність та соціальну структуру населення. Інші розкривають певні аспекти культурного життя України різних періодів: "Культура України кінця XVIII – першої половини ХІХ ст.", "Культура України у другій половині ХІХ ст.", "Культура України початку ХХ ст." – і знайомлять учнів з архітектурою і містобудуванням, побутом і звичаями, культурним і церковним життям українців. Проте до змісту програми із всесвітньої історії (8-9 клас) не було включено жодного питання, яке б висвітлювало певні аспекти історії повсякденності.

Більш ґрунтовне запровадження історії повсякденності до змісту історичної освіти розпочинається з 2004 р. із затвердження Державного стандарту з галузі "Суспільствознавство" [3]. Так, у змістовній частині стандарту у наскрізній лінії "Людина в період нової історії" було виокремлено положення про повсякденне життя людини цього періоду та цінності в житті людини (індивідуальність, вільний розвиток особистості, свобода і відповідальність, толерантність, мораль, етика і етикет та ін.). Виходячи із цього, було сформульовано державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, які передбачали зокрема формування уявлень (про повсякденне життя людини й зміни у ньому) й емоційно-оцінних суджень (про цінності та соціальні норми у житті людини, історичність світогляду людини, духовність людини, основи спілкування, шляхи конструктивного розв’язання міжособистісних конфліктів, основні моральні норми та цінності українського суспільства й людства, правила етикету).

Відповідно до цілей і вимог до змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (галузь "Суспільствознавство"), кардинальні перетворення відбулися і у шкільній програмі з історії у 2005 р., в якій було проголошено інтеграцію соціальної, економічної, політичної та духовної історії, тісний взаємозв’язок усіх сфер людського буття. У межах означеного підходу особлива увага приділялася питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносин, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє, разом з набуттям учнями конкретних знань і формуванням загальноісторичних уявлень, створювати умови для виховання моральних й естетичних цінностей. У зв’язку з цим найбільших змін зазнали курси всесвітньої історії (8 клас) та історії України (9 клас), що увібрали в себе попередні наробки, пов’язані з висвітленням історії повсякденності та нові аспекти вивчення: просторові (географічні), регіональні (рідний край), духовні та гендерні (життя жінок).

У курсі історії України (9 клас) до тем: "Українські землі у складі Російської імперії" та "Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії" було додано сюжети, що безпосередньо пов'язані з історією повсякденності: проникнення буржуазних рис життя у побут мешканців міста і села. Вивчення повсякденного життя мешканців краю (вірування, звичаї, традиції, побут тощо) передбачалося у межах тем: "Наш край наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ ст.", "Наш край у другій половині ХІХ ст.". Традиційно-побутова культура у селі та місті, антагонізм міста та села, релігійне життя, доля української жінки мали розглядатися у темах: "Духовне життя в українських землях наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ ст.", "Духовне життя України в другій половині ХІХ ст."

У програмі із всесвітньої історії (8 клас) у темі "Людина ранньої нової доби" з'явилися сюжети про шлюб і сім'ю, становище жінки, засоби комунікації, транспорт, житло, хатнє начиння, комфорт і санітарію, харчування, одяг, прикраси, косметику, моду, дозвілля; у темі "Доба просвітництва. Росія. Епоха Катерини ІІ" – сюжети про повсякденне життя зазначеного періоду.

Уже на початку вивчення курсу всесвітньої історії (9 клас) у темі "Світ наприкінці XVIII – у ХІХ ст." наголошувалося на загальній характеристиці змін у господарюванні, політичному житті, ствердженні парламентаризму, розвиткові духовної сфери суспільства, технічного прогресу, побуті людей та їхньому світосприйнятті; у темі "Культура народів світу наприкінці XVIII – у ХІХ ст." – на повсякденному житті людей різних країн світу, дозвіллі, родинних стосунках, релігії та моралі [5].

У 2009 році з програми було вилучено окремі питання, які занадто деталізували буденне життя людей нового часу (засоби комунікації та транспорту, комфорт і санітарія, прикраси і косметика, дозвілля) (8 клас), натомість було зроблено акцент на деяких етичних нормах, наприклад, правилах застілля. До теми "Криза старого порядку. Початок модернізації" включено питання змін у повсякденному житті, при цьому подібну тезу було вилучено з теми "Світ наприкінці XVIIІ – у ХІХ ст." (9 клас).

Навчальною програмою 2005 р. та її редакцією 2009 р. визначалися державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, у тому числі щодо вивчення історії повсякденності. Результатом навчання вважалася певна компетентність учнів, яка передбачала формування у школярів окремих видів навчально-пізнавальних умінь, здебільшого інформаційних (на основі різних джерел інформації порівнювати явища повсякденного життя українців під владою Росії та Австрії, ідеї та цінності, характерні для тогочасної культури, з сучасними цінностями українського суспільства; описувати побут, повсякденне життя людей певної території на основі аналізу й узагальнення інформації з різних джерел (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових і речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам'яток); мовленнєвих (описувати місто раннього нового часу, життя і побут тогочасної людини, повсякденне життя людей, наслідки урбанізації, житло і повсякденний побут різних прошарків населення, родинні стосунки, релігію і мораль, дозвілля у різні періоди розвитку держав; повсякденне життя в Росії XVIII ст.; особливості духовного та суспільного життя мешканців краю); дещо менше логічних (визначати основні зміни у розвиткові духовного життя, побуті людей та їхньому мисленні; порівнювати повсякденне життя людей середньовіччя та раннього нового часу; порівнювати суспільне життя мешканців краю з аналогічними явищами та процесами в інших регіонах України; пояснювати суперечливий характер явищ і процесів модернізації повсякденного життя українців другої половини ХІХ ст.); аксіологічних (наводити приклади нових цінностей західноєвропейців, порівнювати ідеї і цінності, характерні для культури ХІХ ст., з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців) [5].

Однак хронологічні і просторові уміння залишилися поза увагою авторів програм і не були включені до загального переліку державних вимог щодо вивчення історії повсякденності у 8-9 класах.

Наприкінці 2009 – на початку 2010 рр. широкому колу громадськості й освітян було представлено результати засідань IV та V Робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України при Українському інституті національної пам’яті, які містили проекти концепції й програми викладання історії України в середній школі, що включали нові підходи до вивчення історії України та повсякденного життя українців і представників інших національностей [4].

У проекті програми у змісті курсів "Історія України: ранній Новий час" (8 клас) та "Історія України: ХІХ ст." (9 клас) значна увага приділяється повсякденному життю різних станів суспільства та народів, що мешкали на території сучасної України (євреїв, татар), уперше пропонується ознайомлення учнів з історією повсякденності у надзвичайних умовах (воєнні дії, епідемії, кризи, стихійні лиха). Так, у темі "Повсякденне життя" пропонується вивчати житло (муровані замки магнатів; дерев’яні "замочки" шляхти; селянське житло як обійстя хутірного типу); одяг (традиційне вбрання селян; специфіка одягу євреїв; масове поширення східного костюму серед шляхти, міщан і козаків) тощо. У темі "Суспільний та людський виміри війни" йдеться про людські та матеріальні втрати: хвилі пошестей і голоду через переміщення великих армій, спалахи насильства як супутнє явище "психозу війни".

У проекті програми з'явилися нові теми, пов'язані з повсякденням, які ще не були представлені у попередніх програмах. Так, тема "Опіка над здоров’ям і медичні служби" передбачала ознайомлення учнів з хвилями епідемій і засобами боротьби з ними, поліпшенням стану публічної і приватної гігієни, започаткуванням публічної служби охорони здоров’я. У темі "Вплив модернізації на зміни у світовідчутті людини другої половини ХІХ ст." виокремлюються сюжети про зміни у сприйнятті простору, інформації, нові способи спілкування на відстані, посилення інтересу до власного "Я", розхитування патріархальної сім’ї. У темі "Дозвілля, розваги й задоволення культурних запитів" повідомлялося про початок державного нормування вихідних днів на підставі церковних свят, тривалість робочого дня чиновника, ремісника й робітника на підприємстві; дозвілля працюючих людей (пікніки, публічні гуляння, трактири й шинки), поява театру, доступного всім верствам населення, народження спорту тощо.

Висновки. Отже, на основі здійсненого аналізу нормативних документів ми дійшли висновку, що введення питань історії повсякденності до змісту сучасних програм з історії відбувалося в кілька етапів, яким притаманні характерні ознаки: 1) 1989–1995 рр. – поява окремих сюжетів із повсякденного життя людей лише як складової тем, присвячених культурі певного періоду; 2) 1996–2000 рр. – включення до програм деяких аспектів історії повсякденності в контексті економіки, політики, соціальних перетворень; 3) 2001–2003 рр. – коригування змісту програм у бік зменшення обсягу матеріалу з історії повсякденності; 4) 2004–2009 рр. – офіційне закріплення історії повсякденності як обов’язкової складової змісту шкільної історичної освіти у Державному стандарті й шкільній програмі з історії для 12-річної школи (2005 р. і 2009 р.).

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження вбачаємо у подальшій розробці означеної теми, а саме: в аналізі шкільних підручників і посібників, оскільки вони є безпосереднім носієм змісту історії повсякденності та засобом його реалізації.


Анотація

Федчиняк Артур Олександрович. Трансформація змісту історії повсякденності в шкільних курсах нової історії. Автором розглянуто питання запровадження повсякденності до змісту навчальних програм з історії, визначено основні етапи та характерні зміни у обсязі та структурі матеріалу з історії повсякденності в шкільних курсах нової історії.

Ключові слова: трансформація, історія повсякденності, навчальна програма.


Аннотация

Федчиняк Артур Александрович. Трансформация содержания истории повседневности в школьных курсах новой истории. Автором рассмотрен вопрос введения повседневности в содержание учебных программ по истории, определены основные этапы и характерные изменения в объеме и структуре материала по истории повседневности в школьных курсах новой истории.

Ключевые слова: трансформация, история повседневности, учебная программа.


Summary

Fedchynyak Arthur Oleksandrovych. Transformation of the content of everyday life in school history course of modern history. The author investigated the problem of the everyday life as a part of educational programs on history, defined the basic stages and characteristic changes in the scope and structure of the material of the history of everyday life in the school course of modern history.

Key words: transformation, the history of everyday life, the training program.


Література

1. Акіншева І. П. Методика викладання соціальної історії в країнах Ради Європи : метод. посіб. для студ. спец. "Історія і правознавство" / І. П. Акіншева. – Луганськ : Вид-во ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 2008. – 153 с.
   
2. Баханов К. О. Оновлення змісту сучасної шкільної історичної освіти : [монографія] / К. О. Баханов. – Донецьк : ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005. – 384 с.
   
3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Історія України. – 2004. – № 9 (361), березень. – С. 1–9.
   
4. Концепція та програми викладання історії України в школі (проекти) : матеріали IV та V Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України "Концепція історичної освіти" / [упоряд. та ред. : Наталя Яковенко, Людмила Ведмідь ; систематизація перебігу дискусій над програмами : Людмила Ведмідь]. – К. : ВД "Стилос", 2009. – 126 с.
   
5. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів (5-9 класи 12-річної школи) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до програм : ссылка скрыта
   
6. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. Пометун, Г. Фрейман. – К. : Генеза, 2006. – 328 с.
   
7. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів України. Історія України. Всесвітня історія. (Нова редакція). 5–11 класи. – К.: Перун, 1998. – 92с.
   
8. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія, 5–11 класи (редакція 2001 р.) // Історія в школі. – 2001. – № 8. – С. 2–24.
   
9. Програма для середньої загальноосвітньої школи. Історія України. 5–11 клас. Всесвітня історія. 6-11 клас. – К.: Перун, 1996. – 126 с.
   
10. Програма з всесвітньої історії для середньої школи (6-8 класи). Проект // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1992. – №12. – С. 3-24.
    
11. Програма з історії України. 7-11 клас (Проект) // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1992. – №7-8. – С. 2-64.
    
12. Програма для середніх навчальних закладів. Історія. 5-11 кл. – К.: Рад. школа, 1989. – 96 с.