Geum.ru

Робоча навчальна програма з дисципліни «Політичні комунікації» Укладач: к філол н., доц. Башук Алла Іванівна Лектор

Вид материалаДокументы

Содержание


Політичні комунікації»
Підпис голови НМК факультету/ інституту
Мета і завдання навчальної дисципліни
Предмет навчальної дисципліни
Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі.
Система контролю знань та умови складання заліку.
Таблиця оцінювання за формами поточного контролю
Вид роботи
Загальна сума балів
Навчально-тематичний план
Всього годин
Типове завдання модульної контрольної роботи № 1
Тема 4. Технології політичних комунікацій
Типове завдання модульної контрольної роботи № 2
Комплексний підсумковий модуль
Подобный материал:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Інститут журналістики


Кафедра реклами та зв'язків з громадськістю


Укладач: Башук А.І.


ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


для студентів спеціальності 6.030.302 "Реклама та зв'язки з громадськістю"


Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол № ___

від „___” ________ 2010р.

Зав. кафедри

____________ Іванов В.Ф.


Директор інституту

__________ Різун В.В.


КИЇВ – 2010

Робоча навчальна програма з дисципліни « Політичні комунікації»


Укладач: к.філол.н., доц. Башук Алла Іванівна


Лектор: к.філол.н., доц. Башук А.І.


Викладачі: к.філол.н., доц. Башук А.І.; к.філол.н., ас. Бабак М.П.; к.політ.н., ас. Щегельська Ю.П.; к.н. із соц. комунікацій, ас. Давидченко Т.С.


Погоджено

з науково-методичною комісією

«____» ______________ 2010р.


___________________________

Підпис голови НМК факультету/ інституту


ВСТУП


Дисципліна "Політичні комунікації" є базовою нормативною дисципліною циклу професійних практичних дисциплін для спеціальності "реклама та зв’язки з громадськістю", що читається в VI семестрі в обсязі 3 кредитів, в тому числі 108 годин, з них 18 годин лекцій, 18 годин семінарських занять і 72 години самостійної роботи. Форма підсумкового контролю – залік.


Мета і завдання навчальної дисципліни

Мета – дати майбутнім фахівцям систематизоване й емпірично аргументоване уявлення про функціонування політичних комунікацій у сучасному світі, зокрема розкрити інформаційно-комунікаційну природу політичної діяльності, політичні функції ЗМІ у демократичних і диктаторських державах, основні підходи до аналізу відносин між політикою і мас-медіа, а також акцентувати увагу на своєрідності технологій політичних комунікацій та методах їх аналізу.

Завдання – навчити майбутніх рекламістів та спеціалістів із зв`язків з громадськістю з’ясовувати причинно-наслідковий зв’язок між політикою і мас-медіа, використовувати у практичній діяльності сукупність знань, професійних прийомів і методів політичних комунікацій, які впливають на формування картини політичного світу та визначають соціальний порядок.


Предмет навчальної дисципліни – закони, методи, технології функціонування політичних комунікацій у сучасному світі.


Вимоги до знань та вмінь

Студент повинен знати:

- інформаційно-комунікаційний аспект політичної діяльності;

- особливості впливу інформаційно-комунікаційних технологій на функціонування політичних комунікацій;

- місце і роль культурно-інформаційних ресурсів влади у системі політичних комунікацій;

- закони функціонування політичної масовокомунікаційної системи;

- фактори впливу на медіаполітику держави;

- особливості політичних функцій ЗМІ в демократичних суспільствах та у диктаторських державах;

- методи та засоби державної інформаційної політики в умовах тоталітарного, авторитарного, демократичного, постдемократичного режимів;

- специфіку технологій та методів аналізу політичних комунікацій.


Студент повинен уміти:

- застосовувати інформаційно-комунікаційний інструментарій та теоретичні здобутки різних наукових галузей, таких, як журналістика, зв’язки з громадськістю, реклама, лінгвополітологія, семіотика та ін., при аналізі політичних комунікацій;

- виділяти типологічні ознаки політичних комунікацій у запропонованих текстах;

- аналізувати політичні скандали;

- розробляти сценарії політичних перформансів;

- аналізувати політичні тексти з точки зору їх приналежності до політичного нарративу.

Запропонований модуль складається з лекцій, семінарських занять та 50% часу від вивчення дисципліни відводиться на самостійну роботу. Такий розподіл годин обґрунтовано наступним чином:

- Лекційні заняття передбачають передачу студентам знань, необхідних для формування теоретичної професійної бази практичної дисципліни.

У ході семінарських занять закріплюються знання, отримані студентами на лекціях, формуються вміння та набуваються навички, необхідні для здійснення практичної діяльності. Для закріплення теоретичних положень та набуття практичних навичок передбачаються навчально-практичні ігри.

Самостійна робота студентів орієнтована на поглиблене вивчення окремих питань політичних комунікацій, а також формування вмінь і навичок підготовки політичних текстів і перформансів.


Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі. Нормативна навчальна дисципліна "Політичні комунікації" є складовою частиною циклу професійної та практичної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" зі спеціальності "реклама та зв'язки з громадськістю", входить до групи дисциплін практичної підготовки «Практика ПР-діяльності».


Система контролю знань та умови складання заліку. Навчальна дисципліна "Політичні комунікації" оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Вона складається з двох змістових модулів.

Результати навчальної діяльності студентів оцінюються за 100-бальною шкалою.


Форми поточного контролю: оцінювання домашніх самостійних завдань, участі в індивідуальній та груповій роботі під час семінарських занять, контрольних робіт.


Поточний контроль

- Виступ 3 бали;

- Доповнення 1 бал;



- Робота у групі 2 бали;



- Письмові роботи 7 балів;



(виконання завдань для самостійної роботи)



- Модульна контрольна робота 10 балів.




Модульний контроль: 2 модульні контрольні роботи (по 1 роботі у кінці кожного модуля).


Оцінка формується за принципом накопичення балів. Вагові коефіцієнти модулів та підсумкового контролю подано в таблиці:
Змістовий модуль 1 ( ЗМ1 )
Змістовий модуль 2 ( ЗМ2 )
Іспит
Разом
(підсумкова оцінка)

Вагові коефіцієнти (%)
30%
30%
40%
100%

Максимальна оцінка в балах
30
30
40
100
















Розрахунок підсумкової оцінки за курс (накопичена ):

ПО= ЗМ1 + ЗМ2 + КПМ


Таблиця оцінювання за формами поточного контролю

Вид роботи

Мінімальна оцінка
Максимальна оцінка

 
бал
кількість
Достатня оцінка
бал
кількість
сума

Виступи
1
4
4
3
4
12

Доповнення
1
1
1
1
5
5

Робота у групах
1
1
1
2
1
2

Письмові роботи
4
3
12
7
3
21

Модульна контрольна робота (колоквіум, тест)
6
2
12
10
2
20

Загальна сума балів







30






60



Підсумковий контроль здійснюється у формі екзамену. Причому загальна оцінка враховує кількість балів, які необхідні для отримання відповідної оцінки за кожний змістовий модуль впродовж семестру та кількість балів на іспит.

Студент, що набрав менше ніж 30 балів за всіма формами поточного контролю до екзамену не допускається. При цьому, кількість балів відповідає оцінці:

1-34 – «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням дисципліни;

35-59 – «незадовільно» з можливістю повторного складання;

60-64 – «задовільно» («достатньо»);

65-74 – «задовільно»;

75 - 84 – «добре»;

85 - 89 – «добре» («дуже добре»);

90 - 100 – «відмінно».

Шкала відповідності


За 100-бальною шкалою
Оцінка за національною шкалою

90 – 100
5
відмінно
зараховано

85 – 89
4
добре

75 – 84

65 – 74
3
задовільно

60 – 64

35 – 59
2
незадовільно
не зараховано

1 – 34

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


№ лекції


Назва лекції
Кількість годин


лекції
семіна-ри/ла

борат.,

прак-тичні
само-стійна

робота
інші

форми

робіт

Змістовий модуль 1

1
Інформаційно-комунікаційний аспект політичної діяльності
2
4
10



2
Трансформації політичних комунікацій у контексті переходу до інформаційного суспільства
2
2
10



3
Особливості політичної масовокомунікаційної системи
2
4
12



Модульна контрольна робота 1
2












Змістовий модуль 2

4
Політичні функції засобів масової інформації
2
2
8



5
Роль засобів масової інформації у здійсненні політичних комунікацій
2
2
10



6
Технології політичних комунікацій: подієва комунікація
2
2
10



7
Дискурс політичної комунікації: семіотичний підхід
2
2
12



Модульна контрольна робота 2
2






























ВСЬОГО ГОДИН:
18
18
72
-


Загальний обсяг 108 год., у тому числі:

лекції – 18 год.

семінари – 18 год.

самостійна робота – 72 год.

Змістовий модуль 1

Тема 1. Політичні комунікації: поняття, сутність, функції

Лекція 1. Інформаційно-комунікаційний аспект політичної діяльності – 2 год.

Поняття «політика». Політика і влада. Комунікація як атрибут політичної діяльності. Підходи до вивчення політичних комунікацій. Актори політичної комунікації.

Політична інформація та політична комунікація: розмежування понять. Одиниці політичних комунікацій: повідомлення, текст. Політична сфера комунікації та її різновиди. Функції політичних комунікацій. Формування картини політичного світу та легітимізація соціального порядку за допомогою політичних комунікацій.

Типологія політичних комунікацій. Вербальні та невербальні ПК. Вертикальні та горизонтальні ПК. Міжособистісні, групові, локальні, масові ПК. Формальні та неформальні ПК. Публічні та непублічні форми взаємодії.

Типологічні ознаки політичних комунікації. Ритуальність та інформативність. Інституціональність і особистісний характер. Езотеричність (наявність підтексту, зрозумілого лише фахівцям) та загальнодоступність. Схематичність та повнота інформації. Стандартність та експресивність (засоби виразного мовлення). Діалогічність та монологічність. Агресивність і толерантність. Оцінка обговорюваних фактів і проблем з метою переконання адресата та спонукання його до певних дій (пряма та прихована форма оцінки).


Семінар 1. Політичні комунікації: поняття, сутність, функції – 2 год.

План.
  1. Підходи до вивчення політичних комунікацій.
  2. Одиниці політичних комунікацій: повідомлення, текст.
  3. Політична сфера комунікації та її різновиди.
  4. Функції політичних комунікацій.
  5. Типологія політичних комунікацій.



Семінар 2. Типологічні ознаки політичних комунікацій – 2 год.

Завдання.

Виділити типологічні ознаки політичних комунікацій у запропонованому тексті за наступним планом:
  1. Ритуальність та інформативність.
  2. Інституціональність і особистісний характер.
  3. Езотеричність та загальнодоступність.
  4. Схематичність та повнота інформації.
  5. Стандартність та експресивність.
  6. Діалогічність та монологічність.
  7. Агресивність і толерантність.
  8. Пряма та прихована форма оцінки.



Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Навести 10 прикладів різноманітних політичних текстів. Яку функцію вони виконують?


Контрольні запитання та завдання
  1. Що таке політичні комунікації? Чи розмежовуються поняття «політична інформація» та «політична комунікація»?
  2. Які існують підходи до вивчення політичних комунікацій?
  3. У чому полягає суть системного і лінгвістичного підходів до вивчення політичних комунікацій?
  4. У чому полягає суть функціонального підходу?
  5. Назвіть акторів політичної комунікації.
  6. Які виділяють різновиди політичних комунікацій?
  7. Назвіть основні функції політичних комунікацій.
  8. За яким принципом виділяються типологічні ознаки політичних комунікації?
  9. У чому полягає езотеричність політичного тексту?


Рекомендована література: основна [3, 7]; додаткова [15,19, 22, 31, 32].


Тема 2. Політичні комунікації у сучасному світі

Лекція 2. Трансформації політичних комунікацій у контексті переходу до інформаційного суспільства – 2 год.

Вплив глобалізаційних процесів на політичні комунікації. Встановлення єдиного центру економічної та інформаційно-культурної могутності. Зміна ролі національної держави.

Політична роль інтернет-технологій.

Процеси медіатизації. «Нова владна структура»: питання власників ЗМІ. Поняття медіаполітики. Політика інформаційної доби як політика скандалу. Реалізація законів медіадраматургії у політиці. Компроматні скандали, що впливають на стратегію розвитку країни.

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу державного управління. Інтерактивна політика. Електронний уряд.


Семінар 3. Політичні комунікації інформаційного суспільства – 2 год.

План.
  1. Вплив глобалізаційних процесів на політичні комунікації.
  2. Політична роль інтернет-технологій.
  3. Процеси медіатизації.
  4. Політика інформаційної доби як політика скандалу.
  5. Питання власників ЗМІ.
  6. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу державного управління.



Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Проаналізувати резонансний політичний скандал, який спостерігався протягом останнього півріччя в Україні. Розкрити особливості його висвітлення в медіа.
  3. Навести 5-6 прикладів реалізації інтерактивної політики.


Контрольні запитання та завдання
  1. У чому виявляється вплив глобалізаційних процесів на політичні комунікації?
  2. Яким чином змінюється роль національної держави в інформаційному суспільстві?
  3. Назвіть приклади технологій віртуального простору. У чому їх особливість?
  4. Чи необхідно, на вашу думку, державним органам регулювати інтернет-комунікації? Обґрунтуйте свою позицію.
  5. Перерахуйте переваги і недоліки політичної інтернет-комунікації.
  6. Що таке «революція участі»? І чи в змозі Інтернет призвести до такої революції?
  7. У чому виявляються процеси медіатизації?
  8. Яким чином власники ЗМІ впливають на інформаційну політику?
  9. Що таке медіаполітика?
  10. Назвіть переваги електронного уряду.


Рекомендована література: основна [1, 8]; додаткова [13, 26, 28, 32, 34].


Лекція 3. Особливості політичної масовокомунікаційної системи – 2 год.

Культурно-інформаційні ресурси влади. Контроль над культурними комунікаціями як ознака влади. Масова культура – система стандартних зразків життєдіяльності суспільства.

Міфи та стереотипи у сучасному інформаційному просторі. Сутність, природа та роль віри у формуванні міфів. Теократія як форма правління у Давньому світі та в епоху Середньовіччя. Визначення та функції політичного міфу. Національні міфи. Міфологія етнотравми. Поєднання у структурі міфу соціокультурного виміру з політикою, економікою, масовою психологією. Стереотипи у картині політичного світу. Теорія стереотипізації У.Ліппманна.

Ідеологія як засіб досягнення і здійснення влади: духовне обґрунтування та мобілізаційна основа. Структурні компоненти державної ідеології. Культурно-історична природа ідеології. Цінності та антицінності у політичних комунікаціях. Світовий ідеологічний ринок – ринок ціннісних орієнтацій. Ринкова, постмодерністська, теоцентрична та ін. ідеології.


Семінар 4. Культурно-інформаційні ресурси влади – 2 год.

План.
    1. Визначення та функції політичного міфу.
    2. Ідеологія.
    3. Стереотипи у картині політичного світу.
    4. Масова культура і мас-медіа.
    5. Цінності та антицінності у політичних комунікаціях.
    6. Світовий ідеологічний ринок.


Семінар 5. Державна ідеологія: за vs проти – 2 год.

навчально-практична гра Суд над ідеологією
  • Розбитися на три групи.
  • Завдання:

Представники однієї групи аргументовано доводять необхідність існування державної ідеології, інші – виступають проти. Представники третьої групи аналізують виступи і виносять вердикт, яка група була більш переконлива.


Завдання для самостійної роботи (8 год.)

1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  1. Проаналізувати міфи та стереотипи сучасної української масової культури.
  2. Змалювати стереотипний національний характер українця, росіянина, грузина, американця. Обговоріть виконану роботу у групі.


Контрольні запитання та завдання
  1. Які форми комунікації належать до культурно-інформаційних ресурсів влади?
  2. У чому полягають функції міфу?
  3. Дайте визначення поняття «політичний міф».
  4. Розкрийте співвідношення політичного та етнічного міфу.
  5. Визначте, що впливає на зміст політичного міфу.
  6. Покажіть взаємозв`язок міфології етнотравми з політичним міфом.
  7. Назвіть новітні міфи України.
  8. У чому полягають функції ідеології?
  9. Розкрийте роль стереотипів у розумінні національного характеру.


Рекомендована література: основна [2, 3, 4, 6, 7]; додаткова [9, 11, 14, 16, 17, 18, 24, 25, 27, 30].


ТИПОВЕ ЗАВДАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1

  1. Що таке політичні комунікації? Назвіть підходи до вивчення політичних комунікацій.
  2. Назвіть типологічні ознаки політичних комунікацій. У чому вони виявляються?
  3. Яким чином впровадження інформаційно-комунікаційних технологій впливає на сферу державного управління?
  4. Чому політику інформаційної доби називають політикою скандалу?
  5. Які форми комунікації належать до культурно-інформаційних ресурсів влади? Охарактеризуйте їх.
  6. Термінологічний практикум. Визначте наступні поняття:

Політика

Політична інформація

Політичні комунікації

Актори політичної комунікації

Політичний текст

Інформаційно-комунікаційні технології

Медіаполітика

Електронний уряд

Політичний міф

Ідеологія

Картина політичного світу


Змістовий модуль 2

Тема 3. ЗМІ як медіаполітична система

Лекція 4. Політичні функції засобів масової інформації – 2 год.

ЗМІ як основний ретранслятор масової інформації. Напрямки впливу масмедійної інформації на населення. Функції ЗМІ з точки зору участі у політичних комунікаціях. Забезпечення відкритості. Інформаційна функція. Функція контролю. Соціалізація та інтеграція. Представництво інтересів. Захист соціально незахищених верств населення. Політичне навчання і виховання. Формування громадської думки та політичної волі. Прогностична функція. Функції мас-медіа в демократичних суспільствах та у диктаторських державах.

Відбір і трансформація подій у ЗМІ. Форми інформації: Відомості про події → Інформація → Факт → Новина → Тема → Супертема. Структура новини і сприйняття політики. Фактори новинності. Види факторів новинності. Вплив факторів новинності на діяльність ЗМІ та аудиторію. Феномен «news entertainment».


Семінар 6. Політичні функції засобів масової інформації – 2 год.

План.
  1. Відбір і трансформація подій у ЗМІ.
  2. Структура новини і сприйняття політики.
  3. Види факторів новинності.
  4. Функції мас-медіа в демократичних суспільствах.
  5. Функції мас-медіа у диктаторських державах.



Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Виокремити за поданим прикладом чинники новинності у повідомленнях преси. Для аналізу самостійно обрати висвітлення події національного масштабу.


Контрольні запитання та завдання
  1. Яким чином масмедійна інформація впливає на населення?
  2. Проаналізуйте на конкретних прикладах реалізацію політичних функцій мас-медіа в Україні та Росії. Чи спостерігаються принципові відмінності? Як можна охарактеризувати політичний режим цих країн?
  3. Які форми може набувати інформація?
  4. Назвіть фактори новинності.
  5. Що таке фактори новинності?
  6. Чим визначається цінність події?
  7. Як впливають фактори новинності на діяльність ЗМІ?
  8. Як впливають фактори новинності на аудиторію?
  9. Чим визначається медіаполітика держави?


Рекомендована література: основна [3, 5, 6, 8]; додаткова [13, 15, 23, 34].


Лекція 5. Роль засобів масової інформації у здійсненні політичних комунікацій – 2 год.

Державна інформаційна політика. Історичні моделі відносин держави з медіаструктурами (обумовлюються типом правлячого режиму). Роль держави і ЗМІ в умовах тоталітарного, авторитарного, демократичного, постдемократичного режимів.

Відносини між політикою і мас-медіа у політичній системі. Концепція взаємозалежності. Основні типи ПК у демократичних країнах (на прикладі взаємин між партіями і мас-медіа). Бюджетно-бюрократичний тип. Патерналістсько-ієрархічний тип. Представницько-демократичний тип. Популістсько-медіократичний тип. Індивідуалістсько-анархічний тип.

Формування порядку денного. Прикладна формула порядку денного. Дійові особи політичної роботи з пресою: «стратеги зв’язків з громадськістю», політики. Цілі політичної роботи з пресою.

Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі. Медійно опосередкована ПК (новина). Частково медійно опосередкована ПК (інтерв’ю). Без впливу ЗМІ (політична реклама).


Семінар 7. Роль засобів масової інформації – 2 год.

План.
  1. Історичні моделі відносин держави з медіаструктурами.
  2. Державна інформаційна політика України.
  3. Політика і мас-медіа: концепції відносин.
  4. Типологія політичних комунікацій у демократичних країнах.
  5. Особливості формування порядку денного.
  6. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі.


Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Описати конкретні приклади відносин між політикою і мас-медіа у сучасних демократичних країнах (Італія, Великобританія, Франція, Германія та ін.). При цьому звернути увагу на взаємозалежність між політикою і мас-медіа та вплив політики чи політичної роботи з пресою на мас-медіа чи журналістів.


Контрольні запитання та завдання
  1. Що таке державна інформаційна політика?
  2. Розкрийте роль держави і ЗМІ в умовах тоталітарного і авторитарного режимів.
  3. Розкрийте роль держави і ЗМІ в умовах демократичного і постдемократичного режимів.
  4. Назвіть і поясніть основні підходи до аналізу відносин між політикою і мас-медіа.
  5. Що впливає на формування порядку денного?
  6. Назвіть конкретні цілі політичної роботи з пресою.
  7. Поясніть основні стратегії та рівні політичної комунікації у сучасній передвиборній боротьбі. Детально зупиніться на структурі виборців та американізації передвиборних компаній.


Рекомендована література: основна [3, 4, 5, 8]; додаткова [23, 32, 34].


Тема 4. Технології політичних комунікацій

Лекція 6. Технології політичних комунікацій: подієва комунікація – 2 год.

Перформанс як послідовність символічних дій, об’єднаних однією тематикою. Функції та місце ритуалів у політичних комунікаціях: історичний ракурс. Гіперболізовано-перформансні ролі у суспільстві. Перформанс як драматична структура. Параметри перформансу. Технологічний паспорт перформансу: категорія, вид, назва, анотація, роль героя, учасники, цільові групи, час проведення, місце проведення, комунікативні цілі та завдання, бюджет.

Аналіз ритуалу на прикладі інавгураційної церемонії. Історія ритуалу посвяти. Перформансні ознаки інавгурації. Протокол. Аудиторія. Інавгурація як театралізоване видовище: вступ, дія, завершення.

Інавгураційна промова як текст-перформатив. Інавгураційне звернення як фатична комунікація. Функції: інтеграційна (взаємні обов`язки народу і президента, єдність нації); інспіраційна (безперервність історичних традицій, цінність досвіду минулого, прославлення величі нації, традиційних цінностей, піднесені емоції); деклараційна (затвердження нових принципів правління); перформаційна (посада президента і символічна роль лідера нації).


Семінар 8. Роль та місце ритуалів у політичних комунікаціях – 2 год.

План.
  1. Перформанс як просторове повідомлення.
  2. Драматична структура (сценарій) перформансу.
  3. Параметри перформансу.
  4. Інавгураційна церемонія як ритуал посвяти.
  5. Функції інавгураційної промови.



Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Підготуйте технологічний паспорт масової демонстрації із революційними лозунгами.
  3. Продумайте сценарій 3-4 оригінальних перформансів.


Контрольні запитання та завдання
  1. Що таке перформанс?
  2. Наведіть не менше ніж 20 прикладів перформансу і поясніть чому це перформанс.
  3. Порівняйте перформанс і подію. У чому їх різниця?
  4. Перерахуйте технології прямого впливу на учасників та спостерігачів перформансу.
  5. Розкрийте драматичну структуру перформансу.
  6. Визначте історичне коріння інавгураційного ритуалу.
  7. Проаналізуйте церемонію інавгурації як перформанс.
  8. Розкрийте фатичну функцію інавгураційної промови.
  9. Виділіть ознаки тексту-перформативу в інавгураційній промові.


Рекомендована література: основна [2, 4]; додаткова [12, 19, 25, 27, 29, 30, 31, 32].


Тема 5. Методи аналізу політичної комунікації

Лекція 7. Дискурс політичної комунікації: семіотичний підхід – 2 год.

Дискурс як «комунікативна подія». Політичний текст і соціальний контекст комунікації. Типологія дискурсу політичної комунікації. Підходи до типології. Різновиди політичного дискурсу за комунікативними цілями, тематикою, функціями, акторами, інформаційними каналами, знаковою специфікою перформансу.

Знакова природа політичного дискурсу. Семіотика як інструмент політичних технологій. Типологія методів семіотики: інтерпретація, кодування тексту. Збереження коду. Часткове перекодування. Повне перекодування. Символіка політіміджу. Технології: «вписування» у модель лідера минулого, сексуальна символіка, концептуальна модель «свій-чужий».


Семінар 9. Дискурс політичної комунікації – 4 год.

План.
  1. Дискурс як «комунікативна подія».
  2. Типологія дискурсу політичної комунікації.
  3. Знакова природа політичного дискурсу.
  4. Типологія методів семіотики.
  5. Символіка політіміджу.


Завдання для самостійної роботи (8 год.)
  1. Опрацювати рекомендовану до теми літературу.
  2. Виділити і проаналізувати символи, які зустрічаються у запрованованому політичному тексті.


Контрольні запитання та завдання
  1. Що таке політичний дискурс?
  2. Які типи політичного дискурсу Ви можете назвати?
  3. У чому полягає знакова природа політичного дискурсу?
  4. Яким чином методи семіотики застосовуються при аналізі політичних текстів?
  5. У чому виявляється роль семіотики як інструменту політичної технології?
  6. Які символи часто зустрічаються у політичній комунікації?
  7. Які технології формування політіміджу Ви знаєте?


Рекомендована література: основна [2, 6, 7]; додаткова [10, 12, 15, 20, 21, 31, 32, 33].


ТИПОВЕ ЗАВДАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2

  1. Назвіть функції ЗМІ з точки зору участі у політичних комунікаціях.
  2. Назвіть види факторів новинності. Як впливають фактори новинності на діяльність ЗМІ та аудиторію?
  3. Розкрийте роль держави і ЗМІ в умовах тоталітарного, авторитарного, демократичного, постдемократичного режимів.
  4. Охарактеризуйте основні типи політичних комунікацій у демократичних країнах (на прикладі взаємин між партіями і мас-медіа).
  5. Розкрийте драматичну структуру політичного перформансу.
  6. Чому висловлювання політиків слід розглядати тільки в дискурсі? Які існують підходи до типології дискурсу політичної комунікації?
  7. Яким чином методи семіотики застосовуються при аналізі політичних текстів?


КОМПЛЕКСНИЙ ПІДСУМКОВИЙ МОДУЛЬ


Перелік питань, які виносяться на залік

  1. Комунікація як атрибут політичної діяльності.
  2. Підходи до вивчення політичних комунікацій.
  3. Функції політичних комунікацій.
  4. Політична інформація та політична комунікація: розмежування понять.
  5. Одиниці політичних комунікацій: повідомлення, текст.
  6. Політична сфера комунікації та її різновиди.
  7. Формування картини політичного світу.
  8. Типологія політичних комунікацій.
  9. Типологічні ознаки політичних комунікації.
  10. Вплив глобалізаційних процесів на політичні комунікації.
  11. Зміна ролі національної держави в інформаційному суспільстві.
  12. Політична роль інтернет-технологій.
  13. Процеси медіатизації.
  14. Поняття медіаполітики. Реалізація законів медіадраматургії у політиці.
  15. Політика інформаційної доби як політика скандалу.
  16. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сферу державного управління.
  17. Електронний уряд.
  18. Культурно-інформаційні ресурси влади.
  19. Масова культура як система зразків життєдіяльності суспільства.
  20. Міфи у сучасному інформаційному просторі.
  21. Визначення та функції політичного міфу.
  22. Стереотипи у картині політичного світу.
  23. Ідеологія як засіб досягнення і здійснення влади.
  24. Цінності та антицінності у політичних комунікаціях.
  25. Світовий ідеологічний ринок.
  26. ЗМІ як основний ретранслятор масової інформації.
  27. Відбір і трансформація подій у ЗМІ.
  28. Структура новини і сприйняття політики.
  29. Види факторів новинності.
  30. Функції мас-медіа в демократичних суспільствах.
  31. Функції мас-медіа у диктаторських державах.
  32. Державна інформаційна політика.
  33. Історичні моделі відносин держави з медіаструктурами.
  34. Роль держави і ЗМІ в умовах тоталітарного, авторитарного, демократичного, постдемократичного режимів.
  35. Відносини між партіями і мас-медіа у політичній системі.
  36. Основні типи політичних комунікацій у демократичних країнах (на прикладі взаємин між партіями і мас-медіа).
  37. Особливості формування порядку денного.
  38. Дійові особи та цілі політичної роботи з пресою.
  39. Рівні політичної комунікації у передвиборній боротьбі.
  40. Функції та місце ритуалів у політичних комунікаціях: історичний ракурс.
  41. Перформанс як послідовність символічних дій.
  42. Технологічний паспорт перформансу.
  43. Аналіз ритуалу на прикладі інавгураційної церемонії (за власним вибором).
  44. Інавгураційна промова як текст-перформатив.
  45. Дискурс як «комунікативна подія».
  46. Політичний текст і соціальний контекст комунікації.
  47. Типологія дискурсу політичної комунікації.
  48. Знакова природа політичного дискурсу.
  49. Семіотика як інструмент політичних технологій: типологія методів.
  50. Символіка політіміджу.


Рекомендована література

Основна

  1. Башук А.І. Інформаційна політика : [навч. посіб.] / Алла Іванівна Башук. – Ч.1. – К.: Вид-во ІЖ КНУ ім. Т. Шевченка, 2007. – 90 с.
  2. Борисов Б.Л. Технологии рекламы и PR : учебное пособие / Б.Л. Борисов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 624 с.
  3. Политические коммуникации : учеб. пособие для студентов вузов / [Петрунин Ю.Ю. и др. ; под ред. А.И. Соловьева]. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 332 с.
  4. Пономарев Н.Ф. Информационная политика органа власти: пропаганда, антипропаганда, контрпропаганда : учеб. пособие / Н.Ф. Пономарев. – Пермь: Изд-во Перм. гос. техн ун-та, 2007. – 185 с.
  5. Пушкарева Г.В. Политический менеджмент : учеб. пособие / Г.В. Пушкарева. – М.: Дело, 2002. – 400 с.
  6. Русакова О.Ф. Что такое политический маркетинг : научно-методическое издание / О.Ф. Русакова, А.Е. Спасский– Екатеринбург: Изд. дом «Дискурс-Пи», 2004. – 144 с.
  7. Чудинов А.П. Политическая лингвистика : учеб. пособие / А.П. Чудинов. – [2-е изд., испр.]. – М.: «Флинта», «Наука», 2007. – 256 с.
  8. Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Герд Штромайєр ; [пер. з нім. А. Орган]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 303 с.


Додаткова

  1. Барт Р. Мифологии / Ролан Барт ; [пер. с фр., вступ. ст. и коммент. С.Н. Зенкина]. – М.: Изд-во имени Сабашниковых, 1996. – 312 с.
  2. Бачевський Д. Чому виграють вибори, або Агресивні тексти як найбільш ефективні комунікаційні технології [Електронний ресурс] // Українська правда. — 11.04.2006. — Режим доступу до газ. : ссылка скрыта
  3. Башук А.И. Пространство и время в социополитической флэш-анимации // Культура народов причерноморья. Научный журнал. – № 49. – Т. 2. – март 2004. – С. 31-34.
  4. Бережная Т.М. Президентская риторика США в системе пропагандистского манипулирования общественным сознанием / Т.М. Бережная // Язык и стиль буржуазной пропаганды. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – С. 135-166.
  5. Бодрунова С.С. Медиакратия: подходы к пониманию термина / С. Бодрунова // Журналистика в 2008 году: общественная повестка дня и коммуникативные практики СМИ. – М.:МедиаМир, 2009. – С. 146-147.
  6. Борисенко М.В. Роль политической мифологии в современной мировой политике : (тезисы доклада конференции Глобальный кризис и мировая политика) [Електронний ресурс] / М.В. Борисенко // Вестник МГУ. – Серия Социология. – 2002. – № 3. — Режим доступу: ссылка скрыта
  7. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. ван Дейк ; [пер. с англ. / cост. В.В. Петрова]. – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.
  8. Грабовська І.М. Національні міфи в контексті сучасних українських реалій : [філософсько-світоглядний аналіз] / Ірина Миколаївна Грабовська. – Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, ДС Міланік, 2007. – 141 с.
  9. Демчук П. Обережно, політичні міфи! : [філософсько-політологічний трактат] / Павло Демчук. – К.: Молодь, 2006. – 204 с.
  10. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием : [навч.посіб.] / Сергій Георгійович Кара-Мурза. – [2-ге вид.]. – К.: Оріяни, 2006. – 528 с.
  11. Ленуар Р. Соціальна влада публічних виступів / Р. Ленуар // Журнал «Ї». – 2004. – № 32. — Режим доступу до журн. : ссылка скрыта
  12. Многообразие политического дискурса / [отв.ред. О.Ф. Русакова]. – Екатеринбург: ИфиП УрО РАН, УрГСХА, 2004. – 385 с.
  13. Новикова-Грунд М.В. «Свои» и «чужие»: маркеры референтной группы в политическом дискурсе / М.В. Новикова-Грунд // Полис. – 2000. – № 4. – С. 82-93.
  14. Ольшанский Д. Политический PR / Дмитрий Ольшанский. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.
  15. Основи масово-інформаційної діяльності : [підручник] / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. – К.: Вид.-пол.центр «Київський університет», 1999. – 634 с.
  16. Павлюк Л.С. Знак, символ, міф у масовій комунікації / Л.С. Павлюк. – Львів: ПАІС, 2006. – 120 с.
  17. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации / Георгій Георгійович Почепцов. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 656 с.
  18. Почепцов Г.Г. Теория скандала / Георгій Георгійович Почепцов // Русский журнал. – 09.08.2005 // ссылка скрыта
  19. Пропаганда времен Второй мировой войны: СССР, Германия, США, Италия и др. // Медиаэнциклопедия. – DVD-ROM.
  20. Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство / Марк Тангейт ; [пер. с англ.]. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 252 с.
  21. Указ Президента України № 1643 «Про Державний Протокол та Церемоніал України» (від 22 серпня 2002 р. №746/2002)
  22. Хроніка надій і ілюзій. Дзеркало історії. Про вибір [Електронний ресурс] : хронікально-документальний серіал. – К.: ТОВ «Студія «Телекон», 2003. – (DVD).
  23. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса / Елена Иосифовна Шейгал. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2004. – 326 с.
  24. Шомова С.А. Политические шахматы. Паблик Рилейшнз как интеллектуальная игра / Светлана Андреевна Шомова. – М.: РИП-холдинг, 2003. – 214 с.
  25. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / Умберто Эко ; [пер. с итал. А.Г. Погоняйло и В.Г. Резник]. – СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998. – 432 с.
  26. Эко У. Полный назад! «Горячие войны» и популизм в СМИ / Умберто Эко ; [пер. с итал. Е.Костюкович]. – М.: Эксмо, 2007. – 589 с.