План Вступ Перелік областей •Житомир (Житомирська область)
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВеликої Вітчизняної війни 1399 році місто було дощенту спалено кримським ханом Тимуром-Куклуком |
- План Вступ Інформаційні бази в діяльності юристів Інформаційне забезпечення правника, 135.39kb.
- План вступ. Методика самостійного здобуття з навчальної І наукової літератури та інтернету., 110.66kb.
- Вступ, 358.84kb.
- Перелік умовних скорочень, 3758.89kb.
- Перелік умовних скорочень, 355.42kb.
- Перелік умовних позначень, 308.42kb.
- Перелік умовних позначень, 1781.63kb.
- Зміст перелік скорочень, 569.12kb.
- З м І с т перелік умовних скорочень, 452.48kb.
- Академія педагогічних наук України державна науково-педагогічна бібліотека україни, 176.81kb.
Визначні місця:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Додаткова інформація:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Малин
Назва міста
Назву сучасного міста Малина пов'язують з іменем князя ссылка скрыта. Адже в корені назви міста чітко прослідковується ім'я древлянського князя — легендарної особи часів Київської Русі. Особливо часто воно згадується у літописній розповіді про ссылка скрыта проти київського князя ссылка скрыта в ссылка скрыта року. Проте є нові гіпотези щодо походження назви Малина. Деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала ссылка скрыта — ссылка скрыта, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі важливу посаду ключниці. В Малушу, древлянську княжну, закохався син Ольги — ссылка скрыта, а згодом народився син, в майбутньому князь київський Володимир. Малин служив форпостом на східних рубежах Древлянської землі. Саме тому і був підданий нападу під час карального походу Ольги. Історія Малина нараховує більше ссылка скрыта років. На території міста, у його південно-східній частині, збереглися залишки давньоруського городища, заснованого на рубежі ссылка скрыта-ссылка скрыта як пункт укріплення одного зі східно-слов'янських племен — ссылка скрыта. Деякі вчені вважають, що його побудував князь ссылка скрыта. У ссылка скрыта-ссылка скрыта місцеве поселення землі навколо Малина використовувало для полювання, рибальства, бджільництва, землеробства. Заселення території відбувалося шляхом селянської колонізації. У той час ці землі належали ссылка скрыта. В 1569 році після укладання ссылка скрыта Малин відійшов до складу ссылка скрыта. Шляхта нещадно експлуатувала місцеве населення. У першій половині XVII ст. Малин належить графині Красицькій. ссылка скрыта рік. Знову війна. Вже на початку липня 1941 року фронт наблизився до Малина і на підступах до міста розгорнулись тяжкі оборонні бої. ссылка скрыта почались бої за Малин. Залізнична станція Малин чотири рази переходила з рук у руки — від фашистів до червоних. Оборона міста тривала місяць. Справжній героїзм проявили війська 5-й армії під командуванням генерала М.І. Потапова, а також 1-а протитанкова артилерійська бригада, 32-й залізничний батальйон, 215-а механізована дивізія. Захопивши Малин, фашисти встановили в місті жорстокий окупаційний режим. Але малинчани не здавалися. Вже в серпні 1941 року недалеко від Малина почав діяти партизанський загін під командуванням І.Ф. Бровкіна. Цього ж року в Малин прибув комуніст лейтенант Радянської Армії П.А. Тараскін. З його ініціативи наприкінці 1941 року, восени, в Малині була створена підпільна організація, ядром якої стали сам П.А. Тараскін, В.М. Афанасьєв, В.В. Дідківський, А.П. Мелещенко і В.Л. Бурманчук. Вони створили діючі підпільні групи в прилеглих селах. ссылка скрыта ссылка скрыта року гітлерівці «вирахували» підпільну організацію, а П.А. Тараскіна і його соратників розстріляли. Після їхньої смерті підпілля очолила комсомолка, випускниця малинської школи №1 Ніна Сосніна. Організація поповнилася молоддю, яка доставляла партизанам зброю, боєприпаси, медикаменти і поширювала листівки серед населення. Бойовим штабом організації став будинок вчительки Є.Ф. Дорошок, де 31 серпня за зрадницькою вказівкою фашисти оточили і спалили Ніну Сосніну, її батька Івана Івановича Сосніна і партизана Федора Зінченка, якому в цей час робили операцію. 630 днів діяла Малинська підпільна організація. Ряд учасників підпілля були удостоєні високих урядових нагород. П.А.Тараскіну і Н.І.Сосніній присвоєні звання ссылка скрыта. ссылка скрыта ссылка скрыта року війська 1-го Українського фронту звільнили Малин. За роки окупації в місті загинуло понад півтори тисячі чоловік.
Пам'ятники
У Малині знаходиться єдиний в Україні пам'ятник мандрівникові і антропологу Миколі Миколайовичу Миклусі-Маклаю (1986, ск. П. Степанов, арх. О. Борис, Д. Ляшевич). Цей пам'ятник встановлено у сквері на перетині центральних вулиць — М. Грушевського і Н. Сосніної.
Визначною пам'яткою монументального мистецтва доби соцреалізму є також пам'ятник героям малинського підпілля, що заввишки понад 8 метрів (1984, ск. М. Олексієнко, Б. Лисенко, В. Чепелик, арх. О. Абрамов, Б. Орєхов, В. Тищенко). Він височить біля входу до міського парку культури і відпочинку ім. М. Миклухо-Маклая. Є в Малині пам'ятні знаки учасникам ліквідації та жертвам Чорнобильської катастрофи, жертвам голодомору та політичних репресій ссылка скрыта-х років, жертвам голокосту, а також Алея Героїв.
У місті знаходиться Костел Св. Анни, споруджений у 1780 році [1]. Насьогодні храм перебуває у вкрай поганому стані.
Визначні місця: ссылка скрыта
Додаткові джерела: ссылка скрыта , ссылка скрыта
ссылка скрыта
Новоград-Волинськ
Історія розвитку
Вперше місто згадується за назвою Возвягель у ссылка скрыта р. у ссылка скрыта. Роком пізніше, через непокору його жителів, він був спалений дружиною князя ссылка скрыта. Недавні археологічні розкопки городища на правому березі Случі, описані ще наприкінці ссылка скрыта в. ссылка скрыта, дозволили визначити місце розташування, розміри й особливості побуту цього древнього міста У роки ссылка скрыта були зруйновані міст через Случ, хлібозавод, будинки колишнього повітового казначейства і Великої синагоги, будинок Беруля й ін. Згоріло безліч дерев'яних будинків. Розграбований був єврейський цвинтар, з якого було знято велику кількість могильних плит для ремонту доріг. Сучасний Новоград-Волинськиий займає площу 2667 га, з якої забудовано 2053 га. Як показав останній перепис, чисельність його населення в грудні 2001 р. складала 56555 чоловік. За даними місцевої топонімічної комісії, у 1997 р. у місті нараховувалося 344 вулиць, провулків і площ. За 10 км від міста проходить нафтопровід «Дружба» з нафтоперекачувальною станцією в селі Чижівка. За 5 км від міста знаходиться нафтоналивна станція для завантажування нафтопродуктів в залізничні цистерни, термінали для зберігання нафтопродуктів.
Історичні пам'ятки
Найвидатніші історичні архітектурні пам'ятники:
- пам'ятник Лесі Українки,
- пам'ятник Т. Г. Шевченку,
- ссылка скрыта,
- ссылка скрыта,
- залишки фортеці.
Додаткова інформація: ссылка скрыта - офіційний сайт.
ссылка скрыта
Радомишль
Походження назви міста
Радомишль — одне з найдавнішихх міст Полісся й України. Сучасну назву воно отримало не відразу. Радомишль вперше згаданий у літопису ссылка скрыта року під назвою Мичеськ, пізніше — Микгород. Стародавня назва древлянського міста походить від назви річки ссылка скрыта, а та - від старослов'янського слова "микати" - жити, існувати. Микгород – сучасний район Радомишля, де понад сто років працює відома ссылка скрыта. За княжих часів Микгород мав вигідні умови для розташування укріплення, бо його з обох боків омивали річки ссылка скрыта і Мика. Як свідчать перекази і як згадує в своїх працях ссылка скрыта, на сучасному Микгороді було поставлено град. ссылка скрыта - у грамоті київського князя ссылка скрыта місто згадане під назвою Мицько при Тетереві.[1] Приблизно у 1-й половині XVI ст. з'явилася нова назва міста. Після чергової татарської навали його з Микгорода перенесли на стратегічно вигідніше місце - стрімкий лівий берег річки Тетерів. За ссылка скрыта, «радісна мисль» про переселення і дала нову назву поселення — Радомисль. За іншою версією, вона походить від імені людини. На той час Радомисль або Радомисл означало людину, названу або вшановану як промисел чи знаряддя промислу.[2] Перша писемна згадка про назву "Радомисль" належить до ссылка скрыта року.[3] І лише з ссылка скрыта року в усіх документах вживається назва "Радомишль".
Історія
Зі створенням ссылка скрыта починається поступове відродження господарства і налагодження мирного життя. В ссылка скрыта році Радомисль увійшов як райцентр до Малинського округу, а в ссылка скрыта році місто і район входять до ссылка скрыта. Тільки в ссылка скрыта році із створенням ссылка скрыта Радомисль остаточно стає райцентром. Відновлюються старі підприємства – цегельний, пивоварний заводи, шкір завод, засновано меблеву фабрику, запрацювали заклади освіти, лікарні та культурні установи. Створюються інвалідні будинки і будинки праці ссылка скрыта ссылка скрыта року розпочалася Німецько-радянська війна. Місто зазнає бомбардувань німецької авіації, а вже ссылка скрыта 1941 року на підступах до Радомисля розгорілися запеклі бої, але під переважаючими силами противника радянські війська змушені відступити. ссылка скрыта 1941 року ворог окупував місто. 20 липня 1941 року німецькі війська вступили в місто. Восени 1941 року окупанти проводять масові розстріли єврейського населення в урочищі «Лісова Пісня» та в яру Черчі, за ссылка скрыта-ссылка скрыта роки знищено 2000 євреїв.В ході визвольних боїв війська першого Українського фронту ссылка скрыта ссылка скрыта року визволили Радомисль, але ссылка скрыта фашисти знову захопили місто. ссылка скрыта 1943 року в ході здійснення ссылка скрыта Радомисль був остаточно звільнений від загарбників. На околицях звільненого міста деякий час перебували генерал ссылка скрыта, а згодом і ссылка скрыта. Свій вклад внесли Радомисляни в Перемогу над фашистською Німеччиною, 1806 з них нагороджено орденами і медалями. В.Бурбі, П.Бондаренку, В.Карпенку, С.Сингаївському посмертно присвоєно звання ссылка скрыта. 10 тисяч жителів Радомисльщини не повернулося з війни, 18 тисяч воїнів загинуло при визволенні району.
Додаткова інформація: ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Володар – Волинськ
Історія Перша писемна згадка про населений пункт під назвою ссылка скрыта датується ссылка скрыта роком. У ссылка скрыта році він переходить у володіння польських магнатів, які перейменували населений пункт у Хорошки (згодом Горошки). Горошки, як і вся Правобережна Україна, ссылка скрыта року увійшли до складу ссылка скрыта. За адміністративним поділом того часу вони стали центром волості Житомирського повіту ссылка скрыта й були подаровані ссылка скрыта ссылка скрыта. Коли у ссылка скрыта році відзначалося 100-річчя з дня перемоги російського війська над наполеонівськими полчищами, Горошки перейменували на ссылка скрыта, в ссылка скрыта році — на Володарськ, а в ссылка скрыта році — на Володарськ-Волинський. З ссылка скрыта року Володарсько-Волинський район — самостійна адміністративно-територіальна одиниця області.
Культура Музей декоративного та коштовного каміння ссылка скрыта (смт. ссылка скрыта). Воздвиженська церква, ссылка скрыта р. (с. ссылка скрыта) Михайлівська церква, ссылка скрыта р. — один із найвидатніших пам'ятників волинської школи народної архітектури та дзвіниця (ссылка скрыта) (с. ссылка скрыта)
Додаткові джерела:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Визначні місця: ссылка скрыта
ссылка скрыта
Червоноармійськ
Історія
У ссылка скрыта році поселення згадується під іншою назвою - Пулини. Вона походить від іншої назви, де фігурує слово Пуль, а -ин тільки суфікс, що підтверджує походження назви від іншого слова. В переказах, які зібрані на території сусіднього ссылка скрыта району, зазначається, що ця назва могла піти від прізвища Пулин. До речі, люди з таким прізвищем і зараз проживають у селах сусідніх районів. Отже, є підстави гадати, що від прізвища польських шляхтичів, що оселилися в Пулинах (Чортолісах), і пішла друга назва поселення - Пулини.
У жовтні ссылка скрыта року через Пулини двічі проїздив відомий український поет ссылка скрыта. Він був відряджений Київським генерал-губернатором Д.Г. Бібіковим у ссылка скрыта, ссылка скрыта та ссылка скрыта. Т.Г. Шевченко повинен був зібрати легенди, перекази, стародавні акти, розповіді про кургани, історичні пам'ятки. Шлях поета пролягав через наш край, зокрема через Пулини та Соколів. Про це зберігається запис у подорожньому листі, з яким подорожував поет. У кінці жовтня того ж року, повертаючись до Києва, Т.Г. Шевченко знову побував у Пулинах.
У роки ссылка скрыта 447 жителів Червоноармійська відстоювали честь і незалежність нашої Батьківщини. 207 воїнів не повернулися з фронту, 240 - удостоєні високих нагород Батьківщини. Серед них кавалер ордена Леніна І.А. Тузюк, повний кавалер ордена Слави І.Т. Дубина, він же - один з героїв книг «Солдатська слава» та «Зірки солдатської слави».
Додаткові джерела:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Черняхів
Історія Під час ссылка скрыта ссылка скрыта—ссылка скрыта років ремісники Черняхова, протестуючи проти хазяїв, розпочали з ними боротьбу. Страйкарів очолив І. М. Кесельман, вони виграли 12-годинний робочий день проти 16-17 годинного. ссылка скрыта ссылка скрыта року принесла багато горя черняхівцям. На фронт забрали всіх працездатних чоловіків, а жінки з дітьми не справлялися з тим об'ємом робіт, що випала на їхню долю і жили впроголодь. В ссылка скрыта році під час окупації Черняхова німецькими окупантами громадяни Черняхова ссылка скрыта, ссылка скрыта та Щиглюк-Венер, не зважаючи на присутність ссылка скрыта, підняли населення на боротьбу проти поміщиків за розподіл землі серед малоземельних селян. Перед війною в ссылка скрыта році в Черняхові працювало поштове відділення, радіотелеграф, залізнична станція Горбаші. 21 березня ссылка скрыта року за проявлений героїзм і мужність в боях з фінами уродженцю смт. Черняхова Крисюку Арсентію Петровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, пізніше він став почесним громадянином Черняхова. В перші дні ссылка скрыта 400 черняхівців після оголошення мобілізації відправились на фронт. 13 липня ссылка скрыта року німецько-фашистські війська вступили в Черняхів. Почалася окупація, під час якої німці вбили сотні ні в чому не винних людей, 500 громадян вивезли на каторжні роботи в Німеччину. У вересні в Черняхові виникла підпільна організація, очолив її лікар ссылка скрыта. Майже два з половиною роки «господарювали» фашисти в Черняхові. Гітлерівці спалили 29 будинків, зруйнували МТС, школи, клуби, бібліотеку, лікарню. 12 листопада ссылка скрыта року війська ссылка скрыта визволили Черняхів. Кілька разів Черняхів залишали радянські війська, а 29 грудня ссылка скрыта року Черняхів було визволено остаточно і назавжди. Всього у ссылка скрыта брало участь 797 жителів Черняхова, з них загинуло 333 чол. В селищі споруджено два обеліски на честь воїнів-визволителів. Додаткові джерела: ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Романів
Походження назви
Рома́нів — ссылка скрыта в ссылка скрыта, (з 1933 по 2003 рік — ссылка скрыта). Районний центр ссылка скрыта, ссылка скрыта. Являється одним з найбільших селищ міського типу і взагалі населених пунктів (13-й населений пункт за кількістю мешканців) у Житомирській області. Розташоване приблизно за 11 км від залізничної станції ссылка скрыта на лінії ссылка скрыта—ссылка скрыта та в 70-и кілометрах від обласного центру міста ссылка скрыта. Історія містечка засвідчує такі колишні назви поселення — Колуково (поселення, яке ніби то знаходилось у давнину поблизу сучасного Романова), Романів (названий в честь батька Данила Романовича Галицького — ссылка скрыта), Дзержинськ (прокумуністична назва з 1933 по 2003 рік) і знову райцентр отримує назву Романів
Історія З другої половини 16 століття Романів належав ссылка скрыта і був приписаний до їхнього ссылка скрыта замку. У ссылка скрыта році Романів отримав ссылка скрыта, за яким міста звільнялися від управління і суду феодала. Воно закріплювало права міських станів — купців, міщан, ремісників. Було юридичним виявом успіхів міського населення у боротьбі проти феодалів. Статус селища міського типу з ссылка скрыта року. У радянські часи називався Дзержинськ. У ссылка скрыта році відновлена колишня назва.
Визначні місця: ссылка скрыта
Додаткова інформація: ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Коростишів
Історія
Одне з найдавніших міст ссылка скрыта, початок заснування і заселення якого губиться в темряві ссылка скрыта-ссылка скрыта. За легендою, містечко називалось Хміничі і було центром одного з ссылка скрыта — мінчан. Перша письмова згадка як про село ссылка скрыта ссылка скрыта ссылка скрыта припадає на 26 березня ссылка скрыта р. Шістдесят п'ять років воно належало Кмитам Чорнобильським, відомому і впливовому роду ссылка скрыта. З ссылка скрыта р. містечко було власністю графів ссылка скрыта. У ссылка скрыта р. надане ссылка скрыта. У сучасній Україні — місто районного підпорядкування ссылка скрыта, організаційно-господарський і культурно-побутовий центр районного значення, центр АПК. Розташоване на мальовничому березі ріки ссылка скрыта на схід від обласного центру, на автомагістралі ссылка скрыта-ссылка скрыта.
Пам'ятки архітектури
Наприкінці 18 ст. володарем міста був ссылка скрыта, маршал Люблинського трибуналу. Він і побудував новий маєток, ссылка скрыта, ссылка скрыта, відкриту ссылка скрыта року. Ще у ссылка скрыта р. родина Олізарів фундувала будівництво місцевого костелу. Спершу це був дерев'яний костьол, на місці якого 1798 року споруджено існуючий кам'яний. За часів СРСР ссылка скрыта було зачинено, а приміщення використовували як зерносховище, а потім як кінотеатр. За часів незалежності України у ссылка скрыта р. ссылка скрыта костел повернуто католицькій громаді. На початку 1870-х років у місті зведено двоповерхову муровану будівлю для Коростишівської вчительської семінарії, будівля якої збереглася дотепер. Також у місті є невелика дерев'яна церква орієнтовно межі 19-поч. 20 ст. У місті збереглася також будівля колишньої поштової станції середини ХІХ ст., яка нині використовується як автобусна станція.
Видатні місця: ссылка скрыта , ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Любар
Історія Попередником Любара було давнє місто Болохів — стольний город ссылка скрыта, згадка про яке є в ссылка скрыта за ссылка скрыта рік. У ссылка скрыта—ссылка скрыта роках містечко знаходилось у володінні ссылка скрыта, сина литовського князя ссылка скрыта. З ссылка скрыта до ссылка скрыта століть поселення носило назву Любартів. В місті був районний музей декабристів, адже саме в Любарі готували повстання ссылка скрыта та ссылка скрыта. У селищі також діяла органна майстерня. Після Великої Вітчизняної війни, коли німецькими загарбниками було зруйновано Любарську ГЕС, електростанцію було відбудовано, а компенсацією замість грошового відшкодування стало обладнання австрійського виробництва, яке працює там донині. ссылка скрыта ссылка скрыта року ГЕС потужністю 200 кВт дала Любару та шести сусіднім колгоспам електрику. Коли в будинках загорілись лампочки, радості селян не було меж.
Особистості «Наталія та Петро Оржевські були відомі, насамперед, своїм меценатством. На їхній кошт були збудовані школа та лікарня для селян, а сама графиня працювала декілька годин на день, як сестра милосердя»
Пам'ятки
- пам'ятники архітектури 19 століття: млин, садиба подружжя ссылка скрыта та церква — усипальниця Петра Оржевського.
- парк, який оточує садибу пам'ятка садової архітектури.
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Чуднів
Історія Перша документальна згадка про Чуднів відноситься до ссылка скрыта року, в якому, згадується, що жителі Чуднова дають з землі Дідковичини три відра меду в ссылка скрыта. В той час в Чуднові був один замок і місто, в якому збиралися річні ссылка скрыта на ссылка скрыта. В 1471 р. в люстрації Київської землі, що пройшла після розвалу самостійного Київського удільного княжества, в Чуднові показаний замок, озброєний 3 пушками і 2 піщалями; в ньому зберігались значні запаси провіанту та жили замкові слуги. ссылка скрыта місце капітуляції московського війська генерала ссылка скрыта перед польським, що призвело до ссылка скрыта. У ссылка скрыта Чуднів важливий торгівлею с.-г. продуктами (з кінця 19 ст. мав 10 500 меш., у тому числі половину ссылка скрыта). Тепер невелика харчова промисловість, мебльова фабрика, торфове підприємство.
Назва Назву пов'язують з прізвищем Київського боярина Чудина, вихідця з чудських старшин, відзначеного в літописах. Народні перекази виводаять топонім від слова чудо. Розповідають, що Чуднів колись звали Червоним яблучком. Князь, зачарований навколишньою красою, нібито сказав, що це не яблучко, а велике чудо, за іншою версією, що в давнину жителі міста дивом ("чудом") відбили багатотисячну ссылка скрыта орду. В Чуднові знаходиться чотири православні церкви: відомості про їх створення не раніше ссылка скрыта століття. В Чуднові діє громада ссылка скрыта
- ссылка скрыта, розміщена в центрі, містечка, була побудована на кошти прихожан в ссылка скрыта році.
- ссылка скрыта була побудована в ссылка скрыта році, очевидно, замість іншої більш древньої, невідомо коли побудованої, так як зберіглась виданна нею бумага кн. ссылка скрыта в ссылка скрыта році та церковні приходо-витратні книги зберіглись з ссылка скрыта року;
- Церква в ім'я Різдва Богородиці, побудована прихожанами в ссылка скрыта році;
- Церква в ім'я св. Трійці, побудована в ссылка скрыта році замість колишньої, невідомо коли побудованої, від якої залишились, ісповідні відомості, що ведуть до 1803 року.
Додаткові джерела: ссылка скрыта , ссылка скрыта
ссылка скрыта
Андрушівка
Історія
Колись назва поселення була — Андрусівка, і Житомирщина на той час входила до ссылка скрыта. Вже з кінця ссылка скрыта Адрусівка дісталася роду ссылка скрыта. Можливо, саме польським впливом можна пояснити зміну назви села. Особливо радіти Бержинським було нічого: село стояло пусткою після якогось з нападів. Бержинські все ж освоїлися і звели на березі ставка палац, розбили парк. Так би й лишалася Андрушівка селом, якби не ссылка скрыта. Саме тут було в 1848 р. збудовано перший в краї цукровий завод. Цукрозаводчики ссылка скрыта звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в ссылка скрыта р. і завод, і графський маєток дістався їм.
Наука
З 2001 року у передмісті Андрушівки діє ссылка скрыта. У 2003 році обсерваторією було відкрито ссылка скрыта ссылка скрыта, який згодом було названо на честь міста — ссылка скрыта.
Додаткові джерела:
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
ссылка скрыта
Попільня
Давня історія
Попільнянщина – рідна земля ссылка скрыта племен сколотів (ссылка скрыта-орачів). Це стало відомо за матеріалами археологічних досліджень пам'ятників ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, тобто з часів появи на землі мавпоподібних людей до періоду приблизно 10 тис. років тому. Це матеріали багатьох авторів, узагальнені на основі вивчення розкопок та розвідок багаточисельних давніх поселень ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, Середнього ссылка скрыта, Лісостепового Лівобережжя. В усіх цих пам'ятниках минулого знайдено речі повсякденного побуту людини тих часів (знаряддя праці, рибальства, мисливства, відходи каменю, рогу, кісток тварин, посуд, залишки рослин, як, наприклад, насіння злакових культур тощо).Найдавнішими і найбільш відомими античним письменникам народами, що, населяли ссылка скрыта, особливо степову її частину, були ссылка скрыта і ссылка скрыта.
В епоху періоду пізньої бронзи і раннього заліза кінець ссылка скрыта — ссылка скрыта територію ссылка скрыта і України, зокрема, заселив войовничий, кочовий народ — ссылка скрыта, які підтримували різнобічні контакти з народами ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, тобто з найбільш розвинутими країнами тих часів, де вже було відоме ссылка скрыта. Кіммерійців з українських територій витіснили ссылка скрыта. З появою скіфів розпочався п'ятсотлітній період, відомий в історії під назвою скіфського. Починаючи з ссылка скрыта вони займали панівне становище у степових районах ссылка скрыта, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково і в ссылка скрыта. ссылка скрыта, описуючи скіфів та їхні землі, виділив у правобережному лісостепу скіфів-орачів, які насправді були слов'янськими племенами — сколотами, нащадками племен чорноліської культури.
Додаткова інформація: ссылка скрыта
Ружин
Історія назви
Першою назвою містечка ссылка скрыта року саме в ссылка скрыта згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.
У ссылка скрыта році місто було дощенту спалено кримським ханом ссылка скрыта, в ссылка скрыта році ці землі розтоптує правитель ссылка скрыта Едигей, а в ссылка скрыта — кримський хан ссылка скрыта.
В ссылка скрыта році землі сучасного Ружина були приєднані до Польського королівства. За військові справи польський король ссылка скрыта дарує Кирилу Ружинському (див. ссылка скрыта) містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в ссылка скрыта році на Ружин.
Трагічними були й роки Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 років. Ружин був ссылка скрыта фашистами ссылка скрыта ссылка скрыта року, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася ссылка скрыта ссылка скрыта року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей, героїчна пам'ять яких викарбувана в серцях людей. Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до ссылка скрыта.
Додаткова інформація: ссылка скрыта
ссылка скрыта
Баранівка
Історія
Вперше згадується ссылка скрыта р. Б. А. Ніконов відносить цей топонім до тих, що утворилися від імені перших поселенців (у даному випадку на прізвище «Баран». Народний переказ виводить назву від найменування роду діяльності мешканців. З давніх-давен тут виготовляли посуд — декоративний, оздоблений прикрасами та кольоровою поливою, зокрема так звані баранці. У 1593 та 1618 р. Баранівка була зруйнована татарами. У 1923 р. стає районним центром. У 1938 р. надано статус — ссылка скрыта. До ссылка скрыта року значну частку населення складали ссылка скрыта. 17 травня 2001 р. надано статус ссылка скрыта.
Визначні пам’ятки: ссылка скрыта
Додаткові джерела: ссылка скрыта
ссылка скрыта
Висновок
Отже, до складу Житомирської області входить: 23 райони із яких 5 міст обласного значення – Житомир, Бердичів, Коростень, Малин, Новоград-Волинськ; 6 міст районного значення – Андрушівука, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль; 43 селища міського типу і 1619 сіл.
Житомирська область межує з чотирма областями:Київська область,Вінницька область,Рівненька область, Хмельницька область та Гомельська область (Білорусія).
Житомирська область є основною складовою і одним із основних регіонів України. Ця область займає провідне перше місце з видобутку граніту, торфу, а також має великі запаси будівельних пісків, пірофілітових ссылка скрыта, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта . Присутні також ссылка скрыта — ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, які користуються значним попитом на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ссылка скрыта (оксид титану).
Основним видом сільськогосподарської діяльності є тваринництво і рослинництво.
ДОДАТОК
Паспорт
| Тип носія | Flash-Card |
| Кількість файлів | 2 |
| Перелік файлів | Информатика.doc |
| Типи файлів | Документ Microsoft Office Word |
| Розмір файлів | 659 КБ |
| Дата створення | 22 травня 2011 року |
| Атрибути файлу | Архівний |
| Назва файлу | Житомирська область |
| Тема файлу | Ознайомлення з територією України |
| Автори | Гаврильченко О. МП-12 |
| Категорія | Реферат |
| Ключові слова | Житомирська область |
| Коментарі | |