Струк в. Ф., Гудивок І. І., Коломійцева А. Г. Бактеріальний вагіноз І вагітність

Вид материала

Документы

Содержание Рекомендовані схеми лікування при генітальному герпесі (рекомендації CDC, 2002) Рекомендовані схеми лікування трихомонозу для вагітних (рекомендації CDC, 2002) Рекомендовані схеми лікування вульвовагінального кандидозу (рекомендації CDC, 2002) Алгоритми лікування дисбактеріозу кишківника Лікування локалізованої (субкомпенсованої) форми дисбактеріозу (II ступінь важкості) Лікування генералізованого (декомпенсованого) дисбактеріозу (IV ступінь важкості). Список використаних джерел

Подобный материал:

• Спосіб лікування бактеріального вагінозу у вагітних з невиношуванням вагітності. Струк, 109.13kb.
• Овчинников Е. В., Рыскулов А. А., Струк В. А.,Андрикевич В. В.,Кравченко, 108.39kb.
• Народження дитини, ріст, розвиток, ВІКОВІ ПЕРІОДИ народження дитини, годування материнським, 157.76kb.
• Сопредседатели: Струк Василий Александрович (Беларусь), 413.15kb.
• Растениеводческих предприятий, 684.98kb.
• Методические рекомендации по изложению теоретического материала, 165.57kb.
• ПО­ЛО­ЖЕ­ние о ме­ТО­ДИ­ЧЕ­ском со­ВЕ­те муниципального образовательного учреждения, 60.14kb.
• Международных отношений, 851.44kb.
• 1. Cтатистика національного багатства. Показники обсягу, струк­тури та динаміки національного, 144.41kb.
• Теоретические и методологические вопросы изучения русского языка, 692.61kb.

Всі штами лактобактерій чутливі до пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів, лінкосамідів, хлорамфеніколу, еритроміцину. Більшість штамів лактобактерій чутливі до макролідів, тетрациклінів, фторованих хінолонів. ЛБ виявилися резистентними до аміноглікозидів, похідних 5-нітроімідазолу, ванкоміцину.

Найчастіше для лікування бактеріального вагінозу використовують похідні 5-нітроімідазолу (метронідазол – “Тріхопол”, “Кліон”; орнідазол – “Тіберал”) і кліндаміцин (“Далацин Ц”). Виходячи із вищенаведеної антибіотикограми доцільнішим, на нашу думку, є використання похідних 5-нітроімідазолу для лікування бактеріального вагінозу, так як до них ЛБ є резистентними, на відміну від кліндаміцину. Антибактеріальна терапія є фактором ризику розвитку бактеріального вагінозу, оскільки з наведених даних ЛБ є чутливими до більшості антибактеріальних препаратів, які широко використовуються у клініці. Чутливість лактобактерій до більшості вивчених антибіотиків вказує на високий ступінь ризику розвитку дисбіотичних процесів у піхвовому біотопі при нераціональному використанні антибіотиків.

Попередня методика лікування БВ не може бути використана у І триместрі вагітності, що пов’язано з можливим негативним впливом на плід антибактеріальних препаратів. Використання комбінації препарату “Хілак форте-краплі” та індигенних ЛБ не мають негативного впливу на плід, так як перший практично не всмоктується через слизову оболонку піхви, а інша складова є власними ЛБ. Препарат “Хілак форте-краплі” згідно даних фірми-виробника не має протипоказів до використання під час вагітності. Окрім того, не маючи у своєму складі живих мікроорганізмів чи спор, він не призводить до імунної відповіді зі сторони організму жінки. Даний препарат створює сприятливі умови для функціонування індигенних ЛБ, знижуючи рН піхвового вмісту і забезпечує їх продуктами необхідними для нормальної життєдіяльності.

Індигенні ЛБ виділені з піхвового вмісту є імунологічно сумісними і викликають аутотолерантність зі сторони імунокомпетентних клітин та у високій концентрації здатні витісняти БВ-асоційовані мікроорганізми. Збільшуючи концентрацію ЛБ ми створюємо несприятливі умови для життєдіяльності БВ-асоційованої мікрофлори. Таким чином, реалізується принцип колонізаційної резистентності вагінального локуса.

Індигенні ЛБ одержують наступним чином. Піхвовим вмістом засівають агар МРС і інкубують при температурі 37^оС у мікроаерофільних умовах на протязі 48 годин, проводять ідентифікацію факультативно-анаеробних ЛБ. Ідентифікації підлягають грампозитивні каталазонегативні палички, які виросли через 48 годин на середовищі МРС. Для досягнення чистоти окремі колонії пересівають двічі. Біохімічна диференціація полягає у виявленні ферментних властивостей штамів по відношенню до деяких вуглеводів і багатоатомних спиртів (глюкоза, мелібіоза, маноза, мелецитоза, рамноза, саліцин). Результати оцінюють через 72 години інкубації при температурі 37^оС та інтерпретують у відповідності з критеріями видової ідентифікації ЛБ

Курс лікування полягає у інтравагінальному введенні на протязі 7 днів двічі на день 1 мл препарату “Хілак форте-краплі” і 1 мл живильного середовища з індигенними ЛБ (концентрація індигенних ЛБ повинна становити 10⁸-10⁹ КУО/мл). Після інтравагінальної інстиляції рекомендується лежаче положення на спині із зігнутими в колінах ногами на протязі 30 хвилин.

Загальна ефективність терапії БВ індигенними ЛБ і препаратом “Хілак форте-краплі” склала 97,83%.

При застосуванні даного методу лікування не відмічалося жодного випадку ускладнень та побічних реакцій.

Монотерапія БВ препаратом “ТРИХОМОНАДЕН-ФЛЮОР-ІН’ЄЛЬ“. Препарат “ТРИХОМОНАДЕН-ФЛЮОР-ІН’ЄЛЬ“ з групи гомеопатичних препаратів, діючими речовинами якого є Trichomonaden-Fluor-Nosod D 10 0,367 мл, Trichomonaden-Fluor-Nosod D 30 0,367 мл, Trichomonaden-Fluor-Nosod D 200 0,367 мл. Випускається препарат у вигляді стерильного розчину для ін’єкцій по 1, 1 мл в ампулі №5. Курс лікування включає 5 ін’єкцій у біологічно активні точки і субепітеліально у передню губу шийки матки 1 раз на тиждень по 1, 1 мл (1 ампула). Для гомеосиніатрії були використані наступні біологічно активні точки: VC 2 (цюй-гу), VC 3 (чжун-цзи), VC 4 (гуань-юань), V 31 справа (шан-ляо), V 31 зліва (шан-ляо). Ефективність лікування БВ через 7-10 днів після закінчення лікування склала 67,39%, а через 1 місяць – 50%, що свідчить про невисоку ефективність даної методики лікування БВ. Але у жінок з частково збереженою лактофлорою показники ефективності терапії, відповідно, складають 90,91% і 68,18%, що свідчить про високу ефективність даної методики у групи жінок із частково збереженою індигенною лактофлорою.

Особливо хотілося б відмітити шкідливий вплив на мікробіоценоз піхви широко поширених спринцювань розчином гідрокарбоната натрія (содою). Ще у 1908 році А. А. Редліх вказував, що „... спринцювання при кольпіті такі ж ефективні, як носова хустинка при насморку”. Використання спринцювань розчином гідрокарбоната натрія (содою) є афізіологічним, оскільки призводить до залуження (підвищення рН) піхвового вмісту. При нейтралізації кислоти піхвової рідини розчином гідрокарбоната натрія (содою) виділяється вуглекислота (сукцинат), який може посилити вторинну секрецію, тобто збільшити кількість піхвових виділень. Окрім того залужнене піхвове середовище є ідеальним для росту ОАБ і трихомонад та несприятливим для розмноження ЛБ. Сама процедура спринцювання сприяє механічному вимиванню нормальної лактофлори.

Враховуючи, що на перебіг вагітності мають негативний вплив і інші, так звані інфекції перинатального періоду або TORCH-інфекції, ми вирішили навести схеми лікування деяких з них, найбільш поширених, згідно найновіших рекомендацій CDC.

Рекомендовані схеми лікування при генітальному герпесі (рекомендації CDC, 2002)

Первинне захворювання:

• ацикловір – 400 мг тричі на день 7-10 днів або 200 мг 5 разів на день 7-10 днів;
  
• фамцикловір – 250 мг тричі на день 7-10 днів;
  
• валацикловір – 1000 мг двічі на день 7-10 днів.
  

Рецидив захворювання:

• ацикловір – 400 мг тричі на день 5 днів або 200 мг 5 разів на день 5 днів, або 800 мг двічі на день 5 днів;
  
• фамцикловір – 125 мг двічі на день 5 днів;
  
• валацикловір – 500 мг двічі на день 3-5 днів або 1000 мг раз на день 5 днів.
  

Щоденна супресивна терапія:

• ацикловір – 400 мг двічі на день;
  
• фамцикловір – 250 мг двічі на день;
  
• валацикловір – 500 мг двічі на день або 1000 мг раз на день.
  

Рекомендовані схеми лікування трихомонозу для невагітних (рекомендації CDC, 2002)

Основна схема:

• Метронідазол 2 г перорально одноразово.
  

Альтернативна схема:

• Метронідазол 500 мг двічі на день перорально протягом 7 днів.
  

У випадку відсутності ефекту від лікування призначають Метронідазол повторно по 2000 мг перорально двічі на день протягом 3-5 днів.

Рекомендовані схеми лікування трихомонозу для вагітних (рекомендації CDC, 2002)

• Метронідазол 2 г перорально одноразово.
  

Трихомоноз асоціюється з низкою акушерських ускладнень, зокрема, передчасним розривом навколоплідних оболонок, передчасними пологами та низькою масою тіла новонароджених. Численні дослідження та мета-аналізи не довели асоціації між застосуванням метронідазолу під час вагітності та тератогенними і мутагенними ефектами у новонароджених.

Рекомендовані схеми лікування вульвовагінального кандидозу (рекомендації CDC, 2002)

• бутаконазол – 2% крем, 5 г інтравагінально протягом 3 днів або 2% крем, 5 г (форма з повільним вивільненням активної речовини) інтравагінально одноразово;
  
• клотримазол – 1% крем, 5 г інтравагінально протягом 7-14 днів або вагінальні таблетки по 100 мг, по 1 таблетці раз на день протягом 7 днів, або вагінальні таблетки по 100 мг, по 2 таблетки раз на день протягом 3 днів, або вагінальні таблетки по 500 мг, 1 таблетка одноразово;
  
• флуконазол – пероральні таблетки по 150 мг, 1 таблетка одноразово;
  
• міконазол – 2% крем, 5 г інтравагінально протягом 7 днів або вагінальні свічки по 200 мг, по 1 свічці інтравагінально протягом 3 днів, або вагінальні свічки по 100 мг, по 1 свічці інтравагінально протягом 7 днів;
  
• ністатин – вагінальні таблетки по 100 000 ОД, по 1 таблетці інтравагінально протягом 14 днів;
  
• терконазол – 0,4% крем, 5 г інтравагінально протягом 7 днів або 0,8% крем 5 г інтравагінально протягом 3 днів, або вагінальні свічки по 80 мг, по 1 свічці інтравагінально протягом 3 днів;
  
• тіоконазол – 6,5% мазь, 5 г інтравагінально в одній аплікації.
  

Вагітним жінкам рекомендують лише місцеву терапію із застосуванням азолових препаратів (тривалість лікування 7 днів).

Рекомендовані схеми лікування хламідіозу для невагітних (рекомендації CDC, 2002)

Основні схеми:

• азитроміцин – 1 г перорально одноразово;
  
• доксициклін – 100 мг перорально двічі на день протягом 7 днів.
  

Альтернативні схеми:

• еритроміцин основний – 500 мг перорально 4 рази на день протягом 7 днів;
  
• еритроміцин етилсукцинат – 800 мг перорально 4 рази на день протягом 7 днів;
  
• офлоксацин – 300 мг перорально двічі на день протягом 7 днів;
  
• левофлоксацин – 500 мг перорально раз в день протягом 7 днів.
  

Рекомендовані схеми лікування хламідіозу для вагітних (рекомендації CDC, 2002)

Основні схеми:

• еритроміцин основний –500 мг перорально 4 рази на день протягом 7 днів;
  
• амоксицилін –500 мг перорально 3 рази на день протягом 7 днів;
  

Альтернативні схеми:

• еритроміцин основний –250 мг перорально 4 рази на день протягом 14 днів;
  
• еритроміцин етилсукцинат –800 мг перорально 4 рази на день протягом 7 днів;
  
• еритроміцин етилсукцинат –400 мг перорально 4 рази на день протягом 14 днів;
  
• Азитроміцин – 1 г перорально одноразово.
  

Враховуючи, що майже у половини жінок з БВ спостерігається дисбактеріоз кишківника ми наводемо сучасні схеми лікування дисбактеріозу кишківника в залежності від ступеня вираженості порушень мікробіоценозу кишківника.

АЛГОРИТМИ ЛІКУВАННЯ ДИСБАКТЕРІОЗУ КИШКІВНИКА

Лікування латентного (компенсованого) дисбактеріозу (I ступінь важкості): протягом місяця дієта №4б (хімічно, механічно і термічно щадна дієта): білі сухарі, вершкове масло, протертий сир, 3-денний кефір, манна і рисова каші на воді або бульйоні, слизуваті супи, бульйон, м’ясні, курині або рибні фрикаделі, киселі, желе, міцний чай з лимоном, какао на воді, кава чорна, білий учорашній хліб, трохи сметани, негострий сир, овочевий протертий суп, нежирні сорти м’яса шматком у вареному вигляді, нежирна шинка, відварна риба, трохи паюсної ікри або вимоченого оселедця, зелень, овочі, фрукти, у вареному і протертому вигляді, після чого стіл №15.

- хілак-форте протягом місяця один або у сукупності з біфіколом, біфідумбактерином, бактисубтилом, лінексом. Препарати призначають за 1-1,5 години до прийому їжі.

У разі схильності до запорів додатково призначають:

а) поліферментні препарати – фестал або панзинорм;

б) прокінетики – мотіліум або цизаприд;

в) проносні – кафіол або бісакодил, або гуталакс;

г) міотропні спазмолітики - но-шпа або спазмомен;

Полівітамінні препарати – ундевіт, декамевіт, оліговіт, дуовіт.

Адаптогени – настойки женьшеню, елеутерокока, аралії, сапаралу, пантокрину.

Імуномодулятори – натрію нуклеїнат.

Лікування локалізованої (субкомпенсованої) форми дисбактеріозу (II ступінь важкості): дієта №4б;

хілак-форте + бактисубтил протягом 1,5-2 міс, або хілак-форте + біфідумбактерин , або хілак-форте + споробактерин протягом 10-14 днів, після чого біфідумбактерин або біфікол протягом 3 тижнів, або хілак-форте + субалін протягом 10-14 днів після чого біфідумбактерин або біфікол протягом 3 тижнів, або хілак-форте + ентерол протягом 10 днів, після чого біфікол протягом 3 тижнів. При атонічних запорах лікування таке саме, як при компенсованому дисбактеріозі + нормазе і бускопан; при діарейному синдромі призначають ферментні препарати, що не містять жовчі – креон, мезим форте і в’яжучі засоби – вісмуту субнітрат, кальцію карбонат, фосфалюгель, смекту, поліфепан; холіноблокатори – платифілін, метацин;

• комплексна вітамінотерапія – вітаміни В_6, В_2, С, А, Е;
  
• адаптогени;
  
• імуномодулятори – нуклеїнат натрію, тималін, Т-активін.
  

Лікування поширеного дисбактеріозу, ускладненого бактеріємією (III ступінь важкості):

• лікування проводять у стаціонарі;
  
• напівліжковий режим;
  
• дієта № 4б протягом 4-6 тижнів – до повної нормалізації випорожнень і ліквідації запального процесу; після цього дієта № 4в;
  
• спочатку проводиться антибактеріальна терапія дисбактеріозу з урахуванням інфекційного збудника і його чутливості до антибіотиків. При стафілококовому дисбактеріозі протягом 7-10 днів застосовують один або два із нижчеперерахованих препаратів: еритроміцин, олеандоміцин, тетрациклін, ампіцилін, канаміцин, бісептол, фталазол, інтетрикс, хлорфіліпт. Разом із зазначеними антибактеріальними препаратами рекомендується застосування стафілококового бактеріофага по 30 мл 2 рази в день протягом 2 тижнів.
  

При клебсієльозному дисбактеріозі перевагу надають нітрофурановим препаратам (фурадоніну,фуразолідону, ерцефурилу) і похідним налідиксової кислоти (неграму, невіграмону).

У разі виявлення ієрсиніозу призначають левоміцетин по 0,5 г 3 раза в день протягом 7-10 днів, після чого бісептол-480 по 1 таблетці 2 рази в день протягом 10-12 днів.

При протейному дисбактеріозі протягом 7-10 днів використовують похідні 8-оксихінолону: інтестопан, ентеросептол, мексаформ, ентероседив або препарати нітрофуранового ряду: фурагін, фуразолідон, фуракрилін. Поряд з антибактеріальними препаратами рекомендується застосування протейного бактеріофага всередину по 25 мг 2 рази в день, 3 цикли по 4 дні з триденними перервами.

У разі синьогнійної етіології дисбактеріозу частіше за все використовують полімиксину М сульфат по 500 тис. ОД 6 разів у день всередину, гентаміцин і карбеніцилін внутрішньом’язево.

При дисбактеріозі, обумовленому патогенними штамами ешерихій, призначають бісептол, фталазол, фурадонін протягом 5-7 днів.

За наявності патологічної анаеробної флори усередину призначають один із протианаеробних препаратів (лінкоміцин, кліндаміцин, метронідазол) у комбінації з нітрофуранами і сульфаніламідами.

У разі виявлення в просвіті кишківника патогенних грибів призначають ністатин або леворин по 500 тис. ОД 3 рази в день протягом 10-14 днів.

При змішаному характері дисбактеріозу допускається застосування протягом 10 днів комбінації препаратів: інтетрикс+інтестопан+ентероседив.

Вважають доцільним проведення 2-3 курсів антибактеріальної терапії тривалістю 5-10 днів зі зміною антибактеріальних препаратів, відповідно до змін мікробного пейзажу кишківника із 7-10 денними перервами між курсами.

Після застосування антибактеріальних препаратів і пригніченння в кишківнику патогенних мікроорганізмів призначають препарати, що відновлюють нормальну кишкову флору. Лікування починають із призначення протягом 2 тижнів хілак форте по 60 крапель 3 рази в день, потім протягом 1,5-2 місяців – хілак форте по 40 крапель 3 рази в день у комбінації з одним із нижчеперерахованих препаратів:

• колібактерином – 2-4 дози 4 рази в день,
  
• біфідумбактерином – по 5 доз 2 рази в день,
  
• біфіколом – по 5 доз „ рази в день,
  
• лактобактерином – по 3-6 доз 3 рази в день,
  
• лінексом – по 2 капсули 3 рази в день,
  
• бактисубтилом – по 2 капсули 3 рази в день.
  

За необхідності можна використовувати такі антидіарейні препарати: лоперамід, реасек, екстракт беладонни, платифілін, смекту, дерматол.

Із препаратів замісної терапії використовують креон, панкреатин, ацидин-пепсин, лімонтар та ін.

Можна використовувати препарати, що покращують всмоктування вмісту з просвіту кишківника (ефедрин, ретаболіл, регідрон); вітаміни В_6, В_1, С, А, Е; плазмозамісні засоби (реополіглюкін, розчини гідроксиетильованого крохмалю, суміші амінокислот, що містять глутамін, альбумін, свіжозаморожену плазму; розчини для корекції електролітних порушень); препарати для лікування залізодефіцитної анемії (фероплекс, фероградумет, ферофол, ферум лек) і макроцитарної анемії (вітамін В₁₂); імуномодулятори – тималін або Т-активін.

Лікування генералізованого (декомпенсованого) дисбактеріозу (IV ступінь важкості).

Цей різновид дисбактеріозу характеризується значним порушенням вмісту кишкової палички і практично повною відсутністю біфідобактерій на тлі різкого зниження кількості молочнокислих бактерій та істотної агресивності умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів. Клінічно ця стадія дисбактеріозу виявляється вираженою кишковою дисфункцією, бактеріємією, септичними ускладненнями, дистрофічними змінами внутрішніх органів. Інтенсивна терапія цього критичного стану: лікування проводять в стаціонарі; режим постільний; дієта №4.

Антибактеріальну терапію проводять шляхом парентерального введення антибіотиків широкого спектра дії, з урахуванням виділеного з кишківника і крові патогенного збудника та його чутливості до антибіотиків, у сукупності з протигрибковими препаратами. Рекомендується проведення 3-4 курсів лікування антибіотиками тривалістю 5-7 днів із тижневими перервами й одночасним вживанням хілак форте по 60 крапель 3 рази вдень у сукупності з бактисубтилом, ентеролом або лінексом.

Після закінчення антибактеріальної терапії призначають хілак форте в дозі 40 крапель 3 рази в день у комплексі з бактеріальними препаратами: біфідумбактерин, біфікол, лактобактерин, ацилакт, біоспорин, нормофлор на термін не менше 2 місяців.

Симптоматична терапія повинна включати корекцію метаболічних порушень, замісну терапію, антидіарейні препарати, що покращують усмоктування, імуномодулятори.

Можливо проведення ентеросорбції природніми або синтетичними ентеросорбентами: полісорбом, поліфепаном, смектою, ентерогелем. Сорбенти використовують перорально на ніч у добовій дозі у відповідності з рекомендаціями по їх використанню упродовж 5-7 днів.

Контрольне бактеріологічне дослідження фекалій для оцінки проведеної корекції біоценозу кишківника проводять через 1 місяць після завершення прийому бактерійних препаратів.

Знання причин виникнення і механізмів розвитку БВ сприяє зменшенню частоти його виникнення. За висловом проф. Кіри Є. Ф. „Оцінка біоценозу піхви повинна стати своєрідним „біологічним паспортом” кожної жінки і обов’язково перед будь-якими маніпуляціями та інвазивними методами діагностики чи лікування”.

Раціональне призначення антибактеріальних препаратів, дезінфектантів, гормональних, імунних та інших препаратів також може впливати на зниження частоти виявлення та профілактику БВ. Але все-таки на першому місці у профілактиці дисбіозів піхви, у тому числі і БВ, стоїть профілактика венеричних та сексуально-трансмісійних хвороб. Перш за все хотілося ще раз звернути увагу на індивідуальну профілактику венеричних та сексуально-трансмісійних хвороб, яка полягає у наступному:

1. Жінка мочиться після статевого акту і миє руки водою з милом.

2. Статеві органи, лоно, промежину, стегна ретельно обмиває теплою водою з милом.

3. Після висушування салфеткою ті ж місця ретельно обмивають ватним тампоном, змоченим розчином ртуті дихлориду (сулеми) (1:1000) або 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату (гібітану), або розчином мірамістину. Останній є найбільш ефективним препаратом з всіх вищевказаних.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамченко В.В., Башмакова М.А., Корхов В.В. Антибиотики в акушерстве и гинекологии: Руководство для врачей. – СПб.: СпецЛит, 2000.- 219 с.
   
2. Адаскевич В.П. Заболевания, передаваемые половым путем. -Витебск, 1997. -309с.
   
3. Адаскевич В.П. Инфекции передаваемые половым путем. – Нижний Новгород: Изд.НГМА, М.: Медициниская книга, 2001.-416с.
   
4. Акопян Т.Э. Бактериальный вагиноз и беременность // Акушерство и гинекология. – 1996. - №6.-С.3-5.
   
5. Акопян Т.Э. Бактериальный вагиноз и вагинальный кандидоз у бере-менных (диагностика и лечение): Автореф. дис. …к.м.н. - М., 1996. - 17 с.
   
6. Актуальные проблемы урогинекологии: Материалы трудов IХ Областной конференции урологов и гинекологов с международным участием / Ответственный редактор Переверзев А.С. – Харьков, 2001.-368с.
   
7. Акушерство / За ред. Грищенка В.І. – Х.:Основа, 1996. – 608с.
   
8. Акушерство и гинекология: Пер. с анг.доп. / Под ред. Савельевой Г.М. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1997.-719с.
   
9. Акушерство. Справочник Калифорнийского университета: Пер. с анг./Под ред. К.Нисвандера и А.Эванса. – М.: Практика, 1999.-704с.
   
10. Анкирская А. С. Бактериальный вагиноз // Акушерство и гинекология. - 1995.- №6.- С.13-16.
    
11. Анкирская А.С. Бактериальный вагиноз: критерии патологии, диагностика и лечение // Российский медицинский журнал.-1997.-№4.-С.24-28.
    
12. Анкирская А.С., Муравьева В.В., Акопян Т.Э., Байрамова Г.Р. Оценка чувствительности и специфичности ускоренных методов диагностики бактериального вагиноза // Клин.лабор.диаг. – 1997.-№7.-С.41-45.
    
13. Анкирская А.С., Демидова Е.М., Карпова О.Ю., Ржавсков М.Ю. Применение флагила для лечения бактериального вагиноза // Акушерство и гинекология. - 1998. - №