Аналіз питань загального методологічного характеру
| Вид материала | Кодекс |
- Робоча навчальна програма на 2010-2011 навчальний рік Вечірня форма навчання, 1270.08kb.
- Документація конкурсних торгів, 488.75kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту Порядку маршрутизації трафіка в телекомунікаційній, 77.65kb.
- Назва модуля: Проектний аналіз Код модуля: епі 6042 С01, 19.6kb.
- 1. Етика як філософська теорія моралі, 4459.09kb.
- Національна академія управління, 68.92kb.
- Аналіз впливу регуляторного акта визначення проблеми, яку передбачається розв’язати, 569.48kb.
- Економічний аналіз лекції:, 526.06kb.
- Аналіз регуляторного впливу, 255.07kb.
- Реферат на тему, 187.41kb.
Наукове забезпечення імплементації
Бюджетного і Податкового кодексів України
Проблемні питання застосування норм
Податкового кодексу України
АНАЛІЗ ПИТАНЬ ЗАГАЛЬНОГО МЕТОДОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ
1. Як розподіляються адміністративні витрати, у тому числі амортизація основних засобів, якщо такі затрати не відносяться до собівартості продукції та в момент їх виникнення немає доходу? Чи є такі витрати збитком періоду і чи підлягають такі затрати перенесенню на наступній період?
Відповідно до пунктів 138.10 і 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати на ремонт основних засобів відносяться до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як:
- загальновиробничі витрати (абзац «г» підпункту 138.10.1 пункту 138.10 статті 138);
- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (абзац «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138);
- витрати на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац «д» підпункту 138.10.3 пункту138.10 статті 138), крім витрат на реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, які підлягають амортизації (підпункт 139.1.5 пункту 139.1 статті 139).
Зокрема пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного року.
Згідно з пунктом 146.11 статті 146 Податкового кодексу України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, яка перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
Проте, відповідно до підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Отже, при визначенні оподатковуваного прибутку враховуються адміністративні витрати, пов’язані з провадженням господарської діяльності, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, з урахуванням обмежень, установлених Податковим кодексом України.
У разі, якщо за звітний період отримано від’ємне значення об’єкта оподаткування, то, відповідно до статті 150 Податкового кодексу України, сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат наступних звітних періодів до повного його погашення.
2. При купівлі облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на вторинному ринку цінних паперів були відображенні збитки за операціями із цінними паперами у 2010 році; в наступних періодах, коли будуть погашатися ОВДП, виникатимуть доходи. Яким чином відображаються в податковому обліку «вхідні» збитки на 01.01.2011 року?
Відповідно до статті 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23 лютого 2006 року №3480-IV, облігації внутрішніх державних позик України являють собою державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
З огляду на зазначене, у частинні обліку операцій із цінними паперами пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій із цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій із цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 Податкового кодексу України.
При цьому слід зазначити, що пунктом 4 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що операції із цінними паперами та деривативами, придбаними до набрання чинності розділом III Податкового кодексу України, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, які діяли на момент придбання таких цінних паперів.
3. Яким чином у складі витрат враховується резерв безнадійної (сумнівної) заборгованості?
Відповідно до пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 (далі – Положення (стандарт) 10), нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Відповідно до пункту 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, у статті «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) 10.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів».
За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом – списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів.
Інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, узагальнюється на субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги».
Разом із цим для визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, відповідно до підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, ураховуються витрати на створення резерву сумнівної заборгованості лише в сумі заборгованості, що стала безнадійною відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
4. Чи змінився після 01.04.2011 року порядок податкового та бухгалтерського обліку для платників єдиного податку – юридичних осіб, що сплачують податок за ставкою 6 % і 10 % ?
Підрозділом 8 «Особливості справляння єдиного податку» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що з 01.01.2011 до набрання чинності главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» – з урахуванням особливостей у частині нарахування, обчислення, сплати та зарахування до бюджетів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
5. Які потрібні документи при списанні бухгалтерському обліку системних блоків, що вийшли з ладу?
Для визначення непридатності основних засобів до використання, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.
До обов'язків такої комісії, зокрема, входить:
• визначення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, що списується, і проведення їх оцінювання;
• здійснення контролю за вилученням з основних засобів, що списуються, придатних вузлів, деталей, матеріалів, кольорових і дорогоцінних металів (з визначенням кількості й маси) та за їх здаванням на склад.
Ліквідація об'єктів оформлюється актом списання основних засобів за формою № ОЗ-3, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352.
6. Яким чином здійснюється збільшення статутного фонду в бухгалтерському обліку і на яку суму (чи є обмеження)? Як оподатковуються внески в податковому обліку?
Відповідно до статті 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.
Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим кодексом та законом, прийнятим згідно з ним.
Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення всіма його учасниками вкладів у повному обсязі.
Обмежень щодо максимальної суми статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю законом не встановлено.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку є зміни щодо розміру статутного капіталу з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок 40 «Статутний капітал».
За кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
Як указано в підпункті 136.1.3. пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, до доходів, що не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування відносяться суми коштів або вартість майна, що надходять платникові податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Таким чином, внески засновників до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю не включається до складу доходів як в бухгалтерському обліку, так і в податковому.
7. Яким чином та в якому розмірі можна зменшити статутній фонд товариства з обмеженою відповідальністю, яке існує 2 роки, його засновником є 1 особа, статутній фонд становить 63 000 грн., з яких 50 % – майно, а решта – кошти?
Відповідно до статті 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.
Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.
Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 № 1576-XII, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна чисельність учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.
Згідно зі статтею 52 зазначеного закону, в товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен бути не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного (складеного) капіталу набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому порядку.
Таким чином, зменшення статутного капіталу можливе в порядку, визначеному законом, до мінімального розміру статутного капіталу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), записи в регістрах бухгалтерського обліку здійснюються на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку є зміни щодо розміру статутного капіталу з дня внесення цих змін до державного реєстру.
8. В якому розмірі застосовуються штрафні санкції за неподання звітності та несвоєчасну сплату за наслідками діяльності в I, II, III кварталах 2011 року?
Відповідно до пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III. Починаючи з 01.01.2011 платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Податкового кодексу України, зокрема в разі виявлення порушень за результатами камеральних перевірок.
Питання нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток підприємств з І кварталу 2011 року регулюється нормами пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Неподання або несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Повторне неподання або несвоєчасне подання податкової декларації протягом року тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
При цьому слід зазначити, що штрафна санкція в розмірі 1 грн., передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.
9. Чи застосовуються до порушень, здійснених до 01.01.2011 та 01.04.2011, санкції, установлені Податковим кодексом України, зважаючи на те, що до набрання чинності положень Податкового кодексу діяли Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а отже, інші правила та санкції?
Відповідно до листа ДПА України від 18.03.2011 № 5545/6/10-1015/1035, до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року буде застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Податковим кодексом України.
Враховуючи, що згідно з пунктом 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, до порушень, здійснених у проміжок з 01.01.2011 до 01.04.2011 платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Податкового кодексу України.
При цьому слід зазначити, що штрафна санкція в розмірі 1 грн., передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.
10. Який вид штрафних санкцій застосовується за порушення, пов’язані з отриманням і використанням патентів?
Відповідно до положень статті 125 Податкового кодексу України, за порушення порядку отримання та використання торгового патенту встановлені такі санкції:
за порушення порядку використання торгового патенту – штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг – у розмірі збору на один квартал);
за здійснення діяльності без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту (крім діяльності у сфері розваг) – штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць;
за здійснення реалізації товарів, для реалізації яких передбачено придбання пільгового торгового патенту, без його отримання або з порушенням порядку його отримання та використання – штраф у п'ятикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п'ятикратного його розміру за рік;
за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання – штраф у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності;
за здійснення діяльності у сфері розваг без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання – штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал.
Несплата (неперерахування) суб'єктом господарювання сум збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності в порядку та у строки, визначені Податковим кодексу України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставок збору.
При цьому слід зазначити, що штрафна санкція в розмірі 1 грн., передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.
11. Чи сплачуються авансові внески з податку на прибуток у разі виплати підприємством дивідендів працівникам, які є його засновниками?
Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.
Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до виплати або одночасно з виплатою дивідендів.
Згідно з пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України, основна ставка податку становить 16 %. Проте положення цього пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого ставка податку на прибуток підприємств становить: з 01.04.2011 по 31.12.2011 включно – 23 %; з 01.01.2012 по 31.12.2012 року включно – 21 %; з 01.01.2013 по 31.12.2013 включно – 19 %; з 01.01.2014 – 16 %.