Аналіз питань загального методологічного характеру
| Вид материала | Кодекс |
- Робоча навчальна програма на 2010-2011 навчальний рік Вечірня форма навчання, 1270.08kb.
- Документація конкурсних торгів, 488.75kb.
- Аналіз регуляторного впливу до проекту Порядку маршрутизації трафіка в телекомунікаційній, 77.65kb.
- Назва модуля: Проектний аналіз Код модуля: епі 6042 С01, 19.6kb.
- 1. Етика як філософська теорія моралі, 4459.09kb.
- Національна академія управління, 68.92kb.
- Аналіз впливу регуляторного акта визначення проблеми, яку передбачається розв’язати, 569.48kb.
- Економічний аналіз лекції:, 526.06kb.
- Аналіз регуляторного впливу, 255.07kb.
- Реферат на тему, 187.41kb.
Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з дати набрання чинності розділом III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (тобто з 01.04.2011) платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: ІІ квартал, ІІ і ІІІ квартали та ІІ–ІV квартали 2011 року.
Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі – Закон № 334), для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.
Проте з набуттям чинності розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України Закон № 334 втратив чинність, а отже, платники податку, зареєстровані в І кварталі 2011 року, мають подавати декларацію з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2011 року за правилами, встановленими Законом № 334. За звітні періоди: ІІ квартал, ІІ і ІІІ квартали, ІІ–ІV квартали 2011 року – зазначені платники податку мають складати та подавати декларацію з податку на прибуток за правилами, встановленими Податковим кодексом України.
13. Підприємство нараховує в II кварталі 2011 року дивіденди засновникам – фізичним особам. Чи потрібно сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток за такими дивідендами?
Відповідно до підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.
Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до виплати або одночасно з виплатою дивідендів.
Згідно з підпунктом 153.3.5 пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, авансовий внесок не справляється в разі виплати дивідендів:
а) фізичним особам;
б) у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів), чи ні;
в) інститутами спільного інвестування;
г) на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб;
ґ) управителем фонду операцій з нерухомістю при виплаті платежів власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.
14. Підприємство зареєстроване як платник єдиного податку в лютому 2011 року. Виручка в I кварталі – 0 грн. Вид діяльності та розмір заробітної плати дозволяє скористатися положенням пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу України та нарахувати податок на прибуток за ставкою 0 %. Чи має право підприємство скористатися ставкою 0 % і з якого періоду?
Відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, на період з 01.04.2011 до 01.01.2016 застосовується ставка 0 % для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн грн. та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку в трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 01.04.2011;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше 3 років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн., та у яких середньооблікова чисельність працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податкового кодексу України та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн. та середньооблікова чисельність працівників становила до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, в будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України.
Отже, можливість користування нульовою ставкою з податку на прибуток для платників, які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до набрання чинності Податкового кодексу України, залежить від визначених критеріїв, зокрема від середньооблікової чисельності працівників такого платника.
15. Чи можна платникові податку за ставкою 0 % спрямовувати грошові кошти, що не були витрачені на сплату податку, на ремонт орендованого приміщення, якщо можливість ремонту передбачена договором оренди, або на придбання меблів?
Відповідно до пункту 152.11 статті 152 Податкового кодексу України, платники податку, визначені в пункті 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, при застосуванні ставки податку 0 %, суми коштів, що не перераховані до бюджету спрямовують на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та (або) поповнення власних обігових коштів.
Суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 %, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.
У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0 %, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів, використана не за цільовим призначенням, зараховуються до бюджету в І кварталі наступного звітного року.
Порядком повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.06 №685, визначено термін «матеріально-технічна база». Згідно із цим визначенням, до матеріально-технічної бази включаються: виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва й документи, що використовуються суб’єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності.
Отже, сума коштів, що не перерахована до бюджету, може спрямовуватися платником податків на ремонт орендованого приміщення, якщо зазначене передбачено умовами договору оренди, або придбання меблів, за умови використання їх в господарській діяльності.
16. Головний офіс підприємства знаходиться в м. Харкові. На території України в інших містах розміщені склади, куди відряджаються працівники з м. Харкова для провадження оптової торгівлі. Чи потрібно платити консолідований податок на прибуток в ті міста, де розміщені склади?
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV зі змінами та доповненнями, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управління, відділи, бюро, служби тощо).
Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, встановленому статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи й діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Як зазначено в пункті 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств із числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання – юридичні особи, що провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (підпункт 133.1.1); відокремлені підрозділи платників податку, перелічених у підпункті 133.1.1 пункту133.1 статті 133, визначені відповідно до розділу I «Загальні положення» Податкового кодексу України, за винятком представництв. Згідно з підпунктом 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, поняття «відокремлені підрозділи» у Податковому кодексі України відповідає визначеному Цивільним кодексом України.
Так, статтею 95 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Зважаючи на викладене, виробничі структурні підрозділи підприємства (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), а також функціональні структурні підрозділи апарату управління (управління, відділи, бюро, служби тощо) не є платниками податку на прибуток підприємств.
17. Підприємство має дотаційне робоче місце від центру зайнятості. Яким документом слід керуватися для визначення розміру добових особі, яка працює на такому робочому місці?
Порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 № 1, визначено, що дотація – це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, надані роботодавцеві, який створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням Державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.
Зазначена дотація надається щомісяця протягом року в розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих за направленням Державної служби зайнятості осіб. Ці витрати включають основну та додаткову заробітну плату, визначену відповідно до першої та другої частин статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами), та суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами).
Отже, до складу витрат на відрядження відносяться добові витрати, понесені у зв’язку з відрядженням працівника, який перебуває в трудових відносинах із платником податків, для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім працівників бюджетної сфери) встановлені підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.
18. День відбуття та день прибуття – це 2 дні для визначення днів відрядження (добових)?
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362), за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як 2 дні.
19. Яким є порядок застосування й використання пільги з податку на прибуток підприємствами літакобудівної промисловості?
Згідно з абзацом «ґ» пункту 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово – строком на 10 років – починаючи з 01.01.2011 звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств літакобудівної промисловості (підклас 35.30.0 класу 35.30 групи 35.3 розділу 35 КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 класу 73.10 групи 73.1 розділу 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.
Разом з тим пунктом 21 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що підпункти 15–19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:
суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами – платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та (або) повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;
з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;
порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до Податкового кодексу України.
Що стосується порядку цільового використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток, то підприємствам, у тому числі й літакобудівної промисловості, слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17–19 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пільг з податку на прибуток підприємств» від 28.02.2011 № 299.
20. Підприємство – суб’єкт видавничої діяльності користується пільгою з податку на прибуток. За рахунок вивільнених коштів були придбані основні засоби. Чи має право підприємство нараховувати амортизацію таких основних засобів?
Згідно з пунктом 144.3 статті 144 Податкового кодексу України, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
вартість гудвілу;
витрати на придбання або самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
До невиробничих основних засобів належать необоротні матеріальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України, доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній частці отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.
Таким чином, основні засоби, придбані за рахунок цільового фінансування, підлягають амортизації з одночасним визнанням доходу на суму нарахованої амортизації.
21. Чи повинно підприємство – платник фіксованого сільськогосподарського податку подавати звіт про виплачені доходи нерезидентам?
Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3–160.6 статті 160 Податкового кодексу України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї ж статті, за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Резидент або постійне представництво нерезидента несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування й внесення до бюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними) цінними паперами. Центральний орган державної податкової служби встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів і звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, установлених статтею 160 Податкового кодексу України (пункт 160.3).
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим кодексом) контролюючому органу в строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та (або) сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та (або) сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Зважаючи на викладене, на платника податку – резидента за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, накладається штраф у розмірі, визначеному пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
22. Розрахунок з консолідованої сплати податку заповнюється наростаючим підсумком чи поквартально?
Розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства затверджено наказом ДПА України від 24.01.2011 № 36.
Розрахунок заповнюється наростаючим підсумком з початку звітного календарного року за такі періоди: І квартал, півріччя, три квартали, рік.
23. У I кварталі 2011 року помилково занижено валові витрати. Як вірно виправити допущену помилку в II кварталі 2011 року?
Звітність з податку на прибуток за I квартал 2011 року подається в строк до 10.05.2011 за формою, встановленою наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271.
При цьому, згідно з листом ДПА України від 26.05.2011 № 14847/7/15-0317, виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться в раніше поданих платником податкових деклараціях, до 01.07.2011 здійснюється шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди за формою декларації, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271; після 01.07.2011 – шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди за формою декларації, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 114, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за № 397/19135.