Національна академія управління

Вид материала

Реферат

Содержание Правові норми Право як різновид соціальних норм. Саме право

Подобный материал:

• Української держави, 8520.93kb.
• Калюжна Лідія Денисівна, Національна медична академія післядиплом, 288.82kb.
• Національна академія державного управління, 196.96kb.
• Національна академія державного управління при Президентові України Одеський регіональний, 83.35kb.
• Жукова Лілія Анатоліївна. Державне управління у сфері цивільного захисту в Україні:, 325.39kb.
• Тимцуник Василь Іванович. Реформування системи влади та державного управління в урср:, 268.99kb.
• Програма, 231.27kb.
• Національна академія державного управління при президентові україни на правах рукопису, 37.92kb.
• Національна академія управління, 548.05kb.
• Вищий навчальний заклад “національна академія управління”, 1932.37kb.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ


Реферат

на

тему


Право як різновид соціальних норм


Київ 1999

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.


Різновиди соціальних норм


Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

• Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;
  
• Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.
  

ІІ. За способом існування:

• Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;
  
• Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.
  

ІІІ. За способом забезпечення:

• Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);
  
• Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);
  
• Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);
  
• Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).
  

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

• Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;
  
• Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;
  
• Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;
  
• Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;
  
• Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;
  
• Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;
  
• Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;
  
• Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;
  
• Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;
  
• Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.
  

Право та інші соціальні норми: спільні риси.

1. Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;
   
2. Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;
   
3. Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;
   
4. Мають загальний характер;
   
5. Певним чином встановлюються та гарантуються;
   
6. Протирічать свавіллю та беззаконню;
   
7. Виробляють повагу до прав людини.
   

Відмінності права та інших соціальних норм.

	Правові норми	Інші соціальні норми
1	Встановлюються чи санкціонуються державою.	Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.
2	Мають формально визначений характер.	Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру
3	Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.	Розробляються у довільному порядку.
4	Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.	Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.
5	Мають системний характер.	Є просто сукупністю норм.
6	Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.	Права та обов’язки не визначені.
7	Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.	Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.
8	Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).	Не мають структурних елементів.
9	Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).	Реалізуються в довільному порядку.
10	Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.	Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.
11	Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.	Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.

Право як різновид соціальних норм.


Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.


САМЕ ПРАВО:

• Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;
  
• Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;
  
• Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;
  
• Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;
  
• Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;
  
• Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;
  
• Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;
  
• Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.
  

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.