Національна академія управління

Вид материалаРеферат

Содержание


Правові норми
Право як різновид соціальних норм.
Саме право
Подобный материал:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ


Реферат

на

тему


Право як різновид соціальних норм


Київ 1999

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.


Різновиди соціальних норм


Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:
  • Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;
  • Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

ІІ. За способом існування:
  • Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;
  • Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

ІІІ. За способом забезпечення:
  • Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями субєктів ( мораль, традиції, звичаї);
  • Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);
  • Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);
  • Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:
  • Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;
  • Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;
  • Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;
  • Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;
  • Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;
  • Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;
  • Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;
  • Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;
  • Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;
  • Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.


Право та інші соціальні норми: спільні риси.

  1. Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;
  2. Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;
  3. Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;
  4. Мають загальний характер;
  5. Певним чином встановлюються та гарантуються;
  6. Протирічать свавіллю та беззаконню;
  7. Виробляють повагу до прав людини.


Відмінності права та інших соціальних норм.





Правові норми

Інші соціальні норми

1

Встановлюються чи санкціонуються державою.

Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.

2

Мають формально визначений характер.

Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру

3

Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.

Розробляються у довільному порядку.

4

Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.

Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.

5

Мають системний характер.

Є просто сукупністю норм.

6

Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.

Права та обов’язки не визначені.

7

Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.

Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.

8

Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).

Не мають структурних елементів.

9

Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).

Реалізуються в довільному порядку.

10

Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.

Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.

11

Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.

Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.



Право як різновид соціальних норм.


Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.


САМЕ ПРАВО:
  • Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;
  • Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;
  • Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;
  • Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;
  • Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;
  • Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;
  • Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;
  • Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.


Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.