Geum.ru

Методика та технологія реформування організаційного та функціонального змісту управління регіональним розвитком 38

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

- поетапність проведення реформи, розпочинаючи з низової ланки і закінчуючи регіональною;

- науково-методичне опрацювання всього комплексу питань адміністративно-територіальної реформи до початку її проведення.

У цілому, спроба реформування територіального устрою України –

це накопичення досвіду і зусиль до більш змістовного осмислення шляхів і методів регіоналізації економіки України і практичної децентралізації управління.


Висновки до розділу 3


Обґрунтування доцільності реформування існуючої системи регіонального управління дозволяє окреслити його п’ятирівневий вимір: центральний, рівень економічного району, власне регіональний рівень, рівень міста-регіону, районний рівень. Рівень місцевого самоврядування розуміється нами як окремий, що не відноситься ні до державного, ні до регіонального рівнів. При цьому, у дослідженні наголошується, що рівень управління, його функції і керівні органи визначаються циклами економічного відтворення та видами економічної діяльності на території.

Єдиним і вищим органом регіонального управління у державі має бути Міністерство регіональної політики, спроможне у обсязі встановлених законодавчо функцій здійснювати стратегічно-стабілізаційне регулювання розвитку регіональних економічних систем, включаючи:

- здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу;

- удосконалення фінансових та міжбюджетних відносин між державою-регіонами-місцевим самоврядуванням;

- концентрацію державних ресурсів при вирішенні пріоритетних завдань розвитку окремих регіонів і територій;

- зміцнення інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу праці тощо.

Органом управління макрорегіону можуть бути такі його форми як Асоціація міжрегіонального розвитку чи Міжобласна рада, який формується на добровільній участі у ньому окремих регіонів і якому уряд делегує ряд повноважень щодо регулювання розвитку, зокрема:

- координація пропорцій розвитку економіки економічного району на основі погодження державних, регіональних і місцевих інтересів, а також інтересів усіх суб’єктів господарської діяльності на визначеній макротериторії;

- укладання угод з відповідними міністерствами і відомствами про фінансування програм, спрямованих на досягнення пропорцій розвитку макротериторій, а також розвиток окремих областей і галузей;

- експертна оцінка державних, галузевих і регіональних концепцій і планів розвитку територій макрорегіону;

- участь у вирішенні можливих кризових ситуацій і економічній сферах регіонів і окремих територій.

На рівні адміністративного регіону пропонується створення єдиного регіонального органу управління – Ради або економічного комітету. Вважається, що цей орган міг би стати єдиною керівною структурою на території по відношенню до різного роду підприємницьких структур, асоціацій, об’єднань, організацій, політичних і суспільних утворень, які розробляють програмні економічні документи; вносити конкретні пропозиції економічного змісту різного напрямку і горизонту дій для обласних держадміністрацій і відповідних рад тощо.

Що стосується міста-регіону, то у його структурі вже існує виконавчий орган, який виконує рішення щодо напрямків розвитку його територій, прийняті муніципальними радами. Проте реалізація принципу доцільності передбачає і на цьому рівні створення відповідних Рад розвитку з залученням у їх склад науковців і спеціалістів по відповідному профілю діяльності.

Районний рівень управління пропонується залишити у системі у вигляді Рад районного розвитку, при умові ліквідації райдержадміністрацій. Така структура, об’єднуючи у собі існуючі органи управління, спроможна буде вирішувати усі нагальні завдання по облаштуванню територій району, розвитку підприємництва та здійснення охорони навколишнього середовища.

Рівень місцевого самоврядування, згідно європейської практики та наших пропозицій, слід вважати окремою базовою ланкою управління, що формується і функціонує на засадах самоорганізації. Його завдання – це благоустрій і облаштування територіальних громад [62, 71, 73].

Реалізація поданих вище пропозицій щодо реформування системи регіонального управління може бути реалізована лише за умови їх нормативно-правового забезпечення, тобто прийняття першочергових законів щодо розвитку регіональних систем, де б функції, повноваження і органи управління усіх рівнів були б законодавчо визначені і закріплені.

У цьому напрямку ми вважаємо за необхідне прийняття трьох першочергових законів: про адміністративний регіон (область); про управління регіональним розвитком та закон про основи бюджетного регулювання. Концептуально ці закони повинні мати такий зміст:

Концепція закону про адміністративний регіон (область) має включати в себе:

- визначення нормативного поняття „адміністративний регіон (область)” із переліком ознак і показників віднесення тієї чи іншої території до регіону (області);

- розмежування функцій і повноважень між центром і регіоном (областю) стосовно змісту і характеру впливу на розвиток регіональних економічних систем;

- окреслення сукупності механізмів впливу держави на розвиток регіону (області) і сукупності важелів впливу місцевої влади на характер економічного розвитку.

Прийняття вищезгаданого закону слугує базою для іншого і дуже важливого закону про регіональне управління. Концептуальне його бачення передбачає наявність таких найважливіших положень:

- встановлення механізмів і процедур організації управління у регіоні та процедур договірно - погоджуваних дій між державою і регіонами;

- визначення регіонального управління як окремого виду суспільної діяльності на території регіону (області);

- окреслення кола повноважень регіональних органів влади у частині використання місцевих природно-сировинних ресурсів та формування власних бюджетів розвитку;

- передбачення створення єдиного управлінського органу у вигляді Ради чи комітету регіонального розвитку.

Наступний закон – про бюджетне регулювання, на наш погляд, повинен ґрунтуватися на таких принципових положеннях:

- бюджетне регулювання має встановлювати лише пропорції регулюючих доходів (податків) і характер міжбюджетних відносин між рівнями управління, а не процедури здійснення самого бюджетного процесу;

- суб’єктами відносин, що виникають при бюджетному регулюванні, мають стати не тільки держава і регіони, а й муніципальні утворення і місцеве самоврядування;

- наявність договірно-погоджуваних механізмів і процедур, які передбачають добровільність, рівноправність і взаємну відповідальність сторін в сфері міжбюджетних відносин;

- наявність сукупності прямих податків і зборів для рівня місцевого самоврядування, відрахувань від прямих державних податків, а також дотацій за виконання державних функцій.

Розробка та прийняття зазначених нормативно-правових актів стосовно регіонального управління дозволяє на практиці сформувати механізм взаємовідносин між центром, регіонами і місцевим самоврядуванням у сфері ефективного регулювання регіонального розвитку. У роботі наводиться технологія, етапи і форми технічного оформлення такого механізму.

Ефективне реформування існуючої системи регіонального управління неможливе без системної трансформації існуючого територіального устрою країни. Приведення у дію адміністративної реформи дозволяє забезпечити:

- створення та укрупнення базових адміністративно-територіальних одиниць – громад з дотриманням принципу первинності місцевого самоврядування в системі управління;

- затвердження на практиці трирівневої територіальної системи управління: громада, район, регіон з визначенням компетенції адміністративно-територіальної одиниці відповідного рівня;

- ліквідацію на районному рівні державних адміністрацій та передачу їх функцій, у відповідності до Європейської Хартії про місцеве самоврядування, органам місцевої влади;

- удосконалення механізмів формування представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування різних територіальних рівнів та адаптацію їх структури.

Стосовно повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, то до виключних повноважень рад усіх рівнів, згідно реформи, буде належати:

- затвердження бюджетів;

- затвердження структури виконавчого органу ради;

- обрання її посадових осіб із числа депутатів відповідної ради;

- обрання керівництва контрольних органів;

- затвердження складів посадових осіб;

- оцінка роботи виконавчих органів. Ці повноваження у проекті закону „Про територіальний устрій України” змістовно виділені за рівнями влади і управління.

Попередня оцінка здійснення адміністративно-територіальної реформи у Вінницькій області показує, що ліквідація 7-ми адміністративних районів і створення громад за рахунок об’єднання сільських і селищних рад обійдеться державі в 65 млн.грн.(додаток А.).

У той же час є підстави стверджувати про можливий економічний ефект від реформування адміністративно-територіального устрою області:

- пряма економія коштів бюджетів від скорочення ієрархічних ланок управління в регіоні;

- опосередкована економія коштів бюджетів завдяки підвищенню оперативності виконання управлінських функцій, скорочення термінів підготовки розпорядчих документів, пов’язаних з використанням бюджетних коштів;

- опосередкована економія за рахунок ефективного використання комунального майна та інших ресурсів;

- економія ресурсів суб’єктів підприємницької діяльності буде стосуватися поліпшення доступності, своєчасності, результативності надання адміністративних послуг.

Таким чином, пропоновані у роботі рекомендації стосовно організаційного реформування системи регіонального управління і самоврядування, нормативно-правового забезпечення та зміни територіального устрою регіонів дозволяють окреслити поле розвитку системи регіонального управління у напрямку його організаційного удосконалення та функціонального розширення, що відповідає вимогам регіоналізації як процесу демократизації суспільних процесів.


ВИСНОВКИ


Трансформаційні процеси, що сьогодні мають місце у економіці України і її регіонах, слід розуміти як прояв регіоналізму, тобто вирішення політичних, економічних, соціальних та інших проблем з урахуванням регіонального розвитку. Регіоналізм вимагає реалізації принципу паритетного балансу централізації і регіональної децентралізації влади, що передбачає перенесення предметів відання і відповідальності від малорухливого центру до більш мобільних і місцево-орієнтованих регіональних структур. Усе це породжує непросту проблему обґрунтування змісту і напрямів реформування існуючих систем управління економікою на різних ієрархічних рівнях, яку слід вирішувати у рамках системної наукової методології.

У дослідженні акцентується увага на визначенні категорії реформування системи регіонального управління та його організаційного і функціонального змісту. При цьому під реформуванням розуміється така управлінська діяльність, яка спрямована на зміну основних аспектів функціонування організації. Внутрішній аспект реформування управлінських систем проявляється як у організаційному розвитку (зміні структури організації), так і у організаційних змінах (освоєння організацією нових ідей і моделей розвитку, що призводять до її зміни).

Функціональний зміст реформування розуміється як управлінська діяльність, орієнтована на визначення цілеспрямованого впливу на основні види діяльності апарату управління організації у цілому та областей спеціалізації (виробництво, фінанси, маркетинг, персонал), зокрема. Конкретний зміст організаційно-функціонального реформування проявляється у вирішенні сукупності завдань: перерозподілу повноважень і функцій управління регіональним розвитком від держави до регіонів і органів місцевого самоврядування; нормативно-правовому закріпленню делегованих повноважень і функцій за рівнями управління; обґрунтування доцільних форм і типів організаційних структур і їх оновленого функціонального наповнення на різних ієрархічних рівнях; адміністративно-територіальному упорядкуванню існуючого економічного простору до вимог європейської практики.

Організаційно-функціональне реформування може бути ефективним лише за умови дотримання вимог діючих законів управління та їх проявів у вигляді стійких закономірностей і наукових принципів, у відповідності з якими управлінська система створюється, розвивається і удосконалюється. Системний аналіз дозволив визначити найбільш суттєві і повторювальні стосовно управління закони, до яких віднесено: погодження інтересів, організації управління, співвідношення систем і концентрації функцій управління та їх прояву у вигляді наступних закономірностей: поєднання централізації і децентралізації в управлінні; наявності ієрархічності рівнів управління регіональним розвитком; співвідношення системи, яка управляє і системи, якою управляють; відповідності змісту регіонального управління організаційним формам і цілям суб’єктів господарювання на території; поєднання змісту функції управління і типу організаційної структури управлінського органу.

Крім того, наукове обґрунтування реформаційних дій у роботі спирається на сукупність наукових принципів, які класифіковані на такі, що відносяться до всієї управлінської системи і такі, що слугують підґрунтям для здійснення реформування: принцип ієрархічності, який передбачає багатоступеневу побудову управлінської системи; принцип доцільної і необхідної різноманітності організаційних структур, який орієнтує на те, що просту функцію повинна виконувати проста структура, а складну - складна структура; принцип зворотного зв’язку пропонує не ускладнювати без необхідності пропоновані управлінські органи для збереження інформаційного забезпечення; принцип погодження новоствореної структури орієнтує на адаптацію, тобто погодження із попередньою структурою; принцип цільової орієнтації регіональних управлінських структур диктує необхідність створення нових і удосконалення діючих структур у відповідності до зміни цілей регіонального розвитку; принцип ефективності новоствореної організаційної структури слід розуміти з одного боку – як її можливість більш повної реалізації тієї чи іншої управлінської функції, а з іншого – ліквідація непотрібних ланок управління у самій структурі, тобто її економічність; принцип субстаціонарної єдності означає, що новостворені чи реформовані управлінські структури повинні чітко погоджуватися зі структурами об’єкта управління і передбачати їх комбінування.

Науковий підхід передбачає також виділення стійких підходів у вигляді принципів внутрішньої погодженості регіональних структур управління, зокрема: принцип поділу управлінської праці, який згідно з відомим економічним законом, передбачає створення управлінь, комітетів, відділів, служб, секторів у самій структурі апарату управління; принцип єдності керівництва, під яким слід розуміти необхідність діяльності усіх наявних регіональних органів на єдину мету розвитку; принцип мінімуму зв’язків означає, що всю наявну у регіоні управлінську систему слід поділити на підсистеми, які повинні самостійно, без значних контактів між собою, здійснювати притаманні їм функції.

Наукова методологія реформування регіональних управлінських структур передбачає систематизацію та урахування сукупності факторів і методів, які впливають на її здійснення, а також окреслення чисто технологічного підходу у цій справі. У роботі наводиться їх перелік і зміст. Зокрема, акцентується увага на соціально-економічних, соціально-політичних, виробничо-технічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних та зовнішньоекономічних факторів розвитку регіональної економіки та методологічних підходів при здійсненні реформування, таких як: нормативно-функціональний, функціонально-технологічний, системно-цільовий, експертний, аналогічний.

У роботі пропонується загальний методичний підхід до формування структур управління у регіонах, який складається із наступних етапів: структуризація цілей і завдань організацій і системи управління нею; побудова макроструктури апарату управління; виділення підрозділів апарату управління, структура яких підлягає обґрунтуванню на базі експертно-фактографічного аналізу; побудова окремих підрозділів; оцінка ефективності варіантів організаційних модулів і вибір серед них найкращих; побудова загальної організаційної структури управління регіоном.

Реалізація методології реформування управлінських структур пропонується як поетапність дій: на першому етапі визначаються цілі і склад об’єкта реформування; на другому етапі передбачається формування завдань під визначені управлінські цілі; на третьому і четвертому етапах проводиться ранжування вимог, що висуваються до майбутніх організаційних структур; на п’ятому – визначається ієрархія структур управління регіональним розвитком; на шостому – визначається загальний склад ланок управління із завданнями, що за ними закріплюються; на сьомому етапі здійснюється розподіл функціональної і адміністративної відповідальності між керівниками підрозділів, формується внутрішня структура самих підрозділів і система їх підпорядкування; на восьмому і дев’ятому етапах розподіляються трудові і матеріальні ресурси; на десятому етапі документально оформляється вже розроблений проект структури управління, включаючи організаційно-структурну схему апарату, штатний розпис і положення про структурні підрозділи, посадові інструкції виконавців.

Дослідження у роботі еволюції регіонального управління передбачає виділення п’яти етапів розвитку, з яких чотири відносяться до постсоціалістичного періоду. Лише на п’ятому етапі, розпочинаючи з 1994 року, у економічному розвитку регіонів України стали відбуватися процеси демократичних перетворень. Це проявилось у відході від партійного керівництва економікою; здійсненні роздержавлення і приватизації власності; децентралізації окремих сфер управління; перегляді пріоритетів розвитку територій з акцентом на суспільні потреби населення; формуванні регіональної відтворювальної моделі у рамках переважно самостійного вирішення усіх нагальних потреб регіону та орієнтації на експорт.

Комплексна адаптація до ринкових умов спричинила формування нової управлінської ідеології у регіонах і, відповідно, нового організаційно-функціонального забезпечення управління місцевих органів влади. Виникла потреба у реалізації пріоритетів розвитку окремих регіонів і територій, виходячи із наявності трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, обґрунтування критеріїв і вибору шляхів розв’язання виробничо-технічних, соціально-економічних та екологічних завдань з урахуванням інтересів комплексного розвитку територій; об’єднання зусиль підприємств і організацій різних форм власності разом із місцевими органами влади для вирішення здебільшого соціальних проблем, розробки стратегії реалізації власних регіональних економічних інтересів та сценаріїв як можливості реалізації управлінських стратегій; регіональної політики як сукупності дій, спрямованих на досягнення визначених параметрів розвитку регіональної економіки. Сукупна дія зазначених факторів об’єктивно вимагала розширення функцій і повноважень регіонів у рамках демократизації і регіоналізації суспільних процесів.

Аналіз стану організації управління у регіоні на прикладі Вінницької області показує на існуючі диспропорції економічного відтворення та відсутність комплексності розвитку територій. Більшість підприємств промисловості регіону не мають замкненого циклу виробництва, а працюють у кооперації з підприємствами інших областей, що виробляють кінцеву продукцію.

За період незалежності значно понизились позиції по виробництву продукції тваринництва, що пов’язано у першу чергу з різким скороченням поголів’я великої рогатої худоби на відгодівлі. Недосконалість економіки регіону проявляється також у значній варіації рівня прибутковості окремих галузей виробництва. Для різних адміністративних регіонів області характерні різні рівні їх привабливості для ведення економічної діяльності. Це зумовлено як об’єктивними причинами (промисловим, демографічним, земельним потенціалом), так і суб’єктивними чинниками – діями місцевих органів влади і управління. Підтвердженням цього слугують аналітичні розрахунки привабливості окремих районів і територій за індексами оновлення, ліквідації та збереження зареєстрованих підприємств різних форм власності. За індексом оновлення найвищий показник спостерігається у Теплицькому, Іллінецькому, Бершадському та Вінницькому районах; ліквідності – в Хмільницькому, Тростянецькому та Тульчинському районах; збереження – в Тульчинському, Тростянецькому, Іллінецькому, Хмільницькому, Ямпільському районах.

Оскільки Вінницька область є аграрно-промисловим регіоном, у роботі здійснено також ранжування районів за рівнем аграрного і промислового розвитку за допомогою індексів зосередження та інтенсивності, які ґрунтуються на відношенні частки району у валовому виробництві продукції сільськогосподарського виробництва та промисловості до, відповідно, частки району у території і населенні області. Результати показують на досить високе значення індексу зосередження у Вінницькому, Немирівському та Тростянецькому районах, а індексу інтенсивності – у Тростянецькому районі. Розрахунок інтегрального показника привабливості для бізнесової діяльності показав найвище значення у Немирівському, Калинівському, Крижопільському та Піщанському районах. Зазначене дає підстави стверджувати, що місцеві органи влади неоднозначно здійснюють свої повноваження і функції стосовно здійснення регулюючого впливу на характер економічного відтворення територій.

Оцінка ефективності регіональних органів влади і управління по виконанню притаманних їм функцій у роботі здійснювалась на основі застосування математичних методів. При цьому ставилось завдання оцінити ефективність управління через вирішення задач по розширенню обсягів виробництва, оптимізації прибутків суб’єктів підприємницької діяльності, забезпечення соціальних стандартів, зростання доходів населення та інше.

За результатами моделювання було оцінено, що з 2004 по 2006 р.р. по адміністративних районах Вінницької області простежується значне зростання довгострокових капітальних вкладень, витрати на освоєння яких не покриваються за рахунок прибутків від операційної діяльності. Встановлено також, що у окремих адміністративних районах області спостерігається тенденція скорочення зареєстрованих підприємств, як при скороченні працюючих, так і при постійній чисельності.

У містах області фактичний обсяг капітальних вкладень не відповідає рівню доходу підприємств від реалізації продукції, робіт та послуг при значних середніх витратах, що відображається на зменшенні середнього рівня рентабельності. Реалізація потенційних резервів у господарській діяльності регіону вбачається у збалансуванні операційних та інвестиційних витрат при умові поліпшення заходів контролю з боку регіональних органів влади і управління.

Здійснення організаційно-функціонального реформування системи регіонального управління передбачає впровадження його п’ятирівневої системи організації у державі: загальнодержавний, міжрегіональний, регіональний, муніципальний, районний. Окремим видом (базовим) слід вважати рівень місцевого самоврядування, який не відноситься ні до державного, ні до регіонального.

Загальнодержавний рівень регіонального управління слід спроектувати на розроблення програм соціально-економічного, науково-технічного і екологічного розвитку та розміщення продуктивних сил. Органом цього рівня є Міністерство регіонального розвитку та будівництва.

Міжрегіональний рівень управління проектується як інструмент довготермінового прогнозування, індикативного планування, розміщення продуктивних сил, ефективний засіб вирішення державних і міжрегіональних проблем. Органом управління макрорегіону можуть бути такі його форми як Асоціація міжрегіонального розвитку чи Міжобласна рада.

Регіональний рівень є найважливішим у системі регіонального управління. Тут здійснюється середньотермінове комплексне прогнозування, індикативне планування і кооперація людської діяльності у всіх сферах виробництва. Саме на цьому рівні мають реалізуватися завдання економічної самостійності розвитку регіону, оскільки саме на рівні області задовольняється значна частина першочергових потреб людини. Органом регіонального управління в області може бути Економічний комітет (рада), очолюваний головою облдержадміністрації чи першим його заступником з економічних питань.

Відокремлення у окремий рівень управління міста-регіону знаменує собою особливий вектор розвитку регіональної економіки. На цьому рівні окрім існуючих муніципальних органів доцільно було б створити також Ради розвитку із залученням у їх склад науковців і практиків з місцевої проблематики господарювання.

Районний рівень управління доцільно залишити у вигляді Рад районного розвитку, за умови, згідно проекту адміністративної реформи, ліквідації райдержадміністрацій. Така структура буде спроможна вирішувати усі нагальні завдання по облаштуванню територій району, розвитку підприємництва та здійснення заходів по охороні навколишнього середовища.

Місцеве самоврядування – це рівень управління, який є ні державним, ні регіональним. Його особливість у тому, що на ньому здійснюється повне самоврядування на засадах самоорганізації. Його завдання – це благоустрій і облаштування територіальних громад.

Правове реформування системи регіонального управління у дослідженні пропонується здійснювати за рахунок формування концепцій необхідних законів. Зокрема, концепція закону про адміністративний регіон (область) передбачає: закріплення поняття „адміністративний регіон(область)”; визначення повноважень центру і регіону стосовно впливу на економічний розвиток; окреслення важелів впливу регіональних органів влади на характер економічного відтворення у підвідомчих територіях.

Концепція закону про регіональне управління вміщує в собі такі найважливіші положення: регіональне управління є окремим видом суспільного управління, що має свою науково-теоретичну базу і механізми впливу на регулювання соціально-економічних відносин у регіоні; для виконання своїх повноважень регіональні органи влади мають достатні повноваження у використанні місцевих природно-сировинних ресурсів та формування власних бюджетів; регіон повинен мати власний єдиний управлінський орган у вигляді Ради чи Комітету регіонального розвитку з процедурою його створення і реформування.

Закон про бюджетне регулювання регіонального розвитку повинен ґрунтуватися на таких принципових положеннях: визначення пропорцій регулюючих доходів (податків) і процедури здійснення самого бюджетного процесу; сукупність договірно-погоджувальних механізмів між державою і регіоном у сфері міжбюджетних відносин; перелік прямих податків і зборів для рівня місцевого самоврядування, відрахувань від прямих державних податків, а також дотацій за виконання державних функцій.

Непротирічність і ефективність вирішення вищеперерахованих законодавчих норм і концептуальних уявлень можлива лише за умови, що вся організація і технологія законодавчого процесу буде спиратися на єдину і підтриману усіма суб’єктами управління (держава, регіони, місцеве самоврядування) правозакріплену концепцію управління регіональним розвитком. Розробка нормативно-правової бази регіонального управління дозволяє на практиці сформувати механізм взаємовідносин між центром, регіонами і місцевим самоврядуванням, який може включати в себе етапи, форми і технологію здійснення.

Магістральним напрямком реформування системи регіонального управління є зміна існуючого територіального устрою країни. Це викликано значними диспропорціями у території адміністративних утворень, щільності населення у них та соціально-економічних показниках розвитку. Зазначене дає підстави стверджувати, що існуюча організація влади і управління у регіонах та на місцевому рівні не відповідає загальноприйнятій європейській практиці та принципам субсидіарності, закладеним у Європейській Хартії про місцеве самоврядування, яку ратифікувала Верховна Рада України у 1997 році. Невиконання положень Хартії і, як наслідок, взятих на себе зобов’язань, є суттєвою перешкодою на шляху до інтеграції у Європейське співтовариство, задекларованого Україною.

Згідно проекту закону України „Про територіальний устрій України” передбачається трансформація існуючого територіального устрою з виділенням таких рівнів адміністративно-територіальних одиниць як громада, район, регіон, місто-регіон. При цьому громада буде базовим рівнем територіального устрою, що утворюється з одного чи декількох поселень за умови, якщо у її межах проживає не менше 5000 жителів; район включатиме об’єднання громадян і громад для забезпечення реалізації суспільних інтересів, за умови, якщо у його межах проживає не менше 70 000 жителів; регіон включатиме у себе об’єднання адміністративних районів для здійснення спільних інтересів та збалансованого розвитку усіх підконтрольних територій. Передбачається, що за умови наявності у одній громаді хоча б одного міста, чисельність якого становитиме не менше 750 000 жителів, такій громаді надається статус міста-регіону. Слід підкреслити, що міста-регіони не будуть входити до складу районів та регіонів, у межах яких вони знаходяться.

Пропонована модель організації економічного простору України дозволяє забезпечити: створення на основі базових адміністративно-територіальних одиниць – громад з дотриманням принципу первинності місцевого самоврядування; затвердження трирівневої територіальної системи управління: громада, район, регіон з визначенням розширених повноважень адміністративно-територіальної одиниці відповідного рівня; ліквідацію на районному рівні державних адміністрацій та передачу їх функцій органам місцевої влади у відповідності до Європейської Хартії про місцеве самоврядування; удосконалення механізму формування представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування різних територіальних рівнів та оптимізацію їх структури.

У той же час, пропонований варіант реформування територіального устрою не передбачає укрупнення областей до вимог єврорегіонів по кількості жителів. Створення макрорегіонів на зразок європейських дозволило б надати їм функції міжрегіональної інтеграції, розробку програм розвитку, реалізації крупних інвестиційних та екологічних проектів тощо. У пропонованому законі окрім закріплення нових функцій на рівнях громада – район – регіон доцільно було б закріпити стійкі джерела формування бюджетів усіх рівнів, а також перелік трансфертів і дотацій від держави на виконання делегованих повноважень.

Викладені підходи, аналітичні розрахунки і пропозиції представляють собою концентрований вираз науково-практичного реформування системи регіонального управління у відповідності до вимог регіоналізації економічного розвитку та демократизації суспільних процесів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Адамов Б.І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст / Адамов Б.І. – К.: Гарт, 1998. – 216 с.
  2. Адміністративна реформа: Світовий досвід. / [зібр. документів і матеріалів]. -Т.ІІ. Республіка Польща. Ч.2. Загальні засади адміністративної реформи у Польщі. Кн. 8. Вип.. 6. – К. : УАДУ, 2001. - 91 с.
  3. Адміністративно – територіальний устрій України. Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення / [за заг. ред. В.Г. Яцуби].- К.: Поліграфічний центр Укр. ДАГП Мінекоресурсів України, 2003. -321 с.
  4. Адухов А. Реформирование экономики и взаимодействие центра и регионов Российской Федерации /Адухов А.//Вопросы экономики.– 1996.-№5.–С.113-118.
  5. Актуальні проблеми управління територіями в Україні: матеріали наук.-практ. конф., (Київ , 26-27 лист. 1992 р.) .–К., 1998. – 348 с.
  6. Амоша О. Реструктуризація промисловості (організаційно-економічний аспект) / Амоша О.// Вісник НАН України. – 1998. - № 9-10. – С.33-41.
  7. Андрушків Б. Регіональне управління економікою / Андрушків Б.// Економіка України.- 1995.- №3. - С.82-85.
  8. Артеменко В. Організаційно-інформаційне забезпечення міського самоврядування в Україні: принципи і напрями / В. Артеменко // Регіональна економіка. - 1997.- №3. – С.75-83.
  9. Біленчук П.Д Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): навч. пос. / П.Д.Біленчук, В.В Кравченко., М.В Підмогильний. - К.: Атіка, 2000.–304 с.
  10. Биренберг Б.М. Организация управления народным хозяйством в регионе / Б.М. Биренберг.– К.: Наукова думка, 1989. – 212 с.
  11. Белєнький П. Теоретико-методологічні засади регіонального розвитку економіки України / П. Белєнький, О. Другов // Регіональна економіка. - 2006.- №4. – С.7-17.
  12. Близнюк А.М. Региональные проблемы развития экономики Украины / А.М Близнюк .-Донецк: ДонДУОЭТ, 2001.- 86 с.
  13. Бодди Д. Основы менеджмента.: [пер. с англ] / Бодди Д., Пейтон Р. ; под. ред. Ю.М. Контуревского. - СПб: Питер, 1999. – 816 с.
  14. Братута О. Загальна характеристика та оцінка нормативно-законодавчої бази системи регіонального розвитку в Україні / О. Братута // Регіональна економіка.-2005.- №1. – С.7-11.
  15. Бутко М.П. Розв’язання проблем регіонального розвитку / М.П Бутко // Економіка України. – 2000. - №1. – С.12-14
  16. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці України / М.П Бутко – К.: Знання України, 2005. – 475 с.
  17. Вапнярски Б. Воспроизводственный аспект планового управления региональными системами / Б. Вапнярски, Р. Шнипер, А. Новоселов. – Новосибирск: ИЭ “ОПП РАН”, 1989. – 168 с.
  18. Васьков С.Т. Территориальное управление в новых хозяйственных условиях / С.Т. Васьков– М.: Экономика, 1990. – 191 с.
  19. Варда Я.Острови націй: розробка стратегій локального розвитку:[пер. з пол.] / Варда Я., Клосковські В. – [2-е вид., стереотип.]. -К.: Молодь, 2005.-311 с.
  20. Вежховський П. Презентація досвіду та результатів співпраці місцевої громадськості з органами влади на прикладі Кракова / П.Вежховський. – Краків: FRDL, 2002.- 7 c.
  21. Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні / Я.В. Верменич.- К.: Інститут історії України НАН України, 2003.- 516 с.
  22. Виханский О.С. Менеджмент: учебник / О.С. Виханский, Л.И Наумов.- [3-е изд.].- М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
  23. Волошин В.В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України / В.В.Волошин, В.М. Трегобчук // Регіональна економіка. – 2002. – № 1. – С. 7-22.
  24. Вовканич С.Й. Територіальний поділ України в системі чинників її інноваційного розвитку та євроінтеграції / С.Й.Вовканич, С.О. Цапок // Регіональна економіка.- 2007. - №1.-С.7-18.
  25. Воротилов В.А. Эффективность производства в регионе / В.А. Воротилов.– М.: Наука, 1995. – 145 с.
  26. Воронін А.Г. Муниципальное хозяйствование и управление: проблемы теории и практики / А.Г.Воронін.-[ 2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Финансы и статистика, 2004.-175 с.
  27. Вуйчік М. Організація та принципи функціонування органів самоврядування в Польщі / Вуйчік М.- Варшава, 2000.- 46 с.
  28. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление / А.И. Гаврилов.- М.: ЮНИТИ, 2002.-239 с.
  29. Гальчинський А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення / А. Гальчинський // Економіка України. - 2007.-№ 3.-С.4-14.
  30. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації / З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 528 с.
  31. Герчикова И.Н. Менеджмент: [учебник для вузов] / И.Н.Герчикова.- [4-ое изд. перераб. и доп.]. - М.: ЮНИТИ: Дана, 2005. – 511 с.
  32. Глазырин М. Экономическая модель местного самоуправления / М.Глазырин // Экономист. – 1999. -№11. – С. 66-71.
  33. Голікова Т. Методологічні засади розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування / Т.Голікова // Економіка України. - 1996.- №4. – С.48-52.
  34. Гончаров Ю.В. Взаємодія регіону і галузі в регулюванні структурної перебудови (на прикладі чорної металургії України): автореф. дис.на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.02.03./ Ю.В. Гончаров.-НДЕІ Мінекономіки України. – К.; 1995. – 41с.
  35. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: [учебник для вузов] / А.Г. Гранберг.- М.: ГУ ВШЕ, 2000.- 495 с.
  36. Грицай О.Ф. Центр и периферия в региональном развитии / О.Ф. Грицай, Г.В. Иоффе, А.И. Трейшвин. – М.: Наука, 1991. – 168 с.
  37. Гурней Ю. Введение в науку управления: [пер. с франц.] / Гурней Ю.– М.: Прогресс, 1979. – 250 с.
  38. Гуревичов М. Економіка в період переходу до ринкових відносин / М. Гуревичов // Економіка України.- 1996.- №3. – С.65-70.
  39. Гушта О.В. Шляхи зміцнення бюджетів органів місцевого самоврядування / О.В. Гушта // Фінанси України.- 2000.- №2. – С.69-73.
  40. Данилишин Б.М. Просторова організація продуктивних сил України: мезо- та мікрорегіональний рівень / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський.- Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 572 с.
  41. Данилишин Б.М. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посіб. / Б.М.Данилишин, Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа; за наук. ред. Б.М. Данилишина. – Ніжин: ТОВ Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2007. – 688 с.
  42. Дворцов В.И.  Регионам необходимо организационно-экономическое объединение / В.И.  Дворцов // Региональная экономика и практика. - 2006. – № 4. – С. 22-29.
  43. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001// Офіційний вісник України.-2006.-№30.- С.36-78.
  44. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: навч. посіб. / [Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В. І. Мельніченко та ін.]; за заг. ред. проф. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2002.- 164 с.
  45. Дзісь Г. Роль регіонів у становленні національної економіки України / Г.Дзісь // Економіка України. – 1999.- №10. – С.12-28.
  46. Дністрянський М. Перспективи вдосконалення територіального політико-адміністративного устрою України: методологічні і прикладні аспекти / М.Дністрянський // Регіональна економіка. - 1997.- №2. – С.92-100.
  47. Декларація щодо регіоналізму в Європі, прийнята Асамблеєю Європейських регіонів (Базель, 4 грудня 1996 р.) // Управління сучасним містом. – 2001.-№ 7-9 (3).- С.162-170.
  48. Долішній М. Ринкові механізми регіонального управління / М.Долішній, О.Мошинець // Регіональна економіка. - 2001. - №3. – С.7-17.
  49. Дорогунцов С.І. Перспективи економічного розвитку України: проблеми, пошук, впровадження / С.І.Дорогунцов, Б.М. Данилишин, А.С. Лисецький. - К.: РВПС НАН України, 1999. – 179 с.
  50. Дорогунцов С.І., Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України / С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк, П.П.Борщевський.-К.:Нічлава, 2002. – 690с.
  51. Дьомін О. Політика регіонального розвитку в умовах поглиблення ринкових реформ в Україні / О. Дьомін // Економіка України.–2003.-№6.–С.24-30.
  52. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку : [за ред. акад. НАН України В.М Геєця]. - К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.
  53. Економічна енциклопедія: у 3 т. / [редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]– К.: Вид. центр “Академія”, 2000- Т.3.-2000. – 952 с.
  54. Епіфанов А.О. Регіональна економіка: навч. посіб./ А.О. Епіфанов, І.В.Сало. - К.: Наукова думка, 1999. – 340 с.
  55. Жиленкова М.М. Система показників оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України / М.М. Жиленкова // Статистика України.- 2005.- №4. – С.51-53.
  56. Жук М. Регіональне управління внутрішньою інтеграцією / М. Жук // Регіональна економіка. - 2002.- №4. – С.53-57.
  57. Завадський Й.С. Менеджмент: Management / Й.С Завадський.– К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997-Т.1. 1997–543 с.
  58. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 09. 04.1999 р.// Офіційний Вісник України. – 1999.- № 8.- С.1-15.
  59. Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005р.// Офіційний Вісник України. – 2005.- № 40.- С.25-30.
  60. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 20.05.1997р. №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.–1997.- №24.–С.379-429.
  61. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.03.1999 р. №586 – XIV // Офіційний вісник України. – 1999. - №18. – С.3-22.
  62. Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30.06.1996р. № 783–XIV // Офіційний вісник України.-1999.-№ 31.-С.9-11.
  63. Закон України „Про Генеральну схему планування території України” / Голос України. – 2005. - №5.
  64. Зайцева Л.М. Региональная система управления (организационно-методологический аспект) / Л.М.Зайцева. – Донецк: НЭП НАН Украины, 1997. – 336 с.
  65. Запоточний І.В. Державне регулювання регіональної економіки / І.В.Запоточний, В.І. Захарченко; [за заг. ред. д.е.н. проф. Захарченка В.І.] – Харків-Львів-Одеса: ТОВ „Одісей”, 2003.-592 с.
  66. Заславский Г.А. Украина в мире регионов / Г.А.Заславский.- Одесса: Маяк, 2003.- 164 с.
  67. Захарченко В.І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України / В.І. Захарченко.– Вінниця: Гіпаніс, 2004.–547с.
  68. Зибарева О. Формування основ управління територіями в Україні / О. Зибарева // Регіональна економіка.-2002.- №3. - С.135-139.
  69. Зотов В.Б. Управление административной территорией в городе (проблемы и перспективы) / В.Б. Зотов. – М.: Луч, 1995. – 304 с.
  70. Калиновський Б. Державні гарантії і правозахисна роль державних органів щодо здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування / Б.Калиновський // Право України.- 2002. - №10. – С.29-44.
  71. Качур П.С.Міжбюджетні відносини в Україні / П.С.Качур // Економічні реформи сьогодні.-2000.-№ 31.-С.50-53.
  72. Киржнер Л.А. Менеджмент организаций: уч. пособ./ Л.А. Киржнер.,
    Л.П. Кленко. - К.: КАТ, 2006. – 688 с.
  73. Кіндзельський Ю.Інституціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій / Ю. Кіндзельський // Економіка України.- 2007.- № 2.- С.4-13.
  74. Коваленко Е.Г. Региональная экономика: уч. пособ./ Е.Г. Коваленко. - СПб.: Питер, 2005.- 288 с.
  75. Коваль Я.В. Регіональна економіка: навч. посіб. / Я.В. Коваль, І.Я. Антонечко. - К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 272 с.
  76. Кожурин Ф.Д. Процесс управления: системное исследование и разработка на примере регионов / Ф.Д. Кожурин.–М.: Мысль, 1988.–215 с.
  77. Козлов Л.А. Региональная экономика: новые подходы / Л.А. Козлов,
    И.А Ильин, Б.М. Штульберг.– М.,1993. – 127 с.
  78. Козлова О.В. Научные основы управления производством / О.В Козлова,
    Н.Н. Кузнецов.– М.: Экономика, 1970. – 296 с.
  79. Колодій А.М. Основи конституційного ладу України / А.М. Колодій,
    В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук.– К.: “Либідь”, 1997. – 200 с.
  80. Коломийчук В.С. Соціально-економічні механізми управління адміністративним регіоном в системі регіонального розвитку: дис. доктора екон. наук / В.С. Коломийчук - Львів, 2000. – 456 с.
  81. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования / Н.Н. Колосовский.– М.: Мысль, 1979. – 335 с.
  82. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.-К.: Просвіта, 1996.- 80 с.
  83. Концепція Адміністративної реформи в Україні: Затверджено Указом Президента України від 22 липня 1998 р.- К.: Без видання, 1998.- 61 с.
  84. Концепція державної регіональної політики / Указ Президента України № 341/ 2001 від 25.05. 2001р.// Офіційний вісник України. – 2001. - №22. – С.20-28.
  85. Костерова Р.Я. Оценка уровня рационального использования экономического потенциала региона / Р.Я. Костерова, Н.Г. Берченко // Регион. Экономика и соціологія.- 2005.- № 1. – С.192-197.
  86. Котилко В.В. Региональная экономическая политика. уч. пособ. / В.В Котилко.- М.: РДЛ, 2002. – 343 с.
  87. Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування / С.О. Криниця // Фінанси України.- 1998.- №2. – С.38-47.
  88. Крючковський Ю. Проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні / Ю. Крючковський /Суспільство,29.07 2005р.-№138 (3638).–С.8-9.
  89. Кубай О.Г. Науково-методологічні проблеми розвитку організаційно-структурних процесів управління в регіональних економічних системах / О.Г. Кубай // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. -Вінниця, 2005. – Вип. 23.– С. 120-128.
  90. Кубай О.Г. Функціональна адаптація регіонального управлінні до умов ринкової економіки / О.Г. Кубай // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць: У 2 ч.].- К.: РВПС України НАН України, 2006.- Ч.1.- С.31-35.
  91. Кубай О.Г. Організаційно-функціональне забезпечення реалізації регіональних програм соціально-економічного розвитку / О.Г. Кубай // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - Хмельницький, 2008.- Т.2.-№1 (105).- С.172-174.
  92. Кулік О.О. Перспективи регіональної економічної політики на межі ХХ та на початку ХХІ століть / О.О. Кулік // Український географічний журнал. – 1999.-№1. – С.10-15.
  93. Кунц Г.С.Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций: [пер.с англ.] / Г.С. Кунц, О'донел. – М.: Прогресс, 1984 -Т.1. – 1984.- 496с.
  94. Лексин В.М. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития / В.М. Лексин, А.Н Швецов. – М.: УРСС, 1997. – 372 с.
  95. Лексин В. Региональная политика России: концепция, проблемы, решения / В. Лексин, Е. Андреева, А. Скотников // Российский региональный экономический журнал. – 1993. - №9. – С.50-63.
  96. Лексин В.И. Территориальное устройство государства: политика реализации системной методологии анализа / Лексин В.И. // Российский экономический журнал. – 2003. - №1. – С.55-74.
  97. Лексин В. Общероссийская реформа и территориальное развитие / В. Лексин, А. Шведов // Российский экономический журнал.–2004.-№8. – С. 96.
  98. Лисецький А. АПК: методологія розвитку регіонів / А. Лисецький // Економіка України. – 2000. - №2. – С.59-66.
  99. Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення реформ / І. Луніна // Економіка України.- 1996.- №3. – С.31-39.
  100. Луніна І. Формування місцевих бюджетів у контексті завдань адміністративно-територіальної реформи / І. Луніна // Економіка України.-2006.-№1.- С.23-31.
  101. Мазур А.Г. Закономірності та наукові принципи регіонального управління в перехідний період / А.Г. Мазур // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність: між нар. наук.-практ. конф.– Вінниця: ВТЕІ, 2000. – С.14-21.
  102. Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення і управління:[монографія] / А.Г. Мазур. – Вінниця ВАТ “Віноблдрукарня”, 2000. – 262 с.
  103. Мазур А.Г. Нормативно-правові основи забезпечення регіонального розвитку / А.Г. Мазур // Підприємництво, господарство, право. – 2001. - №2. – С.86-90.
  104. Мазур А.Г. Управління в регіональних економічних системах: теорія, методологія, практика / А.Г. Мазур.-Вінниця: ТОВ “Консоль”, 2003.– 408 с.
  105. Мазур А.Г. Еволюція управління в регіональних економічних системах / А.Г. Мазур // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. – Вінниця: ВДАУ, 2004. – Вип.16. – С.135-143.
  106. Мазур А.Г. Проблематика територіального устрою України в контексті здійснення адміністративної реформи // Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи: V міжвузівська наук.-практ.конф. – Вінниця: ВДАУ, 2005. – С. 95-98.
  107. Мазур А.Г., Кубай О.Г. Науково-методичні засади розвитку організаційних структур управління в економічному районі / А.Г. Мазур, О.Г. Кубай // Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини: регіональна наук.-практ. конф., 24 лист. 2004р.– Вінниця: УНІВЕРСАМ, 2005. – С. 153-156.
  108. Мазур А.Г. Регіональна парадигма суспільного розвитку / А.Г.Мазур. – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 160 с.
  109. Макконел К.Р. Экономика: принципы, проблемы и политика: [пер. с англ.] / Макконел К.Р., Брю С.Л.- [2-ое изд. перераб. и доп.].- К.: Хагар.-Демос, 1993.– 785 с.
  110. Максимова Т.С. Моделирование социально-экономического развития региона / Т.С. Максимова.– Луганск: Издательство ВНУ, 2001. – 140с.
  111. Мамонова В. Діагностика суб’єктно-об’єктних відносин у системі управління територіальним розвитком / В. Мамонова // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: [зб. наук. пр.]; за заг. ред. В. І. Лугового, В.М. Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2005.- С.229 - 235.
  112. Мамутов В.К. Нова Конституція України та права регіонів / В.К. Мамутов // Регіональна економіка. – 1997. - №3. – С.22-27.
  113. Мамутов В.К. Развитие исследований социально- экономических проблем городов / В.К. Мамутов // Проблеми управління сучасним містом: міжн. наук.-практ. конф. 28-29 вер., Київ: Адміністрація Президента України, 1995.-С.26-33.
  114. Манжула А. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади щодо управління економікою в регіоні / А. Манжула // Підприємництво, господарство, право.-2007.-№ 3.-С.68-71.
  115. Маркіна І.А.Методологічні питання ефективності управління /І.А. Маркіна // Фінанси України.-2000.-№ 6.-С.24-32.
  116. Маршалова А. Основы теории регионального воспроизводства:[курс лекций] / А. Маршалова., А. Новоселов.- НГАЭ и У.–М.:ОАО Изд-во “Экономика”, 1998. – 192 с.
  117. Маслаков В.В. Эволюция концептуальных основ российского регионального развития / В.В. Маслаков // Регион: экономика и социология. – 2000. - №3. – С.151-156.
  118. Матеріали громадських обговорень проекту закону України “Про територіальний устрій України”. – К., 2005. – 55 с.
  119. Менеджмент организации: уч. пос. / З.П. Румянцева, Н.А. Саломатин,

Р.З. Акберин и др. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 432 с.
  1. Мескон М.Х. Основы менеджмента: [пер. с англ.] / Мескон М.Х.,

Альберт М., Хедоури Ф. - М.: Дело, 1992. – 702 с.
  1. Мельник С.А. Управління регіональною економікою: навч.посіб./
    С.А. Мельник.– К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.
  2. Методика визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів / Постанова КМУ від 04.01.2004 № 113 // Офіційний вісник України.- 2004.- № 5. С. 28-32.
  3. Методичні рекомендації по розробці схеми (прогнозу) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу/ НАУ Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2001.- 330 с.
  4. Методичні рекомендації структурно-факторного аналізу соціально-еконо­мічного розвитку регіону. МДЕІ Мінекономіки України. – К., 1999. – 29 с.
  5. Методологічні засади комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський та ін. - К.: РВПС України НАН України, 1998. – 161 с.
  6. Михайлов М.Н. Хозяйственный механизм регулирования социального развития региона в условиях рыночной экономики / М.Н. Михайлов. – Л.: Из-во ЛОРЭН, 1991. – 140 с.
  7. Місцеве самоврядування в країнах Східної Європи та СНД у 1994 році: [антологія описових документів].– Будапешт: ІМВДС, 1994.- 246 с.
  8. Місцеве самоврядування та регіональна політика у Республіці Польща: [тематична підбірка матеріалів №22].- К.:УАДУ, 2001.- 80 с.
  9. Моргачев В.Н. Формы и методы территориального управления в США и Канаде / Моргачев В.Н.– М.: „Наука”, 1987. – 143 с.
  10. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: монографія / О.А. Музика .-К: Атіка, 2004.- 225с.
  11. Муниципальный менеджмент: [уч. пособ. для вузов ] / Т.Г. Морозова, М.П. Победина, Г.Б. Поляк и др.; под ред. проф. Т.Г. Морозовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 263 с.
  12. Наврузов Ю.В. Фінансова децентралізація в муніципальній реформі / Ю.В. Наврузов // Управління сучасним містом. – Дніпропетровськ: Центр економ. освіти, 1999. – С.32-36.
  13. Наврузов Ю.В. Адміністративне реформування та інститути громадського суспільства: визначення індикаторів дієвості та ціннісних пріоритетів / Ю.В. Наврузов // Актуальні проблеми державного управління. – Дніпропетровськ: ДО УАДУ, 2000. – Вип.1. – С.184-191.
  14. Народ, государство, регионы: стабильность развития / [под. ред. В.Ф. Уколова, И.К. Быстрякова, В.И. Видянина]. – М.: Изд-во „Молодая гвардия”, 2001.- 560 с.
  15. Научные труды Акдемии управления при Президенте республики Беларусь: [ вып. 2].- Минск, 2002.- 606 с.
  16. Недельман В.В. Вдосконалення адміністративно-територіального устрою України / В.В. Недельман // Регіональна економіка.- 2001. - №3. – С.126-130.
  17. Нижник Н. Деякі проблеми регіонального управління / Н. Нижник, Л. Плотнікова, Л. Биков // Економіка України. – 1994. - №9. – С.84-87.
  18. Новий словник української мови. – К.: Аконіт,1998. -Т.3.-1998.– 928 с.
  19. Новіцкі З. Місцеве самоврядування в Польщі / З. Новіцкі, М. Новіцка. - Варшава, 2000.- 38 с.
  20. Новиков В.Ф. Территориальное управление: проблемы и пути перестройки / В.Ф.Новиков, А.Ю. Манюшис. – М.: Экономика, 1989. – 127 с.
  21. Ноговицин А. Множественность организационных структур управления // Вопросы экономики. – 1990. - №2. – С.99-105.
  22. Опитування громадської думки як внесок в адміністративну реформу. Публікації SIGMA № 25 / В.Ф. Новиков, А.Ю. Манюшис: [пер. з англ.]. - Дніпропеторовськ: Центр економічної освіти, 2000.-123 с.
  23. Організаційно-економічний механізм розвитку регіону: трансформаційні процеси та їх інституційне забезпечення / [за ред. А.Ф.Мельник]. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 608 с.
  24. Основы теории оптимального управления / [под ред. Кротова В.Ф.]. – М.: Высшая школа, 1990. – 425 с.
  25. Павлов О. Управління сільськими територіями на регіональному рівні / О. Павлов // Юридичний вісник.- 2005.- №3.- С.81-86.
  26. Павлов О. Оптимізація системи управління сільськими територіями на місцевому рівні: зб. наук. пр. / [редкол.: С.М. Серьогін (гол. ред) та ін.] // Актуальні проблеми державного управління.– Дніпропетровськ: ДРУДУ НАДУ, 2005.- Вип.4 (22).- С. 261-270.
  27. Паламарчук М.М. Регіональні дослідження: завдання і наукові підходи / М.М. Паламарчук // Регіональна економіка. – 1996. - №1-2. – С.32-39.
  28. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий / А.П.Панкрухин.- [2-е изд., доп.].- СПб: Питер, 2006.- 409 с.
  29. Пепа Т.В. Регіональна динаміка трансформації економічного простору України / Т.В. Пепа.– Черкаси: Брама України, 2006. – 440 с.
  30. Пила В.И. Экономическая самостоятельность регионов: основы и перспектива / В.И. Пила // Экономика Украины.- 1992. - №2. – С.6-13.
  31. Пирожков С. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: актуальні питання методології та практики / С. Пирожков // Економіка України.– 2005.- №7.- С.4-14.
  32. Пістун М.Д. Конструктивна регіональна політика: суспільно-географічний аспект / М.Д. Пістун, Я.Б.Олійник, Г.В. Балабанов // Український географічний журнал. – 2000.- №1. – С.3-9.
  33. Peter F. Drucker. Management: Tasks, Responsibilities, Practices. / Peter F. Drucker – N.V.: Harper Pow, 1997. – P.64-65.
  34. Планирование экономического и социального развития регионов / Е.Н. Матвеева, В.И. Малахов, Е.П. Муравьев и др.; [под ред. В.И. Малахова, Е.Н. Матвеевой].- М.: Высшая школа, 1987. -335 с.
  35. Политико-административные отношения: Кто стоит у власти?: [пер. с англ.]; под ред. Т. Верхейна.. – М: Права человека, 2001.-510 с.
  36. Поповкін В. Регіонально-цілісний підхід в економіці / В. Поповкін.– К., 1998. – 220 с.
  37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації” від 11.12.1999р. №2263 // Зібрання законодавства України: Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. Серія 1. – 2000. – №2. – С.155-169.
  38. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987р. №842 “Про удосконалення діяльності регіонального управління”.
  39. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення доповнень до примірних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві і Севастополі державних адміністрацій” від 21.01.1999р. №72 // Офіційний вісник України, 1999.- №3. – С.45-66.
  40. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Асоціацію регіональних агентств розвитку України” від 30.07.1999 р. № 1394 // Зібрання законодавства України: постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. - Серія 1. – 2000. – № 1. – С 35-42.
  41. Постанова Кабінету Міністрів України „Про утворення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України і Міністерства з питань житлово-комунального господарства України” від 01 березня 2007 р. № 323 // Офіційний вісник України. – 2007. - №16. – С.606.
  42. Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 750 // Офіційний вісник України. – 2007. - №39. – С.11-17
  43. Продуктивні сили економічних районів України / [Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський М.І., Антоньева Л.С.та ін.]. – К.: ЗАТ “Нічлава”. – 2000. – 520 с.
  44. Прокопенко В.Л. Теоретичні аспекти системного дослідження економіки регіонів / В.Л. Прокопенко // Теорії мікро-макроекономіки: [зб. наук. пр.].- Вип.17. – К., 2006. – С.32-37.
  45. Развитие региона: методологический подход / [Н.М. Ратнер, О.Н. Нестеренко, В.Я. Ятков, А.М. Капустина]. – Екатеринбург: Уральский государственный университет, 1995. – 134 с.
  46. Развитие систем управления: структура, функции, нормативы // [Г.С.Одинцова, В.И. Горошко, Л.А. Лимонова и др.]; отв. ред. Г.С. Одинцова. – К.: Наукова думка, 1989. – 200 с.
  47. Разработка новых правил игры в старых условиях / [ под ред. И. Мунтяну, В. Попа]. – Будапешт: ИОО, 2001.- 820 с.
  48. Райзберг Б.А. Управление экономикой / Б.А. Райзберг., Р.А.Фатхутдинов.- М.: Интел-Синтез, 2001.- 185 c.
  49. Райзберг Б.А. Программно-целевое планирование и управление: учебник / Б.А. Райзберг., А.Г. Лобко.-М.:ИНФРА-М, 2002.- 428 с.
  50. Райченко А.В. Общий менеджмент: учебник / А.В.Райченко. - М.: ИНТРА, 2006.– 386 с.
  51. Менеджмент / Ричард Л. Дафт. - СПб: Питер, 2002. – 832 с.
  52. Региональная экономика: новые подходы / [Л.А. Козлов, Н.А Ильин, Б.М. Штульберг и др]. – М.: Наука, 1993. – 126 с.
  53. Региональное развитие: опыт России и Европейского Союза.- М.: ЗАО Изд- во „Экономика”, 2000.- 435 с.
  54. Региональная экономика / [С.Г. Тяглов, Е.А. Черныш, Н.П. Молчанова, О.Б. Черненко и др.]; под ред. Н.Г. Кузнецова и С.Г. Тяглова.- Серия „Учебники и учебные пособия”.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.- 320 с.
  55. Регіональна політика: методологія, методи, практика / [ Ред. кол.: відп. ред. М.І. Долішній].- Львів, 2001.- 700 с.
  56. Региональная экономика: [учебник для вузов] / [Т.Г. Морозова, М.П. Победина, Г.Б. Поляк и др.]; под ред. проф. Т.Г. Морозовой. – [2-е изд., перероб. и доп.]. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 472 с.
  57. Регіональне управління: навч. посіб. / [Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін, Н.Й. Каніщева, В.С. Зайцев та ін.]; за наук. та заг. ред. д.е.н. Л.М. Зайцевої. – Донецьк.: УАДУ, 2002. –240 с.
  58. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: монографія / [за ред. З.С. Варналія].- К.: Знання України, 2005.- 498 с.
  59. Реформа государственного управления: Институализация консультаций между институтами власти и неправительственными организациями в странах СНГ. Условия, формы, практика.- Братислава: ИМС, 2002. – 118 с.
  60. Реформа государственного управления и государственной службы в Соединенном Королевстве: тематический подбор материалов.- № 25. – К.: УАГУ, 2002.- 90 с.
  61. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / [кол. авт., наук. кер. Цветков В.В.].–К.: Оріани, 1998.-364 с.
  62. Розміщення продуктивних сил України: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ [С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін.]. – К.: КНЕУ. – 2000. – 364 с.
  63. Романюк С.Ю. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості / С.Ю. Романюк // Інститут та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів; за ред. С. Максименко.-К.: Міленіум, 2001.- С.13-40.
  64. Савченко В. Комплексний підхід до вирішення проблем регіону/ В.Савченко // Економіка України. – 1995. - №4. – С.37-43.
  65. Сепик Д. Индикаторы конкурентоспособности регионов: европейский подход / Д. Сепик // Регион. Экономика и социология.- 2005.- № 2.– С. 137-205.
  66. Серегина С.Ф. Роль государства в экономике. Синергетический подход / С.Ф Серегина.- М.: Дело и Сервис, 2002.-288 с.
  67. Синягов А. Вопросы создания систем управления регионом / А. Синягов // Экономист.- 1993. - №8. – С.51-56.
  68. Симоненко В.К. Регіони України: проблеми розвитку / В.К.Симоненко. - К.: Наукова думка, 1997. – 263 с.
  69. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком / Д.М. Стеченко. - К.: Вища школа, 2000. – 225 с.
  70. Статистичний бюлетень за 2005 рік. – Вінниця: Головне управління статистики у Вінницькій області. – 2005. – 185 с.
  71. Статистичний бюлетень за 2006 рік. – Вінниця: Головне управління статистики у Вінницькій області. – 2006. – 170 с.
  72. Статистичний щорічник Вінниччини за 2005 рік. - Вінниця: Головне управління статистики у Вінницькій області. – 2005. – 670 с.
  73. Статистичний щорічник Вінниччини за 2006 рік. - Вінниця: Головне управління статистики у Вінницькій області. – 2006. – 720 с.
  74. Сторонянська І.З. Оцінка асиметрії соціально-економічного розвитку регіонів України та обґрунтування пріоритетів державної регіональної політики / І.З. Сторонянська // Регіональна економіка.-2006.-№ 4.-С.101-111.
  75. Стратегія економічного і соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції” на 2004- 2015 роки / Указ Президента України від 28 квітня 2004 року № 493 // Офіційний вісник України. – 2004.- № 18.- С.17.
  76. Тимчук М.Ф. Регіональна економіка: конспект лекцій / М.Ф. Тимчук.– К.: ІММБ, 1998. – 57 с.
  77. Тищенко О.П. Державне регулювання регіонального розвитку: нормативно-правові аспекти / О.П. Тищенко // Формування ринкових відносин в Україні.-№ 9 (64).- С.114-119.
  78. Ткачук І.Г. Економічна самостійність регіону / І.Г.Ткачук. – К.: Наукова думка, 1994. – 226 с.
  79. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: навч. пос./ О.Г. Топчієв.-Одеса: Агропринт, 2005.- 632 с.
  80. Уманець Т.В. Методологічні аспекти управління економічним розвитком регіону / Т.В. Уманець // Регіональна економіка. – 2006. - №1. – С.22-25.
  81. Управление общественным производством / [под ред. А.И. Наумова, Ю.И. Краснопляса]. – М.: Из-во Моск. Ун-та, 1991. – 133 с.
  82. Устименко Ю. Америка – многообразие городского самоуправления / Ю.Устименко // Российская Федерация. – 1996.- №16. – С.81-86.
  83. Участь мешканців в процесі планування розвитку спільноти в гміні (районі – м.пр.).- Краків: FRDL, 2002.- 49 с.
  84. Федоткин В. Федерализм и местное самоуправление: проблемы экономического взаимодействия / В. Федоткин // Вопросы экономики.-2000.-№1.– С.88-97.
  85. Ханин В.И. Программное управление городами с многоотраслевой структурой производства: дис. канд. экон. наук: 08.10.01 / Ханин В.И. – Донецк, 1999. – 167 с.
  86. Хміль Ф.І. Менеджмент: [підруч.]/Хміль Ф.І.-К.:Вища школа,1995.-351 с.
  87. Чернюк Л.Г. Реформування економічних відносин і управління в промисловості / Л.Г.Чернюк, Л.С.Антоньєва, Б.М. Данилишин. - К.: РВПС України НАН України, 1997. – 252 с.
  88. Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони і території пріоритетного розвитку / О.С. Чмир. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, 2001.–276с.
  89. Чумаченко М.Г. Регіональне і місцеве управління / М.Г. Чумаченко. – Донецьк, 1992. – 116 с.
  90. Чумаченко М.Г. Экономика региона: теоретические основы, функциональная деятельность / М.Г. Чумаченко. – Донецк, 1995. – 52 с.
  91. Чумаченко М. Г. Очерки по экономике региона / М.Г. Чумаченко – К.: Наукова думка, 1995. – 338 с.
  92. Шаблій О.І. Актуальні питання методології і теорії макрорегіоналізації України /О.І. Шаблій //Український географічний журнал.-1999.-№1.-С.15-18.
  93. Шамов А.А. Управление производством региона / А.А Шамов. - М.:

Советская Россия, 1979. – 201 с.
  1. Шаповал П. Сільськогосподарський регіон у системі управління розвитком економіки / П. Шаповал // Вісник УАДУ при Президентові України.- 2002.- №4.- С.72-76.
  2. Основы менеджмента: уч. пос./А.В. Шегда.–К.:ТОВ “Знання”,1988.–512с.
  3. Шнипер Р. Регион: экономические методы управления / Р.Шнипер.– Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ие, 1991. – 320 с.
  4. Штігліц Дж. Економіка державного сектора / Дж. Штігліц.– К.: Основи, 1998. – 854 с.
  5. Швець В. Про принципи удосконалення системи міжбюджетних відносин в Україні / В. Швець // Економіка України. - 2005.- № 3.- С. 15-20.



ДОДАТКИ

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.

Copyright © 2023. All rights Reserved.