Методика та технологія реформування організаційного та функціонального змісту управління регіональним розвитком 38

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.

Наступним кроком у становленні місцевого самоврядування в Україні стало прийняття 26 березня 1992 року нової редакції Закону (у новій редакції він мав назву Закон України “Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”), де передбачалося впровадження інститутів місцевого й регіонального самоврядування. Місцеве самоврядування розглядалося як територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази, а регіональне самоврядування -як територіальна самоорганізація громадян для вирішення безпосередньо або через органи, які вони утворюють, питань місцевого життя в межах Конституції України та законів України. Територіальною основою місцевого самоврядування визначалися сільрада, селище, місто, а регіональне самоврядування – район, область [9, с.22-23].

Зазначене реформування регіональних управлінських структур було спрямовано в першу чергу на поновлення керованості соціально-економічними процесами у регіоні і не передбачало їх модернізації з точки зору відповідності, доцільності і ефективності функціонування. По суті, це був проміжний період реформування.

Третій або трансформаційний період реформування регіонального управління розпочався з другої половини 2001 року і триває по сьогоднішній час. Для нього є характерним стратегічний системний підхід щодо зміни

Структура Головного управління економіки облдержадміністрації

Начальник Головного управління кономіки

Відділ бухгалтерського обліку та кадрової роботи

Управління розвитку внутрішньої торгівлі, сфери послуг та ринкових відносин

Відділ розвитку внутрішньої торгівлі

Відділ розвитку платних послуг та мобілізації роботи

Перший заступник начальника

Блок інституційної політики

Заступник начальника Блок економічної стратегії

Управління з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

Відділ централізованих капіталовкладень та розвитку соціальної сфери

Відділ цінової політики та функціонування ринків природних монополій

Відділ аналізу та прогнозування регіонального розвитку

Відділ інвестиційної політики та мікроекономічного аналізу

Відділ з питань регуляторної політики

Відділ фінансових відносин та розрахунків

Адміністративний відділ

Рис. 2.4. Реформована структура Головного управління економіки регіону

пострадянської „квазіринкової” моделі регулювання територіального розвитку на сучасну „європейську” модель, модернізовану з урахуванням особливостей та потреб вітчизняної економіки.

Частково це проявляється у заново реформованій структурі Головного управління економіки області, де виділяються принципово нові блоки функціональної діяльності органу: блок інституційної політики, блок економічної стратегії і блок із здійснення регуляторної політики (рис. 2.4).

Основними завданнями цього періоду реформування є вирішення на основі проведення адміністративно-територіальної реформи таких першочергових проблем:

- визначення суб’єктів регіонального управління, їх місця і ролі, функцій і повноважень;

- окреслення та класифікація об’єктів управління з урахуванням їх регіональної специфіки;

- обґрунтування та закріплення сфери впливу (функцій) та арсеналу (інструментарію) регулювання відтворювальних пропорцій розвитку з урахуванням нових умов господарювання;

- впровадження нових організаційних форм управління регіональним розвитком на різних ієрархічних рівнях.

2.2. Аналіз функціонування регіональної економічної системи і управління

Вінницька область розташована у південно-західній частині України, в зоні Лісостепу і входить до Подільського економічного регіону разом із Хмельницькою та Тернопільською областями. Вона є однією з найбільших за територією областей України і займає площу 26,5 тис. км². Вінниччина є єдиним регіоном України, у якому сільське населення переважає за чисельністю населення міст. Щільність населення складає 66 осіб на 1 км², що є незначним показником у порівнянні з іншими областями України.

Вінниччина традиційно є аграрно-промисловим регіоном із високим

рівнем розвитку галузей сільськогосподарського виробництва та сфери переробки аграрної продукції, які у підсумку за даними 2006 р. складали 57,3% від загальної вартості валового виробництва товарів і послуг в області. У структурі реалізованої продукції промисловості частка галузей харчової та переробної промисловості у 2006 р. становила 64,5%.

Також характеризує аграрну спрямованість області такий показник як рівень сільськогосподарської освоєності території області, який є досить високим - понад 76%, розораність території області перевищує 65%, що більш як на 10% вище середньодержавного рівня.

Забудовані землі займають 4,0% території області, і спостерігається загальна тенденція до їх зростання за рахунок переважно промислової забудови (часткове відновлення після спаду), розвитку технічної інфраструктури та розширення рекреаційних територій.

Економіка області з її регіональними відмінностями історично складалася протягом останніх 50 років. Вона характеризується як аграрна з перевагою виробництва цукрових буряків та зерна. У харчовій промисловості домінували цукроваріння, спиртова галузь, виробництво м’ясопродуктів.

У обробній промисловості до 1990 р. у регіоні переважаючими були приладобудування, електроніка та виробництво вузлів і агрегатів для сільськогосподарської техніки та машин.

В цілому у промисловості більшість машинобудівних заводів не мали замкненого циклу виробництва, а працювали у кооперації з підприємствами інших областей, які виробляли кінцеву продукцію [191].

Упродовж періоду трансформації регіональні особливості та спеціалізація області стали причиною виникнення диспропорцій у розвитку економіки та соціальної сфери.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.

По містах Вінницької області у 2004 році із зареєстрованих 4509 підприємств не мали обсягів реалізації 1307, у 2005 із 4724 – 1473 підприємства, у 2006 році із 4876 підприємств – 1624 [192]. Фактично встановлюється чітка тенденція до збільшення загальної кількості підприємницьких структур, із яких майже 1/3 занижує показник фактичного випуску товарів та послуг у регіоні, тим самим не приймає участі у створенні валової доданої вартості та формуванні валового регіонального продукту. У зв’язку з цим постає питання про оцінку оптимального значення очікуваного прибутку у розрахунку на фактично дієздатні підприємства із загальної сукупності зареєстрованих.

Інформаційну базу розрахунків по першій підсистемі становлять зведені показники господарської діяльності підприємств районів Вінницької області за 2004 – 2006 рр. (додатки Д, Е,Ж). Інформаційну базу розрахунків по другій підсистемі становлять зведені показники господарської діяльності підприємств по містах Вінницької області за 2004 – 2006 рр. (додаток Л).

Цільова функція управління в системі буде мати вигляд:

(2.6)

де і – змінна, яка характеризує загальну сукупність районів по Вінницькій області

;

n – загальна сумарна кількість всіх районів по Вінницькій області, n=27;

– змінна, що характеризує загальну кількість зареєстрованих підприємств різної форми власності по і-му району Вінницької області, од.;

– змінна, що характеризує кількість зареєстрованих підприємств різної форми власності по і-му району Вінницької області, які ведуть фінансово-господарську діяльність, од.;

– змінна, що характеризує обсяг реалізації по всій кількості зареєстрованих працюючих підприємств різної форми власності по і-му району Вінницької області, тис. грн.;

– змінна, що характеризує середню кількість працівників зайнятих на всіх зареєстрованих підприємствах різної форми власності по і-му району Вінницької області, осіб;

– змінна, що характеризує розмір середньомісячної заробітної плати по всіх зареєстрованих підприємствах різної форми власності по і-му району Вінницької області, грн.;

– змінна, що характеризує розмір валових капітальних інвестицій здійснених у звітному році, по всіх зареєстрованих підприємствах різної форми власності по і-му району Вінницької області, тис. грн.;

– змінна, що характеризує розмір операційних витрат з реалізованої продукції скореговані на суму заробітної плати по всіх зареєстрованих підприємствах різної форми власності по і-му району Вінницької області, тис. грн.

Система обмежень включає наступні рівняння і нерівності:

1. Обмеження, яке характеризує співвідношення всіх зареєстрованих підприємств і працюючих підприємств, які здійснюють операційну діяльність по всіх і-их районах Вінницької області. Врахування даного обмеження дозволить нам скорегувати значення показників фінансово-господарської діяльності на кількість тих підприємств, які не працюють і є лише формально зареєстрованими. Значення даного коефіцієнту k_ів оптимальному випадку має дорівнювати одиниці, тобто всі підприємства по і-му району є фактично працюючими і гарантують очікування на конкретні обсяги реалізації від ведення діяльності:

(2.7)

2. Обмеження на отримання операційного прибутку. Операційний прибуток є величиною, яка прямопропорційна збільшенню обсягів реалізації та зменшенню операційних витрат. Додатне значення операційного прибутку досягається за умови перевищення обсягів реалізації над операційними витратами. В протилежному випадку підприємства мають занадто високий рівень середніх операційних витрат, що призводить до отримання збитків (прибуток є від’ємною величиною) або неприбуткової беззбиткової діяльності (прибуток дорівнює 0).

За умови оптимального функціонування управлінської системи в області повинна чітко гарантуватись стратегія отримання прибутків підприємств для можливостей фінансування подальшого розвитку власної діяльності і забезпечення доходної частини бюджету регіону. У зв’язку з цим, обмеження по прибутковості операційної діяльності матиме вигляд:

(2.8 )

Відповідно до п.20 та п.25 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” очікуваний розмір прибутку від операційної діяльності можливо визначити як різницю між чистим доходом від реалізації,

(обсягом реалізації за виключенням непрямих податків) та операційними витратами. Оскільки витрати на заробітну плату є складовою сукупних операційних витрат, при побудові моделі з метою усунення мультиколінеарності є доцільним скорегувати дане значення (

) на суму середньомісячної заробітної плати (

) всіх зайнятих працівників (

) з урахуванням приведення до однієї одиниці вимірності тис. грн. (коефіцієнт 0,012).

3. Обмеження на використання валових капітальних інвестицій. З теорії інвестиційних проектів та фінансування підприємств, однією із результуючих оцінок є рентабельність інвестиційних вкладень, яка обчислюється відношенням очікуваної величини чистого грошового потоку до загальної суми інвестиційних вкладень. Відповідно, логічним є введення індексу прибутковості інвестицій I_KINV_i на основі очікуваного операційного прибутку та валових капітальних інвестицій, здійснених у звітному році (

), тоді обмеження матиме вигляд:

(2.9)

У разі перевищення суми очікуваного операційного прибутку над сумою валових капітальних інвестицій індекс буде ≥ 1. Це свідчить про можливість покриття суми інвестиційних затрат за рахунок основної операційної діяльності, що відповідає стратегії розвитку виробництва.

4.Обмеження по використанню фонду заробітної плати. Розмір середньомісячної заробітної плати (

) в розрахунку на одного зайнятого працівника (

) по підприємствах і-го району Вінницької області повинен мати резерв для зростання, тобто дорівнювати або перевищувати (за рахунок додаткових виплат) фонд заробітної плати (ФЗП_і):

(2.10)

Обмеження на рівень рентабельності матиме вигляд:

(2.11)

Введення даного обмеження дозволить врахувати можливість оптимізації з ненульовими сумарними операційними витратами.

Додатність змінних:

. (2.12)

Початкові значення обмежень по районах Вінницької області наведено у додатках З,И,К. Початкові значення обмежень по містах Вінницької області наведено у додатку С. Дана модель є нелінійною за видом цільової функції та обмежень. Тому проведені розрахунки слід віднести до класу нелінійної оптимізації. Оптимізацію будемо проводити за допомогою програмної настройки Premium Solver Platform Version 7.1 на основі узагальненого градієнтного методу. Отримані оптимальні значення змінних

по результатах діяльності за 2004 рік наведені у додатку Т. Проведені розрахунки встановили, що у 2004 р. оптимальна кількість зареєстрованих підприємств має загальну тенденцію до скорочення. Проте для забезпечення отримання оптимального рівня очікуваного операційного прибутку у 2004 р. кількість працюючих підприємств повинна збільшуватись. Порівняльні характеристики по показниках загальної кількості зареєстрованих та фактично працюючих підприємств прослідковуються на рис. 2.14.

Слід відмітити, що у 2004 році із 4449 фактично зареєстрованих підприємств у цілому по районах Вінницької області фактично працюючими були 3217, що вплинуло на загальний показник обсягу реалізації продукції, робіт та послуг. У разі припущення про можливість повного завантаження всіх підприємств їх загальна кількість має зменшитись у цілому по районах області на 551, проте кількість працюючих підприємств повинна збільшитись на 681.

Такий результат характеризується тим, що у 2004 році ефективність управління в галузі підтримки діяльності підприємств була низькою. Із фактично не працюючих 1232 підприємств необхідними для ліквідації 551 інші 681 повинні перейти в групу дієздатних підприємницьких структур. Така кількість працюючих підприємств дозволила б збільшити фактично отриманий доход від реалізації від 5915772,4 тис. грн. до 6034512,7 тис. грн., приріст складає 118740,3 тис. грн. Фактично не працюючи підприємства містять в собі потенційну загрозу для заниження офіційного рівня безробіття населення. Це підтверджують розрахунки по кількості зайнятих працівників, фактична кількість яких в цілому по області становила 163978 осіб при оптимальному рівні 163625 осіб. Офіційна кількість зайнятих працівників у 2004 році мала бути зменшеною на 354 особи, що відповідало б існуючому рівню середньомісячної заробітної плати.

Одним із напрямків розширення виробництва є ефективна інвестиційна політика, проведення якої в цілому по області не було оптимальним. Фактична кількість валових капітальних інвестицій здійснених у звітному 2004 році становила 511209,3 тис. грн., за оптимальним розрахунком їх значення є меншим на 62,3 тис. грн.

Такий результат можна пояснити тим, що значна частина інвестиційних вкладень не має відповідної окупності з огляду на отриманий прибуток і характеризується значними витратами при їх освоєнні. Це підтверджують результати оптимізації операційних витрат, оптимальне значення яких є меншим на 118740,3 тис. грн. у порівнянні з фактичним.

Відповідно до збільшення обсягів реалізації та зменшення операційних витрат існує резерв для збільшення операційного прибутку на 238779,3 тис. грн. та зростання індексу рентабельності інвестицій в середньому по області на 1,2 (додаток Т). Рентабельність виробництва у середньому по області при цьому може бути збільшеною до 6,01% у порівнянні з існуючим рівнем -2,65%. Ефект управління у системі виробничих підприємств визначений як середній очікуваний прибуток з урахуванням інвестиційних вкладень і буде дорівнювати -325153,6 тис. грн., що на 452731,8 тис. грн. більше у порівнянні з фактично існуючим рівнем у розмірі -777885,4 тис. грн.

Оптимальні значення показників по районах Вінницької області у 2005 році наведені у додатку У. Оптимальна загальна кількість підприємств у 2005 році зберігає тенденцію до зменшення і становить 3852, що на 574 менше фактичних зареєстрованих 4426 підприємств. Для досягнення збільшення доходів від реалізації оптимальна кількість працюючих підприємств має становити 3852 проти 3122 фактично існуючих (рис. 2.15).

.

Доходи від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг при збільшенні кількість працюючих підприємств будуть становити 7348063,1 тис. грн., що на 233602,3 тис. грн. більше фактично офіційно отриманих (додаток У). Зрушень щодо скорочення кількості зайнятих працівників і збільшенні заробітної плати не простежується, отримані результати є оптимальними. У 2005 році відбулись позитивні зрушення в інвестиційній політиці, в зв’язку з цим визначилась тенденція до диференціації по використанню інвестиційних вкладень в області.

У Вінницькому, Жмеринському, Чечельницькому та Чернівецькому районах існує резерв для збільшення інвестицій. Так, використання валових капітальних інвестицій по Вінницькому району оптимально становить 58119,5 тис. грн., що на 3,5 тис. грн. перевищує існуючий рівень. По Жмеринському району оптимальний розмір освоєних інвестицій 6992,1 тис. грн., що на 7,3 тис. грн. більше фактично здійснених. Чечельницький і Чернівецький райони мають резерв збільшення відповідно на 16,7 тис. грн. і 16,3 тис. грн. Оптимальним до фактичного рівня є використання інвестиційний вкладень в Оратівському та Ільїнецькому районах. У інших районах Вінницької області спостерігається реально завищений рівень інвестиційних витрат порівняно зі зростанням операційної діяльності.

Сумарний прибуток від операційної діяльності по Вінницькій області при відповідній кількості працюючих підприємств оптимально становить 705284,7 тис. грн., що на 700998,2 тис. грн. більше ніж фактично отриманий. Витрати від операційної діяльності за оптимальним значенням становлять 5920975,5, що є меншим від фактично отриманих на 475697,5 тис. грн. Оптимальне значення очікуваного прибутку з урахуванням інвестиційних витрат в цілому по області буде становити 125653,8 тис. грн., що на 992925,9 тис. грн. більше фактично отриманого у 2005 році.

У 2006 році тенденція до зменшення оптимальної загальної кількості працюючих підприємств зберігається (додаток Ф)

Blog

Методика та технологія реформування організаційного та функціонального змісту управління регіональним розвитком 38