Велич державної ідеї
| Вид материала | Документы |
- В. О. Сухомлинський Педагогічні ідеї видатного педагога І письменника Василя Олександровича, 774.98kb.
- На уроках читання, що сприяють, 478.21kb.
- Дослідження ідеї державної влади написано чимало наукових праць з різних галузей знань., 284.87kb.
- Політологія / Кремень, 9679.51kb.
- Алгоритм моделювання програми Продукування ідеї програми її педагогічного призначення, 17.25kb.
- Шлях до ринку для товару починається з розробки та впровадження нової ідеї. Ось чому, 131.56kb.
- Положення, 69.38kb.
- Відділ освіти Вовчанської районної державної адміністрації Жовтнева Друга загальноосвітня, 258.56kb.
- Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
- Машинобудування України очима молодих: прогресивні ідеї – наука – виробництво”, 579kb.
Капіталізм і комунізм – дві сторони однієї медалі, ім’я якій – єврейство.
Згідно загального принципу дуалізму існує два підходи до реалізації ідеї соціалізму. Перший – в інтернаціональному марксистському варіанті в інтересах паразитів-капіталістів. Спрощено його можна пояснити лозунгами:
- «Всі працюють – один привласнює!»
- «Хто не працює – той їсть!»
- «Битий небитого везе!»
- «Все забрати, і розділити «по-своєму»
- Злодій кричить: «Держи злодія!»
Відповідно, сіонською «політичною наукою» розроблено і реалізовано протягом 18-20 століть величезна кількість сценаріїв соціалізму, які привели до війн, революцій, масової загибелі людей і цілих держав, але не покращили життя людей та стан їх взаємовідносин. Закономірно, адже всі вони заплановані не для покращення життя людей, сприяння еволюційному розвитку, а для блокування еволюційного процесу. Зовні видиме і тривале покращення існування людей (досягнуте в СРСР) досягнуте за рахунок масових жертв та посиленої або скритої експлуатації наших людей, переважно слов’ян. Тому і не було масового руху на захист радянської імперії з прожидівським керівництвом. Недаремно полум’яний «демократ» Михайло Горбачов – єдина у світі людина, яка двічі удостоєна премії імені царя Давида. Премія видається «за особливі заслуги перед єврейським народом». Оцініть ступінь його підлості самостійно.
Другий підхід – це будувати соціальну злагоду у природному, етнічно національному суспільстві. Великий Кобзар дуже чітко і лаконічно сформулював цей підхід: «В своїй хаті – своя й правда, і слава, і воля!».
Націоналізм, як ідея, як природний, підсвідомий процес самоідентифікації себе з людьми, що пов’язані з тобою певними умовами існування – раса (колір шкіри), кров, мова, ареал існування, менталітет, як вторинна, набута якість внаслідок певного світосприйняття, спільного існування і т.п. – присутній у всіх людей, всіх народів так же, як і соціалізм.
Явища націоналізму та соціалізму існують об’єктивно, визначаються рівнем світогляду і моралі населення та не є ідеологією по суті. А ось використання цих об’єктивних явищ, природних інстинктів людей для досягнення певних політичних цілей і намірів здійснюється шляхом оформлення їх у певну ідеологію. І суть цієї ідеології залежить вже тільки від мети творців ідеології.
Жиди, які маніакально (але ж з конкретною національною метою), прагнуть підкорити собі весь світ для його безкарної, безпощадної експлуатації, створили соціалістичну ідеологію марксизму (він же науковий комунізм, що вражав своєю віртуальністю), який став вершиною теоретичних і практичних експериментів жидівства над людством протягом двох тисяч років. Згідно неї всі люди – раби держави (звісно, жидівської, як у християнстві - всі раби темного жидівського божка Єгови, бога Місяця). Все відбирається і ділиться, як хоче «гегемон» (завжди жидівська структура). Національні прагнення інших народів (в національній жидівській релігії - гоїв) в марксистській ідеології засуджуються і заміняються інтернаціоналізмом – штучним, неприродним об’єднанням людей на абстрактних світоглядних засадах. Із неприродного об’єднання людей випливають і антилюдська мораль, і антилюдська діяльність і облудне поняття політичної нації, і, як результат, кровожадно-кримінальний марксистсько-ленінський соціалізм.
Таким чином, суть жидівських соціальних теорій, жидівської «політичної науки» – це шахрайство шляхом трактування на свою користь об’єктивних процесів та істин, подібно тому, як адвокат (теж жидівська технологія) трактує на користь явного злочинця обставини злочину.
З іншої сторони, сліпий, обмежений націоналізм, з тупим прагненням до особистої влади, побудований виключно на пріоритеті свого «Я» та приватній власності, веде до затворництва, деградації і означає хуторянство, яке приречене бути жертвою агресії більш розвинутих країн. Таку модель поведінки нав’язало жидівське оточення верхівки ОУН (Ріко Ярий, Ребіт, Микола Лебідь-Рубан) молодому честолюбивому Степану Бандері, який своїми максималістськими діями розколов і понищив українські визвольні сили у 20-му столітті. Саме в цьому причина того, що С. Бандера не користувався і до цього часу не користується всенародною підтримкою українців. Чого вартий перекручений чужаками «Декалог українського націоналіста» чи поширюваний вже сьогодні афоризм С. Бандери «Українська влада повинна бути страшною для її ворогів». Саме тому, до цього часу не можуть об’єднатися в єдину організацію чи принаймі єдиний блок патентовані українські націоналісти.
«Ідеологія» українського націоналізму Міхновського і Донцова, зігравши певну позитивну роль в історії України у ХХ столітті, не знайшла і не знаходить масової підтримки у всього населення України з зазначених вище причин. По-перше, творці цих високопатріотичних праць так і не зрозуміли, що націоналізм – це природне суспільне явище, а не ідеологія. По-друге, їхні твори настільки обтяжені пафосною риторикою і «піїтітом» понять, визначень, категорій із сіонської «політичної науки», що за цим губиться сама висока ідея національного об’єднання. Цим вони різко поступаються ефективним ідеологіям фашизму (Італія) та націонал-соціалізму (Німеччина), де чітко сформульовано пріоритети і мету державотворчої нації.
Отже, тільки оптимальне поєднання в ідеології базових понять націоналізму (усвідомлення себе членом певної етнічної спільноти) і соціалізму (усвідомлення всіма членами спільноти принципів соціально справедливого співжиття у своєму домі-країні) при світлоносній національній моралі (концептуальна влада) може дати позитивний результат за умови закріплення цих категорій в державній ідеології. Саме цим пояснюється феномен всенародної підтримки націонал-соціалістичних режимів в Італії та Німеччині 20-30х років минулого століття, небувалий економічний та соціальний підйом цих країн, досягнутий всього за одне десятиліття завдяки єдиній державній ідеології фашизму, тобто завдяки реальному об’єднанню нації. Фашизм – єдина ідеологія, яка створена за останнє тисячоліття білою расою, базується на національних засадах. Головним інструментом, засобом для розвитку (еволюції) нації, творення її культури (духовності) ідеологія фашизму бачить ідеально, за природними принципами, організовану державу. Національні особливості фашизму в кожній країні обумовлюються національним менталітетом, тобто усталеним світосприйняттям кожної нації. Тому : «Фашизм – явище не випадкове, він виникає там, де ми недооцінюємо прагнення місцевого народу бути господарем своєї землі. Фашизм приховано зріє в усіх народах. На наше щастя, різні народи приходять до нього в різний час і під різними назвами» - «Катехізис євреїв в СРСР».
Саме з цієї причини світова влада спішить зруйнувати традиційні основи національних держав, використовуючи розтлінний приклад неприродного об’єднання людей в неприродну структуру під назвою Сполучені Штати Америки. Приклад цієї «держави» діє аналогічно генетично модифікованим продуктам: сьогодні споживаєш їх як натуральні, але завтра наступає виродження. Започаткували і педалюють цей процес знищення людства, в першу чергу – білої раси, плем’я генетично модифікованих людей - євреїв. Євреї – генетичні носії «Талмуду», джерела расизму, людиноненависництва, криміналу і «богообраності» окремого племені.
«Макиавеллизм, иезуитизм, мартинизм – только бледные оттиски талмудизма, цель которого, на пути веков, неизменно заключалась в стравливании гоев для завоевания ими же самими собственного рабства».
А.С. Шмаков, «Погром евреев в Киеве», 1908 г.
Що робити?
Отже, пора робити висновки. Поки що - першочергові.
1. Тільки поклавшись на власний розум, природний інстинкт самозбереження та імунітет власної нації, ще не проявлена еліта української нації, слов’янства зможе скинути отруйну, розтлінну удавку іудейської концептуальної влади та ідеологічних шор. Для цього необхідно засвоїти елементарний алгоритм: право – в силі, сила – в єдності (фашизмі). Фашизм – явище суто національне. Тому ідея фашизму тотально засуджується на всій планеті, для всіх народів. Дозволяється єдиний різновид фашизму – єврейський. Звідси – фіктивність прав «для всіх», та реальні права грабувати і володіти – для «богообраного» народу.
2. Головна задача сьогодення для української нації полягає у збереженні своєї, хай формально, суверенної держави як можливості в недалекому майбутньому вийти на правильний шлях розвитку.
3. Виходячи з цього, головний критерій, за яким треба вибирати Президента із наявних кандидатів, полягає не в його обіцянках, гаслах чи вишиванці, а в його реальних діях по укріпленню української державності сьогодні. Безумовно, це тимчасовий, але вкрай необхідний компроміс.
4. Перші рішення нового Президента на посаді мають покласти край політиці перетворення України на прохідний двір для пройдисвітів і паразитів з усього світу. Тому другий критерій вибору кандидата – його самостійний незалежний курс державного будівництва: не ставати на шлях наймички ні Росії, ні США.
5. Розуміючи, що зміна політичної системи влади не може відбутися в одну дію, першим ефективним кроком нового (проукраїнського) Президента повинно стати прийняття законів про націоналізацію приватних банків та створення єдиної державної фінансової системи. Не змінюючи відразу існуючих власників це дозволить припинити постійний неконтрольований відтік «крові» з українського національного організму за межі країни.
6. Другим ефективним кроком має бути відміна положень законодавства, які юридично усувають силові (захисні і контролюючі) структури від участі в політичному процесі, бо це є абсурд. Фактично постійно існуючи в політичному середовищі (економічне і суспільне життя), діяльність силових структур стала негативною за суттю. Сьогодні вони не захищають суспільство, а сприяють його руйнації, бо не виконують своє головне призначення «бактеріофага» - ліквідувати все чуже і вороже! Іншими словами – необхідно відновити ієрархічну структуру суспільства.
7. Головна задача нової української влади після виборів полягає в поверненні у суспільство традиційної української (слов’янської) Моралі, розробці і впровадженні нової концепції державного будівництва на засадах природного і українського звичаєвого права та у строгій відповідності законам Природи.
Химери майбутнього
Від здатності української еліти зробити ці перші кроки до нового шляху залежить подальша доля – існувати чи не існувати – української нації. Світовий уряд, який сьогодні уособлюють США, прагне підкорити собі весь світ. Ідея завоювання світової гегемонії зформульована в концепції «серця Землі» геополітика Харольда МакКіндера:
«Харольд МакКиндер, один из наиболее выдающихся геополитиков, в начале этого века стал инициатором дискуссии, после которой появилась его концепция евразийской "опорной территории" (которая, как утверждалось, должна была включать всю Сибирь и большую часть Средней Азии), а позднее - концепция "сердца" Центральной и Восточной Европы как жизненно важного плацдарма для обретения доминирования над континентом. Он популяризировал свою концепцию "сердцевины земли" знаменитым афоризмом:
Тот, кто правит Восточной Европой (читай-Україною), владеет Сердцем земли;
Тот, кто правит Сердцем земли, владеет Мировым Островом (Евразией);
Тот, кто правит Мировым Островом, владеет миром.»
З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»
Сьогодні Україна як ніколи знаходиться між двох смертельно небезпечних вогнів. З однієї сторони вона є «об’єктом» геополітики США (світового уряду) і розглядається ними лише як важливий «геополітичний центр». З іншої сторони, Росія нарощує імперські амбіції і докладає максимальних зусиль, щоб знекровити і поглинути Україну – інакше вона не стане новою імперією! В свою чергу, крім США, Росії загрожує швидко зростаюча Китайська імперія. В цій ситуації світовий уряд (США), як сама могутня на сьогодні імперія, бачить свою задачу в наступному:
«… для Соединенных Штатов евразийская геостратегия включает целенаправленное руководство динамичными с геостратегической точки зрения государствами и осторожное обращение с государствами-катализаторами в геополитическом плане, соблюдая два равноценных интереса Америки: в ближайшей перспективе - сохранение своей исключительной глобальной власти, а в далекой перспективе - ее трансформацию во все более институционализирующееся глобальное сотрудничество. Употребляя терминологию более жестоких времен древних империй, три великие обязанности имперской геостратегии заключаются в предотвращении сговора между вассалами и сохранении их зависимости от общей безопасности, сохранении покорности подчиненных и обеспечении их защиты и недопущении объединения варваров»
З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»
Єдиним спасінням для України сьогодні є власна активна внутрішня політика і гра на зміцнення власної державності, а не обслуговування чужих інтересів. Найближчою конкретною метою цієї політики повинно бути перетворення України із пасивного «об’єкта» світової геополітики, в її активного «суб’єкта», гравця.
«Активными геостратегическими действующими лицами являются государства, которые обладают способностью и национальной волей осуществлять власть или оказывать влияние за пределами собственных границ, с тем чтобы изменить – до степени, когда это отражается на интересах Америки, - существующее геополитическое положение»
З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»
Тому найважливіша задача української зовнішньої політики полягає в тому, щоб відкрити очі зашореному імперським минулим російському політичному керівництву на очевидний факт: Україна є єдиним порятунком для Росії в боротьбі за її реальну незалежність. Парадокс полягає в наступному.
Росія – правонаступник золотоординської Московії, мертвою хваткою вчепилась в український національний корінь. Це хватка утопаючого, який душить за горло свого рятівника. Ситуація класична – якщо утопаючий не відпустить руки на шиї рятівника – обоє підуть на дно. Вже давно забуті басмачі, «бульбаші», «лісові брати». Та до цього часу нема прощення бандерівцям і оунівцям. Пора б це зрозуміти лідерам слов’янської Росії, якщо вона хоче залишитися такою. Єдине, що потрібно зробити Росії для стабілізації міждержавних відносин – це м’яко прийняти свою реальну історію, яка всім уже давно відома, і не руйнувати цілеспрямовано українську націю - гілку, яка тебе підпирає. Власна історія Росії не менш трагічна української, тільки причини інші. Та головне, що повинне об’єднати сусідні держави – Росію і Україну, так це – спільна перспектива рабського майбутнього в разі остаточного розгрому слов’янського етносу світовою жидівською владою. Тільки після глибокого усвідомлення цього може утворитися справді рівноправний і міцний союз незалежних країн – колишніх республік СРСР, який єдиний зможе протистояти гегемонії світової влади жидівства і нашестю китайської орди.
Україні не потрібно і небезпечно сунути голову в чергове неприродне об’єднання «а-ля США» - Європейський Союз. Щоб це усвідомити, треба знати мету створення цього об’єднання:
«Прокладывая путь к интеграции государств-наций в коллективный надгосударственный экономический и в конечном счете политический союз, Европа указывает также направление к образованию более крупных форм постнациональной организации, выходящей за узкие представления и деструктивные эмоции, характерные для эпохи национализма»
З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»
Для «власників» планети Земля національні прагнення всіх народів – «деструктивні емоції». Всіх, крім «богообраного» племені. Та головна причина, для чого протягом століття пробують «об’єднати» Європу, полягає в іншому. Об’єднана Європа повинна стати другим «Франкенштейном», на якому остаточно закінчиться природна еволюція і природно багатонаціональна культура людства. Саме цей момент стане фіналом тисячолітніх зусиль генетично модифікованих монстрів по захопленню світової влади.
«Коли цар ізраїльський накладе на свою священну голову корону, піднесену йому Європою, він стане патріархом світу. Принесені ним необхідні у своїй доцільності жертви ніколи не досягнуть кількості марно вигублених протягом віків внаслідок манії величності у «змаганнях» гоївських урядів.
Наш цар перебуватиме у безперервному спілкуванні з народом, виголошуючи йому з трибуни промови, які тут же поширюватимуться на цілий світ».
«Сіонські протоколи», протокол № 15.
Співаючи дифірамби про «благодать» перебування в ЄС, наші нинішні вожді замовчують про справжні мотиви і підходи західноєвропейських країн до пост-соціалістичних держав, а особливо до пост-радянських. Проте вони зформульовані дуже чітко і не вчора:
«Этот подход, сформулированный в начале XVIII века лордом Болингброком, который утверждал, что политическое насилие на Востоке не имеет значения для Западной Европы, - проявился во время мюнхенского кризиса 1938 года; а также нашел трагическое отражение в отношении Великобритании и Франции к конфликту в Боснии в середине 90-х годов. Он может проявиться и в проходящих в настоящее время дискуссиях по поводу будущего Европы».
З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»
Однак не слід думати, що традиційні європейські нації безоглядно хочуть втратити свою національну ідентичність в угоду світовій владі. Просто вони більше, ніж пострадянські країни, «прокатані» катком світової глобалізації. І допомогти їм в утвердженні національного суверенітету здатна знову ж таки Україна. За висновками міжнародних експертів «політична чи економічна катастрофа в Україні (читай – досягнення реальної незалежності державою Україна!) може викликати ефект доміно в європейських країнах».
Світовому лихварству можна протиставити лише віру в ідеально побудовану державу. Так давайте поставимо собі цю задачу. Напевно в цьому і полягає історична місія Київської Русі – України в тисячолітній боротьбі між Добром і Злом на нашій планеті.