Велич державної ідеї

Вид материала

Документы

Содержание Головні протиріччя і невизначеності Хто винен? Про насильство і корупцію. Підвалини права. Душа і дух держави

Подобный материал:

• В. О. Сухомлинський Педагогічні ідеї видатного педагога І письменника Василя Олександровича, 774.98kb.
• На уроках читання, що сприяють, 478.21kb.
• Дослідження ідеї державної влади написано чимало науко­вих праць з різних галузей знань., 284.87kb.
• Політологія / Кремень, 9679.51kb.
• Алгоритм моделювання програми Продукування ідеї програми її педагогічного призначення, 17.25kb.
• Шлях до ринку для товару починається з розробки та впроваджен­ня нової ідеї. Ось чому, 131.56kb.
• Положення, 69.38kb.
• Відділ освіти Вовчанської районної державної адміністрації Жовтнева Друга загальноосвітня, 258.56kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Машинобудування України очима молодих: прогресивні ідеї – наука – виробництво”, 579kb.

Головні протиріччя і невизначеності


Таким чином, підступно замінивши через інформаційно-психологічне зомбування населення концептуальну й ідеологічну владу в Україні та інших країнах бувшого соціалістичного табору, світові глобалізатори украли у нас нашу державу. Сьогодні українська держава, як тіло без своїх національних мозків, виконує чужу (світового уряду) волю. З тієї ж причини законодавча, виконавча та судова гілки влади співпрацюють у режимі «Лебідь, Рак і Щука». Адже вони діють строго у руслі прийнятих в суспільстві концептуальної та ідеологічної влад, заради грошей. Ситуацію ускладнює дуже велика кількість інородців, чужих за менталітетом людей, які прямо або опосередковано впливають на суть рішень місцевого та центрального рівнів державної влади. Саме для розмивання розуму і волі нації була відмінена п’ята графа – національність – в українських паспортах. У цьому полягає головне протиріччя між національно свідомим, традиційним (генетичним) українським суспільством та державною владою. Це ж є і головною причиною політичної та соціальної нестабільності в Україні протягом всього періоду т. зв. незалежності.

Завдяки деструктивній діяльності глобалізаторів протягом двох тисяч років, людське суспільство, у т.ч. і в Україні, сьогодні перебуває в тенетах кількох псевдо замкнутих інформаційних комплексів (ПЗІК), насильно вбитих засобами масової інформації у свідомість та підсвідомість людей. ПЗІК – штучні суспільні утворення з метою ізоляції свідомості та психіки людей для спрямування їх діяльності в потрібному для творців ПЗІК напрямі. Це об’ємні та тривалі у часі утворення, призначення яких – зупинити або суттєво загальмувати природний еволюційний процес духовного розвитку.

Перші глобальні псевдо замкнуті інформаційні комплекси були насильно накинуті людству із створенням іудеями християнської та ісламської релігій відповідно дві та півтори тисячі років назад. Вони реально загальмували еволюційний розвиток людства шляхом знищення (або крадіжки) національних літописів та суворої заборони (аж до смертної кари) розвитку науки. Коли ж у 19-му столітті, незважаючи на всі перепони, наука все-таки стала безпосередньо рушійною силою прогресу, іудеями була запроваджена четверта світова релігія – марксизм, який перервав еволюцію людства шляхом ре(е)волюцій – соціальних, кримінальних, сексуальних, псевдоінтелектуальних, тощо.

Новітніми варіантами ПЗІК стали культ «геніального вченого» А. Ейнштейна для стримування об’єктивного розвитку науки у 20-му столітті, інсценована у вересні 2001 року сіоністами (справжніми творцями тероризму) всесвітня «боротьба з тероризмом» для стримування у 21-му столітті національно-визвольних рухів та протидії глобалізаторам.

Щомиті нав’язуючи світу через ЗМІ базові фальшиві «цінності», глобалізатори формують останній ПЗІК на шляху людства – зловісну ідилію «всесвітнього неоліберального демократичного громадянського суспільства на засадах вільної ринкової економіки», де кожний індивід в перспективі теоретично може стати мільйонером, багатієм. Дивно, що багато людей попадаються на цю примітивну приманку, адже більшість чітко усвідомлює, що мільйонні статки окремих одинаків наживаються за рахунок обдурених мільйонів людей.


Тільки повернувши в країну традиційну українську Мораль, закріпивши її в Конституції і законах як концепцію розвитку та ідеологію співжиття української нації, можна буде усунути нездоланні на сьогодні протиріччя, відновити цілісність і нездоланність ієрархічної структури держави і суспільства.


Неадекватність існуючої державної влади, що функціонує виключно на засадах «священної» приватної власності (на суспільні засоби виробництва) та недоторканості приватного «бізнесу» (про який ні в Конституції, ні в законах не згадується – існує категорія «підприємництво»), українській національній моралі, веде до повного знищення демократії у суспільстві. Громади на місцях, особливо в селах, задавлені економічно і в більшості нездатні сьогодні до самоорганізації: ні в сенсі власного виживання, ні в сенсі боротьби проти чужої влади в країні. На чолі ієрархічних державних структур опинились люди в більшості з чужим менталітетом і неукраїнського походження, або просто особи кримінального складу чи сопливі чада новоспечених багатіїв. В результаті масової кримінальної приватизації суспільних засобів виробництва повністю знищена державна система підготовка кадрів в процесі суспільної трудової діяльності, система відтворення кадрів на вищих рівнях ієрархії згідно природного принципу лідерності, за рахунок просування більш здібних та досконалих фахівців знизу наверх, передача досвіду у спадок від покоління до покоління.

Різкий розрив зв’язку між низом і верхом суспільства, між демократичним базисом і верхівкою суспільства – аристократією, фактично знищив зародки української національної еліти – лідерів і управлінців вищого державного рівня. Сьогодні місце аристократії в пострадянському суспільстві зайняла псевдо еліта – кримінально-злочинна каста «бізнесменів».


«На руїнах природної і родової аристократії ми створили аристократію нашу, грошову , яка стоїть на чолі всього. Ценз цієї нової аристократії ми встановили від багатства, яке від нас залежить, і від науки, що її конструюють наші мудреці.»

„Сіонські протоколи”, протокол № 1.

«Інтелігенти гоїв будуть хизуватися „знаннями” і без логічного їх аналізу запустять у дію всі запозичені з „науки” відомості , скомбіновані нашими агентами з метою виховання умів у потрібному для нас напрямі.»

„Сіонські протоколи”, протокол № 2.


Саме цей факт - узурпація ненажерливою кримінальною псевдо елітою національних ресурсів і засобів виробництва – став головною причиною соціальної анархії і руйнації в нашій країні. П’ять процентів населення (переважно неукраїнці) володіють національними українськими багатствами і живуть над і поза політикою. П’ятнадцяти процентам населення (без моралі і честі) дозволяють підбирати «жирні» крихти з барського столу, бо «володарі» не можуть жити без оточення – ось вам чергова теорія про «середній клас». І все ж головне призначення цієї «прокладки» - закрити собою і вивести в тінь окремий світ справжніх «власників» країни. Для цього утримується і щедро оплачується також величезна армія всезнаючих нахабних журналістів, піарщиків і папарацці. Бездарі від шоу-бізнесу, спортсмени, різного роду «публічні люди» «наварюють» мільйони у.о. в рік. ЗМІ безперервно транслюють інформацію і спеціальні передачі про життя «зірок» - «Світське життя», «Козирне життя», тощо. Але жоден папарацці не осмілиться сунути голову в приватне життя мільярдерів - реальних «власників» країни, бо ту голову відразу відрубають. Мовчки, без повідомлень у ЗМІ, як це було з міністрами Кирпою та Кравченком. Тож крім розтлінної дії, в першу чергу на молодь, такі передачі виконують ще одну роль – червоного плаща у тореадора. Коли ошаленілий, розлючений від пограбування народ, підніме нарешті голову від «корита», то почне зводити рахунки з «козирними» багатіями. Справжні ж винуватці народних злиднів залишаться в стороні, як «благодійники- роботодавці» і «меценати». Вісімдесят відсотків, практично все етнічно українське населення – знаходиться за межею бідності і використовується як тіло-донор для ненажерливої «еліти»-паразита. Обов’язок перед державою для них звучить як знущання. З іншої сторони, не підтримати свою державу, хай формальну – знову втратити суверенітет нації. Ця двояка невизначеність сьогодні – головна загроза існуванню Української держави.

Хто винен?


Головними винуватцями такої національної катастрофи є, безумовно, вищі касти суспільства. Проукраїнські представники політичної еліти в 90-х роках не працювали над ідеологією об’єднання нації, не хотіли залізною рукою об’єднати державу, народ, а займалися словоблудством і намагалися урвати для себе якомога більший кусень державної власності. Каста воїнів в особі силових структур, в першу чергу служба безпеки та МВС, знали ситуацію, але відсторонились від кримінального розбою. І перші і другі розраховували, що будуть і в подальшому контролювати ситуацію. Однак кримінал, якому вони дозволили дійти до владних вершин, віддавши йому головний важіль впливу – державні фінанси, прийняв закони, згідно яких ці силові структури (бактеріофаги суспільства) сьогодні не мають права чіпати владних злочинців, бо приватизація і «бізнес» - це політика. А силові структури не мають права втручатися в політику. Фактично державу і суспільство ззовні було заражено вірусом суспільного СНІДу у вигляді Чужої моралі. Саме за таким сценарієм українська державність стала бізнесово-кримінальною. Уявіть бджолиний рій, де матка не виконує своїх обов’язків, і при цьому «забороняє» бджолам-охоронцям себе задавити. Природа подібного глумління не дозволяє!

Така ситуація стала можливою внаслідок невиконання елітою (хай навіть недосконалою) головної умови суверенного існування – жити власним розумом. Взявши на озброєння чуже пострадянській країні англійське законодавство та заокеанські орієнтири державного будівництва, ця недолуга еліта в історично короткий термін дотла зруйнувала надбання української нації за останні 65 років напруженої праці і мільйонних жертв. В результаті сьогодні вщент знищено оборонний потенціал держави, бо впроваджено нав’язаний США стиль відношення до захисту Батьківщини.

«Поскольку подражание американскому пути развития постепенно пронизывает весь мир, это создает более благоприятные условия для установления косвенной и на вид консенсуальной американской гегемонии.»

«Демократические идеалы, связанные с американскими политическими традициями, еще больше укрепляют то, что некоторые воспринимают как американский "культурный империализм". В век самого широкого распространения демократических форм правления американский политический опыт все больше служит стандартом для подражания. Распространяющийся во всем мире акцент на центральное положение написанной конституции и на главенство закона над политической беспринципностью, неважно, насколько преуменьшенное на практике, использует силу американского конституционного образа правления. В последнее время на признание бывшими коммунистическими странами главенства гражданских над военными (читай – бізнесменів із любої країни над державою) (особенно как предварительное условие для членства в НАТО) также оказывала сильное влияние американская система отношений между гражданскими и военными.»

З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»


Америка до цього часу практично недосяжна для агресії ззовні. Тому вона тримає своє «гарматне м'ясо» (інструмент агресії, а не захисників країни США) у 125 країнах світу та у двох світових океанах. Континентальні держави, у т.ч. Україна, завжди тримали війська на своїй території як захисників своєї землі. Взявши на озброєння американську модель, українське керівництво знищило інститут захисників Вітчизни як такий. Український воїн – тисячоліттями захисник своєї землі – перетворений в саме дешеве у світі «гарматне м'ясо»! А все тому, що недолуга українська «демократична еліта» пішла чужим, неприродним шляхом:


«В отличие от прежних империй, эта обширная и сложная глобальная система (США) не является иерархической пирамидой. Напротив, Америка стоит в центре взаимозависимой вселенной, такой, в которой власть осуществляется через постоянное маневрирование, диалог, диффузию и стремление к формальному консенсусу (простіше – словоблудство, авт.), хотя эта власть происходит в конце концов из единого источника, а именно: Вашингтон, округ Колумбия. И именно здесь должны вестись политические игры в сфере власти, причем по внутренним правилам Америки(!)».

З. Бжезінський, «Велика шахматна дошка»


Одне століття в історичному процесі – невеликий термін. Однак як багато встигли зруйнувати вороги в нашій спільній хаті – Україні, і у всьому світі за одне ХХ сторіччя! Головний результат – чисельність білої раси у складі людства зменшилась з 20 до 6,5 відсотка. Враховуючи, що епіцентр світових руйнацій у ХХ сторіччі знаходився на території України, моноетнічність і білий колір шкіри українці зберегли, як не дивно для когось, тільки завдяки сильній державній радянській владі.


Про насильство і корупцію.


Загальноприйнята думка, підкріплена багатьма авторами, полягає в тому, що держава – це завжди апарат насильства. В існуючій ситуації важко не погодитись. А як інакше може експлуатувати народ, націю чужа цій нації псевдо-аристократія? Тільки через насильство, як фізичне, так і більш витончено, через інформаційно-психологічне. А хто насилує мурашок, бджіл у природному середовищі? Вони свідомо і добровільно виконують свою суспільну функцію і почувають себе комфортно! Отже для природного ієрархічного суспільства, у т.ч. людського, твердження про насильство є хибним.

Сьогоднішня кримінальна система влади фінансових шахраїв-«бізнесменів» (не уряд та державні службовці!), маскуючи свою корупційну шахрайську суть, намагається створити в державі особливо покірну армію «зомбі». Мова йде про інститут державних службовців. Державні службовці були і при радянській владі. Але тоді все населення без винятку, верхи і низи, перебуваючи в полі єдиної концептуальної та ідеологічної влади, були відносно рівноправними громадянами в сенсі доступу до суспільних ресурсів та відповідальності перед законом. Корупції як явища не існувало, бо не було приватної власності на національні багатства і суспільні засоби виробництва. Було хабарництво, з яким досить успішно справлялася всього одна структура – ОБХСС. За хабарі і розтрати більше 50 тисяч карбованців застосовувався розстріл винних – цього було досить. При кримінальній капіталістичній владі кілька десятків сімей - фінансових шахраїв, обікрали всю українську націю на трильйони гривень. П’ятнадцяти процентам населення – «бізнесменам» - створюються всі умови для їх безмежного збагачення (звісно, за чужий рахунок). Вісімдесят відсотків населення – український електорат - повинні працювати за копійки. При цьому бізнес-кримінал ще й постійно звинувачує правоохоронні органи в утиску «демократичних свобод» (коли їм заважають грабувати суспільство), підриваючи і так хистку довіру людей до державної влади. І ось частина цього електорату –держслужбовці - ще й повинна обслуговувати і захищати (часто ціною власного життя) вершину кримінальної верхівки, знову ж таки – за копійки. В таких умовах самі штатні захисники суспільства виявляються незахищеними від засилля криміналу, що часто змушує їх або кидати службу, або прислужувати кримінальній системі влади. Природну людську психіку під неприродну поведінку можна змінити лише одним способом – зазомбувати. Але не всі люди - зомбі, вони бачать це шахрайство на суспільному рівні і не погоджуються на свою нікчемну роль. Звідси – незнищенне при кримінальній системі влади джерело корупції.

Людська психіка подібна бензину. Спалиш його у двигуні – сконструйованому строго за певними принципами апараті – і отримаєш потужність, цілеспрямовану дію, рух. Розіллєш – отримаєш стихію, паніку, катастрофу. В умовах тотального шахрайства і пограбування суспільства жодна здравомисляча людина не стане віддавати своє життя чи навіть здоров’я за надприбутки «успішних» грабіжників. Більше того, пасивний спротив цьому пограбуванню, пристосуванство до безпросвітного майбутнього, рано чи пізно все рівно переростуть в національно-визвольний вибух зразку 1648 року. Скоріш би.

Ще одне руйнівне твердження «сіонської» науки зформульовано в працях К. Маркса. Воно полягає в тому, що в майбутньому необхідність існування держави відімре. Мов, усі люди будуть настільки свідомі, що самі собі будуть давати раду, а координувати їх взаємодію буде непотрібно. Ну що ж, якщо людина може існувати без голови, то і суспільство може деградувати без держави. Цинічне порушення законів Природи має тільки один наслідок – смерть живого виду, в даному випадку – української нації.


Підвалини права.


Представляє інтерес наступне питання – які структури, елементи суспільства мають підтримувати основи ієрархічного природного устрою? Тут українська нація має безцінний історичний досвід, який варто згадати і запровадити для відродження української держави. Як сказано вище, в трактуванні сучасного позитивного права (штучно створене римське право) призначення судової гілки влади полягає в тому, що вона виправляє антисуспільну поведінку (в сучасному тлумаченні вчинки, що кваліфікуються як злочин) окремих громадян шляхом примусу або ліквідації останніх. Українці ж у княжу і козацьку добу мали національне звичаєве право. Головне його призначення полягало не у фізичному покаранні винних (примітивних злочинців вбивали на місці), а в збереженні звичаїв і традицій Роду. Іншими словами, звичаєве право не допускало і карало любі спроби порушити догми виробленої тисячоліттями общинного способу життя концептуальної та ідеологічної влади. Саме тому наші предки часто не застосовували до порушників смертної кари, а просто виганяли їх за межі існування свого Роду, як недостойних жити серед людей.

Звичаєвий суд мав авторитет у населення за свою моральність і був захищений силою авторитету концептуальної влади аристократії та силою меча воїнів.

Сьогодні нам нав’язане римське право, яке по своїй суті є правовою системою, створеною для захисту злочинців від законослухняних громадян і перетворення останніх у злочинців. Навіть єдиний «фіговий листок» у цьому праві – презумпція невинності – діє на дві сторони, і на Добро, і на Зло. Якщо в нормальному суспільстві більшість поточних питань легко вирішується діючою владою (на керівних посадах – моральні люди, діє принцип «Кадри вирішують все!»), то в нашому кримінальному суспільстві всіх посилають до суду (фактично впроваджена презумпція винності законослухняного громадянина), мотивуючи це «будівництвом правової держави», «верховенством права». Сучасне політизоване «позитивне право» - закономірний витвір сіонської «політичної науки», який дозволяє «богообраним» легімітизувати свою грабіжницьку діяльність у світі, і в Україні зокрема. Відома древня мудрість звучить так: «Коли політика заходить у судилище, правосуддю нічого не залишається, як тікати у вікно».


«…Что касается …искусства евреев обходить законы, то оно для них неустранимо уже потому, что, согласно своему учению, они, - во всех случаях жизни, обязаны руководствоваться единственно законами Моисея, изданными однако 3500 лет тому назад. Так как это невозможно, то явилась потребность толковать эти законы, а засим она не замедлила перейти и в науку о неисполнении их».

А.С. Шмаков, «Погром евреев в Киеве», 1908 г.


Для того, щоб завоювати собі достойне місце під Сонцем, українці повинні усвідомити собі справжнє значення поняття «право». Наша злочинна політична влада постійно хизується своїми головними «досягненнями» - безліччю «прав», які вона забезпечила українцям. То що ж це таке?


«Слово «право» - це абстрактна і нічим не доведена думка. Це слово означає не більше як: дайте мені те, що я хочу, щоб я одержав доказ того, що я сильніший, ніж ви».

«Сіонські протоколи», протокол № 1.


У тому ж документі знаходимо і відповідь, як отримати реальні права, а не словоблудство:

«Що стримує хижих звірів, яких звуть людьми? Що ними керує і тепер? На початку суспільного ладу вони підкорялись грубій і сліпій силі, потім – законові, який є тією ж силою, але замаскованою. Роблю висновок за законом природи, право – в силі!»


Щомиті знищуючи ліберальною отрутою словоблудства наш національний дух, нашу економіку, наші вороги, чужі люди забирають нашу силу - реальні права і власність українців на своїй українській землі. Щоб повернути собі реальні права, українці повинні показати реальну силу: не бити, дурити та грабувати один одного - громадянин і міліціонер, підприємець і суддя, селянин і чиновник, населення і держава – а об’єднати зусилля проти спільного ворога. Таким спільним ворогом є агресивні жадібні чужинці і свої ненаситні злочинці. Тільки піднявши їх на вила, викинувши геть зі своєї землі, ми повернемо собі свої права!


Душа і дух держави


Дуже важливо для розуміння ролі держави усвідомити значення трьох ідеологічних штампів, якими вміло грають «богообрані» наперсточники. Це поняття капіталізму, соціалізму та націоналізму.

Суть капіталізму ми спостерігаємо щодня. «Сучасний капіталізм – це дитя лихварства» - писав Вернер Зомбарт у книзі «Євреї і сучасний капіталізм». А лихварями, звісно, були, є і будуть жиди. При капіталістичній системі виробництва створений масою працюючих додатковий прибуток повністю належить одній особі - приватному власнику виробництва. Однак, приватна власність одинака на основу фізичного життя нації - суспільні засоби виробництва, природні та штучні монополії, які він не створював – це шахрайство і злочин! І я не перший, хто це стверджує. Ще Прудон у 1848 році називав найбільшим своїм багатством визначення приватної власності: «Власність – це крадіжка!». Інший француз, Бріссо, у 1780 році написав: «Власність – це, по суті, крадіжка. Злодій у своєму природному стані – це багач». Подібні ідеї можна знайти у творах Ж.-Ж. Руссо, Вейсгаупта та інших мислителів.

Сьогодні головними світовими проблемами міжнародна спільнота називає боротьбу з тероризмом та з корупцією. І це є шахрайство. Для думаючих людей не секрет, як легко за допомогою ЗМІ світова влада повернула все людство на «боротьбу з тероризмом», здійснивши власними силами фокус з «терактом» 11 вересня 2001 року. Цим фокусом розв’язано руки просіоністським урядам у всіх країнах для боротьби з власними національно - визвольними рухами.

Щодо корупції, то сучасному племені левітів – ідейних захисників існуючого режиму – політологам, добре відомі постулати із теорії криміналістики: корупція і тіньова економіка – обов’язкові і невід’ємні складові кримінального суспільства. Сьогодні Україна займає перші місця у світі по корупції, більше 60 відсотків економіки знаходиться в тіні. Реальна корупція, як процес «легітимного» привласнення купкою фінансових шахраїв національних багатств на «законних» підставах, як «бізнес» самого високого рівня, в капіталістичному суспільстві – вічна.

Поняття ж «корупція» у загальноприйнятому значенні є лише зовнішнім проявом діяльності «бізнесу» у владі, оскільки державна влада в Україні сьогодні дійсно стала найприбутковішим і безпечним різновидом бізнесу. Прописані у сучасних законах (і не тільки в Україні) корупційні злочини становлять менше 5% від махінацій бізнесу з національними багатствами. Під цю категорію попадають випадки невдалої махінації з державною (національною) власністю, які не вдалось прикрити «правовими» діями внаслідок гризні шахраїв між собою, або внаслідок надмірної зухвалості окремих шахраїв.

За допомогою таких світоглядних та «правових» махінацій практично всі держави «цивілізованого» світу (як структура, орган координації діяльності деградованих суспільств) перетворені в інструмент для перекачки суспільних багатств націй в кишені невеликої купки злодіїв у законі - фінансових шахраїв.


Значно глибше замасковані два інші поняття. Традиційно в «політичній науці» вважається, що соціалістична ідеологія будується на інтернаціоналізмі, а націоналістична ідеологія – на націоналізмі. На протиставленні цих понять, як правило, і руйнують суспільство ловці людських душ.

Соціалізм, як ідея соціальної (общинної) злагоди, як загальне бажання всіх без винятку нормальних людей і всіх народів жити в гармонійному, оптимально організованому, соціально комфортному, справедливому суспільстві, існував і існує постійно в індивідуальній людській і суспільній свідомості. А ось методологію, принципи реалізації цієї ідеї у вигляді соціалістичної ідеології та політичної практики втілення її в життя взяв на себе «богообраний» народ, виходячи із своєї паразитичної філософії життя, із своїх шкурних інтересів. Щоб остаточно забити баки думаючій людині, «мудреці» від «політичної науки» навмисне змішали два принципово різні поняття – соціалізм та комунізм.

«Социализм есть арийство (Оуэн, Карлейль, Рускин, Фихте), коммунизм - еврейство (Лассаль, Маркс, Бернштейн)»

Профессор Вейнингер (єврей), “Geschlecht und Character”.

В підсумку отримуємо чітке визначення двох соціально-політичних явищ: