Зміст навчального матеріалу
|
Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
Повторення вивченого в 10 класі (2 год)
|
Мовознавство як наука про мову. Природа, сутність, функції мови. Походження та розвиток мови. Виникнення і розвиток різних видів письма. Початки друкарства. Розвиток української мови. Реформи письма в Україні.
|
Учень: називає предмет мовознавства; пояснюєзв'язок мовознавства з іншими науками; знаєгіпотези походження мови; визначає функції мови в суспільстві, взаємозалежність розвитку мови і суспільства; називає види письма, етапи його розвитку; аналізує сучасний стан української мови, особливості її функціонування.
|
Структурні елементи мовної системи. Розділи науки про мову.
|
Структура мови, її системний характер (5 год).
Рівні мовної системи - фонетичний, морфологічний, лексичний, синтаксичний.
Структурні елементи мови: звуки, слова, зна чущі частини слів, речення.
Фонетичний рівень мовної системи.
Функції звуків (забезпечен ня сприйняття мови на слух, розрізнення змісту слів і їхніх форм); слів (називання предметів, означення понять, вираження емоційно го стану мовця); значущих частин слів (вираження речових понять, граматичних, понять відношень); речень (комунікативна).
Фонетика як розділ науки про мову, що вивчає звуки людської мови.
Національно-мовна своєрідність звукової структури різних мов (властиві звуки, звукосполучення, наголоси, інтонаційне оформ лення звукового потоку). Акцент як спотворена вимова звуків пев ної мови особою, для якої ця мова є чужою. Способи запобігання цьо му (досконале опанування структури виучуваної мови). Мовний апарат і його робота.
Три аспекти в характеристиці звуків мови: анатомо фізіологічний; фізичний (акустичний: тон, шум, висота, сила, три валість, тембр); лінгвістичний.
Первинність звукової форми мови щодо писемної. Фонетична транскрипція.
Голосні та приголосні звуки, їх пропорція в різних мовах. Прин ципи класифікації голосних і приголосних звуків. Поняття про склад. Наголос та інтонація як фонетичні явища. Мови з силовим на голосом (українська, російська, білоруська, чеська, польська, грузинська, німецька); мови з тонічним (музичним) наголосом (литовська, шведська, китайська, в'єтнамська); мови з довготним (кількісним) наголосом (новогрецька). Мови з фіксованим (сталим) наголосом (чеська, естонська, польська, англійська, німецька) та вільним (рухомим) наголосом (українська, російська, литовська). Правила літературної вимови.
Лексичний рівень мовної системи (6 год).
Лексикологія як розділ науки про мову, що вивчає слова та ле ксичне значення їх. Відношення слово - предмет, слово - поняття, слово - слово.
Природа виникнення назви. Лексична система мови. Повнозначні й неповнозначні (службові) слова.
Лексичне значення слова. Багатозначні і однозначні слова. Пря ме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів (метафоричне перенесення найменування, метонімічне, функціональне). Розширення і звуження значення слів. Мотивовані і немотивовані значення слів.
Етимологія. Принципи наукової та народної (побутової) етимології. Історичні зміни словникового складу мови. Запозичення. Шля хи та способи запозичень. Зміни, яких зазнають запозичені слова у процесі адаптації їх у мові. Відмінність між лексичними запозичен нями і кальками. Мови, які є найпотужнішими джерелами лексич них запозичень (давньогрецька, латинська, англійська, німецька, французька, італійська). Інтернаціоналізми. Міжмовні омоніми. Крайній пуризм як явище невиправданого, цілеспрямованого усунення з мови всіх іншомовних слів. Пуризм і розумна, виважена боротьба за чистоту мови, за мовну культуру.
Лексикографія. Типи словників.
Морфологічний рівень мовної системи (2 год).
Морфологія як розділ науки про мову, що вивчає граматичні властивості слів: зміну їхніх форм і пов'язаних з ними граматичних значень. Граматична форма слова. Вираження граматичною формою повнозначного слова єдності двох значень - лексичного і граматич ного.
Засоби вираження граматичного значення слова (афікси, по рядок слів, наголос, службові слова, інтонація).
Основні частини мови, критерії виділення їх. Труднощі у визначенні частин мови.
|
Учень: усвідомлює структуру мови та її системний характер; знає рівні мовної системи і структурні елементи мови; з'ясовує й розрізняє функції звуків, слів, значущих час тин слів, речень; з'ясовуєнаціонально-мовну своєрідність звукової стру ктури різних мов; знає, що таке акцент та способи запобігання спотво реній вимові звуків; знає будову мовного апарату, особливості його роботи;характеризує звуки мови в трьох аспектах; аргументовано доводить первинність звукової форми мови щодо писемної; знає, класифікацію голосних і приголосних звуків у де яких мовах;порівнює деякі мови щодо їхнього звукового складу;називає принципи класифікації голосних і приголос них звуків; розрізняє мови з різними типами наголосу: силовим, тонічним, довготним; фіксованим, вільним; використовує орфоепічний словник і словник наго лосів для самоконтролю власної вимови; знає правила літературної вимови.
Учень: знає предмет вивчення лексикології;визначає відношення між словом і предметом, словом і поняттям, словом і словом; характеризуємову з погляду її лексичної системи; розрізняєповнозначні та неповнозначні слова, усвідом люєвідмінності між ними, знає, їхні функції; аргументовано доводить належність слів до певної лек сичної категорії; знає типи перенесення значень слів та особливості вживання слів у переносному значенні; аналізує слова з погляду розширення чи звуження їхнього лексичного значення, його мотивованості чи немотивованості; знає предмет вивчення етимології, принципи наукової і народної етимології; називає шляхи та способи запозичень слів; визначає зміни, яких можуть зазнавати запозичені слова; усвідомлює відмінність між лексичними запозиченнями і кальками; знає мови, які є джерелами лексичних запозичень; знає, що таке iнтернаціоналізми та міжмовні омоніми; аргументовано доводить необхідність виваженої бо ротьби за чистоту мови, за мовну культуру;користується тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, іншомовних слів;знає предмет вивчення морфології; визначає засоби вираження граматичного значення слова; знаєосновні частини мови, критерії виділення їх; знаєпредмет вивчення синтаксису; усвідомлюєвзаємозв'язок між реченням і судженням; визначаєспособи вираження синтаксичних зв'язків між словами в реченні; знає, що таке надфразова єдність, граматична єдність тексту.
|
Мови світу, вивчення та класифікація їх (10 год)
|
Розмаїття мов світу. Чи бувають гарні і погані мови. Мови і територіальні діалекти. Загальна характеристика мов світу. Поділ мов на мови-гіганти і мови-карлики; мови-одиначки і мови, об'єднані в сім'ї, групи і підгрупи. Мови з давньою та недавньою писемністю, мови, що не мають писемності. Живі та мертві мови. Функціональне навантаження різних мов. Національні мови. Міжнародні мови (англійська, арабська, іспанська, китайська, французька, російська) і функціональна роль їх у житті народів світу. Штучні мови, їх суть та призначення (есперанто, волапюк, ідо, окциденталь).
Проблема класифікації мов світу.
Класифікація мов світу за морфологічною будовою (типологічна класифікація): кореневі мови (старокитайська, в'єтнамська, бірманська), у яких слова не розпадаються на морфеми; аглютинативні (турецька, грузинська), флективні мови (українська, німецька, польська, латинська), у яких, крім кореня, виділяють афікси; полісинтетичні (чукотська), у яких різні частини речення у вигляді слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова.
Класифікація мов світу за спільністю походження (генеалогічна класифікація). Найвідоміші й найпоширеніші мовні сім'ї: індоєвропейська, семіто-хамітська, угро-фінська, самодійська, тюркська, монгольська, китайсько-тибетська, тайська. Індоєвропейська мовна сім'я, яка охоплює 12 груп: індійську, іранську, слов'янську, балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську, анатолійську, тохарську. Слов'янська група мов (східна, західна, південна), германська група мов, романська, грецька.
Найпоширеніші мови, що належать до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї.
Розвиток мов Європи. Країни, в яких поширена українська мова; іноземні мови, що їх вивчають учні в школі. Мови країн-сусідів України та генеалогічна належність їх. Ключові поняття: писемна мова, мовна сім'я, мовна група, класифікація мов світу за морфологічною будовою, класифікація мов світу за спільністю походження, міжнародна мова, штучна мова.
|
Учень: характеризує розмаїття мов світу;висловлює, власний погляд на поняття краси мови;дає загальну характеристику мов світу; називаємови-гіганти, мови-карлики, мови-одиначки і мови, об'єднані в сім'ї, групи; називає мови з давньою і недавньою писемністю; усвідомлює поняття "живі" і "мертві" мови, наводить приклади мертвих мов;розуміє, у чому полягає функціональне навантаження мови; називає міжнародні мови,визначає функціональне навантаження їх; знає, що таке штучні мови, особливості виникнення та призначення їх, називає деякі з них; висловлюєвласний погляд на перспективність чи безперспективність штучних мов; знає класі Іфікацію мов світу за морфологічною будовою; знаєкласифікацію мов світу за спільністю походження;називає найвідоміші та найпоширеніші мовні сім'ї;характеризує індоєвропейську мовну сім'ю, зокрема найпоширеніші мови, що належать до слов'янської групи; знає про походження германської, романської та слов'янської груп мов (на прикладі англійської, французької, української);знає особливості сучасного стану розвитку мов Європи; називає країни, в яких поширена українська мова; визначає генеалогічну належність мов країн-сусідів України та мов, які вивчаються в школі.
|
Світочі науки про мову
|
Світочі мовознавчої науки: Михайло Максимович, Олександр Потебня, Павло Житецький, Агатангел Кримський, Фердинанд де Соссюр, Шарль Баллі, Юрій Шевельов (загальне ознайомлення).
|
Учень: називає імена визначних мовознавців,з'ясовує внесок кожного із них у розвиток науки про мову.
|
Робота над темами, що їх визначає вчитель
|
Узагальнення та повторення вивченого
|
|
