Основні принципи організації І діяльності адвокатури

Вид материала

Лекція

Содержание 2.3.4. Принцип гуманізму 2.3.5. Додержання адвокатами норм професійної етики 2.3.6. Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів

Подобный материал:

• Верховною Радою України 19 грудня 1992 року, тобто ще до проголошення Конституції., 1427.07kb.
• Закон України "Про адвокатську діяльність, 468.22kb.
• Тематичний план практичних занять з хірургічної стоматології для студентів 5-го курсу, 91.09kb.
• План лекції Тема І основні питання. Актуальність теми Лекційний матеріал Педіатрія, 473.4kb.
• Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009-2015 роки; Велика Хартія, 687.15kb.
• Проект, підготовлений робочою групою, 6208.18kb.
• Робоча програма курсу базової підготовки оцінювачів " Експертна грошова оцінка земельних, 112.72kb.
• Принципи організації діяльності кафедри, 38.2kb.
• 8. Принципи організації безготівкових розрахунків, 395.95kb.
• План Основні показники господарської діяльності Принципи оцінки господарських засобів, 163.96kb.

2.3.4. Принцип гуманізму


Цей принцип виявляється в конституційному визнанні людини найвищою соціальною цінністю, що означає турботу про людину, про розвиток її духовних та фізичних властивостей, матеріальних умов життя. Дух гуманізму притаманний усім конституційним нормам, які закріплюють права та свободи людини та громадянина. Найбільш яскраво це простежується у положеннях статті 21 Основного Закону, яка проголошує невідчужуваність прав та свобод людини; статті 27 — право кожного на життя; статті 28 — охорону гідності, заборону катувань, насильства; статті 29 — право на свободу та особисту недоторканність та ін. Адвокат, здійснюючи свою діяльність, не повинен принижувати честь та гідність свого підзахисного. Адвокат зобов'язаний поважати клієнта та його правові проблеми,


2.3.5. Додержання адвокатами норм професійної етики


Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має цілу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.

Крім того, принцип додержання адвокатами норм професійної етики містить у собі конфіденційність, проголошену статтею 4 Закону України "Про адвокатуру".

У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адвокату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Його обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для забезпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Недодержання адвокатом цих правил карається аж до застосування до нього дисциплінарних санкцій.

Довірчі стосунки між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише за умови відсутності в останнього сумнівів щодо чесності й сумлінності адвоката.

Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може скластися лише за умови обов'язкового дотримання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності.

Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку виникнення суперечностей між їх інтересами, а також у разі виникнення загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Адвокат також зобов'язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це може викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, довірених йому попереднім клієнтом або якщо інформація про стан справ попереднього клієнта, яка є в розпорядженні адвоката, може стати джерелом переваг для нового клієнта.

Адвокатська професія стала істотною запорукою охорони прав людини у відносинах з державною владою. Це формує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають загальновизнаним світовим стандартам, розглядається як не­обхідна передумова, без якої неможлива довіра до захисників.

Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвокатура. Тому зупинимося на її традиціях детальніше.

Права й обов'язки англійських адвокатів переважно залежать від того, ким — баристером чи соліситором — є адвокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Професійна підготовка соліситора визначається юридичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівництво професійною підготовкою соліситорів". Цей документ зобов'язує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахунки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовідносини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом про­фесійної етики. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що стосується клієнта. Цей принцип особливо ретельно додержується щодо дарунків, які передаються клієнтом соліситору. В цьому випадку може бути використана так звана "презумпція зловживання впливом" у випадках, коли на вимогу клієнта подарунок анулюється. Довірчі стосунки соліситора та клієнта ґрунтуються на засадах конфіденційності, що зобов'язує соліситора не розголошувати свідчень свого клієнта. Цей обов'язок є настільки безумовним, що його додержання поширюється на випадки зізнань остан­нього у скоєному злочині, а це свідчить, що обов'язок солі-ситора щодо свого підзахисного домінує над громадським обов'язком^3,1.

Професійна поведінка баристерів регулюється спеціальними правилами, які приймає рада батистерів. На цей час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981 р., який встановлює такі обов'язки баристера: підкорятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непорядним і може призвести до приниження професії адвоката або правосуддя; додержуватися правил професійної ети­ки; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не пови­нен вводити суд в оману, умисно приховувати від суду істотні для справи факти. Водночас баристер не повинен робити будь-які заяви про факти зізнання, які йому довірив клієнт, не може займати правову позицію, яка усвідом­люється ним як шкідлива для інтересів клієнта. Баристер має зберігати професійну таємницю, провадити свої розрахунки з клієнтом згідно зі встановленими правилами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Обов'язки баристера щодо клієнта регулюються виключно правилами професійної етики, які встановлю­ються як "судовими Іннами", так і сенатом корпорації адвокатів.

У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від обвинувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гоно­рар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одно­часно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя.

У Німеччині Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Згідно з цим законом, адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза своєю професією. Якщо адвокат, до якого звернулися за юридичною допомогою, відмовився від її надання, він має негайно пояснити причини цього і відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання такого пояснення з вини адвоката.

Адвокат усувається від виконання своїх професійних обов'язків у таких випадках:

• якщо його дії суперечать принципам високої моралі та права;

• він консультував або представляв у одній і тій самій справі іншу особу;

• він брав участь у тій самій справі як суддя, арбітр, прокурор або представник офіційної установи;

• йдеться про тлумачення документа, складеного ним як нотаріусом.

Адвокат не може захищати інтереси клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими чи іншими діловими відносинами.

Обов'язком адвоката є зберігання документів щодо справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Якщо адвокат неспроможний протягом більш як тижня виконувати свої професійні обов'язки або має намір бути відсутнім протягом цього терміну в конторі, він зобов'язаний згідно з Федеральним положенням про адвокатуру потурбуватися про заступника, який матиме такі самі повноваження.

В Україні згідно зі статтями 48, 61 КПК України діють такі норми.

Захисник не має права розголошувати дані, які стали йо­му відомі у зв'язку з виконанням своїх обов'язків. Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини у справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також пови­нен дотримуватися встановленого порядку під час розслідування та судового розгляду справи. Одна і та сама особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого. Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини у справі, затягує розслідування чи судо­вий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Статтею 9 Закону України "Про адвокатуру" визначено поняття адвокатської таємниці: "Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокат­ських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб".

1 жовтня 1999 р. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України схвалено Прави­ла адвокатської етики (протокол від 1—2 жовтня 1999 р. № 6/УІ), які, як зазначено в Преамбулі до Правил, покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України у збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру" та іншими законодавчими акта­ми України, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката в дис­циплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури у разі оскарження дій адвоката як таких, що порушують присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.

Крім того, зазначений документ містить такі положення. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих стосунків між адвокатом і клієнтом, без яких неможливе належне надання правової допомоги.

Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема, щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності є правом адвоката у відно­синах із усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адво­катську таємницю.

Адвокат повинен як у професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до обману, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката є поширена несприятлива (щодо гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнту.

Здійснення захисту за призначенням органів досудового слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, є важливим професійним обов'язком адвоката. Необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

У своїй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката не лише є джерелом заробітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод громадян і вимагає від своїх представників відда­ності цьому призначенню професії, благородства та людяності. Тому адвокат повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково оплатних за­садах або безкоштовно.

Адвокат не повинен пред'являти позовних вимог, клопотань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього не ґрунтуються на чинному законодавстві, крім випадків, коли нормативний акт, що регулює спірні відносини, сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.

Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмовитись посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обґрунтовані сумніви щодо їх правдивості.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.

На думку В.В. Каплана, неприпустимо, щоб адвокат брав участь у справі за наявності в нього родинних і навіть дружніх стосунків з клієнтом чи іншими особами, які бе­руть участь у справі, тобто коли робота стосується його особистих інтересів, що викликає особливе ставлення до засобів і методів, які застосовуються під час ведення справи³⁹. Таке просте, але маловідоме у нас правило за кордоном існує з кінця XIX ст.: досвід показав, що в особистій справі адвокат рідко зберігає холоднокровність, а отже, і усвідомлення професійної гідності.

Д.П. Ватман вважає неприпустимим повідомлення тих чи інших фактів навіть своїм колегам в обговоренні спірних або сумнівних моментів справи. Розгляд спірної правової ситуації з відома чи за згодою клієнта може бути прийнятним лише в інтересах справи, і тут від захисника потрібні особливий такт, обачність, вдумливість.

Надзвичайно уважно слід ставитись до запиту матеріалів щодо свого клієнта, якщо це стосується відомостей особистого характеру: у такому разі на це необхідно мати згоду клієнта. Щодо запитів відносно інших осіб, то тут слід враховувати характер відомостей, які отримує захисник, їх значення для справи. Захисник не має права робити запити для отримання матеріалів щодо протилежної сторони, якщо за своїм змістом ці матеріали ганьблять цю особу (відомості про захворювання, інтимне життя, які особа з якихось причин бажає приховати тощо).

Д.П. Ватман вважає етично неприпустимим використання в цивільному судочинстві права запиту з метою розголошення відомостей, які стосуються особистого життя другої сторони, третіх осіб і свідків, навіть якщо ці дані необхідні для захисту інтересів довірителя.

Не можна не погодитись з М.Ю. Барщевським, який стверджує, що складовою етики є естетика і визначає адвокатський етикет як етичні норми регламентації зовнішніх проявів діяльності адвоката в умовах, прямо чи побічно пов'язаних із виконанням професійних обов'язків.

Відомий російський юрист О.Ф. Коні щодо необхідності дотримання правил етикету під час відправлення правосуддя вважав, що можна також наполегливо бажати, щоб на виконання форм і обрядів, якими супроводжується відправлення правосуддя, вносився смак, відчуття міри і такт, тому що суд є не лише судилищем, а й школою. Тут етичні вимоги зливаються з естетичними.

Більшість адвокатів, виконуючи свої професійні обов'язки, діють відповідно до закону і визнаних професійних стандартів та етичних норм. Але разом з тим є випадки неналежного ставлення адвокатів до виконання своїх обов'язків.

Так, керівники організованих злочинних угруповань, концентруючи значні матеріальні кошти, мають можливість наймати для консультацій та захисту членів таких угруповань найбільш кваліфікованих адвокатів. Насамперед, це колишні співробітники правоохоронних органів, які мають значний практичний досвід, підтримують дружні стосунки зі своїми колишніми колегами, через яких мають можливість знаходити так звані "виходи" на правоохоронні структури. Відомі випадки, коли адвокати стають посередниками між злочинними угрупованнями та право­охоронними структурами.

Отже, додержання норм професійної етики є важливою і дуже специфічною засадою діяльності адвокатів. Наявна на сьогодні законодавча база, на жаль, не регулює діяль­ність адвокатів так, щоб уникнути можливих суперечностей між етичними і юридичними нормами, та потребує вдосконалення. Потрібен і реальний механізм контролю за дотриманням адвокатами норм професійної етики та відповідальності за їх порушення, що забезпечило б гідний рівень правової допомоги, яку надають адвокати.

Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, вони задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стандартами.


2.3.6. Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів


Кодекси професійної поведінки встановлюються від­повідними органами адвокатури або положеннями націо­нального права і звичаями, визнаними міжнародними стан­дартами та нормами. Обвинувачення або порушення справи проти адвоката у зв'язку з його професійною діяльністю ма­ють провадитись у рамках швидкої і справедливої процеду­ри. Адвокату має бути надане право на справедливий роз­гляд, що включає можливість надання йому допомоги ін­шим адвокатом за його вибором. Дисциплінарне проваджен­ня проти адвоката має бути віднесене до відання безсторон­ніх дисциплінарних комісій, рішення яких може бути оска­ржене в суді. Усе дисциплінарне провадження має здійсню­ватися згідно з кодексом професійної поведінки та іншими визнаними стандартами й етичними нормами адвокатської професії відповідно до зазначених Положень.

Враховуючи викладене, розглянемо дисциплінарне про­вадження у світових системах адвокатури.

В Англії існує дисциплінарний трибунал у справах солі-ситорів, який є незалежним від юридичного товариства органом. Він складається з лорда-хранителя судових ар­хівів, членів — соліситорів зі стажем роботи не менше де­сяти років, а також членів — непрофесіоналів, які не мо­жуть бути ні соліситорами, ні баристерами. Трибунал є су­довим органом. Свої рішення він виносить у складі трьох членів, включаючи двох соліситорів та одного непрофесіо-нала. Трибунал може заслуховувати показання свідків, які даються під присягою, примушувати свідків з'являтися за повісткою. Він може також за згодою лорда-хранителя су­дових архівів виробляти правила, що регулюють власний судовий процес. Дисциплінарний трибунал може застосо­вувати такі санкції: виключити зі списку соліситорів, усу­нути від практики (як правило, на період не більше п'яти років), накласти штраф (не більше 3 тис. фунтів стер­лінгів), оголосити догану. Рішення трибуналу може бути оскаржене до Апеляційного суду.

Соліситори, будучи офіційними особами при Верховно­му суді, можуть бути піддані дисциплінарним стягненням з боку Високого та Апеляційного судів⁴⁸.

У баристерів також є механізм дисциплінарного прова­дження. При Сенаті створено загальний об'єднаний для всіх "Іннів" дисциплінарний комітет, до якого входить п'ять членів (суддя, представник присяжних та три практикуючих баристери). Сигнали про проступки баристерів надходять спочатку до ради з питань професійної поведінки, а вже потім до зазначеного комітету. До баристерів можуть бути застосо­вані такі стягнення: догана, штраф, відсторонення від роботи на необмежений строк, виключення з "Інна" тощо. Ці стяг­нення можуть бути оскаржені у Високому суді.

У США адвокати менше залежать від своїх організацій, тому дисциплінарна практика тут досить ліберальна. Так, адвокатська організація після розслідування проступку адвоката може накласти на нього штраф або виключити адво­ката зі свого складу (щоправда, ця санкція застосовується дуже рідко; значно ширше практикується виключення за несплату членських внесків). Більш суворі заходи практи­кують суди: за "неповагу до суду" та "непрофесійну по­ведінку" (які визначаються, до речі, самим судом) адвокат може бути не лише усунутий від виконання своїх обов'яз­ків, а навіть засуджений до тюремного ув'язнення.

У Франції згідно із законом адвокат відповідає за дії, пов'язані з виконанням професійних обов'язків. Насампе­ред це цивільно-правова відповідальність за неналежне ви­конання своїх обов'язків під час надання консультацій, підготовки документів, виконання будь-яких спеціальних дій, дозволених законом, або у разі помилкової оцінки суті справи, порушення її провадження, неналежного виконан­ня обов'язків щодо надання клієнтові допомоги під час процесу. Адвокат буде нести відповідальність і в разі по­рушення "Професійних правил", викладених у статтях 154—164 Декрету від 27 листопада 1991 р. про організацію адвокатської професії.

На думку французьких юристів, підставою відповідаль­ності адвоката при виконанні ним професійних обов'язків є вимога "додержувати правил обережності та передбачли­вості, які є необхідними для захисту інтересів, довірених йому клієнтом".

Для реалізації зазначеної вимоги передбачено спеціаль­не страхування двох видів. Перший вид — це страхування професійної цивільно-правової відповідальності. Договір страхування адвоката укладається зі страховою установою індивідуально адвокатом, адвокатом — наймачем іншого адвоката, групою адвокатів, адвокатською колегією або ад­вокатом (адвокатами) та колегією. Інше обов'язкове страхування проводиться для відшкодування грошових сум і цінних паперів, одержаних адвокатом у процесі виконан­ня своїх обов'язків. У цьому випадку договір страхування адвокатів укладається колегією, в якій вони працюють. Страхова сума виплачується, якщо адвокат є неплато­спроможним, а зацікавлена особа доведе, що її вимога є безспірною, ліквідною і повинна бути оплачена. Адвокату за­боронено законом приймати гроші або цінні папери на су­му, що перевищує розмір страхового відшкодування.

Крім того, адвокати у Франції можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності у разі порушення законів, регламентів, професійних норм, вимог чесності, гідності, професійної делікатності (навіть за межами професійної діяльності). Можуть застосовуватися такі дисциплінарні стягнення: догана, тимчасове (до трьох років) усунення від роботи, виключення зі списків адвокатів. Якщо адвокат вчинив незначний проступок, його викликає голова ордену адвокатів і робить, так би мовити, "батьківське повчання", а якщо проступок серйозніший, дисциплінарне стягнення накладає рада ордену адвокатів, рішення якої може бути оскаржене в Апеляційному суді.

У Німеччині для дисциплінарного провадження проти адвокатів при кожній палаті адвокатів створено суди честі. Такий суд складається з голови, кількох головуючих і членів суду, призначених з числа адвокатів на чотири роки управлінням юстиції землі після погодження з правлінням палати адвокатів. Члени суду честі свої обов'язки викону­ють на громадських засадах, але протягом виконання цих функцій мають статус професійних суддів. Вони не можуть одночасно займатися адвокатською діяльністю або бути чле­ном правління палати адвокатів. Контроль за судом честі здійснює управління юстиції землі. Рішення суд виносить у складі трьох членів (включаючи головуючого). До адвокатів можуть застосовуватися такі стягнення: попередження, догана, штраф, заборона працювати представником або захис­ником у певних інстанціях правосуддя від одного до п'яти років, виключення з адвокатури. Догана і штраф можуть бути призначені одночасно.

При верховному суді землі створюється верховний суд честі, який за погодженням із землями може обслуговува­ти кілька земель. Цей суд складається з президента, голо­вуючих і членів, які є адвокатами та професійними суддя­ми. При верховному суді честі може бути створено кілька сенатів. Президентом верховного суду честі та головами його сенатів можуть бути тільки адвокати. Усі члени вер­ховного суду честі — і адвокати, і судді — призначаються на чотири роки управлінням юстиції землі. Цей суд вино­сить рішення у складі п'яти членів (включаючи голову­ючого). Крім того, як засідателі в ньому беруть участь по два члени суду — адвокати й судді.

При федеральному Верховному суді створено сенат у справах адвокатів, до якого входять президент, три члени суду і три адвокати як засідателі (вони призначаються на чотири роки федеральним міністром юстиції зі списку кан­дидатур, поданих президією федеральної палати адвокатів). Адвокати-засідателі є суддями на громадських засадах.

На підставі клопотання правління палати адвокатів про порушення справи проти адвоката прокуратура по­дає до суду честі першої інстанції заяву про обвинува­чення адвоката, після чого починається провадження за справою. Якщо прокуратура не дає ходу такому клопо­танню, правління палати адвокатів або приймає рішення про закриття справи, або протягом місяця подає клопо­тання до верховного суду честі. Справа розглядається в закритому засіданні, але за клопотанням прокуратури во­но може проводитись (а за клопотанням адвоката повинно проводитись) у присутності громадськості. Суд честі може доручити одному з членів суду заслухати свідків та екс­пертів. Рішення суду може бути протягом тижня з дня йо­го оголошення оскаржене до верховного суду честі або фе­дерального Верховного суду.

В Україні дисциплінарне провадження проти адво­катів здійснює дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вона складається з дев'яти членів: п'яти адвокатів, двох суддів і по одному представнику від відділення Спілки адвокатів України та Головного управління юстиції Мін'юсту України в Ав­тономній Республіці Крим, обласного, Київського та Се­вастопольського міського управління юстиції⁵⁶.

Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, ок­ремі ухвали суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, ор­ганізацій на дії адвокатів, вирішує питання про притяг­нення адвокатів до дисциплінарної відповідальності та роз­глядає порушені з цих питань справи.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінар­ні стягнення:

1) попередження;

2) зупинення дії свідоцтва про право на заняття адво­катською діяльністю на строк до одного року;

3) анулювання свідоцтва (якщо адвокат засуджений за скоєння злочину — після набрання вироком чинності, об­межений судом дієздатності або визнаний недієздатним, втратив громадянства України, грубо порушив вимоги За­кону "Про адвокатуру" та інші акти законодавства, що ре­гулюють діяльність адвокатури, а також грубо порушив присягу адвоката).

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягнен­ню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, і воно не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення.

Голова дисциплінарної палати попередньо розглядає ма­теріали, що стосуються притягнення адвоката до дисциплі­нарної відповідальності, ознайомлює з їх змістом адвоката, відбирає від нього письмові пояснення. Голова дисциплінар­ної палати може доручити одному з членів палати провести додаткову перевірку матеріалів, після чого приймає рішен­ня про порушення дисциплінарного провадження.

Дисциплінарна справа має бути розглянута протягом одного місяця. Участь адвоката, який притягується до від­повідальності, у розгляді дисциплінарного провадження є обов'язковою. Повторна неявка адвоката без поважних причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності. Під час провадження адвокат у будь-який момент може давати пояснення і заявляти клопотан­ня. За рішенням дисциплінарної палати можуть бути за­слухані й інші особи, які можуть бути запрошені як за ініціативою палати, так і за ініціативою адвоката. Можуть бути оголошені документи, досліджені інші матеріали справи, а також додатково подані матеріали.

Рішення виносяться за відсутності адвоката, відносно якого порушено дисциплінарну справу.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене потягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду.

Якщо протягом року від дня накладення дисциплінар­ного стягнення адвокат не буде підданий новому, він вва­жається таким, що не піддавався дисциплінарному стяг­ненню. Через шість місяців після накладення стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково за умо­ви бездоганної поведінки і сумлінного ставлення адвоката до своїх обов'язків.