План лекції Тема І основні питання. Актуальність теми Лекційний матеріал Педіатрія як наука про здорову І хвору дитину. Основні історичні етапи розвитку педіатрії 2
| Вид материала | Документы |
- Тематично-календарний план лекцій для студентів IV курсу стоматологічного факультету, 207.46kb.
- Програма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст», 814.3kb.
- З м І с т, 674.94kb.
- План Усвідомити особливості сучасного технологічного розвитку. Розглянути основні, 541.83kb.
- Лекція 10 Складання плану лекції І тексту лекції, 64.46kb.
- Тема Сутність І призначення культури, 46.4kb.
- Змістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни «Логіка (загальна та юридична)», 77.47kb.
- Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні, 3416.66kb.
- Тема основні питання, 71.13kb.
- Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Тези лекцій з дисципліни «Пропедевтика педіатрії»
Для студентів ІІІ курсу медичного факультету
МОДУЛЬ 1: «РОЗВИТОК ДИТИНИ»
Тема 1. Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину, її місце в системі загальної медицини. Основні історичні етапи розвитку педіатрії в Україні. Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні. Періоди дитячого віку, їх характеристика і особливості. Новонароджена дитина. Фізіологічні і перехідні стани в періоді новонародженості
План лекції
1. Тема і основні питання. Актуальність теми
2. Лекційний матеріал
2.1. Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину. Основні історичні етапи розвитку педіатрії
2.2. Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні
2.3. Періоди дитячого віку
1. Внутрішньоутробний період триває 259-293 дні (37-41 тиж):
- фаза ембріонального розвитку, що триває перші 8 тиж
- фаза фетального (плацентарного) розвитку: раннього – 9-28 тиж, пізнього – 29 – 40 тиж.
2. Інтранатальний період
3. Позаутробний (постнатальний) розвиток.
Період новонародженості:
Період грудного віку:
Переддошкільний період:
Дошкільний період (4 – 6 років):
Молодший шкільний вік (7 – 11 років):
Старший шкільний вік (12 – 17 років):
2.4. Новонароджена дитина
2.4.1.Поняття «доношена», «недоношена», «переношена» дитина
2.4.2. Критерії морфофункціональної зрілості новонародженої дитини
2.4.3. Фізіологічні і перехідні стани в періоді новонародженості
- Синдром «щойно народженої дитини»
- Транзиторна гіпервентиляція
- Транзиторний кровообіг
- Транзиторні порушення метаболізму в міокарді
- Транзиторна поліцитемія
- Статевий криз: фізіологічна мастопатія, десквамативний вульвовагініт, метрорагія, набряк зовнішніх статевих органів
- Транзиторні особливості функції нирок: олігурія, альбумінурія, сечокислий інфаркт нирок
- Транзиторний дисбактеріоз кишок і транзиторний катар кишок
- Фізіологічна втрата маси тіла
- Транзиторне порушення теплового балансу: гіпотермія, гіпертермія
- Проста еритема
- Токсична еритема
- Транзиторна гіпербілірубінемія і фізіологічна жовтяниця
2.5 Шкала Апгар
2.6. Висновки
3. Заключна частина
Тема 2. Фізичний та психомоторний розвиток дітей різних вікових груп. Принцип і методи оцінки фізичного розвитку дітей. Поняття про акселерацію розвитку дітей. Основні гіпотези і механізми акселерації. Семіотика порушень фізичного та психомоторного розвитку дітей.
Актуальність теми
Основні методи дослідження фізичного розвитку:
- Соматометрія
- Соматоскопія
- Фізіометрія
Основні методи оцінки фізичного розвитку:
- метод орієнтовних розрахунків
- метод антропометричних стандартів
За підсумками оцінки фізичного розвитку виділяють 5 його меж:
- Середній якщо відхилення антропометричних показників знаходяться у межах
- 7% від середньої величини (Х 7%) за емпіричними формулами
- одного стандартного відхилення (М 1σ) за сигмальними таблицями
- показники у межах середньої центильної зони (25 – 75 центиль)
- Вище або нижче середнього якщо показники знаходяться у межах
- 8 – 20% від середньої величини (Х 8 – 20%) за емпіричними формулами
- від 1 до 2 стандартних відхилень (М 1 – 2 σ) за сигмальними таблицями
- зони центилів займають проміжки від 75 до 90 (вище середнього) і від 10 до 25 (нижче середнього)
- Високі або низькі якщо показники знаходяться у межах
- понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами
- понад 2 стандартних відхилення (М 2 σ) за сигмальними таблицями
- зони від 3 до 10 (низькі) і від 90 до 97 (високі) центиля
Табл. Cхема оцінки гармонійності розвитку дітей (за Нечитайлом Ю.М.)
| Перцентильні коридори або сигмальна оцінка Маси тіла | Перцентильні коридори або сигмальна оцінка зросту | ||
| 3 – 10% або Х - 1-2 | 10 – 90% або Х | 90 – 97% або Х + 1-2 | |
| 90 – 97% або Х + 1-2 | Низький різко дис- гармонійний розвиток з надміром маси тіла | Средній дисгармонійний розвиток з надміром маси тіла | Високий гармонійний розвиток |
| 10 – 90% або Х | Низький дисгармонійний розвиток з надміром маси тіла | Середній гармонійний | Високий дисгармонійний розвиток з дефіцитом маси тіла |
| 3 – 10% або Х - 1-2 | Низький гармонійний розвиток | Середній дисгармонійний розвиток з дефіцитом маси тіла | Високий різко дисгармонійний розвиток з дефіцитом маси тіла |
Поняття про акселерацію та ретардацію
Семіотика порушень фізичного розвитку
Затримка росту у дітей у багатьох випадках є поліетіологічною. Можна виділити наступні причини відставання у рості:
- Спадково-конституційна низькорослість (низький ріст батьків)
- Ендокринопатії
- Хромосомні захворювання (синдром Дауна, ШерешевськогоТернера)
- Хронічні захворювання різних органів та систем (соматогенний нанізм)
- Порушення травлення, всмоктування і засвоєння поживних речовин (муковісцидоз, целіакія)
- хвороби обміну (фенілкетонурія та ін.).
- нераціональне, неповноцінне харчування
- затримка росту на грунті ураження росткової зони кісток
- психосоціальна низькорослості.
Надмірно високий зріст може бути:
- конституційним (гіганти батьки)
- зумовлений підвищеною продукцією соматотропного гормону − найчастіше при аденомі гіпофіза
- гіпофункцією статевих залоз – високий ріст супроводжується євнухоїдним синдромом
- при синдромі Марфана характерний високий ріст, арахнодактилія, підвищена рухомість суглобів, схильність до вивихів.
Недостатня маса тіла
- незбалансоване харчування (аліментарні гіпотрофії)
- анорексія (на фоні важких хронічних захворювань, при насильному годуванні, неврогенна анорексія)
- синдром мальабсорбції, інші захворювання шлунково-кишкового тракту (туберкульоз кишківника, хронічний ентерит, виразково-некротичний коліт)
- ендокринні захворювання (цукровий діабет, нецукровий діабет, гіпертиреоз, хронічна недостатність кори наднирників хвороба Адісона)
- глисні інвазії
- гнійно-септичні захворювання
- злоякісні пухлини
У дітей першого року життя знижена маса тіла гіпотрофія у залежності від клінічних проявів та величини дефіциту маси ділиться на 3 ступені важкості.
| Клінічні Ознаки | Ступені гіпотрофії | ||
| І | ІІ | ІІІ | |
| Дефіцит маси тіла | 11-20% | 21-30% | 30% |
| Загальний стан | Задовільний | Середньої важкості | Важкий |
| Стан підшкірно-жирового шару | Стоншений на животі | Стоншений на животі, тулубі, кінцівках | Цілковито зникає |
| Тургор тканин | Помірно знижений | Знижений | Різко знижений |
| Еластичність шкіри | Помірно знижена | Різко знижена | Відсутня |
| Відставання у рості | Відсутнє | На 1-3 см | На 3-5 см |
| Психомоторний розвиток | Відповідний до віку | Сповільнений | Значно відстає |
| Імунологічна реактивність | Збережена | Знижена | Різко знижена |
| Толерантність до їжі | Не змінена | Знижена | Різко знижена |
Надмірною масою тіла
- Паратрофія
- Ожиріння
У залежності від механізму розвитку ожиріння розрізняють його форми
- конституційно-екзогенне
- церебральне
- ендокринне
- змішане
Розрізняють 4 ступені ожиріння:
І – 15 – 29 % надмірної маси тіла
ІІ – 30 – 40 % надмірної маси тіла
ІІІ – 50 – 100 % надмірної маси тіла
ІV – понад 100 % надмірної маси тіла
Нервово-психічний розвиток дітей першого року життя
(складено на основі шкали розвитку Griffits – GES)
| Вік міс | Моторика | Координація | Слух / мова | Особистість / емоції |
| 1 | У вертикальному положенні кілька секунд утримує голову Тягне руку до рота, смокче її | Ненадовго фіксує погляд на предметі (іграшці, що видає звук) | Крім плачу, видає інші короткі звуки Прислухається до звуків Коротко усміхається | Заспокоюється, якщо взяти на руки Радо купається |
| 2 | Тримає голову у положенні на животі | Слідкує за рухомим предметом, спершу при горизонтальному русі, пізніше – при вертикальному | Шукає джерело звуку очима Прислухається до музики | Усміхається тривало Видає звуки (агукає) у відповідь на звертання |
| 3 | У положенні на животі піднімає не лише голову, але й груди Тримає іграшку у руці Розглядає свої руки, грається пальцями | Слідкує за предметом, що рухається по колу Тягнеться рукою до запропонованої іграшки | Шукає джерело звуку з рухами голови В агуканні з’являються 2 різні звуки | Слідкує за рухами особи Моторна та емоційна “буря” у відповідь на звертання |
| 4 | Утримує голову при підніманні за руки у сидяче положення Постійно утримує Голову у вертикальному положенні | Бере рукою запропонований предмет | Повертає голову у напрямку звуку Лепече або перестає плакати, коли чує музику | Фіксує увагу на особі, що говорить Радіє, коли з ним граються |
| 5 | Перевертається з одного боку на інший Утримує голову та плечі при підніманні за руки у сидяче положення | Може взяти іграшку зі столу Тягне іграшки до рота Може утримати в руках ложечку | Лепече при ніжному звертанні Насторожується при незвичних звуках | Тягнеться при намірі взяти його на руки Кидає одну іграшку, щоб взяти іншу |
| 6 | Може перевертатись зі спини на живіт Тягнеться до власних ніг, грається ними При підтримці сидить | Маніпулює іграшками, розмахує ними Маніпулює ложечкою і горнятком | Реагує на своє ім’я | Сам тягнеться до матері, коли хоче, щоб його взяли на руки |
| 7 | Самостійно сидить Пробує повзти вперед рухами тулуба | Слідкує за іграшкою, що падає Вдаряє одним предметом об інший Перекладає предмет з одної руки в іншу | Прислухається до розмови, пробує “приймати участь” | Може пити з горнятка, якщо йому його тримати Розрізняє близьких і чужих Кидає одну з двох іграшок, щоб отримати третю |
| 8 | Стоїть при підтримці, переставляє одну ногу перед другою (хід) Маніпулює одночасно двома предметами | При захопленні предметів протиставляє перший палець іншим, ізольовано маніпулює великим і вказівним пальцями | Тривало повторює склади Прислухається до тихих звуків (напр., годинника) | Реагує на своє відображення у дзеркалі Допомагає тримати горнятко при питті |
| 9 | Може повзати вперед і назад Піднімається на ноги і стоїть, якщо може за щось триматись Тривало сидить на підлозі і грається | Кидає предмети Намагається брати дрібні предмети вказівним і першим пальцями (часткове пінцетне захоплення) | Виразно говорить одне або два слова – “мама”, “тато” або ін, | Виражає свою симпатію |
| 10 | Добре повзає, опираючись на руки і коліна Робить приставні кроки вбік, тримаючись за щось (меблі) | Може взяти дрібний предмет з гладкої поверхні (повне пінцетне захоплення) може щось показати вказівним пальцем | “Розмовляє” зі собою, коли залишається сам | Підтримує гру - плескає у долоні (тосі-тосі) |
| 11 | При підтримці пробує ходити | Пробує самостійно їсти ложечкою з горнятка Приглядається до картинок | Виразно вимовляє 2 слова | Знаходить захований при ньому предмет Сам ховає іграшку (напр., у коробку) |
| 12 | Вилазить на низьку сходинку | Може тримати олівець, робить спроби щось ним намалювати | Впізнає своє ім’я Виразно говорить 3 – 10 слів | Виконує прості дії на прохання (напр., “Дай мені горнятко”) |
Інтегральна оцінка психомоторного розвитку – коефіцієнт розвитку (QD)
DQ визначають за шкалою Stanford-Binet Intelligence Scale (1972) та D. Wechsler (1965):
ВПР
D
Q = х 100 ,
КВ
ВПР – вік психічного розвитку
КВ – календарний вік
Оцінку QD проводять за шкалою:
| Величина QD | Рівень розвитку |
| > 130 | Дуже високий |
| 120 – 129 | Високий |
| 110 – 120 | Нормальний високий |
| 90 – 110 | Середній нормальний рівень |
| 80 – 89 | Слабкий нормальний рівень |
| 70 – 79 | Межові випадки |
| < 69 | Знижений рівень |
Рівні затримки нервово-психічного розвитку дітей
| Рівень QD | Ознаки |
| Межові випадки 70 – 79 | У дітей можуть бути проблеми з засвоєнням шкільної програми. Не завжди оволодівають нею, але можуть досягнути певного рівня професійної підготовки. Переважно адекватні у соціальному відношенні. |
| Незначно знижений 69 – 51 | Більшість потребує навчання у спеціальних школах, де досягають задовільних результатів. Можуть жити самостійно, не потребують опіки. |
| Помірно знижений 50 – 36 | Навчання у спеціальних школах спрямоване на оволодіння навичками самообслуговування і деякими загальними знаннями. Потребують опіки. |
| Знижений 35 – 20 | Можуть оволодіти мінімальним обсягом навичок самообслуговування. Потребують постійного нагляду, часто у відповідних закладах. Мовні навички обмежені. |
| < 20 | Потребують постійного всебічного нагляду, не всі оволодівають мінімальним обсягом навичок самообслуговування. Мовні навички відсутні або мінімальні. |
МОДУЛЬ 2 «АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ТА СЕМІОТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ»
Тема 1. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей. Семіотика основних захворювань нервової системи у дітей
План
1. Тема і основні питання. Актуальність теми
2. Лекційний матеріал
2.1.Внутрішньоутробний розвиток нервової системи
2.2.Вади розвитку нервової системи у дітей
2.3. Основні періоди функціонального розвитку у дітей
2.4. Основні неврологічні симптомокомплекси
2.4.1. Загальномозкові симптоми і синдроми
- Порушення свідомості: кома, сопор, сомноленція, аменція
- Біль голови: циркуляторний, механічний, токсичний, рефлекторний, психогенний
- Головокружіння
- Блювота
- Напади судом (як загальномозкові прояви!)
2.4.2. Менінгеальний синдром
- скарги: болі голови + декілька разова блювота (не залежить від прийому їжі, після блювоти болі ↓); гіперакузія, фотофобія, гіперестезія
- об’єктивно: “поза лягавого собаки” (закинута голова, витягнутий тулуб, втягнений живіт, руки притиснені до грудної клітки, ноги підтягенені до живота); позитивні менінгеальні с-ми (ригідність потиличних м’язів, симптоми Керніга, Брудзинського, Лесажа)
2.4.3. Гіпертензійний та гіпертензійно-гідроцефальний синдром
- скарги: болі голови, часті зригування, блювота (переважно вранці), головокружіння, оглушенність
- об’єктивно: мозковий крик, менінгеальні симптоми позитивні, тремор підборіддя і повік, позитивний с-м Грефе, застійні явища на очному дні
- у дітей раннього віку: збільшення розмірів черепа, розходженння швів черепа, розширення вен на голові, вибухання і пульсація тім’ячка
- рентгенографія черепа: пальцевидні вдавлення, розширення входу в турецьке сідло
Вроджена гідроцефалія:
- збільшений обвід голови при народженні
- порушена пропорція голова-тулуб
- розходження швів черепа, великі тім’ячка
- високе і нависаюче чоло
- напівзакриті повіки
- виражена судинна сітка на скронях, чолі
- відставання у психічному розвитку, адинамія
2.4.4. Судомний синдром
- н/н: асфіксія, пологова травма, гіпоглігемічна кома, правець, ядерна жовтяниця
- діти грудного віку: спазмофілія, фебрильні – з 4-6 міс (на фоні Т̊>38), інфекційного походження, обмінного х-ру
Епілепсія
- Grand mal: тонічні судоми до 1 хв → клонічні судоми до 5 хв + піна з рота, мимовільні дефекація, сечовиділення →оглушення→глибокий сон
- Petit mal: короткочасне (5-6 с) відключення (абсанс), раптове але короткочасне ↓м’язевого тонусу, може бути падіння
2.5. Дитячий церебральний параліч
- геміплегія
- диплегія спастична (хвороба Літтла)
- тетраплегія
- екстрапірамідна – гіперкінетична і дистонічна
- атактична (мозочкова)
2.6. Висновки
3. Заключна частина
Тема 2. Морфологічні і функціональні особливості шкіри та її похідних у дітей. Особливості будови підшкірної клітковини. Загальна семіотика основних її змін. Семіотика захворювань шкіри і уражень підшкірної клітковини
Вступ. Актуальність теми.
АФО шкіри у дітей різного віку
Функції шкіри
- захисна
- механічний захист
- бактерицидний захист
- орган чуття (рецепторна функція)
- терморегулююча
- обмінна, підтримка гомеостазу
- вітаміносинтезуюча
- секреторна
- екскреторна
- ферментативна
- дихальна
- резорбційна
- пігментоутворююча
Семіотика ураження шкіри
Зміна забарвлення:
- блідість
- фізіологічна (конституційна, глибоке розташування шкірних капілярів, багато клітковини, спазм судин шкіри)
- патологічна (анемія, шок)
- локальна (порушення артеріального притоку крові)
- гіперемія
- фізіологічна (новонароджений, фізичне навантаження, збудження, гнів, сором)
- патологічна (гіпертермія, поліцитемія)
- локальна (опіки)
- ціаноз (загальний, місцевий)
- центральний (тетрада, тріада, пентада Фалло, транспозиція магістральних судин) – "теплий", пов’язаний з поступленням у велике коло кровообігу змішаної крові)
- периферичний ("холодний", венозний), пов’язаний зі застоєм крові в мікроциркуляяторному руслі
- метгемоглобінемія (отруєння метгемоглобін утворюючими сполуками – нітрати, нітрити, нітролаки та емалі, амінобарвники)
- локальний – при венозному застої при збереженому артеріальному притоку (наприклад, синдром верхньої порожнистої вени)
- жовтяниця (гемоліз, гепатити, холестаз)
- несправжня жовтяниця – вживання великої кількості моркви, томатів, апельсинів, мандаринів, каротин відкладається у першу чергу в епідермісі, тому найбільш інтенсивне забарвлення спостерігається там, де шар епідермісу найгрубіший – на долонях та підошвах, тоді як на слизових, де епітелій дуже тонкий, жовтяниця не спостерігається).
- пігментація шкіри
- гіперпігментація (дифузна: УФО, Адісонова хвороба, хронічний гіпертиреоз, гіпопітуїтаризм
- локальна (меланоз – веснянки, родимі плями)
- альбінізм
- вітіліго – набутий пігментний дефект виникає у будь-якому віці і характеризується наявністю де пігментованих білих плям різного розміру та форми з чіткими межами, можуть спонтанно виникати і зникати
Висипання
- анамнез – наявність гарячки, свербіння, локалізація та етапність висипань, харчовий, медикаментозний, сімейний алергологічний анамнез
- на шкірі – екзантема, на слизових – енантема
- первинні (на незміненій шкірі), вторинні – на місці первинних
- порожнинні – без порожнинні
- запальні – геморагічні – пігментні
До первинних слід віднести висипки, які з'являються на незміненій шкірі: пляма, папула, пухир, міхурець, міхур, пустула, горбик, вузол. Первинні елементи поділяються на порожнинні, заповнені гнійним або геморагічним вмістом (пухир, міхурець, міхур) та непорожнинні (пляма, папула, вузлик, горбик). До вторинних відносяться висипки, які з'являються внаслідок еволюції первинних елементів: ерозія, садно, тріщина, виразка, рубець, лусочка, кірки, ліхеніфікація, вегетація, вторинна пігментація
Синдроми ураження шкіри
- Синдром сидеропенії
- Екзантеми при інфекційних захворюваннях
- Екзантема неінфекційного генезу
- Синдром Лайєла
- Синдром Стівенса-Джонсона
- Алергічний (атопічний) дерматит
АФО підшкірно-жирової клітковини
Семіотика ураження підшкірно-жирової клітковини:
- Склерема і склередема
- Набряки
- При серцевій недостатності
- При нирковій патології
- При білковому голодуванні
- При ендокринній патології
- Локальні набряки
- Скриті набряки
- При серцевій недостатності
Тема 3. Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м’язової системи у дітей. Семіотика уражень і захворювань кістково-м’язової системи
Актуальність теми
АФО м’язової системи у дітей
Семіотика ураження м’язової системи
Ступінь розвитку м’язів – слабкий, знижений, підвищений
Тонус м’язів – гіпотонія, гіпертонус
Об’єм пасивних та активних рухів
Сила м’язів
Спадкові нервово-м’язеві захворювання
Прогресуючі м’язеві дистрофії
- м’язева дистрофія Дюшена (Duchene)
- м’язева дистрофія Беккера (Becker)
- офтальмоплегічна міопатія
- спінальні і невральні аміотрофії
Непрогресуючі м’язові дистрофії
Хвороби нейромускулярних синапсів
- Ботулізм
- Міастенія (Myastenia gravis).
У дітей можливі три форми:
- транзиторна міастенія у новонароджених
- вроджена форма міастенії
- ювенільна міастенія
Міотонія Томсена
Вроджена м’язова кривошия
Вроджена клишоногість – клінічні прояви:
- опущення зовнішнього та підйом внутрішнього краю ступи (supinatio)
- положення згинання в гомілково-ступневому суглобі (equinus)
- приведення переднього відділу ступи (adductus) перегин стопи (inflexus).
АФО кісткової системи
Семіотика ураження кісткової системи