План лекції Тема І основні питання. Актуальність теми Лекційний матеріал Педіатрія як наука про здорову І хвору дитину. Основні історичні етапи розвитку педіатрії 2

Вид материала

Документы

Содержание Блювота у дітей раннього віку Синдром пілоростенозу Ранні ознаки Пізні ознаки Синдром ураження товстої кишки Синдром шлунково-кишкової кровотечі За ступенем екскреції білка Модуль 3 «вигодовування дітей»

Подобный материал:

• Тематично-календарний план лекцій для студентів IV курсу стоматологічного факультету, 207.46kb.
• Програма Комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст», 814.3kb.
• З м І с т, 674.94kb.
• План  Усвідомити особливості сучасного технологічного розвитку.  Розглянути основні, 541.83kb.
• Лекція 10 Складання плану лекції І тексту лекції, 64.46kb.
• Тема Сутність І призначення культури, 46.4kb.
• Змістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни «Логіка (загальна та юридична)», 77.47kb.
• Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні, 3416.66kb.
• Тема основні питання, 71.13kb.
• Змістовий модуль соціологія як наука. Основні етапи розвитку соціологічної думки тема, 369.7kb.

Блювота у дітей раннього віку

Основні причини блювоти у новонароджених і дітей раннього віку:

• аліментарні
  
• анатомічні  вроджені аномалії розвитку  атрезії, стенози, мембрани
  
• інфекційні  сепсис, менінгіт, ентероколіт
  
• метаболічні  хвороби обміну  галактоземія, фруктоземія
  
• неврологічні  пологова травма, гіпоксія, набряк мозку, пухлини
  
• ендокринні  адреногенітальний синдром
  
• медикаментозні засоби можуть викликати блювоту у зв’язку з подразненням слизової шлунка, іноді блювота може бути ознакою передозування медикаментів (серцеві глікозиди, еуфілін)
  
• функціональна блювота
  

Синдром пілоростенозу

Прояви починаються між 2 і 4 тижнем життя:

0. блювота фонтаном
   
1. у блювотних масах ніколи немає домішку жовчі
   
2. ознаки зневоднення, втрата маси тіла
   
3. часто можна пропальпувати гіпертрофований пілорус
   
4. видима перистальтика (симптом “піскового годинника”)
   

Ураження шлунку і 12-палої кишки у дітей старшого віку (виразкова хвороба, гастродуоденіт) проявляється трьома основними синдромами  больовим, диспептичним та астено-вегетативним або астено-невротичним

Синдром ураження тонкої кишки

0. проноси
   
1. креаторея
   
2. стеаторея
   
3. амілорея
   

Для синдрому мальабсорбції характерні:

Ранні ознаки Пізні ознаки

частий стілець втрата апетиту

стеаторея м'язова гіпотонія

втрата маси роздутий живіт

збережений апетит вторинний імунодефіцит

ознаки мальабсорбції специфічних нутрієнтів:

віт. D  рахіт

віт. К  ознаки кровоточивості

віт. В₁₂, залізо  анемія

Са  судоми


Синдром ураження товстої кишки

Закрепи у дітей

Під закрепом розуміють надто рідке і/або неповне і/або надто тверді випорожнення (калові камені).

Основні причини закрепів можна розділити на 3 групи:

• анатомічні
  
• метаболічні і аліментарні
  
• функціональні і психогенні
  

Невідкладні стани, пов'язані з патологією органів черевної порожнини та позаочеревинного простору.

Синдром “гострого живота”  проявляється:

• болями у животі
  
• блювотою
  
• порушенням відходження стільця і газів
  

Апендикулярний перитоніт

Перитоніт (гнійне запалення очеревини) розвивається у 6,2  25% випадків гострого апендициту у дітей. Починається з болів у животі, значного напруження м'язів, блювоти, загальних симптомів  неспокою, тахікардії, підвищення температури. Наростають явища загальної інтоксикації: блідість, мармуровість шкірних покривів, загострені риси обличчя, млявість, адинамія, тахікардія, гіпотонія.


Синдром шлунково-кишкової кровотечі

Зустрічається у дітей значно рідше, ніж у дорослих, завжди є важким ускладненням захворювань органів травного тракту, рідше  інших органів і систем. За локалізацією джерела кровотечі можуть бути:

• гастродуоденальними
  
• кишковими
  

Клінічні прояви:

• кривава блювота (гематемезис)
  
• мелена  чорний дьогтеподібний стілець (сірчане залізо)
  
• ознаки крововтрати аж до геморагічного шоку
  

Основні захворювання, перебіг яких може ускладнитись кишковою кровотечею:

• поліпоз кишківника
  
• виразково-некротичний коліт
  
• дивертикул кишки
  
• інфекційні і паразитарні захворювання
  
• геморагічний васкуліт
  

Клінічні ознаки:

• ознаки крововтрати
  
• мелена, можлива наявність у калі згустків крові (при джерелі кровотечі у тонкій кишці) або незміненої крові (джерело у нижніх відділах товстої кишки)
  
• Догляд та невідкладна допомога:
  
• суворий постільний режим, спокій, дієта (лише холодна рідка їжа)
  
• “холод” на житіт
  
• промивання шлунка холодними розвинами (фзіологічним, амінокапронової кислоти)
  
• гемостатична, інфузійна терапія
  
• при виразковій кровотечі  противиразкова терапія
  
• оперативне лікування (покази  наростання кровотечі у загрозливому темпі, неефективність консервативної терапії)
  

Вивчення функції печінки грунтується на діагностичних функціональних пробах, які можна об’єднати у патофізіологічні синдроми:

• синдром цитолізу відноситься до основних показників активності патологічного процесу у печінці. Цитоліз характеризується пошкодженням гепатоцитів, перш за все їх цитоплазми, органел, з вираженим порушеннями проникності мембран. З діагностичною метою використовують визначення ферментного спектру крові. Найбільш органоспецифічним є підвищення рівня фруктозо-1-фосфатальдолази, лактатдегідрогенази фракції 4 і 5, гама-глютамілтрансфераза, частково специфічними амінотрансферази  АЛТ і АСТ. Слід підкреслити, що гіперферментемія розвивається не лише при пошкодженні печінки, але й при патології м’язів, масивному гемолізі. Синдром цитолізу характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки.
  
• мезенхімально-запальний синдром пов’язаний з підвищенням активності мезенхімально-стромальних елементів печінки, а також з порушенням гуморального імунітету. Синдром характеризується підвищенням рівня грубодисперсних білків і діагностується за підвищенням тимолової і сулемової проб, змінюється співвідношення білкових фракцій диспротеїнемія)  з підвищенням рівня γ-глобулінів. Синдром характерний для гострого і хронічного гепатиту, активної фази цирозу печінки, найбільш виражений при аутоімуннму гепатиті.
  
• холестатичний синдром пов’язаний з порушенням виділення жовчі, всмоктуванням її компонентів в кров і діагностується за високими цифрами лужної фосфатази, 5-нуклеотидази, білірубіну.
  
• синдром гепато-целюлярної недостатності (або печінкової недостатності) оцінюється за рівнем ряду специфічних білків (протромбін, церулоплазмін, фібриноген, трансферин), синтез яких відбувається у печінці. Найбільш інформативні показники  зниження рівня альбуміну, протромбіну (геморагічний синдром), холінестерази
  

Тема 10. Анатомо-фізіологічні особливості органів сечової системи у дитячому віці. Семіотика найбільш поширених захворювань сечової системи у дітей (пієлонефрит, гломерулонефрит, цистит та ін.)

План лекції

1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1. Ембріональний розвиток нирок.

Ембріональний розвиток нирок

• 3 тиж: утворення пронефроса - І стадія
  
• 4 тиж: стадія мезонефросу - II стадія
  
• 5-6 тиж: формування метанефросу або постійна нирка - ІІІ стадія)
  
• перехід нирок з порожнини тазу в черевну порожнину (до 9 тиж), поворот на 90°
  

Аномалії видільної системи

І. Анатомічні аномалії нирок: агенезія нирки, аплазія нирки, подвоєння нирки

ІІ. Аномалії гістологічної структури: дисплазія нирки, гіпоплазія нирки, гіпопластична дисплазія, ниркові кистози

ІІІ. Аномалії положення: ротована нирка, нирки, з’єднані нижніми полюсами або боковими поверхнями, підковоподібна нирка, тазова нирка

2.2. Розвиток нирок після народження. АФО видільної системи дітей. Функціональні особливості утворення сечі у дітей (гломерулярна фільтрація, реабсорція, секреція), мінімальний нормальний добовий діурез, добовий діурез (середній) і середня кількість сечевиділень протягом доби

2.3.Основні клінічні симптоми захворювань видільної системи

• Блідість шкіри та слизових оболонок
  
• Набряки (локальні або розповсюджені)
  
• Біль у крижовій ділянці; у нижній частині живота (над лоном) з іррадіацією або без неї
  
• Біль голови
  
• Нудота, блювота, анорексія
  
• Погіршення зору
  
• Дизуричні явища
  
• Загальна слабкість, виснаження
  

Семіотика змін, що виявляються при загальному огляді:

• зовнішній вигляд хворого
  
• відставання в фізичному розвитку
  
• стигми дизембріогенезу
  
• вираз обличчя
  
• блідість шкіри та слизових оболонок + синці під очима
  

2.4. Больовий, набряковий, гіпертензивний с-ми при захворюваннях нирок

• периферичні набряки (бліді, білі):
  

• Незначні: калитка, обличчя, гомілки, стопи – при нефритичному синдромі
  
• Поширені набряки: + крижі, живіт → анасарка - при нефротичному с-мі
  

• порожнинні набряки: асцит, гідроторакс, гідроперикард - при нефротичному с-мі, НН
  
• артеріальна гіпертензія: ренопаренхімна, реноваскулярна, змішана
  
• артеріальна гіпотензія
  

2.5. Синдром дизуричних розладів

• Нетримання сечі
  
• Невтримання сечі
  
• Поллакіурія
  
• Зменшення частоти сечовипускань протягом доби < нижньої границі норми
  
• Затримка сечовипускань (ішурія): повна (гостра), повна (хронічна)
  
• Ніктурія
  
• Олігурія: преренальна, ренальна, постренальна
  
• Анурія
  
• Поліурія
  

Тема 11. Семіотика мікроскопічних змін сечового осаду (протеїн-, еритроцит-, лейкоцит-, циліндрурія та ін.). Синдром гострої і хронічної ниркової недостатності

План лекції

2.6. Семіотика сечового синдрому

І. Протеїнурія:

За анатомічним походженням

• Непатологічна (інтермітуюча) протеїнурія (Екстраренальна протеїнурія)
  
• Патологічна (персистуюча) протеїнурія: ренальна протеїнурія (гломерулярна протеїнурія, тубулярна протеїнурія, змішана клубочково-канальцева протеїнурія), супраренальна (протеїнурія переповнення), застійна, постренальна
  

За ступенем екскреції білка: мікропротеїнурія, протеїнурія середнього ступеню, важкий (нефротичний) ступінь

За перебігом протеїнурія: транзиторна, персистуюча,

За якістю:селективна, грубодисперсна протеїнурію (неселективна).

ІІ. Гематурія (еритроцитурія)

• за рівнем (ан.сечі за Нечипоренком): мікроеритроцитурія, середнього ступеню, макрогематурія
  
• за причинами: ренальна, преренальна, постренальна
  

ІІІ. Лейкоцитурія

• за походженням: екстраренальна, з органів сечової системи
  
• за складом: мононуклеарна, лімфоцитарна, еозинофільна, нейтрофільна
  

IV. Бактеріурія

• з середньої порції сечі
  

• понад 10⁵ МТ/мл одного виду (E.coli)
  
• 10³ МТ/мл для умовнопатогенної флори (Proteus, Klebsiella, Enterobacter)
  
• будь-яке число КУО Pseudomonas
  
• 10³-10⁴ МТ/мл при повторних однотипових результатах та за наявності відповідної клініки
  

• за допомогою катетера - 10³ МТ/мл
  
• безпосередньо з сечового міхура (цистостома, пункція) – будь-яке число
  

2.7. Клініко-лабораторні прояви нефритичного та нефротичного с-мів

Нефритичний синдром

Клінічні критерії:

• набряки - непоширені або відсутні
  
• артеріальна гіпертензія
  
• сухість і свербіж шкіри - азотемія
  

Параклінічні критерії:

• азотемія - ↑сечовина і креатинін крові
  
• мікропротеїнурія або протеїнурія середнього ступеня (< 2,5 г/добу)
  
• макрогематурія
  

Нефротичний синдром

Клінічні критерії:

• набряки периферичні і порожнинні, поширені → анасарка
  

Параклінічні критерії:

• гіпопротеїнемія
  
• диспротеїнемія:
  

• гіпоальбумінемія < 25 г/л
  
• гіпер-альфа-2-глобулінемія
  

• гіперхолестеринемія
  
• збільшення рівня загальних ліпідів крові
  
• добова екскреція білку із сечею >2,5 г або 50 мг/кг, або 1 г/м²
  

2.8. Клініко-лабораторні прояви гострої і хронічної ниркової недостатності

2.9. Висновки

3. Заключна частина


Тема 12. Особливості системи крові у дітей різних вікових груп. Клініко-гематологічна семіотика основних синдромів (анемічний, гемолітичний, геморагічний та ін.). та захворювань системи крові у дітей (анемія, гострий та хронічний лейкоз, геморагічний васкуліт, тромбоцитопенічна пурпура, гемофілія та ін.).

План лекції

1. Вступ. Актуальність теми.

2. Етапи ембріонального кровотворення (в жовтковому мішку, печінковий, селезінковий, кістково-мозковій).

3. Анатомо-фізіологічні особливості системи крові у дітей різного віку:

• АФО кровотворних органів та лімфоїдної тканини у дітей
  
• Особливості складу периферичної крові новонародженої дитини
  
• Динаміка показників червоної крові після народження
  
• Динаміка показників білої крові після народження, поняття про лейкоцитарні перехрести
  
• Особливості тромбоцитів та системи гемокоагуляції у дітей
  

4. Семіотика змін червоної крові у дітей:

• Синдром анемії (визначення, класифікація анемій, клінічна симптоматика синдрому анемії)
  
• Синдром сидеропенії та залізодефіцитна анемія у дітей (причини, фактори ризику, клінічна симптоматика, лабораторні зміни)
  
• Мегалобластна анемія у дітей (причини, фактори ризику, клінічна симптоматика, лабораторні зміни)
  
• Синдром гемолізу та гемолітичні анемії (причини, клінічна симптоматика, лабораторні зміни
  

5. Семіотика змін білої крові у дітей:

• Лейкопенія (нейтропенія, агранулоцитоз, еозинопенія, лімфопенія, моноцитопенія)
  
• Лейкоцитоз (нейтрофільоз, еозинофілія, базофілія, лімфоцитоз, моноцитоз)
  
• Лейкоз (визначення, класифікація, клінічні симптоми, лабораторні зміни)
  

6. Геморагічний синдром у дітей:

• Типи кровоточивості при геморрагічному синдромі
  
• Гематомний тип. Гемофілія (причини, клінічна симптоматика, лабораторні зміни)
  
• Петехіально-плямистий тип. Тромбоцитопенічна пурпура (причини, клінічна симптоматика, лабораторні зміни)
  
• Васкулітно-пурпурний тип. Геморрагічний васкуліт (причини, клінічна симптоматика, лабораторні зміни)
  

7. Заключна частина.


Тема 13. Імунна система та особливості її функціонування у дітей. Поняття про імунодефіцити, класифікація та семіотика імунодефіцитних станів. Клініко-імунологічна семіотика ВІЛ-інфекції у дітей

План лекції

1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1. Становлення і розвиток імунної системи в онтогенезі

2.2. Критичні періоди постнатального розвитку імунної системи

• Період новонародженості (транзиторний імунодефіцит): ↓цитотоксичність і міграційна активність лімфоцитів; ↑ Т-хелперів, але ↓ Т-хелперна ф-ція, ↑ В-лімфоцитів, але різке ↓активності, катаболізм IgG, ↓здатність до виробки IgG і А, знижений вміст лізоциму у сльозах
  
• Період 4 – 6 міс: фізіологічна, транзиторна агамаглобулінемія (причина: ↓рівня отриманого материнського IgG і ↓здатністю до виробки IgG).
  
• Другий рік життя: закінчення становлення клітинної ланки імунітету: ↑активності Т-хелперів; задовільна здатність до синтезу IgG, M; ↓здатність до виробки IgА → ↓місцевого імунітету і ↑ГРВІ, інфекцій верхніх дихальних шляхів, атопія.
  
• Період 4 – 6 р: ІІ-ий перехрест в лейкоцитарній формулі, ↓ к-сті лімфоцитів; ↑ активність Т-хелперів; ↓ активність Т-супресорів; часті імунокомпетентні захворювання.
  
• Період 12 – 14 р: ↓ відносна маса лімфоцитів; ↑ синтез андрогенів → пригнічення клітинної ланки імунітету; ↑ синтез IgА; ↓ синтез IgЕ → алергічні захворювання менш поширені; схильність до аутоімунних захворювань.
  

2.3. Клінічна класифікація дисфункцій імунної системи у дітей

• Дисфункція імунної системи: Імунна недостатність (вікова фізіологічна, вторинна патологічна), імунодефіцитне захворювання (первинне генетично детерміноване, вроджене набуте антенатально, набуте інтра- або пост-натально)
  
• Первинні імунодефіцитні захворювання.
  
  • Комбінований дефіцит гуморального і клітинного імунітету: “швейцарський тип” (алімфоцитарна агаммаглобулінемія); с-м Луї-Барр (атаксія - телеангіектазія); с-м Віскота-Олдріджа (імунна недостатність + екзема + тромбоцитопенія); атимолімфоплазія.
    
  • Дефіцит клітинного імунітету: с-м Ді-Джорджі (аплазія тимусу + відсутність паращитовидних залоз); с-м Мак-Кьюзіка (с-м хрящево-волосяної гіпоплазії);
    
  • Дефіцит синтезу антитіл: панагаммаглобулінемія – хв. Брутона; гіпогаммаглобулінемія; дисімуноглобулінемія; селективний дефіцит IgA.
    
  • Патологія, пов’язана з порушенням фагоцитозу: спадкові нейтропенії; хронічний гранульоматоз; с-м Чедіака-Хігасі.
    
• Патологія системи комплементу.
  

2.4. Клінічні синдроми дисфункцій імунної системи у дітей

• Синдром септицемії, септикопіємії з гнійним ураженням шкіри, менінгітом, артритами, остеомієлітами.
  
• Синдром рецидивуючих отитів, синуситів, бронхітів, пневмоній, інфекцій дихальних шляхів, с/в системи.
  
• ШКТ синдром з хронічним ентеритом, колітом, проявом порушеного всмоктування.
  
• Шкірно-вісцеральний генералізований кандидоз.
  

2.5. Клініко- імунологічна семіотика ВІЛ-інфекції у дітей

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

1. Статевий: гомо-, гетеросексуальний
   
2. Парентеральний:
   

• переливання інфікованої цльної крові або її компонентів;
  

• використання забруднених ВІЛ шприців, інструментарію, травмування мед. працівників при наданні мед. допомоги;
  
• пересадка органів, кісткового мозку від ВІЛ-інфікованих;
  
• через ушкоджену шкіру, слизові оболонки осіб, які контактують з кров'ю, секретами ВІЛ-інфікованих хворих.
  

3. Від матері до дитини: перинатальний
   

• антенатально – трансплацентарно від ВІЛ-інфікованої матері;
  

• інтранатально – через пошкоджену шкіру при контакті з інфікованою кров’ю або виділеннями матері, при заковтуванні материнської крові або інших рідин;
  

• інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ-інфікованої матері.
  

Перебіг ВІЛ-інфекції у дітей.

Ураження органів і систем у ВІЛ/СНІД-інфікованих дітей.

1. ВІЛ-ембріофетопатія
   
2. Зміни на шкірі і слизових оболонках
   
3. Ураження ССС
   
4. Ураження нирок
   
5. Ураження ЦНС
   
6. Вастінг-синдром – с-м виснаження
   
7. Лабораторні зміни
   

2.6. Висновки

3. Заключна частина


Тема 14. АФО ендокринної системи у дітей. Семіотика гіпер- та гіпофункції окремих ендокринних залоз та захворювань ендокринної системи

План лекції

1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1. Вікові особливості функціонування залоз внутрішньої секреції

2.2. Симптоми ураження ендокринних залоз

• Адинамія, ↑ втома, м’язева слабість.
  
• Порушення росту, пропорцій тіла і зміни маси тіла: прискорення росту; затримка росту; прогресуюче зниження маси; надмір маси – ожиріння.
  
• Зміна функції ЦНС: ↑збудливість, тахіпсія; брадипсихізм.
  
• Затримка психічного розвитку.
  
• Болі голови.
  
• Ураження периферичної н/с.
  
• Зміни шкіри і придатків.
  
• Очні симптоми.
  
• Спрага, поліурія.
  
• Порушення функції ССС: серцебиття; артеріальна гіпертензія; артеріальна гіпотензія.
  
• Порушення функції травної системи: зниження апетиту, анорексія; болі в животі, нудота, блювота; зміна випорожнень.
  
• Затримка статевого розвитку;
  
• Передчасне статеве дозрівання.
  

2.4. Синдроми гіпо-/гіперфункції гіпофізу, щитовидної залози, наднирників

Синдром гіпофункції гіпофізу

• гіпоталамо-гіпофізарна кахексія:
  
• карликовість (гіпофізарний нанізм)
  
• гіпоталамо-гіпофізарне ожиріння
  
• адіпозо-генітальна дистрофія:
  
• нецукровий діабет
  

Синдром гіперфункції гіпофізу.

• с-м (хвороба) Іценко-Кушінга
  
• гігантизм
  

Синдром гіпофункції щитовидної залози.

• млявість, ↓фізичного і психомоторного розвитку, обличчя широке, ніс сплощений, рот відкритий, ↑язик, хриплий голос;
  
• шкіра суха, щільна, волосся сухе;
  
• брадикардія, ↓АТ, ↓апетиту, закрепи;
  

Синдром гіперфункції щитовидної залози.

• ↑збудливість, плаксивість, порушення пам’яті, тремор;
  
• ↓маси тіла, ↑пітливість, випадіння волосся;
  
• екзофтальм, розширення очних щілин, с-м Грефе;
  
• тахіпное, тахікардія, блювота, рідкі випорожнення, болі в животі;
  
• збільшення залози (зоб) – гіперфункція +гіпертрофія.
  

Синдром гіпопаратиреозу.

• тонічні судоми, ларингоспазм, ↑збудливість, с-ми Хвостека, Труссо (+);
  
• огрубіння шкіри, руйнування зубів, проноси, фотофобія, кон’юнктивіт, помутніння кришталика;
  
• гіпокальціємія (за рахунок іонізованого кальцію)
  

Синдром гіперпаратиреозу.

• слабість, болі в животі, закрепи, анорексія, полідипсія, поліурія;
  
• кальцифікація м’яких тканин, болі в кістках, остеодистрофія
  
• нефрокальциноз (гематурія, обтурація сечоводів, гідронефроз);
  
• гіперкальціємія;
  

Синдром гострої недостатості кори наднирників.

• різкі болі в животі, нудота, невпинні блювота та пронос → зневоднення;
  
• ↓температури тіла, холодний піт, різке ↓ АТ;
  
• в крові: ↑К, ↓Na, ↓Cl.
  

Синдром хронічної недостатості кори наднирників.

• гіперпігментація шкіри, особливо відкритих ділянок, складок, ареол сосків;
  
• ділянки вітіліго;
  
• слабість, втома, головокружіння, ↓АТ;
  
• ↓апетиту, диспепсія, похудіння.
  

Вроджений адрено-генітальний синдром.

• симптоми андрогеніації:
  
• прискорення темпів росту, відставання розмірів кінцівок від розмірів тулуба і голови;
  
• деколи домінують ознаки втрати солей → ↓маси, зригування, блювота, рідкі випорожнення → зневоднення, токсична диспепсія.
  

2.5. Синдроми гіпо- та гіперфункції статевих залоз у дітей

Синдром дисгенезії яйників.

Синдром дисгенезії тестикулів.

Передчасний статевий розвиток (ПСР)

• GH-залежний (справжній)
  
• GH-незалежний (несправжній)
  
• Неповні форми ПСР: варіанти:
  

1.Передчасне телархе

2. Передчасне адренархе/пубархе:

• 3. Передчасне ізольоване менархе:
  

2.6. Клініко-лабораторні прояви ендокринної дисфункції підшлункової залози

• Цукровий діабет (клінічні симптоми)
  
• Гіперглікемічна кома.
  
• Гіпоглікемічна кома.
  

2.7. Висновки

3. Заключна частина


МОДУЛЬ 3 «ВИГОДОВУВАННЯ ДІТЕЙ»