Основні принципи організації І діяльності адвокатури

Вид материала

Лекція

Содержание 2.2.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури 2.3. Загальні принципи діяльності адвокатів Верховенство права 2.3.3. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій Гарантіям адвокатської діяльності

Подобный материал:

• Верховною Радою України 19 грудня 1992 року, тобто ще до проголошення Конституції., 1427.07kb.
• Закон України "Про адвокатську діяльність, 468.22kb.
• Тематичний план практичних занять з хірургічної стоматології для студентів 5-го курсу, 91.09kb.
• План лекції Тема І основні питання. Актуальність теми Лекційний матеріал Педіатрія, 473.4kb.
• Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009-2015 роки; Велика Хартія, 687.15kb.
• Проект, підготовлений робочою групою, 6208.18kb.
• Робоча програма курсу базової підготовки оцінювачів " Експертна грошова оцінка земельних, 112.72kb.
• Принципи організації діяльності кафедри, 38.2kb.
• 8. Принципи організації безготівкових розрахунків, 395.95kb.
• План Основні показники господарської діяльності Принципи оцінки господарських засобів, 163.96kb.

2.2.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури


Цей принцип говорить про те, що адвокатам має бути надане право формувати самоврядні асоціації для представ­ництва інтересів членів цих асоціацій, постійного навчання і перепідготовки та підтримання професійного рівня. Виконавчі органи асоціації обираються її членами і здійснюють свої функції, не допускаючи будь-якого зовнішнього втручання. Кодекси професійної підготовки адвокатів повинні розроблятися та прийматися відповідними органами адвокатури. Дисциплінарне провадження проти адвокатів має доручатися безстороннім дисциплінарним комісіям, утворе­ним адвокатурою, з можливістю оскарження їх рішень у суді (п. 24, 26, 28 "Основних положень").

У Сполучених Штатах Америки адвокати як займаються приватною практикою (79 % ), так і створюють об'єднання у формі "товариств" або "корпорацій", які мають уза­гальнену назву "фірми". Деякі адвокатські фірми налічують понад 1500 адвокатів. Є адвокатські фірми, спеціально організовані для захисту так званих громадських інтересів, тобто інтересів не якихось окремих клієнтів, а інтересів громадськості. Існують вони за рахунок уряду, а також завдяки спеціальним фондам і пожертвуванням. Такі адвокатські фірми виступають, наприклад, проти різних форм дискримінації, за збереження навколишнього середовища тощо.

Як правило, адвокати в США спеціалізуються на певних вузьких галузях права (авторському, патентному, кримінальному, податковому, спадковому, сімейно-шлюб­ному та ін.).

В усіх штатах, містах і великих населених пунктах адвокати, допущені до ведення справ у судах, надають правову допомогу за плату, створюють на добровільних засадах професійні об'єднання та асоціації. В одних штатах такі добровільні об'єднання діють на підставі спеціальних законів штату чи судових правил, в інших — на основі статутів (так званих "конституцій"), які затверджуються чле­нами асоціацій на своїх загальних зборах. У більшості штатів (а саме — у двадцяти восьми) існує так звана "інтегрована адвокатура", коли членство в адвокатському об'єд­нанні (асоціації) є обов'язковою умовою для заняття адвокатською діяльністю.

Членами асоціацій адвокатів на щорічних зборах (у великих штатах голосують делегати або голосування відбувається за допомогою пошти) обираються президент та виконавчий орган ("виконавчий комітет", "рада керуючих", "рада уповноважених") з 5—10 членів. При виконавчому органі, як правило, створюється кілька комітетів або комісій (наприклад, за галузями права, з питань прийняття нових членів, з питань дисципліни тощо). В окремих штатах молоді адвокати, які мають стаж роботи до п'яти років, створюють свої організації, метою яких є сприяння підвищенню кваліфікації і т. ін.¹⁵

У 1878 р. в США було засновано національну організа­цію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів, яку створила Федерація адвокатсь­ких асоціацій штатів. Мета Американської асоціації адвокатів полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юри­дичної освіти, реформуванні законодавства та ін. У тій або іншій формі зазначена асоціація об'єднує майже всі великі адвокатські організації та налічує понад 130 тис. членів (до ведення справ у суді в США допущено понад 1 млн. ад­вокатів). Асоціації адвокатів штатів безпосередньо не під­порядковані Американській асоціації адвокатів, але, як правило, дотримуються у своїй діяльності її рекомендацій, особливо щодо застосування норм професійної етики, ко­декс якої вироблено нею.

Вищим органом управління Американської асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Практикуючі адвокати можуть бути й членами інших ве­ликих організацій юристів — Американського товариства правосуддя, Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права тощо.

В Англії всі соліситори об'єднуються в юридичні това­риства згідно з Королівською хартією 1845 р. Членство у товаристві є добровільним. Керує товариством рада.

Юридичне товариство не вирішує питання такси оплати послуг соліситора (вона встановлюється законом), а також питання дисциплінарного провадження (цим займається спеціальний незалежний орган — дисциплінарний трибу­нал у справах соліситорів).

Соліситори можуть виконувати свої функції лише в тому випадку, якщо мають сертифікати юридичного това­риства, які підтверджуються щороку і засвідчують, що особа має необхідну юридичну підготовку, особисті риси та здатна бути соліситором Верховного суду.

Більшість соліситорів веде справи, об'єднавшись у товариства, де відповідальність за виконувану роботу лежить на всіх партнерах порівну.

Організація баристерів є досить архаїчною. їх об'єднано в чотири "судові Інни": "Інн Грея", "Інн Темпла", "Інн Лін­кольна" та "Інн Мідл-Темпл". Виникли вони ще в XIV ст., знаходяться в Лондоні. Назви "Іннів" походять, мабуть, від назв житлових кварталів, де мешкали особи, які займа­лися судовою практикою. І дотепер "Інни" контролюються суддями¹⁸. Слід зазначити, що "судові Інни" є не лише об'єднаннями адвокатів, а й великими землевласниками, і завдяки цьому отримують чималу ренту¹⁷.

"Судові Інни" мають три групи членів: це бенчери, що є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керують "Іннами"; баристери, яких приймають до корпорації бенчери; учні, що допускаються в корпорацію. Таким чином, бенчери повністю контролюють допуск до корпорації учнів та прийняття до неї баристерів.

Самі баристери поділяються на два ранги: "королівські радники" та "молодші баристери". "Королівських радників" призначає король (королева) за рекомендацією лорд-канцлера. "Королівські радники" мають право перебувати в судовому засіданні не у вовняній мантії, як інші, а в шовковій. Головна роль "королівських радників" полягає в наданні спеціальних порад та веденні складних справ. Більшість членів Вищого суду призначається саме з числа "королівських радників".

Органом управління "судових Іннів" та корпорацій баристерів є сенат, до якого входить 90 членів.

Існує також спеціальний орган для управління поточними справами — рада, яка складається з 60 членів і обирається загальними зборами баристерів. Зі свого середови­ща рада обирає виконавчу раду з трьох осіб. При раді утворено об'єднані комісії "Іннів" (за галузями права, з питань юридичної допомоги, оплати праці, з етикету та професійної поведінки, з міжнародних зв'язків тощо). Головне призначення ради — підтримання престижу, гідності та незалежності корпорації, сприяння роботі, захист членів корпорації, вдосконалення роботи і функцій членів корпорації, представництво інтересів корпорації. Щорічні збори баристерів скликає саме рада. Крім того, вона може створювати власні статутні норми та видавати вказівки, які не суперечать основному статуту^.

Загальне керівництво англійською адвокатурою (як соліситорами, так і баристерами) здійснює лорд-канцлер, який є членом Верховного суду.

У Франції адвокати працюють як індивідуально, так і колективно. Для колективної організації праці адвокатів потрібно укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів. Дозволяється також працювати за наймом в іншого адвоката або групи адвокатів за трудо­вою угодою (у цьому випадку адвокат, який працює за наймом, зберігає всі свої права, але не має власної клієнтури, а правову відповідальність за дії найманого адвоката несе адвокат-наймач).

Групові форми роботи адвокатів у Франції є дуже різноманітними. Найбільш поширені — асоціації та цивільно-професійні товариства.

Асоціації є об'єднаннями адвокатів, у яких кожний адвокат несе персональну відповідальність перед своїм клієнтом. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про створення асоціації повинна бути письмовою і доводитися до відома ради ордену адвокатів.

Цивільно-професійні товариства є дуже поширеною формою групового об'єднання адвокатів. Ці товариства вносяться до переліку об'єднань адвокатів і підлягають обов'язковій реєстрації як юридичні особи. Однією з основних характеристик товариства є те, що його члени солідарно відповідають за обов'язки товариства. Товариство купує або орендує все необхідне для спільної роботи адво­катів (приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал тощо). Працюючи в товаристві, адвокат персонально не оподатковується. Поточні та виробничі витрати є обов'язком товариства. Але всі гонорари становлять прибуток товариства, тобто адвокат гонорару після його надхо­дження не одержує. Робота адвокатів винагороджується за правилами, викладеними в статуті товариства. Найчастіше це відбувається шляхом розподілу прибутку товариства, залежно від розміру частки статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. Члени товариства не мо­жуть займатися індивідуальною практикою чи входити до складу інших об'єднань адвокатів.

Крім того, є інші способи об'єднання адвокатів не для "повного здійснення адвокатської діяльності", а лише для "визначення матеріальних засобів": "цивільне товариство з обмеженими коштами", "групова адвокатська контора" тощо. Зв'язки та взаємозалежність між членами цих об'єднань є значно менш жорсткими.

Адвокати у Франції об'єднані за судовими округами. Незалежне професійне об'єднання адвокатів називається орденом адвокатів. Його очолює голова, якого обирають таємним голосуванням на два роки. Голова представляє орден у відносинах із державними та судовими органами, громадськістю. Голова керує службами ордену, має дисциплінарні, арбітражні (вирішення спорів між адвокатами) повноваження, стежить за професійною підготовкою та перепідготовкою адвокатів. Крім того, до його функцій входить головування в раді, яка також обирається таємним голосуванням членами ордену на три роки²³.

Інститут адвокатури у Франції розглядається як найважливіша складова правової держави, і для 100 адвокатських об'єднань, до яких входить приблизно 19 тис. адво­катів²¹, державою створюються умови для успішного функціонування.

На національному рівні система самоврядування адвокатів у Франції доповнена національною радою колегій адвокатів. Обирається рада адвокатами Франції за двоступеневою системою. Вона є юридичною особою і представляє професію адвоката перед державними органами, а також стежить за додержанням в адвокатській діяльності вироблених норм і звичаїв. Крім того, рада займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів з підготовки адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спеціалізації, розподіляє кошти, виділені на названі цілі"⁰.

У Німеччині адвокати, допущені до роботи в окрузі, на територію якого поширюється юрисдикція Верховного суду землі, утворюють палату адвокатів. Якщо кількість адвокатів перевищує 500 осіб, управління юстиції землі може утворити ще одну палату. Кожну палату адвокатів очолює правління, яке складається із семи членів (щоправда, загальні збори палати адвокатів можуть збільшити це число). Члени правління обираються загальними зборами палати на чотири роки, причому кожні два роки склад правління оновлюється наполовину. Правління працює безкоштовно, членам правління лише відшкодовуються витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням ними своїх обов'язків. У разі необхідності правління палати адвокатів може створити кілька відділів у складі не менш як трьох членів правління. Член правління може входити до складу кількох відділів. Зі свого складу правління обирає президію, яка складається з президента, віце-президента, секретаря та скарбника. Кількість членів президії може бути збільшена правлінням. Президія керує справами правління, розпоряджається коштами палати адвокатів, про що подає правлінню щоквартальні звіти. Президент палати представляє її в суді і поза ним, головує на засіданнях правління і загальних зборах палати адвокатів, підтримує ділові зв'язки між правлінням і палатою адвокатів. Президент щороку подає управлінню юстиції землі письмовий звіт про роботу палати та її правління, а також повідомляє управлінню юстиції землі та федеральній палаті адвокатів про результати виборів до правління і президії своєї палати адвокатів. Вищим органом палати адвокатів є загальні збори її членів, які скликаються президентом палати на власний розсуд або на письмову вимогу не менш ніж деся­тої частини загальної кількості членів палати.

Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді. Вона має структуру, аналогічну структурі місцевих палат адвокатів. Звіт про свою роботу особлива палата подає федеральному міністру юстиції Німеччини.

Усі палати адвокатів Німеччини об'єднуються у Федеральну палату адвокатів, яка не має правління і очолюється президією, що обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. До президії входять президент, три віце-президенти та скарбник. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є її загальні збори. Місцеві палати на загальних зборах представляють їх президенти. Скликає загальні збори президент Федеральної палати адвокатів. Крім того, президент зобов'яза­ний скликати загальні збори палати на письмову вимогу не менш як трьох місцевих палат адвокатів. Кожна місцева палата має на загальних зборах Федеральної палати адво­катів лише один голос. Рішення ж із матеріальних питань, які можуть утискати інтереси окремих палат адвокатів, повинні прийматися одноголосно. Існує Федеральна палата адвокатів за рахунок внесків місцевих палат, розмір яких визначають її загальні збори.

Як місцеві, так і Федеральна палата адвокатів є за законом корпораціями публічного права, тобто автономними громадськими організаціями.

Державний нагляд за діяльністю місцевих палат адвокатів здійснює управління юстиції відповідної землі. Контроль за діяльністю Федеральної палати адвокатів покладено на міні­стра юстиції. Як у першому, так і у другому випадках нагляд — це перевірки додержання законів і статуту палат, а також ви­конання покладених на них завдань.

В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" особа, яка одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право працювати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднатись з іншими адвокатами в адвокатські колегії, контори, фірми та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до зазначеного Закону та своїх статутів.

Діяльність адвокатських об'єднань в Україні ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Порядок утворення адвокатських об'єднань, питання їх діяльності, реорганізації, ліквідації, структури, штатів, функції, права та обов'язки керівних органів об'єднань, порядок їх виборів, порядок витрачання коштів та інші питання Законом "Про адвокатуру" віднесено до компетенції відповідних адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання є юридичними особами. Вони мають свої рахунки в банках як на території України, так і за кордоном, печатку і штамп. Адвокати та адвокатські об'єднання можуть також створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки й асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розробляють методичні посібники, займаються видавничою діяльністю, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, створюють спеціальні фонди. Згідно з Положенням про порядок реєстрації адвокатських об'єднань адво­катські об'єднання та асоціації діють на підставі своїх статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України, про що інформують місцеві органи влади. У підрозділі 1.6.2 уже йшлося про провідну організацію українських адвокатів — Спілку адвокатів України.

Отже, на сьогодні у світі існує організаційно оформлена структура адвокатури, яка має багато спільних рис, але водночас враховує традиції та особливості організації адвокатури кожної конкретної країни.

Професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищають своїх членів від переслідувань та необгрунтованих обмежень і посягань, забезпечують юридичну допомо­гу для всіх, хто її потребує, і кооперуються з урядом та ін­шими інститутами для досягнення цілей правосуддя і су­спільного інтересу (Преамбула "Основних положень").


2.3. Загальні принципи діяльності адвокатів

2.3.1. Визначення загальних принципів діяльності адвокатів


Розглядаючи моральні принципи діяльності адвокатури, у науковій літературі звертають увагу на проблему вибору справ і поняття законних інтересів, нерозголошення таємниці довірителя і проблему взаємної довіри, межі процесуальної самостійності захисника, об'єктивність захисту, проблему вибору засобів і методів захисту. Т.В. Омельченко, спираючись на Правила адвокатської етики, визначає такі основні принципи діяльності адвокатів:

• незалежність;

• дотримання законності;

• домінантність інтересів клієнтів;

• неприпустимість представництва клієнтів із супереч­ливими інтересами;

• конфіденційність;

• компетентність і добросовісність;

• чесність і порядність;

• повага до адвокатської професії;

• культура поведінки;

• обмежене рекламування діяльності адвокатів²⁹. Однак ці принципи стосуються лише одного аспекту

діяльності адвоката — його професійної етики і багато в чому дублюють один одного, не характеризують повною мірою адвокатську діяльність.

О.Д. Святоцький та В.В. Медведчук визначають такі принципи діяльності адвокатури:

• незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій;

• законність адвокатської діяльності;

• дисциплінарне провадження в адвокатурі;

• оплата праці адвоката.

Частина перша статті 4 Закону України "Про адвокатуру" проголошує, що адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Отже, загальними принципами діяльності адвокатів слід визнати такі.

1. Верховенство права.

2. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій.

3. Гуманізм.

4. Додержання адвокатами норм професійної етики.

5. Наявність спеціального дисциплінарного проваджен­ня щодо адвокатів.

6. Оплатність роботи адвокатів.

Розглянемо кожний з названих принципів детальніше.

2.3.2. Принцип верховенства права

Згідно зі статтею 8 Конституції України в нашій країні визнається і діє принцип верховенства права. Цим Основний Закон створив належні умови ефективного захисту прав і свобод людини, затвердив, що національне законо­давство не повинно суперечити природним правам людини, зокрема на життя, свободу, безпеку, власність, рівність тощо.

Верховенство права в діяльності адвокатів означає, що останні мають надавати допомогу своїм клієнтам законним способом, домагатися додержання саме тих прав людини та основних свобод, які визнані національним і міжнародним правом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону (п. 13 "б", 14 "Основних положень"). У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та закон­ності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, чи іншим чином умисно сприяти їх скоєнню клієнтом чи іншими особами.

Адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів і методів, які суперечать чинному законодавству, Правилам адвокатської етики.

Очевидно, що адвокат, захищаючи права та законні інтереси громадян, виконуючи важливу соціальну функцію і допомагаючи державі у зміцненні законності, сам повинен дотримуватися вимог закону.


2.3.3. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій


Захисник у процесі виконання своїх функцій повинен бути незалежним насамперед від органів державної виконавчої (адміністративної) та судової влади, а також від громадських об'єднань (політичних партій, організацій, рухів тощо).

Забезпечується цей принцип передусім тим, що адвокатура формується як громадсько-самодіяльна, недержавна інституція, яка становить добровільне самостійне незалежне об'єднання професійних юристів.

Адекватне забезпечення прав людини й основних свобод, на які всі люди мають право, надається їм в економіч­ному, соціальному, культурному, суспільному та політичному житті і вимагає, щоб усі люди мали ефективну мож­ливість користуватися юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією (Преамбула "Основних положень").

Адвокат повинен мати можливість здійснювати свої професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи і недоречного втручання, а також імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи та зроблені у письмовій або усній формі у процесі сумлінного виконання свого обов'язку і здійснення професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі (п. 16 "а", 20 "Основних положень").

Незалежність адвокатів, зокрема у веденні справ осіб, позбавлених волі, має гарантуватися, що є запорукою надання останнім вільної, справедливої і конфіденційної допомоги. Гарантії та засоби запобігання мають використовуватися в такий спосіб, щоб виключити будь-які припущення про таємну змову з владними структурами або залежність від них юриста, який діє в інтересах осіб, позбав­лених волі (п. 12 "Стандартів").

У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 р., зафіксовано, що завдання, які виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності та відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного насамперед з його особистою зацікавленістю або тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до про­цедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких утисків власної незалежності й не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб.

Завдання державних органів полягає в тому, щоб сприяти і забезпечити належну роль адвокатів, яка має поважатися й гарантуватися урядами під час розроблення національного законодавства та його застосування. Уряди мають надати адвокатам можливість виконувати професійні обов'язки без залякування і перешкод, а також можливість вільно переміщатися та консультувати клієнта як у своїй країні, так і за кордоном. Уряди повинні виключити загрозу застосування адміністративних, економічних та інших санкцій за будь-які дії, до яких вдаються адвокати відповідно до професійних обов'язків, стандартів й етичних норм. У разі загрози безпеці адвокатів у зв'язку з виконанням професійного обов'язку, вони мають бути адекватно захищені владою. Адвокати не можуть ідентифікуватися зі своїми клієнтами та справами клієнтів у зв'язку з вико­нанням першими професійних обов'язків. Суд чи ад­міністративний орган не повинен відмовляти у визнанні права адвоката, що практикує, представляти інтереси сво­го клієнта, якщо цього адвоката не було дискваліфіковано відповідно до національного законодавства і практики його застосування. Компетентні представники влади зобов'язані забезпечити адвокату можливість своєчасно отримувати інформацію, документи та матеріали справи, зокрема у кримінальному процесі — не пізніше закінчення розслідування. Уряди мають визнавати й додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом та клієнтом у рамках їх відносин, пов'язаних із виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків (Преамбула та п. 16— 19, 21, 22 "Основних положень"). Має бути забезпечений захист звичайної та електронної системи адвокатського ді­ловодства (досьє), а також захист від втручання в елект­ронні засоби зв'язку й інформаційні системи, що викори­стовуються адвокатами (п. 13 "а" "Стандартів").

Таким чином, складовою принципу незалежності адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій є державні гарантії адвокатської діяльності.

Гарантіям адвокатської діяльності присвячено статтю 10 Закону України "Про адвокатуру", яка проголошує: "Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути поруше­на тільки Генеральним прокурором України, його заступ­никами, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно із законом". Отже, адво­кат у виконанні своїх професійних обов'язків повинен бути незалежним від державних органів та громадсько-політич­них організацій. Оскільки адвокатура виконує важливу функцію державного значення — захист прав, свобод і за­конних інтересів громадян, держава повинна сприяти ад­вокатурі у здійсненні нею своєї діяльності. На думку де­яких учених, формулювання гарантій адвокатської діяль­ності в Україні потребують уточнення.