Програма факультативного курсу «основи риторики» для учнів 10(11) класу загальноосвітніх навчальних закладів

Вид материала

Содержание

Основна мета факультативного курсу
Завдання факультативного курсу
ВСТУП (1 год)
ОСНОВИ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА (25 год)
Жанри ораторського мистецтва.
Психологія мовлення.
Підготовка до виступу.
Добір та опрацювання матеріалу до виступу.
Урахування особливостей (специфіки) аудиторії в процесі підготовки до виступу і під час виступу.
Взаємодія оратора і слухачів.
Композиція тексту виступу.
Пряме повідомлення і метаповідомлення
Культура ораторського мовлення.
Техніка виступу.
Вимоги до промовця.
Критерії оцінювання виступу.
Риторика діалогічного спілкування.
Риторика у діловому спілкуванні.
Ключові слова.
Орієнтовне календарно-тематичне планування
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

О.Глазова

Ю.Кузнецов

ПРОГРАМА ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ «ОСНОВИ РИТОРИКИ» ДЛЯ УЧНІВ 10(11) КЛАСУ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки

Лист МОНУ від 09.02.06 № 1/11-608

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Чим демократичнішим є суспільство, тим ширшим і різноманітнішим є спектр ідей та думок щодо розв’язання важливих для його громадян проблем. Активним членом демократично організованого суспільства може стати лише людина, спроможна публічно висловлювати й аргументувати власну думку. Тому важливою проблемою сучасного суспільства є поступове відродження риторики в сучасній системі української освіти. Воно має розпочатися із введення елементів риторики до навчальних програм гуманітарних предметів, що вивчаються в загальноосвітніх навчальних закладах, а також факультативного вивчення основ риторики.

Риторика розвиває в людині цілу систему особистісних якостей: культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію), культуру мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, доцільність), поведінки (ввічливість, тактовність, коректність), спілкування (повагу до співрозмовника, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за слово).

Засвоюючи знання з риторики, старшокласники мають набувати навичок не лише промовця, а й адресата ораторського мовлення, адже сприймати публічні виступи доводиться кожному громадянинові. Необхідно навчитися вилучати з таких виступів необхідну інформацію, виділяти в ній головне, оцінювати, запам’ятовувати й використовувати. Опрацювання найкращих зразків ораторського мистецтва розвиває мислення, удосконалює вміння поділити з оратором його переживання або ж свідомо протистояти психологічному впливу й емоційному натиску.

Нині риторика визначається як комплексна наука, що інтегрує змістові компоненти ряду суміжних дисциплін: логіки, філософії, психології, лінгвістики, літературознавства, етики, сценічної майстерності.

Сучасна риторика - це і наука про способи переконання та ефективні форми впливу на аудиторію, і мистецтво красномовства. Риторика узагальнює прийоми, які дають змогу підготувати й виголосити виступ так, щоб точно й виразно донести до аудиторії думки, переконати у їхній слушності, вплинути на почуття слухачів, а часом і спонукати їх до певних учинків.

Для представників певного фаху - політика, юриста, вчителя - володіння риторичними вміннями є важливою професіограмою, тому факультативний курс «Основи риторики» має стати суттєвим доповненням до базового компоненту освіти.

Основна мета факультативного курсу - розвиток риторичної особистості, удосконалення комунікативних умінь учнів, долучення школярів до ораторського мистецтва, формування в них основ майстерності публічного мовлення.

Завдання факультативного курсу:

подати відомості про історію риторики, риторичний ідеал як історично й суспільно зумовлену систему загальних вимог до мовлення й мовленнєвої поведінки носія певної культури;
ознайомити з історією й практикою публічного мовлення, особливостями мовленнєвої поведінки промовця;
формувати вміння й навички складання текстів виступів різних жанрів;
дати ґрунтовні й систематичні знання про особливості ораторського підстилю публіцистичного стилю;
ознайомити з практичними прийомами організації ефективного публічного мовлення та можливостями їхнього застосування;
виховувати потребу вивчати рідну мову, удосконалювати власне мовлення;
зміцнювати повагу до державної мови.

Програма передбачає засвоєння старшокласниками найважливіших практичних надбань риторики.

Факультативний курс «Основи риторики» розрахований на вивчення у 10 (11) класі протягом 34 год (1 заняття на тиждень).

ВСТУП (1 год)

Риторика - теорія красномовства, наука, спрямована на формування мисленнєво-мовленнєвої діяльності людини, дослідження форм і умов ефективної комунікації. Риторика як мистецтво впливового слова. Зв’язок риторики з іншими науками: логікою, філософією, психологією, лінгвістикою, літературознавством (поетикою), етикою. Риторична особистість. Виникнення неориторики. Красномовство – основа розуму й культури

Міжпередметні зв’язки. Види мовленнєвої діяльності. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості (рідна мова).

ІСТОРІЯ РИТОРИКИ (8 год)

Риторичний ідеал як історично й суспільно зумовлена система загальних вимог до мовлення та мовленнєвої поведінки носія певної культури, що відбиває її естетичні та етичні цінності. Риторичний ідеал античності. Риторичний ідеал софістів. “Батько софістики” Горгій Леонтійський (485-380 рр до н.е.) Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. Риторичний ідеал Платона (Сократа) та Арістотеля. “Риторика” Арістотеля (ІV ст. до н.е.).

Оратори Давнього Риму. Риторичний ідеал Цицерона.

Риторика Стародавнього Єгипту, Стародавньої Індії, Стародавнього Ірану, Стародавнього Китаю.

“Велесова книга” – проповіді духовних вождів праукраїнських племен дохристиянської епохи.

Міжпередметні зв’язки. Видатні оратори минулого (історія).

Красномовство в епоху Середньовіччя. Візантійська риторика. Красномовство в Біблії.

Ораторське мистецтво Київської Русі. Основи давньоруського риторичного ідеалу. «Повчання» і «Слово» як основні жанри давньоруського красномовства. “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона. Київська школа красномовства ХVІІ-ХVІІІ ст. Доба полеміки. Курс риторики в Києво-Могилянській академії. “Риторика” Ф.Прокоповича. «Краткое руководство к краноречию» М.Ломоносова.

Міжпередметні зв’язки. Видатні оратори минулого (історія). «Перекладна українська література». «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона Полемічна література. (українська література).

Українські оратори часів Російської та Австро-Угорської імперій: М.Максимович, М.Міхновський, І.Франко, М.Грушевський.

Міжпередметні зв’язки. Життєвий і творчий шлях І.Франка (література). М.Грушевський – український політик, учений світового рівня (історія).

Риторика в радянські часи. Використання здобутків риторики партійними пропагандистами. Дисиденти і риторика.

Міжпередметні зв’язки. Українські письменники-шістдесятники (література).

Відродження риторики в незалежній Україні. Визначення сучасної риторики: теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонізуючого) мовлення. Промовці в українському парламенті. Умови успішного мовлення: забезпечення взаєморозуміння між людьми, конструктивного розв’язання конфліктів, об’єднання учасників спілкування, гармонізація стосунків промовця та адресата. Сучасні підручники та посібники з риторики.

ОСНОВИ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА (25 год)

Роди красномовства: академічне, судове, соціально-політичне, соціально-побутове, церковно-богословське. Жанри ораторського мистецтва. Основні жанри виступу: лекція, доповідь, промова.

Міжпередметні зв’язки. Роди і жанри (українська література).

Психологія мовлення. Мовленнєвий акт як основна одиниця мовленнєвого спілкування. Структура мовленнєвої ситуації: учасники, мета, умови. Складові мовленнєвого акту. Дискурс. Типи мовленнєвих дій і типи дискурсу.

Міжпередметні зв’язки. Ситуація спілкування, її складові (рідна мова).

Підготовка до виступу. Поняття цільової установки (мети) виступу. Види промов за цільовою установкою (інформативні, переконувальні (агітаційні), закличні (спонукальні), розважальні). Вибір теми відповідно до мети (цільової установки) виступу, компетенції та особистих інтересів промовця. Урахування інтересів аудиторії. Актуальність і новизна теми. Формулювання теми виступу. Розробка інформативного та переконувального виступів. «Квантування» промови. Принципи та прийоми підготовки до виступу. Техніка запам’ятовування промови. Прийоми імпровізації.

Міжпередметні зв’язки. Тема й головна думка висловлювання (рідна мова).

Добір та опрацювання матеріалу до виступу. Джерела інформації. Складання бібліографії. Фіксування думок оратора (ключові слова, виписки, план виступу, конспект). Значення ґрунтовної підготовки до виступу.

Міжпередметні зв’язки. Робота над доповіддю на моральну тему, рефератом (рідна мова)..

Урахування особливостей (специфіки) аудиторії в процесі підготовки до виступу і під час виступу. Шляхи здобування інформації про аудиторію. Оцінювання аудиторії (ступінь однорідності, соціально-демографічний склад, освіта, приналежність до певної професії, вік, стать, інтелектуальні, моральні чи естетичні мотиви, що спонукали прийти на лекцію). Настрій аудиторії. Здатність оратора до емпатії (розуміння психічного стану й почуттів іншої людини).

Взаємодія оратора і слухачів. Принцип комунікативної співпраці. Зоровий контакт. Слуховий контакт. Прийоми встановлення контакту з аудиторією. Форми співпереживання: інтелектуальне та емоційне. Прихована форма діалогу. Відвертий діалог. Засоби утримання та активізації уваги слухачів. Прийом емоційної розрядки. Сприйняття й оцінка мовлення оратора.

Міжпередметні зв’язки. Монолог і діалог (рідна мова).

Композиція тексту виступу. Риторичний канон і сучасне красномовство. Структура публічного виступу. Частини (етапи) виступу, переходи між ними. Вступ і його завдання. Головна частина: чіткість і послідовність викладу думок, способи доведення, застосування індукції (рух думки від конкретного до загального) та дедукції (рух думки від загального до конкретного), поєднання індуктивного й дедуктивного методів; елементи сюжетності, інтрига в будові виступу. Заключна частина виступу і її значення. Мета заключної частини (підсумувати сказане, закріпити враження, поставити завдання, спонукати до дій), методи її досягнення. Застосування методу «дерева» при моделюванні смислової схеми виступу .

Міжпередметні зв’язки. Текст, його будова. Будова роздуму (рідна мова).

Пряме повідомлення і метаповідомлення (непряме, опосередковане повідомлення). Основні риторичні форми метаповідомлення: натяк, іронія, притча. Виражальні засоби риторики: тропи і фігури мовлення. Тропи (порівняння, метафора, метонімія, протиставлення, алегорія, гіпербола, парадокс), їхні риторичні можливості. Дотеп, гумор, іронія. Риторичні фігури (риторичні запитання, звертання, ствердження). Антитеза як фігура мовлення Риторичні функції градації та повтору. Період як засіб ритмізації мовлення. Уведення чужого мовлення (цитування, афоризм). Фігури, що забезпечують емоційний контакт: схвалення, применшення, поступка. Риторичний аналіз мовлення.

Міжпередметні зв’язки. Використання тропів у художніх творах. Гумор і сатира. Іронія. Антитеза (українська література). Риторичне звертання. Цитата як різновид прямої мови (рідна мова).

Культура ораторського мовлення. Ознаки мовної культури промовця: правильність і багатство мови, стислість, ясність, точність, емоційність. Застосування ораторського підстилю публіцистичного стилю. Елементи художності у мовленні оратора. Мовне самовдосконалення оратора: спостереження за мовленням власним та інших людей, мовленнєвий самоаналіз, систематичне збагачення словникового запасу, удосконалення граматичного ладу мовлення.

Міжпередметні зв’язки. Вимоги до мовлення. Ознаки публіцистичного стилю мовлення (рідна мова).

Техніка виступу. Дикція оратора. Темп і гучність мовлення. Висота й сила голосу. Інтонація. Емоційність виступу. Тренування скоромовками.

Міжпередметні зв’язки. Інтонація мовлення (рідна мова, українська література).

Вимоги до промовця. Образ промовця як система його особистісних рис. Зовнішній вигляд і поведінка оратора. Манери промовця. Мовленнєвий артистизм. Відчуття аудиторії (комунікативність). Урахування оратором особливостей певної аудиторії при створенні власного іміджу. Невербальні засоби спілкування оратора: жести, міміка. Подолання “ораторського страху”. Особливості виступу перед мікрофоном.

Критерії оцінювання виступу. Досягнення поставленої оратором мети, ефективність виступу; інформаційна новизна, логічність розвитку теми, переконливість аргументації основних положень, наочність і образність, контакт з аудиторією, поведінка промовця, його мовлення, вправність у застосуванні прийомів активізації уваги слухачів.

Риторика діалогічного спілкування. Різновиди бесіди. Типи співрозмовників. Проблеми бесіди, суперечки. Організація і проведення дискусії. Дискутування (дебати). Види аргументів і структура доведення. Тактика і прийоми суперечки.

Міжпередметні зв’язки. Підготовка до дискусії (рідна мова).

Риторика у діловому спілкуванні. Основи ведення ділової бесіди. Керівництво нарадою. Виступи на нарадах. Риторика у професійному мовленні. Риторика і побутове спілкування. Етнориторика.

Міжпередметні зв’язки. Діалог і монолог Особливості офіційно-ділового стилю (рідна мова).

Учні повинні знати:

структуру мовленнєвої ситуації; складові мовленнєвого акту;
роди й жанри красномовства, основні жанри виступу;
риторичний канон і основи сучасного красномовства;
способи здобування інформації про аудиторію, критерії її оцінювання;
прийоми встановлення й підтримування контакту з аудиторією;
структуру публічного виступу;
особливості ораторського підстилю публіцистичного стилю;
виражальні засоби риторики: тропи й фігури мовлення;
ознаки мовної культури промовця;
критерії оцінювання публічного виступу.

Учні повинні вміти:

орієнтуватися в мовленнєвій ситуації;
розрізняти види промов за цільовою установкою;
урахувати особливості аудиторії в процесі підготовки до виступу і під час виступу;
формулювати тему виступу відповідно до його мети (цільової установки);
добирати та опрацьовувати матеріал до виступу, складати бібліографію;
володіти прийомами підготовки до виступу; технікою запам’ятовування промови, прийомами імпровізації;
встановлювати й підтримувати контакт з аудиторією, утримувати й активізувати увагу слухачів;.
застосовувати тропи й риторичні фігури;
володіти технікою публічного мовлення;
застосовувати невербальні засоби спілкування;
збагачувати словниковий запас, удосконалювати граматичний лад мовлення, підвищувати рівень власної мовної культури.

Ключові слова. Риторична особистість, риторичний ідеал, роди і жанри красномовства; дискурс; цільова установка виступу; бібліографія; ключові слова; комунікативність; емпатія; індукція, дедукція, елементи сюжетності, інтрига; тропи й фігури мовлення; техніка виступу; невербальні засоби спілкування; риторика діалогічного спілкування.

ОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

ФАКУЛЬТАТИВНИХ ЗАНЯТЬ

№	Зміст програмового матеріалу	Кількість годин	Дата
1	ВСТУП (1 год) Риторика як теорія красномовства, мистецтво впливового слова. Зв’язок риторики з іншими науками: психологією, лінгвістикою, літературо- знавством (поетикою), етикою. Риторична особис- тість. Виникнення неориторики. Риторична особистість. Красномовство – основа розуму й культури	1
ІСТОРІЯ РИТОРИКИ (8 год)
2,3	Поняття риторичного ідеалу. Риторика в античну епоху. Риторичний ідеал античності. Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. “Риторика” Аристотеля. Оратори Давнього Риму. Риторичний ідеал Цицерона	2
4	Риторика Стародавнього Сходу. Красномовство в епоху Середньовіччя. Візантійська риторика. Красномовство в Біблії	1
5,6	Вітчизняна риторика. “Велесова книга” – проповіді духовних вождів праукраїнських племен дохристиянської епохи. Давньоруський риторичний ідеал. Ораторське мистецтво Київської Русі. “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона. Київська школа красномовства ХVІІ-ХVІІІ ст. Курс риторики в Києво-Могилянській академії. “Риторика” Ф.Прокоповича	2
7	Українські оратори часів Російської та Австро-Угорської імперій:М.Максимович, М.Міхновський, І.Франко, М.Грушевський	1
8	Риторика в радянські часи. Використання здобутків риторики партійними пропагандистами. Дисиденти і риторика	1
9	Відродження риторики в незалежній Україні. Сучасні підручники та посібники з риторики	1
ОСНОВИ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА (25 год)
10	Роди красномовства: академічне, судове, соціально-політичне, соціально-побутове, церковно-богослов ське. Жанри ораторського мистецтва. Основні жанри виступу: лекція, доповідь, промова	1
11	Психологія мовлення. Мовленнєвий акт. Структура мовленнєвої ситуації. Складові мовленнєвої акту. Дискурс. Типи мовленнєвих дій і типи дискурсу	1
12	Підготовка до виступу. Поняття цільової установки (мети) виступу. Види промов за цільовою установкою (інформативні, перекону- вальні, закличні (спонукальні), розважальні). Вибір теми відповідно до мети (цільової установки) виступу, компетенції та особистих інтересів промовця. Урахування інтересів аудиторії. Актуальність і новизна теми. Формулювання теми виступу. Принципи і прийоми підготовки до виступу	1
13	Добір та опрацювання матеріалу до виступу. Джерела інформації. Складання бібліографії. Фіксування думок оратора (ключові слова, виписки, план виступу, конспект).	1
14	Урахування особливостей (специфіки) аудиторії в процесі підготовки до виступу і під час виступу. Шляхи здобування інформації про аудиторію. Оцінювання аудиторії (ступінь однорідності, освіта, приналежність до певної професії, вік, стать, мотиви, що спонукали прийти на лекцію). Здатність оратора до емпатії (розуміння психічного стану й почуттів іншої людини)	1
15-18	Взаємодія оратора і слухачів. Прийоми встановлення контакту з аудиторією. Форми співпереживання: інтелектуальне та емоційне. Прихована форма діалогу. Відвертий діалог. Засоби утримання та активізації уваги слухачів. Прийом емоційної розрядки	4
19,20	Композиція тексту виступу. Риторичний канон і сучасне красномовство. Структура публічного виступу. Вступ і його завдання. Головна частина: чіткість і послідовність викладу думок, способи доведення, застосування індукції (рух думки від конкретного до загального) та дедукції (рух думки від загального до конкретного), елементи сюжетності, інтрига. Заключна частина виступу і її значення.	2
21-24	Пряме повідомлення і метаповідомлення (непряме, опосередковане повідомлення). Виражальні засоби риторики: тропи і фігури мовлення. Порівняння, метафора, метонімія, протиставлення, алегорія, гіпербола, парадокс. Дотеп, гумор, іронія. Риторичні фігури (риторичні запитання, звертання, ствердження). Антитеза, градація, повтор. Період як засіб ритмізації мовлення. Уведення чудого мовлення (цитування, афоризм). Фігури, що забезпечують емоційний контакт. Риторичний аналіз мовлення	4
25,26	Культура ораторського мовлення. Ознаки мовної культури: правильність і багатство мови, стислість, ясність, точність, емоційність. Мовне самовдоско- налення оратора: спостереження за мовленням власним та інших людей, мовленнєвий самоаналіз, систематичне збагачення словникового запасу, удосконалення граматичного ладу мовлення	2
27,28	Техніка виступу. Дикція оратора. Темп і гучність мовлення. Висота голосу. Інтонація. Емоційність виступу. Тренування скоромовками	2
29,30	Вимоги до промовця. Зовнішній вигляд і поведінка Урахування оратором особливостей певної аудиторії при створенні власного іміджу. Невербальні засоби спілкування оратора: жести, міміка. Особливості виступу перед мікрофоном	2
31,32	Критерії оцінювання виступу. Досягнення оратором мети, інформаційна новизна, логічність розвитку теми, переконливість аргументації, наочність і образність, контакт з аудиторією, поведінка, мовлення, вправність у застосуванні прийомів активізації уваги слухачів	2
33	Риторика діалогічного спілкування. Проблеми бесіди, суперечки. Риторика у діловому спілкуванні. Керівництво нарадою. Виступи на нарадах. Дискутування (дебати) Риторика і побутове спілкування	1
34	Підсумкове заняття.	1

Blog

Програма факультативного курсу «основи риторики» для учнів 10(11) класу загальноосвітніх навчальних закладів

Содержание