ОСНОВИ НАУКИ ПРО МОВУ
ПРОГРАМА
спеціального курсу для 10-11 класів
філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано листом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2006 №1/11-6285
Укладач: О.В.Заболотний - завідувач відділу роботи з обдарованими дітьми Київського ОІПОПК, учитель Сквирського ліцею, заслужений учитель України.
Рецензенти: Н.М.Грабар, завідувач навчально-методичного кабінету української мови та літератури Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.
В.І.Цимбалюк, кандидат педагогічних наук, учитель української мови і літератури Сквирського ліцею, заслужений учитель України;
К.В.Плівачук, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри педагогіки Інституту економіки і права Міжнародного відкритого університету розвитку людини "Україна".
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Мова є універсальним засобом передачі інформації про природу, про всі сторони життя людства, а також про саму себе, відображенням культури суспільства й кожного його представника. Тому знання не лише самої мови, а й знання про мову надзвичайно важливі для розвитку як окремо взятої особистості, так і суспільства в цілому. Мовознавство як одна з гуманітарних наук є частиною культурології і так чи інакше пов'язана з багатьма іншими науками, особливо в наш час, коли простежується тенденція до взаємозближення наук.
Об'єктом дослідження мовознавства є мова і мовлення в різноманітних формах і виявах. Значення його в тому, що воно пояснює історію виникнення й розвитку мови, процеси фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних змін, відношення мовленнєвого процесу до мислення, дає визначення і з'ясовує ті основні лінгвістичні поняття й терміни, що використовуються для наукового аналізу мовного матеріалу.
На необхідності набуття уже в шкільному віці бодай мінімальних знань з мовознавства наголошували провідні вітчизняні лінгвісти та лінгводидакти. Запропонований спеціальний курс для учнів загальноосвітніх навчальних закладів є своєрідним узагальненням на теоретичному рівні знань про природу і сутність мови. Він допоможе старшокласникам пізнати внутрішні закони розвитку мови, зрозуміти її роль у національній самоідентифікації особистості, сформувати цілісні уявлення про особливості мовних явищ, визначити місце рідної мови в єдиній світовій мовній сім'ї, поглянути на мову як на один із найважливіших чинників формування людської свідомості.
Окремі елементи мовознавства викладаються в курсах рідної та іноземних мов, проте вони не дають цілісного уявлення про сучасну лінгвістику. Навіть короткий курс загального мовознавства сприятиме формуванню правильних уявлень про мову, мови і мовознавство.
Програма спеціального курсу "Основи науки про мову" охоплює такі основоположні питання мовознавства, як природа й сутність мови; структура мови; походження та закономірності розвитку мов; виникнення й розвиток письма; класифікація мов світу за походженням і будовою; зв'язок мовознавства з іншими науками.
Основна мета спеціального курсу - формувати в учнів наукове розуміння сутності мови як суспільного явища, закономірностей її розвитку та функціонування, виробити в них філологічне мислення.
Завдання спеціального курсу:
- дати системне уявлення про мовознавство;
- виробити компетенції наукової характеристики мов світу;
- ознайомити з поняттєво-термінологічним апаратом мовознавства;
- розвинути вміння застосовувати термінологію мовознавства до здобутих знань про рідну та іноземні мови;
- дати ґрунтовні знання про природу, сутність, походження мови та письма;
- навчити правильно розуміти мовні явища та аналізувати їх;
- формувати духовний світ учнів, виробляти цілісні світоглядні уявлення, загальнолюдські ціннісні орієнтири.
Багато термінів, які використовуються в мовознавстві, уже відомі учням, але серед них чимало нових, що їх треба засвоїти. Старшокласники мають не тільки здобути теоретичні знання про мову, її розвиток, а й осмислити, практично опанувати теоретичний матеріал, виконуючи різноманітні вправи і завдання, навчитися узагальнювати та пояснювати мовні явища, робити висновки.
Вивчаючи пропонований курс, учні мають зрозуміти, що в сучасному мовознавстві, як і в усіх інших науках, зокрема гуманітарних, є різні погляди вчених на мовні факти і явища. Це слід брати до уваги під час розв'язання проблемних ситуацій, проведення занять-диспутів, розробки колективних та індивідуальних творчих проектів. Основні форми роботи з учнями: лекція, семінар, конференція, творча дискусія з використанням найновішої літератури. Програма містить перелік орієнтовних тем для колективних творчих проектів, для дискусій і обговорення; за цими темами можна пропонувати учням готувати наукові повідомлення та реферати.
Зрозуміло, що мовознавство з усіма його відгалуженнями й різноманітними зв'язками - досить складна наука, тому ця програма передбачає вивчення передусім загальних питань мовознавства. Учитель у разі потреби може частково розширити чи, навпаки, звузити тематику, а також змінити запропоновану орієнтовну кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми.
Спеціальний курс розрахований на вивчення у 10-х та 11-х класах філологічного профілю протягом 70 год (35 год на рік, одне заняття на тиждень).
10 клас
Усього - 35 год: 1 год.на тиждень;
З год - резерв для використання на розсуд учителя
Зміст навчального матеріалу
|
Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
Мовознавство як наука про мову (2 год)
|
Мовознавство як наука про мову, що вивчає різні мови світу в їх давньому й сучасному стані.
Завдання науки про мову: виявлення, встановлення законів природи, будови, функціонування, формування й розвитку мови.
Розділи науки про мову (фонетика, фонологія, морфологія, синтаксис, діалектологія, історія мови, стилістика, етимологія тощо) та предмет їхнього дослідження.
Теоретичне і практичне мовознавство (викладання мов, практика перекладу, лексикографія тощо).
Конкретне мовознавство (україністика, германістика, романістика тощо) та загальне мовознавство.
Основні проблеми мовознавства (загальне ознайомлення): суть мови і мислення, походження мови і зв'язок між історією мови та історією суспільства; місце мовознавства в системі наук; методи дослідження складових частин мов, взаємодія їх і становлення; встановлення і наукове пояснення структурних елементів мови -звуків, слів, їхніх форм, речень; класифікація мов, що є у світі.
Виникнення й розвиток науки про мову (короткий огляд).
Місце мовознавства серед інших наук.
Зв'язок мовознавства з філософією, логікою, психологією, археологією, історією, етнографією, біологією, фізикою, математикою.
Ключові поняття: мовознавство, лінгвістика, теоретичне і практичне мовознавство, конкретне та загальне мовознавство.
|
Учень:
називає предмет та завдання вивчення мовознавства;
пояснює зв'язок мовознавства з іншими науками, зокрема філософією, логікою, психологією, історією тощо;
розрізняє конкретне мовознавство і загальне, теоретичне і практичне;
знає основні проблеми мовознавства;
знає основні етапи розвитку науки про мову.
|
Природа, сутність, функції мови (9 год)
|
Природа і сутність мови. Три погляди на сутність мови: трактування мови як явища біологічного; трактування мови як явища психічного; трактування мови як явища суспільного.
Мова як знакова система в низці інших знакових систем. Універсальність мови як засобу спілкування. Доцільність використання немовних знаків як допоміжних засобів спілкування.
Відмінність мови від немовних способів передачі інформації (зорових, слухових), її переваги.
Мова і мислення. Проблема співвідношення між мовними і розумовими процесами. Дві помилкові тенденції щодо взаємовідношення між мовою і мисленням: ототожнення й розмежування цих понять. Мова і мовлення. Протиставлення мова - мовлення (загальне явище - конкретне явище; загальноприйняте, стабільне, довговічне - динамічне, випадкове, унікальне; суспільне - індивідуальне; психічне - психофізичне).
Мова як суспільне явище, що виникає в колективі людей для задоволення потреб порозуміння, яке існує й змінюється разом із життям і розвитком суспільства.
Залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства.
Мовна політика як свідомий вплив суспільства (держави) на мову. Цілеспрямовані урядові заходи. Мовні сфери, яких торкається політика.
Соціолінгвістика як мовознавча дисципліна, що вивчає вплив суспільства на мову і вплив мови на суспільство.
Функції мови в суспільстві: комунікативна, мислетворча, експресивна, емоційна, волевиявлення, естетична, гносеологічна, акумулятивна, етнічна.
Причини звуження функцій і вмирання конкретних мов.
Загальнонародний характер мови та її диференціація: діалект, просторіччя, літературна мова.
Ознаки літературної мови: писемність, унормованість, загальноприйнятість, наявність писемно-книжного та усно-розмовного різновидів.
Ключові поняття: мова як знакова система, мова, мислення, мовлення, мова як явище суспільне, мовна політика, соціолінгвістика, літературна мова.
|
Учень:
знає природу й сутність мови;
характеризує мову як явище біологічне, психічне, суспільне; аргументовано доводить універсальність мови як засобу спілкування;
мотивує необхідність використання немовних знаків як допоміжних засобів спілкування;
визначає переваги мови над немовними засобами спілкування;
розкриває проблему взаємовідношення між мовою і мисленням;
розрізняє поняття "мова" і "мовлення";
сприймає мову як явище суспільне; аргументованодоводить залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства;
оцінює урядові заходи щодо ефективності чи неефективності їхнього впливу на повноцінне функціонування мови в суспільстві;
розуміє суть мовної політики; знає, що таке соціолінгвістика;
називає й аналізує функції, які виконує мова в суспільстві;
розуміє значення мови в житті суспільства;
пояснює, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу;
розуміє роль, яку відіграє мова у збереженні духовних надбань народу;
називає причини звуження функцій і вмирання конкретних мов; пояснює твердження "Мова - генетичний код народу"; називає ознаки літературної мови;розрізняє поняття "загальнонародна мова" і "літературна мова"; знає й аналізує вислови про мову відомих наукових, громадських та літературних діячів.
|
Походження й розвиток мови (11 год)
|
Походження мови і виникнення конкретних мов. Легенди про походження мови. Гіпотези щодо походження мови: звуконаслідувальна, вигукова, договірна, еволюційна, гіпотеза жестів, біблійна. Теорії моногенезу (походження всіх мов від однієї мови) та полігенезу (наявність декількох центрів походження людини і відповідних мов). Розвиток мови під впливом зовнішніх чинників: розвитку економіки, політики, науки, культури. Основні етапи розвитку української мови. Сучасний стан розвитку й функціонування української мови. Українська мова як державна. Проблема двомовності. Конституція України про мови в Україні. Мовна політика в сучасній Україні. Українська мова у світі. Міжнародна Конвенція ООН про мови. Ключові поняття:полігенез, моногенез, двомовність, державний статус української мови.
|
Учень: знає різні гіпотези походження мови;мотивує власний погляд щодо походження мови;розрізняє поняття "моногенез" і "полігенез"; знає, як розвивалася українська мова у процесі історичного становлення українського суспільства та його культури; адекватно оцінює сучасний стан української мови й особливості її функціонування;аналізує мовну політику в Україні; знає статті Конституції України, що стосуються функціонування, розвитку і захисту мов в Україні; розуміє роль української мови як державної в Україні; знаєосновні положення Конвенції ООН про мови; аргументовано доводить свої твердження з теми.
|
Письмо (8 год)
|
Письмо як система умовних графічних знаків для передачі повідомлень. Його відмінність від звукової мови. Значення письма в історії суспільства. Найдавніші писемні пам'ятки, які дійшли до нашого часу. Найдавніші пам'ятки української писемності. Передумови виникнення письма. Предметне письмо. Чотири основні етапи розвитку та відповідні їм типи графічного письма: піктографічне (малюнкове) письмо, ідеографічне (символічне), складове, буквено-звукове. Графіка як наука, що вивчає різні системи рукописних або друкованих знаків, вироблених усією історією писемності. Алфавіт як сукупність розташованих у певному порядку букв, що вживаються для запису відповідної мови. Значення алфавіту. Чотири сім'ї алфавітів (латинська, слов'янська, арабська, індійська). Орфографія та її принципи. Особливості піктографічного письма. Піктограма - знак (малюнок), що застосовується у піктографічному письмі для позначення конкретних предметів, істот. Піктографічне письмо в доісторичному Єгипті, Іспанії, у сучасних племен Північної Америки, Австралії, Центральної Африки. Особливості ідеографічного письма, його розвиток на ґрунті піктографії. Ідеограма - умовний знак, символ ідеографічного письма, що служить для відтворення поняття. Відмінність піктограм від ідеограм. Ідеографічне письмо в Китаї. Китайські ієрогліфи. Особливості складового (силабічного) письма. Силабема - знак, що служить для передачі певного складу в будь-якому багатоскладовому слові. Складове письмо в сучасній Японії. Особливості буквено-звукового (алфавітного) письма. Буква -графічний знак для передачі звука. Поява буквено-звукового письма як логічний розвиток складового письма. 3 історії слов'янського письма. Кирилиця як основа для розвитку сучасних слов'янських систем письма (української, білоруської, російської, болгарської, сербської). Реформи письма в Україні. Початки книгодрукування. Українські першодрукарі (С.Фіоль, І. Федоров). Ключові поняття: письмо, писемна пам'ятка, піктограма, ідеограма, графіка, алфавіт, сім'я алфавітів.
|
Учень: знає, що таке письмо та передумови його виникнення; з'ясовує значення письма в історичному розвитку суспільства; називаєнайдавніші писемні пам'ятки, які збереглися до нашого часу; знає, що таке предметне і графічне письмо; визначає етапи розвитку графічного письма;знає, що таке графіка, алфавіт та усвідомлює їхнє значення; називає чотири сім'ї алфавітів; визначає особливості піктографічного письма, орієнтується щодо його поширення у світі; знає, що таке піктограма, наводить приклади піктограм;розрізняє піктограми й ідеограми; визначає особливості складового письма, орієнтується щодо його поширення в сучасному світі; знає, що таке силабема; визначає особливості буквено-звукового письма, з'ясовує особливості його розвитку; мотивує появу буквено-звукового письма як логічний розвиток складового письма;знає історію слов'янського письма; називає тарозрізняє види письма в період Київської Русі: устав, напівустав, скоропис; розуміє суть реформ письма в Україні; називає перші друковані книги в Україні.
|
Робота над темами, визначеними учителем (3 год)
|
Повторення та узагальнення вивченого (2 год)
|
| |
