Т. Г. Шевченко художник (усний журнал)
| Вид материала | Документы |
- Урок-конференція, усний журнал, урок узагальнення, 2860.51kb.
- Тарас Григорьевич Шевченко, поэт и художник биография, 20.72kb.
- Тема: Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю, 30.33kb.
- Т. Шевченко видатний художник. Цінність його живописної спадщини Відомо, що поезія, 75.03kb.
- «Агентство гуманитарных технологий», 75.45kb.
- Положение о проведении II международной выставки- конкурса детского изобразительного, 16.43kb.
- Тарас Шевченко народився 9 березня 1814, 335.74kb.
- Т. Г. Шевченко. “Мені тринадцятий минало, 91.33kb.
- Т. Г. Шевченко Бендерский политехнический филиал методические указания, 1001.84kb.
- Тарас Григорович Шевченко для українського народу І які життєві урок, 332.9kb.
. Організаційний моментЗвучить ніжна українська мелодія.
Вступне слово вчителя.
Ось ця українська мелодія навіває нас на те, щоб ми уявили нашу рідну Україну з її широкими просторами, лісами і полями, з її працьовитими і талановитими людьми.
Україна — це колиска талантів, колиска народного мистецтва.
Слова відомої української народної пісні стали епіграфом до нашого уроку.
Продай, продай, панотченьку,
Свій сад-виноград
Да справ мені, панотченьку,
Дорогий наряд:
Зелену да суконьку до долу,
Щирозлотий поясочок на станочок,
Жемчужного намистечка на шиєчку,
Сап'янові черевички на ніжечки.
Запитання класу. Про що розповідається у пісні?
II. Повідомлення теми та мети уроку
Слово вчителя. Тема сьогоднішнього уроку — «Український національний
костюм».
На уроці ми ознайомимося з важливим елементом української матеріальної культури народу — традиційним костюмом, історією його розвитку; навчимося розрізняти функціональні, конструктивні та художні особливості традиційного костюма; створимо моделі сучасного одягу в народному стилі.
III. Вивчення нового матеріалу
Бесіда. Сьогодні урок буде незвичайний. Ви побуваєте на вечорницях. А чи були ви коли-небудь на вечорницях? То з чого починаються вечорниці?
Розповідь учителя.
Вечорниці починаються з гарної пісні. (Лунає пісня.)
Не сіяно, не орано,
Само жито родить,
Не чарую козаченька,
Сам до мене ходить.
Не чарую козаченька,
Вчарувала мати;
З-під явора листя брала
В печі розпаляти...
До речі, про чарування та ворожіння. Першими на вечорниці з'являлися дівчата, і потаємністю для них було ворожіння. Давайте і ми поворожимо.
«Суджений, ряджений, з'явись перед нами!» (Входить Тарас Бульба, вітається.)
А чи впізнаєте ви цього літературного героя? Ось послухайте, що він вам скаже, і ви одразу відгадаєте, хто це.
Сценка.
Тарас Бульба (виводить на середину класу двох хлопчиків, прикладає до них намальовані паперові костюми). Бурсаки мои вдруг преобразились: на них явились, вместо прежних запачканных сапогов, сафьянные красные, с серебрянными подковами; шароварь шириною в Черное море, с тысячью складок и со сборами, перетянулись зол отым очкуром; к очкуру прицеплены длинные ремешки с кистями и прочими побрякушками, для трубки. Казакин алого цвета, сукна яркого, как огонь, опоясался узорчатим поясом; чеканные турецкие пистолеты задвинуты за пояс, сабля брякает по ногам. Как они хороши под черными бараньими шапками с золотым верхом.
. Слово вчителя.
Впізнали? Це герой повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» зы своїми синами Остапом та Андрієм. Зачекайте! Він не сам прийшов. (Тарас Бульба відчиняє двері, входять Оксана і Вакула.)
Сценка
Оксана. Что людям вздумалось расславлять, будто я хороша? Лгут, я совсем не хороша. Разве черне брови мои й очи так хороши, что уже равных им нет на свете? Что тут хорошего в этом вздернутом кверху носе? и в щеках? и в губах? (Отодвигая зеркало.) Нет, хороша я!
Вакула. Чудная девка? И хвастовства у нее мало! С час стоит, глядясь в зеркало, и не наглядится, и еще хвалит себя вслух!
Оксана. Да, парубки, вам ли чета я? Вы поглядите на меня. У меня сорочка шита красным шелком. А какие ленты на голове! Вам век не увидать богаче галуна! Все зто накупил мне отец мой для того, чтобы на мне женился самый лучший молодец на свете!
Розповідь учителя.
Відгадали? Це герої повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» Оксана і Вакула.
М. В. Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата, український народ. І велике значення він надавав саме опису національного костюма.
Запрошуємо гостей дорогих на наші вечорниці, а Оксану попросимо продемонструвати свій костюм.
Подивіться, це ніби модель світу. На запасці квадратики та ромбики — знаки засіяного поля. На сорочці та керсетці листя, квіти, бубляшки — це розвиток і буяння природи. Барвисті стрічки, ніби благодатний дощ, спадають на плечі, а віночок — це небесні світила, зорі, зібрані докупки.
Український костюм визнаний у всьому світі як одна з найкращих перлин народного мистецтва. Хто ж його творець, звідки до нас прийшов цей костюм, чому він так тісно зв'язаний з природою? Історія народного одягу приховує багато таємниць, тому що не збереглося давніх пам'яток цього виду мистецтва. Але що ж ми все-таки взнаємо, аналізуючи матеріали давніх розкопок на території України?
Люди неолітичного часу пишно прикрашали довгий одяг зі шкіри платівками з блискучої емалі, виготовленої з іклів вепра.
Люди Трипільської культури — давні орії уже мали тканий одяг. Ось погляньте яким він був. Жіноче плаття підперізувалося поясочком, поверх плаття вдягався фартух. На шиї — обереги від нечистої сиди —- намисто з іклів тварин та камінчиків. На одязі — вишивка червоними, коричневими, чорними нитками, покрашеними природними,барвниками. Це обереги від злих сил.
Чоловічий костюм складався з полотняної ворочки, штанів та пошитих зі шкіри тварин кептаря та взуття.
Давня символіка писанок та вишиванок сягає своїми коренями до оріян. Вони вірили, що символи мали захистити людину від злих сил, принести добробут, здоров'я,, кохання.
Скіфи, сармати, русичі вносили в одяг свої зміни, але обереги залишилися ті ж самі. І такими вони дійшли і до наших днів.
Давайте розглянемо особливості народного одягу.
Основний компонент чоловічого і жіночого одягу — сорочки.
Сорочка біла... Червоне і чорне...
Орнамент древній пам'ять воскреша.
Не думала, що так вона застогне,
Моя напівзросійшена душа.
Любов моя, тобі не стати прахом,
Тебе з душі не витравить ніхто,
Лети, лети, лети Чумацьким
Шляхом Сорочка біла, вишита хрестом...
(Л. Костенко.)
На чоловічих сорочках вишивали дубове листя, жолуді, щоб міцний був, як дуб. На жіночих — калину. Це дерево роду України.
Існує легенда: впала ягідка калини на землю і перетворилася на краплину крові, а з неї народилася Жінка. Та Жінка народила багато дітей. Ось так утворився наш народ, наша Україна.
Ще на сорочках вишивали виноград — символ міцної сім'ї, червоні ружі — символ сонця, здоров'я, лікарські рослини — обереги від хвороб, лілії — знак причарування хлопців, маки — знак суму, ромбики з цяточками — знак засіяного поля, зірки — сонце, небесні світила.
Бесіда.
Погляньте на цю вишиту сорочку і скажіть мені, чи є тут композиція у розташуванні орнаменту? (Найбільше вишивки розташовано на рукавах жіночої сорочки — звеличення працьовитості жінки, та на грудях — ближче до середини, до душі.)
А з чого складається орнамент? (Із стилізованих квітів та листків.)
Яка буває стилізація? (За формою — квіти, листя. За кольором — використання контрастів: теплі і холодні, світлі і темні кольори.)
Давайте роздивимося костюми кількох регіонів України й ознайомимося з різними компонентами одягу.
1. Полтавщина.
Дівочий костюм: вишита сорочка, керсетка, спідниця, обшита стрічками, намисто, вінок, черевички. У жінки на голові намітка, присутній вишитий фартух.
2. Центральна Київщина.
У жінки на голові очіпок, спідниця обшита кольоровими китичками із вовняних ниток — «перчиками».
3. Центральна Київщина.
Жінка одягнена в запаску та байкову юпку, прикрашену «перчиками».
4. Дніпропетровщина.
Чоловік одягнений у вишиту сорочку, шаровари, чоботи, підперезаний поясом, на голові — шапка з овечої шкіри, на плечах — свита. На жінці — синя юпка, запаска.
5. Гуцульщина.
У жінки спідниця називається дерта або обгортка, з одного шматка тканини, безрукавка — кептар, у чоловіка на плечах — сердак.
6. Східне Закарпаття.
У жінки спідниця — плахта, з двох шматків тканини.
7. Поділля.
У дівчини — запаска. У жінки — дурга.
Як ви гадаєте, для чого одяг і яке його призначення? (Функціональність — повсякденний, святковий, обрядовий. Краса — щоб підкреслювати кращі риси людини.)
А чи дотримуються творці костюмів гармонії кольорів? (Ми постійно бачимо контраст холодних і теплих, світлих і темних кольорів.)
Давайте спробуємо підібрати кілька кольорів, які ви будете використовувати у своєму костюмі. (Підбір кольорів за допомогою кольорового паперу.)
А чи часто ви дивитесь на небо, на зорі?
Може, хтось із вас відчуває якісь космічні сигнали чи вловлює
космічну енергію?
А мені здається, що, коли я вдивляюся в небо, я бачу очі наших пращурів і чую їхні голоси, які звертаються до нас: «Люди добрі! Шановні і шановані!»
Втаємничений голос я з космосу чую.
У просторах манливих бачу очі заховані,
Очі оріїв давніх, що за нами слідкують.
«Не вичікуйте,— пращури молять благально,—
Не залазьте на піч, аж під вовку кожуха,
А звільніть вже нарешті, шановні, негайно
Від ганчір'я відсталого побуту вуха!
Вмийтесь, люди, святою водою з Ордану!
Змийте з тіла й душі весь той бруд спадкоємний,
Бруд режиму катівського вимийте з рани,
Бруд моральний, духовний, невігластво темне.
Станьте дочками та синами сьогодні,
А не пасинками землі святої,
Відродіть, збережіть всі перлини народні,
Дайте дітям відпити цілющої настої!»
Отож, ми пуповиною зв'язані з нашим минулим, і не можна зв'язок цей поривати, бо наробимо собі шкоди. Адже народ, який не пам'ятає своєї історії, приречений на загибель.
І ось сьогодні на вечорницях ми спробуємо створити костюми в народному стилі. Ви бачили по телевізору покази «Світ високої моди». Модельєри завжди беруть з народного костюма якісь елементи.
Подивіться три мої моделі: «Роксолана», «Троянди розквітли», «Захід сонця», які я пошила з хусток в народному стилі. (Три учениці демонструють моделі.)
До речі, довге волосся дівчат — це зв'язок із космосом.
Подякуємо дівчатам!
Гра «Придумай назву до костюма».
А тепер подивіться ось на ці малюнки. На них зображено сучасні костюми в народному стилі. Давайте спробуємо їх назвати.
(Варіанти. Жіночий: «Веселка на синьому небі», «Літній дощ», «Вітер», «Радість», «Українська Клеопатра», «Цариця веселки». Чоловічий: «Весняне поле», «Вруна», «Лист до оріїв».)
Бесіда на повторення.
На минулому уроці ми з вами працювали над зображенням фігури людини.
Які є особливості будови тіла людини? Розкажіть про пропорційну будову її тіла.
IV. Практична робота
На фігури, намальовані на минулому уроці, учні «одягають» сучасний костюм. (Він може бути діловий або вечірній, але виконати його треба в народному стилі, застосовуючи обереги, давню символіку магічних знаків.)
Учитель на великому аркуші паперу, закріпленому на дошці, показує, як аквареллю зробити відтінки та зборки на платті, наносить давні обереги, використовуючи композицію, контраст кольорів.
V. Підсумок уроку
Учитель оцінює роботи учнів, роздаючи кольорові квадратики (червоний — вища оцінка, синій — середня, зелений — нижча); відбирає кращі роботи і розміщує їх на стенді «Ми — художники-модельєри».
Заключне слово вчителя. Сьогодні на наших вечорницях ми ознайомилися з традиційним народним костюмом — частиною нашої культури.
Ми спробували створити моделі сучасного одягу. Не у всіх це вийшло зразу. Але коли докласти зусиль, включити свою фантазію та ще й позвати на допомогу свою Музу, то можете отримати неабиякі результати.
І на завершення подумайте:
Невже ми носим лиш для ретромоди
Сорочки, і жупани, й кожушки?
У них — живе історія народу,
Й
ого талант прекрасний і важкий.І їх ні час, ні простір не порушать,
Нехай на порох зітруться роки!
У них живуть людські безсмертні душі
І добрі чари з легкої руки.
Література
Акунова Л. Ф., Крапивин В. А. Технология производства и декорирования художественных керамических изделий.— М.: Искуство, 1984.
Антонович Є. А., ЗахарчукЧугай Р. В., Степанович М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво.— Львів: Світ, 1992.
Арват Ф. С, Коваленко Є. І. Культура спілкування.— К.: ІЗМН, 1997.
Білецький П. О. Мова образотворчого мистецтва.— К.: Рад. шк., 1973.
Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковій школі: Метод, посібник.— К.: Акад. пед. наук України, 2000.
Литвинець Є. М. Чарівні візерунки.— К.: Рад. шк., 1995.
МолоковичА. С. Художні техніки в школі.— Івано-Франківськ: Обл. ІПОПП, 1998.
Нельговский Ю. П„ Степовик Д. В., Члєнова Л. Г. Українське мистецтво.— К.: Рад. шк., 1976.
Образотворче мистецтво в початковій школі: Навч.-метод, посібник / Л. І. Кашуба, М. О. Таран, В. К. Ричко.— Тернопіль: Мальва-оса, 1999.
Островська Т. Знаки 155 стародавніх українських вишивок.— К.: Мистецтво, 1992.
.Популярна дитяча енциклопедія. Що? Як? Чому? Світ мистецтва.— Харків: УФММС, 1999.
Журнали «Виховна робота в школі»